Сучасний економ1чний розвиток свщчить про необхщ-Н1сть використання нових теоретичних шдход1в, прикладного ш-струментарто, як! уможливлюють ефективне подолання склад-ними соц!ально-економ1чними системами господарювання р!зних Р1ВН1В невизначеност! динам!чного ринкового середовища та да-ють змогу своечасно адаптуватися до нього.
Для ефективного функщонування 1 забезпечення конкуренто-спроможност! пщприемств та 1нших суб'ект!в господарювання необхщно як1сно розвивати матер1ально-техн1чн[, структурно-функцюнальн!, сощально-трудов! та 1нш1 елементи потенщалу. Це зумовлюе виключну увагу кер1вник!в пщприемницьких структур до ефективного управления технолог!чними и оргашзацшни-ми зм!нами, а особливо до алгоритмов визначення та використання Тхшх потенщйних соц!ально-економ1чних можливостей.
Актуальнють проблематики, мета 1 завдання пос!бника визна-чили його лог!ко-структурну побудову:
Поглиблено теоретичж засади визначення сутност! «потен-ц!алу пщприемства», розроблено видову класиф!кащю потенща-Л1В, визначено 1'хню роль в управлшн! та державному регулюван-н! економ!чних процес!в.
Узагальнено методолопчн! пщходи 1 методи ощнки конку-рентоспроможност! потенщалу сучасних пщприемств, визначеноприкладш модел! вим!рювання, оц!нки та забезпечення стратепч-них конкурентних переваг.
Сформульовано загальш принципи, методи 1 нормативно-методичн! положения ощнки потенщалу пщприемства як дина-м1чноУ полютруктурноТ виробничо-господарськоУ та сощальноУсистеми.
Викладено основш положения розрахунк!в ринковоУ вар-тост! земельних д!лянок, буд!вель, споруд та !нших складовихнерухомост}.
Висв!тлено особливост! методичного шструментарш ощнкивартост! машин та обладнання, р1вня Ух ф!зичного, функщональ-ного, технолопчного та економ!чного старения.
Узагальнено заруб!жний досвщ та вггчизняш п!дходи дооцшки нематер!альних актив!в як пров1дноУ складовоУ потенщалусучасних пщприемств
Викладено методолопчний пщхщ до ринковсн оцшки потенщалу управлшського 1 техшко-технолопчного персоналу та йо-го впливу на вартють пщприемницьких структур.
Описано алгоритми та ощ'ночш процедури визначення вар-тост! б!знесу та втшених у ньому потенцшних можливостей.
У пос!бнику вперше:
* Запропоновано нов! методолопчш и оргашзацшно-еконо-м1чн1 засади формування 1 територ!ального розмщення потенща-лу пщприемств з урахуванням властивостей економ!чних систем,галузевих особливостей виробництва та ведения пщприемниць-
К01 Д1ЯЛБНОСТ1.
Зроблено спробу розширити традищйш напрямки використан-ня теорн ощнки з доповненням п методолопчними особливостямиоцшки ринковоТ вартост! вс1х складових потенщалу пщприемстваяк штегрованоТ системи, що дае змогу якнайповшше практично ре-ал!зувати принцип найлшшого та найефектившшого використання.
Сформульовано понятшний апарат нового концептуальноготдходу до ощнки вартост! пщприемства з урахуванням можливостей ефективного використання вс!х складових його потенща-лу, що забезпечуе практичну реал!защю сучасноТ модел! управ-лшня пщприемницькими структурами за критер!ем вартост!.
Запропоновано науково-методичш засади ринковоУ ощнкитрудового потенщалу як найважлив1шо'Г складовоТ будь-яко'1 ви-робничо'1 сощально-економ1чно1 системи.
У пос!бнику узагальнено и використано досвщ науковоТ, педа-гог1чно1 та практично!' д1яльност1, нагромаджений за останн! роки кафедрою економжи пщприемств Кишського нацюнального еко-ном1чного ун!верситету в галуз! ощнки 1 п!двищення ефективнос-•п використання потенщалу сучасних П1дприемств.
Пос!бник написаний зг!дно з типовою навчальною програмою дисциплши «Потенщал п!дприемства (формування та ощнка)», яку включено в нормативну частину навчальних планов шдготов-ки бакалавр!в з економ!ки та пщприемництва.
Навчальний пос!бник тдготовлено колективом викладач1в ка-федри економхки пщприемств КиТвського нащонального економ!-чного ушверситету пщ кер!вництвом професора О. С. Федошна у склад! автор!в: О. С. Федошна (вступ, роздши: 1; 4.3; 5.1, 5.2, 5.4; 6—9; 10.1; 10.3; 10.4; додатки), I. М. РепшоТ (розд. 3; 4.1; 4.2), О. I. Олексюка (розд. 2; 5.3; 10.2).
Автори висловлюють особливу подяку рецензентам — докторам економ1чних наук професорам П. П. Борщевському 1 Н. П. Гончаро-вш, як! зробили низку слушних зауважень та пропозицш.
РОЗД1Л 1
СУТН1СНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕНЦ1АЛУ ПЩПРИСМСТВА
Основн! поняття роздшу:
•^ Сутн'юно-зм'ютова еволюц!я термша «потенц!ал».
•/ Потенц1ал п!дприемства.
/ Структура потенц!алу п!дприемства.
V Графоанал1тична модель потенциалу п1дприемства.
1.1. Сутн1сно-зм"|стова еволюц!я
термина «потенциал»
Вивчення еволюцп наукового розум!ння терм!на «по-тенщал» дае змогу зробити висновок, що його запровадження в економ!чн! дослщження було пов'язане з розробкою проблем комплексно! ощнки р!вня розвитку виробничих сил у двадцят! роки минулого столггтя.
Терм1н «потенщ'ал» у своему етимолопчному значенн! походить вщ латинського слова «ро^епйа» и означае «приховаш можливост!», як! в господарськш практищ завдяки пращ можуть стати реальн!стю.
У в1тчизнян1Й економ1чшй л1тератур1 цей терм!н у широкому розумшн! трактують як можливост!, наявн! сили, запаси, засоби, як! можуть бути використащ, або як р!вень потужност! у будь-якому вщношенш, сукупн!сть засоб!в, необх!дних для чого-небудь. Тлумачний словник укра'шсько'1 мови також пщ цим тер-
МШОМ рОЗуМ1С «ПрИХОВаН! ЗДаТНОСТ!, СИЛИ ДЛЯ ЯКОЬНебуДЬ Д1ЯЛЬ-
ност1, що можуть виявитися за певних умов».
Таким чином, термши «потенщал», «потенщйний» означають наявнють у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, сустльство в цшому) прихованих можливостей, як! ще не виявилися, або здатност! д!яти у В1дпов1дних сферах.
У працях В. Вейца1 та К. Г. Воблого2 знайшло обгрунтування поняття потенщалу виробничих сил як потенщйноТ можливост!
