1. Сутністно-змістова еволюція терміну потенціал (Загальнонаукова сутність терміну “потенціал”, еволюція його використання в економічних дослідженнях).
В даний час слово “потенціал” застосовують для позначення засобів, запасів і джерел, що маються в наявності і можуть бути використанні для досягнення визначеної мети, рішення якої-небудь задачі, а також можливостей окремої особи, суспільства, держави в якій-небудь області (був запропонований у 1983 році академіком Архангельським). В вітчизняній економічній літературі “потенціал” в широкому розумінні бачиться як можливості, наявні сили, запаси, засоби які можуть бути використанні або рівень потужності в будь-якому відношенні, сукупність засобів необхідних для чого-небудь. В іноземній літературі під цим терміном також розуміють “ступінь потужності (скриті можливості) у якому-небудь відношенні. Таким чином термін “потенціал” означає наявність у кого-небудь скритих можливостей, що ще не проявилися або хисту до діяльності у відповідних сферах. Еволюція терміну “потенціал”. У працях професорів Вейца і Воблого 1924 року знайшли обгрунтування ідеї щодо потенціалу виробничих сил, як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Пізніше у 1954 році академік Струмілін ввів поняття “економічний потенціал” під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. У 1967 році академік Немчимов досліджував “потенціал розширеного виробництва” який характеризує ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту. У 1973 році Анчишкін визначає виробничий потенціал, а у 1981 академік Балкін висунув нову трактовку терміну потенціал – як узагальнена збірна характеристика ресурсів прив’язаних до місця і часу. У розвитку сучасного уявлення про потенціал можливо виділити 3 напрямки: 1. (Білов, Черніков) – стверджують, що потенціал це сукупність необхідних для функціонування і розвитку системи різних видів ресурсів. 2. (Іванов, Андреєв) – потенціал це система матеріальних і трудових факторів, що забезпечує досягнення мети виробництва. 3. Потенціал – це здатність комплексу ресурсів економічної системи вирішувати, поставлені перед нею задачі.
2.Класифікація видових проявів потенціалу.
За рівнем абстрагованості: 1) потенціал людства, 2) природній потенціал; 3) економічний потенціал; 4) соціокультурний потенціал; 5) психо-фізіологічний потенціал. Залежно від рівня абстрагованості оцінки: 1) потенціал світового господарства; 2) потенціал національної економіки; 3) галузевий потенціал; 4) регіональний потенціал; 5) територіальний потенціал; 6) потенціал добровільних об’єднань; 7) потенціал підприємства; 8) потенціал структурних підрозділів; 9) потенціал виробничих дільниць; 10) потенціал робочого місця. За галузевою ознакою: промисловий; науковий; с/г … потенціал. За елементним складом: 1) потенціал основних виробничих фондів; 2) потенціал оборотних фондів; 3) потенціал землі; 4) інформаційний, інноваційний, інвестиційний; 5) кадровий та технологічний потенціал. За спектром врахованих можливостей: 1) внутрішньосистемний; 2) зовнішній (ринковий) потенціал. За функціональною сферою виникнення: виробничий; маркетинговий; інфраструктурний; науково-технічний. З огляду на спрямованість діяльності підприємства: експортний чи імпортний потенціал. Залежно від міри реалізації потенціалу: 1) фактичний (досягнутий); 2) перспективний (вектор розвитку).
3.Загальна характеристика потенціалу підприємства: поняття, характерні риси, модель.
Підприємницький потенціал – це сукупність ресурсів (трудових, технічних, фінансових), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо виробу товарів (послуг) отримання максимального доходу і забезпечення і функціонування розвитку підприємства. Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система, що характеризується чотирма основними рисами: 1) потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності; 2) можливості будь якого підприємства в більшій ступені залежить від наявності ресурсів і резервів не залучених у виробництво; 3) потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, а ще й навичками різних категорій персоналу; 4) рівень і результати реалізації потенціалу підприємства визначається формою підприємства і адекватною до неї організаційною структурою підприємства.
Модель потенціалу підприємства включає: 1) ресурсні можливості; 2) можливості і здібності кадрів підприємства; 3) інноваційні, інвестиційні, інформаційні можливості, що формують фінансові можливості які разом з інвестиційними можливостями трансформуються в четверту складову моделі потенціалу підприємства, що має назву потенціал відтворення.
4. Поняття структури потенціалу підприємства та концепції її побудови (різновиди структуризації елементів, що формують потенціал підприємства).
