1. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ ЯК НАУКА. СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
Визначте єдино правильну відповідь
„Історія економічних учень“ вивчає:
а) історичний процес виникнення, розвитку і зміни систем економічних поглядів;
б) життя та діяльність видатних економістів;
в) історичний процес становлення та розвитку різних економічних наук;
г) історичний процес становлення та розвитку політичної економії.
„Історія економічних учень” відноситься до:
а) прикладних економічних наук;
б) функціональних економічних наук;
в) фундаментальних економічних наук;
г) історичних, а не економічних наук.
Об’єктом вивчення „Історії економічних учень” є:
а) поведінка економічних суб’єктів на макро- та мікро- рівнях;
б) розвиток економічної науки від зародження економічних ідей у творах стародавніх мислителів до сучасних економічних концепцій;
в) історичний процес розвитку народного господарства країн;
г) історичний процес розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Наукою, що вивчає еволюцію економічних поглядів та ідей є:
а) економічна історія; б) історія народів світу;
в) історія економічних учень; г) історія політичної економії.
Метою вивчення „Історії економічних учень“ є:
а) поглиблення і розширення знань з економічної теорії;
б) підвищення економічної і загальної культури фахівців з економіки;
в) формування теоретичної тази бази для аналізу проблем сучасної економічної політики; г) всі відповіді правильні.
До специфічних методів історико-економічних досліджень належать всі наступні, окрім:
а) історичного; б) логічного;
в) територіального; г) методу наукових абстракцій.
Дослідження еволюції економічних теорій без урахування їхнього зв’язку з історичними і соціально-економічними умовами формування характерне для:
а) мотиваційного методу; б) логічного методу;
в) історичного методу; г) територіального методу.
Дослідження економічних ідей і теорій у процесі їх виникнення, з врахуванням історичних і соціально-економічних умов формування, характерне для:
а) мотиваційного методу; б) логічного методу;
в) історичного методу; г) територіального методу.
Поділ економічних теорій на наукові і вульгарні згідно мотиваційного методу досліджень здійснювався представниками:
а) марксизму; б) кейнсіанства; в) інституціоналізму; г) неолібералізму.
„Історія економічних учень“ як самостійна дисципліна вперше починає викладатись в європейських університетах:
а) наприкінці ХVIII століття; б) наприкінці ХІХ століття;
в) після І світової війни; г) після ІІ світової війни.
Класичним дослідженням з історії економічної думки вважається праця К. Маркса:
а) „Злиденність філософії”; б) „Теорії додаткової вартості”;
в) „Критика політичної економії”; г) „Критика Готської програми”.
Першим сучасним фундаментальним дослідженням з історії економічних учень вважають працю „Історія економічного аналізу” (1954) видатного західного економіста:
а) А. Маршалла; б) Дж. М. Кейнса; в) Й. Шумпетера; г) М.Блауга.
Економічна думка стародавнього світу характеризується:
а) глибоким теоретичним аналізом тогочасної економічної системи;
б) самостійністю стосовно інших галузей знань;
в) переважанням натурально-господарського ставлення до економічних проблем; г) формуванням перших економічних шкіл.
Вихідним пунктом становлення економічної науки, теоретичного осмислення економічних проблем вважають ідеї мислителів:
а) Стародавнього Китаю; б) Стародавнього Єгипту;
в) Стародавньої Греції; г) Стародавньої Індії.
Термін „економіка“ вперше був введений у науковий оборот:
а) Аристотелем; б) Платоном; в) Ксенофонтом; г) А. Монкрентьєном.
Поняття „економіка“ Ксенофонт застосовує у значенні:
а) наука про поведінку господарських суб’єктів;
б) мистецтво управління домогосподарством;
в) управління господарством країни; г) наука про господарство.
Аристотеля вважають „батьком” економічної науки, тому що він:
а) вперше увів у науковий оборот термін „економіка”;
б) вперше проаналізував основні економічні явища, визначив основні економічні категорії і встановив взаємозв’язок між ними;
в) вперше визначив, що джерелом багатства нації є зовнішня торгівля;
г) здійснив першу спробу макроекономічного аналізу.
Оригінальну концепцію економіки і хрематистики – поділу господарства на природну сферу, яка потребує підтримки держави, і неприродну, що слугує корисливим цілям, створив:
а) Сократ; б) Ксенофонт; в) Аристотель; г) Платон.
Аристотель відносив до хрематистики:
а) землеробство і ремесло; б) торгівлю і лихварство;
в) дрібну торгівлю; г) работоргівлю.
„Хрематистика” у Аристотеля – це:
а) мистецтво управління домогосподарством;
б) мистецтво управління державним господарством;
в) мистецтво роботи гроші та наживати багатство;
г) наука про господарство.
Згідно з поглядами Аристотеля і Фоми Аквінського гроші – це:
а) товар, що не має корисних властивостей;
б) специфічний товар – всезагальний еквівалент;
в) результат домовленості між людьми; г) все, що слугує обміну.
Згідно з поглядами Ф. Аквінського в основу визначення „справедливої ціни” товару покладено:
а) витратний принцип; б) морально-етичний принцип;
в) витратний і морально-етичний принципи; г) принцип корисності.
Першою писемною пам’яткою, що відображала економічний устрій України-Русі, вважають:
а) „Домобуд Сільвестра“; б) „Повісті временних літ”;
в) „Руську правду”; г) „Повчання дітям” Володимира Мономаха.
Яка з економічних шкіл була історично першою:
а) класична; б) монетаризм; в) меркантилізм; г) фізіократи.
Історичними передумовами виникнення меркантилізму стали:
а) формування світового ринку; б) первісне нагромадження капіталу;
в) розклад феодалізму та зародження капіталізму;
г) всі відповіді правильні.
До історичних передумов виникнення меркантилізму відносяться:
а) бурхливий розвиток капіталізму, прискорений промисловим переворотом;
б) первісне нагромадження капіталу та формування світового ринку;
в) посилення циклічного характеру розвитку капіталістичної економіки; г) всі відповіді правильні.
Вперше до дослідження проблеми джерела багатства нації звертаються теоретики:
а) англійської класичної школи; б) меркантилізму;
в) фізіократії; г) монетаризму.
Предметом дослідження меркантилізму була сфера:
а) обігу; б) виробництва; в) розподілу;
г) всі відповіді правильні.
До об’єктів дослідження меркантилістів не належить:
а) сфера обігу; б) оборотний капітал;
в) торговий капітал; г) торговельний баланс.
Представники меркантилізму вважали джерелом багатства нації (і відповідно аналізували процеси):
а) землеробство – аналіз економічних процесів у сільському господарстві; б) зовнішню торгівлю – аналіз сфери обігу;
в) промисловість – аналіз сфери виробництва;
г) правильні відповіді а) і б).
Переваги протекціонізму як зовнішньоекономічної політики були обґрунтовані представниками:
а) меркантилізму; б) класичної школи; в) фізіократів;
г) всі відповіді правильні.
До представників меркантилізму належав:
а) А. Монкретьєн; б) А. Тюрго; в) П. Буагільбер; г) Ф. Кене.
Представником раннього меркантилізму, який пропонував скликати всеєвропейську конференцію з проблем грошового обігу і створити єдину монету для всіх країн - своєрідний прообраз сучасного ЄВРО – був:
а) Г. Скаруффі; б) В. Стаффорд; в) А. Монкретьєн; г) Б. Даванцатті.
Монетарна система або система грошового балансу була характерна для:
а) раннього меркантилізму; б) пізнього меркантилізму;
в) класичної школи; г) школи фізіократів.
Представниками меркантилізму були розроблені:
а) теорія переваг ліквідності, згідно якої попит на гроші визначають кількість угод, мотив обережності та спекулятивний мотив;
б) кількісна теорія грошей, згідно якої гроші є умовною розрахунковою одиницею, яка не має власної вартості і слугує лише для обслуговування купівлі-продажу товарів;
в) металістична теорія грошей, яка пояснювала сутність грошей їх природними властивостями; г) правильні відповіді б) і в).
Які з наведених характеристик відносяться до меркантилізму:
а) його представники стали фундаторами науки про категорії та закони економічного життя; б) його представники здійснили першу спробу створити теорію капіталістичного способу виробництва;
в) його представники досліджували не тільки сферу обігу, але й сферу виробництва; г) його представники здійснили перше теоретичне обґрунтування політики протекціонізму.
У працях представників меркантилізму:
а) джерелом багатства вважається зовнішня торгівля;
б) об’єктом дослідження є сфера обігу;
в) переважає практична функція; г) всі відповіді правильні.
Які з наведених характеристик відносяться до раннього меркантилізму:
а) економічний лібералізм значною мірою поєднується з ідеями буржуазної демократії; б) провідною є ідея свободи торгівлі;
в) єдиним справжнім багатством країни вважаються гроші;
г) здійснено першу спробу створити теорію капіталістичного способу виробництва.
Рекомендації теоретиків раннього меркантилізму для економічної політики західноєвропейських держав полягали у:
а) створенні конкурентного середовища, підтримці конкуренції з боку іноземних виробників;
б) залученні іноземного капіталу для розвитку вітчизняної економіки;
в) законодавчому встановленні прямих адміністративних заборон з метою захисту національного ринку від іноземної конкуренції;
г) створенні економічних умов для вільної торгівлі.
Які з наведених характеристик відносяться до зрілого меркантилізму:
а) економічний лібералізм значною мірою поєднується з ідеями буржуазної демократії;
б) єдиним справжнім багатством країни вважаються гроші;
в) джерело багатства нації вбачається у розвитку зовнішньої торгівлі, досягненні активного торговельного балансу;
г) здійснено першу спробу створити теорію капіталістичного виробництва.
До характерних рис зрілого меркантилізму можна віднести наступне:
а) здійснюється обґрунтування необхідності заохочення розвитку експортних галузей економіки, скасування заборони вивезення грошей за кордон; б) джерело багатства нації вбачається у розвитку зовнішньої торгівлі, досягненні активного торговельного балансу;
в) дослідження переносяться зі сфери грошового обігу до сфери товарного обміну; г) всі відповіді правильні.
Рекомендації теоретиків зрілого меркантилізму для економічної політики західноєвропейських держав полягали у:
а) створенні конкурентного середовища для національних виробників, підтримці конкуренції з боку іноземних виробників;
б) залученні іноземного капіталу для розвитку вітчизняної економіки;
в) законодавчому встановленні прямих адміністративних заборон з метою захисту національного ринку від іноземної конкуренції;
г) розвитку антиімпортних виробництв, заохоченні експорту, скасуванні заборони вивезення грошей за кордон та обмеженні імпорту іноземних товарів.
Термін „політична економія“ вперше був введений у науковий оборот:
а) А. Смітом; б) К. Марксом; в) А. Монкретьєном; г) Аристотелем.
Термін „політична економія” вперше з’являється у назві твору А.Монкретьєна „Трактат політичної економії” у:
а) 1516 р.; б) 1615 р.; в) 1647 р.; г) 1776 р.
Термін „політична економія”, введений А.Монкретьєном, застосовувався ним у значенні:
а) наука про поведінку господарських суб’єктів;
б) управління національним господарством;
в) управління домогосподарством; г) наука про господарство.
Фундатором теорії активного торговельного балансу був:
а) Б.Даванцатті; б) В. Стаффорд; в) Т. Мен; г) Г. Скаруффі.
Найбільш яскравим і своєрідним виразником ідей меркантилізму в Росії був автор знаменитої „Книги про вбогість та багатство”:
а) А. Ордін-Нащокін; б) І. Посошков;
в) Ф. Прокопович; г) Г. Граб’янка
Виразником ідей меркантилізму в Україні був професор Києво-Могилянської академії:
а) Г. Сковорода; б) І. Посошков;
в) Ф. Прокопович; г) А. Ордін-Нащокін.
Принципи меркантилізму стали в Англії основою зовнішньоекономічної політики, яку протягом 200 років визначав:
а) „Новотоговельний статут”; б) „Капітулярій про вілли”;
в) „Навігаційний акт”; г) „Трактат політичної економії”.
Погляди меркантилістів на сучасну економічну політику держав:
а) не впливають, оскільки вони застаріли і втратили актуальність разом з меркантилізмом у 18 – на початку 19 ст.;
б) не впливають лише у країнах з ринковою економікою;
в) впливають, якщо держави, незалежно від типу економіки, вдаються до протекціоністських заходів; г) правильні відповіді б) і в).
Меркантилістська теорія активного торговельного балансу була спростована завдяки з’ясуванню механізму золотогрошових потоків – механізму автоматичного врегулювання дефіцитів і активів платіжних балансів. Це відкриття належить:
а) Дж. Лоу; б) Д. Юму; в) Т.Мену; г) А. Монкретьєну.

КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
Поняття „класична політична економія” у науковий оборот було введене:
а) А. Смітом; б) П. Буагільбером; в) Д.Рікардо; г) К. Марксом.
Класична школа політичної економії виникла в кінці ХVII – на початку ХVIIІ ст. у:
а) Англії; б) Німеччині; в) Франції;
г) правильні відповіді а) і в).
Для класичної школи політичної економії характерний:
а) функціональний, переважно кількісний аналіз та суб’єктивний підхід до вивчення економічних процесів;
б) переважаючий аналіз взаємозв’язків на мікроекономічному рівні;
в) причинно-наслідковий, якісний аналіз та об’єктивний підхід до вивчення економічних процесів; г) всі відповіді правильні.
Класична школа характеризується тим, що її представники:
а) стали фундаторами науки про категорії та закони економіки;
б) додержувались принципу економічного лібералізму;
в) здійснили першу спробу створити теорію капіталістичного способу виробництва; г) всі відповіді правильні.
