Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
УДК330.123.3:334.716
КП
№
Ковальчук Тетяна Василывна
33024 м. Рівне, Чорновола 55а.
тел. 80966427758
Звіт
про науково-дослідну роботу
«Рівень використання основних виробничих фондів їх стан та ефективність виробництва»
Науковий керівник
доц. кафедри Економіки підприємства Гордійчук.А.С

Виконавець Ковальчук Т.В
студентка групи ЕП-25

Рукопис закінчено 15.05.2009 р
Рівне – 2009
РЕФЕРАТ

Звіт про науково – дослыдну роботу:41 c., 5 рис., 10 табл. 2 додатка, 10 джерел.
Об’єкт дослідження: вибірка 25 підприємств машинобудівної галузі на основі статистичного спостереження за останні 5 років.
Мета роботи: дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів їх стану на ефективність виробництва підприємства.
Метод дослідження: економіко-статистичний аналіз рівня використання основних виробничих фондів їх стану та його вплив на ефективність виробництва підприємства. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим чинником підвищення ефективності виробництва. Встановлено зв'язок між інтенсивністю використання основних виробничих фондів підприємства і результатами його діяльності, оскільки витрати на експлуатацію цих фондів у собівартості продукції становить більше 32 відсотки; показано вплив поліпшення використання основних виробничих фондів на збільшення обсягу виробництва продукції та зменшення частки витрат на експлуатацію основних фондів у собівартості одиниці продукції на 5-8 відсотка.
Упровадження запропонованих заходів забезпечить зниження собівартості продукції на 12 відсотків. Прогнозовані припущення щодо подальшого розвитку об’єкта передбачення впливу рівня використання та стану основних виробничих фондів на ефективність виробництва.
Звіт складається з двох частин:
- теоретичної- теоретичні основи підвищення ефективності ОВФ підприємства та його вплив на господарську діяльність;
- розрахункової - дослідження рівня використання ОВФ їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
А також містить статттю на тему: »Вплив стану ОВФ підприємства на його господарську діяльність» та рецензію до неї.
В даній науковій роботі досліджувались різні показники використання основних виробничих фондів, та їх впливу на ефективність виробництва.
ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ,ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА, РІЧНИЙ ЗНОС, ФОНДОВІДДАЧА, ПРИДАТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ,ЗНОШЕНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ, ОНОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВ.[1, ст. 218]
ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
ВСТУП
РОЗДІЛ1.Теоретичні основи підвищення ефективності основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність.
Основні виробничі фонди як економічна категорія…………………………………6
Механізм впливу основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства………………………………………………………………………….10
Поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства і ефективність виробництва…………………………………………………………...13
РОЗДІЛ 2. Дослідження рівня використання основних виробничих фондів їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
2.1. Методика проведення дослідження………………………………………………….18
2.2. Характеристика об’єкту дослідження і вихідної інформації……………………….19
2.3.Дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва………………………………………………………………………...20
2.4. Дослідження впливу стану основних виробничих фондів на ефективність виробництва………………………………………………………………………………………..26
2.4.1. Дослідження впливу зношення основних виробничих фондів на ефективність виробництва………………………………………………………………………………………..28
2.4.2.Дослідження впливу придатності основних виробничих фондів на ефективність виробництва………………………………………………………………………………………..33
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
“Додаток”А Таблиця випадкових чисел
“Додаток”Б Стандартне значення критерію t (критерій Сьюдента)


УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ:

ОФВ – основні виробничі фонди
Ов – обсяг виробництва продукції
Бв – балансова вартість
В – витрати виробництва
Рзн – річний знос
Фв – фондовіддача
Фє – фондоємність
Кпр – коефіцієнт придатності
Кзн – коефіцієнт зносу
Кон – коефіцієнт оновлення
В1грн – витрати на одну гривню виробленої продукції
№ п/п – номер по порядку






