ТЕМА 11 ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ11.1. Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування11.2. Фінансова стратегія підприємства11.3. Поточне фінансове планування11.4. Оперативне фінансове планування (бюджетування)11.5. Контролінг виконання фінансового плану11.6. Прогнозування показників фінансової звітності підприємства11.2. Фінансова стратегія підприємствПерспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення. Завданнями фінансової стратегії є:· визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;· визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;· фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;· вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об’єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні основні етапи:· визначення періоду реалізації стратегії;· аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;· формування стратегічної мети фінансової діяльності;· розроблення фінансової політики підприємства;· розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;· оцінка розробленої фінансової стратегії.Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства. Крім того, на нього діють такі фактори: динаміка макроекономічних процесів, зміни, що відбуваються на фінансовому ринку, галузева приналежність і специфіка виробничої діяльності підприємства.В процесі формування фінансової стратегії велика увага приділяється аналізу факторів зовнішнього середовища, вивченню економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та врахуванню факторів ризику.Формування стратегічної мети фінансової діяльності підприємства є наступним етапом стратегічного планування, головним завданням якого є максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках – нормативах. До таких нормативів відносяться: · середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел; · мінімальна частка власного капіталу; · коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства; · співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна. Фінансова політика підприємства – це сукупність методів фінансового менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує фактори, які діють у цей час.Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:І група – фактори мікроекономічного характеру;ІІ група – фактори макроекономічного характеру;ІІІ група – специфічні фінансові фактори.До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари, послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін на товари; конкурентне середовище підприємства; ринкова частка підприємства та його конкурентоспроможність.До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці; регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон’юнктура ринків ресурсів та капіталів.До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики. Врахування факторів ризику має важливе значення для формування фінансової стратегії. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, зобов’язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства. Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії, таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо. Ефективність фінансової стратегії досягається за:· відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії підприємства – ступеню узгодженості цілей, напрямків і етапів реалізації цих стратегій; · узгодженості фінансової стратегії підприємства з прогнозованими змінами у зовнішньому підприємницькому середовищі;· реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії щодо формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів тощо.У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.Фінансова стратегія підприємства забезпечує:· формування та ефективне використання фінансових ресурсів;· виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;· відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;· визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків фінансової діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу база для розроблення оперативних фінансових планів формується саме на стадії поточного фінансового планування.Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:· прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);· прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);· прогноз балансу активів та пасивів підприємства.Прогнозний звіт про фінансові результати показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.Таблиця 11.1Прогноз руху грошових коштівПісля складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства – це зведена таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких джерел (пасивів) передбачається створення активів.Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.
 
11.3. Поточне фінансове плануванняСистема поточного планування фінансової діяльності підприємства основана на розробленій ним фінансовій стратегії і фінансовій політиці. Поточне фінансове планування полягає в розробці конкретних фінансових планів. Останні дають можливість підприємству визначити всі джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.Порядок складення фінансового плану державними підприємствами (крім казенного), закріплений наказом Міністерства економіки України від 25.12.2000р. № 277 “Про затвердження Положення про порядок складення річного фінансового плану державними підприємствами” (далі – Положення). Для підприємств інших форм власності це Положення носить рекомендаційний характер, однак воно стане необхідним атрибутом при отриманні кредитів і розробці бізнес-планів.Поточний фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формою, що наведена у додатку … Фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, включаючи зобов’язання щодо сплати податків і обов’язкових платежів.Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з урахуванням національних стандартів бухгалтерського обліку (П(С)БО).Ставки податків, зборів, обов’язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників фінансового плану, визначаються відповідно до їх рівня на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.Фінансовий план складається із п’яти розділів:1. Джерела формування і надходження коштів;2. Приріст активів підприємства;3. Повернення залучених коштів;4. Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;5. Покриття збитків минулих періодів.В розділі І фінансового плану “Джерела формування та надходження коштів” відображаються суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у плановому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов’язань у планованому році.Показники розділу визначаються з врахуванням П(С)БО. Показники “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування” та “Амортизаційні відрахування” визначаються з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, а інші показники – визначаються з урахуванням П(С)БО 2 “Баланс” (розділ “Пасив”).Показник “Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу” відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що отримуються підприємством для здійснення діяльності у плановому році на умовах відстрочки платежу.В розділі ІІ фінансового плану “Приріст активів підприємства” відображаються суми витрат у плановому році, пов’язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням П(С)БО 2 “Баланс” (розділ “Актив”). Так, показник “Капітальні інвестиції” відображає суму витрат на придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у плановому році, які обліковуються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” Плану рахунків бухгалтерського обліку. Показник “Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів” відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних засобів, які відображаються на рахунку 10 “Основні засоби” Плану рахунків бухгалтерського обліку.В розділі ІІІ “Повернення залучених коштів” відображається повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти, залучені у попередні періоди.В розділі ІV “Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів” відображається сума витрат підприємства на виконання зобов’язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктуризованої заборгованості зі сплати податків та обов’язкових платежів.В розділі V “Покриття збитків минулих періодів” відображається спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємства у минулі періоди.Якщо фінансовим планом не передбачено отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у плановому періоді, то додатково до нього включається розрахунок фінансових результатів згідно додатку 2 до Положення.Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році здійснюється з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.Розроблений проект фінансового плану керівник державного підприємства подає на затвердження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном (далі – орган управління) до 1 травня року, що передує плановому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування.Обґрунтування фінансового плану здійснюється на основі аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників діяльності та розвитку підприємства у плановому році згідно “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”. До його складу відносяться:1. Загальні відомості про підприємство (спеціалізація; виробнича потужність підприємства1; чисельність працюючих (на момент складання фінансового плану).2. Основні показники щодо обсягу виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік.3. Характеристика положення підприємства на ринку та заходи щодо його покращення (оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік; оцінка монопольного положення підприємства (за наявності такого); оптимізація номенклатури випуску продукції (товарів, робіт, послуг); заходи, що спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства).4. Заходи по підвищенню технічного рівня підприємства, його модернізації і реконструкції (завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг); технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій; удосконалення системи управління, планування і організації виробництва1; заходи по зниженню матеріалоємності і енергоємності виробництва1; удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення1; заходи по підвищенню продуктивності праці).5. Удосконалення організаційної структури підприємства (управління кадрами; підвищення кваліфікації працівників; удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників; соціальний розвиток підприємства).6. Заходи щодо реорганізації і реструктуризації підприємства (його окремих підрозділів, виділенню окремих підприємств, входження до складу об’єднань підприємств, промислово-фінансових груп, створенню дочірніх підприємств тощо).7. Природоохоронні заходи (оцінка впливу виробництва на навколишнє природне середовище; проведення природоохоронних заходів (з визначенням строків і джерел фінансування)).8. Основні показники фінансової і інвестиційної діяльності на плановий рік (оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів на плановий рік; заходи підприємства щодо залучення необхідних фінансових ресурсів; управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, включаючи заходи по забезпеченню повних і своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію (роботи, послуги); по вилученню простроченої дебіторської заборгованості; забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті (використані) матеріальні ресурси, по заробітній платі, податках і обов’язкових платежах, повернення коштів, що виділялися підприємству на зворотній основі з державного бюджету).9. Оцінка можливих ризиків підприємства, включаючи техногенні (майнові) і фінансові ризики, дію факторів, що загрожують стабільності діяльності та реалізації підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання і усунення, в тому числі створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо.Проект фінансового плану підприємства розглядає орган управління у місячний строк та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У випадку відхилення проекту фінансового плану орган управління у письмовій формі повідомляє підприємство про підстави. За відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів повинно врахувати зауваження органу управління та повторно представити його на затвердження. Фінансовий план має бути стабільним фінансовим документом. Внесення змін до затвердженого фінансового плану державного підприємства протягом року дозволяється не більше двох разів за рішенням органу управління, який затвердив план. Проект змін до фінансового плану підприємство подає органу управління після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.Орган управління розглядає запропоновані підприємством зміни протягом 10 днів та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. Відхилення органом управління запропонованих підприємством змін допускається за належної підстави (обґрунтування) та повідомлення його про це у письмовій формі.Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.Підприємство самостійно вибирає метод складання фінансового плану з урахуванням реалізації заходів, спрямованих на активізацію збутової діяльності, пошук нових каналів збуту, модифікації номенклатури продукції, що виготовляється тощо.Серед методів фінансового планування найбільш широко використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.Суть аналітичного методу полягає у плануванні від досягнутого рівня у попередньому періоді, з врахуванням впливу на виробничу діяльність внутрішніх чинників та зовнішнього середовища. Підприємство проводить аналіз господарської діяльності, виділивши чинники, що впливатимуть на поліпшення (погіршення) кожного показника, визначає шляхи посилення дії перших та нейтралізації останніх і передбачає відповідні заходи. Складання річного фінансового плану є завданням усіх підрозділів при відповідальності керівника підприємства. Так, наприклад, показник реалізації продукції на плановий рік розраховується при взаємодії двох підрозділів: підрозділу, який відповідає за збут та підрозділів, що відповідають за виробництво продукції на підприємстві. Пропозиції першого підрозділу направлені на пошук нових ринків збуту продукції, розробку стратегії і тактики підприємства, спрямованих на встановлення вигідних економічних зв’язків, а другого – на зниження собівартості, покращення якості та споживчих характеристик продукції. На базі узагальнення інформації вказаних підрозділів плановий відділ визначає ступінь реальності даних, які будуть включені до обґрунтування фінансового плану відповідно до “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”. За таким принципом здійснюються розрахунки будь-якого показника фінансового плану. Однак, існують певні особливості щодо складу показників фінансового плану рентабельних і збиткових підприємств. Так, показник витрат включається до фінансового плану лише збиткових підприємств, а для рентабельних – разом із показником реалізації продукції він є основою розрахунку прибутку від звичайної діяльності (крім виробничого підрозділу), пошук шляхів поліпшення1 діяльності підприємства доцільно здійснювати за участю підрозділів, відповідальних за матеріально-технічне постачання та кадрових служб. Розраховані показники узагальнює економічна служба підприємства. Завдання фінансового відділу – сформувати на основі цих показників фінансовий план і подати його на підпис керівнику підприємства та до відповідного Міністерства чи іншого органу уповноваженого управляти державним майном для затвердження.Основним критерієм оцінки фінансового плану з боку органу управління державним майном та прийняття рішення про його затвердження є поліпшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства у порівнянні з поточним періодом. Підприємство повинно забезпечити зростання прибутковості його діяльності (показник “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування”) та спрямувати кошти, залучені і сформовані за рахунок усіх джерел, включаючи амортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на цілі, що відповідають інтересам держави як власника. До них відносяться:· приріст активів підприємства: основних засобів – за рахунок капітальних інвестицій, спрямування коштів на модернізацію, модифікацію основних засобів; оборотних активів за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів; зменшення дебіторської заборгованості, тобто усіх тих складових, які призводять до зростання власного капіталу підприємства та його ринкової вартості;· збільшення надходжень до бюджету: податків та обов’язкових платежів; погашення заборгованості перед бюджетом, включаючи заборгованість, що виникла у попередні періоди; реструктурованої заборгованості; відшкодування витрат бюджету, пов’язаних із виконанням гарантійних зобов’язань. Отже, в механізм фінансового планування закладено певний зиск з діяльності підприємств держави, як власника.В подальшому показники затверджених річних фінансових планів підприємств узагальнюються за окремими міністерствами, іншими органами, уповноваженими управляти державним майном. За подання фінансового плану, яким не передбачено поліпшення показників діяльності підприємства у плановому році, він повертається для самостійного доопрацювання підприємству (або доопрацювання разом із органом управління державним майном) та розробки заходів, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності. Безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємства орган управління не має права, але має право затвердити (або не затвердити) річний фінансовий план та вимагати від підприємства відповідні пояснення до поданого на затвердження фінансового плану.Основним напрямом втручання органів управління у діяльність підприємств – це випадки, за яких при зростанні прибутку, амортизаційних відрахувань, підприємство не включило до фінансового плану витрати коштів на виробничий розвиток, погашення заборгованості перед бюджетом за минулі періоди, сплату поточних податків та обов’язкових платежів. У цьому випадку підприємство повинно дати органу управління пояснення щодо спрямування коштів та здійснити коригування фінансового плану з урахуванням зазначених вимог.До річного фінансового плану державного підприємства згідно затвердженої форми включаються основні показники, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства у плановому році, в тому числі фінансовий результат діяльності підприємства, основні джерела формування та надходження коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, перш за все, зобов’язань по сплаті податків та обов’язкових платежів.За поданого для затвердження фінансового плану зі збитками порівнюється рівень збитків планового року з їх рівнем у поточному році та оцінюються заходи, передбачені підприємством для ліквідації або зменшення рівня збитковості. До фінансового плану підприємства, яке планує отримання збитків, обов’язково включається Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році. Органом управління державним майном аналізуються окремі статті доходів і витрат підприємства, які впливають на формування фінансового результату підприємства. В обґрунтуванні до фінансового плану вказуються заходи, направлені на збільшення доходів та скорочення витрат. Особлива увага аналізу фінансового плану та діяльності підприємства приділяється у випадку його збитковості, оскільки збитковість свідчить про нераціональність господарської діяльності, пов’язану із неефективним використанням матеріальних та фінансових ресурсів. Діяльність збиткового підприємства припиняється або проводиться його реструктуризація, санація тощо, крім обґрунтування збиткової діяльності підприємства, що викликана соціальним ефектом та заходами у сфері оборони і екологічної безпеки, Затверджена форма фінансового плану є розрахунковим документом, де визначено основні принципові показники, що підлягають контролю в процесі управління підприємством. До принципових показників відносяться:· прибутковість діяльності підприємства; · спрямування коштів на його виробничий розвиток; · зростання власного капіталу; · рівень надходжень податків та обов’язкових платежів; · погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом. За виконання цих показників відповідає керівник підприємства згідно укладеного з ним контракту.Складання поточного (річного) фінансового плану починається з розрахунку показника прибутку від звичайної діяльності підприємства. Першим елементом фінансового плану є дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства. У статті Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто без врахування наданих знижок, повернення непроданих товарів та непрямих податків.Дохід (виручка) від реалізації на підприємстві у розрізі окремих видів (груп) товарів, робіт, послуг при співставленні його з рівнем витрат на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг), що забезпечує більш детальний аналіз та пошук шляхів оптимізації виробничої і збутової діяльності підприємства, збільшення обсягу прибутку від операційної діяльності, що є основою для підвищення рівня фінансового результату від звичайної діяльності.Для підприємств, діяльність яких більшою мірою пов’язана із задоволенням державних потреб, планування доходів і надходжень доцільно проводити разом з відповідним органом – розпорядником бюджетних коштів. Особлива увага має приділятися органом управління державним підприємством до визначених витратних статей у фінансовому плані щодо раціонального використання бюджетних коштів. Це стосується Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, інших міністерств та відомств, де є такі підприємства.Наступним етапом при складанні фінансового плану є розрахунки податків та інших вирахувань з доходу. У розрахунку формування фінансових результатів визначається показники “Податок на додану вартість” і “Акцизний збір”, що включаються до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У статті “Інші вирахування з доходу” можуть відображатися знижки, повернення товарів, робіт, послуг, якщо їх надання планується підприємством.“Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.У статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів. Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається за П(С)БО 9 “Запаси” і П(С)БО 16 “Витрати”.Планування собівартості реалізації продукції здійснюється підприємством з урахуванням проведення заходів, що спрямовані на удосконалення системи управління, планування та організації виробництва, зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва, удосконалення та оптимізації матеріально-технічного постачання.У статті “Інші операційні доходи” відображаються дохід від операційної оренди активів; відшкодування раніше списаних активів; від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій). Показник “Адміністративні витрати” відображає витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Зниження та оптимізація витрат за цими статтями досягається також шляхом поліпшення фінансового плану, зниження збитків. З метою зменшення адміністративних витрат підприємство має передбачити заходи, спрямовані на удосконалення його організаційної структури та впорядкування штатів.Показник “Витрати на збут” відображає витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо. Ці витрати навпаки можуть мати тенденцію до підвищення, якщо підприємство планує активізацію своєї збутової діяльності.Показник “Інші операційні витрати” відображає собівартість реалізованих виробничих запасів, визнаних на момент складання фінансового плану; економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, виникнення яких у плановому році підприємство вбачає на момент складання річного фінансового плану.“Прибуток (збиток) від операційної діяльності” визначається як сума валового прибутку(збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.Показник “Дохід від участі в капіталі” відображає доходи, отримані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі, якщо отримання доходів вбачається на момент складання плану.Показник “Інші фінансові доходи” враховує дивіденди, відсотки та інші доходи, які можуть бути отримані підприємством від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі), у плановому році. До інших доходів можуть бути включені доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; інші доходи у процесі звичайної діяльності, не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.Показник “Фінансові витрати” відображає сплачені проценти та інші витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу з урахуванням довгострокових кредитів, інших видів позикового капіталу.Показник “Втрати від участі в капіталі” відображає збитки, які визнані підприємством на момент складання фінансового плану.Показник “Інші витрати” відображає собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; інші витрати, не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків). Показник прибутку від звичайної діяльності включається до відповідної статті до основної форми річного фінансового плану.Стаття “Податки на прибуток” відображає суму податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначена згідно з П(С)БО 17 “Податок на прибуток”. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податку на прибуток.Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.При складанні фінансового плану приділяється увага елементам операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати) в процесі діяльності підприємства у плановому році за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. При цьому з урахуванням розрахованих обсягів витрат на оплату праці підприємство визначає обсяги відрахувань на соціальні заходи, включаючи відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, інші соціальні заходи.На формування фінансових результатів діяльності підприємства впливають товарообмінні (бартерні) операції. Використання бартерних схем призводить до зменшення фінансових результатів діяльності підприємства. Підвищенню ефективності процесу планування може сприяти застосування комп’ютерних технологій, зокрема, спеціально розроблених пакетів програмного забезпечення з проектного аналізу, бізнес-планування.Зазначені вимоги до фінансового планування обумовлюють необхідність організації контролю за результатами складання та виконання річних фінансових планів шляхом аналізу зведених показників за окремими галузями управління державним майном. Показники фінансового стану формуються на основі фінансової звітності за алгоритмом (табл. 11.2).Приклад фінансового плану державного підприємства наведено у табл. 11.3. Таблиця 11.2МЕТОДИКАрозрахунку показників фінансового плану державного підприємства
Показники
Джерело для розрахунку рядка