До головних засад класичної школи політичної економії належать:
а) дослідження переважно сфери матеріального виробництва;
б) визнання дії і прагнення пізнати об’єктивні економічні закони;
в) розгляд проблеми цінності переважно з позицій теорії трудової вартості; г) всі відповіді правильні.
Головними засадами класичної школи політичної економії стали:
а) визнання необхідності державного регулювання економіки;
б) дослідження переважно сфери обігу;
в) визнання дії об’єктивних економічних законів;
г) визнання зовнішньої торгівлі джерелом багатства.
Які з наведених характеристик відносяться до класичної школи:
а) економічний лібералізм значною мірою поєднується з ідеями буржуазної демократії;
б) основним об’єктом дослідження є сфера виробництва;
в) провідною є ідея свободи торгівлі; г) всі відповіді правильні.
Що з наступного не є характерним для класичної школи політичної економії:
а) причинно-наслідковий, об’єктивний та якісний аналіз економічних процесів; б) прагнення пізнати об’єктивні економічні закони;
в) економічний лібералізм; г) прагнення пояснити всі економічні процеси виключно на основі трудової теорії вартості.
Яка з економічних шкіл вперше зробила предметом свого аналізу матеріальне виробництво в цілому:
а) меркантилізм; б) фізіократи;
в) англійська класична школа; г) монетаризм.
Засновником класичної школи в Англії став:
а) Ф.Кене; б) А. Сміт; в) П.Буагільбер; г) В.Петті.
Трудова теорія вартості вперше була обґрунтована:
а) А. Смітом у „Багатстві народів”;
б) В. Петті у „Трактаті про податки і збори”;
в) Д. Рікардо у „Принципах політичної економії та оподаткування”;
г) Т. Меном у „Багатстві Англії у зовнішній торгівлі”.
„Батьком” трудової теорії вартості вважають:
а) В. Петті; б) А. Сміта; в) Д. Рікардо; г) П.Буагільбера.
В. Петті вважав, що вартість товарів визначається:
а) індивідуальними витратами праці на виробництво товару;
б) витратами праці на видобуток золота і срібла;
в) суспільно-необхідними витратами праці;
г) витратами праці і щедрістю землі.
В. Петті розглядає заробітну плату як ціну праці, величина якої повинна визначатися:
а) вартістю виробленого продукту; б) тривалістю робочого дня;
в) кількістю праці, затраченої робітником;
г) мінімумом засобів до існування.
В.Петті вперше визначив ціну землі як капіталізовану ренту, встановивши фундаментальний зв’язок між:
а) витратами праці та ціною сільськогосподарських товарів;
б) кількістю грошей в обігу та цінами товарів;
в) заробітною платою та земельною рентою;
г) позичковим процентом і земельною рентою.
В. Петті вважають одним з перших учених, який ще у XVII столітті зробив спробу створення:
а) моделі макроекономічного кругообігу;
б) системи національного рахівництва;
в) моделі економічного зростання; г) системи соціального захисту.
В. Петті вважається засновником:
а) соціології; б) демографічної статистики;
в) економетрії; г) економіки праці.
У „Політичній арифметиці” В. Петті зауважує на необхідності створення:
а) державної податкової інспекції; б) державної статистичної служби;
б) національного центру стратегічних досліджень;
г) державного комітету з планування та прогнозування.
У „Політичній арифметиці” В.Петті вперше робить розрахунки:
а) балансу урядових видатків і податків; б) платіжного балансу;
в) балансу робочої сили; г) грошового балансу.
Диференційна земельна рента за родючістю та місцерозташуванням вперше ґрунтовно досліджується:
а) В. Петті; б) А. Смітом; в) Д. Рікардо; г) П.Буагільбером.
Принципи національного рахівництва у спробі обчислити національне багатство Англії були започатковані:
а) В. Петті; б) А. Смітом; в) Д. Рікардо; г) П.Буагільбером.
Засновником класичної школи у Франції став:
а) Ф.Кене; б) А. Сміт; в) П.Буагільбер; г) В.Петті.
Принципи національного рахівництва у Франції були започатковані:
а) В. Петті; б) А. Смітом; в) Д. Рікардо; г) П.Буагільбером.
Єдиним серед представників наукової політичної економії, хто вважав за необхідне скасування грошей, оскільки вони порушують рівновагу товарного обміну і є „всезагальним податком”, був:
а) Ф.Кене; б) А. Сміт; в) П.Буагільбер; г) В.Петті.
Представники якої школи вважали, що праця є продуктивною лише в сільському господарстві:
а) фізіократії; б) меркантилізму;
в) німецької історичної школи; г) англійської класичної школи.
Фізіократи вважали джерелом багатства нації (і давали відповідні рекомендації для економічної політики держави):
а) торгівлю – сприяти розвитку зовнішньої торгівлі, оскільки землеробство і мануфактури неспроможні забезпечити надходження грошей до державної скарбниці;
б) сільське господарство – сприяти розвитку сільського господарства; оскільки промисловці є безплідним класом, який лише здійснює переробку продукції сільського господарства;
в) промисловість – сприяти розвитку мануфактур; торгівля не створює багатства, оскільки обмінюються еквіваленти;
г) всі відповіді правильні.
До об’єктів дослідження фізіократів не належить:
а) сільське господарство; б) промисловість;
в) відтворення і реалізація сукупного суспільного продукту;
г) продуктивна і непродуктивна праця.
До представників школи фізіократів належить:
а) А.Р.Тюрго; б) А.Монкретьєн; в) Т.Мен; г) Ж.Б.Кольбер.
Перша спроба визначити умови макроекономічної рівноваги і створити модель господарського кругообігу була здійснена:
а) К. Марксом у „Капіталі”; б) Ф. Кене в „Економічній таблиці”;
в) Дж. М. Кейнсом у „Загальній теорії зайнятості, проценту і грошей”;
г). Т. Меном у „Багатстві Англії у зовнішній торгівлі”.
До теоретичних здобутків Ф. Кене належать:
а) вчення про чистий продукт; б) модель господарського кругообігу;
в) перенесення аналізу зі сфери обміну до сфери виробництва;
г) всі відповіді правильні.
Ф.Кене вважав промисловців „безплідним класом”, оскільки:
а) промисловість не створює „чистого продукту”;
б) промисловість лише переробляє продукцію землеробства;
в) промисловці є споживачами продукції, виробленої у сільському господарстві; г) всі відповіді правильні.
„Чистим продуктом” Ф.Кене вважав:
а) доход, одержуваний від землі, що перевищує початкові затрати;
б) мінімальний доход, необхідний для утримання праці землероба в межах даного виду діяльності; в) дарові природні блага;
г) вартість виробленого продукту за мінусом амортизації.
Визначивши поняття „щорічних” і „початкових авансів”, Ф. Кене започаткував поділ капіталу на:
а) основний і оборотний; б) постійний і змінний;
в) реальний і фіктивний; г) промисловий і торговий.
Термін „Laissez faire”:
а) був введений у науковий оборот фізіократами;
б) буквально означає: „дайте нам спокій” і вважається символом вільної конкуренції;
в) застосовується у значенні: найкраще, що може зробити держава для підприємців – не заважати їм; г) всі відповіді правильні.
На відміну від Ф. Кене, А.Р.Тюрго пов’язує цінність благ з:
а) витратами праці; б) витратами обігу;
в) корисністю благ; г) всі відповіді правильні.
Термін „підприємець” був вперше введений у науковий оборот попередником фізіократів, англійським економістом:
а) Дж.Лоу; б) Д.Юмом; в) Р.Кантильоном; г) А.Монкретьєном.
Переваги спеціалізації та поділу праці й їх роль у підвищенні її продуктивності першим з відомих економістів описав:
а) А.Сміт; б) Д.Рікардо; в) К.Маркс; г) Ф.Кене.
Фундаментальними теоретичними засадами економічних поглядів А. Сміта стали:
а) концепція „невидимої руки”; б) економічний лібералізм;
в) концепція „економічної людини”; г) всі відповіді правильні.
Центральною у „Багатстві народів” А.Сміта є проблема:
а) економічного зростання; б) державного регулювання економіки;
в) загальної економічної рівноваги; г) народонаселення.
А. Сміт визнавав продуктивною:
а) працю у сільському господарстві; б) працю у сфері послуг;
в) працю у сфері матеріального виробництва; г) будь-яку працю, що приносить доход.
А. Сміт вважав, що поділ праці породжується:
а) природною схильністю людей до обміну;
б) спеціалізацією товаровиробників;
в) схильністю людей до співробітництва; г) всі відповіді правильні.
А. Сміт вважав, що вартість товару визначається:
а) витратами праці та щедрістю землі;
б) витратами праці лише в межах простого товарного виробництва;
в) витратами праці на видобуток золота і срібла;
г) витратами праці незалежно від стадії розвитку економіки.
Концепція „невидимої руки” А.Сміта полягає у тому, що:
а) за умов вільної конкуренції ринковий механізм скеровує економічний інтерес кожного індивіда до досягнення суспільних цілей,
б) вільна конкуренція породжує хаос і анархію, тому лише держава здатна скеровувати приватні інтереси індивідів до досягнення суспільних цілей; в) тільки вплив недержавних структур – монополій чи профспілок – на економіку сприяє суспільному благу;
г) раціональні сподівання ринкових суб’єктів коригують вплив політики держави на економіку і сприяють досягненню суспільних цілей.
Головним чинником нагромадження капіталу А. Сміт вважав:
а) схильність до споживання; б) схильність до інвестування;
в) ощадливість; г) рівень використовуваного доходу.
Поділ праці на продуктивну у сфері матеріального виробництва і непродуктивну у сфері послуг, надалі сприйнятий Марксом і згодом покладений в основу національного рахівництва у СРСР, був започаткований:
а) В. Петті; б) А. Смітом; в) Д. Рікардо; г) Ф. Кене.
А.Сміт розвинув декілька версій теорії вартості і вважав, що:
а) вартість у розвиненому ринковому господарстві визначається витратами праці; б) вартість у розвиненому ринковому господарстві складається з доходів – заробітної плати, прибутку та ренти;
в) вартість складається з доходів лише у простому товарному виробництві; г) правильні відповіді а) і в).
Яке з наведених положень суперечить економічному вченню А.Сміта:
а) ринкові ціни товарів тяжіють до їх „природних” цін (вартості);
б) поділ праці є чинником підвищення її продуктивності;
в) продуктивною є лише праця у сільському господарстві;
г) продуктивною є лише праця у матеріальному виробництві.
Учнем А.Сміта у Глазговському університеті і першим популяризатором його ідей економічного лібералізму в Росії був українець з ніжинських міщан, згодом – професор Московського університету:
а) М. Політковський; б) С. Десницький;
в) В.Навроцький; г) Ф. Прокопович.
Яка з наведених функцій не належить до визначених А. Смітом „трьох вельми важливих обов’язків” держави:
а) охорона прав власності; б) утримання суспільних установ;
в) забезпечення національної безпеки; г) регулювання цін і зарплати.
„Для того, щоб підняти державу з найнижчої сходинки варварства до найвищого ступеня добробуту потрібні лише мир, необтяжливі податки та терпимість в управлінні, решту зробить природний плин подій” – вважав:
а) А. Сміт; б) Д. Рікардо; в) А. Монкретьєн; г) Т. Мен.
А.Сміт вважав, що роль держави в економіці повинна бути:
а) всеохоплюючою, держава повинна взяти на себе вирішення основних проблем економіки;
б) не ширше ролі „нічного сторожа”, держава тільки створює інституційні умови для розвитку економіки;
в) помірною, держава не втручається у підприємницьку діяльність, але контролює розподіл суспільного продукту;
г) активною, держава впливає на величину сукупного попиту, а відтак – на рівні виробництва, зайнятості та доходу.
Переваги політики свободи торгівлі на основі теорії абсолютних переваг вперше були обґрунтовані:
а) А. Смітом у „Багатстві народів”;
б) Т. Меном у „Роздумах про торгівлю Англії з Ост-Індією”;
в) Д. Рікардо в „Основах політичної економії та оподаткування”;
г) В. Петті у „Політичній арифметиці”.
У своїх економічних поглядах Д. Рікардо послідовно дотримується:
а) трудової теорії вартості; б) теорії факторів виробництва;
в) теорії граничної корисності; г) кількісної теорії грошей.
Головним завданням політичної економії Д. Рікардо вважав:
а) дослідження поведінки економічних суб’єктів;
б) визначення законів, які керують розподілом доходів;
в) аналіз раціонального розподілу обмежених ресурсів;
г) аналіз розвитку продуктивних сил суспільства.
Основою формування цін Д. Рікардо вважав:
а) попит і пропонування; б) витрати виробництва;
в) доходи власників факторів виробництва; г) кількість грошей в обігу.
Д. Рікардо вважав, що економічний розвиток суспільства у перспективі повинен загальмуватися внаслідок:
а) обмеженості ресурсів; б) дії закону спадної родючості землі;
в) зниження норми прибутку; г) всі відповіді правильні.
Тенденцію зниження норми прибутку як чинника зменшення інвестиційних можливостей і гальмування економічного розвитку вперше відзначає:
а) В.Петті; б) Д. Рікардо; в) А.Сміт; г) Ф.Кене.
