ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення лекційного заняття з навчальної дисципліни
«Загальна тактика»
Т Е М А № 1: Збройні Сили України
Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія




Навчальні питання та розподіл часу:

ВСТУП – 5 хв.
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність студентів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Оголосити тему та мету заняття, навчальні питання.
Після розпаду Варшавського договору, а потім і СРСР, східноєвропейські держави, що забезпечували свою воєнну безпеку в основному за рахунок блокового об'єднання, опинилися у так званому вакуумі безпеки.
Незважаючи на відсутність у близькій перспективі небезпеки розв’язування великомасштабної війни в Центральній та Східній Європі, існує потенціальна небезпека розв’язування воєнних конфліктів, причинами яких можуть бути економічні, політичні, територіальні, національно-етнічні та інші суперечності між суміжними державами, що не завжди вирішуються безконфліктно.
В таких умовах Україна, як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права, виходячи з того, що воєнна безпека країни є перш за все її власною справою, проголосила про створення власних ЗС.
Рішення про створення ЗСУ було прийнято Верховною Радою 6 грудня 1991 року.
Будівництво їх почалося з Закону України "Про Збройні Сили" і "Воєнної доктрини України", а також положень Закону "Про оборону України", які були затверджені Верховною Радою в жовтні 1993 року.
Основою побудови ЗСУ стали 3 військові округи колишнього СРСР, які знаходились на території України - Київський, Одеський і Прикарпатський з їх воєнною інфраструктурою, штабами, військами (за винятком військ стратегічного призначення Росії) і основної частини /біля 50%/ Чорноморського флоту.
Історія ЗСУ - це історія становлення і розвитку нашої суверенної незалежної держави. Вони комплектуються сучасними видами озброєння і воєнної техніки, вдосконалюється їх організаційна структура, подальший розвиток дістає військове мистецтво, теорія і практика навчання і виховання військ.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
1. Предмет тактики, його роль та місце в підготовці військових фахівців. Структура, побудова і порядок вивчення дисципліни.
Довести перше навчальне питання, основні положення дати під запис.
Військове (воєнне) мистецтво як наукова теорія виникло в ході жорстокої збройної боротьби та розвивалось разом з розвитком тієї чи іншої держави і поділяється на три складові частини:
- стратегію;
- оперативне мистецтво;
- тактику.
Такий розподіл обумовлений специфічними особливостями ведення озброєної боротьби різних масштабів. Воно дозволяє кожній частині військового мистецтва конкретно та цілеспрямовано дослідити області явищ, які відносяться до неї, як предмету.
Стратегія - складова частина військового мистецтва, його найвища область, яка охоплює теорію і практику підготовки держави та її ЗС до війни. Планує і веде війну (стратегічні операції). Вона досліджує умови та характеристику війни в цілому, заходи щодо її підготовки та ведення; види ЗС та основи їх стратегічного використання, забезпечення бойових дій та керування війною і ЗС в цілому.
Оперативне мистецтво - складова частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки і ведення спільних і самостійних військових операцій видів ЗСУ. Воно визначає задачі і напрямок розвитку тактики.
Разом з тим це область практичної діяльності вищого військово-виховного керівництва, верховного командування та вищих штабів, яка охоплює теорію і практику підготовки і ведення спільних і самостійних операцій (бойових дій) об’єднаннями ЗС.
Воно є зв’язуючою ланкою між стратегією і тактикою і досліджує:
- характер сучасних операцій;
- їх закономірність;
- принципи та способи їх підготовки та їх ведення;
- організацію, можливість та основи застосування оперативних об’єднань;
- основи управління військами та всебічного їх забезпечення.
Тактика - складова частина військового мистецтва, яка оточує теорію і практику підготовки та ведення бою підрозділами, частинами і з’єднаннями різних видів ЗС, родів військ і спеціальних військ. Вона всебічно вивчає бій як одне з основних явищ війни, а також сутність та характер сучасного бою, способи його організації та ведення; управління підрозділами, частинами та з’єднаннями; всебічного їх забезпечення.
Таким чином - вивчаючи тактику ми всю увагу звертаємо на бій, як найважливіше явище збройної боротьби.