1
2

І. Джерела формування та надходження коштів
 

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування
Звіт про фінансові результати.
Оподатковуваний прибуток

Нерозподілений прибуток минулих періодів
Баланс.
Нерозподілений прибуток

Амортизаційні відрахування
Звіт про фінансові результати. Амортизація

Довгострокові кредити банків
“Звіт про рух грошових потоків”.
Надходження у формі позик. Бюджетний кредит

Інші довгострокові фінансові зобов’язання
“Звіту про рух грошових коштів”.
Надходження у формі позик суб’єктів господарювання

Інші довгострокові зобов’язання
 

Короткострокові кредити банків
“Звіту про рух грошових коштів”. Надходження у формі позик.
Кредит 1 короткострок.+ Кредит 2 короткострок.

Суми авансів, одержаних від поставок продукції, виконання робіт (послуг)
Приріст рядка “Баланс. Отримані аванси”

Векселі видані
Приріст рядка “Баланс. Рахунки до оплати”

Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу
Приріст рядка “Баланс. Рахунки до оплати”

Цільове фінансування і цільові надходження, усього
Рядок “Інші надходження”: (обсяг фінансування інвестором,
додаткові джерела фінансування)

у тому числі:
 

Субсидії, асигнування з бюджету (розшифрувати види бюджетних асигнувань)
 

Кошти спеціальних цільових фондів (розшифрувати)
 

Інші джерела (джерела)
 

ІІ. Приріст активів підприємства
 

Капітальні інвестиції, усього
“Звіт про рух грошових коштів”.
Інвестиційні витрати. Разом

у тому числі:
 

капітальне будівництво
“Звіт про рух грошових коштів”. Інвестиційні витрати:
Реконструкція верхньої будівлі залізничної дороги + Реконструкція газоочистки + Розвиток сировинної бази

придбання (виготовлення) основних засобів
“Звіт про рух грошових коштів”. Інвестиційні витрати:
Організація первинного підігріву сировини +
Організація виробництва власної електроенергії

придбання (виготовлення) інших необоротних активів
“Звіт про рух грошових коштів”.
Інвестиційні витрати:

придбання (створення) нематеріальних активів
“Звіт про рух грошових коштів”.
Інвестиційні витрати:

Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів
“Звіт про рух грошових коштів”.
Інвестиційні витрати:

Довгострокові фінансові інвестиції
“Звіт про рух грошових коштів”.
Інвестиційні витрати: Розміщення вільних грошових коштів. Цінні папери.
Депозит, строком більше 12 міс.

Приріст оборотних активів підприємства
Приріст рядка “Баланс. Сумарні поточні активи” (разом по розділу ІІ).

Поточні фінансові інвестиції
“Звіт про рух грошових коштів”. Розміщення вільних грошових коштів.
Цінні папери. Депозит, строком менше 12 міс. 

Інші витрати (розшифрувати)
 

ІІІ. Повернення залучених коштів, усього
Виплати на погашення позик. Разом

у тому числі:
 

довгострокові кредити банків
“Звіт про рух грошових коштів”.
Виплати на погашення позик. Бюджетний кредит

інші довгострокові фінансові зобов’язання
 

інші довгострокові зобов’язання
 

короткострокові кредити банків
“Звіт про рух грошових коштів”. Виплати на погашення позик:
Кредит 1 короткострок. + Кредит 2 короткострок.

повернення позик, кредитів та інших коштів, отриманих на зворотній основі з бюджету
“Звіт про рух грошових коштів”.
Виплати на погашення позик.

відшкодування витрат бюджету, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань
“Звіт про рух грошових коштів”.
Виплати на погашення та обслуговування кредиту ЕКСІМБАНКУ, наданих під гарантії уряду.

IV. Витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів
 

Сплата поточних податків та обов’язкових платежів до бюджету, усього
“Звіт про рух грошових коштів”.
  Податкові виплати. Разом.

У тому числі:
 

податок на прибуток
“Звіт про рух грошових коштів”.
Податкові виплати: Податок на прибуток

інші податки та обов’язкові платежі
 

Внески до державних цільових фондів, усього
“Звіт про рух грошових коштів”. Податкові виплати:
Відрахування в ФСС + Відрахування до Пенсійного фонду

у тому числі:
 

внески на загальнообов’язкове (державне) пенсійне страхування
“Звіт про рух грошових коштів”
Податкові виплати: Відрахування до Пенсійного фонду

внески на соціальне страхування
“Звіт про рух грошових коштів”
Податкові виплати: Відрахування в ФСС

внески на страхування на випадок безробіття
“Звіт про рух грошових коштів”.
Податкові виплати: Відрахування в ФССБ

Погашення податкової заборгованості, яка виникла на початок планового періоду, у тому числі реструктуровані  та відстрочені суми, що підлягають сплаті в плановому році
Приріст рядка “Баланс. Відстрочені податкові зобов’язання.”

