ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення групового заняття з навчальної дисципліни
«Тактика»
Т Е М А № 3: Оборона
Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія


Навчальні питання та розподіл часу:

ВСТУП – 5 хв.
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Оголосити тему та мету заняття, навчальні питання.
Оборона, як вид бою виникла одночасно з таким видом бою як наступ. По мірі розвитку засобів озброєної боротьби, підвищення бойових можливостей військ, збільшення просторового розмаху бойових дій удосконалювалися способи підготовки, будування та ведення оборони, зростали масштаби її застосування.
У далекій давнині і у середні віки для оборони використовувались укріплені міста, фортеці та замки. До появи вогнепальної зброї при веденні оборони у польових умовах війська розташувалися у щільно зімкнених побудовах на непідготованих в інженерному відношенні позиціях.
З оснащенням військ вогнепальною зброєю в обороні почали використовуватись польові оборонні спорудження, укріплення для артилерії. Почала, з появою нарізної зброї, зароджуватись позиційна оборона. Подальший розвиток вона отримала під впливом вирослої сили рушнично - кулеметного та артилерійського вогню.
Подальший розвиток теорія і практика оборони отримала в роки 1-ї світової війни, у між військовий період, а особливо, в роки ВВВ.
У сучасний час, в зв?язку із запровадженням у військах ряду держав ядерної зброї, вдосконаленням звичайних засобів ураження, оснащенням підрозділів (частин) великою кількістю танків та інших броньованих машин, широким застосуванням повітряних десантів, до оборони почали висуватися більш новіші та сучасніші вимоги.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
Тема «Оборона», спрямована на подальше удосконалення знань курсантів та їх ознайомлення з організацією та основами бойового застосування підрозділів.
Навчально-виховна мета теми досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Основним з них є постановка проблемних питань щодо організації і ведення наступу в сучасних умовах.
Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до аудиторії по питанням, які вони повинні вивчали на попередньому курсі. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал, дивлячись в аудиторію, спостерігати за реакцією курсантів, що дозволить в залежності від уваги курсантів міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії.
Дидактичні матеріали в ході лекції слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань лекції.
Мета. Умови переходу до оборони.
Оборона - це вид бою, який має на меті відбити наступ переважаючих сил противника? нанести йому максимальних втрат? утримати важливі райони (об?єкти) місцевості і цим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ (слайд 3).
Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти всім видам зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.
Зайняття оборони або перехід до неї можуть здійснюватись навмисно або вимушено.
Навмисне зайняття оборони найбільш типове для початку війни, щоб зупинити противника оборонними діями, спираючись на обладнану в інженерному відношенні місцевість. Вимушений перехід до оборони застосовується в ході контрнаступальної (наступальної) операції для відбиття контрудару противника, закріплення і утримання зайнятих районів і рубежів, у разі невдалого завершення зустрічного бою, недостатньої кількості сил і засобів для продовження наступу, або є наслідком великих втрат, що зазнали війська в ході наступу.
Оборона може готуватися протягом тривалого часу або у стислі терміни.
Залежно від бойового завдання та умов обстановки перехід підрозділів до оборони може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності зіткнення з ним (слайд 4).
Як показав досвід ВВВ та локальних війн, перехід підрозділів до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником частіш за все здійснюється (слайд 5): під час відбиття контратак переважаючих сил противника в ході наступу; для закріплення і утримання захоплених рубежів; для прикриття флангів наступаючих військ; в наслідок невдалого результату зустрічного бою
В цих умовах перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогнем противника.
Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найсприятливіші умови для підготовки підрозділів до оборони. У таких умовах підрозділи частіш за все будуть переходити до оборони для (слайд 6):
прикриття державного кордону; під час дій у другому ешелоні або резерві; під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів, що обороняються у смузі забезпечення; на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування і розгортання головних сил; там де наступ з низки причин не передбачається, але можливі наступальні дії противника; на морському узбережжі та островах
Командири підрозділів будуть мати більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню і загороджень, підготовки маневру силами і засобами, а також для широкого використання інженерної техніки не тільки у глибині, але і на передньому краї оборони. Крім того підрозділи успішно можуть здійснювати маскування.