ВСТУП
Науково-дослідна робота виконана на основа техніко-економічного обґрунтування, використовуючи при цьому таблицю випадкових чисел(додаток А).
Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі виробництва як елемент продуктивних сил , самі по собі не є економічною категорією. Економічною категорією є спосіб використання засобів праці, характер застосування яких визначається власністю на засоби виробництва і являє собою одне з відношень економічного ладу.
Насамперед слід сказати що, тема курсової є актуальною, саме в умовах ринкової економіки абсолютної актуальності набуває підвищення рівня економічної ефективності використання ОВФ. Кожному підприємству важливо знати якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів брало участь у його створені. Поліпшення використання ОВФ означає що, за цієї самої їх величини збільшиться виробництво продукції, збільшиться маса чистого продукту. Тому від рівня використання ОВФ залежить господарська діяльність підприємства, а в подальшому його прибутковість та конкурентоспроможність, тому ця робота буде корисною для галузей господарської діяльності підприємства.
Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції. Проте обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від забезпечення підприємства основними виробничими фондами та іншими виробничими ресурсами, але й від того, наскільки основні виробничі фонди ефективно використовуються.[3, ст.63]
Мета мого дослідження заклечається у сформуванні економічного мислення, знань та практичних навичок щодо вирішення проблеми використання основних виробничих фондів, а саме поліпшення їх використання та значення як для підприємства так і для економіки в сучасних умовах.
Для досягнення мети написання роботи, необхідно вирішити такі завдання: - дослідити:
Вплив фондовіддачі на ефективність виробництва підприємства;
Вплив зношеності основних фондів на ефективність виробництва підприємства;
Вплив придатності основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність
Основні виробничі фонди як економічна категорія
Перш за все слід сказати що основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці. Виражені у грошовій формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання, в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання, у процесі виробництва виробничі запаси поділяються на оборотні і основні.
Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.
Засоби виробництва
Виробничі фонди
Засоби праці
Предмети праці
Основні фонди
Оборотні фонди
Рис. 1.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів.
Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму
Також до основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основних фондів підприємства. Їх структура зображена на рис. 1.2.
Виробничі фонди підприємства
Основні фонди
Оборотні фонди
Основні фонди невиробничого призначення
ОВФ
житлові будинки
культурно-побутові об”екти
комунальні споруди
будинки медичного призначення
багаторічні насадження
Пасивна частина
Активна частина

робочі машини та механізми
транспортні засоби
силові машини та устаткування
виробничий інвентар та інструмент
виробничі споруди, будівлі
передавальні пристрої
господарський інвентар

Рис. 1.2. Структура основних фондів підприємства.
Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини. А тепер більш детальніше розглянемо цю класифікацію.[7, ст115-125]
До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (будинки, споруди).
Відношення вартості окремих видів основних виробничих фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини.
Вона змінюється під впливом багатьох чинників:
- виробничо-технологічних особливостей підприємства;
- науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
- ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
- відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
- вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
- територіальне розміщення підприємства.
Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди, передавальні пристрої – 20-25%, силові, робочі машини і устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості основних виробничих фондів.
Загалом на промислових підприємствах України у структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у таких межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; транспортних засобів – 3-4%; силові та робочі машини і устаткування – 14-16%.
За принципом матеріально-натурального, складу і виробничого призначення основні фонди підрозділяються на:
1) будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці (виробничі корпуси цехів, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії);
2) спорудження - інженерно-будівельні об'єкти, призначені для виконання тих чи інших технічних функцій, необхідних для процесу виробництва і не зв'язаних зі зміною предметів праці (насосні станції, тунелі, мости й очисні спорудження, резервуари і т.д.);
3) передаточні пристрої - пристрої, за допомогою яких передаються енергія різних видів, а також рідкі і газоподібної речовини (нафтопроводи, газопроводи і т.п.);
4) машини й устаткування в т.ч.:
а) силові машини й устаткування, призначені для вироблення і перетворення енергії (генератори,двигуни);
б) робочі машини й устаткування, які використовуються безпосередньо для впливу на предмет праці чи для його переміщення в процесі створення продукції чи надання послуг, тобто для особистої участі в технологічних процесах (верстати, преси, підйомно-транспорні механізми й ін.);
в) вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування і т.п.;
г) обчислювальна техніка;
д) інші машини й устаткування;
5) транспортні засоби, призначені для транспортування вантажів і людей у межах підприємства і поза ним;
6) інструменти усіх видів і пристосування, що прикріплюються до машин дляобробки виробу (затиски, тиски і т.д,);
7) виробничий інвентар, який використовують для проведення виробничих операцій (робочі столи), збереження рідких і сипучих тіл, охорони праці і т.п.;
8) господарський інвентар ( меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп’ютери для проведення звітності та обліку, розмножувальна техніка, протипожежні засоби).
9) Робоча і продуктивна худоба.
10) Багаторічні насадження.
11) Капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель.
12) Інші основні виробничі фонди.
Для встановлення норм амортизаційних відрахувань із розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують групову класифікацію основних виробничих фондів згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковими строками експлуатації.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці. Отож, проаналізувавши ОВФ як економічну категорію можна сказати, що жодне підприємство не може існувати без виробничого фонду, якою б діяльністю воно не займалося б ( чи то виробничою, чи ні).[3, ст..87]




