ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1.Статистика бюджету України
1.1. Суть, значення і основні завдання статистики Державного бюджету
Державний бюджет є основним фінансовим планом утворення і використання грошових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюють органи державної влади. Він визначає форми і методи утворення фінансових ресурсів та напрями їх використання в інтересах суспільства.
Державний бюджет як основний законодавчий орган централізованих фінансових ресурсів виражає економічні інтереси держави в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Держава через Державний бюджет концентрує певну частину валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її на розвиток економіки, соціальний захист населення, утримання органів державної влади й управління, оборону країни. Створення законодавчого фонду грошових коштів дає змогу державі регулювати та забезпечувати ефективність, пропорційність, збалансованість розвитку виробничої і невиробничої сфер окремих регіонів, впливати на темпи розвитку й структуру суспільного виробництва. Державний бюджет України збігається з календарним роком, розглядається на кожний фінансовий рік Верховною Радою України і затверджується нею як закон. Він забезпечує належні передумови для відповідного контролю за використанням бюджетних фінансових ресурсів і посилення його впливу на ефективність суспільного виробництва.
Державний бюджет може мати бездефіцитний, якщо доходи перевищують видатки (профіцит), або дефіцитний характер, коли видатки більші за доходи (дефіцит). В умовах нестабільної економіки забезпечити бездефіцитність бюджету надзвичайно важко. Дефіцит бюджету країни покривають або за рахунок збільшення податків, або залученням позик, внаслідок чого зростає інфляція в економіці та збільшується державний борг.
Бюджетна система України складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, який об’єднує республіканський бюджет та бюджет районів і міст республіканського підпорядкування, місцевих бюджетів (обласних, міських, районних, районних у містах, селищах та сільських), Зведеного бюджету України, який використовують для аналізу та визначення основ державного регулювання і соціального розвитку.
Зведений бюджет України є сукупністю всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.
Статистика виділяє два види бюджетів:
бюджет-брутто є формою побудови бюджету, за якої доходи й видатки показують у розгорнутому вигляді без сальдування зустрічних платежів, що мають місце в бюджетній системі держави;
бюджет-нетто є формою побудови бюджету, за якої доходи і видатки окремих бюджетів показують як сальдо з урахуванням зустрічних платежів, коли кошти Державного бюджету перераховуються місцевим бюджетом, і навпаки. Бюджет-нетто завжди менший за бюджет-брутто, а різниця між ними являє собою внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних доходів і видатків Зведеного бюджету України.
Статистичні методи дають змогу здійснювати контроль за надходженням доходів і видатками грошових коштів Державного бюджету України та інших бюджетів (республіканського і місцевих), вивчати структуру й динаміку бюджетних статей, аналізувати в динаміці співвідношення окремих статей, виявляти закономірності їх розподілу, характеризувати та оцінювати зв'язки між показниками доходів і видатків різних видів бюджетів.
Підвищення ефективності суспільного виробництва, раціональна структура бюджетних видатків — необхідна умова стійкості та збалансованості Державного бюджету України.
Основними завданнями статистики Державного бюджету України є:
вдосконалення бюджетної класифікації відповідно до чинних міжнародних стандартів;
збір та обробка даних про доходи і видатки Державного бюджету України;
визначення й аналіз обсягу та динаміки доходів і видатків Державного бюджету України;
вивчення та аналіз структури джерел доходів і напрямів видатків фінансових коштів Державного бюджету України;
статистичний аналіз виконання Державного бюджету України на всіх рівнях управління;
статистичний аналіз джерел фінансування бюджетної класифікації;
визначення обсягу державного внутрішнього боргу та статистичний аналіз його структури і динаміки;
вивчення та аналіз системи показників мережі, штатів і континентів бюджетних установ;
забезпечення контролю за джерелами надходження доходів і напрямами видатків щодо конкретних розділів, статей, параграфів:
дослідження зв'язків доходів і видатків Державного бюджету України з найважливішими макроекономічними показниками соціально-економічного розвитку держави;
статистичне прогнозування доходів і видатків Державного бюджету України в цілому і в розрізі окремих розділів, статей та параграфів.