Інші обов’язкові платежі (розшифрувати)
“Звіт про рух грошових коштів”.
Податкові виплати: Плата за надра тощо

V. Покриття збитків минулих періодів
Графік погашення сум згідно наказу по підприємству

Таблиця 11.3ПРИКЛАД СКЛАДЕНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУОрган, з яким погоджено фінансовий план______________________________________________Затверджую______________________________________________(посада, ініціали ат прізвище керівника органууправління державним підприємством)КодиПідприємство ____________________________ за ЄДРПОУ Орган управління _________________________ за СПОДУ Галузь __________________________________ за ЗКГНГ Вид економічної діяльності ________________ за КВЕД Місцезнаходження _______________________ Телефон ________________________________ Прізвище та ініціали керівника _____________ Фінансовий план державного підприємствана _2001_ рікОдиниця виміру: тис. гривень

 
Керівник підприємства ___________ __________________(підпис) (розшифрувати)
11.4. Оперативне фінансове планування (бюджетування)Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово–господарської діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.Більшість підприємств вдається до спрощеної системи оперативного фінансового планування, коли складається лише окремі його елементи – платіжний календар та касовий план.Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).Бюджет – це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово–господарської діяльності підприємства. Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів. Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.Зведений (консолідований бюджет включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет – це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном “бюджетування” і спрямована на вирішення двох основних завдань:1) визначення обсягу і видатків, що пов’язані з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;2) забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел.Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за:1) сферами діяльності підприємства;2) видами витрат;3) обсягом номенклатури витрат;4) методами розробки.Особливою формою бюджету є платіжний календар, що розробляється за окремими видами руху грошових коштів і по підприємству в цілому (у даному разі деталізується поточний фінансовий план надходження і витрачання грошових коштів чи план доходів і видатків грошових коштів на короткий строк).Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки, недостатність коштів, з’ясувати причину такого стану, намітити відповідні заходи, і таким чином оперативно уникнути фінансових ускладнень і забезпечити платоспроможність підприємства.Значення бюджетів полягає у підвищенні продуктивності праці працівників підрозділів та ефективності використання матеріальних і фінансових ресурсів. Бюджетування – це стандартизований процес, відповідно самостійно розроблених підприємством та загальновизнаних вимог і процедур. До яких відносяться:1. розроблення бюджетів за всіма підрозділами, що сприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства;2. забезпечення єдиного процесу щодо підготовки, аналізу і затвердження бюджетів; 3. дотримання зкоординованої діяльності між підрозділами підприємства при розробленні бюджетів;4. структурованість бюджетів;5. обґрунтованість показників бюджетів на основі досягнутих результатів, тенденцій, економічних чинників та заданих темпів розвитку підприємства;6. відкритість бюджетів до змін (надання менеджерам прав коригування показників бюджету, виявлення та розв’язання потенційних проблем з метою постійного відслідковування змін в обсягах виробництва і продажу);7. участь у бюджетуванні менеджерів підрозділів, що відповідають за виконання бюджету.Процес бюджетування на підприємстві включає складання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, управління і контроль за виконанням бюджетних показників.Бюджети, що застосовуються в системі оперативного фінансового планування, класифікуються за рядом ознак (рис. 11.1).В процесі бюджетування враховуються такі чинники:стадії життєвого циклу продукту; постійні і змінні потреби покупців; рівень конкуренції; трудові ресурси; тенденції у розвитку технології; рівень підприємницького і фінансового ризику; потреби і ресурси виробництва; запаси на складі; вартість сировини; маркетингові і рекламні умови; ціноутворення на товари (послуги); моральне старіння товарів і послуг тощо.Бюджетування здійснюється “знизу нагору” і “зверху донизу”. Бюджетування “знизу нагору” (з рівня підрозділів) проводиться із залученням їх працівників. За складання бюджету “зверху донизу” бюджет направляється від керівництва до менеджера структурного підрозділу для його деталізації та розроблення рекомендацій.Рис. 11.1. класифікація основних видів бюджетів, що розробляються на підприємстві в процесі оперативного фінансового планування Задачі оперативного рівня єдині із задачами підприємства, тому індивідуальні бюджети інтегровані у консолідований (зведений) бюджет підприємства.Складання бюджету включає такі етапи:1. Підготовка прогнозу і бюджету продаж.2. Визначення очікуваного обсягу виробництва.3. Розрахунок витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції.4. Розрахунок і аналіз грошових потоків.5. Складання планових фінансових звітів.Підготовка до бюджетування включає функціонально-вартісний аналіз виробництва і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та визначення рівня, до якого можуть бути знижені витрати за одночасного збільшення прибутку, збереження якості й обсягу товарів (послуг).До переваг бюджетного планування відносяться:· надання структурним підрозділам більшої самостійності у витрачанні коштів економії по бюджету фонду оплати праці, що сприяє підвищенню матеріальної зацікавленості працівників в успішному виконанні планових завдань;· зменшення непродуктивних витрат робочого часу працівників фінансової служби за рахунок мінімізації кількості контрольних параметрів бюджетів;· досягнення режиму суворої економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства.Структура та характеристика бюджетівБюджетування включає вибір видів і структури бюджету.Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих один з одним бюджетів, що відбивають очікування керівництва щодо продаж, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.Консолідований бюджет – це скоординований за всіма підрозділами і функціями план діяльності підприємства загалом, що об’єднує блоки окремих бюджетів і характеризує інформаційний потік для прийняття і контролю управлінських рішень в області фінансового планування. Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини:· Операційний бюджет (operating budget).· Фінансовий бюджет (financial budget).Операційний (поточний, періодичний, оперативний) бюджет – це система бюджетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства. Операційний бюджет включає:· Бюджет продаж (sales budget).· Бюджет виробництва (production budget).· Бюджет витрат (єдиний, або за видами витрат: закупівлі і використання матеріальних витрат, трудових, загальновиробничих, адміністративних та витрат на збут).· Бюджетний звіт про прибутки і збитки.Фінансовий бюджет – це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. Фінансовий бюджет включає: · бюджет грошових коштів; · бюджет капітальних інвестицій; · прогнозний бухгалтерський баланс. Фінансовий бюджет складається на базі інформації бюджетного звіту про прибутки і збитки.Бюджет не має стандартизованих форм. Найбільш широко використовується структура зведеного (консолідованого) бюджету з виділенням оперативного і фінансового бюджетів.Структура зведеного бюджету подана на рис. 11.2.Формування зведеного (консолідованого) бюджету починається з операційного бюджету. В операційному бюджеті звичайна діяльність підприємства відображається через систему спеціальних техніко-економічних показників, що характеризують окремі напрями і стадії операційної та інших видів діяльності.Рис. 11.2. Структура зведеного (консолідованого) бюджету підприємстваВ процесі його підготовки прогнозовані обсяги продаж і виробництва трансформуються у кількісні оцінки доходів і витрат для кожного з підрозділів підприємства.Кінцевою метою операційного бюджету є складання зведеного плану прибутків і збитків. Від величини і вартості реалізації (продаж) залежать обсяг виробництва, собівартість, прибуток тощо. Відправним етапом процесу бюджетування є бюджет продаж. Прогнозуються продажі, які (за реальності прогнозу) трансформуються у бюджет продаж. Розроблення бюджету продаж є складним процесом. Обсяг реалізації визначається не тільки виробничою потужністю підприємства, але й факторами кон’юнктури: діяльністю конкурентів; положенням на національному і світовому ринках, їх невизначеністю і непередбаченістю (особливо це стосується підприємств з великою часткою продажу на світовому ринку, де невизначеність посилюється іноземною конкуренцією, коливанням курсів валют та іншими факторами); політикою ціноутворення; коливаннями попиту і пропозиції; результативністю реклами; якістю продукції, тощо.Бюджет продаж – це найважливіший розрахунок, який є основою бюджетування, враховує конкурентну позицію підприємства та напрями її поліпшення.Бюджет продаж і його товарна структура визначають рівень і загальний характер усієї діяльності підприємства, впливають на ряд інших бюджетів, які побудовані на інформації, визначеної в бюджеті продаж.Програма складання бюджету продаж включає п’ять стадій: перша стадія – аналіз руху продаж (аналіз реалізації продукції (sales) за ряд попередніх років за видами продукції, регіонами, типом покупців, сезонністю, основними товарними групами та їх динамікою, що викликано нерівномірним щорічним приростом продаж, що впливає на розроблення прогнозу); друга – аналіз чутливості основних ринків збуту (врахування загального економічного розвитку, фаз циклу – спад, піднесення тощо); третя – вивчення можливостей реклами своїх товарів, кооперації, умов кредитування, що впливають на обсяг реалізації.четверта – аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень та тенденції щодо нових замовлень на продукцію підприємства, що особливо важливе для продукції з тривалим виробничим циклом;п’ята – розрахунок продаж за окремими товарними групами і загалом по підприємству. Це кінцева фаза складання бюджету продаж, коли формується основна стратегія та обсяг продаж.Прогноз продаж – основа планування виробництва, а бюджет продаж –бюджету виробництва.Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити (надати послуг), щоб забезпечити запланований обсяг продаж і необхідний рівень запасів. Він включає: аналіз виробничих потужностей; план виробництва; розрахунок виробничого персоналу; розрахунок виробничих витрат. На основі бюджету виробництва складають бюджети закупівлі і використання матеріалів, трудових і загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут.Бюджет закупівлі / використання матеріалів. У бюджеті визначаються строки закупівлі і кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, який необхідно придбати для виконання виробничих планів. Використання матеріалів визначається бюджетом виробництва і пропонованими змінами у рівні матеріальних запасів. Бюджет закупівлі матеріалів визначається як добуток кількості одиниць матеріалів на їх закупівельні ціни. Планові потреби закупівлі і використання матеріалів можуть бути представлені одним документом або окремими самостійними бюджетами. Більшість підприємств складає єдиний бюджет.Бюджет трудових витрат визначає необхідний робочий час у годинах, що потрібні для виконання плану виробництва. Він розраховується як добуток кількості одиниць продуктів (послуг) на норму витрат праці в годинах на одиницю продукції. В цьому бюджеті чи в окремому визначаються витрати праці в грошовому вираженні як добуток необхідного робочого часу на різні часові ставки оплати праці.Бюджет загальновиробничих витрат являє собою деталізований план виробничих витрат, відмінних від прямих, які необхідні для виконання плану виробництва. Метою складання цього бюджету є:· інтеграція всіх бюджетів загальновиробничих витрат, розроблених менеджерами по виробництву і обслуговуванню та формування інформації для обчислення нормативів цих витрат на плановий період.Бюджет адміністративних витрат являє собою деталізований план поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов’язаних з виробництвом і збутом, необхідних для підтримки діяльності підприємства загалом. Бюджет необхідний для контролю адміністративних витрат. Велику частину цього бюджету складають постійні витрати.Бюджет витрат по збуту. У ньому деталізуються всі планові витрати, пов’язані зі збутом продукції і послуг. Окремі з витрат є змінними, такі як комісійні і транспортні витрати, інші витрати – на рекламу і заробітну плату старших контролерів, – постійні.За розробку і виконання бюджету витрат на збут несе відповідальність відділ продажБюджети витрат розробляють менеджери усіх підрозділів підприємства. В консолідації та аналізі цих розробок головну роль відіграє фінансовий відділ. На базі аналізу витрат за підрозділами і загального їх обсягу фінансовий відділ визначає можливості вдосконалення розрахунків з метою отримання найкращого фінансового результату. Завдання фінансового менеджера – вказати іншим менеджерам напрями зростання прибутковості їх підрозділів.