Висновок: отже, оборона є одним із основних видів бою, який створює умови для переходу в наступ.
Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання.
2. Види оборони та їх характеристика. Вимоги до оборони.
Види оборони залежать від бойового завдання, наявності сил і засобів, характеру місцевості та обстановки, що складається, та можуть бути позиційна, маневрена або мобільна.
Позиційна оборона – організується та проводиться з метою відбиття наступу противника шляхом нанесення йому максимальних втрат під час стійкого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків і насамперед там, де втрата території неприпустима. Головне завдання з’єднань та військових частин у позиційній обороні полягає в тому, щоб зупинити та відбити наступ противника та утримати райони оборони, що зайняті
Головні сили зосереджуються в першому ешелоні, а у другому ешелоні (загальновійськовому резерві) знаходиться, як правило, менша частина сил і засобів, яка призначена для збільшення глибини оборони, блокування противника, що вклинився в оборону, поновлення втраченого положення проведенням контратак, для посилення районів оборони, що знаходяться під загрозою захоплення противником (слайд 7).
Маневрена оборона – організується та проводиться з метою нанесення противнику втрат, виграші часу та збереження власних сил шляхом послідовних оборонних боїв на заздалегідь підготовлених та ешелонованих у глибину оборонних рубежах у сполученні з короткими контратаками (слайд 8).
Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території, через відсутність достатньої кількості сил для ведення позиційної оборони, а також в умовах раптового нападу противника, коли немає часу для розгортання військ на заздалегідь підготовлених (намічених) рубежах, та при веденні бойових дій у смузі забезпечення (слайд 9).
Головне завдання з’єднань та військових частин у маневреній обороні полягає в тому, щоб примусити наступати противника в тому напрямку, на якому підготовлена стійка позиційна оборона, або втягнути противника в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками (контрударами). Головні сили можуть зосереджуватися на першому, або на другому рубежі, в деяких випадках сили розділяють рівномірно для дій на кожному оборонному рубежі.
Мобільна оборона – система оборонно-наступальних дій, які організуються та проводяться з метою порушити початковий замисел противника завданням ударів авіацією, ракетними військами і артилерією та військами, десантно-штурмовими діями, виграти час для висування резервів з глибини, поставити противника у невигідне становище, перехопити ініціативу і за допомогою резервів, які надійшли, завдати йому ураження (слайд 10).
Мобільна оборона є найбільш динамічним, активним і рішучим видом оборони. Сутність такої оборони полягає в послідовному розгромі ударних угруповань противника завданням йому ударів засобами вогневого ураження, зосередженням проти його угруповань більшої частини сил та засобів, широкому використанні оборонних боїв у поєднанні з наступальними, рейдовими та десантно-штурмовими діями.
Основним способом ведення мобільної оборони є завдання противнику вогневого ураження з початком його вторгнення, стійке утримання ключових районів оборони і послідовне завдання ураження противнику, який обходить ці райони, ударами у фланги і тил. За певних умов, якщо склалося вигідне співвідношення сил і засобів, з метою розгрому угруповання противника може бути здійснений перехід до наступальних дій. У окремих випадках перехід до наступальних дій може здійснюватися з виходом за передній край оборони, під час ведення боїв у смузі забезпечення та коли війська противника ще знаходяться у вихідних районах для переходу у наступ або на маршрутах висування (слайд 11).
Більша частина сил і засобів, в першу чергу танкові підрозділи, виділяються до складу загальновійськового резерву і призначаються для проведення рейдових дій і нанесення потужних контратак з метою знищення основного угруповання противника у вигідному місці та у вирішальний час.
Найменшим з’єднанням (військовою частиною) що може самостійно вести мобільну оборону, може бути бригада (полк). Для ведення мобільної оборони війська повинні мати надійне повітряне прикриття, рівну з противником рухомість або перевищувати його, а місцевість повинна дозволяти застосування танкових і механізованих військ.
Вимоги до оборони (cлайд 12).
Оборона повинна бути?