До структури потенціалу підприємства в ек. є різні підходи. Більшість дослідників розглядають ресурсну структуру потенціалу підприємства однак рекомендують врахувати в ньому різну кількість складових елементів. В одному випадку в його склад рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому – засоби праці і робочу силу, в третьому – засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, в четвертому – засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є більш розширені тлумачення структури потенціалу підприємства з доповненням у вигляді системи збору, оброблення і споживання інформації, досвіду господарювання, енергія. Ознаки елементів потенціалу: елементи повинні функціонувати одночасно і в сукупності; елементи повинні бути об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства; складові елементи потенціалу підприємства повинні бути взаємозамінними і адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються. Найбільш вдала класифікація елементів потенціалу підприємства представлена Єфімовим, який поділив всі елементи потенціалу підприємства на ті, що управляють та на елементи якими управляють або споживчі елементи. Елементи, що управляють пов’язані з суспільною формою їх виявлення, а елементи якими управляють – з матеріально-речовиною та особовою. Елементи, що управляють не споживаються, а виступають як чинники більш економічного споживання ресурсів. Елементи, що управляють (менеджмент, маркетинг, організаційна структура, інформація). Елементи, якими управляють (робітники, виробничий потенціал, фінансовий потенціал).



4.* Поняття структури потенціалу підприємства та концепції її побудови.
Виділяють дві головні складові потенціалу підприємства : Об’єктивні складові: виробничий потенціал, потенціал землі, основні і оборотні фонди, технологічний потенціал, персонал, фінансовий потенціал з якого випливає ще один потенціал відтворення, вони пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування інноваційного, виробничого, фінансового потенціалу та потенціалу відтворення
Суб’єктивні складові: логістичний потенціал, управлінський потенціал, маркетинговий потенціал, потенціал організаційної структури науково технічний потенціал., пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський, соціальний чинник раціонального споживання об’єктивних складових потенціалу підприємства.
5. Змістова характеристика суб’єктивних складових в структурі потенціалу підприємства.
ССПП: 1) науково технічний потенціал; 2) управлінський потенціал; 3) потенціал організаційної структури управління; 4) маркетинговий потенціал.
Науково-технічний потенціал – узагальнююча хар-ка рівня наукового забезпечення вир-ва, а саме науки, техніки, технології, інженерної справи, вир. досвіду, можливостей і ресурсів, наук.-тех. кадрів які є у розпорядженні підприємства для вирішення наук.-тех. проблем. Управлінський потенціал –навички та здібності керівників усіх рівнів упр-ня, щодо формування, організації, створення належних умов для функ-я і розвитку соц.-ек. сист. під-ва. Потенціал ОСУ - загальнокорпоративний, управлінський (формальний чи неформальний) механізм функціонування підприємства який включає в себе рівень організацій функц. елементів системи та характер взаємозв’язків між ними. Маркетинговий потенціал – max можливість під-ва щодо систематичного і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення обсягу, попиту, організації виробництва, продажу, післяпродажний сервіс) на задоволення потреб споживачів і використання потенціалу ринків збуту. Маркетинговий потенціал включає логістичний потенціал.
Логістичний потенціал – max продуктивність, а саме функціональна спроможність системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють всі види діяльності, щодо переміщення в просторі та руху в часі персоналу, матеріалів, готових виробів, енергії та інформаційних потоків.
Трудовий потенціал – це персоніфікована робоча сила яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Інфраструктурний потенціал –збалансований з вимогами вир-ва можливості цехів, господарств які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів під-ва та задовольняють соц. потреби його персоналу. Інформаційний потенціал – єдність орг.-тех. та інфо можливостей, що забезпечують підготовку і прийняття упр. рішень і впливають на характер і специфіку вир-ва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інфо ресурсів.
Інформаційно-обчислюваний потенціал (є головною складовою інформаційного потенціалу) - комплекс тех, програмно-математичних, орг.-ек. заходів і спеціальних кадрів призначених для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємств у різних галузях людської діяльності.
6. Змістова характеристика об’єктивних складових в структурі потенціалу підприємства.
Інноваційний потенціал - сукупні можливості під-ва щодо генерації сприйняття та впровадження нових радикальних і модифікаційних ідей для його системного, технічного, орг. та упр. оновлення.