1.2.Механізм впливу основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
ОВФ- основні складові підприємницького господарювання, задопомогою яких і здійснюється вся діяльність підприємства.
Оскільки кожне підприємство зацікавлене в збільшені продуктивності праці, а це досягається за допомогою ефективності використання ОВФ, то розглянемо саме ті показники, що разом становлять механізм впливу ОВФ, які сприяють цьому.
При зменшенні робочого часу основних виробничих фондів збільшується продуктивність праці та обсяг виробництва і зменшується собівартість продукції.
Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці, тим праця є більш плодотворною і економічною.
Продуктивність живої праці на підприємстві вимірюється кількістю продукції, що виготовляється за одиницю часу, або величиною втрат праці, що витрачається на виготовлення одиниці продукції. В цьому випадку чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або менше витрачається робочого часу на виготовлення одиниці продукції, тим вища продуктивність живої праці.
Підвищення продуктивності праці має насамперед економічне значення, яке виражається у наступному:
- забезпечує збільшення виробництва продукції;
- забезпечує скорочення витрат живої праці на виробництво продукції та економію робочого часу;
- створює передумови для скорочення робочого дня;
- забезпечує скорочення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції, а за умови випереджувальних темпів росту продуктивності праці у порівнянні і ростом середньої заробітної плати забезпечує здешевлення продукції;
- сприяє підвищенню ефективності використання та економії витрат матеріалізованої праці;
- виступає вирішальним мотивом поліпшення матеріального добробуту працівників підприємства.
Можна виділити кілька варіантів зростання продуктивності праці на підприємстві:
- збільшення виробництва продукції випереджає ріст витрат праці;
- виробництво продукції збільшується, а витрати праці зменшуються;
- виробництво продукції залишається незмінним, а витрати праці зменшуються;
- виробництво продукції зменшується, а витрати праці зменшуються ще більш високими темпами.
Соціальне значення росту продуктивності праці заключається в тому, що за рахунок підвищення продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників, що призводить до поліпшення їх добробуту, до розширеного відтворення робочої сили.
Таким чином, чим вища продуктивність праці окремих працівників, окремого колективу або суспільства у цілому, тим більше виробляється матеріальних благ для особистого і виробничого споживання, тим більше є матеріальних можливостей для розширення виробництва.[10]
Зниження витрат виробництва є важливою умовою підвищення ефективності виробництва, тобто його прибутковості. Тому у зниженні собівартості повинні бути зацікавлені всі.
Грошовий вираз витрат на виробництво і продаж продукції називається собівартістю продукції.
За своєю економічною природою собівартість виражає поточні витрати на виробництво продукції, а відповідно, характеризує ефективність виробництва.
Зниження собівартості вказує на економію витрат уречевленої і живої праці на одиницю продукції. Вона характеризує ефективність використання робочої сили, продуктивності праці, оскільки рівень собівартості продукції залежить від продуктивності праці працівників підприємства та величини заробітної плати. У зниженні собівартості продукції має бути зацікавлена держава, оскільки зниження собівартості продукції забезпечує зниження витрат ресурсів, зниження ціни. Зекономлені ресурси створюють умови для збільшення обсягу виробництва продукції. Підприємство зацікавлене у зниженні собівартості продукції, бо забезпечується зростання продуктивності праці. Працівник також зацікавлений у зниженні собівартості продукції, бо це повинно забезпечувати зростання заробітної плати. В собівартості відображається ефективність використання основних виробничих фондів, яка впливає на її величину в залежності від рівня фондовіддачі, їх використання і структури. У собівартості продукції відображаються ступінь використання оборотних матеріальних ресурсів, яке вимірюється матеріало- та енергоємністю продукції.
На кожному підприємстві собівартість продукції носить індивідуальний характер і її рівень залежить від конкретних умов (технічних, технологічних, економічних, організаційних, природних).
Зниження собівартості продукції на підприємстві відбувається за рахунок:
- зниження матеріальних витрат, за рахунок зменшення їх у натуральному виразі;
- зниження витрат у вартісному виразі;
- за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів;
- поліпшення використання персоналу підприємства (рівень продуктивності праці);
- зменшення витрат на організацію і управління підприємством.
Кількість продукції що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства ОВФ, але від того, на скільки повно використовуються. Тому, основний механізм повинен діяти в сторону поліпшення використання ОВФ має велике народно господарське значення. Підвищення використання ОВФ знаходить свій вираз у збільшені виробництва планової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниження собівартості продукції тощо. Саме переоснащення підприємства, модернізація, проведення капітальних ремонтів, покращують продуктивність праці, досягнення НТР, механізація і автоматизація виробничих процесів,заміна морально-застарілого, фізично-зношеного обладнання новим поліпшують використання ОВФ. А це в свою чергу відбивається на збільшені продуктивності праці, обсязі виробництва продукції, та на прибутковості та конкурентоспроможності підприємства.[9,ст .220]