- стійкою і активною (протистояти ударам всіх видів зброї, атаці крупних мас танків і піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аєромобільними і диверсійно-розвідувальними групами)?
- протитанковою?
- протиповітряною?
- протидесантною?
- глибоко ешелонованою?
- готовою до тривалого ведення бою.
Підрозділи повинні стійко обороняти займані позиції навіть в умовах повного оточення і відсутності тактичного зв?язку з сусідами.
Вони не мають права залишати займані позиції і відходити без наказу старшого командира.
Шляхи досягнення стійкості і активності в обороні (слайд 13,14).
Стійкість і активність оборони досягається?
- витримкою, стійкістю і впертістю військ, які обороняються, їх високим моральним духом?
- безперервною розвідкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак?
- старанним маскуванням бойових порядків і введенням противника в оману відносно побудови оборони і задуму дій?
- вправною (умілою), різноманітною побудовою оборони?
- вмілим використанням вигідних умов місцевості і її інженерного обладнання?
- створенням старанно організованої системи вогню, особливо протитанкового, в сполученні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій?
- надійною протиповітряною обороною?
- своєчасним маневром підрозділів, вогневими засобами і вогнем на погрозливі напрямки?
- негайним знищенням противника, який вклинився в оборону і його десантів?
- застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, які здібні приголомшити противника, поставити його у важке становище, нав?язати йому свою волю та ініціативу?
- постійним виконанням заходів по захисту від ЗМУ і ВТЗ противника?
- упорним і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) в сполученні з проведенням контратак.
Висновок: таким чином, в залежності від умов, що склалися, та вимог до оборони, остання може бути декількох видів кожен з яких має свої особливості ведення.
Після доведення положень другого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання.
3. Вогневе ураження в обороні. Всебічне забезпечення оборони.
Вогневе ураження – це поразка об?єктів (цілей) противника вогнем різних видів зброї, ударами ракетних військ і авіації з використанням боєприпасів у звичайному спорядженні. Вона здійснюється на протязі всього бою (операції). В обороні для вогневої поразки противника створюється система вогню. Вогнева поразка угрупування противника, який приготувався до переходу в наступ, може здійснюватись проведенням контрпідготовки (слайд 15).
До початку наступу противника в підрозділах призначаються чергові БМП (БТР), танки та інші вогневі засоби, які займають запасні або тимчасові вогневі позиції і знаходяться в постійній готовності до знищення окремих груп противника, які ведуть розвідку, пророблюють проходи в загородженнях або намагаються проникнути у глибину оборони.
Дрібні групи і розвідувальні підрозділи противника знищуються раптовим вогнем бойової охорони. Великі сили противника, при підході їх до позиції бойової охорони, уражаються не тільки вогнем штатних засобів охорони, але і виділеними вогневими засобами з підрозділів, діючих на передньому краю оборони у першому ешелоні.
З початком атаки противника основні зусилля всіх сил і засобів підрозділів першого ешелону, артилерії і мінометів, ПТКР, вертольотів і авіації зосереджуються на ураженні танків (БМП, БТР) і мотопіхоти. По мірі підходу противника до переднього краю оборони, вогонь доводиться до найбільшої напруги.
В ході бою велика увага приділяється протиповітряній обороні.
Система вогню в обороні.
Під системою вогню прийнято розуміти уміле розміщення і використання у відповідності задуму бою вогневих засобів для ураження противника при підході його до переднього краю оборони, розгортанні до атаки, відбитті атаки танків і мотопіхоти перед переднім краєм оборони, на флангах і при вклиненні в оборону (слайд 16).
Система вогню будується з урахування вогневих можливостей всіх видів зброї і придатних засобів, їх тісної взаємодії у сполученні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.
Система вогню включає (слайд 17)?
- ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, які підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, в проміжках між опорними пунктами і в глибині оборони?
- зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищування в першу чергу танків та інших броньованих машин противника?
- підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткий час на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.
Основу системи вогню складає протитанковий вогонь протитанкових засобів, артилерії прямої наводки з урахуванням використання на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомих загонів загороджень.