Вещ В. Потенциальные и кинетические производительные силы мирового хозяйства.—Кн. 1. —М., 1927. —С. 22.
2 Воблый К. Г. Производительные силы Украины. Техника, экономика и право / Науч. записки Ин-та нар. хоз-ва. — 1924. — № 4—5. — С. 126—149.
потенщал людства; природний; економ1чний; сощокультурний;
ПСИХОФ1310ЛОПЧНИЙ
потенщал св1тового господарства;
национально!' економжи;
галузевий;
репональний;
територ1альний;
добровшьних об'еднань;
щдприемств;
структурних тдроздшв;
операцшних (виробничих) д!льниць
та окремих робочих мюць
промисловий;
транспортно-комушкацшний;
науковий;
буд1велышй; сшьськогосподарський; сфери обслуговування тощо
потенциал основних виробничих фонд!в (засоб!в);
потенщал оборотних фонд!в (засоб!в);
земельний;
щформацшний;
технолопчний;
кадровий (трудовий) тощо
внутр!шньосистемний;
ЗОВШШШЙ (рИНКОВИЙ)
виробничий; маркетинговий; фшансовий; науково-техшчний; 1нфраструктурний та 1н.
експортний; 1мпортний
фактичний (досягнутий, реал!зований); перспективний (вектор розвитку)
Рис. 1.2. Класиф1кац1я вид1в потенщал!в 10
1.2. Загальна характеристика потенц[алу пщприемства
Перехщ до нового механ!зму господарювання значно П1ДВИЩИВ актуальн!сть досл!дження тих ринкових ознак потенщ-алу, котр! якнайповн!ше виражають, на нашу думку, поняття «потенц!ал пщприемства».
Потенщал, що об'еднуе в соб! як просторов!, так 1 тимчасов! характеристики, концентруе одночасно три р1вн! зв'язюв I вщносин:
По-перше, в!н вщображае минуле, тобто сукупн!сть властиво-стей, нагромаджених системою в процес! ТТ становления 1 таких, що зумовлюють можливють до и функц!онування та розвитку. У цьому план! поняття «потенщал» фактично набувае значения поняття «ресурс».
По-друге, вш характеризуе р!вень практичного застосування 1 використання наявних можливостей. Це забезпечуе розмежу-вання реал!3ованих 1 нереал!зованих можливостей. У щи сво'ш функщУ поняття «потенц!ал» частково зб!гаеться з поняттям «резерв».
Розглядаючи структуру потенщалу з цих позицш, варто вра-ховувати, що в першому випадку структуры елементи потенщалу, що залишилися в нереал!зованому вигляд!, призводять до зниження ефективност! його функц!онування (наприклад, неви-користовуван! в робот! трудов! навички втрачаються, нереал!зо-ван! особист!сн! зд!бност! руйнуються), а в другому випадку «надлишковий» запас сил ! зд!бностей прац!вника забезпечуе гнучк!сть ! маневрешсть розвитку системи стосовно зм!нюваних умов пращ.
По-трете, вш ор!ентуеться на розвиток (на майбутне). Будучи еднютю стшкого ! м!нливого стан!в, потенщал м!стить (як мож-лив!) елементи майбутнього розвитку.
Р!вень потенщалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тюною взаемод!ею вс!х трьох перел!чених сташв, що ! в!др!зняе його в!д таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс»! «резерв».
Основний зм1ст поняття «потенщал пщприемства» гюлягае в !нте-гральному вщображенн! (оц1нц1) поточних 1 майбутшх можливостей економ1чно'Г системи трансформувати вхщн! ресурси за допо-могою притаманних и персоналу П1дприемницьких зд!бностей в економхчн! блага, максимально задовольняючи в такий споаб кор-поративш та сусп1льн! 1нтереси.
Потенщал тдприемства— це складна, динам!чна, полютрук-турна система. Ця агломеращя мае певн! законом!рност! розвитку, в!д умшня використати як! виршальною м!рою залежить ефектив-шсть економ!ки, темпи та якост! и' зростання. Отже, потенщал пщ-приемства характеризуеться чотирма основними рисами.
Перша риса. Потенщал пщприемства визначаеться його реа-льними можливостями в тш чи !нш!й сфер! сощально-еконо-м!чноУ д!яльност!, причому не тшьки реал!зованими, а и нереал!-зованими з будь-яких причин.
Друга риса. Можливост! будь-якого пщприемства здебшыного залежать вщ наявност! ресурс!в 1 резерв!в (економ!чних, сощаль-них), не залучених у виробництво. Тому потенщал пщприемства характеризуеться також 1 певним обсягом ресурс!в, як залучених у виробництво, так I н!, але пщготовлених для використання.
Третя риса полягае в тому, що потенциал тдприемства визначаеться не тшьки 1 не стшьки наявними можливостями, але ще и навичками р!зних категорш персоналу до його використання з метою виробництва товар!в, зд!йснення послуг (роб!т), отримання максимального доходу (прибутку) I забезпечення ефективного фун-кцюнування та сталого розвитку виробничо-комерщйноУ системи.
Четверти риса. Р!вень I результати реал!зац!У потенщалу пщприемства (обсяги виробленоУ продукщУ або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою пщприемництва та адекватною 'Гй орган!зац1Йною структурою.
Спираючись на основш характеристики потенщалу п1дприем-ства, можна стверджувати, що його модель визначаеться:
* обсягом та яюстю наявних у нього ресурс1в (юльюстю за-йнятих прац!вник1в, основними виробничими 1 невиробничимифондами або матер!альними запасами, фшансовими та нематер!-альними ресурсами — патентами, лщенз!ями, 1нформац{ею, тех-нолог!ею);
» можливостями кер!вник1в та шших категор!Й персоналу ство-рювати певн! види продукцп, 1накше кажучи, 1хн1м осв1тн1м, ква-л!ф1кащйним, психоф!зюлопчним та мотиващйним потенщалом;
« можливостями менеджменту оптимально використовувати наявш ресурси пщприемства (професшною пщготовкою, талантом, умшням створювати и оновлювати оргашзацшш структури п!дприемства);
* 1нформащйними можливостями, тобто можливостями пщприемства генерувати 1 трансформувати щформацшш ресурсидля використання Ух у виробничш, комерцшнш та управлшськшд!яльност1;
« шноващ'йними можливостями пщприемства щодо оновлення техн!ко-технолопчноУ бази виробництва, переходу на випуск новоУ конкурентоспроможноУ продукщУ, використання сучасних форм 1 метод1в оргашзащ'Г та управлшня господарськими процесами;
« фшансовими можливостями залучення коигпв, що Ух бракуе (кредитоспроможшстю, внутр!шньою та зовшшньою заборгова-нютю у сфер! фшанс!в);
* 1ншими можливостями.