Формування бюджету витрат розпочинається із детального їх аналізу за минулий та поточний роки (загальні витрати, на одиницю продукції та витрати на закупівлю сировини за видами продуктів).При підготовці фінансовим відділом звітів за кожним підрозділом виділяються згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО постійні та змінні витрати за кожним центром витрат (cost center). Змінні витрати – це витрати, що прямо залежать від обсягу виробництва. Постійні – ті, що не залежать від обсягу виробництва.Змінні витрати розраховуються на базі аналізу поточних витрат та прогнозуванні їх зростання (зниження) протягом наступного періоду. На базі вказаних даних, а також бюджету виробництва за кожним підрозділом визначаються змінні витрати і складається бюджет. Поряд із змінними витратами розробляється бюджет постійних витрат. Постійні витрати визначаються за такими методами розрахунку: метод відсотку від обсягу продажу; метод витрат на одиницю продукції; метод аналізу цілей та задач.Найчастіше використовується метод витрат на одиницю продукції. Всі фінансові розрахунки проводяться у вартісному виразі на одиницю продукції. Витрати на маркетинг розраховуються за методом аналізу цілей і задач. Результатом розрахунку є визначення тенденцій у зміні витрат на рекламу до обсягу продаж, співвідношення витрат на рекламу до обсягу продаж у вартісному виразі, а також витрат на рекламу на одного покупця, на вид товару тощо.Розрахунки змінних і постійних витрат за підрозділами (центрами витрат) фінансовий відділ використовує при розробленні бюджету витрат. Останній складається на основі принципу аналізу маржинального прибутку, що дозволяє розробити декілька варіантів досягнення фінансового результату. Фінансовий менеджер оцінює “загальну картину” витрат по підприємству і при потребі уточнює бюджет витрат.При бюджетуванні здійснюється аналіз беззбитковості і визначається точка беззбитковості. Вона відповідає обсягу продаж, за якого виручка дорівнює сумі постійних та змінних затрат відповідно заданого обсягу виробництва та коефіцієнту використання виробничих потужностей. Аналіз беззбитковості допомагає визначити можливості для зростання прибутку. Чим нижча точка беззбитковості, тим більший прибуток і менший операційний ризик. Операційний бюджет прибутків і збитків включає:1. Виручку від реалізації продукції.2. Собівартість продукції, що реалізується.3. Валовий прибуток (п.1-п.2).4. Витрати на збут.5. Адміністративні витрати.6. Прибуток (збиток) від продаж (п.2-п.4-п.5).Прогноз грошових потоків дає змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати. Такий прогноз дозволяє забезпечити у майбутньому контроль за грошовими потоками. Бюджет руху грошових коштів – це план грошових надходжень і платежів. Принципово важливим у бюджетуванні руху грошових коштів є визначення часу (терміну) фактичних надходжень і платежів. Бюджет грошових коштів підприємства складає фінансовий відділ. Бюджет складається на місяць, декаду, що дає можливість врахувати сезонні коливання у грошових надходженнях. Грошові потоки підприємства забезпечують його ліквідність. Прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближчий час, ніж на далеку перспективу. Побудова “бюджету грошових коштів” починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію. Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (робіт, послуг), використовуються підприємством і, відповідно, складається розпис витрат. Розпис витрат використовується для прогнозування суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і видатків на кожний місяць. Сума чистих грошових потоків може бути позитивною (надлишки) і негативною (дефіцит). Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку, зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця і визначається залишок чистого грошового потоку на початок наступного місяця. Для підтримки ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування (банківський кредит, тощо).Покрити дефіцит коштів підприємство може також іншими способами - відстрочити капітальні витрати або продати частину активів.. За надмірних сум залишків грошових коштів і сприятливої ситуації на фондовому ринку, їх можна направляти на купівлю цінних паперів, які за необхідності в подальшому можуть бути реалізовані. Планування бюджету грошових надходжень і витрат підприємства в тому й полягає, що бюджет допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.Варіанти прогнозів враховують зниження або зростання продаж, скорочення або продовження строку, між пред’явленням рахунку до сплати та його оплатою. Бюджет капітальних інвестицій. Бюджетування капітальних інвестицій відображає планові витрати, вибір проектів та джерела фінансування. Бюджетування капітальних інвестицій визначає розвиток підприємства та ефективність діяльності..Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій визначає, які довгострокові активи необхідно придбати або побудувати. Бюджет капітальних інвестицій впливає на бюджет руху грошових коштів, на бюджетний звіт про прибутки і збитки, на бюджетний бухгалтерський баланс (змінюючи величину основних засобів та інших довгострокових активів).Бюджетування капітальних інвестицій здійснюється за урахування аналітичних показників їх економічної ефективності: періоду окупності інвестицій; внутрішньої ставки доходу (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості); чистої теперішньої вартості; індексу рентабельності.Прогнозний бухгалтерський баланс характеризує зміни фінансового і майнового стану підприємства за умови виконання в інших бюджетах господарських і фінансових операцій.Прогнозний баланс комерційної діяльності підприємства складається методом відсоткового відношення до продаж. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підприємства впливають зміни обсягу реалізації. При скороченні обсягу продаж зменшується сума активів і, навпаки, при зростанні продаж виникає необхідність у збільшенні суми активів.Метод відсотків передбачає диференціацію активів. Виділяються активи, на які впливають зміни обсягу продаж (вони називаються спонтанними), й активи, незалежні від цих змін. Більша частина активів залежить від обсягу продаж. Так, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні запаси прямо пов’язані зі зменшенням або збільшенням продажу.Аналогічно визначаються статті пасиву балансу за змін, що відбуваються. Так, збільшення кількості зайнятих приведе до зростання показника “нарахована, але не виплачена заробітна плата”, зросте також сума “нарахованих податків” через збільшення бази для оподаткування. Для розрахунку прогнозного балансу необхідно, перш за все, проаналізувати баланс за попередній рік. Такий розрахунок можливий за задовільного фінансового стану підприємства і аналогічного рівня запасів сировини, дебіторської заборгованості тощо. Якщо ж передбачаються зміни, то відповідно і прогнозовані активи / пасиви визначаються із врахуваннями відсотку їх зростання чи падіння.Якщо сума визначених (розрахованих) пасивів не покриває всі активи, то підприємству необхідно додатково збільшити фонди підприємства на різницю між пасивами та активами. Сума коштів, що необхідна підприємству, покривається за рахунок зростання заборгованості або збільшення власного капіталу. При визначенні джерел фінансування враховується структурна політика щодо формування капіталу 
11.5. Контролінг виконання фінансового плануВажливим елементом бюджетування є контроль. Контроль – це зворотній бік бюджетування. Ієрархічна система бюджетів підприємства дозволяє встановити жорсткий контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для вироблення ефективної фінансової стратегії.Бюджет є основою для контролю. Це проявляється в тому, що по мірі реалізації закладених у бюджеті планів контролюються фактичні результати діяльності підприємства. Бюджетний контроль здійснюється через порівняння фактичних показників з плановими. Основна увага приділяється показникам, які відхиляються від планових та з’ясовуються причини цих відхилень. Це один з способів одержання всебічної інформації про діяльність підприємства, перевірки виконання бюджетів.Виявлення відхилень фактичних показників від планових (бюджетних) та їх аналіз необхідно здійснювати кожний місяць. Менеджер зацікавлений в отриманні такої інформації, за допомогою якої можна розробити заходи, направлені на зміну способу виконання планів або перевірку вихідних положень, на яких базується бюджет. Потрібно припускати ситуацію, за якої виявиться, що бюджет був складений на основі невірних вихідних положень. Реальність бюджету визначається величиною відхилень фактичних значень від запланованих. Чим ближчі фактичні і бюджетні значення показників, тим вища реальність бюджету.Реальність бюджету оцінюється за умови, що:· Фактична виручка Виручці за бюджетом· Фактичні витрати Витратам за бюджетом· Фактичний прибуток Прибутку за бюджетомВелика різниця між бюджетними і фактичними значеннями показників свідчить про недосконале планування з причини некомпетентності виконавців та неефективного використання ресурсів.Бюджети постійно повинні переглядатися і в міру необхідності коригуються з тим, щоб зберегти їхню контрольну роль. Бюджет на рік уточнюється кожного кварталу. Чим нестабільніші умови діяльності підрозділу підприємства, тим частіше коригується бюджет. Завданням контролю є зменшення витрат, що досягається за рахунок поліпшення методів і технологій виробництва, підвищення відповідальності працівників за якість товарів (послуг). За умов, коли бюджет не відповідає вимогам реальності і перестає бути інструментом управління, його необхідно змінити. Бюджет коригується, коли відбуваються суттєві зміни у послідовності виконання робіт, у витратах або у підприємства з’являються нові конкуренти. Доцільно також змінити всі бюджети, якщо прогнозований обсяг продажу в значній мірі відрізняється від фактичного.Важливо визначити, коли і за яких умов починається віддача від вкладених коштів, що досягається за розрахунку точки беззбитковості. Точки беззбитковості – елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування. Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти.Точка беззбитковості – це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:О = Зпост / (Ц – Ззм ),де О – обсяг виробництва, при якому досягається беззбитковість;Зпост – умовно-постійні затрати;Ц – ціна одиниці продукції;Ззм – змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції.Зміни, що постійно мають місце при здійсненні різних видів діяльності, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Якщо відбулися зміни у структурі підприємства або системі його фінансування, вона має бути перерахована. На підприємстві має здійснюватися постійний аналіз щодо точки беззбитковості, використовуючи наступні методичні підходи до її розрахунку.Приклад розрахунку точки беззбитковості. Вихідні дані:постійні (загальновиробничі) витрати складають 60 млн. грн. у рік; змінні витрати на одиницю продукції (на матеріали, комплектуючі вироби, відрядна заробітна плата тощо) складають близько 75 тис. грн.Ціна одиниці продукції складає 115 тис. гривень.Розрахунок точки беззбитковості (Тб) здійснюється за формулою:Відобразимо на графіку (рис. 10.5) взаємозв’язок показників обсягу виробництва, витрат і прибутку.Із графіка видно, що обсяг доходу, який знаходяться між лініями змінних і загальної їх суми (постійні витрати плюс змінні), вище точки беззбитковості, представляє собою прибуток.Аналіз розрахованої точки беззбитковості необхідний для:· визначення критичної виробничої програми підприємства;· оцінки стану підприємства.Рис. 11.3. Графік взаємозв’язку показників обсягу виробництва, витрат і прибуткуде: N – обсяг виробництва продукції у вартісному вираженні;Z – повна собівартість продукції (витрати на виробництво);K – точка критичного обсягу виробництва;QК – критична кількість одиниць продукції;NК – критичний обсяг виручки (поріг рентабельності, точка беззбитковості);NФ – фактичний обсяг виручки;Ф – запас фінансової міцності (різниця між фактичною виручкою і порогом рентабельності).Важливу роль щодо величини точки беззбитковості відіграють наслідки підвищення або зниження ціни продукції. Аналіз впливу цін має бути направлений на забезпечення необхідного прибутку.Наприклад, якщо ціна за одиницю продукції знизилася на 2000 грн., тоді виникає потреба у збільшенні обсягу випуску продукції, щоб не відбулося зниження прибутку.У нашому прикладі точка беззбитковості у випадку зниження ціни складатиме 1579 од., тобто на 79 од. більше, ніж за первинного розрахунку.Таким чином, аналіз беззбитковості дозволяє визначити:· обсяг продажу, який забезпечує покриття витрат і отримання необхідного прибутку;· залежність величини прибутку підприємства від змін ціни реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), змінних і постійних витрат;· значення кожного виду продукту в покритті загальних витрат.До переваг методу аналізу беззбитковості потрібно віднести:· простоту використання;· наглядність при плануванні прибутку;· врахування впливу операційних змін на прибутковість підприємства;· можливість визначення оптимального співвідношення постійних і змінних витрат.