Для боротьби з танками визначається зона вогню протитанкових засобів, виходячи з їх наявності.
Зона вогню протитанкових засобів - це ділянка місцевості перед її переднім краєм оборони, на флангах, в проміжках і в глибині оборони, по якій завчасно підготовлений і ведеться вогонь з танків, ПТКР, БМП, артилерії та інших засобів (слайд 18).
Зона має дві межі? ближню і дальню. Ближня межа визначається рубежем переднього краю оборони, а дальня - максимальною прицільною дальністю протитанкових засобів з урахуванням умов місцевості перед переднім краєм і на флангах оборони.
Зона суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї створюється для відбиття масованих атак танків і мотопіхоти противника. Вона має ближню і дальню межі. Глибина зони буде визначатися умовами місцевості і дальністю ефективного вогню вогневих засобів, які беруть участь, і може бути 400 - 800 м і більше (слайд 19).
При організації системи вогню особлива увага звертається на створення вогневих мішків.
Вогневий мішок - це ділянка місцевості перед переднім краєм або в глибині оборони, по якому з флангів і з фронту підготовлений вогонь високої щільності всіх, або більшої частини вогневих засобів з метою нанесення максимального ураження наступаючого противника в короткий час.
Готовність системи вогню визначається (слайд 20)??
- заняттям вогневими засобами своїх позицій?
- підготовкою даних для стрільби?
- наявністю ракет і боєприпасів.
Глибина зони вогню протитанкових засобів досягає - 0.8 - 4 км (СПГ-9 ? гармати “Гром” - 0.8 км? гармати танка - до 2.5 км? ракети ПТКР - 1 - 4 км).
Глибина зони вогню стрілецької зброї - 400 - 600 м.
Розміри ділянок зосередженого вогню по фронту і в глибину можуть бути (слайд 21)?
- для танкового взводу (4 танки) - в ширину до 160м (по 40м на гармату)? в глибину - до 100м.
- механізований взвод на БМП - в ширину до 75м (по 25м на гармату) ? в глибину - до 50м.
- для стрілецької зброї механізованого взводу - до 100м (із щільністю 10 - 12 куль на 1м)? роти - до 300м.
Крім того, в обороні застосовується зосереджений вогонь взводу (роти) на більші дальності?
- для роти на БМП – 2 – 2,5 км?
- для танкової роти – 3,5 – 4,5 км.
При створенні системи вогню назначається смуга вогню і додатковий сектор обстрілу. Ширина смуги вогню повинна бути не менше фронту оборони підрозділу. Глибина її визначається дальністю дійсного вогню вогневих засобів підрозділу.
Система інженерних загороджень включає (слайд 22)? мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до руйнування (мінування) об?єкти, які будуть створюватися перед позицією бойової охорони, переднім краєм, в проміжках і на флангах оборони у відповідності із задумом бою у сполученні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.
Основу системи загороджень складають мінно - вибухові загородження.
Всебічне забезпечення оборони
Всебічне забезпечення бою полягає в організації та здійсненні заходів, що направлені на створення військам сприятливих умов для виконання завдань, які перед ними поставлені. Всебічне забезпечення бою проводиться безперервно як під час підготовки, так і вході бою та складається з бойового, морально-психологічного, матеріально-технічного та медичного забезпечення.
1. Бойове забезпечення
Бойове забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, що спрямовані на виключення раптовості нападу противника, зниження ефективності його ударів по наших військах, створення військовим частинам (підрозділам) сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій та успішного його ведення.
Видами бойового забезпечення є (слайд 23): розвідка; охорона; інформаційна боротьба; радіоелектронна боротьба; тактичне маскування; інженерне забезпечення, радіаційний, хімічний, біологічний захист військ (сил); топогеодезичне і гідрометеорологічне (метеорологічне) забезпечення. Захист від високоточної зброї противника здійснюється при виконанні заходів бойового забезпечення.