Разом ус! щ можливост! створюють сукупний (економ!чний та сощальний) потенщал пщприемства, який стосовно аналопчного потенц!алу, будь-якого шшого п!дприемства в!дображае р!вень його конкурентоспроможность
1.3. Структура потенц!алу пщприемства
3 урахуванням викладеного можна ч1тюше уявити не тшьки сутнють потенщалу пщприемства, а 1 його структурну по-будову.
Пщ структурою системи, якою е потенщал пщприемства, ро-зум1ють мережу найсуттев1ших, ет!йких (1нвар1антних) зв'язк!в м!ж елементами. На думку М. Ф. Овчинникова, структура — це «швар!антний» аспект системи1. В. I. Кремянський також звертае увагу на те, що структура виражае не всю сукупнють зв'язк!в об'екта, а тшьки його найсуттев1ш1 зв'язки: «Структура е розгор-нуте вираження сутност!»2.
1снуе 1 ширше тлумачення структури, згщно з яким розр!зня-ють два типи структур: макро- 1 м!кро. Макроструктура виражае найстшюш! (1нвар1антн1) зв'язки системи, а м!кроструктура-ЗМ1НН1 (1мов1рн1сн1). Сукупн1сть макро- 1 м!кроструктури об'екта або процесу, тобто сукупнють ус!х зв'язюв, 1 становить Ухнш зм!ст.
В економ1чн1Й Л1тератур1 наявн! р!зн1 п!дходи до визначення структури потенщалу тдприемства. Бшышсть дослщниюв роз-глядае ресурсну структуру потенщалу, однак з урахуванням у ньому р1зноУ кшькост! складових. В одному випадку до його складу рекомендуеться включати тшьки засоби пращ, в другому — засоби пращ 1 робочу силу, в третьему — засоби пращ, ро-бочу силу 1 природн! ресурси, як! застосовуються в процес! виробництва, у четвертому — засоби пращ, робочу силу ! предмети пращ. С и значно ширш! поняття структури потенщалу пщпри-
' Овчинников Н. Ф. Принципы сохранения. — М., 1966. — С. 267—268.
2 Кремянский В. И. Структурные уровни жизни материи. — М., 1969. — С. 6.
емства, доповнеш описами систем збирання, обробки 1 викорис-тання шформацп, досвщу господарювання, використовуваноУ енерпУ тощо. Необхщно зазначити, що нав1ть за зб!гу погляд!в на структуру потенщалу тдприемства ресурсний пщхщ не дае пов-ноУ характеристики цього термша. Особливий науковий штерес викликають дослщження багатоаспектного анал!зу структури потенщалу, де поряд з ресурсним розглядаються ще и шип аспекти структури, що дае повшше уявлення про його елементний склад.
Беручи загалом, до елемештв потенщалу пщприемства можна вщнести все, що пов'язане з функцюнуванням 1 розвитком тдприемства. Вщб1р найважливших !з цих елеметчв становить ду-же складну проблему, що шдтверджуеться безл!ччю р!зних думок науковщв з цього приводу. На рис. 1.3 зображено структуру потенщалу пщприемства з розмежуванням його об'ектних та су-б'ектних складових.
Об'ектт складов! пов'язаш з матер!ально-речовинною та особовою формою потенщалу шдприемства. Вони споживаються 1 в!дтворюються в т!й чи шшш форм! в процес! функцюнування.
До них належить: 1нноващйний потенщал, виробничий потенщал, фшансовий потенщал та потенщал вщтворення.
1нновац1йний потенщал — сукупш можливост! п!дприемст-ва щодо генераци, сприйняття та впровадження нових (радикаль-них 1 модифжованих) щей для його системного техшчного, орга-н!зац1Йного та управл!нського оновлення.
Виробничий потенщал - - наявш та приховаш можливост! пщприемства щодо залучення та використання фактор!в вироб-ництва для випуску максимально можливого обсягу продукцИ' (послуг). Його треба також сприймати як сукупшсть ресурс!в, що функщонують I здатн! виробляти певний обсяг продукщУ. Тому виробничий потенщал е полютруктурною системою. До його складу входять:
» потенщал земл! та природно-клгматичн! умови;
потенщал основних фощн'в;
потенщал оборотних фонд!в;
» потенц!ал нематер!альних актив!в;
» потенщал технолопчного персоналу.
Потенщал земл! та природно-кл!матичн1 умови -- можли-вост! пщприемства використовувати сукупн! природн! багатства у господарськш д1яльност1.
Фондовий потенц!ал -- наявн! та скрит! можливост! основних фонд!в, як! формують техн!ко-технолопчний базис виробни-чо! потужност! пщприемства.
Потенщал оборотних фон,ив — це частина виробничого ка-тталу пщприемства у вигляд! певно'Г сукупност! предметов прац! (сировини, конструкщйних матер!ал!в, палива, енергп та р!зних допом1жних матер!ал!в), як! перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництв!, нашвфабрикатах власного виготов-лення 1 витратах майбутшх пер!од!в.
Потенщал нематер1альних актив!в -- сукупнють можливос-тей пщприемства використовувати права на нов! чи наявн! продукти штелектуальноУ прац! в господарському процес! з метою решшацй корпоративних !нтерес!в на засад! задоволення сусшльних потреб.
Потенщал технологичного персоналу — здатшсть роб!тник!в виробляти р!зн! продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.
Фшансовий потенщал — обсяг власних, позичених та залуче-них фшансових ресурс!в пщприемства, що ними воно може розпо-ряджатися для здшснення поточних 1 перспективних витрат.
Головною складовою фшансового потенщалу е швестицш-ний, тобто наявн! та приховаш можливост! пщприемства для здшснення простого 1 розширеного вщтворення.
Вщтворення потенщалу пщприемства — це процес безперер-вного вщновлення вс!х його складових.
Просте вгдтворенпя потенциалу тдприемства зд!йснюеться в незм1нних обсягах для вщновлення спожитих фактор!в виробни-цтва I забезпечення безперервност! його функцюнування.
Розширене в1дтворення потенциалу тдприемства передбачае кшькюний та як1сний розвиток виробничих фактор!в та 1нших складових потенщалу, котр! забезпечують вищу результативн!сть його д!яльност1.
У межах розширеного вщтворення можна виокремити три типи розвитку потенщалу пщприемства: екстенсивний (традищйний), штенсивний (1нноващйний) \ екстенсивно-1нтенсивний (зм!шаний).
За екстенсивного типу вщтворення потенщалу збшьшення ма-сштаб!в виробництва досягаеться за рахунок додаткового залу-чення трудових, природних ресурсгв 1 засоб!в виробництва 1 збе-реження сформовано! техшко-технолопчноУ основи.
За 1нтенсивного типу вщтворення розвиток потенщалу досягаеться через яюсне вдосконалення фактортв виробництва: застосу-вання прогресивних знарядь 1 предмет!в пращ та вид!в енергетич-них ресурс!в, пщвищення квал!ф1кащ1 технолопчного и управ-л!нського персоналу, а також постшне полшшення використання вс!х наявних складових потенщалу пщприемства.
