Видатки державного бюджету, їх склад, структура, характеристикаЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….….…..3
1. Сутність і структура видатків державного бюджету та їх формування.......3
2. Функції держави, їх вплив на склад і структуру видатків бюджету…….....9
3. Оптимізація структури видатків державного бюджету, її критерії.....….... 16
Список літератури…………………………………………………………….…19
ВИСНОВКИ.............................................................................................................ВСТУП
1. Сутність і структура видатків державного бюджету та їх формування
Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше уваги.
Формування бюджетних видатків починається на стадії планування, за основу береться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період.
Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпорядженні як Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків виключаються ті, яких не буде у плановому році.
Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни.
Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства п о виробництву товарів загальнодержавного значення, які потребують коштів на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства ї державне капітальне будівництво, благоустрій тощо. Але привертає увагу досить низький порівняно з недалеким минулим рівень видатків бюджету на фінансування виробничих галузей народного господарства (наприклад, промисловість та енергетика – на рівні 6 відсотків, сільське господарство – 1 – 2 відсотків , будівництво – 1 – 2 відсотка).
Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтовувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє.
Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує усім бюджетних процесом. Тут принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та видах витрат, така класифікація має бути науково обгрунтованою, і це є запорукою оптимального складання усіх бюджетів.
Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні від державного до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно зберігається й залежність нижчестоящих бюджетів від вищестоящих, бо останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів.
У Державному бюджеті враховуються й кошти на рахунках спеціальних фондів. Таким є фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти якого направляються на реалізацію державної програми і законів України з питань соціального захисту учасників ліквідації аварії.
У міру просування до ринку скорочуються видатки держави на фінансування промисловості і дотації збитковим підприємствам і організаціям державної власності. Скорочуються й видатки на утримання житлово-комунального господарства. Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства, навіть із врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає додаткових вкладень.
Необхідно мати на увазі, що основними принципами бюджетного фінансування сільського господарства (та і в цілому народного господарства) є:
- безповоротність бюджетних асигнувань;
- цільове спрямування коштів;
- фінансування по фактично виконаних планах закупок й у межах одержаних доходів;
- здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з метою одержання державної фінансової дисципліни.
З огляду на лібералізацію цін і перехід до ринкової економіки, а також світову фінансову кризу провадиться переведення житлового господарства на самостійність за рахунок приватизації житлового фонду та збільшення квартирної плати, а також вартості послуг у будинках державного житлового фонду.
Витрати на благоустрій міст і селищ включають:
- капітальні вкладення;
- витрати на капітальний ремонт;
- витрати на поточне утримання спору і благоустрій.
Витрати по капітальних вкладеннях (на очисні споруди, будівництво шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться як за рахунок бюджету, так і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених місцевими радами.
Поточне утримання об`єктів міського благоустрою: санітарна очистка вулиць і тротуарів, вуличне освітлення і т.п. проводиться за рахунок коштів відповідних бюджетів на основі кошторисних розрахунків.
Поряд із цим у бюджеті передбачаються витрати на капітальні вкладення не тільки щодо споруд благоустрою, а й на будівництво об`єктів промисловості, необхідних державі, житла, об`єктів соцкультпобуту тощо.
Навіть в умовах економічної кризи не можна економити кошти, спрямовані на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону здоров`я, фізичну культуру й соціальне забезпечення. Вони, як правило, не мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по щорічних складених кошторисах видатків конкретних установи, де відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають, виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності і мережу, штати, контингенти, наприклад, кількість лікарень, ліжок у них та ліжкоднів, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і дітоднів у дитячих дошкільних закладах.
В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорстокий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв`язку з цим фінансування провадиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання й інвентарю та інших видатків.
Усі витрати бюджетних установ групуються по статтях: стаття 1111 - заробітна плата; стаття 1120 - нарахування на заробітну плату; стаття 1130 - канцелярські і господарські витрати і т.д.
При плануванні видатків бюджетів усіх ланок враховується, що:
- неможливо економити на харчуванні, медикаментах, стипендіях, бо це позначиться на здоров`ї дітей, хворих, студентів;
- економія на придбанні устаткування, мёякого і твердого інвентарю призведе зрештою бюджетні установи до ліквідації, адже лікувальні заклади, скажімо, і так мають злиденне існування. Відсутність лікувальної і діагностичної апаратури, постільної білизни, а то й ліжок і т.п. істотно знижує рівень їх функціонування;
- занехаяння поточного і капітального ремонтів будівель і споруд призведе до їх розвалу.
