Оплата праці за кінцевим колективним результатом та її стимулююча роль.
Фонд оплати праці підрозділів п-ства визначається на основі встановлених форм і систем ЗП тобто суми необхідних виплат узагальнюються „знизу-вверх”. На рівні невеликих підрозділів п-ства, дільниць або бригад продукція яких є дефіцитною і підприємство заінтересоване в зростанні обсягу її виробництва ефективно може застосовуватись оплата праці за кінцевим результатом.
Під кінцевим результатом розуміють результат роботи всього підрозділшу, а не окремого працівника. Така оплата праці найбільш поширена на рівні бригади. ЗП підрозділу формується на основі обсягу виробленої ним прод-ї у натуральному виразі, комплексних розцінок за одиницю продукції і встановлених доплат і премій.Після цього заг-ий заробіток розподіляється між членами колективу згідно з відпрацьованим часом і коеф-м трудової участі. В комплексі розцінки на од. прод-ї охоплюють основну ЗП всіх працівників підрозділу.
Коеф-т трудової участі--- це узагальнена кількісна оцінка внеску кожного члена колективу в загальні результати праці. У к-єнті трудової участі враховується продуктивність праці, складність та якість роботи, трудова дисципліна , інтенсивність роботи працівника , відповідальність та ін.
Внесок конкретного працівника в результаті колективної проаці на основі коеф-та трудової участі( КТУ )визначається таким чином:
1)встановлюється базовий рівень КТУ
2)Оцінюється робота кожного виконавця за повною системою показників і визначається збільшення чи зменшення КТУ за встановленою шкалою в балах.
3)Обчислюється фактичний КТУ за місяць як сума базового КТУ і загальної величини його зміни.
Форми внутрішньо-виробничої матеріальної відповідальності
Матеріальна відповідальність підприємства вцілому і його окремих підрозділів тісно взаємопов’язана і здійснюється на єдиній методичній основі. Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відносинами між підрозділами п-ства, які не являються юридичними особами. Тому таку відповідальність економічною або пайковою в юридичному розумінні назвати не можна. Внутрішня матеріальна відповідальність підрозділів організовується самим п-ством і ним регулюється, хоча здійснюється на загальних засадах цивільного права і виходить із методології визначення збитків. Незважаючи на певну обмеженість внутрішня матеріальна відповідальність відіграє важливу стимулюючу і дисциплінуючу роль. Кожний організаційний підрозділ повинен матеріально відповідати за недоліки в роботі, не якісне і несвоєчасне виконання робіт, за спричинені збитки іншим підрозділам і т. д. Підрозділи підприємства поєднані технологічними і комерційними зразками, виготовлення продукції, або інших послуг і працюють за чітко скоординованим планом. Тому невиконання одним із підрозділів своїх завдань призводить до негативних наслідків в інших підрозділах. Внутрішня матеріальна відповідальність реалізується через систему економічних претензій, вуиробничих, обслуговуючих підрозділів і функціонуючих служб у випадках порушення взаємних зобов’язань. Функціонування такої системи претензій і застосування економічних санкцій потребує чіткого організаційного забезпечення. Система внутрішньо матеріальної відповідальності на основі економічних претензій включає наступні регламентуючі складові : 1) класифікатор претензій, в якому зазначається зміст типових порушень і наслідки що призводять до втрат. 2) документи, що фіксують факт порушення і на основі яких може бути оформлена претензія. 3) порядок оформлення і надання претензії. 4) терміни подання розгляду і задоволення чи відхилення претензії. 5) організація обліку пред’явлених і одержаних претензій. 6) вплив предявлених і одержаних претензій на результати діяльності підрозділів та їх економічні інтереси. 7) Орган або комісія, що виконує арбітражні функції щодо взаємних внутрішніх і зовнішніх претензій. 8) методика обчислення збитків і величини претензій. Визнані одержані та пред’явлені санкції повинні впливати на економічні інтереси підрозділів і на інтереси їх керівництва та інших працівників через основні оціночні показники діяльності. Такими показниками передусім виступають витрати і прибуток. У підрозділах центрах-витрат сальдо економічних претензій додається до фактичної собівартості продукції за звітний період. У підрозділах центрах-прибутку віднімається від фактичної собівартості. В залежності від того яке сальдо додатне чи від’ємне фактичні величини витрат і прибутку збільшуються, або зменшуються. Таким чином величина санкцій впливає на суму коштів, що спрямовуються на загальні потреби підрозділів і заохочення їх працівників.