Теорія ренти Д. Рікардо виходила з того, що вартість сільськогосподарської продукції визначається:
а) витратами праці на відносно гірших ділянках землі, тоді власники середніх і кращих отримують ренту; б) витратами праці на відносно кращих ділянках землі, тоді власники середніх і гірших отримують ренту; в) витратами праці на середніх ділянках землі, ренту отримують власники будь-яких ділянок;
г) власники землі не отримують ренти, оскільки весь прибуток привласнюється фермерами, які обробляють землю.
В основу теорії ренти Д. Рікардо поклав трудову теорію вартості і довів, що джерелом ренти є:
а) щедрість природи і прикладена до землі праця;
б) виключно прикладена до землі праця;
в) виключно щедрість природи; г) праця, земля і капітал.
Вчення Д. Рікардо сучасники називали „системою розбрату і ворожнечі”, оскільки він встановив, що:
а) між заробітною платою і прибутком існує обернена залежність;
б) найманий робітник створює своєю працею вартість, більшу за його заробітну плату;
в) існує принципова протилежність класових інтересів підприємців і найманих робітників; г) всі відповіді правильні.
Переваги політики свободи торгівлі на основі теорії порівняльних переваг вперше були обґрунтовані:
а) А. Смітом у „Багатстві народів”;
б) Т. Меном у „Роздумах про торгівлю Англії з Ост-Індією”;
в) Д. Рікардо у „Принципах політичної економії та оподаткування”;
г) В.Петті у „Політичній арифметиці”.
Визначення заробітної плати мінімумом засобів існування робітника та його сім’ї було характерне для:
а) Д. Рікардо; б) В. Петті; в) Т. Мальтуса; г) всі відповіді правильні.
Реформування системи грошового обігу на принципах „золотого стандарту” теоретично було обґрунтоване:
а) А. Смітом; б) Д. Рікардо; в) Дж. Лоу; г) В.Петті.
Політичну економію часів Д. Рікардо, і Т. Мальтуса вважали „похмурою наукою”, тому що вона прогнозувала неминучість:
а) пролетарських революцій;
б) повалення капіталізму і заміну його соціалізмом і комунізмом;
в) гальмування економічного розвитку; г) всі відповіді правильні.
ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. АЛЬТЕРНАТИВНІ НАПРЯМИ І ШКОЛИ
Книга „Дослід про закон народонаселення” була написана священиком і опублікована анонімно. Вона викликала бурхливу, переважно негативну реакцію. Її автором був:
а) Дж. Мак-Куллох; б) Т. Мальтус; в) Н. Сеніор; г) П. Прудон.
Закон спадної родючості землі, який був попередником закону спадної граничної продуктивності факторів виробництва, обґрунтував:
а) Ж.Б.Сей; б) Ф.Бастіа; в) Н.Сеніор; г) Т. Мальтус.
Вихідна посилка теорії народонаселення Т. Мальтуса полягала у:
а) невідповідності біологічної здатності людей до продовження роду та обмеженої здатності економіки забезпечити продовольчі ресурси;
б) невідповідності приватного і суспільного економічних інтересів;
в) невідповідності людських бажань та ресурсів для їх задоволення;
г) всі відповіді правильні.
Основними складовими економічної теорії Т. Мальтуса були:
а) закон спадної родючості землі; б) закон народонаселення;
в) „залізний закон” заробітної плати; г) всі відповіді правильні.
Проблема реалізації, поставлена Т.Мальтусом, полягала у тому, що:
а) надмірні заощадження підприємців призводять до недоспоживання в економіці і підривають стимули до виробництва;
б) доходи робітників і підприємців виявляються недостатніми для поглинання всього виробленого в економіці продукту;
в) лише збільшення споживання „третіх осіб” дозволить виповнити недостатність сукупного попиту; г) всі відповіді правильні.
Т. Мальтус дотримувався думки, що економічна рівновага у суспільстві порушується внаслідок того, що:
а) платоспроможний попит у суспільстві обмежений; б) капіталісти схильні до заощадження; в) землевласники лише споживають, але не беруть участі у виробництві; г) всі відповіді правильні.
Яке з наступних тверджень не відноситься до теорії народонаселення Т. Мальтуса:
а) причина зубожіння населення пов’язана з приватною власністю та нерівномірним розподілом багатства;
б) населення Землі зростає у геометричній прогресії;
в) в основі відставання виробництва засобів існування від росту населення лежить закон спадної родючості землі;
г) виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії.
Теорія „третіх осіб” розвивається Т. Мальтусом і С. Сісмонді, які відносили до них відповідно:
а) лендлордів, священиків, військових та дрібних виробників;
б) капіталістів, купців, рантьє та найманих робітників;
в) священиків та військових; г) промисловців та землевласників.
Збільшення споживання „третіх осіб” Т. Мальтус і С. Сісмонді розглядали як:
а) причину економічних криз; б) антиінфляційний фактор;
в) одну з причин інфляції; г) антикризовий фактор.
Дж.С. Мілль вважається завершувачем класичної школи і популяризатором її ідей, який водночас збагатив класичну теорію:
а) класифікацією цінової еластичності попиту;
б) розробкою поняття економії на масштабі;
в) теорією інтернаціональної вартості, розширивши межі моделі порівняльних переваг Рікардо; г) всі відповіді правильні.
Основним підручником з економічної теорії в європейських університетах у 50-80 рр. ХІХ ст. була праця:
а) Д. Рікардо „Принципи політичної економії та оподаткування”;
б) Дж.С. Мілля „Принципи політичної економії”;
в) Т.Мальтуса „Дослід про закон народонаселення”;
г) А. Сміта „Дослідження про природу і причини багатства народів”.
Курс політичної економії як самостійної дисципліни вперше був прочитаний:
а) у 1770 р. А. Смітом у Глазговському університеті;
б) у 1801 р. Дж. Стюартом в Единбурзькому університеті;
в) у 1844 р. К. Марксом у Берлінському університеті;
г) у 1890 р. А. Маршаллом у Кембриджському університеті.
Фундатором теорії факторів виробництва, який виділив три основних фактори – працю, землю і капітал – і тим самим заклав основи факторного аналізу і методу виробничої функції, був:
а) Т.Мальтус; б) А. Сміт; в) Д. Рікардо; г) Ж. Б. Сей.
„Закон ринків” – теорія, згідно якої пропонування створює свій власний попит, була обґрунтована французьким економістом:
а) Т. Мальтусом; б) С. Сісмонді; в) Ж. Б. Сеєм; г) Н. Сеніором.
До основних положень теорії реалізації Ж.Б. Сея належать:
а) попит породжує відповідне пропонування;
б) гнучкість цін і заробітної плати, нейтральність грошей;
в) кризи надвиробництва неможливі; г) всі відповіді правильні.
Ж.Б.Сей вважав, що:
а) праця, земля і капітал рівноправно беруть участь у процесі виробництва; б) кожен фактор виробництва має власну продуктивність і створює відповідну частку продукту;
в) кожен власник фактора виробництва отримує відповідну до продуктивності фактора частку доходу; г) всі відповіді правильні.
Ж.Б.Сей вважав, що за умов дотримання суспільством принципів економічного лібералізму:
а) виробництво забезпечує адекватне споживання;
б) виробництво породжує доходи, на які вироблені товари і послуги вільно реалізуються;
в) кризи надвиробництва неможливі; г) всі відповіді правильні.
В основу теорії реалізації Ж.Б. Сея була покладена теза:
а) попит породжує відповідне пропонування;
б) пропонування породжує відповідний попит;
в) кризи надвиробництва у ринковому господарстві неминучі;
г) продукти обмінюються на продукти.
Автором теорії утримання, яка започаткувала розгляд витрат як альтернативних, був:
а) Т. Мальтус; б) Ф.Бастіа; в) Ж. Б. Сей; г) Н. Сеніор.
Н. Сеніор доводив, що величина вартості визначається:
а) витратами живої праці;
б) характером відносин між підприємцем та робітником;
в) витратами утримання; г) витратами праці та землі.
Теорія утримання Н. Сеніора полягала у тому, що:
а) утримання підприємців і робітників від споживання є основою нагромадження і зростання суспільного багатства;
б) ціна товару складається на рівні сумарної винагороди підприємця і робітника за утримання від альтернативних способів витрачання часу та капіталу;
в) утримання найманих робітників від страйків сприяє збільшенню прибутку капіталістів; г) всі відповіді правильні.
У теорії утримання Н.Сеніор стверджував, що:
а) складовими витрат виробництва є пожертви робітника і підприємця – втрачений час і спокій, відмова від споживання, які дають право на винагороду у вигляді заробітної плати та прибутку;
б) ціна товару складається на рівні суми винагород підприємця і робітника, достатньої для того, щоб вони продовжували свою діяльність;
в) сума заробітних плат і прибутку залежить від цін, що визначаються попитом та пропонуванням; г) всі відповіді правильні.
В історії економічної думки Ф. Бастіа відомий як:
а) автор теорії послуг; б) автор теорії гармонії інтересів;
в) представник ліберального оптимізму в політичній економії ХІХ ст.;
г) всі відповіді правильні.
Ф. Бастіа вважав, що:
а) зі зростанням капіталу відбувається абсолютне і відносне зростання частки заробітної плати; б) зі зростанням капіталу відбувається відносне зменшення частки прибутку за його абсолютного зростання;
в) оскільки робітники і підприємці працюють задля єдиної мети, не існує суперечностей їх інтересів; г) всі відповіді правильні.
В історії економічної думки Г.Ч. Кері відомий як автор:
а) закону зростання частки робітників у національному продукті;
б) оригінальної теорії вартості – теорії опору;
в) теорії гармонії інтересів; г) всі відповіді правильні.
Теорія гармонії інтересів Г.Ч. Кері виходила з того, що:
а) суспільний поділ праці потребує єднання всіх членів суспільства, визначальним стає не приватний, а загальносуспільний інтерес;
б) капіталізм створює необхідні умови для зростання виробництва, продуктивності праці і доходів;
в) праця і інтереси кожного повинні бути підкорені загальній меті – розвитку суспільного виробництва; г) всі відповіді правильні.
Оригінальність трактування вартості Г.Ч. Кері полягала у визначенні її:
а) витратами трьох факторів виробництва – праці, землі і капіталу;
б) витратами живої індивідуальної праці; в) витратами праці на гірших ділянках землі; г) опором, котрий долається людським розумом у прагненні отримати бажаний товар.
Представником американської класичної політичної економії, який вважав, що економічна теорія Рікардо - це „система розбрату і ворожнечі” між класами, був:
а) Дж.С. Мілль; б) Ж. Б. Сей; в) Г. Ч. Кері; г) Н.В. Сеніор.
Історичними передумовами формування критичного напряму в політичній економії були:
а) бурхливий розвиток капіталізму;
б) занепад дрібного товарного виробництва;
в) нагромадження капіталу та посилення експлуатації найманої праці;
г) всі відповіді правильні.
Формування критичного напряму в політичній економії було обумовлене:
а) зростанням ролі торгового капіталу в економіці;
б) бурхливим розвитком капіталістичного та занепадом дрібнотоварного виробництва;
в) активним втручанням держави в економіку;
г) тривалими та глибокими економічними кризами.
В історії економічної думки С. Сісмонді відомий як:
а) палкий критик капіталізму; б) співець економічного романтизму;
в) критик економічного лібералізму; г) всі відповіді правильні.
Що з наведеного відповідає економічним поглядам С.Сісмонді:
а) визнання прогресивності великого капіталістичного виробництва;
б) сприйняття абстрактного методу класиків;
в) економічний лібералізм;
г) визначення мети капіталістичного виробництва як споживання.
Які з наведених положень відповідають економічним поглядам С.Сісмонді:
а) безкомпромісна критика капіталізму;
б) вимоги державного втручання в економіку;
в) причиною криз є звуження ринків внаслідок зменшення доходів населення; г) всі відповіді правильні.
С. Сісмонді вважав, що держава:
а) повинна забезпечувати свободу торгівлі;
б) не повинна втручатися у гру вільних ринкових сил.
в) повинна активно втручатися в економіку з метою перерозподілу доходу на користь дрібних виробників;
г) повинна активно втручатися в економіку з метою перерозподілу доходу на користь крупних виробників.
Особливість економічних вчень європейського утопічного соціалізму полягала у тому, що його представники:
а) створили моделі ідеального суспільного устрою;
б) виступили проти жорсткої експлуатації найманої праці капіталом;
в) виступили з критикою капіталізму; г) всі відповіді правильні.
Автором першого твору нового часу про ідеальне суспільство загальної рівності, добробуту і щастя, суспільство без приватної власності, грошей та експлуатації під назвою „Утопія” був:
а) Т. Кампанелла; б) Т. Мор; в) А. Сен-Сімон; г) Р. Оуен.
Економічні параметри суспільства майбутнього, визначені Т.Мором та Т.Кампанеллою – передбачали:
а) скасування приватної власності, ринку, товарно-грошових відносин;
б) всезагальну трудову повинність та зрівняльний розподіл благ;
в) жорстку державну регламентацію суспільного і навіть приватного життя; г) всі відповіді правильні.
Французький соціаліст-утопіст Ш. Фур’є:
а) розробив проект переходу від „цивілізації” (капіталізму) до „гармонії” (комунізму) через асоціації трудящих і підприємців;
б) основою „гармонії” вважав сільське господарство;
в) первинні ланки асоціації вбачав у „фалангах” – колективних підприємствах на зразок акціонерних товариств;
г) всі відповіді правильні.
Французький соціаліст-утопіст А. Сен-Сімон вбачав шлях реформування капіталізму в:
а) вихованні духу колективізму і його поєднанні з високим рівнем розвитку промислового виробництва;
б) встановленні індустріалізму – нового суспільного ладу з централізованим управлінням та розподілом за результатами праці;
в) еволюційній трансформації власності і заміні конкуренції асоціацією; г) всі відповіді правильні.