Поліпшення використання ОВФ підприємства як фактор підвищення ефективності виробництва
Поліпшення використання ОВФ прямо впливає на ефективність виробництва, підвищує придатність основних фондів, збільшує фондовіддачу, зменшує термін корисного використання ОВФ, а це в свою чергу підвищує продуктивність праці та ефективність господарської діяльності підприємства.
Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.
Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності устаткування:
- у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли;
- підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);
- механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування;
- застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший – показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий – показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.

Структура
основних фондів
– видова
устаткування
– технологічна
– вікова
виробничих площ
Показники ефективності відтворення
Показники ефективності використання
Узагальнюючі
Фондовіддача (за показниками обсягу продукції та прибутку)
Фондомісткість
Коефіцієнти:
оновлення основних фондів
вибуття основних фондів
спрацювання окремих видів та всієї сукупності основних фондів
Устаткування виробничих площ
Коефіцієнти:
використання наявного (установленого) устаткування
змінності роботи устаткування
використання календарного (режимного) фонду часу
інтенсивного навантаження устаткування
Напруженість використання:
устаткування
виробничих площ






Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.[8,ст.185]
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об’єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв’язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0x0,6).[10]
Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.
Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:
EMBED Equation.3 ,
де F — ефективність;
Е — ефект (результати);
Р — витрати (ресурси).
При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.
Отже, можна сказати, що поняття ефективності використання виробничих фондів підприємства характеризується співвідношенням роботи працівників і засобів праці. Основними частинами виробничих фондів підприємства є оборотні фонди та основні фонди, але основну роль відіграють основні фонди, Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.
Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат.
Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності. [5, ст.24]
Оскільки поліпшення використання ОВФ є одним безпосередньо впливає на підвищення ефективність то важливим є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.