Для виконання цих завдань статистика спирається на відповідну інформаційну базу, яка формується через надходження звітів про виконання республіканського і місцевих бюджетів. Така звітність надається бюджетними, банківськими установами, органами статистики та господарськими організаціями.
Отже, Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, з одного боку, між державою, а з другого — між підприємствами, організаціями, установами різних форм власності й фізичними особами з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розвиток економіки, соціальної сфери та інші суспільні потреби.
На практиці статистика Державного бюджету узагальнює дані й готує статистичну інформацію, необхідну для аналізу та планування діяльності установ державного управління і вироблення економічної політики.
1.2.Бюджетна класифікація доходів і видатків Державного бюджету України. На сьогодні органи Держкомстату України проводять велику роботу, спрямовану на вдосконалення Державного бюджету для здійснення міжнародних зіставлень у галузі статистики державних фінансів.
Бюджетна класифікація як основний методологічний документ є єдиним систематизованим, функціональним групуванням доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних. На основі цього документа складають і виконують бюджети. Критерієм класифікації Державного бюджету України за доходами є економічне значення джерел доходів бюджету в системі різних податків і обов'язкових платежів, а за видатками — цільове спрямування грошових коштів з бюджету.
Доходи Державного бюджету України — частина централізованих грошових ресурсів країни, які необхідні для виконання нею своїх функцій.
Видатки Державного бюджету України — це економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави та його використанням за цільовим призначенням.
Природа системи статистичних показників Державного бюджету України, що ґрунтується на бюджетній класифікації, спирається на категорії, що відображають характер різних фінансово-господарських операцій, які здійснюють установи державного управління з інституційними організаціями інших секторів економіки.
До найважливіших категорій системи статистики Державного бюджету відносять:
надходження або платежі;
надходження (платежі) поворотні та безповоротні;
надходження (платежі) оплатні або неоплатні;
надходження (платежі) поточні або капітальні;
> придбання фінансових активів з метою проведення державноїполітики або управління ліквідністю.
Усі фінансові операції, які проводять органи державного управління з інституційними одиницями інших секторів економіки, поділяють на платежі чи надходження, які є безповоротними або поворотними. Поточні і капітальні, оплачені й неоплачені надходження належать до безповоротних операцій. Придбання фінансових активів, прийняття зобов'язань завжди відносять до поворотних операцій. У кожній операції беруть участі) дві сторони учасників операцій, а також два потоки: а) вхідний (надходження); б) вихідний (платіж). За допомогою цих операцій здійснюється вплив на рух фінансових активів органів державного управління, до того ж надходження збільшують фінансові активи держави, а платежі їх знижують. Якщо поворотний потік виступає у формі договірних зобов'язань із фіксованим строком погашення, то платіж, або надходження, є поворотним. Внаслідок поворотної операції виникає або фінансова вимога, або погашається відповідне зобов'язання.
Класифікацію Державного бюджету України можна розбити на чотири великі групи. Це класифікація і показники: доходів, видатків, фінансування Державного бюджету та державного боргу.
Класифікація доходів Державного бюджету України зорієнтована на міжнародну класифікацію доходів Державного бюджету, згідно з якою доходи бюджету є обов'язковими безповоротними платежами, які надходять до бюджету
Доходи Державного бюджету поділяють на дві групи:
а) поточні;
б) капітальні.
Поточні доходи складаються з усіх податкових і неподаткових надходжень. Податкові доходи є сукупністю обов'язкових платежів до бюджету, які надходять у визначених законом розмірах в установлені строки. Офіційні трансферти — це безоплатні, необов'язкові, неповоротні надходження, які мають разовий добровільний характер і здійснюються у формі субвенцій, дарунків, репарацій від інших державних установ чи міжнародних організацій.
Капітальні доходи — доходи від продажу основного капіталу (основних фондів, державних запасів і резервів, землі), а також нематеріальних активів і капітальних трансфертів від недержавних підприємств, некомерційних організацій, приватних осіб, тобто ці надходження є безоплатними, безповоротними, необов'язковими платежами цільового призначення (на будівництво будівель і споруд для бюджетних організацій і установ, таких як лікарні, школи та ін.). Показник загального обсягу доходів Державного бюджету є загальним обсягом бюджетного фонду, який поділяється за територіальним, галузевим, цільовим призначенням і включає податкові доходи та неподаткові надходження.
