Внутрішня економічна діагностика
1. Економічна діагностика як процес оцінки економічного стану виробничої системи.
2. Діагностика внутрішнього економічного механізму підприємства.
1. Екон. діагностика – системна оцінка основних аспектів побудови підприємства (вир-техн., організаційного і економічного), яка здійснюється з метою вивчення поточного стану підприємства, виявлення внутрішніх резервів, що можуть бути спрямовані на його подальший розвиток.
Економічна діагностика вивчає наступні напрямки:
Діагностика техніко-економічної бази виробництва – оцінка технологічної структури виробництва, оцінка технічного рівня ви-ва, оцінка виробничих потужностей та зміна їх динаміки. Одним із складових елементів виробничої системи виступають виробничі ресурси, які проявляються в особливостях виробничого обладнання, основних і допоміжних матеріалах і т п. В основу очікуваного технічного рівня виробництва можуть бути покладені наступні показники:
Рівень устаткування та його відповідність передовим досягненням у даній галузі;
Загальний рівень технології;
Термін служби основних груп устаткування;
Рівень технічної оснащеності ви-ва;
Технічний рівень виробничої інфраструктури.
Оцінка технологічної структури ви-ва:
Виробничий процес здійснюється за допомогою технологій під якими слід розуміти послідовність зміни стану, форми, розмірів та ін. характеристик предмета праці. До технологічних функцій відносять:
Гнучкість технологічних процесів;
Наявність конкретних ідей;
Наукові напрацювання та ін.
В основу оцінки технологічної структури виробництва можуть бути покладені наступні показники:
Ступінь технологічної диференціації ви-ва;
Тіснота налагодження виробничих взаємовідносин між підрозділами;
Дотримання принципу прямо точності при встановленні виробничих взаємозв’язків між підрозділами;
Обґрунтування складу виробничо-технічного комплексу та ступеня його автономії;
Гнучкість виробничої системи підприємства.
Оцінка виробничої потужності підрозділу.
Виробнича потужність підрозділу є величиною змінною, на яку впливає значна кількість різних факторів (структура ОВФ, питома вага їх активної частини, продуктивність технологічного обладнання, спеціалізація підприємства, рівень організації праці і ви-ва, якість предметів праці, кваліфікація кадрів та їх культурно-технічний рівень, ставлення до праці).
Оцінка використання виробничої потужності підрозділу здійснюється перш-за-все через виконання ним виробничої програми. Підприємство повинне постійно розробляти і здійснювати заходи, направлені на підвищення ефективності використання виробничих потужностей.
Діагностика організаційного рівня виробництва – це оцінка відповідності організаційної структури підприємства особливостям виробництва. Критеріями оцінки є вивчення відповідності організаційного рівня виробництва основним принципам побудови виробничого процесу, оцінка рівня системи операційно-календарного управління та її відповідності реальним умовам ви-ва. До основних принципів побудови виробничого процесу відносять:
Принцип спеціалізації – уособл виробничого процесу на дільниці, в бригаді, на окремому місці, що базується на відповідності обладнання. Оцінка спеціалізації полягає у вивченні впливу на підвищення якості продукції п/п. Оцінка дозволяє вивчити пропускну здатність, ліквідувати перешкоди та створити необхідні умови для ритмічної роботи.
Принцип паралельності – означає одночасність здійснення виробничих процесів на різних стадіях у часі та просторі.
Принцип прямо точності.
Принцип безперервності – означає мінімізацію перерв виробничого процесу та використання усіх факторів виробництва. Його оцінка дає змогу вивчити шляхи економії часу та підвищення ефективності виробництва.
Принцип ритмічності.
Принцип гнучкості.
Принцип комплексності - забезпечує реальну єдність усіх елементів виробничого процесу. Оцінка цього принципу дозволяє визначити ступінь взаємодії усіх елементів ви-ва.