Виробничий потенціал – наявні і приховані можливості під-ва щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску max можливого обсягу продукції (послуг). Виробничий потенціал підприємства включає: потенціал землі і природньо-кліматичні умови, потенціал основних фондів, потенціал оборотних фондів, потенціал нематеріальних активів, потенціал технологічного переліку. Потенціал землі і природньо-кліматичні умови –можливості під-ва щодо використання сукупних природних багатств в господарській діяльності.
Потенціал основних фондів – це наявні і скриті можливості основних фондів, що формулюють техніко-технологічний базис виробничої потужності під-ва. Потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу під-ва у вигляді певної сукупності предметів праці, що перебувають в виробничих запасах, НЗВ, напівфабрикатах власного використання, витрати майбутніх періодів.
Потенціал нематеріальних активів –сукупність можливостей під-ва використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у госп. процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.
Потенціал технологічного потенціалу – це здатність робітників виробляти різні продукти (послуги).
Фінансовий потенціал – це обсяг власних, позичкових та залучених фінансових ресурсів під-ва, що знаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат. І
Інвестиційний потенціал – являє собою наявні приховані можливості підприємства щодо простого і розширеного відтворення і є головною складовою фінансового потенціалу підприємства.
Потенціал відтворення – сукупність матеріальних, технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні під-ва, можуть бути вигідно залучені та використанні для простого і розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.
7.Особливе місце і значення трудового, інформаційного та інфраструктурного потенціалів в структурі потенціалу підприємства.
Використання саме цих різновидів потенціалу значною мірою визначає ефективність господарювання під-ва. Це насамперед продиктовано умовами, що ставить перед підприємством зовнішнє середовище: бурхливий розвиток інфо технологій, збільшення значущості людського фактору в ефективності господарювання під-ва.
Трудовий потенціал – це персоніфікована робоча сила яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Інфраструктурний потенціал – це збалансований з вимогами вир-ва можливості цехів, господарств які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задовольняють соціальні потреби його персоналу.
Інфо потенціал – це єдність орг.-тех. та інфо можливостей, що забезпечують підготовку і прийняття управлінських рішень і впливають на характер і специфіку вир-ва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів.

8. Потенціал підприємства як інтегрована економічна система. Особливості економічних систем.
Серед різноманітних проявів потенціалу під-ва особливе місце займає такий різновид його прояву - потенціалу підприємства як інтегрована економічна система.
Риси потенціалу підприємства як інтегрованої ек.системи:
1)цілісність системи – це цілісність, властивості якої проявляються лише при взаємодії її елементів;
2)компонентність - система склад-я із певної кількості частин, які називаються елементами;
3)складність – ек. система визначається неоднорідністю складових елементів, різнохарактерними та ієрархічними взаємозв’язками між ними;
4) нестаціонарність - система містить постійно змінюючі параметри та характеризується стохастичністю поведінки; 5) унікальність - у кожному окремому випадку система змінює свою ресурсну і організаційну структури;
6) адаптивність - передбачає адаптацію параметрів системи до умов, що постійно змінюються.
7) синергічність - цілеспрямованість дії елементів системи посилює ефективність її функціонування;
8) мультиплікативність - проявляється у геометричній залежності позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи.
9) граничність - елементи економічні системи мають граничний характер, що обумовлюється її формою;
10) протиентропійність - можливість протидіяти руйнуючим тенденціям.
9. Формування потенціалу підприємства: сутністна характеристика, постулати та загальнотеоретична модель здійснення.
Формування потенціалу п-ва – процес створення потенціалу п-ва, надання йому певної структури, організації і форми шляхом залучення ресурсів для досягнення цілей п-ва.
Загальні підходи щодо формування потенціалу п-ва: Потенціал п-ва не можливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів, тому як це динамічне угрупування; При формуванні потенціалу п-ва діє закон синергії його елементів; Потенціал п-ва у більш вищих фомах свогопрояву може самостійно трансформуватися з появою нових складовихелементів; Елементи потенціалу п-ва повинні ф-ти одночасно і в сукупності, так як закономірності розвитку можливостей п-ва не можуть бути розкриті окремо, а тільки в поєднанні їх, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами; Всі елементи потенціалу об'єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком п-ва, тобто з одного боку підлягають фізичному та моральному старінню, а з іншого вони чутливі до досягнень науковатехнічного прогресу. Складові елементи потенціалу п-ва повинні бути адекватними хар-м продукції і послуг, що виробляються на п-ві.