Щодо змппаного типу розширеного вщтворення потенщалу, то вш характеризуеться збалансовашстю або домшуванням одно-
16
го з двох шших факторгв розвитку. Тому розр!зняють переважно екстенсивний, переважно 1нтенсивний чи змшаний характер еко-ном1чного розвитку.
Вщтворення окремих складових потенщалу пщприемства мае своТ часов! цикли та особливост!, що зумовлюють використання р!зних джерел ф!нансового забезпечення, пов'язаного з форму-ванням ! вщтворенням виробничого кап!талу.
Наприклад, за простого вщтворення замша спрацьованих ! за-старших основних виробничих фонд!в в!дбуваеться за рахунок нагромадження амортизацшного фонду та шших внутр!шн!х джерел формування фшансових кошт!в. Розширене в!дтворення основних фонд!в, спрямоване на нарощування виробничих потуж-ностей, докор!нну перебудову техн!ко-технолог!чноУ бази виробництва, потребуе використання таких джерел виробничих швес-тицш, як довгостроков! кредити, ем!с!я щнних папер!в, власний нагромаджений прибуток, державн! субсид!Т, шоземн! !нвестищ1.
Отже, п!д потенц!алом вщтворення слщ розум!ти сукупн!сть матер!ально-техн!чних, нематер!альних, ф!нансових та !нших ре-сурс!в кап!талу, як! перебувають у розпорядженн! пщприемства або можуть бути додатково залучен! и використан! для простого чи розширеного вщтворення фактор!в виробництва та шших складових потенщалу шдприемства.
Суб'ектт складов! пов'язан! !з сусшльною формою \х вияв-лення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загаль-ноеконом!чний, загальногосподарський соц!альний чинник рационального споживання об'ектних складових. Усе це свщчить, що суб'ектн! складов! потенц!алу п!дприемства за Ухшм впливом на розвиток основних чинник!в виробництва и ефективн!сть функ-цюнування економ!чних систем, у м!ру ускладнення останшх та 'Гхнього «навколишнього середовища», набувають вир!шально! рол!. В!домо, що навпъ т! п!дприемства, як! мають близьк! за розм!ром потенц!али, часто суттево р!зняться за результатами д!-яльност!. За цих умов (за браком зовшшшх «перешкод») р!зницю в результатах можна пояснити лише неоднаковим р!внем точнос-т! ц!льово! ор!ентаци системи. 1накше кажучи, за шших однако-вих умов величина результату буде то бшыпою, що вдал!шим буде орган!зац!йно-економ!чне забезпечення досягнення заданих щлей. Наукове забезпечення виробництва та м!ра його ефектив-ност! також залежать вщ якост! управления.
До суб'ектних складових потенщалу пщприемства вщносяться: науково-техн!чний потенц!ал, управл!нський потенщал, потенщал орган!защйно! структури управл!ння, маркетинговий потенщал.
^6_13
Науково-техшчний потенциал — узагальнююча характеристика ровня наукового забезпечення виробництва (науки, техноки, тех-нолоп'о, онженерноо справи, виробничого досво'ду, можливостей та ресурсов, у тому число науково-техночних кадров, як! е в розпоря-дженно тдприемства для розв'язання науково-техшчних проблем.
Управлшський потенщал — це навички та здобност! керовни-ков усох ровшв управлоння з формування, оргашзащУ, створення на-лежних умов для функщонування та розвитку сощально-еконо-м!чноТ системи шдприемства. У найзагальношому вигляд! вон е ште-гращею функцюнально-структурних та нематероальних елементов.
Потенщал оргашзацшноТ структури управлшня — це загаль-нокорпоративний управлонський (формальний та неформальний) мехашзм функцюнування подприемства, який втолюе в соб! ровень органозацоУ функцюнальних елементов системи та характер взаемо-зв'язков мож ними.
Маркетинговий потенщал - - це здатность тдприемства систематизовано и планоморно спрямувати вс! своо функцп (визначення потреб 1 попиту, оргашзащя виробництва, продаж 1 п!сляпродажне обслуговування) на задоволення потреб спо-живач!в I використання потенцшних ринк!в збуту. У структур! маркетингового потенщалу окремо видщяють лопстичний по-тенщал.
Широка 1нтерпретац1я поняття «лопстика» як комплексно!' функцп забезпечення тдприемства вихщними факторами виробництва на вс1х стад!ях його д!яльност1 дае змогу в склад! ц!е1 функц!У виокремити: по-перше, доставку необхщних засоб!в виробництва (послуг) на територ!ю пщприемства вщ зовн1шн!х контрагентов (лог!стика постачання); по-друге, доставку тих чи шших видгв ви-робничих ресурс!в безпосередньо на м1сця Тх переробки чи використання в необхщних обсягах та в певний час (лопстика виробництва); по-трете, забезпечення пунктов збуту готовими виробами 1 ф!рмовими послугами (лопстика розподшу чи збуту).
3 урахуванням функцюнальних особливостей та структурного зр!зу лопстичних процес1в за предметними ознаками (лопстика персоналу, лопстика матер1ал!в I готових товаров, лопстика енер-гетичних та шформацшних потоков) лопстичний потенц1ал шд-приемства можна визначити як максимальну продуктивность (функцюнальну спроможность) системно онтегрованих подроздо-лов, як! охоплюють ус! види дояльносто щодо пересування в простор! та руху в час!: персоналу - - перевезення сповроботников, розмощення IX у службових прим!щеннях; пересуванню згодно з часовим графоком роботи матероалов о готових виробов — транс-
18
портування, складування, збереження, сортування о перерозподш; енергетичних та онформацойних потоков — передавання, обробка, збереження о трансформацоя.
На особливу увагу в структур! потенщалу подприемства заслу-говують: трудовий, шфраструктурний та онформацойний потен-цоали. Ус! вони не пщлягають под зазначену класифокащю скла-дових потенщалу пщприемства, Ух не можна однозначно вщнести чи то до суб'ектних, чи то до об'ектних складових.
Термон «трудовий потенцоал» увойшов у науковий обог у перо-од переходу вод екстенсивного до онтенсивного способу розвитку виробництва. Це була своеродна реакцоя науки на потребу практики забезпечити якосне вдосконалення формування ! використання вщповодних здатностей працовников як сукупного суб'екта виробництва и управлшня.
Трудовий потенщал - - це персонофокована робоча сила, яка розглядаеться в сукупносто сво'о'х якосних характеристик. Це поняття дае змогу, по-перше, оцонити ровень використання потенцойних можливостей як окремо взятого працовника, так о сукупносто працовников у цолому, що е необхщним для активозацп людського фактора, та, по-друге, забезпечитк якосну (структурну) збалансова-ность у розвитку особистого и уречевленого факторов виробництва.
