Реферат на тему:
Походження і розвиток української мови

СЛОВА ЗБИРАЮТЬСЯ НА ВІЧЕ
До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому й називаємо це надбання рідна мова. Рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю Мова— найбільший духовний скарб у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. Рідним словом народ ,збагачує також світову культуру? Слово — наше повнокровне життя, невмируще джерело поступу цього невичерпного джерела мовець здобуває не Тільки знання про навколишній світ, і моральні і естетичні оцінки та уподобання .Український народ творив свою мову упродовж віків, заносячи до мовної скарбниці добірний нектар слова невтомно запалював у слові незгасний вогонь думки і почуття, вічність праці і мрії .Колективна пам'ять народу-творця береже слово, а в ньому — і своє безсмертя. У слові рідної мови захована немовби якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе чарівну мелодію мови і називає щось зрозуміле всім( І не тільки називає, я й передає найтонші відтінки "переживань і мислі .Мова — дивосвіт, духовна планета, на якій живе виплекана людиною незліченна кількість слів. Скільки ж слів створив наш народ? Чи спроможні ми порахувати усі слова?.. На жаль, ніхто не відповість на питання: скільки ж слів у сучасній українській мові? Не відповість навіть найталановитіший мовознавець. Це важко зробити з багатьох причин. Хоча б тому, що мова формувалася упродовж віків, завжди відгукуючись на зміни в житті. Кожне покоління отримує цей неоціненний скарб від своїх попередників, збагачує його і передає нащадкам. Ота пре- дивна рівновага відносної стабільності і вічного руху витворює з мови найдосконаліше знаряддя нашого мислення й почуття, найвитонченіший інструмент зростання. То хіба ж спроможні ми порахувати усі слова, наявні в сучасній українській мові?! Це і загальновживані слова літературної мови, і терміни різних наук, і діалектні та застарілі слова... До того ж повсякчас народжуються нові слова. Ні, бажання перелічити усі слова нездійсненне! \
Проте визначити кількість слів і передовсім літературної мови — намагалися і намагаються багато мовознавців. Особливо це цікавить словникарів, які присвячують життя укладанню словників. Зі всієї нескінченної кількості слів вони добирають тільки якусь її частину. Словникарі неначебто скликають слова на віче, куди приходять найкращі, найдобірніші представники словесного океану. Найважливіші з-поміж словників словники тлумачні — це немов велетенські аудиторії, де обрані словникарями слова збираються на вічну раду. Тут присутні насамперед загальновживані слова — своєрідний авангард слів. Але в мові багато й інших, зокрема спеціальних і діалектних, слів. Якщо вони мають велике поширення у художніх творах, науково-популярній літературі, у періодичній пресі і розмовному мовленні, то здобудуть шанс також потрапити на це специфічне віче.
Спроби зібрати найкраще, найцінніше з океану слів української мови робилися здавна. Українське словникарство має історію. З-поміж усіх словників, що побачили світ у дожовтневий час, вирізняється славнозвісний «Словник української мови» за редакцією Бориса Грінченка. Словник було видано на початку нашого століття. Він містить близько 70 тисяч слів. Це найвидатніше досягнення українського дожовтневого словникарства, найповніша на свій час видрукувана мовна скарбниця нашого народу. Словник і досі знаний як словник Грінченків, словник залюбленого у народне слово письменника, який з великою сумлінністю зібрав усе найдобірніше з живої української мови. Він не втратив свого значення й дотепер.