В умовах дефіциту бюджету всі без винятку бюджетні установи обмежені у видатках до краю.
Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією дохідності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів бюджету, звідси з`являться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх рівнів.
Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами України.
Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є головними.
Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.
Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов`язані з розширеним відтворенням.
Розвиток держави неможливий без створення необхідних умов утримання невиробничої сфери й розвитку виробництва, соціально-культурних закладів та заходів по їх утриманню; органів влади і управління; оборони та ін., що відображено в складі видатків Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
До видатків Державного бюджету належать:
- фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання й підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення;
- фінансування здійснюваних державними установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;
- фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;
- фінансування оборони;
- фінансування охорони навколишнього природного середовища;
- утримання правоохоронних і митних органів, податкової служби, захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;
- утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади й прокуратури;
- здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;
- дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
- виплати всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, виплати допомоги по безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;
- утворення державних матеріальних і фінансових резервів;
-обслуговування внутрішнього й зовнішнього державних боргів та їх повернення;
- інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно до законів України.
У Державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків Державного бюджету для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету.
У Державному бюджеті понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до двох відсотків загального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету.
Склад видатків республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів витікає із заходів, які проводяться за рахунок бюджетних коштів на всіх адміністративних територіях.
Вже тривалий час державний і місцевий бюджети затверджуються з дефіцитом. Граничний розмір дефіциту всіх рівнів та джерела його покриття затверджуються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів.
Уже стало правилом, що дефіцит бюджету при затвердженні бюджету тієї чи іншої ланки бюджетної системи не повинен перевищувати видатків розвитку. Таким чином, а разі наявності дефіциту бюджету фінансуються передусім поточні видатки. Держава, керуючись принципом першочергового фінансування поточних витрат, припиняє фінансування витрат на відтворення для збереження витрат на охорону здоров`я, освіту й інші заходи, спрямовані на створення необхідних умова життєдіяльності населення.
2. Функції держави, їх вплив на склад і структуру видатків бюджету
Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожного члена суспільства. На досягнення цієї мети має бути зорієнтоване бюджетне законодавство. Йдеться насамперед про те, що видатки бюджету повинні бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення. Однак вирівнювання доходів виправдане тільки тоді, коли поліпшується становище найбідніших верств населення. Досягти вказаної мети можна лише за умов економічного зростання і розвинених демократичних засад. На сучасному етапі бюджетне законодавство відповідає розстановці політичних сил в Україні і стану трансформації економіки. Через виконання функцій, покладених на державні структури бюджетним законодавством, держава впливає на планування, формування, розподіл та використання ресурсів бюджету.
Бюджетним кодексом України передбачено, що з Державного бюджету України здійснюються видатки на:
- державне управління: законодавчу владу; виконавчу владу; Президента України;
- судову владу;
- міжнародну діяльність;
- фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв`язки державного значення;
- національну оборону;
- правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;
- освіту:
- загальну середню освіту: спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;
- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
- професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);
- вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;
- післядипломну освіту;
- позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- охорону здоров`я:
- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
- спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
- санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);
- санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);
- інші програми в галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- соціальний захист та соціальне забезпечення:
- державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);
- державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; заходи, пов`язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війки; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресивних позовів шахтарів);
- державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
- державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім`ї;
- державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім`ї;
- державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
- культуру і мистецтво:
- державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв`язки, державні культурно-освітні заходи); державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи й ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
- державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;
- державні програми розвитку кінематографії;
- державну архівну справу;
- державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
- фізичну культуру і спорт:
- державні програми підготовки резерву та складу національних команд і забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту, підготовка і участь національних збірних команд в Олімпійських та Параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);
- державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центри "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні здори до них);
- державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
- програми реставрації пам`яток архітектури державного значення;
- державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв`язку, телекомунікацій та інформатики;
- державні інвестиційні проекти;
- державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження і ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
- створення та поповнення державних запасів і резервів;
- обслуговування державного боргу;
- проведення виборів та референдумів;
- інші програми, які мають виключно державне значення.