1нфраструктурний потенц!ал — збалансовано з вимогами вофобництва можливост! цехов, господарств о служб забезпечити необходн! умови для дояльносто основних шдроздшв подприемства та задоволення сощальних потреб його персоналу. За ппер-трофованоох) розвитку онфраструктурн! складов! потенщалу п!д-приемств можуть виконувати роботи чи надавати певно послуги сторонном органозацоям та оншим суб'ектам ринку.
1нформацшний потенц!ал е найважливошою складовою техно ко-технолопчноУ та управлшськоУ бази сучасних подприемств. Розвинуто кршни вже перейшли на новий постшдустроальний (онформацойний) ровень суспольного прогресу. Ефективне госпо-дарювання подприемств УофаУни, рацоональне використання Ух-нього потенщалу неможливе без адекватного сучасним вимогам щформацшного забезпечення.
Тнформацойний потенцоал — це едность органозацойно-техночних та онформацойних можливостей, як! забезпечують подготовку и прий-няття управлонських рошень та впливаооть на характер (специфоку) виробництва через збирання, зберогання (нагромадження), обробку та поширення онформацойних ресурсов. У сослад! онформацойного потен-цоалу можна окремо видолити 1нформац!йно-обчислювальний потенщал, до якого належить комплекс техночних, програмно-матема-
тичних, орган1зацшно-економ1чних засоб!в \ спещальних кадр1в, при-значений для автоматизащ'У процесу виконання завдань управлшня пщприемством у р{зних галузях людськоУ д!яльност1.
Кр1м того, шформащ'я 1 здобуп через неУ знания реал!зуються в нових засобах пращ, технолопях, професшному досвщ! роб1тник1в, р!вш оргашзащУ виробничих одиниць, що додатково свщчить про и тюний взаемозв'язок з 1ншими складовими потенщалу пщприемства.
1.4. Графоаналггична модель потенфалу шдприемства
У 1998 рощ в наукових працях I. М. РепшоУ вперше запропоновано графоанал!тичний метод д1агностики пщприем-ницького потенщалу пщприемства, названий автором «Квадрат потенщалу». Такий метод дае можливють системно встановити кшьюсш та як1сш зв'язки м!ж окремими елементами потенщалу, р!вень його розвитку та конкурентоспроможност! I на пщстав! цього обгрунтувати та своечасно реал1зувати управлшсью р!шен-ня щодо тдвищення ефективност! функщонуванья п!дприемства. Метод мае кшька теоретичних аспект1в, як! необхщно враховува-ти за обгрунтування управл!нських р!шень.

У найзагальн!шому вигляд! граф!чна модель потенщалу, призначена для проведения д!а-гностики можливостей гадпри-емства, мае форму сфери. Така форма репрезентуе вс! напрямки д1яльност1 пщприемства 1 тим самим розкривае д!алектику його потенц1алу. Але на практищ важко користуватися сферичною формою для оцшки потенщалу тдприемства.
Тому пропонуемо з метою Рис. 1.4. Графоанал1тична модель анал!зу спростити граф!чну потенщалу пщприемства модель до форми кола чи до
шшоУ ф!гури залежно вщ вибо-
' Ретна I. М. ГПдприемницький потенц1ал: методолог!я оцшки та управлшня // В1с-ник Укра'шськоУ академ!!' державного управл!ння при Президентов! Украши. — 1998. — №2. —С. 262—271.
ру к!лькост1 напрямюв д!агностики потенц1йних можливостей пщприемства (рис. 1.4).
Узагальнюючи наявний досвщ у практищ д1агностики, прихо-димо до висновку, що д!агностику потенщалу шдприемства до-Ц1льно проводити методом пор!вняльноУ комплексно! рейтинговоУ оц1нки за допомогою системи показниюв за такими функщональ-ними блоками (рис. 1.5).
1. Виробництво, розподш та збут продукц!!'
2. Орган1зац1йна структура та менеджмент
3. Маркетинг

4. Фшанси
Рис. 1.5. Розподш Д1яльност1 пщприемства за функцюнальними блоками для ощнювання його потенц!алу
За першим блоком — «Виробництво, розподш та збут продук-ци» — необхщно проанал!зувати:
Обсяг, структуру та темпи виробництва.
Фонди виробництва.
Наявний парк обладнання \ р1вень його використання.
Мюцезнаходження виробництва та наявшсть шфраструктури.
Еколопю виробництва.
Стан продажу.
За другим блоком — «Оргашзацшна структура та менеджмент» — розглядаеться:
Оргашзащя 1 система управлшня.
К1льк1сний 1 якюний склад роб1тник1в.
Р1вень менеджменту.
Ф1рмова культура.
Наступний, трет!й блок — «Маркетинг» — передбачае досл!-дження:
Ринку, товару та канал!в збуту.
Нововведень.
Комушкацшних зв'язк1в, 1нформацп та реклами.
Маркетингових план! в \ програм.
I останнш, четвертий блок — «Фшанси» — потребуе анал!зу финансового стану тдприемства за допомогою коефщ!ент!в рен-табельност!, ефективност!, дшовоТ активност!, ринково'Г стшкост!,
Л1КВЩНОСТ1 ТОЩО.
Перелж показник!в повинен задовольняти так! вимоги: якнай-повшше охоплення ус!х сторщ виробничо-господарсько'Г, фшан-сово'Г та шших вид!в д!яльност! шдприемства; простота збирання показник!в; брак дублювання показник!в.
В основу розрахунку кшцево'Г рейтингово'Г оцшки покладаеть-ся пор!внювання пщприемств за кожним показником з чотирьох названих функцюнальних блок!в з умовним еталонним пщприем-ством або з реальним шдприемством, що мае найлтш! результа-ти на ринку. Таким чином, базою для рейтингово'Г оцшки стану та р!вня використання пщприемницького потенщалу е не суб'ек-тивн! думки експерт!в, притаманн! б!льшост1 шших методик оц!-нювання, а найвищ! результати, досягнут! в реальней конкурент-Н1Й боротьб!.
Цей п!дх1д вщповщае практиц! ринково'Г конкуренц!'Г, де кож-ний самост1йний товаровиробник намагаеться за вс!ма показни-ками д1яльност! бути лшшим за свого конкурента.
Алгоритм графоаналггичного методу оц!нки потенц{алу пщприемства «Квадрат потенщалу»:
Вихщн! дан! подаються у вигляд! матриц! (ац), тобто табли-ц!, де в рядках записан! номери показншив (/ = 1, 2, 3, ..., п),а в стовпцях — назви тдприемств, потенщал яких анал!зують(/'= 1,2, 3, ..., т).
Для кожного показника знаходять його найлшше значения зурахуванням коефщ!ента чутливост! 1 проводять ранжируванняпщприемств з визначенням вщповщного мюця.