Метод аналізу беззбитковості використовується у випадках:· введення у виробництво нового продукту;· модернізації виробничих потужностей;· створення нового підприємства;· зміни виробничої або адміністративної діяльності підприємства.При розрахунку точки беззбитковості потрібно врахувати окремі обмеження і допущення:- ціна продукту, що виготовляється, вважається постійною величиною протягом всього розрахункового періоду;- здійснюється аналіз тільки одного виду продукту або, у випадку випуску декількох продуктів, змішані продажі вважаються стабільними;- ефективність виробництва вважається постійною величиною протягом всього розрахункового періоду;- не враховується зміна виробничих запасів із періоду в період;- змінні витрати на виробництво одиниці продукції вважаються постійними протягом всього розрахункового періоду;- загальна сума виробничих витрат є постійною.Точка беззбитковості дозволяє розрахувати діапазон безпеки, що є одним із показників ризику. Чим менше значення резерву безпеки, тим вищий ризик попадання підприємства у область збитків.Для розглянутого прикладу запланований обсяг продаж складає 195,5 млн. грн. (1700 одиниць по ціні 115 тис. грн.), за цього значення рівня резерву прибутковості (РРП) як частки від запланованого обсяг продажу складатиме:За виробництва і збуту одночасно декількох видів продуктів необхідно враховувати, що вони відрізняються за ціною, величиною змінних витрат, їх часткою в розподілі загальновиробничих витрат, а тому точка беззбитковості буде залежати від частки кожного виду продукту у загальному обсязі продаж.Алгоритм розрахунку беззбитковості для виробництва багатьох видів продукції:1) визначається частка кожного виду продукту у загальному обсязі продажу;2) розраховується сумарний зважений дохід.Приклад 1.Підприємство виготовляє продукти А і Б. Необхідно визначити точку беззбитковості за виробництва продуктів двох видів.Дані для розрахунку точки беззбитковості випуску продукції двох видів представлені в табл.11. .На основі вихідних даних, наведених в табл. 10.8, спочатку визначаємо сумарний зважений дохід на одиницю продукції (ЗД):ЗД = (21000 х 0,7) + (15000 х 0,3) = 192000 грн.Таблиця 11.Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості.
Потім визначаємо точку беззбитковості:Приклад 2.Підприємство виробляє три види продуктів – А, Б, В. Відомі дані показників на рік щодо обсягу продажу кожного продукту, річних змінних витрат по кожному продукту, а також постійних витрат, що представлені в табл. 10.9. Необхідно визначити точку беззбитковості окремо для кожного продукту.Загальна точка беззбитковості (ЗТБ) для всіх продуктів у вартісному вираженні складатиме:
Таблиця 11
Точка беззбитковості для кожного продукту визначається (загальні значення точки беззбитковості необхідно помножити на валовий прибуток) у відсотках виручки від продажу відповідного продукту:А = 46154 х 0,255 = 11769 тис. грн.,Б = 46154 х 0,450 = 20769 тис. грн.,В = 46154 х 0,295 = 13615 тис. грн.Аналіз умов беззбитковості при обґрунтуванні інвестиційних проектівРозрахунок точки беззбитковості за своєю сутністю є спробою визначити необхідні обсяги продажу при різних цінах з врахуванням постійних витрат.Точка беззбитковості – це обсяг продажу, якого потрібно добитися за аналізованого (або заданого) рівня ціни, щоб збитки (постійні витрати) підприємства були нульовими. Як було відзначено вище, на точку беззбитковості впливають постійні і змінні витрати і вона розраховується за допомогою графічної побудови.Приклад. Вихідні дані для розрахунку:ціна продукції прийнята на рівні 35000 грн. за одиницю; максимальний обсяг виробництва за наявних у підприємства потужностей складає 15000 одиниць; максимальна виручка від продаж при повному використанні потужностей може скласти відповідно 525 млн. гривень. Однак прогноз продаж дає оцінку максимуму на рівні 9000 шт., що відповідає 315 млн. грн.; сума постійних витрат, необхідних для діяльності фірми, складає 40 млн. грн., що визначає розрахунок постійних витрат; змінні витрати на виготовлення однієї одиниці продукції складають 17500 грн., а максимальний обсяг випуску – 262,5 млн. гривень; якщо проводити розрахунки по випуску 15 тис. од., продукції в сумі 262,5 млн. грн., ми покриємо тим самим постійні витрати у 40 млн. гривень; у той же час і змінні витрати розраховуються на випуск відповідного числа виробів. Наприклад, обсягу виробництва у 5000 од. відповідає величина змінних витрат 87,5 млн. грн., плюс 40 млн. грн. постійних витрат. Всього витрати складали 127,5 млн. грн. (87,5 + 40). Використовуючи графічний метод, можна знайти точку перетину ліній виручки від продажу і загальної величини витрат, що і буде точкою беззбитковості.Різниця між беззбитковим і максимальним обсягом продаж представляє запас фінансової безпеки. Запас фінансової безпеки – це обсяг продукції (товарів), який підприємство, згідно з прогнозами ринку, може надіятися продати понад її обсягу, що забезпечує його беззбитковість.Будь-який прогноз має діапазон погрішностей. Погрішність у 5 – 7% від загального обсягу продаж свідчить, що від даної операції не буде отримано прибутку, але і не буде досягнута беззбитковість. Точка беззбитковості може бути визначена за вище наведеною формулою.У нашому прикладі ми отримаємо:Цьому обсягу виробництва за аналізованого рівня ціни у 35000 грн. і відповідає беззбиткова сума виручки від реалізації у 80 млн. грн. (2,3 тис. шт. х 35 тис. грн.).У новому виробництві, коли випуск продукції зростає від місяця до місяця, графік беззбитковості допомагає визначити, у якому місяці підприємство доб’ється беззбитковості.Отже, за більш високої ціни продажу точка беззбитковості буде досягнута за меншого обсягу випуску і раніше у часі, а за більш низької ціни часовий лаг збільшується. Проводиться також аналіз стратегії фінансування, що відображається у заключній частині фінансового розділу бізнес-плану. В цій частині необхідно здійснити контроль за раціональністю визначення:· суму необхідних коштів для здійснення заходів;· джерел отримання необхідних коштів;· очікуваного періоду повного повернення позикових коштів і отримання інвесторами доходу;· розміру доходу.При розробці фінансового розділу бізнес-плану необхідно врахувати реальні економічні умови і фінансову політику держави, у протилежному випадку отримані результати можуть бути далекими від реальних.На базі оцінки бюджету, контролю за його виконанням, аналізу точки беззбитковості виявляється можливість вдосконалення фінансової роботи підприємством, напрями поліпшення його фінансового становища, бюджетування і фінансового планування загалом.
11.6. Прогнозування показників фінансової звітностіОцінка ефективності діяльності підприємства і управління його фінансовими ресурсами є важливим етапом фінансового менеджменту. Запорукою успішності будь якого бізнесу є передбачення майбутнього фінансового стану підприємства, визначення очікуваного розміру його фінансування. Визначення ймовірної діяльності підприємства в майбутньому може бути забезпечено шляхом розробки прогнозних фінансових документів – проектів майбутніх звіту про фінансові результати, звіту про грошові потоки та бухгалтерського балансу. Прогнозний звіт про фінансові результати та звіт про грошові потоки являють собою робочий план для всього підприємства в цілому, а прогнозний бухгалтерський баланс відображає сумарний вплив передбачуваних майбутніх управлінських рішень на фінансовий стан підприємства. Розробка прогнозних фінансових звітів являє собою складний процес фінансового прогнозування, яке повинно здійснюватись у чіткій послідовності. Фінансове прогнозування включає складання таких бюджетів на фінансових звітів:· бюджетів поточної діяльності;· грошового бюджету;· прогнозних фінансових звітів.Складові частини фінансового прогнозування(бюджету поточної діяльності, грошовий бюджет, інвестиційний та фінансові плани, прогнозні фінансові звіти) тісно пов’язані між собою, оскільки будуються на основі одного і того ж комплексу вихідних положень (рис. 11.4)Схема складання прогнозних фінансових звітів, наведена на рис. 11.4 показує, як різноманітні бюджети поточної діяльності зливаються в єдиний консолідований грошовий бюджет, який в свою чергу підкріплюється специфічними конкретними даними з інвестиційного і фінансового планів (верх схеми). Таким чином, прогнозні фінансові звіти – всеохоплюючий вираз очікуваного стану підприємства в майбутньому.Рис. 11.4 Система прогнозування фінансових звітівНаведена система є основою визначення методичних підходів та послідовності прогнозування фінансових звітів. Прогнозування кожного фінансового звіту базується на своїй основі.1. Звіт про фінансові результати складається на основі формування:· Бюджету доходів підприємства на прогнозний період з розподілом їх за видами діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова) та за структурними підрозділами (центрами доходів) підприємства;· Загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства;· Бюджету витрат підприємства на прогнозний період з розподілом їх за структурними підрозділами (центрами витрат);· Загального (агрегованого) бюджету витрат підприємства;· Загального бюджету доходів та витрат підприємства, що трансформується в прогнозний звіт про фінансові результати;· Розрахунок фінансових показників на основі прогнозного звіту про фінансові результати та співставлення їх з очікуваними значеннями.2. Звіт про рух грошових потоків – складається в результаті проведення прогнозних операцій підприємства за видами його діяльності на касову базу. Послідовність формування цього звіту така:· Розмежування надходжень та витрат грошових коштів за видами діяльності підприємства;· Визначення розміру мінімального постійного залишку грошових коштів;· Встановлення точного часу виникнення грошових надходжень та витрат притоків та відтоків;· Формування надходжень (притоків) грошових коштів на основі загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства, переведеного на касову базу;· Формування витрат (відтоків) грошових коштів на основі загального (агрегованого) бюджету витрат підприємства, переведеного на касову базу;· Координація за часом графіку надходжень і витрат грошових коштів;· Координація притоків та відтоків грошових коштів на основі фінансового та інвестиційного планів;· Узагальнення прогнозних надходжень і витрат грошових коштів в прогнозному грошовому бюджеті, який являє собою прогнозний звіт про рух грошових коштів;· Співставлення суми загального прогнозного притоку чи відтоку грошових коштів з сумою прогнозного прибутку підприємства.3. Бухгалтерський баланс – складається на завершальному етапі прогнозування на основі:· Перенесення до журналу прогнозних господарських операцій підприємства інформації, представленої в загальних (агрегованих) бюджетах доходів і витрат підприємства;· Перенесення до журналу прогнозних господарських операцій інформації, представленої в прогнозному грошовому бюджеті;· Складання узагальненого прогнозного журналу господарських операцій підприємства;· Складання прогнозного бухгалтерського балансу на основі прогнозного журналу господарських операцій;· Розрахунок прогнозних фінансових коефіцієнтів на основі прогнозного бухгалтерського балансу та формування висновків про прогнозний фінансовий стан підприємства.Прогнозування фінансових звітів включає в себе як дослідження минулих тенденцій, так і передбачення майбутнього розміру виручки, витрат, інших доходів і витрат. Тенденції можуть бути виявлені за використання різних методів аналізу від простого дослідження характерних рис, які наглядно розрізняють до застосування різноманітних статистичних методів з метою побудови тренду для використання його як бази для заключень (висновків) про майбутній стан підприємства. Прогнозування ключових елементів можна почати з побудови такого тренда, але не естраполювати минулі тенденції, хоча за відсутності впевненості в довготривалості вибраного виду бізнесу. Прогнозування фінансового стану підприємства доводиться здійснювати з врахуванням минулого досвіду, щоб забезпечити підприємців реальними прогнозами, які в нашій країні через нестабільність політичної та економічної системи можуть бути короткостроковими.Література1. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планорование в условиях рынка. – М.: ИНФРА – М., 1999. – 260 с.2. Бень Т.Г. Довбня С.Б. Бюджетування як інструмент удосконалення системи фінансового менеджменту підприємств //Фінанси України. – 2000 - № 7. с. 48-553. Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві // Фінанси України – 2000. - №9. с. 155-158.4. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие / ред. Т.Г. Морозова. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 318 с.5. Прогнозирование и планирование: Учебное пособие / Е.А. Черныш. М.: Приор, 1999. – 176 с.6. Теплова Т.В. Планирование в финансовом менеджменте: Учебное пособие. М., 1998. – 140 с.7. Финансовое планирование и контроль: Учебное пособие / под. Ред. М.А. Поукова, А.Х. Тейлора. М.: ИНФРА – М., 1996. – 479 с.8. Фінанси підприємств. Підручник / за ред. А.М. Поддєрьогіна . К.: КНЕУ, 2000, 460 с.9. Харко А.Ю. Бюджетування у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства // Фінанси України. – 2001. № 9. с. 87-91.
 