Зведений бюджет України формується за такими видами доходів:
податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій;
податок на додану вартість;
акцизний збір;
державне мито;
відрахування на геологорозвідувальні роботи;
надходження до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
надходження до Пенсійного фонду;
податок з доходів громадян;
плата за землю.
Видатки Державного бюджету України включають усі безповоротні, оплатні і безоплатні платежі незалежно від межі їх подальшого використання, а також трансфертні платежі іншим органам державного управління. У широкому розумінні слова видатки Державного бюджету — це економічні відносини, що виникають у зв'язку із розподілом фонду грошових коштів держави та його використанням за галузями, територіальним чи цільовим призначенням. Основними видатками Державного бюджету України є видатки на:
фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання життєвого рівня населення і заходів щодо його соціального захисту;
фінансування заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, молодіжної політики, соціального забезпечення;
фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних та проектно-пошукових робіт;
оборону;
охорону довкілля;
утримання правоохоронних і митних органів, податкової та контрольно-ревізійної служб, служби захисту прав споживачів;
утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;
зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну діяльність;
виплату всіх видів пенсій, коштів, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомоги з безробіття, на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;
утворення матеріальних і фінансових резервів;
обслуговування внутрішніх і зовнішніх боргів та їх повернення;
інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету.
Усі видатки поділяють на поточні видатки та видатки розвитку, тобто видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності.
Розрізняють також поточні та непоточні витрати.
Поточні витрати являють собою відшкодовані витрати, не пов'язані з придбанням основного капіталу, безоплатні виплати, виплати відсотків з державного боргу та субсидії. Капітальні витрати — видатки на придбання основного капіталу, землі, резервів, нематеріальних активів та ін.
Дефіцит Державного бюджету визначають як різницю між сумою доходів і отриманих трансфертів та сумою видатків і чистого кредитування. У разі, якщо бюджетний дефіцит накопичується, то утворюється державний борг, який становить несплачену суму офіційно визнаних прямих зобов'язань установ державного управління перед іншими секторами економіки. Якщо відношення величини бюджетного дефіциту до валового внутрішнього продукту не перевищує 3 %, вважають, що фінансовий стан країни задовільний. Важливим також є те, як відбувається покриття дефіциту Державного бюджету — інфляційним чи за рахунок податків Національного банку України, облігацій державної внутрішньої позики, зовнішніх джерел фінансування.
Головними у функціональній класифікації Державного бюджету виділені такі розділи: оборона держави; державне управління; правоохоронна діяльність; міжнародна діяльність; участь держави в розвитку науково-технічного прогресу; сільського господарства і рибальства; енергетика, транспорт і зв'язок; сприяння структурній перебудові промисловості і конверсії військового виробництва; розвиток ринкової інфраструктури; місцевий і регіональний розвиток; ліквідація наслідків стихійних лих.
Видатки Державного бюджету України на державне управління в 2007 р. становили 451 111,5 тис. гри., що в 2,1 рази більше, ніж у 2006 р.
Видатки Державного бюджету України на оборону випливають із функції держави, яка полягає в забезпеченні оборонності. Видатки на оборону в 2007 р. дорівнювали 6 351 388,5 тис. грн. і зросли в 1,9 раза порівняно з 2006 р.
Видатки на правоохоронні органи і забезпечення безпеки пов'язані з необхідністю підтримання внутрішньої та зовнішньої безпеки держави. До них належать видатки: на функціонування органів внутрішньої служби; на забезпечення внутрішніх військ; на утримання кримінально-виправної системи та ін. Видатки бюджету на діяльність правоохоронних органів у 2007 р. становили 248 601,6 тис. грн., що в 1,2 раза більше, ніж у 2006 р. Видатки бюджету на освіту і науку, а також на охорону здоров'я в 2007 р. порівняно з 2006 р. зросли в 1,43 раза; на фізичну культуру і спорт — в 2,44 раза. Простежується зростання по всіх інших видах видатків Державного бюджету України.
Економічна і функціональна структури видатків єдині для всіх нищестоящих бюджетів України. Однак відомча структура нищестоящих бюджетів дещо відрізняється від Державного бюджету України через те, що у кожного рівня влади існують свої органи і цільовий напрям діяльності.