Модель формування потенціалу підприємства:
- серед великої кількості інформації яка перемішається між суб’єктами господарювання підприємець формулює власну бізнес-ідею.
- відповідно до цієї бізнес-ідеї підприємець проводить цільове планування потенціалу підприємства, що включає: маркетинговий потенціал; технічний; фінансовий; техніко-технологічний; трудовий; потенціал немат. Активів; інноваційний.
10. Синергічність елементів потенціалу підприємства та процес оптимізації його структури.
Закон синергії стверджує, що для будь-якої системи (під-ва, організації) існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більше простої суми потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим.
Синергія може мати двояку користь:
Пряма користь – збільшення чистих грошових потоків від найбільш повного використання ПП, має місце при операційній, управлінській та фінансовій синергії. Операційна синергія – це економія на операційних видатках за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового потенціалів.
Управлінська синергія – це економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління.
Фінансова синергія – це економія за рахунок змін підходів щодо формування фінансового потенціалу під-ва. Опосередкована корисність – це підвищення вартості ПП або зміна мультиплікатора ціна\прибуток.
Оптимізації структури ПП. Алгоритм оптимізації:
1 етап. Формування системи цілей під-ва.
2 етап. Визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів. Узгодження стратегічних ресурсів з цілями під-ва.
3 етап. Вибір варіантів наборів страт. ресурсів, оцінка альтернативних комбінацій, Виноситься стратегічний висновок щодо кінцевого набору страт-х ресурсів.
4 етап. Виникає, коли існує на під-ві обмежена кількість тих чи інших ресурсів. Проведення пошуку ресурсів-замінників, або раціональний розподіл обмежених ресурсів.
5 етап. Завершальний. Оцінка отриманого результату. Дослідження процесів формування потенціалу сучасних під-в будуть концентрувати увагу на ресурсному та галузевому аспектах.
11. Конкурентноспроможність потенціалу підприємства та її рівні.
КПП - це комплексна порівняльна хар-ка, що відображає ступінь переваги сукупності показників оцінки можливостей під-ва, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу по відношення до сукупності аналогічних показників під-в конкурентів.
Особливості визначення КПП:
1є набутою рисою діяльності під-ва і виникає в процесі порівняння 2.це відносне поняття. 3. визначається продуктивністю використання залучених до процесу вир-ва ресурсів. 4. рівень залежить від рівня конкурентоспроможності його складових елементів.
Головним показником конкурентоспроможності під-ва є конкурентоспроможність продукції під-ва.
В залежності від глобалізації цілей:
1.світове лідерство. 2.світовий стандарт.
3.національне лідерство. 4.національний стандарт.
5.галузеве лідерство. 6.галузевий стандарт.
7. Граничний (пороговий) рівень.
В залежності від фокусування на функції упр-ння (4 рівня):
1. характерно розглядати організацію апарата управління як внутрішньо-нейтральну.
2. Під-ва намагаються зробити виробничий елемент ПП зовнішньо –нейтральним (стандарти лідера)
3. Під-ва намагаються не дотримуватися стандартів лідера, а розробляють своє бачення конкурентної боротьби
4. Досягаеться , якщо успіх у конкурентній боротьбі стає функцією управління, а не вир-ва
За напрямками формування інфо бази
Еспертні методи, критеріальні методи
За способом відображення кінцевих результатів
Графічні, математичні, логістичні
За можливістю розробки упр. рішень
Одномоментні, стратегічні
За способом оцінки
Індикаторні ,матричні
12. Оцінка потенціалу підприємства: поняття, головні цілі та сфери застосування.
Оцінка – це результат визначення і аналізу якісних , кіль-х характеристик об’єкту , а також процесу управління ним. При оцінці ПП повинно враховувати такі аспекти:
об’єктні складові ПП ( кількісна оцінка);
суб’єктні складові (якісна оцінка).
ПП необхідно оцінювати з 2-х позицій. Для об’єктних складових ПП краще використовувати кількісну оцінку. Якісна оцінка включає експертні методи, що дають можливість оцінити суб’єктні складові – якісні. Для оцінки ПП необхідна система показників , при чому в основу конструювання такої системи повинна бути покладена структурна модель , що враховує не тільки фактичну динаміку, але й теоретичні передумови.
