ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення групового заняття з навчальної дисципліни
«Тактика»
Т Е М А № 17: Механізоване відділення в наступі
Заняття 2: Ведення наступу

Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія

Навчальні питання та розподіл часу:

ВСТУП – 5 хв.
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Оголосити тему та мету заняття, навчальні питання.
Наступ – вид бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні його живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.
Перемога в сучасному загальновійськового бою досягається рішучими діями частин та підрозділів, і, перед усім, наступом. Сучасні механізовані і танкові підрозділи в будь-яких умовах, використовуючи свій вогонь і удар, при підтримці вогню артилерії та авіації, захоплюють або знищують живу силу, озброєння, бойову та іншу техніку противника і оволодівають рубежами або районами, які він займає.
В наступі на важливих напрямках створюється перевага в силах та засобах над противником. Розвиток наступу у високому темпі забезпечується підтримкою безперервної взаємодії, швидким подоланням загороджень та поєднанням дій в бойових та предбойових порядках, з широким використанням засобів пересування на полі бою і захопленням з ходу рубежів в глибині оборони противника.
У сучасний час, в зв?язку із запровадженням у військах ряду держав ядерної зброї, вдосконаленням звичайних засобів ураження, оснащенням підрозділів (частин) великою кількістю танків та інших броньованих машин, широким застосуванням повітряних десантів, до наступу почали висуватися більш новіші та сучасніші вимоги.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
Тема «Наступ підрозділів», спрямована на подальше удосконалення знань курсантів та їх ознайомлення з організацією та основами бойового застосування підрозділів.
Навчально-виховна мета теми досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Основним з них є постановка проблемних питань щодо організації і ведення наступу в сучасних умовах.
Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до аудиторії по питанням, які вони повинні вивчали на попередньому курсі. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал, дивлячись в аудиторію, спостерігати за реакцією курсантів, що дозволить в залежності від уваги курсантів міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії.
Дидактичні матеріали в ході лекції слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань лекції.
1. Управління відділенням під час вогневої підготовки атаки і з переходом в атаку. Подолання загороджень і знищення противника в першій траншеї
І) Організація наступу
В залежності від положення противника і характеру його дій наступ може вестися на противника, що наступає, що відходить або обороняється.
На наступаючого противника наступ здійснюється шляхом зустрічного бою; на противника, що відходить – шляхом його переслідування як з фронту, так і за паралельними маршрутами.
Наступ на противника, що обороняється, може здійснюватися двома способами:
з положення безпосереднього зіткнення з противником (після перегрупування або зміни підрозділів);
з ходу (з висуванням з глибини).
Перехід в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником може здійснюватися підрозділами з положення оборони після необхідного перегрупування, або після висування з глибини і зміни підрозділів, що оборонялися.
Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи завчасно і потай займають вихідне положення і після могутньої вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку. Звичайно вихідне положення займається в ніч перед атакою або за добу до її початку.
Наступ з ходу може здійснюватись із очікувального району, а також в ході розвитку бойових дій. Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи в призначений час під прикриттям вогню артилерії та ударів авіації висуваються з очікувального району або інших районів, послідовно розгортаються із похідного в передбойовий і бойовий порядки і з ходу у встановлений час «Ч» атакують передній край оборони противника.
Механізоване відділення наступає у складі взводу, як правило, в пішому порядку на фронті до 50 м. Йому вказуються об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. Під час постановки бойового завдання по радіо відділенню може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу.
Об’єктом атаки відділення, як правило, є противник в окопах або інших фортифікаційних спорудах опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.
Бойовий порядок механізованого відділення, яке наступає в пішому порядку, складається із цепу з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків) і БМП (БТР). Для зручності ведення вогню та кращого використання місцевості солдати в цепу можуть висуватись трохи вперед або вбік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу і не заважаючи діям сусідів. БМП (БТР) діє за цепом відділення, на його фланзі або безпосередньо в цепу.