Бій - це основна форма тактичних дій військ, авіації та флоту, організоване збройне зіткнення з’єднань, частин та підрозділів воюючих сторін, яке являє собою узгоджені по місцю, меті та часу удари, вогонь та маневри з метою знищення противника та виконання інших тактичних завдань у визначеному районі на протязі короткого часу.
Він є єдиним засобом для досягнення перемоги над противником. Розгром його та перемога в бою досягається потужними ударами всіх видів зброї, своєчасним використанням їх результатів, активними та рішучими діями з’єднань, частин та підрозділів.
Розробкою специфічних можливостей, пов’язаних з діями підрозділів та частин відповідного роду військ або виду ЗС в загальновійськовому бою при діях самостійно або спільно з іншими частинами займається тактика цього роду військ або виду ЗС, а розробкою питань їх сумісного використання в ЗВБ - загальна тактика.
Тому на даний час тактика поділяється на:
- загальну тактику;
- тактику видів ЗС;
- тактику родів військ та спеціальних військ.
Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ.
Загальна тактика, як і інші частини військового (воєнного мистецтва) складається з двох аспектів: теорії і практики, тобто має теоретичний та практичний (прикладний) аспекти.
Теорія тактики - досліджує зміст і характер сучасного бою, розглядає закономірності і принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами (з’єднаннями, частинами та підрозділами); вивчає бойові можливості військ; розробляє способи підготовки і ведення бою.
Теоретичні положення тактики знаходять своє відображення в бойових статутах, настановах, посібниках, підручниках та ін., що присвячено дослідженню бою.
Практика тактики (прикладний аспект) - охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.
В прикладному аспекті тактика займається розробкою ряду питань практичного характеру. Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.
Вона включає:
- постійне уточнення даних обстановки;
- прийняття рішень і доведення бойових завдань до підлеглих;
- планування і підготовку бою;
- ведення бойових дій і управління підрозділами та частинами;
- всебічне забезпечення бойових дій і військ.
Згадані вище аспекти щільно пов’язані між собою, тому що:
- теоретична частина базується на досвіді практики, а та показує їй шлях, як йти далі;
- практична (прикладна) частина спирається на загальнотеоретичні положення, і в той же час сама не тільки дає матеріал для практичних узагальнень, але й активно приймає участь у розробці теоретичних рекомендацій.
Тактика - найдинамічніша область військового мистецтва. Вона, як і військове мистецтво в цілому, безперервно розвивається та удосконалюється. Це виходить з ряду факторів, якими є:
- поява нових засобів озброєння та бойової техніки;
- зміни в тактиці бойових дій противника;
- рівень розвитку воєнної теорії;
- організаційно-штатна структура ЗС;
- національні особливості армії;
- бойові традиції військ.
Найбільший вплив на розвиток тактики мають засоби збройної боротьби.
1. Ведення війни із застосуванням холодної зброї.
Головна роль відводилась фізичному удару і тому війська діяли в дуже щільних бойових порядках і бій являв собою відносно короткочасне зіткнення великих мас піхоти та кінноти. Він проходив на відносно невеликому просторі та переважно на необладнаній місцевості.
2. Винахід вогнепальної зброї призвів до повного перевороту у військовій справі. Самим важливим елементом бою став вогонь. З’явилась змога уражати противника на великій відстані і з більшою силою.
Це викликало зміни в тактиці дій військ. Бій тепер починався веденням вогню, а потім наносився рішучий удар холодною зброєю, з’явилась так звана лінійна тактика.
3. З появою нарізної зброї різко зросла дальність, темп та влучність стрільби, з’явилась змога в короткий строк наносити противнику, який знаходиться у щільних бойових порядках, важких втрат.
В цих умовах з’являється потреба у розосередженні підрозділів, в результаті чого виникає нова форма бойового порядку - стрілецький полк.
4. Корінний переворот у створенні масових армій, їх обладнання більш досконалим озброєнням здійснено з появою колон і розсипного строю, класичним зразком якого є Бородинська битва 1812 року.
Але така тактика уже в той час приводила до великих втрат військ від вогнепальної зброї.
5. Перша світова війна (1914-1918 рр.) характеризувалась масовим застосуванням кулеметів, швидкострільної артилерії, а також появою нових засобів боротьби - авіації, танків, отруйних речовин та ін.
В кінці війни з’явилась тактика групового бою, яка полягала в тому, що стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, гармат супроводження, важких кулеметів.