Консолідований бюджет, який відображає акумуляцію і використання грошових коштів на всіх рівнях бюджетної системи, також можна подати в єдиній функціональній і економічній структурах.
Система показників бюджетної класифікації та фінансування Державного бюджету України відображає залучення Урядом позичених коштів для фінансування видатків бюджету.
Загальний обсяг фінансування Державного бюджету України дорівнює розміру дефіциту або профіциту із протилежним знаком. Фінансування дефіциту Державного бюджету передбачає зміну обсягів зобов'язання органів державного управління (запозичення мінус погашення), а також зміну залишків ліквідних фінансових засобів.
Запозичення відповідно до Міжнародних стандартів статистичних державних фінансів розглядається як джерело фінансування дефіциту бюджету. Дефіцит, з погляду його фінансування, визначають за формулами:
Д = 3 - ПБ + ЗЛФЗ, (1.1)
де: Д — дефіцит державного боргу України;
З — запозичення фінансових коштів;
ПБ — погашення боргу;
ЗЛФЗ — зменшення залишків ліквідних фінансових засобів,
або Д = D + Т- В - К- ПБ, (1.2)
де: Д — дефіцит державного боргу України;D — сума доходів; Т — сума отриманих офіційно трансфертів; В — сума видатків; К — сума кредитів; ПБ — сума погашення боргу.
Як результат фінансування видатків Державного бюджету виступають зміна зобов'язань за кредитами, зміна суми боргу, а за джерелами фінансування — зовнішнє і внутрішнє. Форми фінансування Державного бюджету такі:
випуск і розміщення державних казначейських зобов'язань;
у позики у банків і міжнародних фінансових організацій;
позики, отримані від інших рівнів влади;
позики від державних позабюджетних фондів;
позики від іноземних урядів.
У разі, якщо доходи бюджету перевищують його видатки (профіцит бюджету), то має місце від'ємна сума фінансування, що приводить до приросту залишків грошових коштів на рахунках бюджету, золотовалютних резервів, що сприяє зменшенню державного боргу. В разі дефіциту Державного бюджету сума фінансування додатна, спостерігається зменшення залишків грошових коштів на рахунках бюджету і золотовалютних резервів, а це призводить до збільшення державного боргу.
Державний борг — це загальна сума заборгованості держави перед іншими секторами економіки та іноземними державами, яка виникла внаслідок непогашення позик і невиплати за ними відсотків у попередніх періодах. Боргові зобов'язання мають бути погашені за допомогою фінансових операцій установ державного управління в майбутньому або переоформлені як безстроковий борг.
Розрізняють державний борг внутрішній і зовнішній.
Внутрішній борг — сума коштів, отриманих від випущених, але ще не погашених державних позик. Зовнішній борг — фінансові зобов'язання держави (зовнішні позики та несплачені за ними відсотки) на певну дату щодо іноземних кредитів. Зовнішній борг визначає державну заборгованість, що підлягає сплаті у встановлені строки, валютно-фінансовим організаціям, офіційним урядовим інститутам (центральним банкам та урядам), приватним банкам.
1.3.Статистичні методи аналізу основних показників Державного бюджету. Аналіз статистичних показників доходів і видатків Державного бюджету здійснюють на основі рядів динаміки з обчисленням відносних величин структури, динаміки, інтенсивності, ступеня виконання бюджету, закономірностей формування основних джерел доходів і напрямів видатків бюджету та їх місця й значення у загальному обсязі бюджету, виявлення та аналізу видаткових статей, які призводять до дефіциту Державного бюджету тощо.
При аналізі показників динамічних рядів Державного бюджету важливим елементом є забезпечення порівнянності рівнів бюджетних показників, що відображаються в рядах динаміки, оскільки бюджетна класифікація, яку застосовують для групування доходів і видатків Державного бюджету, з плином часу дещо змінюється. Порівнянність рівнів показників бюджету досягається через перегрупування доходів і видатків Державного бюджету за попередні роки згідно з діючою в даний момент класифікацією. Причиною непорівнянності рівнів динамічних рядів бюджетних показників останнім часом є коливання масштабів цін під впливом інфляції. Ліквідувати таку непорівнянність рівнів показників бюджету можна заміною абсолютних показників Державного бюджету відносними показниками або їх перегрупуванням із урахуванням індексу інфляції.