Бойове забезпечення| організовується начальником штабу бригади (полку|) і відповідними начальниками родів військ і служб на підставі рішення командира бригади (полку|), його| вказівок і розпоряджень| вищого| штабу по видах бойового| забезпечення|. Завдання з бойового| забезпечення| доводяться| до військових частин (підрозділів) розпорядженнями| штабу бригади (полку|). Відсутність вказівок і розпоряджень не звільняє|визволяє| командирів і начальників від своєчасної організації бойового забезпечення.
Розвідка організується і ведеться з метою добування відомостей про противника та місцевість. Організація безперервної і активної розвідки є основним обов’язком командирів усіх ланок, штабів, начальників родів військ і служб.
Основні зусилля розвідки зосереджуються на своєчасному викритті угрупування противника, яке протистоїть, особливо місць розташування засобів масового ураження, систем високоточної зброї і радіоелектронного подавлення, його замислу дій, боєздатності і готовності до нанесення ударів. Вона повинна своєчасно добути і доповісти дані, що виключають раптовість дій противника (слайд 23).
Розвідка ведеться всіма військовими частинами і підрозділами родів військ, спеціальних військ і авіацією. Основними вимогами, що висуваються до розвідки, являються цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність, скритність, достовірність і точність визначення місць розташування (координат) об’єктів (цілей), що розвідані.
Охорона організовується і здійснюється з метою не допустити проникнення розвідки противника в район дій (розташування) своїх військ, виключити раптовий напад на них наземного противника, його повітряних десантів (аеромобільних груп) і забезпечити військовим частинам (підрозділам), що охороняються, час і вигідні умови для розгортання (приведення в бойову готовність) і вступу до бою. Вона здійснюється всіма без виключення військовими частинами, підрозділами бригади (полку) за будь-яких умов обстановки при підготовці і ведені бойових дій, спеціальних і миротворчих дій, пересуванні і розташуванні на місцевості.
Військові частини (підрозділи) охороняються: в бою – бойовою, на марші – похідною, при розташуванні на місці – сторожовою і всіх умовах обстановки, крім того – безпосередньою охороною. Особлива увага звертається на охорону підрозділів артилерії, що застосовують високоточну зброю, військових частин, підрозділів матеріально-технічного забезпечення а також пунктів управління (слайд 24).
Інформаційна боротьба – система скоординованих заходів інформаційно-психологічного та інформаційно-технічного характеру, які проводяться з метою дезорганізації державного управління та управління військами (силами), зброєю й інформаційними ресурсами противника, введення противника в оману відносно стану, бойової готовності, положення і складу, напрямків зосередження основних зусиль військ (сил) і характеру їх завдань, районів розгортання пунктів управління, зосередження резервів та органів матеріально-технічного забезпечення, підриву морально-психологічної стійкості особового складу його військ та населення, створення сприятливих умов для успішного проведення бойових дій, ефективного застосування своїх військ (сил), озброєння і військової техніки, а також забезпечення захисту власних інформаційних ресурсів, інфраструктури та інших складових інформаційного середовища (слайд 25).
Інформаційна боротьба включає комплекс заходів тактичного маскування, радіоелектронної боротьби, комп’ютерно-телекомунікаційної боротьби, психологічної боротьби, морально-психологічного забезпечення (у військових частині протидії інформаційно-психологічному впливу), забезпечення радіоелектронного, інформаційного та інформаційно-енергетичного захисту.
Війська (сили), що залучаються до ведення інформаційної боротьби, виконують наступні завдання:
сили інформаційно-психологічного впливу здійснюють інформаційно-психологічний вплив на морально-психологічний стан воєнно-політичного керівництва, особового складу військ, населення противника;
підрозділи розвідки здійснюють інформаційно-аналітичне забезпечення підготовки і ведення інформаційної боротьби;
авіація знищує системи державного і військового управління; виводить з ладу (руйнує) державні і військові об’єкти інформаційної інфраструктури противника;
військові частини, підрозділи ракетних військ і артилерії уражають об’єкти інформаційної інфраструктури противника, сили і засоби інформаційних та психологічних операцій;
військові частини, підрозділи радіоелектронної боротьби створюють радіоелектронні перешкоди радіоелектронним засобам систем управління військами і зброєю противника, засобам інформаційних та психологічних операцій, розвідки і радіоелектронної боротьби противника, здійснюють контроль ефективності заходів радіоелектронного захисту своїх інформаційних систем і засобів;
підрозділи морально-психологічного забезпечення здійснюють заходи протидії інформаційно-психологічного впливу на морально-психологічний стан свого особового складу з боку противника;
диверсійно-розвідувальні групи (загони) знищують (виводять з ладу) пункти управління, засоби інформаційної та психологічної боротьби, важливі радіоелектронні та інформаційні об’єкти систем управління противника.