В середині 30-х років в ЗС була розроблена теорія глибокого наступального бою, як складова частина наступальної операції, сутність якої зводилась до одночасної дії авіації, артилерії, танків, наступаючих на всю тактичну глибину оборони противника, в прориві її на всю тактичну глибину і на вибраному напрямку з наступним розвитком тактичного успіху в оперативній глибині оборони.
6. Друга світова війна - (привести ряд прикладів).
7. Поява ядерної зброї, АСУВ, РСЗВ, ВТЗ - пояснити їх вплив на розвиток тактики.
Виходячи із сказаного вище, можна зробити висновки, що тактика вивчає і розробляє способи підготовки і ведення загальновійськового бою.
Сучасна загальна тактика вивчає:
зміст видів бойових дій;
роль ударів ядерними, вогневими та іншими засобами ураження та військами;
розробляє форми маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки;
визначає місце і роль з’єднань, частин та підрозділів у сучасному загальновійськовому бою;
задачі, які вони виконують в ході бойових дій;
способи їх спільного бойового застосування і порядок взаємодії між ними.
При вивченні оборонного бою тактика розглядає і розробляє питання організації і ведення оборони в тактичній ланці, ведення тактичного бою в особливих умовах, в оточенні і при відході.
Вивчаючи наступ, загальна тактика розглядає і розробляє способи його організації і ведення при прориві оборони, переслідуванні відступаючого противника, при подоланні водних перешкод, особливості наступу вночі, в місті, в лісі, в горах, пустелі, північних районах, способи організації і ведення зустрічного бою та інше.
Крім того, вона розглядає і розробляє питання пересування (перевезення) військ і розташування їх на місці.
На вивчення предмету відведено:
Див. табл. 1.
Табл.1
В ході занять ми будемо вивчати:
- організацію ЗСУ, родів військ СВ від мб до мвід;
- основи сучасного загальновійськового бою;
- порядок розробки і ведення б/документів;
- організацію, озброєння і тактику дій підрозділів розвинутих держав світу(США і Німеччини);
- управління підрозділами в бою;
- розрахунок маршу;
- дії солдата в бою (наступі і обороні);
- бойові дії відділення в наступі і обороні;
- бойові дії взводу в наступі і обороні;
Висновок: Загальна тактика разом із суспільними науками і тактико-спеціальними дисциплінами закладає основу воєнної освіти, цементує фахові, фізичні та професійні якості офіцерських кадрів і виробляє у них високу військову майстерність.
Без належної тактичної підготовки жоден військовослужбовець не може розраховувати на успіх у сучасному загальновійськовому бою.
2. Організаційна структура ЗСУ. Види ЗСУ та їх призначення.
Довести друге навчальне питання, основні положення дати під запис.
Відповідно до завдань, у Державній програмі реформування і розвитку Збройних Сил уточнено їх структуру, встановлено раціональне співвідношення між видами Збройних Сил та родами військ.
Так структура Збройних Сил України включає:
Міністерство оборони України, яке є центральним органом виконавчої влади й військового управління. У його підпорядкуванні перебувають Збройні Сили України;
Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління;
види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.
За функціональним призначенням, ЗС складаються з Об’єднаних сил швидкого реагування, Основних сил оборони та Стратегічних резервів.
Співвідношення чисельності особового складу між видами Збройних Сил відповідно до Стратегічного оборонного бюлетеня (Білої книги) встановлено:
Сухопутні війська України - до 40%
Повітряні Сили - до 24%
Військово-Морські Сили України - до 8%
Інші з'єднання, військові частини та установи, які не входять до видів Збройних Сил України - до 28%.
Зміни характеру збройної боротьби, форм і способів застосування військ (сил) у сучасних воєнних конфліктах викликали потребу мати у складі Збройних Сил міжвидові компоненти за функціональним призначенням.
Об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР) призначенні для запобігання і стримування можливої агресії проти України, негайного реагування на виклики і загрози та збройні конфлікти, з метою їх нейтралізації і недопущення переростання у локальну (регіональну) війну, для негайного реагування на зміни воєнно – стратегічної обстановки та нейтралізації збройного конфлікту низької інтенсивності.
У мирний час ОСШР повинні бути готові до участі у миротворчих та контр терористичних операціях, ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф та стихійних лих.