Протягом останніх років законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, що визначають обсяги видатків державного і місцевих бюджетів, здебільшого приймалися без належного врахування можливостей економіки та населення у сплаті податків для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості фінансів держави, значних (прихованих та наявних) дефіцитів державного бюджету. Розрив між потребою у видатках і обсягом ресурсів бюджету, в т.ч. потенційних, може бути подоланий лише за умови призупинення Верховною Радою чинності окремих законодавчих актів, видатки на виконання яких у бюджеті не передбачені або передбачені не в повному обсязі. Це дасть змогу суттєво оздоровити бюджетну систему і водночас запобігти зростанню заборгованості за зобов`язаннями держави, які не можуть бути виконані.
Актуальним завданням уряду є раціоналізація мережі закладів та установ, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, виконання у повному обсязі цільових програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, мають бути призупинені або переведені на фінансування за рахунок небюджетних ресурсів.
Ключовим завданням бюджетної політики має стати подальше посилення соціальної спрямованості бюджету. На реалізацію програм соціальної спрямованості має бути зосереджено не менше 50 відсотків видатків зведеного бюджету. Пріоритетними напрямами бюджетної політики у соціальній сфері є:
- поетапне наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму в розмірі 669 грн. на місяць до грудня 2009 року;
- остаточне розмежування пенсійних виплат з бюджету і Пенсійного фонду, збільшення середнього розміру пенсійних виплат не менш як на 25 відсотків;
- індексація грошових доходів працівників бюджетної сфери відповідно до чинного законодавства на постійній основі;
- завершення раціоналізації системи соціальних пільг через надання адресних пільг і субсидій населенню виключно у грошовій формі;
- забезпечення у повному обсязі виплати допомог малозабезпеченим громадянам та сім`ям з дітьми;
- погашення заборгованості із виплат заробітної плати;
- визначення додаткових механізмів погашення знецінених грошових заощаджень громадян в установах Ощадного банку і страхових внесків до колишнього Укрдержстраху (призупинено до 1 січня 2011 року).
При здійсненні соціальної політики уряд має забезпечити:
- розширення переліку платних і безоплатних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами та організаціями;
- завершення процесу відокремлення державних позабюджетних фондів, які формуються на страховій основі, від державного бюджету;
- розвиток страхових систем формування соціальних бюджетів.
Пріоритетним завданням є удосконалення відповідно до чинного законодавства системи державного фінансування розвитку вітчизняної науки та культури, зміна якісних складових видатків на оборону відповідно до Закону України "Про оборону" та з урахуванням реалізації програми реформування та розвитку Збройних сил України, приступити до реалізації програми адміністративної реформи, а також на поглиблення судової реформи в Україні, відпрацювання принципово нових підходів до політики капітальних видатків держави (вони мають скласти основу бюджету розвитку).
До бюджету розвитку мають бути включені передбачені у бюджеті централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузеві програми розвитку та інші капітальні видатки. Бюджет розвитку має складатися за програмно-цільовим підходом та подаватися разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку.
Потребує перегляду існуючий порядок розподілу та використання капітальних вкладень. Їх обсяг має бути не менше за 1 відсоток видатків загального фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення загальнодержавних і регіональних соціально-економічних проблем, пов`язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відносин, створенням державної інформаційно-аналітичної системи, будівництвом об`єктів комунальної та виробничої інфраструктури, соціального призначення, газо- та водопроводів, запобіганням екологічним катастрофам тощо. На фінансування об`єктів виробничого призначення має спрямовуватися частина надходжень від приватизації державного майна, яка має використовуватись на кредитній основі виключно на структурну перебудову, інноваційне оновлення, модернізацію виробництв та технологічний розвиток підприємств.
3. Оптимізація структури видатків державного бюджету, її критерії
На шляху подальшого вдосконалення бюджетного процесу потрібно передусім чіткіше визначитися і суворіше дотримуватися всебічно виважених пріоритетів щодо витрачання вкрай обмежених коштів.
Критерієм оптимізації структури видатків державного бюджету виступає необхідність забезпечення максимального рівня зростання внутрішнього валового продукту при задоволенні мінімуму соціальних потреб та збалансування доходів і видатків.