Французький соціаліст-утопіст, який розробив проект реформування капіталізму на основі створення фаланг – асоціацій підприємців і трудящих з колективною формою власності – це:
а) А. Сен-Сімон; б) Ш. Фур’є; в) Т. Кампанелла; г) Р. Оуен.
Перша спроба практичної побудови нового суспільства на принципах зрівняльного комунізму у громаді „Нова гармонія” була здійснена соціалістом-утопістом:
а) А. Сен-Сімоном; б) Ш. Фур’є; в) Т. Мором; г) Р. Оуеном.
Батьківщиною історичної школи стала:
а) Англія; б) Франція; в) Німеччина; г) Швейцарія.
Представники історичної школи політичної економії:
а) вважали, що політична економія повинна бути „наукою про закони економічного розвитку націй”; б) заперечували об’єктивність економічних законів та універсальність теоретичних принципів;
в) надавали важливого значення державі як гаранту забезпечення соціальної рівноваги та економічного розвитку й іншим інституціям (праву, моралі, освіті, ідеології); г) всі відповіді правильні.
Представники історичної школи:
а) заперечували існування загальних економічних закономірностей і загальних правил для економічної політики; б) вважали, що економічні теорії повинні ґрунтуватися на історичному матеріалі;
в) заклали основи „національної політичної економії” та історичного методу економічного аналізу; г) всі відповіді правильні.
До представників старої історичної школи в Німеччині належать:
а) В.Рошер, Б.Гільденбранд, К.Кніс; б) М.Вебер, Л.Брентано, В.Рошер;
в) Ф.Ліст, Л.Брентано, К.Бюхер; г) К.Кніс, К.Бюхер, Г.Шмоллер.
Засновником нової (молодої) історичної школи став:
а) Г. Шмоллер; б) Л. Брентано; в) К. Бюхер; г) К.Менгер.
До представників нової історичної школи в Німеччині належать:
а) В.Рошер, Б.Гільденбранд, К.Кніс; б) М.Вебер, Л.Брентано, В.Рошер;
в) Г.Шмоллер, Л.Брентано, К.Бюхер; г) К.Кніс, К.Бюхер, Ф.Ліст.
ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ МАРКСИЗМУ
Наявність у товару двох властивостей – вартості і споживної вартості – К. Маркс пояснює:
а) поділом праці і спеціалізацією виробників;
б) витратами виробництва і корисністю блага;
в) двоїстим характером праці, яка одночасно є і конкретною, і абстрактною;
г) двоїстим характером виробництва, у якому беруть участь праця і капітал.
К.Маркс вважав, що блага мають цінність (вартість) лише тому, що в них уречевлена:
а) абстрактна людська праця; б) конкретна людська праця;
в) корисність; г) всі відповіді правильні.
Згідно трудової теорії вартості К.Маркса, вартість товару визначається:
а) кількістю конкретної праці, затраченої на виробництво товару;
б) кількістю праці, затраченої на виробництво товару індивідуальним виробником;
в) кількістю суспільно-необхідної праці, затраченої на виробництво товару; г) правильні відповіді а) і в).
Згідно теорії вартості К. Маркса, конкретна праця створює:
а) вартість товару; б) споживну вартість товару;
в) мінову вартість товару; г) всі відповіді правильні.
Абстрактною К.Маркс вважає:
а) продуктивну працю, що створює матеріальні блага;
б) непродуктивну працю, яка створює послуги;
в) працю як витрати розумової, нервової і фізичної енергії;
г) працю, що є альтернативою дозвілля.
Економістом, який увів нову категорію „товар робоча сила” і довів, що його виробниче споживання створює протягом робочого дня вартість більшу, ніж вартість самого „товару робоча сила”, був:
а) А. Сміт; б) Д. Рікардо; в) К. Маркс; г) Т. Мальтус.
Автором теорії додаткової вартості був:
а) А. Сміт; б) Д. Рікардо; в) К. Маркс; г) Т. Мальтус.
Відкриття двоїстого характеру праці, що, як вважали марксисти, зробило трудову теорію вартості науково довершеною, належало:
а) А. Сміту; б) Д. Рікардо; в) К. Марксу; г) А.Маршаллу.
Визначення капіталу як суспільного відношення між капіталістами і найманими робітниками, як самозростаючої вартості належить:
а) А.Сміту; б) А.Тюрго; в) Д.Рікардо; г) К.Марксу.
Хто з наступних економістів вводить в науковий оборот поділ капіталу на постійний та змінний для доказу, що додаткова вартість створюється лише змінним капіталом:
а) А. Сміт; б) Ф. Кене; в) К. Маркс; г) А. Маршалл.
„Наріжним каменем” економічного вчення К. Маркса марксисти вважали:
а) трудову теорію вартості; б) теорію додаткової вартості;
б) теорію відтворення суспільного капіталу; г) теорію нагромадження.
К. Маркс вважав, що викрив „таємницю капіталістичної експлуатації”, створивши:
а) трудову теорію вартості; б) теорію додаткової вартості;
б) теорію відтворення суспільного капіталу; г) теорію нагромадження.
Згідно теорії вартості К. Маркса, абстрактна праця створює:
а) вартість товару; б) споживну вартість товару;
в) мінову вартість товару; г) корисність товару.
У теоретичній концепції К. Маркса експлуатація праці капіталом полягає у:
а) нееквівалентному обміні між капіталістом та робітником на ринку праці;
б) привласненні капіталістом додаткової вартості;
в) позаекономічному примусі робітника до праці на капіталіста;
г) у встановленні капіталістом заробітної плати на рівні, нижчому за рівноважну ринкову ставку.
Додаткова вартість за К. Марксом є результатом:
а) зростання продуктивності капіталу;
б) неоплаченої праці найманих робітників;
в) зростання продуктивності капіталу і праці;
г) неоплаченого нормального прибутку капіталіста.
Для аргументації теорії додаткової вартості К. Маркс вводить в науковий оборот нові категорії:
а) товар – робоча сила; б) постійний і змінний капітал;
в) необхідний і додатковий робочий час; г) всі відповіді правильні.
К. Маркс визначає капітал як:
а) самозростаючу вартість; б) товар тривалого використання;
в) засіб інвестування і розширення виробництва;
г) засіб зайняти корисною діяльність працьовитих людей.
К. Маркс розглядав капітал як:
а) грошові ресурси, які спрямовуються на розвиток виробництва;
б) засіб експлуатації найманої праці і капіталом;
в) засіб інвестування і розширення виробництва;
г) засіб зайняти корисною діяльність працьовитих людей.
Згідно теорії К.Маркса, постійний капітал – це:
а) частина капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва;
б) частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили;
в) витрати на фіксовані ресурси, які не змінюються зі зміною обсягу випуску; г) правильні відповіді а) і в).
Згідно теорії К.Маркса змінний капітал - це:
а) частина капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва;
б) частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили;
в) витрати на фіксовані ресурси, які не змінюються зі зміною обсягу випуску; г) витрати на змінні ресурси.
Заробітну плату К.Маркс визначає як:
а) перетворену форму вартості і ціни товару „робоча сила”;
б) ринкову вартість праці; в) мінімум засобів для існування робітника;
г) правильні відповіді а) і в).
Зростання органічної будови капіталу, за Марксом, спричиняє:
а) зростання промислової резервної армії праці;
б) абсолютне і відносне зубожіння пролетаріату;
в) посилення поляризації суспільства; г) всі відповіді правильні.
Процес капіталістичного нагромадження, за К.Марксом, – це насамперед:
а) збільшення позичкового капіталу;
б) капіталізація частини додаткової вартості;
в) концентрація і централізація капіталу;
г) збільшення масштабу капіталістичного виробництва.
Перетвореними формами додаткової вартості, за К. Марксом, виступають:
а) фактори виробництва – земля, праця, капітал;
б) ціна й заробітна плата; в) прибуток, рента, процент;
г) диференційна та абсолютна земельна рента.
Автором теорії абсолютної земельної ренти був:
а) В. Петті; б) А. Сміт; в) Ф. Кене; г) К. Маркс.
Причиною виникнення абсолютної земельної ренти К. Маркс вважав:
а) відмінності у родючості різних ділянок землі;
б) дію закону спадної родючості землі;
в) приватну власність на землю;
г) відмінності у місцерозташуванні різних ділянок землі.
Виявивши тенденцію зростання органічної будови капіталу, К.Маркс доводить неминучість дії в умовах капіталізму:
а) закону норми прибутку до зниження;
б) всезагального закону капіталістичного нагромадження;
в) залізного закону заробітної плати; г) правильні відповіді а) і б).
Тенденція норми прибутку до зниження, за Марксом, породжується:
а) підвищенням заробітної плати найманих робітників;
б) зростанням органічної будови капіталу;
в) підвищенням цін на предмети споживання;
г) збільшенням у структурі капіталу частки змінного капіталу.
Наслідки дії закону тенденції норми прибутку до зниження згідно з теорією К.Маркса полягають у тому, що:
а) розвиток продуктивних сил за умов капіталізму вступає у протиріччя з метою способу виробництва – збільшенням вартості капіталу;
б) дійсною границею капіталістичного виробництва стає сам капітал;
в) капіталізм знищить себе сам, оскільки вичерпуються можливості його саморозвитку; г) всі відповіді правильні.
Історична тенденція капіталістичного нагромадження, згідно теорії К. Маркса, полягає у формуванні механізмом капіталістичного способу виробництва:
а) передумов для підвищення рівня добробуту всіх верств населення;
б) передумов для забезпечення сталого економічного зростання;
в) об’єктивних і суб’єктивних передумов пролетарської революції;
г) об’єктивних і суб’єктивних передумов економічних криз.

МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ
Термін „маржиналізм” був введений у науковий оборот:
а) В. Джевонсом; б) Л. Вальрасом; в) Ф.Візером; г) К.Менгером.
Маржиналізм ґрунтується на дослідженні:
а) причинно-наслідкових залежностей між економічними змінними;
б) граничних величин на різних рівнях економічного аналізу;
в) об’єктивних економічних законів; г) всі відповіді правильні.
Маржиналізм ґрунтується на дослідженні:
а) функціональних залежностей між економічними змінними;
б) граничних економічних величин;
в) рішень, спрямованих на макcимізацію цільових функцій економічних суб’єктів; г) всі відповіді правильні.
Маржиналізм збагатив економічну теорію розробкою:
а) принципу рідкісності (обмеженості) ресурсів;
б) принципу раціональності поведінки економічних суб’єктів;
в) принципу спадної граничної корисності; г) всі відповіді правильні.
Термін „граничний” був введений у науковий оборот:
а) В. Джевонсом; б) Е. Бем-Баверком; в) Ф.Візером; г) К.Менгером.
Представниками першої хвилі „маржиналістської революції” вважають:
а) К.Менгера, Ф.Візера, Е.Бем-Баверка, В.Джевонса, Л.Вальраса;
б) А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, В.Парето;
б) Й.Тюнена, Ж.Дюпюї, Г.Госсена, А.Курно;
г) К.Менгера, Ф.Візера, А.Маршалла, В.Парето .
Представники маржиналізму та їх попередники вводять в науковий оборот поняття:
а) гранична корисність, гранична доходність;
б) гранична продуктивність, граничні витрати;
в) економічне благо, цінність; г) всі відповіді правильні.
„Маржинальна революція” була підготовлена дослідженнями попередників – німецьких і французьких економістів, до яких належали:
а) А.Курно, Й.Тюнен, Г.Госсен, Ж.Дюпюї;
б) Ф.Еджворт, В.Парето, Дж.Б.Кларк;
в) Ж.Б.Сей, Ф.Бастіа, В.Сеніор; г) Л.Вальрас, А.Пігу, В.Джевонс.
Попередником маржиналізму, який першим встановив, що максимізація прибутку забезпечується за умови рівності граничного виторгу і граничних витрат, був:
а) А.Курно; б) В.Парето; в) Г.Госсен; г) Л.Вальрас.
Попередником маржиналізму, який першим розробив моделі поведінки фірми – моделі монополії та дуополії, був французький економіст:
а) А.Курно; б) Й.Тюнен; в) Г.Госсен; г) Ж.Дюпюї.
Фундаментальні принципи оптимізації рішень споживача, згодом перевідкриті представниками австрійської школи і названі ім’ям цього економіста, були сформульовані їх попередником:
а) Й.Тюненом; б) А.Курно; в) Г.Госсеном; г) Ж.Дюпюї.
Доказ того, що прибуток максимізується, коли гранична доходність кожного з факторів виробництва стає рівною граничним видаткам на нього, належить:
а) Г.Госсену; б) Й.Тюнену; в) Ж.Дюпої; г) А.Курно.
Центральною у концепціях австрійської школи стала теорія:
а) трудової вартості; б) граничної продуктивності;
в) граничної корисності; г) загальної економічної рівноваги.
„Метод робінзонад” вперше застосовує у своїх дослідженнях:
а) Г.Госсен; б) К.Менгер; в) Ф.Візер; г) А.Курно.
Родоначальницею теорії граничної корисності стала:
а) лондонська школа; б) американська школа;
в) кембриджська школа; г) австрійська школа.
Автором суб’єктивно-психологічної теорії проценту, який увів поняття дисконтованої цінності, був:
а) К.Менгер; б) Ф.Візер; в) Е.Бем-Баверк; г) Г.Кассель.