Вершиною ж українського словникарства став одинадцятитомний «Словник української мови» — перший тлумачний загальний український словник. Його опубліковано в 1970—1980 роках. Створення цієї найбільшої мовної скарбниці нашого народу є творчим подвигом українських радянських мовознавців, гідним внеском у національну культуру. Батьківщина високо оцінила працю українських словникарів, відзначивши їх Державною премією СРСР.Для створення такого великого тлумачного словника української мови необхідна була солідна джерельна база, передусім лексична картотека. Ще в передвоєнні роки почала створюватися лексична картотека майбутнього словника, проте ці матеріали було знищено під час фашистської навали. Після війни знову довелося розпочинати із збирання матеріалу. Новозостворена лексична картотека, що нараховувала кілька мільйонів карток, дозволила вичерпно пояснити значення і значеннєві відтінки слів. Картки фіксували вживання близько 200 тисяч українських слів. З цього величезного словникового багатства було відібрано для словника до 135 тисяч слів. Сюди входять насамперед загальновживані слова сучасної української літературної мови. 135 тисяч слів — дуже велика кількість. «Словник української мови охоплює словесне багатство української літературної мови від І. П. Котляревського до наших днів. Тут маємо посилання на художні твори 209 українських письменників. Це твори І. Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, І. Кочерги, В. Сосюри, А. Малишка, М. Стельмаха, О. Гончара, Б. Олійника та інших.Жоден з українських словників за кількастолітню історію українського словникарства, починаючи від знаменитого «Лексикона» Памва Беринди, не містив такого словесного багатства, як академічний тлумачний словник української мови. «Словник української мови фіксує назви майже всіх предметів, дій, станів, якостей, прогресивні ідеї минулого і сьогодення, а також ту частину слів, яка тепер відійшла до пасивного фонду, але свого часу широко використовувалася майстрами художнього слова і в народній творчості. Гортаючи сторінки одинадцяти томів видання, ми вчитуємося в історію народу, яку відбито в словах давніх і тих, реалії що засвідчують наших днів типу місяцехід, лазер, комп'ютер.Кожна словникова стаття одинадцятитомника спрямована на стисле і вичерпне пояснення значення слова, його значеннєвих відтінків, граматичних і стилістичних особливостей. Якщо вас зацікавить, що означає відповідне слово і коли його вживати, звертайтесь до тлумачного словника. Тут ви знайдете також відомості про наголошування слів, їх правопис тощо. В одинадцятитомному «Словнику української мови» значення слів підтверджуються .текстовими ілюстраціями з творів художньої, публіцистичної, наукової і науково-популярної літератури, з фольклорних джерел. Кожне слово немовби оживає в реченнях-зразках і передає велику кількість інформації. Ви можете дізнатися про тривалість його життя і стПоговоримо про словники дещо детальніше. І особливо — про згаданий тлумачний «Словник української мови» в одинадцяти томах. Що ж таке тлумачний словник? Тлумачний словник — це зібрання слів із поясненнями, тлумаченнями їх значень. У такому словнику слова розташовують у алфавітному порядку. Ви вже знаєте, що найповніший словник української мови охоплює близько 135 тисяч слів. А коли пильніше придивитися до одинадцятитомника, то в ньому слів виявиться трохи більше. Зокрема, у словнику розглядаються як реєстрове слово не всі складні слова. Візьмемо перший том і прочитаємо на сторінці 494: «ВИСОКО... Перша частина складних слів: 1) що відповідає слову високий у 1 знач., напр.: високоногий, високорослий, високосте б л и й, високостовбурний; 2) що відповідає за знач, словам дуже, у вищій мірі: високоавторитетний, високомеханізований, високопоживний, високорозвинений, високосортний, й...». Бачимо, що статей про ні слова у словнику нема. Те саме спостерігаємо далі на сторінці 546 першого тому: «ВИЩЕ... Перша частина складних слів, що значенням відповідає словам раніше, перед цим, тільки що, наприклад: вищезазначений, вищезгаданий, вищеназваний, вищеподаний і т. ін.» Ці складні слова також не займають місця реєстрового слова і окремо не тлумачаться, а отже, не входять до вказаної загальної кількості — близько 135 тисяч слів. Складність у підрахунках слів маємо і ось у чому. Чи вважати форми прочитаний, написаний, прочитавши, написавши і подібні дієслівними формами, чи окремими словами? Це складне питання, і його можуть розв'язувати по-різному.