План :
Вступ.
Розділ 1.Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприє-
мства.
1.1.Поняття стратегії в плануванні.
1.2.Фінансова стратегія,її цілі,завдання.
Розділ 2.Методи та механізми фінансової стратегії діяльності підприє-
мства.
2.1.Методи.
2.2.Механізми.
Розіділ 3.Вибір фінансової фінансової стратегії.
3.1.Розрахунок фінансової стратегії.
3.2.Матриця фінансової стратегії.
3.3.Оцінка діяльності підприємства.
Висновок.Вступ.
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показни-ки,пропорції та темпи розширенного відтворення,є основною формоюреалізації головних цілей підприємства.Перспективне планування вк-лючає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки,самостійність підприємств,їхньої відпові-дальності за результати діяльності виникає об¢єктивна необхідністьвизначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей.На вирішення таких питаннь і спрямованофінансову стратегію підприємства.Розробка фінансової стратегії –це галузь фінансового планування.Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку,вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої.У свою чергу,фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства.Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії,досліджуючи об¢єктивні економічні законо-мірності ринкових відносин,розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов.Фінансова стратегія включає методи та прак-тику формування фінансових ресурсів,їх планування та забезпеченняфінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства :оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств,об¢єктивно оцінюючи характер зовнішних та внутришніх факторів,фінансова стра-тегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам,які склалися на ринку товарів.Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення.Цілі фінансової старатегії мають підпорядковуватися загальній стратегії еконо-мічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та рин-кової вартості підприємства.За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів,теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків,можливостей диверсифікації діяльності підприємства.На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності :податкова,цінова,амортизаційна,дивідендна,інвестиційна.У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції,мобілізації внутришніх ресурсів,мак- симальному зниженню собівартості продукції,формуванню та розподілу прибутку,ефективному використанню капіталу підприємс- тва,тощо.Важ- ливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику.Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів,інфляційних коливань,фінансової кризи.В умовах ринку підприємства,організації,фірми зіткаються з різними фінансовими проблемами,тобто з цього з¢являється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства,а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.
Розділ1.Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства.
1.1.Поняття стратегії в плануванні.
Стратегія економічної організації –це сукупність її головних цілей та осн- овних засобів досягнення даних цілей.Розробляти стратегічні дії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності.Стратегія –це не просто функція часу,а також функція напрямку.Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства.Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації.Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий,що стратегічне планування –єдиний способ прогнозування майбутній можливостей.Воно забезпечує керівними огранами країни можливості розробки плану на тирвалий період.Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень.Знання того,що необхідно досягти в майбутнему допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.
Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування.Необхідно зразу відзначити,що
одні і тіж рішення одному здаються стратегічними,іншому –тактични-ми.Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти :
1.Стратегічне планування пов¢язане з рішеннями,наслідки яких прояв-ляються пртягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити.Як правило стартегічне планування пов¢язане з довогстроковими періодами,а тактичне –з короткими.Слід відзначити,що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами.Вони доповнюють один одного,як два боки одієї медалі.
2.Стратегічне планування характеризується широтою розмаху,а тактичне –певною вузкістю,хоча широта та вузкість –поняття відносні.
3.Тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей.Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління.Старатегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.
Стратегічне планування –довгострокове,комплексне,зорієнтоване на кінцеві результати.Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне,і стратегічне планування.
Своєрідність стратегічнго планування як ситеми управління визначає- ться його принципами,першим з яких є селективність при орієнтації на
цілі глобального характеру.Поставивши питання про визначення гене- ральної мети діяльності,велика організація аналізує своє функціона-льне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних,регіональних кордонів.
Виробничо-господарська місія –набір певних параметрів,які описують арактер зовнішнього для огранізації середовища,що дає змогу визна-чити певні стратегічні зони господарювання,окремі сегменти,достапні ля проведення операцій.Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати ¢¢стратегічний фокус¢¢-пріоритетний напрям,на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси.
Сфера пріоритетів має бути обмеженою,оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.
Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоварі-антність планових розрахунків.Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети.Беручи до уваги фактори ризику та невизначенність розвитку зовнішнього середовища,вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.
Наступний принцин –комплексність розробки стратегії.Він визначає,що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової,ресурсної й організаційної забезпеченностівизначення та погодження часових та кількісних параметрів.Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії,хоча обмежує можливість маневрування.
Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для плануваннясистеми ¢¢портфельного планування¢¢ ,яка використовується практично,коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова,а решта залишається в портфелі.
Розробка стратегії здійснюється по етапах,які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення.Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу.Він включає :сукупність маркетингових досліджень –виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів,тестування,аналіз пробних продаж,визначення напрямків соціально-політичного та макроеко- номічного розвитку[1].
1.2.Фінансова стратегія,її цілі,завдання.
В умовах ринкових відносин,самостійності,відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об¢єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану,орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших госпо-дарюючих суб¢єктів.Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії.Фінансова стратегія –це генеральний план дій по забезпече- нню підприємства грошовими засобами.Вона обхватує питання теорії та практики формування фінансів,їх планування,вирішує задачі,які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господаювання.Теорія фінансової стратегії досліджує об¢єктивні закономірності ринкових умов господарювання,розробляє способи і форми виживання в нових умовах,підготовки та ведення фінансових операцій.
Фінансова стратегія підприємства включає в себе:
?аналіз фінансового стану;
?оптимізацію основних та оборотних засобів;
?розподіл прибутку.
Більш детальна інформація щодо складу фінансової стратегії наведена в додатку.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує :
?формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
?виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
?відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
?визначення головної загрози з боку конкурентів,правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішаль- ної переваги над конкурентами;
?створення та підготовка стратегічних резервів;
?ранжування та поетапне досягнення цілей;
Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії,при співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливос- тям через жорстку централізовану фінансову стратегію.
Завданнями фінансової стратегії є:
?визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та ви-
користання фінансових можливостей;
?визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб¢єктами
господарювання,бюджетом,банками,тощо.
?фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
?вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конку- рентів,розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
?розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за
умов кризового стану підприємств[2,3].
Розділ2.Методи та механізми фінансової стратегії.
2.1.Методи.
Процеси трансформації економічної системи зумовлюють складність її поведінки(динаміка попиту і пропозиції,з¢явлення нових технічних новшеств),а з цього –невизначенність значень характеристик майбут- нього стану ринкового середовища для окремого підприємства.В цих умовах підприємства всіх форм власності можуть забезпечити перс-пективу свого існування тільки на основі стратегічного планування,од-ним з важливих компонентів якого являються процеси формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства.
Оскільки фінансова стратегія підприємства затрагує всі аспекти йогофінансової діяльності,можна стверджувати,що елементи механізму
фінансового менеджмента повинні нести в собі механізми і інструменти формування і реалізаціії фінансової стратегії[4].
В основу структури системи стратегічного управління фінансами підп-риємства може бути положен класифікатор основних елементів меха-нізму фінансового менеджменту формування і реалізації фінансової стратегії підприємства буде включати слідучі складникові :
?механізми внутришнього регулювання окремих аспектів формування
і реалізації фінансової стратегії підприємства;
?риночний механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації фінансової стратегії;
?механізми державного правового і нормативного регулювання фіна- нсової діяльності підприємства;
?інформаційне забезпечення процесів стратегічного планування і уп-равління фінансовою діяльностю;
?методи фінансового управління підприємства,використовуємі в про-цесах розробки і реалізаціії фінансової стратегії;
?сукупність фінансових важилів,які забезпечують реалізуємість фінан-сової стратегії.
Формування і реалізація фінансової стратегії як основи фінансового плану підприємства базується на використанні внутришніх інструмен-тів.К ним можна віднести :
?традиційні інструменти фінансового управління –фінансовий аналіз,бюджетування,антикризисне управління;
?механізми фінансової реструктуризації –ліквідація нерентабельних,неплатоспроможних структур підприємства,контроль за витратами грошових коштів,управління видатками виробництва,інтеграція капіталу з іншими підприємствами;
?інструменти ринку фінансових послуг –факторинг,страхування,лізинг
Під зовнішними механізмами та інструментами можна враховувати регулятори взаємовідносин,які представляють собою зміни і доповне-ння к правилам взаємодії,формуючих на макроекономічному рівні.Ці коректировки к правилам взаємодії становляться інструментами фіна- нсового управління в тому випадку,коли підприємство ініціює їх і явля- ється ексклюзивним користувачем з¢являючих при цьому пільг і виді- лених ресурсів.
К інструментам,які підтримують процедури формування і реалізації фінансової стратегії розвитку являються :
?методики по виконанню окремих кроків загального процесу форму-вання і реалізації фінансової стратегії розвитку;