Автором суб’єктивно-психологічної теорії витрат виробництва – теорії альтернативних витрат, яка становить основу сучасної мікроекономіки, був представник австрійської школи:
а) К.Менгер; б) Е.Бем-Баверк; в) Ф.Візер; г) В.Парето.
Представниками другої хвилі „маржиналістської революції” вважають:
а) К.Менгера, Ф.Візера, Е.Бем-Баверка, В.Джевонса, Л.Вальраса;
б) А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, В.Парето;
б) Й.Тюнена, Ж.Дюпюї, Г.Госсена, А.Курно;
г) К.Менгера, Ф.Візера, А.Маршалла, В.Парето.
Термін „економікс” був введений у науковий оборот як назва праці А.Маршалла „Принципи економікс” у:
а) 1615 р.; б) 1801 р.; в) 1890 р.; г) 1920 р.
Термін „економікс” був введений у науковий оборот:
а) Дж.М.Кейнсом та П.Самуельсоном; б) Дж.Хіксом та А.Пігу;
в) А.Маршаллом та В.Джевонсом; г) В.Парето та Л.Вальрасом.
Термін „економікс” був введений в науковий оборот з метою:
а) змінити назву економічної науки і її парадигму;
б) зробити економічну теорію „чистою і прикладною” наукою, а не „одночасно наукою і мистецтвом”;
в) підкреслити ідеологічно нейтральний характер аналізу економічних процесів; г) всі відповіді правильні.
На відміну класичної політичної економії, для економікс характерний:
а) функціональний, кількісний аналіз та суб’єктивно-психологічний підхід до економічних процесів;
б) переважаючий аналіз взаємозв’язків на макроекономічному рівні;
в) причинно-наслідковий, якісний аналіз та об’єктивний підхід до вивчення економічних процесів; г) всі відповіді правильні.
Курс „економікс” як нового викладу економічної теорії вперше був прочитаний:
а) у 1770 р. А. Смітом у Глазговському університеті;
б) у 1801 р. Дж. Стюартом в Единбурзькому університеті;
в) у 1844 р. К. Марксом у Берлінському університеті;
г) у 1902 р. А. Маршаллом у Кембриджському університеті.
Основним підручником з економічної теорії в університетах Європи і Північної Америки у 90-х рр. ХІХ ст. – 40 рр. ХХ ст. стала праця:
а) Д.Рікардо „Принципи політичної економії та оподаткування”;
б) Дж.С.Мілля „Принципи політичної економії”;
в) А.Маршалла „Принципи економікс”; г) П.Семюелсона „Економікс”.
Автором теорії граничної продуктивності та вчення про статику і динаміку був американський економіст:
а) В. Джевонс; б) Л. Вальрас; в) В. Парето; г) Дж. Б. Кларк.
Виробнича функція як математична залежність між двома змінними – обсягом продукції та витратами праці – вперше була визначена:
а) В. Джевонсом; б) Л. Вальрасом; в) В. Парето; г) Дж. Б. Кларком.
Засновником сучасного макроекономічного моделювання часто вважають автора теорії загальної економічної рівноваги:
а) В. Джевонса; б) А. Курно; в) Л. Вальраса; г) В. Парето.
Теоретичне обґрунтування переваг конкурентної ринкової системи одержало подальший розвиток як обґрунтування критерію ефективності розподілу ресурсів у конкурентній економіці у:
а) В.Джевонса; б) В.Парето; в) Ф.Еджворта; г) Л.Вальраса;
Математичний інструментарій функціонального аналізу поведінки споживача, зокрема „криві байдужості”, був створений англійським економістом:
а) А.Маршаллом; б) Ф.Еджвортом; в) В.Парето; г) В.Джевонсом.
Кардиналістська версія теорії поведінки споживача була розроблена:
а) Ф.Еджвортом, В.Парето, Дж.Хіксом, Є.Слуцьким;
б) К.Менгером, Ф.Візером, Е.Бем-Баверком;
в) Дж.Б.Кларком; Г.Госсеном, В.Джевонсом;
г) А.Курно, Г.Госсеном, Й.Тюненом.
Започаткований Ф. Еджвортом ординалістський підхід до аналізу поведінки споживача, на відміну від кардиналістського:
а) передбачав можливість кількісного визначення величини корисності;
б) не вимагав вимірювання величини корисності;
в) не враховував суб’єктивної оцінки споживачем корисності благ;
г) не враховував бюджетних обмежень споживача.
А.Маршалла вважають засновником:
а) математичної школи та інституціонального аналізу;
б) лондонської школи та функціонального аналізу;
в) кембриджської школи та неокласичного аналізу;
г) австрійської школи та граничного аналізу.
Неокласична школа виникає на основі синтезу класичної теорії та:
а) меркантилізму; б) монетаризму;
в) маржиналізму; г) всіх зазначених напрямів.
Вихідним у неокласичній теорії було положення:
а) ринкова економіка не є саморегульованою, ринки не є досконало конкурентними; б) ціни і заробітна плата є негнучкими;
в) для забезпечення загальної економічної рівноваги необхідне активне державне втручання; г) ринкова економіка здатна забезпечити повне і ефективне використання ресурсів.
А. Маршалл довів, що ринкова ціна товару визначається:
а) суспільно-необхідними витратами праці;
б) витратами виробництва; в) корисністю благ;
г) взаємодією попиту і пропонування.
Синтетична теорія А. Маршалла поєднала:
а) елементи теорії трудової вартості та теорії граничної корисності;
б) вплив об’єктивних та суб’єктивних чинників ціноутворення;
в) вплив чинників попиту та пропонування; г) всі відповіді правильні.
Для характеристики впливу попиту та пропонування на рівноважну ринкову ціну А.Маршалл застосував відому алегорію:
а) „невидимої руки”; б) „лез ножиць”;
в) „нічного сторожа”; г) „квіткового горщика”.
Розмежування двох часових періодів дозволило А.Маршаллу здійснити поділ витрат на:
а) явні та неявні; б) постійні та змінні;
в) внутрішні та зовнішні; г) бухгалтерські та економічні.
У випадку зростання попиту підприємець отримує тимчасовий надлишковий доход, який А.Маршалл називає:
а) надлишком виробника; б) квазірентою;
в) парадоксом прибутку; г) процентом на капітал.
А.Маршалл вважав, що доход підприємця утворюють дві складові: компенсація витрат підприємницької діяльності та плата за ризик виробництва на невідомий ринок, які становлять відповідно його:
а) нормальний прибуток та економічний прибуток;
б) бухгалтерський прибуток та економічний прибуток;
в) бухгалтерський прибуток та нормальний прибуток;
г) економічний прибуток та альтернативні витрати.
Аналіз фактора часу дозволив А.Маршаллу встановити, що:
а) у довгостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у короткостроковому – пропонування;
б) у короткостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у довгостроковому – пропонування;
в) незалежно від часового періоду попит і пропонування чинять однаковий вплив на ринкову ціну; г) незалежно від часового періоду ціна визначається витратами виробництва.
Ідея А.Маршалла про переважаючий вплив попиту на динаміку цін у короткостроковому періоді буде використана:
а) Дж.М. Кейнсом у теорії ефективного попиту;
б) Т. Вебленом у теорії суверенітету споживача;
в) Дж. Б’юкененом у теорії суспільного вибору;
г) Ф. Хайєком у теорії спонтанного порядку.
Ідея А.Маршалла про переважаючий вплив пропонування на динаміку цін у довгостроковому періоді буде використана:
а) Дж.М. Кейнсом у теорії ефективного попиту;
б) Т. Вебленом у теорії суверенітету споживача;
в) теоретиками економіки пропонування;
г) теоретиками раціональних очікувань.
Поняття „еластичності попиту” і базова формула її визначення належать:
а) А.Пігу; б) А.Маршаллу; в) В.Джевонсу; г) В.Парето.
Поняття „споживчий надлишок” було введене у науковий оборот і застосовано до характеристики ефективності конкурентного ринку:
а) А.Пігу; б) А.Маршаллом; в) В.Джевонсом; г) А.Курно.
Найвидатнішим учнем А.Маршалла – фундатора неокласичного напряму – став економіст, який спростував постулати класичної теорії, здійснивши новий переворот в економічній науці:
а) А.Пігу; б) Дж.М.Кейнс; в) М.Фрідмен; г) Ф.Хайєк.
Автором теорії „економічного добробуту” був англійський економіст:
а) А.Маршалл; б) А.Пігу; в) В.Парето; г) В.Джевонс.
Кембриджський варіант кількісної теорії грошей, відомий як теорія „касових залишків”, був розроблений:
а) А.Пігу та А.Маршаллом; б) Г.Госсеном та Ж.Дюпої;
в) Л.Вальрасом та В.Парето; г) К.Менгером та Ф.Візером.
Визначний внесок у дослідження проблем зовнішніх ефектів був вперше зроблений:
а) А.Маршаллом; б) А.Пігу; в) В.Парето; г) В.Джевонсом.
Відомий вислів: „Одружившись зі своєю кухаркою, джентльмен зменшує національний доход” належить економісту, який першим звернув увагу на необхідність врахування позаринкової діяльності при обчисленні національного доходу. Цим економістом був:
а) Ф.Еджворт; б) В.Джевонс; в) А.Маршалл; г) А. Пігу.
В. Парето встановив, що розподіл ресурсів в конкурентній економіці є ефективним, коли:
а) хоча б один суб’єкт може поліпшити свій стан без погіршення стану іншого;
б) існує можливість поліпшити стан всіх економічних суб’єктів;
в) жоден суб’єкт не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого; г) правильні відповіді б) і в).
Головним критерієм ефективності розподілу ресурсів економіки за В. Парето є:
а) наявність чи відсутність конкурентних ринків;
б) наявність чи відсутність справедливого розподілу доходів;
в) наявність чи відсутність економічного прибутку;
г) наявність чи відсутність розтрати ресурсів.
Підприємництво як четвертий фактор виробництва вперше виділив і сформулював правило оптимального співвідношення ресурсів для максимізації прибутку американський економіст:
а) Г.Ч.Кері; б) Дж.Б.Кларк; в) І.Фішер; г) Й.Тюнен.
Методу дослідження Дж. Б. Кларка відповідав поділ економіки на:
а) макроекономіку і мікроекономіку;
б) ефективну та неефективну економіку;
в) економічну статику та економічну динаміку;
г) національну та світову економіку.
Аналіз фактора часу, розмежування коротко– та довгострокового періодів становили визначний внесок у розвиток економічної теорії, зроблений:
а) А.Маршаллом; б) В.Джевонсом; в) К.Менгером; г) В.Парето.
Автором моделі загальної економічної рівноваги конкурентної ринкової системи був представник математичної школи:
а) В.Парето; б) Л.Вальрас; в) І.Фішер; г) А.Пігу.
Автором теорії спадної граничної продуктивності факторів виробництва був американський економіст:
а) І.Фішер; б) Г.Ч.Кері; в) Дж.Б.Кларк; г) А.Маршалл.

НОВАТОРСЬКІ ТЕОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЕКОНОМІСТІВ
Українським економістом, який паралельно з А.Маршаллом здійснив синтез теорії граничної корисності та теорії трудової вартості, був:
а) І.Вернадський; б) С.Подолинський;
в) М.Туган-Барановський; г) Є.Слуцький.
Українським вченим, який довів, що „граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ прямо пропорційні їх трудовим вартостям”, був:
а) М. Бунге; б) С. Подолинський;
в) М. Туган-Барановський; г) Є. Слуцький.
У синтетичній теорії цінності М.Туган-Барановський, на відміну від А.Маршалла, застосував:
а) причинно-наслідковий аналіз; б) функціональний аналіз;
в) суб’єктивно-психологічний аналіз; г) кількісний аналіз.
М.Тугана-Барановського вважають першовідкривачем сучасної:
а) теорії економічного зростання; б) теорії суспільного вибору;
в) інвестиційної теорії циклу; г) теорії людського капіталу.
Ідею М.Тугана-Барановського про зв’язку „заощадження – інвестиції“ як головну рушійну силу економічної активності сприйняв і втілив у своїй теорії:
а) Р. Солоу; б) Р.Харрод; в) С.Кузнєц; г) Дж.М. Кейнс.
Наукові розробки М.Тугана-Барановського з теорії циклу випередили основну кейнсіанську ідею про:
а) зміни інвестиційного попиту як вихідний імпульс механізму циклічних коливань; б) зміни грошового пропонування як вихідний імпульс механізму циклічних коливань;
в) зміни в урядових видатках і ставках оподаткування як вихідний імпульс механізму циклічних коливань; г) зміни у споживчому попиті як вихідний імпульс механізму циклічних коливань.
М.Туган-Барановський зробив визначний вклад у розвиток:
а) теорії цінності; б) теорії кооперації;
в) теорії економічного циклу; г) всі відповіді правильні.
Автором всесвітньовідомої праці „До теорії збалансованого бюджету споживача“, яка започаткувала економіко-математичні дослідження проблем взаємозв’язку попиту, корисності благ, цін та доходів, був:
а) Дж. Хікс; б) В. Парето;
в) М.Туган-Барановський; г) Є. Слуцький.
Є. Слуцький зробив визначний вклад у розвиток:
а) ординалістської теорії поведінки споживача;
б) кардиналістської теорії поведінки споживача;
в) теорії раціональних очікувань; г) теорії адаптивних очікувань.
Розробки якого українського вченого поповнили аналітичний арсенал маржиналізму ефектами доходу і заміни та стали визначальними для подальшого розвитку західною економічною думкою теорії поведінки споживача:
а) І. Вернадського; б) С. Подолинського;
в) М. Тугана-Барановського; г) Є. Слуцького.