Для кожного пщприемства знаходять суму м!сць (Р]), отри-маних у процес! ранжирування за формулою:
(1.1)
4. Трансформуемо отриману в ход! ранжирування суму мюць (Ту) у довжину вектора, що створюе квадрат потенщалу пщприемства (рис. 1.6). Квадрат потенщалу шдприемства мае чотири зони в!дпов!дно до розд!л!в (К), як! застосован! у роз-глянут!й систем! показник!в, та чотири вектори (В), що ство-рюють його.
^ 2 вектор
4 вектор

3 вектор Рис. 1 .6. Квадрат потенщалу пщприемства


Отже, довжину вектора, що створюе квадрат потенщалу пщприемства (В&, де 1с = 1, 2, 3, 4), знаходимо за допомогою формули:
5. Визначивши довжину вс!х вектор!в, накреслюемо квадрат потенщалу пщприемства ! робимо вщповщн! висновки.
Графоанал!тичний метод анал!зу «Квадрат потенщалу» мае кшька особливих теоретичних аспеюпв, як! необхщно враховува-ти при його використанш.
1 . Форма квадрата потенщалу може бути двох титв. Перший тип мае правильну форму квадрата (тобто вектори, що створю-ють його, е однаковими або наближаються до цього). Такс п!д-приемство матиме збалансований потенщал, що е запорукою ус-п!ху його д!яльност!. Другий тип мае спотворену форму квадрата з таких причин: або один вектор розвинутий Шльше за !нш! («хворобливий» вектор), або вс! вектори розвинут! по-р!зному (дисгармон!я вектор!в). Якщо квадрат потенщалу пщприемства наближаеться до другого типу, то пщприемницький потенц!ал потребуе негайних перетворень у напрямку шшпшення збалан-сованост! його елемент!в.
як велик!, середн! та мал!. Великий потенщал мають шдприемст-ва, коли довжина вектор!в перебувае в межах 70—100; серед-шй — у межах 30—70; малий — до 30 умовних одиниць.
Зовшшнш контур квадрата окреслюе можливост! шдприем-ства щодо досягнення оптимальних параметр!в потенщалу.
Другий та третш вектори квадрата потенщалу («Оргашза-цшна структура та менеджмент» ! «Маркетинг») св!дчать про наяв-шсть передумов дальшого розвитку потенщалу пщприемства.
Четвертий вектор — «Фшанси» — е результативним ! хара-ктеризуе усп!шн!сть функцюнування п!дприемства.
1снуе зв'язок м!ж формою та розм!ром квадрата потенц!алу пщприемства ! його життевим циклом (рис. 1.7).
життевим циклом пщприемства
3 рис. 1.7 бачимо, що на першш стад!Т — «стадн розвитку» — перебувають шдприемства з формою потенщалу другого типу ! можливостями його перетворення в!д малого до середнього за час проходження стади. На друпй стад!У — «стадн устху» — розташован! п!дприемства, форма потенщалу яких належить до першого типу и юнуе можливють перетворення його !з середнього на велике. Стад!я занепаду свщчить про негативн! явища, що в!дбуваються з потенщалом шдприемства, тобто про перех!д до другоТ форми потенщалу та зменшення його розм!ру в!д великого до середнього, а пот!м ! до малого
РОЗД1Л 2
ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЩАЛУ
пщприемствА
Основн! поняття роздшу:
^ Потенщал тдприемства як /нтегрована економ1чна система.
V Особливост! економ/чних систем.
^ Формування потенщалу тдприемства.
V Ефект синерги.
^ Алгоритм формування потенщалу тдприемства.
^ Оптим/зац/я структура потенщалу тдприемства.
2.1. Методичн! та оргатзацшно-еконоымчн! засади формування потенщалу шдприемств
Пщ час формування ринковоУ економ1чно'Г системи на-бувають особливоУ актуальное^ проблеми планування та оптимь зацп можливостей шдприемств довгострокового и поточного характеру. Досвщ заруб!жних краш свщчить про необхщнють утворення гнучких виробничо-оргатзацшних систем, що умож-ливлювали б миттеве реагування на змши в навколишньому се-редовшщ, 3 огляду на це слщ придшити увагу переосмисленню концептуальних пщход!в до створення та розвитку в!тчизняних пщприемств, а передовс!м до процес!в щ'леспрямованого формування Тхшх потенщал1в.
Ще и до сьогодн! процесам формування потенщалу шдприем-ства не завжди придшяють належну увагу. Кризовий стан нацю-нальноТ економ1ки та окремих шдприемств, що супроводжуеться недовикористанням виробничих потужностей, нагромадженням понаднормативних запас1в матер!ал1в 1 готово! продукци, скоро-ченням чисельност! пращвник!в, зниженням Ухнього квал1ф1ка-щйного р!вня 1 продуктивност! пращ та шшими негативними явищами, законом!рно призводить до втрати потенщалу. Нагада-емо, що розм!р 1 структура потенщалу сучасних виробничо-ко-мерщйних орган1зац!й формуються за рахунок нагромаджених за радянських час!в основних фощцв, земельних дшянок, техноло-г1й 1 т. д. Хаотичшсть процес!в розвитку 1 не контрольованють кризових тенденщй на макрор!вш спричинили руйнац!ю струк-
тури потенщалу, що виявилося в порушенш пропорщй М1Ж осно-вними елементами сощально-економ!чних систем сучасних пщ-приемств. У свою чергу, багатор!внева деформащя пропорщй та зв'язк!в м!ж складовими виробничих, сощальних, комерщйних та 1нших П1дсистем п1дприемств зумовила мультипл1кативн!сть дез-орган1защ! та !н!щювала наступний виток кризових загальносис-темних зм1н.
Формування потенщалу тдприемства -- це процес 1ден-тиф!кацп та створення спектра пщприемницьких можливостей, його структуризащ'Т та побудови певних оргашзащ'йних форм задля стабшьного розвитку та ефективного вщтворення. Роз-гляньмо докладн1ше суть процесу формування потенщалу шд-приемства з урахуванням того, що вш е складною економ!Ч-ною системою з притаманними тшьки Тй певними властивос-тями (рис. 2.1).
Ц1 властивост! економ!чних систем уможливлюють формування загальних постулат!в, як! с;ид ураховувати за формування потенщалу тдприемства:
потенщал тдприемства — це складна система перес!чниххарактеристик його елемент!в, причому останн! можуть т!еючи шшою М1рою зам!щати один одного, тобто е альтернатив-ними;
потенщал тдприемства не можна сформувати на баз! меха-Н1чного додавання елемент!в, оск1льки в!н е динам!чним угрупо-ванням;
« П1Д час формування потенщалу тдприемства Д1е закон си-нергИ' його елемент!в;
потенщал тдприемства у вищих формах його виявленняможе самостшно трансформуватися з появою нових складовихелемештв;
елементи потенщалу тдприемства мають функщонуватиодночасно I в сукупност!, бо законом1рност! розвитку можливостей тдприемства не можуть бути розкрит! окремо, а тшьки в Тх-ньому поеднант, що потребуе досягнення збалансованого оптимального стввщношення м!ж елементами;
« ус! елементи потенщалу об'ективно пов'язат з функц!ону-ванням 1 розвитком тдприемства, тобто, з одного боку, вони шд-лягають ф!зичному та техн1ко-економ!чному старению, а з другого — вони чутлив! до досягнень науково-техн!чного прогресу;
» складов! потенщалу пщприемства мають бути адекватними характеристикам продукци 1 послуг, що виробляються на пщпри-емствь

Спираючись на ц! постулати, можна побудувати загальнотео-ретичну модель формування потенщалу п!дприемства (рис. 2.2).