?моделі фінансового механізму підприємства,іноваційних процесів,впливаючих на формування і реалізацію фінансової стратегії.
Серед внутрикорпоративних фінансових інаструментів реалізації стратегії розвитку забезпечують методи фінансового планування і уп-равління підприємства(¢¢гнучкого бюджету¢¢,проценту від продаж,ана-лізу беззбитковості,управління видатками),а також ситуаційні плани.
Метод ¢¢гнучкого бюджету¢¢ предусматрює визначення капітальних зат-рат по проектам програми розвитку не у вигляді фіксованих сум,а у вигляді нормативів расходів,використовуємих як базу визначенні по-казники діяльності підприємства,наприклад обсяг робіт по іновації.Ефективність розробленої фінансової стратегії,забезпечення її реалізації залежить від якості діяльності організаційної структури фінансових служб підприємства,а значить організаційну структуру фінансово-економічного управління підприємства можна рахувати внутришньоко-рпоративним інструментом формування і реалізації стратегії.Визначеня структурних компонентів,їх функцій,складає розробку такого виду організаційного механізму.
Метод проценту від продаж.Може бути використан для отримання оці-нок кожного елементу прогнозуємого бюджету і звіту о прибутках і збитках,які визначаються виходячи з запланованих обсягів продаж.В якості відправних процентних відношень вибираються відношення,які мають місце в поточній діяльності або отримані по ретроспективним даним,або відзеркалюючи бажаний стан з точки зору системи менед- жменту.Даний метод дозволяє дуже просто визначити склад pro forma балансу і звіт о прибутках та збитках.Метод беззбитковості(¢¢break-even-point¢¢) –метод аналізу точки розриву.Дозволяє визначити обсяги виробництва і продажу,які задовільняють умовам беззбитковості,отримувати інформацію для рішення о цільових розмірах прибутку,забезпечувати гнучкість довогострокових фінансових планів за рахунок можливостей варіації різноматних видів витрат,цін,обсягів продажу.
Серед механізмів внутришнього регулювання окремих аспектів фор-мування і реалізації фінансової стратегії підприємства представляє ін-терес метод управління видатками,базуємий на самосоглосованій дія-льності структурних підрозділів підприємства.В основі цього методу лежать три принципа : полуфабрикатний метод обліку витрат,системоскладаюча діяльність головного економічного управління підприємством і використання мотиваційних установок окремих виробництв,які виділені в самостійни центри відповідальності.
Даний метод ефективно використовується для вже сталої номенкла-тури підприємства і може розповсюджуватися на управління видатками по крупним контрактам.Кожен центр відповідальності може приймати участь в одному або кількох контрактах(проектах) підприємства.
Механізми адаптації планів підприємства к зовнішним умовам доцільно будувати на основі ситуаційних планів.Традиційно ситуаційні планирозглядались як методичний прийом забезпечення гнучкості загаль-нокорпоративної стратегії.Ситуаційний план являється в деякому смислі антиподом стртегічного плану.В ситуаційному плані передбачається,що ті чи інші передбачення,прогнози в стратегічному плані невраховуються.
Ситуаційний план може бути ефективно використовуватися як механізм підтримки реалізації фінансової стратегії.Виходячи з цього ситуаційний план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни,які повинні бути здійснені по відношенню к загальній стратегії,цілям і фінансовим субстратегіям підприємства[4,5].
2.2.Механізми.
Розглянемо деякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства,створені і використовані в умовах тра-нсформування економіки.
Механізм фінансової підтримки стратегії диверсифікації.
В сучасних умовах трансформування економіки України однією з най-більш ефективнішою стратегією неалізації розвитку для великих підп-риємств являється стратегія диверсифікації.Суть цієї стратегії полягаєв тому,що діяльність різноманітних підрозділів підприємства організу-ється в різних галузях.При цьому підсилюються конкурентні позиції пі-дприємства в галузях,де має місце успіх,розширення сфери функціо-нування підприємства.Входження підприємства в ному галузь пов¢яза-но з необхідністю витрат,до складу яких входять: інвестиції в виробни-чі підприємства,додаткові інвестиції,пов¢язані з подоланням вхідних бар¢єрів(патеттування технологій),вартість опіру інших фірм,які вже находяться в галузі.
В даному випадку фактор ¢¢видатки освоювання ринку¢¢ може прийма-ти значення детермінанта,таким чином,для реалізації стратегії дивер-сифікації потрібен механізм,який дозволе надати детермінанту такудинаміку,при якої він попаде в межі порогу приємливості.
Цей механізм базується на ідеї переміщення ресурсів по складаючийся ринковій ситуації для підтримки навих ідей та розробки нових това-рів.Склад механізму представляє собою багатокрокову процедуру :
1.За базис формуавння потоку внатришніх інвестицій підприємство вибирає один-два контракти по основній продукції.
2.Нововведення рангується по степені ліквідації виробляємої на їх ос-нові продукції.
3.В плани включають іноваційний процес,пов¢язаний з нововведення-ми,які мають найбільший ранг(N1).
4.Організується система управлінчого обліку для N1,по методу диф-ференційного обліку.
5.Використання дифференційного обліку знижує видатки по новведе-нню N1,і дозволяє здійснити стратегію цінового проникнення при русіпродукції,пов¢язаної з цим нововведенням.
6.Схема бюджетування N1і динаміка фінансових потоків по нововве-денню представляються у вигляді бізнес-плану.
7.Наявність у підприємства вільних потужностей позволяє створитиумови для запуску механізмів інтенсивного капіталостворення.
8.Отримуючий вільний прибуток від реалізації продукту по нововведе-нню N1 використовується при формуванні іноваційного фонду для за-
пускуіноваційного процесу по нововведенню N2.
9.При накопиченні засобів для покриття видаткової компоненти для нововведення N2 запускається процес по цьому нововведенню.
10.По мірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикаєть-ся механізм інтенсивного капіталостворення,а також здійснюється пе-
рехід к обліку повних видатків по центрам відповідальності.
Віртуальна фінансово промислова група.Діяльність підприємств,пра-цюючих по контрактам з закордонними фірмами і виробляючих висо-котехнологічну продукцію,характеризується радом особливостей.
?виробляєма продукція відноситься до класу складних технічних сис-тем.Це обов¢язково призводе к необхідності залучення в виробничий процес підприємств-суміжників для виробництів окремих деталей і ву-злів;
?відсутність оборотних засобів практично у всіх підприємств України,призводе к практично некерованому росту загально виробничого і фінансового риску діяльності базового підприємства;
?конкуренція на світовому ринку затрагує і фінансову стратегію підп-риємства.Так на тендерах по заключенні договорів на складну технічну продукцію західні конкуренти переносять боротьбу в область фіна-нсової стратегії,тобто вони предлагають лізингову форму поставки продукції.В той же час відчизняні підприємства не зможуть дозволитисобі такої форми фінансування робіт;
Таким чином з¢являються загальні напрямки подолання поставших проблем:
?прискорити рух фінансових ресурсів від базового підприємства до пі-дприємств-суміжників;
?притримати надхожувальні к підприємствам-суміжникам грошові за-соби в їх виробничому циклі;
?зконцентрувати в межах одного банку необхідні обсяги грошових за-собів,за допомогою яких можливо буда задовільнити необхідність ба-зового підприємства в поповненні оборотних засобів зарахунок креди-тних ресурсів;
Подолати поставші проблеми дозволяє використання снеціального механізму,який реалізує максимально замкнуту систему руху фінансо-вих ресурсів по визначеному контракту.Такий механізм будується,як ¢¢віртуальна фінансово-промислова група¢¢,яка формується при спів дії з Національним банком України.Ініціатором і організатором процесу створення цього механізму вистуває базове підприємство.
Формування і функціонування механізму складається з слідучого.
Для підприємств-контрагентів(перший переділ) базового підприємст-
ва відкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальною
відзнакою –це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами,які пос-
тупають на рахунок тільки підприємству –власника рахунку.Даний ра-
хунок виключає нецільове використання грошових засобів,так як кошти
на ньому не підлягаються до списання.Таким чином,і базове підприє-
мство і його контрагенти становляться клієнтами одного банку.
Цей механізм дозволяє вирішити вище згадані проблеми,бо різко прис-
корюється швидкість проходження грошових засобів від базового під-
приємства до контрагентів;оскільки грошові засоби залишаються в
межах одного банку,то він може акумулювати їх для кредитування ба-
зового підприємства,тощо.
Даний механізм реалізує ідею самоорганізації фінансових потоків.В якості базового елементу,який запускає цей процес є базове підприє-мство –здійснювач контракту,також важливо роль грає Національний банк України і Кабінет Міністрів,які легалізують своїми рішеннями по-добні схеми взаємовідносин підприємств і банківських структур[4,6,7].
Розділ 3.Вибір фінансової стратегії.
3.1.Розрахунок фінансової стратегії.
Проблема вибору фінансової стратегії діяльності підприємства явля-ється актуальною,виходячи з необхідності прийняття рішень в ринкових умовах.Тут основна увага приділяється оцінці поточного стану суб¢єктів господарської діяльності.Приоритетним в даному напрямку досліджень являються передусім обоснований прогноз напрямків розвитку підприємства,виробітка конкретних рекомендацій для недопушення можливих помилок і прорахунків і лише потім –констатування фак-тичного стану діл.Виходячи з цього,виробітка для цієї цілі моделі ви-бору фінансової стратегії являється доцільним.
Передусім потрібно визначити фінансову стратегію діяльності підпри-ємства як рекомендацію відносного цілісообразної зміни його фінан-сово-господарського стану в довгочасової перспективи,зформованою на базі кількісних характеристик фактичного фінансово-господарського стану в поточному і в наступних періодах, тобто :
,(1)
ФС(t) –фінансова стратегія діяльності підпрємства в момент часу t ;
а(t) –фактичний стан підприємства в моент часу t ;
(t) -оптимальний стан підприємства в момент часу t ;
а(t+1) -прогнозуємий стан стану підприємства в момент часу t+1 ;
В формулі (1) величину а(t) можна представити таким чином :
, (2)
- коефіцієнт,який приймає до уваги фактори загального характеру (j=1,m);
-кількісна характеристика i-го факторуфінансово-господарської діяльності підпрємства (i=1,n) в момент часу t ( t=t,t-s );
-оціночний коефіцієнт для i-го фактору діяльності підприємства
( i=1,n);
-коефіцієнт,який приймає до уваги зменшення впливу значення
фактору в момент часу ( t-d )( d=1,s),коли d близиться к s,причому рахуємо,що Lim=0 (d=1,s); (3);
Розшифрую склад перерахованих коефіцієнтів.
К коефіцієнтам,які приймають до уваги фактори загального характеру (,( j=1,m)),відносять такі :
? макроекономічна ситуація в галузі,в якій робе підприємство;
? присутність державних заказів і державної підтримки;
? компетентність адміністрації підприємства,тощо.
Величина свідчить о досягненні i –тим фактором фінансово-гос-подарської діяльності оптимальних значень.Для проведення подальшого аналізу розраховують а(t+1), (t) :
,(4)
де (t+1) –оптимальна кількісна характеристика i –го фактора дія-
льності підприємства в момент часу t+1,визначенная на основі харак-
теристик даного фактора в момент часу ,
, (5) [5]
3.2.Матриця фінансової стратегії.
При виборі фінансової стратегії доцільно використовквати матрицю фінансової стратегії,яка дозволяє прийняти рішення о перспективного напрямку зміни фінансово-господарського стану підприємтсва на основі розрахункових вищезгаданих величин.
Для подальшого розв¢язку необхідно записати величину а(t) як суму результатів фінансової і господарської діяльності :
,(6)
-результат фінансової діяльності підприємства в момент часу t ; -результат господарської діяльності підприємства в момент часу t
Аналогічно для :

