временно к уровню, предсказываемому социалистическими ожиданиями Золотого Века" [ 14, с. 67 ].
А. Маршал вважав, що принцип економічної рівноваги (відповідність між попитом і пропозицією, між ресурсами і потребами) є визначальним для стабільного розвитку економіки країни та максимального задоволення інтересів, як покупців так і продавців: „Действительно, существует интерпретация указанной доктрини, сводящаяся к тому, что каждое состояние равновесия спроса и предложения можно с полным правом считать состоянием максимального удовлетворения" [ 2, с. 487 ].
Одночасно, вчений, на відміну від багатьох своїх попередників, які перше місце, з цих двох складових, у процесі формування ціни та забезпечення піднесення економіки, відводили пропозиції, віддавав перевагу попиту: „До недавних пор проблемой спроса или потребления несколько пренебрегали. Хотя Рикардо и его главные последователи, сознавали, что в определении стоимости факторы спроса играют такую же важную роль, как и фактори предложения, они, однако, не выразили свои взгляды достаточно четко, в результате, чего, все, за исключением самых внимательных читателей, неправильно их поняли" [2, с.487,488 ] та увів у економічну науку категорію „рівноважної ціни" та поняття „еластичності попиту".
Аналізуючи відкритий Д. Рікардо закон „убывающей отдачи", А. Маршалл, вважав, що класик і його послідовники недостатньо враховували фактор організації як джерело ефективності та сформулював закон „возрастающей отдачи": „... увеличение обьема затрат труда и капитала обычно ведет к усовершенствованию организации производства, что повышает зффективность использования труда и капитала" і зазначав, що: „В реальной жизни эти две тенденции возрастания и сокращения отдачи постоянно противодействуют друг другу" [ 2, с. 489 ].
Вчений відзначав, що, як правило, великий масштаб виробництва в конкурентній економіці забезпечує підприємству (фірмі) зниження ціни товарної продукції і відповідно - перевагу над конкурентами (через постійно зростаючу економію від уміння працювати і від застосування спеціалізованих машин та різного обладнання) і що основну вигоду від такої економії має суспільство (XIII розділ 1-го тому).