Виявлений Є. Слуцьким ефект заміни відображає:
а) зміну обсягу попиту на товар внаслідок зміни його відносної ціни;
б) зміну обсягу попиту внаслідок зміни номінального доходу споживача;
в) зміну обсягу попиту внаслідок зміни реального доходу споживача;
г) зміну попиту внаслідок зміни уподобань споживачів.
Згідно теорії Є.Слуцького ефект доходу полягає у:
а) зміні обсягу попиту на товар внаслідок зміни відносних цін товарів за незмінного реального доходу споживача;
б) зміні обсягу попиту на товар внаслідок зміни реального доходу за незмінних відносних цін товарів;
в) здатності одного товару задовольняти ті ж потреби, що й інший товар;
г) можливості покупця заміщувати споживання одного товару іншим, більш якісним.
На відміну від моделі ефектів заміни і доходу Хікса, у моделі за Слуцьким:
а) для визначення відокремленої дії ефектів заміни та доходу застосовується прийом добудови компенсуючої бюджетної лінії;
б) ефект заміни супроводжується деяким покращенням добробуту споживача;
в) компенсуюча бюджетна лінія є січною початкової і дотичною до деякої вищої поверхні байдужості; г) правильні відповіді б) і в).
Ідеї Є. Слуцького з теорії споживчого вибору були розвинуті англійськими економістами:
а) Дж. Хіксом та Р. Алленом; б) Дж.М.Кейнсом та Р.Харродом;
в) Ф. Хайєком та Л.Роббінсом; г) Р.Солоу та М.Фрідменом.
Є. Слуцький вперше у світовій науці окреслив понятійний апарат науки про принципи раціональної поведінки людей за різних умов:
а) економетрії; б) теорії ігор; в) праксеології; г) теорії кореляції.
Модуль 2. Економічна думка XX століття
КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ
Найбільш визначний вплив на реальну економічну політику розвинених країн світу у 30-70 pоки XX ст. справила:
а) неокласична теорія; б) кейнсіанська теорія;
в) марксистська теорія; г) монетаристська теорія.
Вченим, завдяки науковому внеску якого відбулося становлення макроекономіки як нової наукової дисципліни, був:
а) К.Маркс; б) П. Самуельсон; в) Дж. М. Кейнс; г) А.Маршалл.
На відміну від неокласиків, Дж.М. Кейнс:
а) надавав перевагу макроекономічному аналізу перед мікроекономічним; б) вважав, що визначальними у розвитку економіки є чинники попиту, а не пропонування;
в) поставив рівень зайнятості в залежність не від величини заробітної плати, а від рівня сукупного попиту; г) всі відповіді правильні.
Головна ідея кейнсіанства полягала у тому, що:
а) пропонування створює свій власний попит;
б) ринкова система не є саморегульованою, для забезпечення повної зайнятості потрібне активне державне втручання;
в) ринкова система є саморегульованою і забезпечує відновлення рівноваги на рівні повної зайнятості; г) всі відповіді правильні.
Кейнсіанська теорія виходила з того, що:
а) ринковий механізм не є само регульованим і не гарантує автоматичного відновлення рівноваги на рівні повної зайнятості;
б) процентна ставка не здатна автоматично зрівноважувати інвестиції фірм із заощадженнями домогосподарств,
в) ціни і заробітна плата негнучкі; г) всі відповіді правильні.
Базовими положеннями кейнсіанської теорії стали:
а) концепція ефективного попиту;
б) концепція мультиплікатора інвестицій;
в) „основний психологічний закон”; г) всі відповіді правильні.
Згідно з кейнсіанською теорією, основним чинником, що визначає обсяг споживання населення, є:
а) поточний доход використовуваний і процентна ставка;
б) поточний використовуваний доход і майбутній доход;
в) поточний використовуваний доход;
г) рівень заощаджень і процентна ставка.
„Основний психологічний закон” Дж.М. Кейнса визначав, що:
а) випереджаюче зростання доходу домогосподарств порівняно зі зростанням споживання призводить до недостатності сукупного попиту і є причиною кризових явищ в економіці;
б) зі зростанням доходу зростає схильність людей до заощадження;
в) зі зростанням доходу люди схильні збільшувати споживання, проте в меншій мірі, ніж зростає доход; г) всі відповіді правильні.
Кейнсіанська теорія пов’язує економічний цикл з дією:
а) виключно ендогенних чинників; б) виключно екзогенних чинників;
в) чинників, які переважно впливають на динаміку сукупного попиту;
г) чинників, які впливають на динаміку сукупного пропонування.
Згідно з кейнсіанською теорією рівень виробництва і зайнятості в економіці визначається:
а) величиною сукупного пропонування; б) попитом на гроші;
в) рівнем цін; г) величиною сукупного попиту.
Блискуча ідея про недостатність сукупного попиту як причину криз, яка через століття буде високо оцінена автором теорії „ефективного попиту”, належала:
а) Ж.Б.Сею; б) Д.Рікардо; в) Т.Мальтусу; г) Ф.Бастіа.
До положень кейнсіанської теорії не можна віднести:
а) дослідження функціональних залежностей основних макроекономічних змінних;
б) аналіз формування ефективного попиту, недостатність якого призводить до кризових явищ в економіці;
в) обґрунтування необхідності посилення державного втручання в економіку з метою забезпечення макроекономічної стабільності;
г) обґрунтування необхідності директивного планування і централізованого розподілу ресурсів в економіці.
Дж.М. Кейнс вважав, що:
а) держава повинна використовувати урядові видатки і податки для зниження рівня безробіття; б) економіка повинна розвиватися на основі централізованого планування;
в) ринковий механізм здатний самостійно, без урядового втручання забезпечити високий рівень зайнятості; г) приватна власність та вільне підприємництво забезпечують високий рівень зайнятості.
Необхідність державного втручання в економіку Дж.М. Кейнс обґрунтовував тим, що:
а) у ринковій економіці макроекономічна рівновага неможлива за жодних умов; б) у ринковій економіці макроекономічна рівновага може встановлюватись і тривалий час зберігатись за умов неповної зайнятості ресурсів;
в) ринкова економіка має численні сфери „неспроможності” ринку;
г) у ринковій економіці макроекономічна рівновага ніколи не встановлюється на рівні повної зайнятості ресурсів.
Серед мотивів, що формують попит на гроші, Кейнс виділив:
а) спекулятивний; б) трансакційний;
в) обережності; г) всі відповіді правильні.
Дж.М. Кейнс увів у науковий оборот термін:
а) мультиплікатор інвестицій; б) ліквідність;
в) гранична схильність до споживання; г) всі відповіді правильні.
Дж.М. Кейнс вважав, що вивести економіку зі стану депресії можна за рахунок:
а) антиінфляційної політики; б) утворення бюджетного дефіциту;
в) досягнення профіциту державного бюджету;
г) підвищення облікової ставки проценту.
Поняття мультиплікатора вперше було сформульоване англійським економістом:
а) А.Маршаллом; б) Дж.М.Кейнсом; в) Р.Каном; г) Дж.Хіксом.
Дж.М. Кейнс визначає мультиплікатор інвестицій як:
а) добуток приросту доходу та приросту інвестицій;
б) відношення приросту інвестицій до приросту доходу;
в) відношення приросту доходу до приросту інвестицій;
г) відношення граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження.
Принцип акселерації був сформульований французьким економістом:
а) М.Алле; б) Ф.Перру; в) А.Афтальоном; г) Ж.Рюефом.
Автором одного з проектів післявоєнного реформування міжнародного валютного порядку, покладених в основу Бреттон-Вудської валютної системи, був:
а) І.Фішер; б) М.Фрідмен; в) Ф.Хайєк; г) Дж.М. Кейнс.
Яка теорія доводить неможливість одночасного зростання безробіття та інфляції?
а) класична; б) кейнсіанська;
в) теорія економіки пропонування; г) теорія раціональних очікувань.
Неокейнсіанські теорії:
а) акцентують увагу не на антикризовому регулюванні, а на проблемах забезпечення стабільних темпів економічного зростання;
б) акцентують увагу на зворотному впливі зростання доходу на процес відтворення; в) доповнюють кейнсіанську теорію моделями „мультиплікатора – акселератора”; г) всі відповіді правильні.
Представниками неокейнсіанства, які розробили численні моделі економічного зростання, були:
а) Е.Хансен, О.Домар, Р.Харрод, Дж.Хікс, Н.Калдор;
б) Дж.Робінсон, Й.Шумпетер, Е.Чемберлін;
в) Т.Веблен, Дж.Гелбрейт, В.Мітчелл, Дж.Коммонс;
г) В.Ойкен, Л.Ерхард, А.Мюллер-Армак, М.Алле, Ф.Перру.
Лідером післявоєнного неокейнсіанства став Р.Харрод, який:
а) є автором „рівняння гарантованого зростання” (динамічної версії кейнсіанської умови рівноваги I=S);
б) встановив, що темп зростання є функцією приросту капіталу;
в) став одним з розробників моделі „мультиплікатор – акселератор”;
г) всі відповіді правильні.
Моделі економічного зростання представників неокейнсіанства:
а) враховували зв’язок „мультиплікатор – акселератор”;
б) досліджували економічну динаміку з використанням характеристик взаємозв’язку нагромадження й споживання;
в) встановлювали, що досягнення динамічної рівноваги й сталого зростання можливе лише в разі активного державного регулювання економіки; г) всі відповіді правильні.
Модель Хікса-Хансена, розроблена у розвиток кейнсіанської моделі макроекономічної рівноваги, є моделлю спільної рівноваги:
а) грошового ринку та ринку цінних паперів;
б) товарного і грошового ринків; в) ринку товарів та ринку ресурсів;
г) грошового ринку та ринку ресурсів.
Твердження „зниження рівня інфляції коштує людям робочих місць“ свідчить про те, що його автор переконаний в існуванні зв'язку, який відображається кривою:
а) Філліпса; б) Лоренця; в) Лаффера; г) Лукаса.
Встановлена А.Філліпсом обернена залежність між рівнем безробіття та темпами приросту номінальної заробітної плати дозволила неокейнсіанцям обґрунтувати:
а) необхідність обмеження пропонування грошей темпом приросту ВВП;
б) користь регульованої інфляції як генератора ефективного попиту;
в) причини стагфляції; г) причини економічних криз.
Оригінальна крива А.В. Філліпса відображала:
а) обернену залежність між рівнем інфляції та темпами приросту номінальної заробітної плати; б) обернену залежність між рівнем безробіття та темпами приросту номінальної заробітної плати;
в) пряму залежність між темпами приросту номінальної заробітної плати та темпом інфляції; г) пряму залежність між реальною заробітною платою та рівнем безробіття.
Представниками посткейнсіанства були англійські ліві кейнсіанці Дж.Робінсон, Н.Калдор, П.Сраффа, які:
а) наполягали на необхідності розв’язання соціальних проблем, підвищення купівельної спроможності населення; б) критикували засилля монополій і висунули ряд антимонопольних вимог;
в) наголошували на необхідності ліквідації нерівності у розподілі доходів, скороченні військових витрат і їх переорієнтації на охорону здоров’я, соціальне страхування; г) всі відповіді правильні.
Досліджуючи реальні ринкові структури, незалежно і одночасно прийшли до висновку, що монополія є ринковою ситуацією, яка не заперечує конкуренції, а лише змінює її форми:
а) Й.Шумпетер та Е.Чемберлін; б) Й.Шумпетер та Дж.Хікс;
в) Дж.Робінсон та Й.Шумпетер; г) Е.Чемберлін та Дж.Робінсон.
Основу сучасних уявлень про ринкову економіку за ситуації монополізації виробництва утворили теоретичні здобутки:
а) П.Сраффи, Е.Чемберліна, Дж.Робінсон, Й.Шумпетера;
б) Е.Хансена, О.Домара, Р.Харрода, Н.Калдора;
в) А. Маршалла, Ф.Еджврта, Дж.Хікса, В.Парето;
г) А.Лаффера, А.Філліпса, А.Фелпса, М.Фрідмена.
Автором теорії недосконалої конкуренції є:
а) Й.Шумпетер; б) Дж.Робінсон; в) Е.Чемберлін; г) Дж.Хікс.
Автором теорії монополістичної конкуренції є:
а) Й.Шумпетер; б) Дж.Робінсон; в) Е.Чемберлін; г) Дж.Хікс.
Автором теорії ефективної конкуренції є:
а) Й.Шумпетер; б) Дж.Робінсон; в) Е.Чемберлін; г) Дж.Хікс.
Рушійною силою розвитку в теорії ефективної конкуренції Й.Шумпетера виступає:
а) ініціативність підприємця, його готовність до ризику та здатність до інноваційної діяльності;
б) активна державна політика регулювання економіки;
в) досконала конкуренція; г) всі відповіді правильні.

ТЕОРІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ
Неолібералізм – одна з основних течій сучасної економічної теорії – об’єднує вчених, які:
а) обґрунтовують необхідність активного державного втручання у функціонування економіки;
б) обґрунтовують необхідність поєднання принципів „laissez faire”з обмеженим державним втручанням в економіку;
в) заперечують правомірність будь-якого державного втручання в економіку; г) обґрунтовують необхідність державного контролю над цінами та рівнем доходів.
Неолібералізм представлений:
а) чиказькою, австрійською, історичною та шведською школами;
б) лозаннською, австрійською, кембриджською та американською школами;
в) лондонською, чиказькою, фрайбурзькою та паризькою школами;
г) маржиналістською, історичною, класичною та кейнсіанською школами.
