настане прилив в країну іноземного капіталу і посилення національного валютного курсу.
На зміну класичній школі приходить новий напрямок в економічної думки, що дістав назву неокласична школа. її яскравим представником є А. Маршал.
Засновник неокласичної „кембриджської» школи" А. Маршалл (1842 - 1924 р.р.), зробив багато для обґрунтування постулатів класиків політичної економії та наповнення цього вчення новими висновками. Він першим чітко сформував основне завдання політичної економії, як науки, яке полягало в дослідженні механізмів і законів суспільного життя, які здатні забезпечити постійне зростання добробуту кожного індивідуума та країни в цілому: "Политическая зкономия, или зкономическая наука (Есопотісз), занимается исследованием нормальной жизнедеятельности человеческого общества; она изучает ту сферу индивидуальных и общественных действий, которая теснейшим образом связана с созданием и использованием материальных основ благосостояния» [ 14, с. 69 ].
Погоджуючись з А. Смітом, що людиною рухає прагнення до самозбагачення, А. Маршал, одночасно, зазначає, що в людини присутні і інші мотиви, які визначають її ініціативність, схильність до ризику та працездатність: "Каждый сколько-нибудь достойний человек отдает хозяйственной деятельности лучшие свои качества, и здесь, как и в других областях, он подвержен влиянию личных привязанностей, представлений о долге и преданности високим идеалам. Однако, побудительным мотивом выступает количество денег». «Жажда денег не исключает других устремлений, таких как удовольствие самой работой, и инстинкт власти» [ 2, с. 478 ]. До інших мотивів, які спонукають людину до праці вчений відносить бажання працювати в колективі, приносити користь товаришам по роботі та сім'ї: «Так же как можно обнаружить примесь згоизма в желании человека делать то, что, вероятно, принесет пользу его товаришам по работе, так может присутствовать и частица гордости в желании, чтобы семья его процветала на протяжении его жизни и после его смерти». «Побудительные мотивы к коллективным действиям играют большую и всевозрастающую роль" [14, с.80, 81].