Можлив1сть протид!яти руйнувальним тенденц!ям
Рис. 2.1. Властивост! економ1чноУ системи 28
один з найвагом!ших загальних закошв оргашзащУ— закон си-нерги, який стверджуе, що для будь-якоУ системи (пщприемства, оргашзащУ, ф!рми) юнуе такий наб!р елемент!в, за якого и потенщал завжди буде або значно бшьшим, шж проста сума потенщ'а-л!в елемент!в, що до неУ входять, або суттево меншим.
Синерпя може давати двояку користь: пряму та опосеред-ковану.
Пряма користь — збшыиення чистих грошових поток!в вщ якнайповн!шого використання потенщалу пщприемства. Це мае м!сце за операщйноУ, управлшськоУ та фшансовоУ синерпУ.
Операщйна синерпя -- економ!я на операцшних витратах за рахунок взаемодп маркетингового, фшансового та лопстичного потенц!ал!в.
Управл!нська синерпя -- економ!я за рахунок оптимального формування потенщалу оргашзацшноУ системи управлшня.
Фшансова синерпя — економ!я за рахунок змши пщход!в до формування фшансового потенщалу пщприемства.
Опосередкована користь -- збшьшення вартост! потенщалу пщприемства, або змша мультишпкатора щна пщприемст-ва/прибуток.
Зважаючи на ефект синерпУ, процес оптим!зац!У структури потенщалу пщприемства слщ проводити за такими етапами.
Етап 1 -- формування системи щлей пщприемства (стратеп-чн1, тактичн!, поточи!; для всього пщприемства, його пщроздшв, а також окремих вид1в д^яльност!).
Етап 2 - - визначення необхщного для кожноУ щл! набору стратепчних ресурс!в: цей етап обов'язково треба узгоджувати з першим.
Етап 3 -- оскшьки для задоволення т!еУ самоУ потреби може 1снувати к!лька вар1ант!в набор!в ресурс!в, то дощльно провести оцшку альтернативних Ух комб!нащй I шсля цього зробити оста-точний висновок.
Етап 4 - - виходячи з того, що пщприемство не однаковою м!рою волод1е вс!ма видами ресурс1в, треба провести рацюналь-ний розпод!Л обмежених ресурс!в, визначити, куди найвипдшше Ух спрямувати, щоб забезпечити високий р!вень конкурентоспро-можност! потенц!алу пщприемства.
Етап 5 -- теля проведения попередшх 4-х етагпв необхщно оц1нити отриманий резуль гат.
Вивчення праць втшзняних \ заруб!жних науковщв з проблем формування потенц!алу шдприемств дае змогу констатувати явно недостатню к1льк!сть досл{джень системного характеру. Бшь-
шхсть досл1дник1в, як правило, концентрують увагу на одному аспект! складного пол!морфного явища: виробничому, маркетинговому, трудовому потенщаль У найзагальшшому вигляд! еле-ментами потенц!алу можна вважати вс! економ!чн1 ресурси, яю залучен! чи реально можуть бути залучен! до господарського обороту, у едност! з можливостями Ух щ'льового використання. Досить часто в заруб!жн!й литератур! трапляються спроби автор!в виокремити з единоУ системи один найважлив!ший елемент. В основу такого вибору найчастше покладають систему ц!льових ор!ентир!в, побудовану за !ерарх!чним принципом. 1накше кажу-чи, такий погляд реал!зуе щльовий пщхщ до оц!нки ефективност! функщонування пщприемств.
Головна складн!сть анал!зу процес!в формування потенц!алу пщприемств полягае в необхщност! дослщження вс!х компоненте у взаемозв'язку та динамщ!. Отже, закономгрност! формування та розвитку потенциалу не можуть бути розкритг через анализ його складовш та комплекс зв 'язкгв мгж ними.
Нагадаемо, що структура потенщалу пщприемства — це вщ-носно стшкий спос!б орган!зац!У елемент!в потенщалу, що роз-кривае його будову, елементний склад, принцип формування та розвитку. Вщповщно до цього саме поняття «структура потенщалу» мае характеризуватися такими основними рисами: стшкють, стабшьшсть, гнучкють, пропорц!йн!сть, збалансованють тощо. У систем! потенц!алу пщприемства можна видшити два типи за-коном!рностей:
формувальн! -- законом!рност! розвитку, як! спричиняютьперех!д системи в шший як!сний стан;
регулювальн! -- законом!рност! функц!онування, як! спри-яють стаб!л!зац!У наявного р!вня якост! системи.
Слщ зазначити, що базою загальносистемного потенщалу будь-якого пщприемства е виробничий (операцшний) потенщал. Проблеми дослщження саме щеУ складовоУ традиц!йно присвячу-вали своУ пращ в!тчизнян! науковщ.
Характер виробничих (операц!йних) процес!в визначае вщнос-ну роль живоУ пращ, споруд, устаткування, ф!нансових ресурс!в ! сировини в процес! формування можливостей розвитку пщприемств, а специф!ка оргашзащ'У виробництва зумовлюе структурно-функцюнальн! характеристики потенщалу сучасних п!дприемств.
Залежно в!д рол! того чи шшого фактора (ресурсу) у досяг-ненн! щльових ор!ентир!в розвитку пщприемств ус! види б!знесу можна умовно роздшити на машино-, трудо-, матер!ало- та енер-годом!нац!йн!.
Ядром машинодомшацшних виробництв е процеси, що в них пращвники виконують обслуговувальш, контрольн! та !нш! дру-горядн! операщ'У. За таких процес!в матер!али в!д!грають пасивну роль як легкодоступна стандарта! ресурси. Прикладом такого типу виробництва може служити добувна промисловють (вупльна, г!рничо-рудна), х!м!чна промисловють, тдприемства важкого машинобудування тощо.
Аналопчно, в трудодомшацшних виробництвах верстати, устаткування, транспорта! засоби та шип елементи основних фонд!в служать допом!жними засобами для ручних виробни-чих процес!в. У таких сферах б!знесу основу потенщалу пщприемств становить чисельнють, осв!тньо-квал!ф!кацшний р!-вень ! в!кова структура персоналу. При цьому матер!али та сировина знову ж таки в!д!грають другорядну пасивну роль, бо стандартна сировина обробляеться тут ручним способом. До таких пщприемств можна вщнести бшышсть оргатзацш сфери обслуговування: громадського харчування, побутових послуг тощо.