Неолібералізм:
а) ґрунтується на ідеї пріоритету умов для вільної конкуренції, створюваних завдяки державному втручанню в економічні процеси;
б) обстоює принципи вільного ціноутворення, провідної ролі приватної власності та недержавних господарських структур;
в) визначає економічну роль держави як роль „арбітра на полі”;
г) всі відповіді правильні.
До теоретичних засад неолібералізму належать:
а) створення державою умов для ефективного функціонування ринкового механізму;
б) пріоритет державної власності та державних господарських структур;
в) централізований розподіл ресурсів та суспільного продукту;
г) збільшення обсягів державних замовлень, закупівель і позик.
Представниками лондонської школи неолібералізму є:
а) Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварц; б) Ф.Хайєк, Л.Роббінс, Е.Кеннан;
в) В.Ойкен, Л.Ерхард, В.Репке, А.Рюстов, А.Мюллер-Армак;
г) Ж.Рюеф, Л.Арман, М.Алле, Ф.Перру.
Одним із засновників лондонської школи неолібералізму, автором концепції „спонтанного порядку” і непримиренним противником навіть незначного державного втручання в економіку був лауреат Нобелівської премії:
а) Р.Коуз; б) Дж.Хікс; в) М.Фрідмен; г) Ф.Хайєк.
Провідним поборником ринкового мислення ХХ століття, який виступив проти будь-яких спроб державного втручання в економіку і у праці „Дорога до рабства” стверджував, що навіть помірне одержавлення економіки призводить до встановлення тоталітаризму, був:
а) Р.Лукас; б) Ф.Хайєк; в) М.Фрідмен; г) М.Алле.
Головним завданням держави Ф.Хайєк вважав:
а) охорону „спонтанного порядку”;
б) захист державної монополії на емісію грошей;
в) захист соціальної справедливості у ринковій економіці;
г) здійснення активної анти циклічної фіскальної і монетарної політики.
У своїх працях Ф.Хайєк:
а) захищає право максимальної свободи людини як визначальну складову спонтанного економічного порядку;
б) захищає ідею соціальної справедливості у ринковій економіці;
в) захищає державну монополію на емісію грошей;
г) захищає право держави на проведення активної фіскальної політики.
Економічна концепція Ф. Хайєка побудована на принципі:
а) неспроможності ринку і необхідності активного державного втручання в економіку;
б) економічної свободи і невтручання держави в економіку;
в) помірного державного втручання в економіку і забезпечення соціальних гарантій; г) сполучення економічної свободи з активним державним втручанням в економіку.
Вихідними принципами економічного вчення Ф. Хайєка є:
а) заперечення державного регулювання економіки;
б) критика перерозподільчої бюджетної політики;
в) заперечення діяльності профспілок як монополістів на ринку праці;
г) всі відповіді правильні.
Методологічну основу поглядів Ф.Хайєка становить:
а) ідея „спонтанного порядку”; б) ідея мультиплікатора;
в) ідея акселератора; г) правильні відповіді б) і в).
Представниками фрайбурзької школи неолібералізму є:
а) Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварц; б) Ф.Хайєк, Л.Роббінс, Е.Кеннан;
в) В.Ойкен, Л.Ерхард, В.Репке, А.Рюстов, А.Мюллер-Армак;
г) Ж.Рюеф, Л.Арман, М.Алле, Ф.Перру.
Особливістю німецького неолібералізму є:
а) поєднання ідеї сильної держави та неокласичної ідеї саморегульованого ринкового механізму;
б) заперечення будь-якого державного втручання в економіку;
в) застосування „індикативного планування” для досягнення економічної рівноваги; г) обґрунтування неспроможності ринку і необхідності центрально-керованого господарства.
Німецький неолібералізм часто називають:
а) ордолібералізмом; б) псевдолібералізмом;
в) суперлібералізмом; г) квазілібералізмом.
Політику неолібералізму у Німеччині часто називають „добробут для всіх” відповідно до назви праці видатного економіста і реформатора:
а) В.Ойкена; б) Л.Ерхарда; в) А.Мюллера-Армака г) В.Репке.
Фундатором „ордолібералізму” став:
а) Л.Ерхард; б) В.Ойкен; в) Ф.Ліст; г) М.Вебер.
В. Ойкен розрізняє два „ідеальні типи” економічних систем, з характерних рис яких складаються реальні економічні системи:
а) традиційне та вільне ринкове господарство;
б) господарство Робінзона та вільне ринкове господарство;
в) центрально-кероване та вільне ринкове господарство;
г) центрально-кероване та змішане господарство.
Термін „соціальне ринкове господарство” був введений у науковий оборот:
а) В.Репке; б) В.Ойкеном; в) Л. Ерхардом; г) А. Мюллером-Армаком.
Теорія „соціального ринкового господарства”:
а) виходила з ідеї свідомого поєднання природного економічного порядку з керівною функцією держави;
б) була теорією „третього шляху” розвитку;
в) передбачала перерозподіл державою національного доходу на користь соціальної сфери; г) всі відповіді правильні.
Представниками паризької школи неолібералізму (дирижизму) є:
а) Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварц; б) Ж.Рюеф, Л.Арман, М.Алле.
в)В.Ойкен, Л.Ерхард, В.Репке, А.Рюстов, А.Мюллер-Армак;
г) Ф.Хайєк, Л.Роббінс, Е.Кеннан;
Автором концепції „індикативного планування” був один із засновників паризької школи економічного дирижизму:
а) М.Алле; б) Ф.Перру; в) Ж.Рюеф; г) Л.Арман.
Мобілізаційна доктрина французького неоліберала М.Алле полягала у тому, що:
а) ринкові відносини підпорядковуються загальносуспільним інтересам, що може стати причиною розбалансування економіки;
б) інструментом збалансування економіки є державне „договірне” планування; в) держава жорстко контролює грошово-кредитну і забезпечує розвиток соціальної сфери; г) всі відповіді правильні.
Теоретична „мобілізаційна модель” М.Алле була покладена в основу:
а) політики „нового курсу” президента Ф.Рузвельта;
б) „політики модернізації” президента Ш. де Голля;
в) „сформованого суспільства” Л.Ерхарда;
г) „рейганоміки” – стабілізаційної політики президента Рейгана.
Представниками чиказької школи неолібералізму (монетаризму) є:
а) Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварц; б) Ф.Хайєк, Л.Роббінс, Е.Кеннан;
в) В.Ойкен, Л.Ерхард, В.Репке, А.Рюстов, А.Мюллер-Армак;
г) Ж.Рюеф, Л.Арман, М.Алле, Ф.Перру.
Автором фундаментального в сучасній макроекономіці „рівняння обміну” EMBED Equation.3 , був:
а) М.Фрідмен; б) І.Фішер; в) Л.Мізес; г) Ф.Хайєк.
Модель міжчасового вибору, яка стала базовою у сучасній теорії багатоперіодної економіки була створена:
а) М.Фрідменом; б) І.Фішером; в) Л.Мізесом; г) Ф.Хайєком.
Лідером сучасного монетаризму є представник чиказької школи американського неолібералізму:
а) Л.Мізес; б) П.Самуельсон; в) М.Фрідмен; г) І.Фішер.
Сучасний монетаризм:
а) виник як реакція на недооцінку кейнсіанською теорією ролі грошового фактора в економіці та негативні наслідки активного використання в економічній політиці кейнсіанських рекомендацій;
б) вважає головною причиною макроекономічних коливань зміни у грошовому пропонуванні; в) вважає головним об’єктом державного контролю грошове пропонування; г) всі відповіді правильні.
М.Фрідмен вважав, що задля забезпечення стабільності держава повинна контролювати лише:
а) сукупний попит; б) сукупне пропонування;
в) грошове пропонування; г) рівень цін.
На відміну від Дж.М.Кейнса, М. Фрідмен вважав, що:
а) темп приросту грошової маси повинен орієнтуватися на приріст ВВП;
б) реалізація соціальних програм за рахунок збільшення урядових видатків є чинником дестабілізації економіки;
в) незбалансованість державного бюджету є причиною розбалансування механізмів ринкового саморегулювання; г) всі відповіді правильні.
На відміну від Дж.М.Кейнса, М. Фрідмен вважав, що:
а) ефективність ринкового механізму є незаперечною;
б) єдиними засобами стабілізації економіки повинні бути монетарні;
в) циклічність економічного розвитку має грошову природу;
г) всі відповіді правильні.
Згідно з монетаристським поглядом, єдиною причиною інфляції є:
а) структурні особливості національної економіки;
б) спіраль „зарплата – ціни”, яка виникає за значного зростання номінальної зарплати; в) надмірний темп приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП;
г) інфляційні очікування виробників товарів і послуг.
Згідно монетаристської теорії, головним завданням держави в економіці є:
а) активна фіскальна політика, спрямована на сукупне пропонування;
б) забезпечення зростання грошового пропонування тими ж темпами, що зростає реальний ВВП; в) забезпечення зростання реального ВВП тими ж темпами, що зростає грошового пропонування;
г) активна фіскальна політика, спрямована на сукупний попит.
Монетаристська теорія циклу виходить з того, що головною причиною коливань економічної активності є зміни у:
а) грошовому пропонуванні; б) сукупному попиті;
в) рівні зайнятості; г) сукупному пропонуванні.
Поняття „портфелю активів” було введене у науковий оборот:
а) Л.Мізесом; б) Дж.М.Кейнсом; в) М.Фрідменом; г) І.Фішером.
Концепція „природного рівня безробіття” М. Фрідмена дозволила спростувати залежність, описану короткостроковою кривою Філліпса, і пояснити явище:
а) стагнації; б) гіперінфляції; в) стагфляції; г) дефляції.
Концепція „природного рівня безробіття” М.Фрідмена дозволила спростувати залежність, описану короткостроковою кривою Філліпса, і довести, що у довгостроковому періоді:
а) існує обернена залежність між рівнем безробіття і рівнем інфляції;
б) існує пряма залежність між рівнем безробіття і рівнем інфляції;
в) існує обернена залежність між рівнем безробіття і рівнем зарплати;
г) не існує залежності між рівнем безробіття і рівнем інфляції.
Монетаристи вважають, що для довгострокового періоду крива Філліпса:
а) є горизонтальною; б) є вертикальною;
в) є похило висхідною; г) не може бути побудована взагалі.
Автором теорії перманентного доходу, згідно з якою споживання домогосподарств визначається середнім рівнем доходу, очікуваного за тривалий період, був :
а) Ф.Модільяні; б) Дж.М.Кейнс; в) М.Фрідмен; г) І.Фішер.
Монетарна концепція М.Фрідмена була покладена в основу:
а) політики „нового курсу” президента Ф.Рузвельта;
б) „політики модернізації” президента Ш. де Голля;
в) „сформованого суспільства” Л.Ерхарда;
г) „рейганоміки” – стабілізаційної політики президента Рейгана.
Автором ідеї „раціональних очікувань” був:
а) Р.Лукас; б) Дж.Мут; в) Т.Сарджент; г) Н.Уоллес.
Теорія раціональних очікувань виходить з того, що:
а) поведінка суб’єктів ринкової економіки нейтралізує вплив економічної політики на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості;
б) лише зміни у грошовому пропонуванні впливають на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості;
в) лише зміни у сукупному попиті впливають на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості;
г) лише зміни у сукупному пропонуванні впливають на реальний обсяг національного виробництва і зайнятості.
Згідно теорії раціональних очікувань:
а) між рівнем безробіття і рівнем інфляції існує обернений зв’язок;
б) збільшення грошового пропонування не чинить впливу на рівень цін;
в) будь-які способи засобами державної політики зменшити безробіття нижче природного рівня призведуть до стагфляції;
г) будь-які способи засобами державної політики зменшити безробіття будуть зруйновані реакцією населення.
До представників теорії раціональних очікувань належать:
а) Й.Шумпетер, Е.Чемберлін, Дж.Робінсон;
б) Дж.Мут, Р.Лукас, Т.Сарджент, Н.Уоллес;
в) Р.Харрод, Е.Хансен, О.Домар, Н.Калдор;
г) А.Лаффер, М.Фелдстайн, Р.Манделл, М.Боскін.
Прихильники теорії раціональних очікувань вважають, що зростання сукупного попиту викличе:
а) підвищення рівня цін, але не вплине на обсяг реального ВВП;
б) зростання реального обсягу ВВП, але не вплине на рівень цін;
в) підвищення рівня цін і зростання реального обсягу ВВП;
г) можливий будь-який розвиток подій.
Прихильники теорії раціональних очікувань твердять, що:
а) економічні суб’єкти поводяться раціонально – збирають і осмислюють інформацію, щоб правильно оцінити наслідки економічної політики;
б) усі товарні й ресурсні ринки є конкурентними, ціни є гнучкими;
в) на підставі своїх прогнозів економічні суб’єкти можуть заздалегідь нейтралізувати негативні впливи державної політики на рівень свого добробуту; г) всі відповіді правильні.
Крива Лаффера застосовується як один з аргументів:
а) кейнсіанської теорії; б) теорії економіки пропонування;
в) монетаризму; г) теорії раціональних очікувань.
Представниками теорії економіки пропонування є:
а) Й.Шумпетер, Е.Чемберлін, Дж.Робінсон;
б) Дж.Мут, Р.Лукас, Т.Сарджент, Н.Уоллес;
в) Р.Харрод, Е.Хансен, О.Домар, Н.Калдор;
г) А.Лаффер, М.Фелдстайн, Р.Манделл, М.Боскін.