Матрицю фінансової стратегії зобразимо у вигляді :


4 7 9
В Г
2 Б 5 8
А
 
 
1 3 6




Матриця розподілена на дев¢ять квадратів,кожен з яких визначає ха-рактеристику становища підприємства.Висновок о том,в який квадрат попадає(або попаде)господарюючий об¢єкт,здійснюється в результаті розрахунку результатів господарської і фінансової діяльності :
-А –позиція,яка відповідає фактичному стану підприємства в момент часу t-1: (Y1(t-1), Y2(t-1));
-Б –позиція ,яка відповідає фактичному стану підприємства в момент часу t : (Y1(t), Y2(t));
-В –позиція,яка відповідає оптимальному стану підприємства в момент часу (t-1) : (Y1(t), Y2(t));
-Г –позиція,яка відображує потенціальну границю розвитку підприєм-ства в момент часу t+1 : (Y1(t+1), Y2(t+1));
Сплошна стрілка показує фактичне переміщення підприємства по ква-дратам матриці,а пунктирна –оптимальні межі розвитку.Виробітка ре-комендацій відносно вибору оптимальних фінанових стратегій здійс-нюється за допомогою Табл.№1.
В столбці ¢¢Характеристика стану¢¢ табл.№1 приведені співвідношення, які показують динаміку зміни стану суб¢єкту господарської діяльності за період (t-1);(відношення а(t) к а(t-1);досягнення оптимальних меж розвитку в момент часу t (відношення а(t) к аопт(t-1);динаміку зміни по-тенціальних меж розвитку зіставлено с попереднім періодом(відноше-ння а(t+1) к аопт(t).В столбці ¢¢№ квадрату матриці¢¢ табл.№1перераховані квадрати матриці фінансової стратегії[5].
На перетені стовбців та строк табл.№1вказані номера фінансових стратегій,які відповідають характеристикам діяльності підприємства.
3.3.Оцінка діяльності підприємства
Оцінити успіх діяльності підприємства на основі аналізу характеристики його стану і квадрату матриці фінансової стратегії по таблиці №2,3.Відмічу,що в табл №2,3 ¢¢+1¢¢ відповідає добрій оцінці,¢¢0¢¢ -задовільній,
¢¢-1¢¢ -незадовільній.
Оцінка характеристики становища підприємства виконується виходячи з аналізу відношень :
(додатним рахуємо );
(додатним рахуємо );
(додатним рахуємо );
Існування в характеристиці стану підприємства трьох додатних співві-дношень можна оцінювати як ¢¢добре¢¢,двох -¢¢задовільно¢¢,одного або жодного -¢¢незадовільно¢¢.
Щоб визначити номер фінансової стратегії необхідно зкористуватися табл.№4.
Для завершального аналізу фінансової стратегії діяльності підприємс-тва використовують дані з табл.№5.
Вибір оптимальних фінансових стратегій діяльності підприємства пе-редбачає комплексне дослідження сукупності економічний показників,яке обхватує усі аспекти фінансово-господарського стану.Ретроспективний аналіз за декілька послідовних звітних періодів дає можливість для виявлення тенденцій розвиткку підприємства,а це дає можливість формуванню перспективних фінансових стартегій його діяльності[5].
Висновки.
Розробка фінансової стратегії грає не аби яку роль в розвитку діяль-ності підприємства.Проаналізувавши в цілому вище згаданий мате-ріал,можна зробити деякі висновки.
Різноманіття фінансових механізмів та інструментів,традиційно вико-ристовуємих в країнах з ринковою економікою,потребують адаптації кумовам трансформуючої економіки України.
Підприємства,особливо працюючі в стратегічно важливих для економіки країни галузях,повинні формувати власні фінансові механізми та інструменти,виходячи з особливостей як кожного контракту,так і конк-ретних умов ринкового середовища –законодавчої бази,кон?юктури ринку та інших факторів.Для цього в складі економічних структур підп-риємства повинні створюватися підрозділи фінансової інженерії,які призвані самим тісним чином взаємодіяти з службами стратегічного планування і управління підприємством.
Розроблені та реалізовані механізми фінансової стратегії,які наведені в курсовій забезпечують синергічний ефект –сформовані в результаті пільги та преференції для підприємства ведуть в кінцевому рахунку кбільшому сумарному результату для економіки держави в цілому (платежі до бюджету на всіх рівнях,занятість працівників підприємства розвиток потенціалу підприємства).
Використання більшості сучасних та довольно струнких інструментів фінансової стратегії,нароблених в странах Заходу,особливо пов?язаних з наявності розвинутого фінансового ринку,потребує формування та розвитку фінансового менеджменту на макроекономічному рівні.З другого боку,банковським структурам потрібні мотиваційні механізми для підтримки процедур фінансової інженерії на взаємодіючих з ними підприємствами.
Багато фінансових механізмів,у тому числі,які забезпечують діяльність підприємства в маштабах світового фінансового ринку,могли б бути запущені та приносити значні результати вже зараз в випадку ле-галізації фінансових ресурсів ??тіньової економіки??.
Література.
1.А.В.Калина,М.Т.Пашута ¢¢Прогнозування та макроекономічне пла-нування¢¢;Навчальний посібник,К:МАУП,98р.,стр.34-36.
2.А.М.Ковалева ¢¢Финансы¢¢,Научное пособие,М:97,стр.322
3.А.М.Поддерьогін ¢¢Фінанси підприємств¢¢,стр.288
4.Бонк И.А. ¢¢Стратегия и тактика управления финансами¢¢,К,1996,с.21
5.БизнесИнформ; ж,№5-6,1999,стр.86—92.
6.Портер М.¢¢Стратегія конкуренції:методика аналізу галузей і діяльно-сті конкурентів¢¢,К,1998.,стр.342,416.
7.¢¢Стратегическое планирование¢¢,Под ред. Уткина Э.А.,М:98
8.Тян Р.Б.¢¢Планирование деятельности предприятия¢¢,Научное посо-бие;К:МАУП,1998г.
9.¢¢Формування державної системи економічного прогнозування та планування¢¢,ж.Банківська справа №2 ,96р.,стр.11-20.
10.Ю.В.Николенко,М.М.Діденко,А.В.Шегда ¢¢Основи економічної теорії¢¢,Підручник:У 2 кн.Кн.2:Підприємництво,маркетинг,менеджмент.Ві-дтворення в національному та світовому господарстві,К:Либідь,1998р,
272с.,стр 180.
Додатки
Блок-схема№1.Процес планування








































Таблиця №2. Оцінка стану підприємства .
Характеристика стану
Підприємства
Оцінка

а(t)<а(t-1)
а(t)<аопт(t)
а(t+1)<аопт(t)
а(t)а(t-1)
а(t)<аопт(t)
а(t+1)<аопт(t)
-1

а(t)а(t-1)
а(t)аопт(t)
а(t+1)<аопт(t)
0

а(t)а(t-1)
а(t)аопт(t)
а(t+1)>аопт(t)
+1

а(t)< а(t-1)
а(t)аопт(t)
а(t+1)<аопт(t)
-1

а(t)< а(t-1)
а(t) аопт(t)
а(t+1)аопт(t)
а(t) а(t-1)
а(t)< аопт(t)
а(t+1)аопт(t)
0

а(t)< а(t-1)
а(t)< аопт(t)
а(t+1)аопт(t)
-1

Таблиця №3.Оцінка квадрату матриці фінансової стратегії.
№ квадрату матриці фінансової
стратегії
Оцінка

1
-1

2
-1

3
-1

4
0

5
0

6
0

7
+1

8
+1

9
+1

Таблиця №4.Визначення номеру фінансової діяльності.
Оцінка характеристики стану
Підприємства
Оцінка квадрату
матриці фінансової
стратегії
Номер фінансової
стратегії

-1
-1
1

-1
0
2

-1
+1
3

0
-1
4

0
0
5

0
+1
6

+1
-1
7

+1
0
8

+1
+1
9


Вся мебель Москвы и Московской области на портале KOMOD.RU!
Таблиця №5.Склад фінансової стратегії.
№ фінансової стратегії в табл.№1.
Визначення стану
Підприємства
Склад фінансової
стратегії

1
незадовільний фінансово-гос-подарський стан з тенденцією до погіршення
Підприємство знаходиться в кризовому стані.для покращен-ня стану необхідна комплексна
система фінансово-господар-ського оздоровлення.потрібно
добитися приросту результатів фінансової і господарської дія-льності для переміщення в ква
драти 4,5,6.доцільним в май-бутньому буде зближення к по-тенціальним межам розвитку.

2
задовільний фінансово-госпо-дарський стан з тенденцією до погіршення
Старіюче підприємство.необхі-
дно недопустити одкат в квад-рати 1-3,досягнучи стабільно зростаючої тенденції розвитку. доцільним являється спроба виходу на нові сегменти ринку і розвиток технічних нововедень

3
добрий фінансово-господарсь-кий стан з тенденцією до погір-
шення
Підприємство,досягше меж ро-звитку.перспективною можна рахувати орієнтацію виробниц-тва,вихід на нові ринки збуту, проведення маркетингової по-літики,яка може надопустити одкату в нижні квадрати матри-
ці.

4
незадовільний фінансово-гос-подарський стан з нестабіль ною тенденцією розвитку
Забезпечення стабільності ро-
звитку дозволе підприємству покинути небезпечну зону мат-
риці.чим вище будуть темпи росту,тим скоріше відбудеться
здвиг до верхніх квадратів матриці.

5
задовільний фінансово-госпо-дарський стан з нестабільною тенденцією розвитку
Нестабільний стан.підприємст-
во балансує між небезпекою одкату в нижні квадрати матри-
ці.

6
добрий фінансово-господарсь-кий стан знестабільною тенде- нцією розвитку
непоганий стан,на котрий ,од-
нако,негативно впливає неста-
більний стан розвитку,що може
зумовити зпад в нижні квадра-
ти матриці.ліквідація причин,
які зімовлюють нестабільність
розвитку,лозволе зберегти по-
ложення в матриці.

7
незадовільний фінансово-гос-
подарський стан з тенденцією до покращення
Підприємство,яке виходить з кризового стану.при забезпе-
чинні добрих тенденцій зміни
фінансово-господарського ста-
ну в майбутньому стане реаль-
ною можливість покращення
стану.

8
задовільний фінансово-госпо-
дарський стан з тенденцією до
покращення
достатньо успішна діяльність.
однак,на всі можливості розви-
тку задієні.стабільна і динаміч-
на діяльність забезпечить мож-
ливість досягнення верхніх
квадратів матриці.

9
добрий фінансового-господар- ський стан з тенденцією до по-
кращення
успішна діяльність з реальни-
ми можливостями подальшого
розвитку.можлива одна стра-
тегія –утримання досягнутого стану.


Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування - Фінанси - Скачать бесплатно
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максиміза-цію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:
— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.
Завданнями фінансової стратегії є:
— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
—визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;
— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
— вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.
Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.
Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.
Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:
— прогноз звіту про прибутки та збитки;
— прогноз руху грошових коштів;
— прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.
ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.
Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;
які джерела їх надходження;
чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного
капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.
Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування
Рефераты > Финансы > Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування


Черноморские курорты ждут Вас!! Торопитесь пока есть места!
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максиміза-цію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:
— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.
Завданнями фінансової стратегії є:
— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
—визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;
— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
— вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.
Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.
Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.
Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:
— прогноз звіту про прибутки та збитки;
— прогноз руху грошових коштів;
— прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.
ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.
Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;
які джерела їх надходження;
чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного
капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.
Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максиміза-цію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:
— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.
Завданнями фінансової стратегії є:
— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
—визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;
— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
— вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.
Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.
Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.
Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:
— прогноз звіту про прибутки та збитки;
— прогноз руху грошових коштів;
— прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.
ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.
Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;
які джерела їх надходження;
чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного
капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.
ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВ
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максиміза-цію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:
— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.
Завданнями фінансової стратегії є:
— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
—визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;
— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
— вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.
Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.
Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.
Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:
— прогноз звіту про прибутки та збитки;
— прогноз руху грошових коштів;
— прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.
ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.
Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;
які джерела їх надходження;
чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного
капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.