Механізм процесу ОПП В рамках заг системи управлінні розробляються інструменти процесу оцінки : критерії , одиниці , або ж шкала вимірювання , показник , система показників. Оцінка вартості ПП – це упорядкований , цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об’єкту з урахуванням потенційного і реального доходу , який має місце в певний проміжок часу в умовах конкретного ринку. Оцінку бізнеса проводять у цілях: збіл ефективності поточного управління під-ом або фірмою; визначення вартості цінних паперів у випадку куплі –продажу акцій під-ва на фондовому ринку; визначення вартості під-ва у випадку куплі- продажу цілком; при реструктуризації під-ва; при розробці розвитку; при визнач-ні кредитоспроможності під-ва і вартості залогу при кредитуванні; страхування в процесі якого виникає необ-ть визнач –я вартості активів; при оподаткуванні; при прийнятті обгрунтованих управ рішень для того щоб виправити помилки у фін звітності , що були викликанні інфляційними процесами.
13. Поняття вартості та її модифікації.
Вартість – це втілена й уречевлена в товарі суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, що пов’язані з суспільним поділом праці та обміном товарами і послугами. Існують така модифікація вартості:
1) Вартість в обміні – це ціна яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку, вона визначається на основі рівності між реальними економічними фактами , тому ї називають об’єктивною вартістю.
До вартості в обміні включають такі види: ринкова, ліквідаційна, заставна, орендна вартість;
2) Вартість в користуванні - це міра цінності власності для окремого користувача що є складовою частиною діючого під-ва без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквіваленту від можливого продажу. До вартості в користуванні належать: інвестиційна, балансова, податкова вартості, вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість, утилізаційна вартість, страхова вартість.
14. Різновиди вартості в обміні та її змістова характеристика.
Вартість в обміні – це ціна яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку, вона визначається на основі рівності між реальними економічними фактами , тому ї називають об’єктивною вартістю.
Ринкова вартість – це найвища грошова сума за яку передається майно в результаті комерційної угоди між добровільними покупцем та продавцем на дійсну дату оцінки.
Ліквідаційна вартість – це грошова сума, що реально може бути отримана від продажу власності , що оцінюється в термін дуже короткий для проведення адекватного маркетингу.
Заставна вартість – це оцінка по ринковій вартості майна як засобу збільшення гарантії забезпечення зобов’язань при неналежному виконанні умов договору та ліквідації можливих від цього несприятливих майнових наслідків.
Орендна вартість – розрахункова величина вартості об’єкта оцінки що вик-ся для визначення нормативу орендної плати.
15. Різновиди вартості в користуванні та її змістова характеристика.
Вартість в користуванні - це міра цінності власності для окремого користувача що є складовою частиною діючого під-ва без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквіваленту від можливого продажу.
Інвестиційна вартість – об’єкта нерухомості визначають в конкретних умовах з урахуванням мети та результативності інвестування.
Балансова вартість – це вартість майна що зазначена в балансі.
Податкова вартість – це вартість що розраховується з врахуванням нормативів нац податкового законодавства. Вартість заміщення – це сукупність витрат в поточних ринкових цінах на створення нового функціонального аналога який має еквівалентну з оцінюваним об’єктом корисність.
Вартість відтворення – це сукупність витрат на створення точно таких же нових , точної копії об’єкта оцінки. Страхова вартість базується на вартості заміщення або відтворення об’єкта оцінки в цілому чи окремих його елем-в схильних до зруйнування.











16. Принципи оцінки ринкової вартості потенціалу підприємства та її взаємозв’язок.
Принципи . що баз-ся на уявленнях користувача .
П-п корисності : будь-яке під-во має вартість , якщо воно корисне потенційному власнику для реалізації певної економ-го функц-ня протягом даного періоду часу.
П-п заміщення: max ринкова вартість під-ва визначається найменшою вартістю іншого під-ва з еквівалентною користю
П-п очікування: що вартість під-ва що оцінюється визначається розміром чистого доходу, що очікується покупцем від володіння ним з урахуванням можливого чистого доходу від перепродажу.
Принципи, пов’язані з землею. будинками, спорудами
П-п залишкової продуктивності: земля має вартість або деяку цінність тільки тоді , коли є залишок чистого доходу після компенсації усіх інших факторів вир-ва
П-п вкладення : додаткові вкладення капіталу у будь- яку складову ПП ефективні лише тоді , коли вони збіл його ринкову вартість . величина вкладу визначається як різниця між зміненею вартістю і витратами які визвали цю зміну.