Слова української мови розрізняються кількісно і якісно. У словнику-одинадцятитомнику, наприклад, неоднакова кількість слів на різні літери. Вишикуймо слова на уявному віче за кількісними ознаками. Будуть групи великі і малесенькі. Ось слова на літеру П. їх найбільше. Аж до ЗО тисяч! На літеру ж Й — найменше слів. Лише 40. У чому річ?
Дамо деякі пояснення, чому так багато у словнику слів на букву П. У цьому винні трохи префікси, яких чимало починаються даною літерою. Ось вони: пере-, перед-, під-, по-, понад-, пра-, пре-, при-, прі-, про-. Від одного вихідного дієслова, наприклад співати, можна утворити похідні дієслова: переспівати, переспівувати, підспівати, підспівувати, поспівати, поспівувати, приспівати, приспівувати, проспівати, проспівувати. А від дієслів утворюються іменники переспівування, підспівування, поспівування, приспівування, проспівування, переспівувач, підспівувач, переспівувачка, підспівувачка... Бачите, скільки у дієслова співати всіляких родичів набереться. Пригадаймо, що багато і прийменників полюбляють початкову літеру П: перед, під, після, по, понад, поперед, попереду, попід, попри, поруч, поряд, посеред, при, про. Багатенько народилося й похідних прикметників із префіксами на букву П: прегарний, пречудовий, прадавній, правічний, передплатний, понадплановий, прибережний, пришкільний, передвоєнний, післявоєнний, повоєнний... Тому-то слів тут велика кількість. Інші слова не зможуть претендувати на кількісну першість. Приміром, друге місце за кількістю посідають слова на літеру В — мають усього 11736 одиниць, тобто майже втричі менше.
І яким ліліпутиком виглядає група слів на літеру Й. Не бачимо тут ні префіксованих слів, ні іншого різнобарв'я. Ці слова можете перерахувати. Назвемо деякі з них: йняти, йог, йод, йодистий, йодний, йодоформ, йой, йойкати, йойкнути, йокати, йокнути, йолоп, йорж, йоржистий, йорзати, йорзатися, Йоркшир, йоркширський, йот, йота, йотація, йотований, йотувати. Якби довелося їм формувати спортивну команду, то не було б з кого вибрати гарних спортсменів. Отака химерна словесна доля.
Коротко про якісні відмінності слів. Читаючи книжки, газети і журнали, слухаючи телепередачі і радіомовлення, ми кожного разу стрічаємося з гро-уаддям слів. Одні слова досить відомі, вони зрозумілі кожному. Це загальновживані слова. Наприклад: будинок, дерево, ліс, картопля, село, місто, робітник, колгоспник, інженер, учитель. Іноді слово немовби знане, але про його зміст лише здогадуємося. І нарешті, значення деяких слів бувають зовсім не зрозумілі. Це слова-терміни, якими користуються фахівці різних наук, техніки, виробництва. Звичайно, не всі спеціальні слова потрапляють у словник. Сюди добирають ті слова-терміни, які вийшли за межі вузького спеціального вжитку і які почали використовувати з загальнолітературній мові.
У тлумачному «Словнику української мови» ви побачите також позначки, що вказують на стилістичні ознаки слова. Це позначки «розмовне слово»,
«книжне», «поетичне», «народнопоетичне», «урочисто-піднесене», «жартівливо-іронічне», «зменшено-пестливе», «застаріле», «діалектне» тощо. Якщо йдеться про термін, то зазначається, в якій галузі науки, техніки, виробництва його вживають. Візьмемо музичний термін адажіо. У першому томі словника, на сторінці 19 пояснено: «АДАЖІО, присл., муз. 1. Повільно, протяжно (про темп виконання музичних творів). 2. у знач, ім., невідм., с. Назва музичного твору або його частини, що виконується повільно». Бувають випадки, коли те саме слово використовується в різних сферах і виражає різні значення. У цьому ж томі, на сторінці 56 витлумачено слово апробація, що визначають як книжне і як термін сільськогосподарського виробництва: «АПРОБАЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. 'Офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки. 2. с.-г. Визначення сортових якостей посівів з метою виділення кращого з них для насіння».