Інтервали 6-8 м (8-12 кроків) між солдатами знижують втрати особового складу від вогню стрілецької зброї, мінометів і артилерії противника, забезпечують найкращі умови для використання зброї відділення та вогневих засобів, які взаємодіють з ним, зберігають ударну силу цепу, дозволяють командиру відділення впевнено керувати підлеглими голосом і сигналами.
ІІ) Зайняття вихідного положення для наступу і перехід в атаку
До початку наступу відділення потай займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце). У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а БМП (БТР) – на вогневій позиції поряд з траншеєю або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу. БМП (БТР) відділення, яке оборонялося, до початку наступу залишається у своєму окопі.
У вихідному положенні для наступу відділення повинно бути в постійній готовності до відбиття можливого наступу противника. При необхідності командир відділення організовує роботу по обладнанню траншеї у вихідному положенні для наступу і підготовку її до оборони.
Траншея, де відділення зайняло вихідне положення для наступу, буде одночасно і рубежем переходу в атаку.
ІІІ) Атака і подолання інженерних загороджень
Сигнал атаки, атака, управління відділенням та вогнему вихідному положенні.
Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (з траншеї, окопу).
З початком вогневої підготовки атаки командир відділення веде спостереження за об’єктом атаки і про все помічене у противника, а також про результати вогню своєї артилерії та інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а також живу силу противника.
Під час атаки в пішому порядку за командою (сигналом) командира взводу, командир відділення подає команду «Відділення, приготуватись до атаки». За цією командою особовий склад дозаряджає зброю, приєднує багнет-ножі, готує до дії ручні гранати і встановлює, якщо необхідно, пристрої для швидкого вистрибування з траншеї.
За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду «Відділення, в атаку – Вперед», за якою відділення швидко вистрибує із траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно при підтримці вогнем БМП (БТР) атакує противника і продовжує наступ в глибину.
Під час атаки відділення невідступно іде слідом за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові.
Командир відділення, просуваючись в цепу, на ходу уточнює об’єкт атаки відділення, порядок подолання загороджень і ставить (уточнює) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрільцям.
ІV) Подолання загороджень, знищення противника на ПКО
Мінне поле відділення долає, як правило, слідом за танком по його коліях або по проробленому проходу бігом, як правило, у складі взводу. Під час підходу до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує: «Відділення за мною, в колонну по одному (по два), в прохід, бігом – Руш». За цією командою кулеметники першими висуваються до проходу, вогнем прикривають рух відділення, а решта солдатів перешиковуються у колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне поле.
Подолавши мінне поле, відділення знову розгортається у цеп і стрімкою атакою продовжує виконання своєї задачі. Наблизившись до противника, що знаходиться в траншеї, на 25 - 40 м особовий склад за командою командира «Відділення, гранатами – Вогонь» -- закидає його гранатами, з криком «Ура» вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і багнетами, і, не затримуючись, слідом за танком продовжує атаку в указаному напрямку.
При затримці танків відділення повинно висуватися вперед і атакувати противника, не чекаючи танків, використовуючи результати вогню артилерії та мінометів.
В атаці рівняння повинно бути тільки на передніх, ніхто не має права відставати.
Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно негайно бути підтримане іншими солдатами та відділенням в цілому.
Знищивши противника відділення, не затримуючись, просувається вперед, по мірі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в БМП (БТР) або десантом на танки і продовжує наступ у заданому напрямку.
Під час атаки на БМП (БТР) посадка на них особового складу здійснюється з підходом БМП (БТР) до вихідного положення для наступу. Механізоване відділення за командами командира «До машини», «На місця» швидко роблять посадку, готуються до ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакують противника.
2. Знищення вогневої точки в глибині оборони противника. Відбиття контратаки і перехід до переслідування.
І) Розвиток наступу в глибину, бій в глибині оборони противника
Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або в тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюються за командами командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення, враховуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню противника.