інформаційні агентства, телекомпанії та радіокомпанії здійснюють заходи інформаційно-психологічного впливу на морально-психологічний стан особового складу та населення противника, забезпечують створення сприятливого міжнародного іміджу стосовно результатів проведення бойових дій.
Радіоелектронна боротьба організується і ведеться з метою створення умов для найбільш ефективного застосування сил та засобів бригади (полку) в бою за рахунок: дезорганізації систем управління військами і зброєю противника шляхом радіоелектронного придушення їх радіоелектронних засобів; забезпечення стійкої роботи радіоелектронних засобів бригади шляхом зниження можливостей противника щодо ведення радіоелектронної розвідки, радіоелектронного придушення, ураження самонавідною на випромінювання зброєю, а також захисту від взаємних перешкод (слайд 26).
Радіоелектронна боротьба здійснюється у тісному поєднанні з вогневим ураженням (знищенням, захопленням, виведенням з ладу) радіоелектронних засобів систем управління військами і зброєю противника, заходами з розвідки, маскування, іншими видами бойового забезпечення.
Радіоелектронна боротьба включає радіоелектронне придушення радіоелектронних засобів противника, радіоелектронний захист своїх систем і засобів управління військами та зброєю.
Тактичне маскування є одним із основних видів бойового забезпечення діяльності з’єднання, військової частини за мирного та воєнного часу. Воно організується і здійснюється з метою досягнення раптовості дій з’єднання, військової частини та збереження її боєздатності (слайд 27).
Завданнями тактичного маскування під час підготовки та в ході бою є забезпечення потайності своїх військових частин (підрозділів) та введення противника в оману відносно складу, місця розташування з’єднання та замислу бою. Тактичне маскування повинно бути безперервним, переконливим, різноманітним та активним. Заходи щодо тактичного маскування виконуються військовими частинами, підрозділами бригади (підрозділами полку), як правило, своїми силами і засобами.
Інженерне забезпечення організується і здійснюється з метою створення військовим частинам (підрозділам) необхідних умов для своєчасного і потайливого їхнього висування, розгортання і маневру, підвищення захисту військових частин (підрозділів) і об'єктів від усіх засобів ураження, а також для нанесення противнику втрат і ускладнення його дій.
Інженерне забезпечення включає (слайд 28): інженерну розвідку противника, місцевості і об'єктів; фортифікаційне обладнання районів, рубежів і позицій які займаються військових частинами (підрозділами), і районів розгортання пунктів управління; обладнання і утримання інженерних загороджень і виробництво руйнувань; пророблення і утримання проходів у загородженнях і руйнуваннях і обладнання переходів через перешкоди; знищення виявлених розвідувально-сигналізаційних приладів противника; розмінування місцевості і об'єктів; підготовку і утримання шляхів руху військ, підвозу і евакуації; обладнання і утримання переправ при форсуванні (подоланні) водних перешкод; інженерні заходи маскування та захисту військ і об'єктів від високоточної зброї противника; забезпечення дій підрозділів вертольотів, доданих бригаді; ліквідація наслідків застосування противником зброї ураження; видобуток, очищення води й обладнання пунктів водопостачання.
Радіаційний, хімічний, біологічний захист військ – комплекс узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом організаційних, оперативно-тактичних та спеціально-технічних заходів, що організуються та здійснюються з метою максимального зменшення втрат військ та створення сприятливих умов для виконання поставлених перед ними завдань в умовах радіаційного, хімічного, біологічного зараження, посилення їхнього захисту від високоточної зброї та інших видів зброї застосуванням аерозолів (слайд 29).