До їх складу входять найбільш боєздатні мобільні з'єднання і частини усіх видів Збройних Сил, укомплектовані високопрофесійним особовим складом, сучасним озброєнням і військовою технікою. В рамках Державної програми в Сухопутних військах створені: корпус швидкого реагування, у Повітряних Силах - авіаційна група (оперативного призначення), у Військово-Морських Силах - ескадра різнорідних сил, які можуть виконувати завдання як окремо, так і в складі об'єднаного угруповання, під єдиним керівництвом та в тісній взаємодії між собою.
Сили швидкого реагування розглядаються як основний елемент майбутніх Збройних Сил України. Із завершенням їх створення, укомплектуванням новітніми зразками озброєння і військової техніки та поступовим переходом до служби за контрактом можна впевнено порушувати питання про подальше скорочення Збройних Сил з одночасною перебудовою мобілізаційної роботи.
Основні сили оборони - об'єднання, з'єднання і частини видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ, оперативного, технічного, тилового і медичного забезпечення, які призначені для застосування у локальній (регіональній) війні.
Стратегічні резерви (резерви Верховного Головнокомандування) — органи управління, об'єднання, з'єднання, військові частини і установи, які розгортаються напередодні або у ході збройного конфлікту (війни) і призначені для підсилення (заміни) військ із складу основних сил оборони.
Чисельний склад станом на кінець 2005 року: складає 245 тис. осіб, у тому числі 180 тисяч військовослужбовців.
Види ЗС України:
Повітряні сили – призначені для захисту від ударів із повітря важливих об‘єктів країни, угруповань ЗСУ та вирішення оперативних завдань, пов‘язаних, перш за все, з ураженням угруповань військ та об‘єктів противника, у взаємодії з іншими видами Збройних Сил.
Повітряні Сили (ПС) поділяються на роди військ (зенітно-ракетні та радіотехнічні) і роди авіації (винищувальна авіація, бомбардувальна авіація, штурмова авіація, розвідувальна авіація та транспортна).
Організаційно Повітряні Сили складаються з повітряних командувань, тактичних груп, бригад, полків, батальйонів, ВНЗ, установ, підприємств, організацій, баз та складів.
Основними завданнями Повітряних Сил є:
- охорона державного кордону України у повітряному просторі та контроль за дотриманням встановленого порядку його використання;
- надання черговими силами допомоги повітряним судам у разі форс мажорних обставин;
- попередження та припинення порушень державного кордону України бойовими літальними апаратами інших держав, а, за необхідності, у разі порушення ними державного кордону – знищення них;
- безперервне ведення радіолокаційної, радіотехнічної та повітряної розвідки, збір та узагальнення інформації про повітряну обстановку, оповіщення військ, органів управління ЗСУ;
- встановлення початку повітряного нападу противника та попередження про нього органів управління держави та ЗСУ;
- знищення ударних засобів авіації, безпілотних літальних апаратів (БПЛА), крилатих та балістичних ракет оперативно-тактичного і тактичного призначення, засобів повітряної розвідки, літаків дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ), повітряних постановників завад і повітряних елементів РУК, десантів противника в польоті;
- ураження з повітря авіаційних, протиповітряних, сухопутних та морських угруповань противника, об’єктів його державного та військового управління, воєнно-економічного потенціалу та тилу, транспортних комунікацій;
- авіаційної підтримки СВ та ВМС;
- десантування повітряних десантів;
- перевезення військ і матеріальних засобів повітрям;
- виконання спеціальних завдань.
Повітряні сили відіграють вирішальну роль у завоюванні переваги в повітрі.
Військово-морські сили - призначені забезпечити захист суверенітету України і державних інтересів на морі, розгрому угруповань ВМС противника у своїй оперативній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами ЗСУ, сприяння СВ на приморському напрямку.
Завдання ВМС:
у мирний час:
підтримка постійної бойової готовності;
забезпечення захисту морської діяльності держави;
участь спільно з морськими силами прикордонних військУкраїни у захисті виняткової /морської/ економічноїзони, морського кордону;
боротьба з тероризмом на морі;
участь у миротворчих операціях;
у воєнний час:
стримування потенційної агресії з морського напрямку;
забезпечення безпеки діяльності держави у відкритому морі;
відбиття агресії ВМС противника;
участь у повітряній обороні держави і її ЗСУ;
боротьба з ударними угрупованнями противника, пошук та знищення підводних човнів;
оборона районів базування ВМС та захист своїх комунікацій.