На відміну від кейнсіанської теорії, теоретики економіки пропонування:
а) вважають, що сукупний попит залежить від сукупного пропонування;
б) заперечують необхідність державного регулювання обсягів національного виробництва і зайнятості, які визначаються ресурсними можливостями кожної економіки;
в) основою економічного зростання вважають заощадження та інвестиції, а зниження податкових ставок – умовою збільшення сукупного пропонування; г) всі відповіді правильні.
Теоретики економіки пропонування:
а) заперечують необхідність системи соціальних гарантій;
б) обґрунтовують необхідність додержання збалансованого бюджету;
в) пояснюють кризові явища недостатністю заощаджень;
г) всі відповіді правильні.
З точки зору теоретиків економіки пропонування стагфляція є результатом:
а) надмірного оподаткування; б) відсутності державного регулювання;
в) непередбаченої інфляції; г) надмірного грошового пропонування.
Теоретики економіки пропонування вважають, що депресивні явища в економіці є наслідком:
а) високого рівня оподаткування прибутків корпорацій;
б) деформації ринку і витіснення приватних інвестицій державними;
в) недостатності заощаджень та інвестицій; г) всі відповіді правильні.
Крива Лаффера, яка була використана теоретиками економіки пропонування для обґрунтування необхідності податкової реформи, відображає залежність між:
а) обсягом податкових надходжень та урядовими видатками;
б) обсягом податкових надходжень та середньою ставкою оподаткування;
в) податковими ставками та рівнем виробництва й зайнятості;
г) обсягом податкових надходжень та рівнем виробництва й зайнятості.
До основних рекомендацій теоретиків економіки пропонування відносно політики оподаткування відносяться:
а) підвищення рівня оподаткування всіх видів доходів;
б) зниження ставок оподаткування прибутків корпорацій;
в) більш значне зниження податків з домогосподарств з високим рівнем доходів; г) правильні відповіді б) і в).
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ
Інституціональні концепції:
а) ґрунтуються на позаекономічному тлумаченні господарських процесів; б) об’єднані спільною методологією, а не єдиною теорією;
в) пов’язують економічні проблеми з проблемами соціальними, політичними, правовими, етичними та ін.; г) всі відповіді правильні.
Відмінність інституціоналізму від неокласичної теорії полягає у:
а) твердженні, що ринок координує та спрямовує діяльність учасників економічних процесів;
б) твердженні, що рушійною силою ринкової економіки є механізм вільної конкуренції;
в) визнанні державного втручання в економіку небажаним;
г) визнанні необхідності суспільного контролю над бізнесом.
Представники інституціоналізму:
а) доводили необхідність державного регулювання економіки;
б) розробили концепцію захисту середнього класу;
в) виступили з критикою монополій; г) всі відповіді правильні.
Для інституціональних теорій характерне:
а) критичне ставлення до абстрактних теорій неокласиків;
б) прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками;
в) невдоволеність недостатньою емпіричністю класичної та неокласичної теорій; г) всі відповіді правильні.
Засновником інституціоналізму вважають американського економіста і соціолога:
а) Т.Веблена; б) В.Мітчелла; в) Дж.Коммонса; г) Дж.Гелбрейта.
До основних напрямів раннього інституціоналізму не відноситься:
а) соціально-ринковий; б) соціально-правовий;
в) кон’юнктурно-статистичний; г) соціально-психологічний.
Фундатором соціально-психологічного напряму інституціоналізму став критик капіталізму, названий колегами „американським Марксом”:
а) Дж.Гелбрейт; б) В.Мітчелл; в) Т.Веблен; г) Дж.Коммонс.
Засновником соціально-правового напряму інституціоналізму був:
а) В.Мітчелл; б) Т. Веблен; в) Дж.Коммонс; г) Дж.Гелбрейт.
Теоретики раннього інституціоналізму:
а) виступили з нищівною критикою монополій;
б) розробляли програми реформування капіталізму;
в) доводили необхідність державного регулювання економіки;
г) всі відповіді правильні.
Теоретики раннього інституціоналізму:
а) критикували капіталізм з морально-психологічних позицій;
б) розробляли концепцію захисту „середнього класу”;
в) розробляли рекомендації щодо реформування капіталізму з позицій соціального контролю; г) всі відповіді правильні.
Основною вадою капіталізму Т.Веблен вважав:
а) „нечесну конкуренцію”; б) недосконалість юридичних норм;
в) суперечність між „індустрією” і „бізнесом”;
г) відсутність системи страхування на випадок безробіття.
Концепцією „суверенітету споживача” Т.Веблен:
а) піддав сумніву ефективність ринкової економіки, її здатність надавати споживачам кращі товари за нижчими цінами;
б) описав явище, відоме у сучасній мікроекономіці як „ефект Веблена”;
в) піддав сумніву чинність закону попиту; г) всі відповіді правильні.
„Товари Веблена“:
а) це предмети розкоші, попит на які зростає з підвищенням їх цін;
б) виявляють ефект снобізму; в) мають висхідну криву попиту;
г) всі відповіді правильні.
Т.Веблен вважається засновником технологічного детермінізму, оскільки він:
а) був прихильником „технократичної революції” – переходу влади у виробництві від „бездіяльного класу” власників до „технократів” – інженерно-технічної інтелігенції;
б) вбачав основне протиріччя капіталізму у протиріччі між „технократами”, які виконують корисні функції у виробництві та „бізнесменами”, які є „бездіяльним класом”;
в) вважав, що, звільнившись від „пут бізнесу”, виробництво слугуватиме задоволенню суспільних потреб; г) всі відповіді правильні.
Основною вадою капіталізму Дж.Коммонс вважав:
а) „нечесну конкуренцію”; б) недосконалість юридичних норм;
в) суперечність між „індустрією” і „бізнесом”;
г) відсутність системи страхування на випадок безробіття.
Економічні погляди засновника соціально-правового напряму інституціоналізму Дж.Коммонса:
а) були поєднанням „юридичної концепції” з теорією граничної корисності;
б) ґрунтувалися на тому, що будь-які суспільні конфлікти можуть бути розв’язані шляхом „правових угод”, учасниками яких можуть бути будь-які інститути суспільства;
в) знайшли практичне застосування у політиці „нового курсу” Ф.Рузвельта; г) всі відповіді правильні.
Засновником кон’юнктурно-статистичного напряму інституціоналізму був глава Національного бюро економічних досліджень США, „гарвардського барометру”, який надав хибний прогноз економічної кон’юнктури на період „Великої депресії”:
а) Т.Веблен; б) В.Мітчелл; в) Дж.Коммонс; г) Дж.Гелбрейт.
До неоінституціональних теорій відносять теорії:
а) трансформації капіталізму; б) індустріального суспільства;
в) конвергенції; г) всі відповіді правильні.
Для неоінституціональних теорій трансформації характерні:
а) теза про зміну структури капіталістичної власності;
б) твердження про відокремлення функцій власності і управління;
в) теза про зміну мотивації підприємницької діяльності, її переорієнтацію з максимізації прибутку на суспільні потреби;
г) всі відповіді правильні.
Представник неоінституціоналізму Дж.К.Гелбрейт вважав, що причиною „революції управлінців” є підвищення ролі такого ресурсу як:
а) праця; б) капітал; в) інформація; г) підприємницький талант.
Автором теорії „довгих хвиль в економіці”, яка увійшла до аналітичного арсеналу проблем економічного циклу і прогнозів економічної активності, був:
а) С.Кузнєц; б) Р.Харрод; в) Е.Хансен; г) М.Кондратьєв.
Матеріальною основою великих хвиль економічної динаміки („циклів Кондратьєва“) є:
а) зміна попиту на засоби виробництва;
б) взаємодія грошово-кредитних та фіскальних змінних;
в) радикальні зміни базових технологій та оновлення об’єктів інфраструктури; г) зміна попиту на споживчі товари.

СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА У ПРАЦЯХ ЛАУРЕАТІВ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЕКОНОМІКИ
Нобелівські премії з економіки почали присуджувати найбільш видатним економістам сучасності з:
а) 1901 року; б) 1936 року; в) 1969 року; г) 1990 року.
Терміни „мікроекономіка“ і „макроекономіка” у науковий оборот увів один з перших лауреатів Нобелівської премії з економіки:
а) Дж.М.Кейнс; б) П.Семюелсон; в) Я.Тінберген; г) Р.Фріш.
Визначний внесок у розробку теорії ігор у їх застосуванні до економіки, зокрема до теорії олігополії, був зроблений американським економістом, лауреатом Нобелівської премії:
а) Т.Шульцем; б) Р.Стоуном; в) П.Семюелсоном; г) Дж.Нешем.
Визначний внесок у розробку та вдосконалення Системи національних рахунків був зроблений англійським економістом, лауреатом Нобелівської премії:
а) М.Фрідменом; б) Р.Стоуном; в) П.Семюелсоном; г) Р.Лукасом.
Визначний внесок у розробку теорії економічного зростання в аспекті емпіричних досліджень та економічного моделювання, відзначений Нобелівською премією, був зроблений американськими економістами:
а) Р.Лукасом і Дж.Б’юкененом; б) Р.Стоуном і П.Семюелсоном;
в) С.Кузнєцом і Р.Солоу; г) Р.Манделлом і Дж.Стігліцом.
Єдиним радянським лауреатом Нобелівської премії з економіки, присудженої йому за вклад в теорію оптимального використання ресурсів, був:
а) Л.Канторович; б) В.Леонтьєв; в) М.Фрідмен; г) С.Кузнєц.
Термін „неокласичний синтез” був введений у науковий оборот англійським економістом, лауреатом Нобелівської премії:
а) Дж.Хіксом; б) Дж.Мідом; в) А.Льюисом; г) Р.Стоуном.
Неокласичний синтез поєднує:
а) кейнсіанську і неокласичну теорії; б) маржиналізм і монетаризм;
в) марксизм і неолібералізм; г) кейнсіанство і інституціоналізм.
П.Семюелсон як представник „неокласичного синтезу”:
а) намагався інтегрувати всі економічні вчення, які ґрунтуються на неокласичній ідеології; б) визнавав плюралізм підходів до формування реальної економічної політики;
в) допускав можливість застосування будь-яких моделей і методів державного впливу на економіку за умови збереження ринкового механізму саморегулювання; г) всі відповіді правильні.
Світовим навчальним бестселером став підручник „Економікс“ американського економіста, лауреата Нобелівської премії:
а) Р.Лукаса; б) С.Кузнєца; в) П.Семюелсона; г) М.Фрідмена.
Теорія життєвого циклу споживання і заощаджень належить американському економісту, лауреату Нобелівської премії:
а) К.Ерроу; б) Т.Купмансу; в) Ф.Модільяні; г) М.Фрідмену.
Визначальними чинниками економічного зростання у моделі лауреата Нобелівської премії Р. Солоу є:
а) технічний прогрес; б) капіталоозброєність;
в) зростання населення країни; г) всі відповіді правильні.
Ідею раціональних очікувань вперше застосував до аналізу поведінки економічних суб’єктів і її наслідків для економічної політики американський економіст, лауреат Нобелівської премії:
а) Д.Макфадден; б) Р.Лукас; в) Ф.Модільяні; г) М.Фрідмен.
У новій теорії економічного зростання Лауреат Нобелівської премії американський економіст Р.Лукас пов’язує зростання продуктивності праці з інвестиціями у:
а) фізичний капітал; б) людський капітал; г) об’єкти інфраструктури;
г) науково-дослідні та експериментально-конструкторські роботи.
Автором теорії суспільного вибору був американський економіст, лауреат Нобелівської премії:
а) Р.Коуз; б) Дж.Б’юкенен; в) Дж.Неш; г) Дж.Стігліц.
Теорія суспільного вибору виходить з того, що:
а) принцип раціональності поведінки може бути застосований до дослідження будь-якої сфери діяльності;
б) у політиці не існує взаємовигідного обміну через існування політичної нерівності, зумовленої економічними причинами;
в) політику можна розглядати як обмін, в якому процес прийняття рішень подібний до ринкових угод; г) всі відповіді правильні.
Засновником неоінституціоналізму вважають англійського економіста, лауреата Нобелівської премії:
а) Р.Коуза; б) К.Гренджера; в) В.Вікрі; г) Р.Стоуна.
Визначний внесок у вивчення проблем зовнішніх ефектів та розробку економічної теорії прав власності був зроблений англійським економістом, лауреатом Нобелівської премії:
а) Р.Коузом; б) К.Гренджером; в) В.Вікрі; г) Р.Стоуном.
Лауреат Нобелівської премії Р.Коуз вводить у науковий оборот термін:
а) суспільні блага; б) зовнішній ефект;
в) трансакційні витрати; г) суспільний вибір.
Згідно теореми Коуза, ефективність вирішення проблем, створених зовнішніми ефектами, підвищується за наявності:
а) державного втручання у процес переговорів;
б) визначеності прав власності всіх учасників;
в) незначного числа учасників переговорів; г) правильні відповіді б) і в).
Трансакційні витрати – поняття, запроваджене Р.Коузом, – це:
а) додаткові витрати фірм, пов’язані з реалізацією виробленої продукції;
б) додаткові витрати держави, пов’язані з регулюванням економічної діяльності ринкових суб’єктів;
в) додаткові витрати фірм, пов’язані зі встановленням прав власності та заходами, спрямованими на зменшення втрат від зовнішніх ефектів;
г) альтернативні витрати помилкового вибору фірм чи держави.
Авторами концепції „людського капіталу” були американські економісти, лауреати Нобелівської премії:
а) Р.Коуз та Р.Лукас; б) Г.Беккер та Т.Шульц;
в) Дж.Неш та М.Фрідмен; г) Т.Сарджент та Н.Уоллес.