2. Діагностика ВЕМ – оцінка організаційної структури підприємства та її відповідності об’єктивним умовам. Ефективність організаційної системи ВЕМ визначається такими чинниками як забезпечення відповідності майнової, організаційної та економічної самостійності структурних підрозділів. Для різнобічного аналізу ВЕМ використовується система якісних критеріїв та відповідності їх кількісним показникам оцінки ефективності економічних відносин з позиції їх відповідності основним принципам організаційної системи внутрішньо-економічних відносин і вимогам ринкової економіки. Така оцінка здійснюється за допомогою основних і часткових критеріїв. Основними критеріями системи внутрішньо-економічних відносин є:
Ефективність роботи підприємства в цілому (цей критерій одержав кількісну характеристику за допомогою показників визначення ефективності роботи підприємства).
Вклад кожного підрозділу в економіку підприємства виражається кількісно за допомогою показників рентабельності виробництва підрозділу.
Фактична рентабельність і-го виробничого підрозділу визначається шляхом ділення скоригованого прибутку підрозділу на фактичні додані витрати виробництва. Прибуток коригують на величину змін витрат виробництва, що виникають в процесі господарської діяльності підрозділу, а також на величину збитків від економічних санкцій. Перевитрата фактичних доданих витрат у порівнянні з нормативними повинна відшкодуватись за рахунок прибутку підрозділу, це означає, що фактичний прибуток зменшується у порівнянні з нормативним.
Критерії оцінки дієвості внутрішньо-економічних відносин включають:
Майнова самостійність підрозділів – цьому критерію відповідає показник частка орендованих ОВФ у підрозділах.
Децентралізація управління економікою – цьому критерію відповідає показник ступінь включення підрозділів у систему договірних відносин.
Часткова самоокупність підрозділів – відповідає показник частка виробничих підрозділів, що формують власний прибуток.
Часткове самофінансування підрозділу – відповідає показник частка чистого прибутку підрозділу у формуванні своїх фондів розвитку
Коефіцієнт втрат валового прибутку підрозділів від санкцій.
В методиці аналізу внутрішньо-економічних відносин важливе місце займає поняття „ дієвість системи внутрішньо-економічних відносин “, яке трактується як здатність приводити в дію механізм взаємного економічного стимулювання підрозділів з метою покращення кінцевих результатів роботи підприємства в цілому.
Дієвість системи проявляється перш-за-все у відсутності економічних збитків з вини структурних підрозділів під-ва. Загальна оцінка дієвості системи внутрішньо-економічних відносин як на рівні підприємства так і на рівні окремого підрозділу визначається наступним чином:

Кді= ?Езбі , Кд= ?Ез , де
Пчі Пчі
Кді , Кд – коефіцієнти дієвості на півні підрозділу і на рівні підприємства.
Езбі – сумарні економічні збитки в розмірі санкцій по затвердженим претензіям і-му під-лу зі сторони ін. під-ів і підприємства в цілому.
Пч – сума економічних збитків, нанесених усіма під-ми п-ву.
Пч – чистий прибуток на рівні і-го підрозділу і підприємства в цілому.
Якщо коефіцієнт дієвості = 0, то це свідчить про відсутність економічних збитків на певному рівні, а отже – про високий рівень дієвості внутрішніх економічних відносин.
Якщо коефіцієнт дієвості = 0, то це означає, що існують певні внутрішні резерви для покриття кінцевих результатів роботи підприємства та підвищення його прибутку.
Діагностика техніко-економічної бази виробництва – оцінка технологічної структури виробництва, оцінка технічного рівня ви-ва, оцінка виробничих потужностей та зміна їх динаміки.
Екон. діагностика – системна оцінка основних аспектів побудови підприємства (вир-техн., організаційного і економічного), яка здійснюється з метою вивчення поточного стану підприємства, виявлення внутрішніх резервів, що можуть бути спрямовані на його подальший розвиток.
Діагностика ВЕМ – оцінка організаційної структури підприємства та її відповідності об’єктивним умовам.
Діагностика організаційного рівня виробництва – це оцінка відповідності організаційної структури підприємства особливостям виробництва.