П-п віддачі : по мірі збільшення ресурсів до основних складових ПП , чистий прибуток має тенденцію до зростання , але до певної межі. Після того як темпи дохідності починають уповільнюватися , то приріст результативності не стає меншим за приріст витрат на додат ресурси.
П-п збалансованості ( пропорційності ) : всі елементи ПП повинні мати збалансовану: внутрішню і загальну структуру. Постійна підтримка необ-ї пропорційності між розвитком складових ПП забезпечує мах прибутковість під-ва та найбільшу його вартість
Оптимального розміру: вимоги даного принципу відносяться до кожного фактора виробництва які разом дають можливість створити економічно обгрунтований розмір та отримати від нього мах прибуток у відповідності ринковою коньюктурою у даному районі .
П-п розподілу майн прав : розподіл та види прав власності за ознакою поділу: фізичний поділ; строкове володіння; права користувача; майнові права; права кредитору вступати у володіння; за видами прав: права на користування поверхневою ділянкою землі та надрами; різні види оренди , договірне володіння , майбутні майнові права; обмежене право на користування майном , ліцензії; сумісна оренда , партнерство , корпорація , контракт з погодженими умовами продажу; закладні , застави , участь у капіталі. Сутність принципу економічного поділу полягає в тому , що майнові права слід поділяти так , щоб збільшує загальну вартість об’єкту власності .
Принципи , що пов’язані з ринковим середовищем. залежності : вартість формується під впливом множини факторів серед яких особливу роль відіграє його місцезнаходження
відповідність: За інших однакових умов ПП яке найвищою мірою відповідає містобудівним екологічним , ринковим та іншим стандартним нормам і загальноприйнятим тенденціям користування має найбільша вартість
попит і пропозиція: ПП буде формуватися під впливом попиту та пропозиції на ринку.
конкуренція : ціни на об’єкти оцінювання складаються під впливом постійного суперництва між суб’єктами ринку . що прагнуть отримати мах прибуток . Це вирівнює дохідність інвестицій на різних сегментах ринку і дає можливість об’єктивно визначити ринкову вартість підприємства. змінювання: при оцінці вартості ПП та його складових процес урахування можливих змін в їх функціонуванні в наслідок трансформації екон , соц умов , а також впливу регіональних і локальних факторів
Принципи найкращого і найбільш ефективного використання – це синтезуючий принцип оцінки вартості ПП. Він інтегрує загальний вплив всіх раніше названих принципів і означає, що із можливих варіантів використання ПП вибирається той при якому найповніше реалізуються функціональні можливості складових ПП і забезпечується максимальний дохід.
17. Нерухомість та чинники, що впливають на її вартість.
Нерухомість – це земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних і юридичних осіб, а також інше майно, що закріплено за даною земельною ділянкою (будівлі, споруди тощо).
3 рівня чинників, що впливають на вартість нерухомості:
1 рівень: чинники, які носять загальний характер, не пов’язані з конкурентним об’єктом нерухомості і не залежать від нього, але опосередковано впливають на процеси, що відбуваються з нерухомістю на ринку: 1) соціальні – вільний час, рівень освіти і культури населення, структура населення, родинність, щільність населення, демографічні показники; 2) економічні – податки в галузі нерухомості, фінансування будівництва і реконструкції, попит і пропозиція на ринку нерухомості, розвиток соціальної інфраструктури, рівень життя населення, стан і перспективи населення, ринок нерухомості; 3) фізичні – сейсмічні, екологічні, топографічні; 4) політичні – закон про операції з нерухомістю, законодавтсов в галузі будівництво, законодавство про іпотеку.
2 рівень: локальні чинники, що безпосередньо пов’язані з об’єктом оцінки і аналогічними об’єктами нерухомості – ці чинники діють в масштабах міста та його району: 1) місцезнаходження – транспортна інфраструктура та її стан, соціално-культурна інфраструктура, навколишня оточеність; 2) фізичні характеристики – якість будівництва, наявність комунальних послуг; 3) умови продажу; 4) часові умови; 5) умови фінансування.
3 рівень: чинники, які пов’язані з об’єктом нерухомості і обумовлені його характеристиками: 1) архітектурно-будівельні – планіровка, зовнішній вихід; 2) фінансово-експлуатаційні – вартість будівництва та експлуатаційні видатки.
18. Ринок нерухомості та класифікація його об’єктів.
Нерух - зем. ділянки, ділянки надр, відокр. водні об”єкти та все те, що міц