Операційна зона ВМС включає акваторію Чорного та Азовського морів, річки Дунай, Дністер, Дніпро, а також інші райони морів, в яких є інтереси держави. Операційна зона ВМС розділена на: Західну, Азовську, Південну, Східну морські зони.
ВМС поділяються на роди: надводні сили; підводні сили; морська авіація; берегові ракетно-артилерійські війська; морська піхота; з'єднання та частини комплекту ВМС (частини бойового, тилового, технічного і медичного забезпечення, військові навчальні і наукові заклади і т.д.)
ВМС територіально розташовані у двох морських районах - Західному та Південному. Основними пунктами базування ВМС є Ізмаїл, Одеса, Очаків, Миколаїв, Чорноморське, Новоозерне, Севастополь, Балаклава, Феодосія, Керч та інші. Головною базою ВМС є Севастополь.
Висновок: таким чином, міжвидові компоненти ЗС в силу особливостей сучасних умов можуть включати в себе різні роди різних видів ЗС.
3. Склад та призначення родів військ, спеціальних військ та тилу сухопутних військ.
Довести третє навчальне питання, основні положення дати під запис.
В успішному вирішенні завдань, покладених на ЗСУ, значне місце відводиться Сухопутним військам, яким буде належати вирішальна роль в кінцевому розгромі наземного противника. Вони за кількістю особового складу являються найбільшим видом ЗСУ (понад 50%), мають різноманітну бойову техніку і озброєння і застосовують різні способи бойових дій.
Сухопутні війська володіють великою вогневою потужністю і ударною силою, високою маневреністю і призначені у взаємодії з іншими видами ЗС або самостійно вирішувати важливі завдання по відбиттю ударів агресора, утриманню територій, районів, рубежів, розгрому угруповань противника.
Правова основа для створення СВ була закладена Декретом Президента України в травні місяці 1996 року.
Роди військ СВ
Механізовані та танкові війська складають основу СВ і призначені:
в обороні - для утримання займаних районів, рубежів і позицій; відбиття ударів агресора і нанесення ураження його наступаючих військ;
в наступі - для прориву оборони противника, розгрому угруповань його військ, які обороняються; захоплення важливих районів, рубежів, об’єктів, форсування водних перешкод, переслідування відступаючого противника, ведення зустрічних боїв, та дій у складі морських і повітряних десантів.
Механізовані війська володіючи високою бойовою самостійністю та універсальністю здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості та в будь-яку погоду, на головних або другорядних напрямках в 1-му або 2-му ешелонах, в складі резервів, морських та повітряних десантів.
Основу їх складають механізовані з’єднання та частини.
Танкові війська - головна ударна сила СВ і володіючи великою стійкістю до уражаючих факторів всіх видів зброї використовується, як правило, на головних напрямках бойових дій для нанесення контрударів та розгрому противника, який вклинився, а також для посилення стійкості та активності підрозділів /частин/ перших ешелонів в обороні та рішучих дій в наступі.
Аеромобільні війська являються високомобільним родом військ і призначені для охоплення противника з повітря та виконання завдань в його тилу, а також використовуються як протидесантний резерв та для прикриття державного кордону і проходів у горах.
Ракетні війська та артилерія являються основним засобом вогневого ураження противника.
Ракетні війська – призначаються для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів та інших систем ВТЗ, основних угруповань військ противника, авіації в місцях її базування, засобів і об’єктів ППО, ПУ, тилових та інших важливих об’єктів противника на всю глибину його оперативної побудови, дистанційного мінування місцевості, а на приморському напрямку, крім того, для зруйнування пунктів базування сил флоту противника, знищення його бойових кораблів і суден.
Артилерія призначається для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, систем ВТЗ, артилерії, танків, БМП, ПТ та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів і літаків на майданчиках /аеродромах/, засобів ППО, ПУ, радіоелектронних засобів, зруйнування фортифікаційних споруджень противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс та виконання інших завдань.
Війська ППО СВ являються одним із основних засобів ураження повітряного противника. Вони призначені для:
радіолокаційної розвідки повітряного противника і оповіщення про нього своїх військ;
прикриття та захисту угрупувань військ, ПУ аеродромів, тилових та інших об’єктів від ударів противника з повітря;
боротьби з авіацією, крилатими, ОТ і Т ракетами противника, повітряними десантами в польоті і повітряними елементами ВТЗ /РУК/.