Він зобов’язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, уміло використовували місцевість та витримували вказаний напрямок. Вогонь у відділенні ведеться на ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення, особливо того, що діє без БМП (БТР), зобов’язаний встановити такий порядок просування та ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник та частина стрільців ведуть вогонь, а решта відділення просувається вперед, потім солдати, які висунулися, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тим, хто залишився позаду.
Якщо відділення попало під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить з-під обстрілу швидким кидком вперед.
Одержавши завдання завершити розгром противника, який залишився в траншеї, двоє - троє солдатів відділення, просуваючись по її дну, вогнем впритул, багнетами та гранатами знищують тих, що обороняються. Решта складу відділення рухається по обидва боки траншеї, і, не випускаючи з поля зору солдатів, які просуваються по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби і противника, що намагається залишити траншею. Вогневі засоби, розташовані в оборонних спорудах, закидаються гранатами.
Ділянки місцевості, які заражені радіоактивними або отруйними речовинами, відділення звичайно долає на БМП (БТР) з використанням засобів індивідуального захисту або обходить за напрямком, який вказаний командиром взводу. Під час дій в пішому порядку відділення обходить заражену ділянку, а при неможливості обходу долає в засобах індивідуального захисту.
ІІ) Відбиття контратаки, здійснення маневру. Переслідування противника, що відходить
Прагнучи відновити втрачене положення, противник буде проводити контратаки. Контратаку противника відділення відбиває вогнем з місця або з ходу, а потім своїми силами або у взаємодії з іншими відділеннями стрімкою і сміливою атакою завершують знищення противника. Якщо противник контратакує значними силами, то відбивати контратаку доцільно вогнем з місця з вигідного рубежу, попередньо спішившись.
Під час відбиття контратаки з місця командир керує відділенням шляхом подачі команд: «Відділення, прямо контратакуюча піхота – Вогонь!», «Гранатометнику, праворуч танки, по лівому, в середину – Вогонь».
Відбивши контратаку противника, відділення продовжує наступ у вказаному напрямку. Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, при необхідності, проводить посадку особового складу на БМП (БТР) і невідступно переслідує противника та знищує його вогнем усіх свої засобів.
Командир відділення, діючи в цепу відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, які подає, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він вказує БМП (БТР) і танку цілі, які перешкоджають просуванню відділення.
В ході наступу відділення може одержати наказ на закріплення захопленої ділянки місцевості. Одержавши такий наказ, командир відділення організовує спостереження, вказує особовому складу вогневі позиції для оборони, організує систему вогню, обладнання і маскування позиції і готує відділення до відбиття нових контратак противника.
Висновок: отже, наступ є одним із основних видів бою, успішне виконання завдань якого може бути здійснено при рішучих, сміливих діях особового складу, чіткому виконанню команд командира, вмілому його управлінні підрозділом.
Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання.
ІІІ) Визначення бойових завдань особовому складу і віддача бойового наказу.
Командир відділення до початку наступу готує відділення до бою, а з отриманням бойового завдання організує бій.
Одержавши бойове завдання командир відділення:
з’ясовує його;
оцінює обстановку;
приймає рішення;
віддає бойовий наказ;
організовує взаємодію, управління та оповіщення.
у встановлений час доповідає командиру взводу про готовність відділення до бою.
І) З’ясування бойового завдання
При з’ясуванні завдання командир відділення вивчає:
завдання взводу;
завдання свого відділення (за місцевими предметами запам’ятовує об’єкт атаки та напрямок продовження наступу);
встановлює час готовності до наступу;
завдання сусідів та порядок взаємодії з ними;
які цілі (об’єкти) на напрямку дій відділення знищуються силами старшого командира.
ІІ) Оцінка обстановки
При оцінці обстановки командир відділення повинен:
з’ясувати, де противник і що він робить, його склад, місця розташування його вогневих засобів;
вивчити можливості взводу та відділення по знищенню противника;
оцінити сусідів;
вивчати місцевість, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження та ведення вогню.