Важливими аналітичними показниками Державного бюджету є відносні показники його доходів і видатків, які дають змогу визначити частку кожної статті чи розділу доходів і видатків у загальному обсязі доходів і видатків бюджету та зробити висновки про найбільш вагомі статті й розділи дохідної та видаткової частин Державного бюджету. Наявність порівнянних даних у динаміці дає можливість дійти висновків про структурні зрушення в складі доходів і видатків Державного бюджету та визначити коло чинників, які впливають на зміни. Застосування відносних показників структури доходів і видатків Державного бюджету забезпечує порівнянність у динаміці абсолютних вартісних показників бюджету, які обчислені в межах однієї бюджетної класифікації.
У цілому доходи Державного бюджету України в 2007 р. порівняно з 2006 р. збільшились в 1,21 раза, або на 21% (60 702 399,9 : 50 020 875,9). Порівняння структури доходів Державного бюджету України в 2006 — 2007 pp. показало, що основною статтею доходів у податкових надходженнях є внутрішні податки на товари і послуги (54,56 і 55,37%) у неподаткових надходженнях — доходи від власності та підприємницької діяльності (37,95 і 35,47%) і власні надходження бюджетних установ (34,53 і 31,90%) у доходах від операцій з капіталом — надходження від реалізації державних запасів товарів (81,51 і 82,84%).
У 2007 р. порівняно з 2006 р. знизилась частка податків на доходи, податків на прибутки, податків на збільшення ринкової вартості на 4,03 відсоткового пункту (30,90 — 34,93), у неподаткових надходженнях — частка доходів від власності та підприємницької діяльності на 2,48 (35,47 — 37,95) та мастка власних надходжень бюджетних установ на 3,53 відсоткового пункту (31,90 — 34,53). Суттєвих структурних змін по всіх інших статтях доходів немає. Як свідчать наші розрахунки, всі основні статті видатків Державного бюджету України в 2007 р. порівняно з 2006 р. зросли. Найбільш суттєві зміни в структурі видатків Державного бюджету України спостерігались за статтями видатків на національну оборону, екологію, працю та соціальну політику, сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство. Видатки на оборону зросли в 1,89 раза, або на 89%, на екологію — в 10,1, на працю і соціальну політику — в 21,83, на сільське господарство — в 2,28 раза. Видатки на працю і соціальну політику становили 24,11% загального обсягу видатків Державного бюджету в 2007 р. порівняно з 1,23% у 2006 р. Видатки на оборону в 2007 р. дорівнювали 10,85 % загального обсягу видатків порівняно з 6,46% в 2006 p.; на екологію — відповідно 1,55% у 2007 р. порівняно з 0,17% в 2006 р. і на сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство — 6,81% загального обсягу видатків бюджету в 2007 р. порівняно з 3,35% у 2006 р.
Показники дефіциту (профіциту) Державного бюджету України характеризують результати фінансово-господарської діяльності держави в цілому. Величину дефіциту (профіциту) Державного бюджету порівнюють з показником загального обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП). Цей аналітичний показник характеризує фінансове становище країни, і якщо відношення бюджетного дефіциту до показника обсягу ВВП не перевищує 3%, вважають, що воно нормальне.
З метою статистичного аналізу масштабів перерозподільчих процесів у країні державні органи обчислюють також відношення доходів Державного бюджету до обсягу ВВП.
Статистичні дані про Державний бюджет України дають можливість аналізувати розміри заборгованості за податковими надходженнями в цілому, а також недоплати за окремими їх видами. Динаміку його доходів (видатків) досліджують за допомогою таких статистичних показників, як абсолютні прирости, темпи зростання, темпи приросту (базисні й ланцюгові), абсолютне значення одного відсотка приросту, середньорічний рівень доходів за окремими джерелами надходження, середньорічний рівень видатків за окремими напрямами витрачання, середньорічний абсолютний приріст (зниження), темп зростання, приросту та ін. Розрахунок та аналіз цих показників дає змогу зробити висновок про інтенсивність їх зміни в часі.