Армійська авіація, маючи на озброєнні бойові вертольоти, є засобом підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних малорозмірних і рухомих об’єктів противника на передньому краю в тактичній, а також і найближчій оперативній глибині та мінування з повітря. Вона може також вирішувати завдання знищення вертольотів, безпілотних засобів і літаків противника у повітрі, ведення повітряної розвідки.
Задачі спеціальних військ та застосування частин і підрозділів родів військ Сухопутних Військ ЗСУ ми розглянемо в ході наступних занять.
Спеціальні війська
Розвідувальні частини та підрозділи – призначені для добування відомостей про противника і місцевість, а також для виконання спеціальних задач.
Інженерні війська – призначені для рішення задач інженерного забезпечення бою частин і підрозділів СВ, а також для нанесення збитків противнику застосуванням інженерних боєприпасів.
На них покладається:
- інженерна розвідка противника і місцевості;
- обладнання інженерних загороджень і перепон;
- знищення (знешкодження) мін противника;
- забезпечення подолання загороджень і зруйнувань;
- підготовки і утримання шляхів руху військ, обладнання і утримання переправ;
- виконання інженерних заходів по маскуванню.
Інженерні війська в своєму складі мають інженерно-саперні, мостові, переправочно-десантні, інженерно-технічні підрозділи та ін.
Хімічні війська призначені для рішення задач хімічного забезпечення його частин і підрозділів, а також нанесення противнику збитків запалювальною зброєю.
На хімічні війська покладається:
- засічка ядерних вибухів і визначення параметрів вибуху;
- ведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки;
- прогнозування радіаційної і хімічної обстановки;
- дозиметричний і хімічний контроль;
- дезактивація, дегазація, дезінфекція і спорядження техніки, зброї та інших матеріальних засобів і місцевості;
- маскування військ димами та аерозолями;
- своєчасне забезпечення частин засобами захисту.
Війська зв'язку призначені для розгорнення і експлуатації систем зв'язку і забезпечення управління військами у всіх видах бою.
На війська зв'язку покладається завдання по розгорненню і експлуатації систем і засобів автоматизації на пунктах управління і проведення організаційних і технічних заходів по забезпеченню безпеки зв'язку.
Частини і підрозділи радіоелектронної боротьби (РЕБ) призначені для:
виконання задач по дезорганізації управління військами і зброєю противника шляхом радіоелектронного подавлення засобів зв'язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління і оптикоелектронних засобів противника. Крім того підрозділи РЕБ застосовуються для розвідки РЕБ противника, постановки їм завад, протидії його розвідці і здійснення комплексного технічного контролю.
З'єднання, частини і підрозділи технічного забезпечення призначені для:
- утримання і зберігання оперативно-тактичних і тактичних ракет, бойових частин до них, доставки, видача, підготовки до бойового застосування.
- забезпечення військ зброєю, технікою, боєприпасами, засобами вимірювання і воєнно-технічним майном, збереження і підтримки їх в готовності до бойового застосування.
- технічної розвідки пошкоджених машин і зброї, їх евакуації, ремонту і своєчасного повернення до роботи.
Топогеодезичні частини і підрозділи призначені для виконання задач по топогеодезичному забезпеченню частин і підрозділів СВ (забезпечення топокартами, знімками, шифрування і дешифрування знімків, зйомки місцевості і внесення змін до топокарт).
Висновок: для успішного вирішення завдань, покладених на ЗСУ, до їх складу, окрім притаманних кожному виду ЗС певних родів ЗС, існують ще й спеціальні війська, які виконують більш специфічні завдання.
Висновок до заняття: на даній лекції вас ознайомили з загальною структурою ЗСУ, видів і родів ЗС. Більш конкретно була розглянута структура та призначення родів військ СВ.
В ході наступних занять особлива увага буде звертатисьна бойове використання механізованих, танкових військ, артилерії і засобів ППО. Тому потрібно чітко уявляти і знати їх призначення, організацію, озброєння та бойову техніку.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА - 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Дати завдання на самостійну підготовку.
Розробив:
кандидат військових наук, професор кафедри тактики
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО

« ___» ___________200_ р.