РОЗДІЛ 2. Дослідження рівня використання ОВФ їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
2.1 Методика проведення дослідження
Перш за все методика-це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів. Методика є системною сукупністю прийомів дослідження, це система правил використання методів, прийомів і техніки дослідження. Вибір окремих методів дослідження диктується характером матеріалу, умовами й метою окремого дослідження. Методи – це впорядкована система, в якій визначається їх місце відповідного до конкретного етапу дослідження. Створення наукової методології та методики досліджень є великою перемогою людського розуму.
Тому для виконання науково-дослідної роботи я застосовую конкретні показники які наведені нижче, а також використовуватиму окремі коефіцієнти для визначення достовірних даних, а саме :
- коефіціент варіації;
- коефіціент кореляції;
- коефіціент придатності;
- коефіціент зносу ;
Відносною мірою варіації є коефіціент варіації. Він дозволяє порівнювати ступінь варіаційної ознаки у рядках варіації з різним рівнем середньої величини.
V= EMBED Equation.3 *100%, (2.1)
Для визначення форми і тісноти двох змінних величин використовують коефійіент лінійної кореляції. Коефіціент кореляції виражає напрямок та міру тісноти звязку між ознаками. Коливається в межах від ±0 до ±1. Плюс ознпчає прямий, а мінус- зворотній звязок.
EMBED Equation.3 , (2.2)
Для оцінки технічного стану основних фондів розраховується коефіцієнту зносу:
Кзн = ?Зн/ Бв перв , (2.2)
?З – сума нарахованого зносу;
Бв перв – первісна вартість основних фондів;
Та коефіцієнт придатності:
Кприд=Бвзал/Бвперв, (2.3)
Коефіцієнти зносу та придатності розраховуються для загальної величини основних фондів і для окремої групи.
2.2 Характеристика об’єкту дослідження і вихідної інформації
Залежність величини похибки вибірки від її абсолютної чисельності і від ступеню варіювання ознаки знаходять своє визначення у формулі середньої похибки вибірки.
Відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов’язані із середньою похибкою таким рівнянням: [2, ст121]
EMBED Equation.3 , (2.4)
де EMBED Equation.3 - гранична похибка вибірки;
EMBED Equation.3 – коефіцієнт довіри який залежить від вірогідності.
EMBED Equation.3 , (2.5)
Формула (2.5) для визначення граничної похибки вибірки дає можливість не тільки визначити похибку вибірки, а й розрахувати чисельність вибірки,. Тоді чисельність безпоторотної вибірки буде становити:
де ? – квадратичне відхилення варіюючої ознаки;
?2 – дисперсія варіюючої ознаки;
EMBED Equation.3 – коефіцієнт довіри;
N – чисельність генеральної сукупності;
EMBED Equation.3 - гранична похибка вибірки.
Завдання:
- Значення ? прийняті на рівні 0,4
- стандартна похибка безповоротної вибірки ? 0,07
- значення критерію достовірності t =2
Тепер ми можемо провести розрахунок:
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 ;
Отже, при проведені розрахунку зі застосуванням безповоротної вибірки ми отримали 25 підприємств. Відібрані одиниці сукупності необхідно звести у відповідну таблицю (табл. 2.1), які в подальшому будуть використовуватися у дослідженнях.