Оптимізація структури видатків державного бюджету включає такі напрямки:
- збалансованість фінансової політики держави (видатки повинні відповідати доходам);
- сьогодні захищені статті видатків це є переважно видатки соціального характеру. Оптимізація і поступове зростання даних видатків є пріоритетною політикою нашої держави;
- необхідно врахувати зарубіжний досвід, який свідчить про те що найбільшу питому вагу в бюджетах демократичних країн мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про виняткову роль соціальної функції держави;
- створення розгалуженої системи соціальних зобов'язань, що є однією з перших ознак цивілізованості суспільства, невід'ємним його атрибутом. Соціальні витрати держави стали одним із важливих факторів, які визначають рівень життя населення й добробут найменш забезпечених його верств;
- запровадження моніторингу проходження видатків до їх кінцевих отримувачів і забезпечення прозорості бюджету постає принциповим питанням бюджетного процесу.
При оптимальній структурі видатків досягається стан, коли розв’язання окремих завдань не забезпечується надмірними вкладеннями ресурсів за рахунок інших напрямів видатків.
Підсумовуючи викладений матеріал, можна зробити висновок, що видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом фонду коштів держави і його використанням за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.
Видатки бюджету класифікуються за чотирма ознаками:
1. Функціональна класифікація видатків бюджету;
2. Економічна класифікація видатків бюджету;
3. Відомча класифікація видатків;
4. Програмна класифікація видатків бюджету.
Організація бюджетного процесу в Україні здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України.
Складанню проекту бюджету України передує велика і тривала підготовча робота, яка проводиться Кабінетом Міністрів, Міністерством економіки та Міністерством фінансів. Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад, їх виконавчих органів інструктивні матеріали, в яких роз’яснюються особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік. Після закінчення бюджетного року Міністерство фінансів України складає Звіт про виконання Державного бюджету України, який до 1-го травня року наступного за звітним повинен бути представлений Президентом України на засіданні Верховної Ради України, яка розглядає і затверджує звіт. Витрати на соціальне забезпечення в 2007 році склали 30% загальнодержавних витрат. Всього на дані заходи витрачено 45,6 млрд. грн., що становить 101% від планових показників. На міжбюджетні трансфери витрачено 39 млрд. грн., що склало 28% загальнодержавних видатків. Виконання даних заходів склало 102% від планового показника. Витрати на освіту в 2007 році склали 7%, витрати на загальнодержавні функції – 12%, на оборону – 6%, громадський порядок та судову владу – 9%, економічну діяльність – 1%.
Таким чином, можна зробити висновок, що найбільшу частку в витратах держбюджету складають субсидії та поточні трансферти – 58%. Витрати на оплату праці в 2007 склали 25,3 млрд. грн., що склало 19%. Затверджений Державний бюджет України на 2009 рік в першу чергу спрямований на стабілізацію фінансово-економічної ситуації в країні в умовах світової фінансової кризи, продовження структурних реформ та ліквідацію негативних наслідків політичної нестабільності, розв'язання найважливіших соціально-економічних проблем, підвищення соціальних стандартів та рівня життя людей, відновлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки. Певною гарантією, що намічені плани будуть реалізовані, може служити голосування народних обранців 5 лютого 2009 році в стінах парламенту, які висловили довіру уряду держави щодо обраного шляху подолання кризи.
ВИСНОВКИ
Список літератури
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР
2. Бюджетний Кодекс України від 2001.06.21 №2542-III
3. Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”
4. Наказ Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" № 604 від 27 грудня 2001 року .
5. Указ Президента України «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері» від 25 грудня 2001 року N 1251/2001
6. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів.Упорядники: С.І. Мельник, З.М.Луценко, І.Ф. Щербина, А.В.Данілова. К.:Мінфін, 2002. – 295 с.
7. Гега П.Т. Основи податкового права. К: ”Знання”, 1998
8. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК З ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТУ.// Ефективне управління бюджетом, SERF, 2003.
9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект.// За ред. Г.Н.Климко. К.:Знання, 1997. – 743 с.
10. Предборський В.А. Фінансове право. К: „Правові джерела”, 1998
11. А. О. Епіфанов, І. В. Сало, І. І. Дяконова. "Бюджет і фінансова політика України".
12. Ю. В. Пасічник. "Бюджетна система України і зарубіжних країн".
13. О.Д. Василик, К.В. Павлюк. Державні фінанси України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 608 с.
14. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – Тернопіль: АСТОН, 2001. – 362 с.