При вивченні противника він повинен запам’ятати зображення переднього краю противника і місця розташування його вогневих засобів на фронті наступу відділення і на флангах; їх сектори обстрілу. При цьому особливу увагу він приділяє вогневим позиціям танків, ПТКР, гармат, гранатометів та кулеметів.
Після вивчення противника командир відділення визначає:
сильні та слабкі місця в обороні противника;
об’єкти атаки відділення, засоби посилення та напрямок продовження наступу.
Вивчаючи стан, забезпеченість та можливості взводу і відділення, командир відділення оцінює:
укомплектованість взводу і відділення;
моральний та фізичний стан особового складу;
технічний стан БМП (БТР), озброєння, засобів захисту, наявність боєприпасів.
На основі оцінки стану і можливостей відділення він намічає:
місце відділення в бойовому порядку взводу та засоби посилення;
розподіл сил та засобів;
основні заходи для забезпечення відділення матеріальними засобами і технічному обслуговуванню техніки, озброєння і засобів захисту.
Оцінюючи сусідів, командир відділення визначає:
склад, положення та їх характер дій;
з ким із сусідів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію;
порядок підтримки зв’язку з сусідами;
порядок забезпечення флангів.
Оцінюючи місцевість, командир відділення вивчає:
загальний характер місцевості;
вигідні підступи до переднього краю оборони противника;
умови спостереження і ведення вогню при русі в атаку;
наявність природних та штучних перешкод.
На основі оцінки місцевості він визначає:
місце оповіщення відділення;
рубіж, з досягненням якого порушується система вогню та управління підрозділами противника;
можливий порядок дій в найближчій глибині.
Крім того, командир відділення повинен оцінити повітряного противника (порядок спостереження і оповіщення про нього; сили та засоби, які залучаються для боротьби з ним; порядок знищення повітряних цілей, які діють на малих та гранично малих висотах; імовірні напрямки дій літаків та вертольотів противника та місця дій вертольотів із засад).
Також він повинен врахувати час доби та погодні умови.
З’ясувавши одержане завдання, оцінивши обстановку командир відділення приймає рішення і віддає бойовий наказ.
ІІІ) Прийняття рішення
В рішенні про наступ командир відділення визначає:
цілі та об’єкти, які знищуються вогнем старшого командира;
порядок виконання одержаного завдання;
задачу відділення і приданих вогневих засобів;
порядок взаємодії;
час готовності відділення до бою.
Віддача бойового наказу
В бойовому наказі командир відділення вказує:
орієнтири;
склад, положення і характер дій противника, зображення переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів;
завдання взводу та відділення (об’єкт атаки і напрямок продовження наступу);
завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (розпізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії та інших вогневих засобів;
завдання особовому складу;
сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;
час готовності до наступу і свого заступника.
Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а при неможливості – по схемі (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час переходу в атаку.
Віддавши бойовий наказ, він перевіряє опанування бойового завдання особовим складом, знання ними сигналів, готовність озброєння та техніки до бою, наявність боєприпасів та матеріальних засобів.
Про готовність до наступу командир відділення доповідає командиру взводу в указаний час.
Висновок: отже, для віддання бойового наказу командир підрозділу повинен прийняти всесторонньо обґрунтоване рішення, основане на усвідомленні отриманого завдання та всебічній оцінці обстановки.
Після доведення положень другого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання.
Висновок до заняття: таким чином, перемога в сучасному загальновійськовому бою досягається рішучими діями підрозділів, і, перед усім, наступом. Успішне ведення наступу, в свою чергу може бути досягнуте рішучістю і сміливістю особового складу, його непохитною волею до перемоги, чіткім та вмілим управлінням командиром своїм підрозділом.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Дати завдання на самостійну підготовку.
Розробив:
кандидат військових наук, професор кафедри тактики
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО
« ___» ___________200_ р.