Окремі заходи радіаційного, хімічного, біологічного захисту можуть виконуватись для запобігання ураження військ від радіаційного, хімічного, біологічного зараження під час аварій, катастроф стихійного лиха, пов'язаних з розповсюдженням радіоактивних та небезпечних хімічних речовин.
Завданнями радіаційного, хімічного, біологічного захисту є (слайд 30): виявлення та оцінка радіаційної, хімічної, біологічної обстановки; підтримання безпеки військ в умовах радіаційного, хімічного, біологічного зараження; ліквідація наслідків радіаційного, хімічного, біологічного зараження; аерозольна протидія технічним засобам розвідки та наведення зброї противника.
Топогеодезичне і навігаційне забезпечення є одним з видів бойового забезпечення з’єднань, військових частин (підрозділів) та являє собою комплекс заходів, що організовуються і здійснюються з метою створення та своєчасного доведення до з’єднань, військових частин і підрозділів топогеодезичної та вихідної навігаційної інформації, необхідної для вивчення та оцінки місцевості під час прийняття рішень, планування, підготовки і проведення бойових дій, організації взаємодії та управління, визначення місця розташування з’єднань, військових частин (підрозділів), створення сприятливих у навігаційному відношенні умов для точного і безпечного переміщення наземних, повітряних, надводних і підводних керованих рухомих об’єктів військового призначення, ефективного застосування зброї і бойової техніки.
Основними завданнями топогеодезичного і навігаційного забезпечення є (слайд 31): забезпечення органів управління, з’єднань (військових частин) топографічними картами; забезпечення органів управління, з’єднань (військових частин) цифровими і електронними картами; забезпечення органів управління, з’єднань, військових частин (підрозділів) ракетних військ і артилерії та військ протиповітряної оборони вихідними геодезичними даними; забезпечення органів управління, з’єднань (військових частин) спеціальними картами, фотодокументами про місцевість та іншими довідковими матеріалами (описи, довідки про місцевість тощо); забезпечення органів управління, з’єднань (військових частин) вихідною навігаційною інформацією.
Гідрометеорологічне (метеорологічне) забезпечення (слайд 32) – комплекс заходів щодо збору, аналізу та доведення до військ (сил) інформації щодо гідрометеорологічної та метеорологічної обстановки в районах бойових дій з метою підвищення ефективності застосування військ, зброї та техніки, забезпечення безпеки польотів авіації (метеорологічне забезпечення) та плавання (стоянки) кораблів (суден).
Гідрометеорологічне (метеорологічне) забезпечення організується і здійснюється з метою оцінки та врахування гідрологічних і метеорологічних умов при підготовці і веденні бою для ефективного застосування озброєння і техніки, проведення заходів щодо захисту підрозділів від зброї масового ураження, систем високоточної зброї та маскування.
2. Морально-психологічне забезпечення
Морально-психологічне забезпечення – комплекс узгоджених за метою, завданнями, місцем та часом заходів, які здійснюються за єдиним замислом і планом відповідними командирами, штабами, органами з гуманітарних питань з метою формування та підтримання високого морально-психологічного стану особового складу, морально-бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.
Морально-психологічне забезпечення організується в усіх видах бойової діяльності військ і включає: інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв'язки з громадськістю, психологічне забезпечення, соціально-правове забезпечення, культурологічне забезпечення, інформаційно-психологічну протидію. Крім того, для вирішення його завдань можуть здійснюватися соціологічні та психологічні дослідження і організується забезпечення військ технічними засобами пропаганди (слайд 33).
Головними завданнями морально-психологічного забезпечення є: своєчасне інформування особового складу щодо роз’яснення державної політики в області оборони та застосування Збройних Сил України, рішень воєнного та політичного керівництва держави; формування у особового складу духовної готовності та здатності успішно виконувати поставлені завдання у складній та напруженій обстановці; досягнення морально-психологічної переваги над противником; забезпечення психологічної стійкості особового складу, зниження психологічних втрат в умовах застосування противником якісно нових сил та засобів збройної боротьби; підтримання та своєчасне відновлення духовних та фізичних сил військовослужбовців; підтримання правопорядку і військової дисципліни під час виконання бойових завдань; надійний захист військ і населення країни від інформаційно-психологічного впливу противника; вирішення соціальних проблем військовослужбовців; забезпечення сприятливої морально-психологічної обстановки в районах бойових дій (виконання поставлених бойових завдань).