Таблиця 2.1
Таблиця з вихідними даними
2.3 Дослідження впливу рівня використання ОВФ на ефективність виробництва
Рівень використання основних виробничих фондів характеризується їх фондовіддачею а ефективність виробництва, величиною витрат на 1 грн проданої продукції. Ці показники наводяться в табл. 2.2.
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню основних виробничих фондів, визначається як відношення виконаних робіт до середньорічної вартості основних виробничих фондів:
EMBED Equation.3 , (2.6)
де О - фактичні обсяги продукції (робіт);
EMBED Equation.3 - балансова вартість основних виробничих фондів.
За показник, який буде характеризувати ефективність виробництва, візьмемо собівартість одиниці продукції, який характеризується грошовим виразом витрат на одиницю продукції.
EMBED Equation.3 , (2.7)
де С- витрати виробництва, тис. грн;
EMBED Equation.3 - річний обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Таблиця 2.2
Розрахунок рівня фондовіддачі і витрат на 1 грн проданої продукції
На основі даних таблиці 2.2 будуємо ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від фондовіддачі. Розрахунки подаємо у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3
Ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від фондовіддачі
Висновок: у наведеному прикладі не спостерігається чіткої залежність між витратами на 1 грн. виробленої продукції і фондовіддачею ОВФ. Тому варто здійснити побудову відповідного графіка та визначити коефіцієнт лінійної кореляції, що дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність.
Для побудови точкової діаграми на полі графіка по осі Х наносяться значення фондовіддачі ОВФ, а на осі У – відповідні значення витрат на 1 грн. проданої продукції (Рис 2.1).

Рис.2.1 - Вплив фондовіддачі на ефективність виробництва
Точкова діаграма (Рис. 2.1) свідчить, що, дійсно, спостерігається певна залежність між витратами на 1 грн. проданої продукції та фондовіддачею ОВФ. Хоч на практиці спостерігається чітка обернена залежність. Для перевірки визначимо тісноту зв’язку між ознаками, розрахувавши коефіцієнт лінійної кореляції за формулою. Для цього складемо допоміжну таблицю для визначення коефіцієнта лінійної кореляції (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Кореляційна таблиця зв’язку між фондовіддачею і ефективністю виробництва
Для визначення тісноти зв’язку визначимо коефіцієнт кореляції – r.
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції:
EMBED Equation.3 , (2.8)
де r – коефіцієнт кореляції;
х – фондовіддача;
у – обсяг виробництва продукії.
Підставляємо дані у формулу і отримуємо:
EMBED Equation.3
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є від’ємний, а це означає, що між показниками існує обернений зв'язок. Оскільки коефіцієнт кореляції знаходиться в межах -0,01; -0,03, то зв’язок між фондовіддачею і ефективністю виробництва – слабкий. [6]
Dx = R2 = 0.0025 значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Зміна ефективності виробництва на 0,25% пояснюється зміною фондовіддачі, а на 99,75% - іншими факторами.
Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою:
EMBED Equation.3 , (2.9)
Де, n – кількість одиниць сукупності.
EMBED Equation.3
Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від -0,051 до 0,21.
Виконуємо перевірку статистичної значимості коефіцієнта кореляції, для цього використовуємо критерій Ст’юдента, розрахункове значення якого обчислюється за формулою:
EMBED Equation.3, (2.10)
Обраховуємо значення:
EMBED Equation.3
Визначаємо критичне значення, яке дорівнює 2,1 (Додаток Б). Оскільки теоретичне менше за критичне |tR<|tкр , -0,24 < 2,1, то можна зробити висновок, що коефіцієнт кореляції є статистично не значимим і зв'язок між змінними моделі відсутній. Шукаємо рівняння регресії.[6]
Параметри EMBED Equation.3 і EMBED Equation.3 обчислюються за такими формулами:
EMBED Equation.3
, (2.11)
EMBED Equation.3
(2.12)
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3
(2.13)
EMBED Equation.3 Ух= -0,0741 х+ 0,957- рівняння регресії
Висновок: в результаті проведених досліджень одержано певну залежність, яка виступає як доповнення, уточнення наукової новизни. З отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що із зростанням фондовіддачі ОВФ витрати на 1 грн. проданої продукції зменшуються, ця залежність є пряма, але носить обернений характер. Слід сказати, що на практиці ця залежність має більш виражений вигляд. [4, ст.48]