Звертайтесь постійно до тлумачного словника, коли відчуваєте труднощі у тлумаченні слова. З цього приводу влучно висловився поет Дмитро Білоус:
Мово, ти — відкрита часові, мужня, ніжна і дзвінка; муки, помисли Тарасові, серце Лесі і Франка. Українська літературна мова поповнюється діалектними словами, які збагачують її виражальні і стилістичні можливості. Окремі назви відображають особливості життя і побуту різних регіонів України. До таких специфічних слів належать сйова кептар, кептарик, кресаня, легінь, плай і подібні, поширені на західноукраїнських землях. Для позначення одного предмета або явища мова іноді зберігає декілька слів, яким притаманне різне географічне поширення. Про різнобарв'я таких назв, їх поезію і красу захоплено розповідає Дмитро Білоус у вірші «Чудесні барви»:
Які чудесні барви у нашій рідній мові, які відтінки різні від Сейму аж по Сян ! У Києві говорять інакше, ніж у Львові,— і чорногуз, і бусол, лелека і боцян...
Так наче називаєш різновиди лелек ти, а це лиш різні назви, синонімічний ряд. А є ще риси мови, що звуться діалекти: це говори місцеві на дещо інший лад.
На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка, а огірок звичайний в Чернігові — гурок, а кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка, і назви, і вимова різняться що не крок.
У сучасній українській літературній мові натрапляємо на слова, що вийшли з активного вжитку. В давні часи вони були звичайними словами, позначали відповідні предмети і поняття, а тепер перейшли до застарілих слів. їх перестали вживати, зокрема, тому, що зникли позначувані ними предмети і поняття. Подібні застарілі слова називаються історизмами., Значення історизмів ми здебільшого розуміємо, порівняйте: бомбардир, боярин, бунчужний, бунчук, варяги, гетьман, посполитий, рицар, смерд, чайка (у значенні «човен»), шляхта. Описуючи події минулих епох, письменники і вчені використовують історизми для змалювання обставин тодішньої дійсності.
Протилежністю до застарілих слів є нові слова, або неологізми. Вони повсякчас створюються різними шляхами. Приміром, часто нові слова походять від інших слів. Або запозичуються у різних мов разом з предметами, поняттями. Неологізми з'являються в усіх галузях науки і техніки та в інших сферах людської діяльності. Особливо багато народжується нових слів у вік науково-технічного прогресу. Ряд неологізмів принесло завоювання космосу: космодром, космонавт, космонавтка, космонавтика, космоплавання, космохімія. Процитуємо поетичні рядки Дмитра Білоуса про творення нових слів. До речі, він написав чудову поетичну книжку «Диво калинове», яку я вам раджу прочитати. У вірші Дмитра Білоуса «І якби моя бабуся встали» розповідається про неологізми ось що:
— Я читала,— повідає Люда стишеній цікавій дітворі,— що слова так само, як і люди, молоді бувають і старі.
Кожен з нас неологізми знає: це нові слова. Вони кругом. А в старих їх словниках немає,— мотобол, фломастер, космодром.
Тлумачний словник подає ще одне цікаве розрізнення слів. Слова бувають однозначні і багатозначні. Однозначні слова — це слова, які виражають одне значення. Це назви деяких- рослин, тварин, речей тощо (вільха, верба, лось, бандура, бінокль, блокнот, борона, виделка). Здатність слова виражати декілька значень називають багатозначністю. З-поміж багатозначних слів варто виділити «рекордсменів». Одним з них є дієслово іти, що виражає тридцять значень і десятки відтінків значень.