3. Матеріально-технічне забезпечення
Матеріально-технічне забезпечення - вид забезпечення військ, який включає комплекс організаційно-технічних заходів, які організується та здійснюється з метою підтримання бойової готовності та боєздатності військ шляхом накопичення до встановлених норм запасів матеріальних засобів і своєчасного забезпечення ними військових частин (підрозділів); збереження та підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до застосування (використання за призначенням); освоєння особовим складом зразків озброєння і військової техніки, а також своєчасного відновлення при пошкодженнях; поповнення запасів матеріальних засобів у військових частинах (підрозділах) замість витрачених і втрачених; підготовки, експлуатації і відновлення шляхів підвезення і евакуації; задоволення побутових та фінансових потреб військових частин (установ) (слайд 34).
Матеріально-технічне забезпечення включає тилове та технічне забезпечення.
Тилове забезпечення включає комплекс організаційно-тилових заходів з накопичення до встановлених норм запасів пально-мастильних матеріалів, продовольства, речового майна, інших видів матеріальних засобів по службах тилу і своєчасного забезпечення ними військових частин (підрозділів), збереження та підтримання цих засобів у стані, що забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до застосування (використання за призначенням), освоєння особовим складом техніки тилу, своєчасного відновлення у випадку пошкоджень, поповнення запасів матеріальних засобів у частинах (підрозділах) замість витрачених і втрачених, підготовки, експлуатації і відновлення шляхів підвезення та евакуації, а також задоволення побутових та фінансових потреб військових частин (підрозділів).
Технічне забезпечення включає комплекс організаційно-технічних заходів з накопичення до установлених норм запасів озброєння і військової техніки (зокрема ракет і боєприпасів, засобів вимірювання військового призначення, військово-технічного майна) і своєчасного забезпечення ними військових частин (підрозділів), збереження та підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до застосування (використання за призначенням), освоєння особовим складом, а також своєчасного відновлення в разі пошкоджень, поповнення запасів даних засобів у частинах (підрозділах) замість витрачених і втрачених.
4. Медичне забезпечення
Медичне забезпечення в батальйоні (роті) у бойовій обстановці організується з метою розшуку поранених і хворих на полі бою, своєчасного надання їм першої медичної допомоги, збору, вивозу (виносу) їх з поля бою та підготовки до евакуації, а також з метою попередження виникнення та поширення в підрозділах захворювань (слайд 35).
Під час оборони в батальйоні (роті) розгортається медичний пункт (пост).
Медичний пункт батальйону призначений для розшуку, збору і виносу (вивозу) поранених і хворих з рот, надання їм першої медичної та лікарської допомоги, підготовки до подальшої евакуації. Крім того, медичний взвод (пункт) проводить покладені на медичну службу санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи, медичну розвідку, отримання, зберігання та видачу підрозділам медичного майна.
Медичний пост роти призначений для тимчасового укриття поранених і хворих до появи можливості їх евакуації та надання пораненим і хворим першої медичної допомоги.
Висновок: отже, для виконання завдань, які поставлені перед підрозділами, необхідне виконання комплексу заходів, які направлені на створення військам сприятливих умов під час ведення ними оборони.
Після доведення положень третього питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання.
Висновок до заняття: Таким чином, сучасні механізовані і танкові підрозділи володіють значними можливостями для створення в короткі терміни стійкої оборони і успішного відбиття наступу переважаючого в силах противника.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Дати завдання на самостійну підготовку.
Розробив:
кандидат військових наук, професор кафедри тактики
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО
старший викладач кафедри тактики
працівник ЗСУ В.В. ФЕДОРЕНКО

« ___» ___________200_ р.