ну систему визначення заробітної плати1. При цьому основна традиційна ставка визначається за віком і стажем, а так чвана трудова ставка — за кваліфікацією (розрядом чи кати'орігю) і результативністю праці. Фактор віку і стажу у 80-х рр. в Японії ни-значав приблизно 60 % тарифної заробітної плати, але поступово його значення меншає.
4. Переважне застосування почасової форми заробітної плати в різних ЇЇ модифікаціях (табл, 32).
ТиСчшцн 32
ФОРМИ 1 СИСТЕМИ ЧАРОКНІ ІОІ ИЛЛТИ (НІЙІ іііі. XX о.) У ПРОМИСЛОВОСТІ ОКРЕМИХ ( 1ІГО1іИІ( І.КИЛ КРАЇН
'М'ІІ
ЙІ.О
14.С*
10,7
7,2
(% ОХОПЛЕННЯ І'ОІІІ ІІІІІК1Н)
Поширення почасової {[юрми оплати мрцці і» чіі^у'чжііііч країнах бІЛЬШІСТЬ ВІТЧИЗНЯНИХ Спеціалісті)! ІІОіГніу ІІНІ.КН її ШІІІЛМИ
техніки І технології виробництва, иідниіцсішнм ріпнії мі'чііііініції
1 Див.: Матрусова Т. Н. Яішпия: міпериилі.імн.' і'Німуііорпііііііці' н і|іи|імііч М.: Наука, 1992.— С. 47—Ц8.
,М0
і иптоматнчації, широким поширенням апаратних процесів, ^хІдністю підпищеішя якості продукції. Але це ще не все. 3-поміЦІнших суттсвих причин назвемо такі як спрощення порядк/ве--дсіінл шфегоіюріи па виробничому рівні щодо застосування нових норм трудових чптрат, намагання роботодавців «відірвати»норми затрат праці від розцінок, використати їх як основу для ор£ганпації праці, планування виробництва. ічпщ
Є всі підстави стверджувати, що в країнах з розвиненою ринковою економікою відрядна форма заробітної плати практичновичерпала себе і с вже непотрібною. Справді, навіщо підприсме^тпу па про наджу вати підрядну форму оплати праці, якщо виробництво добре організоване, сировина, матеріали, заготовки, інстру*мені' і йсс інше доставляється на робочі місця в необхідній кількості і свосчпспо, норми розраховано в такий спосіб, що робітникзобов'язаний виконувати змінне завдання на 100%, не більше Іне менше. Мсишс пін зробити не може, оскільки це свідчитимепро Його низьку кваліфікацію, і Його негайно переведуть на пррр-тішу і. иідпонідно, нижчеоплачувану роботу. Більше робітник також зробити не може, по-перше, тому що не матиме зайвих заго-тоіюк чи матері а ліп (цс не передбачено чинною організаціє^виробництва), в по-друге, ніхто не дозволить йому залишати^»після -шкіи'ісмпя зміни, щоб перевиконати норму. Залишаєтьсяодне: точно слідувати ритму всього підприємства, дотримувати^технології і регламенту, . ¦ >$
Таким чином, почасова оплата праці нині — це вже не та"подсііщіиш, ч якою колись боровся Ф.ТсЙлор, Базуючись на обгруитовшіпх нормах і іпірцскііі організації праці, сучасна почасовформ» віїібрнла в себе найліпші регламентовані елементи відрядмої форми оплати праці. Тому класична відрядна оплата в розвищтих крайніх ис тільки не потрібна, а й стала фактором дезор'ганізацІМрацишики також збайдужіли до неї, бо заробітна плата на осноїпростої почасової або по часово-преміальної системи оплати праці їиопиіітіо ¦(лдшїольннг: спокійний, розмірений ритм роботи зберіг®фіінчні сили, мс нмснижуг нервової системи, як це має місце за пігано орі пні юішпої відрядної форми оплати. і'ч
5. Дуже серйозні; стішлсння до нормування праці як важливего иичібу її орпіпічації. Річноманітмі варіанти почасової оплатпраці шк чи гак персдГнічають обов'язкове виконання заданоїобом у (нібіг. роірпхонапою на основі прогресивних нормативзитрнт прані. \і?
Сфера нормувцпни праці постійно розширюється, охоплює% нові и нові коїіінигеніи приціцників не тільки фізичної, а Й роз
241