В українській мові маємо слова, що вимовляються однаково, але передають різне значення. Порівняйте три слова коса з однаковим звучанням і — віддаленими значеннями:
До мене можна з річки доплисди, мене дівчина може заплести, *і' дід як знаряддя — на плечі нести.
(Д. Білоус.)
Бувають слова-витівники. Читай їх чи то зліва направо, чи то справа наліво — вимовляються однаково і означають те саме:
Ось дивіться: корок, біб, око, Кирик, зараз, піп... Є ще й інші на умі, та назвіть ви їх самі.
(Д. Білоус.)
Є слова — ну й цікаво! Є слова — просто диво!
Прочитаймо їх з вами: чи то зліва направо, чи то справа наліво — означають те саме. Народжуються і народжуються нові слова. І постає необхідність створювати нові тлумачні словники, які б охоплювали більшу кількість слів. Знову найдобріші слова захочуть зібратися на своє віче. Так воно й буде. Словникарі Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР приступають до укладання другого, виправленого і доповненого, тлумачного словника української мови. Він міститиме близько 200 тисяч слів. Незмірне мовне багатство!
і багатобарвності і могутності рідного слова втілюється краса людини — творця мови, садівника прекрасного на землі. Рідне слово окрилює нас духовністю, любов'ю до пісні, до матері:
Ти постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш, рідне слово. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру в небесну синь пташиним граєм і, спивши там від сонця жару, зеленим дихаєш розмаєм.
Людина багата і нездоланна, коли вирощує хліб на щастя людям, коли вічною працею береже світ, _коли плекає мову:
У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово.
І люблять люди з давнини, як сонце незагасне, і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне.
(Д. Білоус.)
' Для кожного народу рідна мова — найдорожче. З нею людина йде до інших народів, творить пісню дружби. Про любов до мови, якою співала мати своїй дитині колискову, проникливо повідано у вірші Дмитра Білоуса «Найдорожче»:
Синів і дочок багатьох народів я зустрічав, які перетинали гірські й морські кордони і на подив багато бачили, багато знали.
Я їх питав із щирою душею: — Яку ви любите найбільше мову? — І всі відповідали: —Ту, що нею [ співала рідна мати колискову.
У мовну скарбницю нашого народу несуть красу,душі і пломінь рідного слова найкращі письменники. Скількома ж словами вони користуються? Звернімося до творчої спадщини геніального Кобзаря. Словник мови поетичних творів Т. Г. Шевченка охоплює 10116 слів, а прозових — 20548. Хіба вдалося нам, ¦підрахувавши усі слова у творах Т. Г. Шевченка, виявити словниковий запас великого поета, який опанував він, користувався в усному мовленні?! Нема сумніву, що наш Кобзар володів і іншими словами української мови, але у художній творчості їх не використовував.
Скільки ж слів потрібно окремій людині для спілкування, для читання художньої, наукової і науково-популярної літератури? Обсяг словник* конкретної особи зележить від роду її занять, освіченості та здібностей. Встановлено, що мовець активно використовує близько 3000 слів, а розуміє — в десять разів більше. Побажаю тобі, юний читачу, досконало опанувати словесне багатство нашої мови. Для цього користуйся одинадцятитомним «Словником української мови» і шкільним «Коротким тлумачним словником української мови», до якого включено близько 6750 слів. Закінчимо першу розповідь порадою мудрого поета Максима Рильського:
Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля, Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Коли писав Максим Рильський вірш «Мова», ще не побачив світ давно очікуваний ним наш найкращий «Словник української мови» в одинадцяти томах. Тепер пораду поета можна доповнити: «Не бійтесь заглядати також у великий тлумачний словник». Там, юний читачу, знайдеш достиглий плід українського слова. Зрозумієш, як треба доглядати сад рідної мови.