Тснування матер!алодом!нац!йних виробництв обумовлене уш-кальними характеристиками матер!ал!в 1 сировини, якють та спе-циф!чн! властивост! котро'Г безпосередньо обумовлюють конку-рентоспроможшсть продукщУ на ринку. При цьому ушкальн! ма-тер!али чи сировина можуть оброблятися як вручну, так 1 з використанням техшки. Як приклад можна назвати тдприемства харчовоУ промисловост).
Енергодомшацшн! виробництва формують специф!чну трупу оргашзацш, довгострокова ефектившсть та швидкють уозвитку яких залежить в!д Ухнього забезпечення енергонос!ями. Ус! 1нш1 компонента шдприемницькоУ д!яльност1, по сут1, не вццграють активно'/ рол!, але створюють умови для найлшшого використан-ня енергоноЫУв (електроенергетика, нафтох!м1чна промислов!сть тощо).
У виробництвах, наближених до кашталодомшацшних, шд-вищення продуктивност! прац! спричинятиме зниження питомо'1 трудом1сткост1 продукцп, але майже не впливатиме на виробни-чий потенщал (не зростатимуть виробнич! потужност!, не пол1п-шуватиметься ефектившсть Ухнього використання, не зростатиме фондовщдача). Однак пол!пшення використання основних фон-д!в на таких п!дприемствах спричинятиме збшьшення обсяг!в виробництва та зниження на цш основ! питомих затрат живоТ прац!. У трудодомшацшних виробництвах ситуащя протилежна — шд-вищення ефективност! використання основного кашталу п!дпри-
емства не змшить його потенцшлу, який залежить вщ затрат жи-во! прац!, проте зростання продуктивност! прац! п!двищуватиме ефектившсть використання основного катталу. Кр!м того, в цих двох типах виробництв потреба в сировин! та матер!алах змшю-еться пропорц!йно зм!н! обсяпв виробництва. Унаслщок цього за шдвищення продуктивност! прац! зростае вщношення витрат ма-тер!ал!в до затрат пращ, а тдвищення ефективност! основного катталу спричинятиметься до збшьшення вщношення витрат матер!ал!в до ефективних витрат основного катталу. У зазначе-них процесах зниження питомих витрат матер!ал!в спричинятиме тшьки зменшення сукупних витрат, а не тдвищення ефективност! використання шших чинниюв або виробничих опера-щи у щ'лому.
Сучасна практика господарювання досить багатогранна, що унеможливлюе однозначне встановлення ключових фактор!в до-вгострокового усп!ху пщприемств. Наприклад, у видобувних га-лузях, де в основному вщбуваються кап!талодом!нац!йн! процеси, змша вм!сту корисних м!нерал!в у пород! може стати головним джерелом ютотних змш продуктивност! прац! та ефективност! використання основного катталу.
На закшчення зазначимо, що при формуванн! потенщалу су-часних пщприемств слщ враховувати фактор розташування, який в!д!грае вир!шальну роль у певних сферах б!знесу (наприклад, туристичному, пщприемствах ринковоУ !нфраструктури). Як правило, за таких умов оргашзащю ор!ентовано на надання стандарт-них послуг широкому колу споживач!в за допомогою традищйних техшчних засоб!в з використанням звичайних матер!ал!в, а виб!р такоУ оргашзацп споживачем зд!йснюеться на п!дстав! його м!рку-вань щодо територ!ально! в!ддаленост!, р!вня якост! стандартних послуг та !нших (можливо, и неформальних) чинниюв.
У цшому проблема територ!ального розташування тдприемства розв'язуеться з урахуванням: 1) витрат на поставку сировини; 2) витрат на збут готовоУ продукщУ; 3) специф!ки технолопчного процесу. Останне обумовлюе ! конкретне м!сце розташування п!дприемства — ближче до споживача чи до постачальника сировини. Наприклад, якщо в процес! виробництва вага готових ви-роб!в зменшуеться проти ваги сировини ! матер!ал!в, то п!дпри-емство вочевидь буде розташоване поблизу постачальника, бо витрати на доставку сировини перевищуватимуть витрати на збут продукщУ (доставку до споживача). Навпаки, якщо виробни-чий процес призводить до зростання ваги готовоУ продукщУ проти сировини ! матер!ал!в, то таке пщприемство буде розташоване
поблизу споживач1в. Прикладом можуть служити броварш чи заводи безалкогольних напоУв, де в процес! виробництва пива чи напоТв до води додаються сух! компоненти та концентрати.
\ -;';-' • •' -•-'•. ••• •• "••' " ••; •• . "•• • '.-,.-•
У цшому проблему м!сця розташування б!знесу доцшьно розв'язувати з урахуванням системи таких фактор!в (рис. 2.3).
Можливост! забезпечення трудовими ресурсами належно'Г квал!ф!кац!У в необхщшй кшькост!
Можливост! забезпечення
матер!альними ресурсами
в необхщнш кшькост!
та належно'Г якост!
Можливост!
обслуговування
б!знесу (забезпечення
водою, електроенерпею,
система дренажу територ!У, утшпзащя
В1ДХОД1В ТОЩО)
Комун!кац!йн!
можливост! (система
автошлях!в, зал!зниць,
!нформац!йна
система тощо)
М1сце
розташування шдприемства
Ринков! можливост!
(в!ддален!сть ринюв збуту,
наявн!сть спец!ал!зованих
торговельних установ тощо)
Урядове регулювання
тдприемництва за региональною ознакою

• , : - - '••; , • ••• - - ,.•..,-...-.. ,~.
Рис. 2.3. Система фактор!в, що зумовлюють виб!р М1сця розташування шдприемства
Оптимальним мюцем розташування пщприемства буде такс, котре забезпечить найлшший компромю м1ж перевагами та недо-лжами цих основних фактор!в. 3 метою формал!защУ управлшсь-кого вибору можна рекомендувати використання математичних метод1в та експертних систем.
Сучасш тенденцп формування потенц!алу пщприемств. Нестаб1льн1сть сусп!льного розвитку та глибинш трансформащУ економ!чно1 системи нашоТ держави спричинили перебудову всього господарського механгзму П1дприемств, що виявляеться у зм1н! пропорц!й м!ж слемснтами, формуванн! нових I руйнуванн! старих виробничих зв'язюв, переоц!нц1 традищйних ор!ентир!в розвитку.
Сьогодн! в пер!одичних виданнях \ наукових працях дом!ну-ють два погляди на оцшку сучасного етапу суспшьного розвитку: 1ндустр1альний та соц!альний. Прихильники першого беруть за ключовий фактор розвитку техшко-технолопчну базу вироб-
34
ництва, а другою -- сощально-трудовий фактор. Вщповщно до цього наш! досл!дження можуть бути також побудоваш на цих двох концепщях.
Анал1зуючи св1тов1 тенденцп розвитку, слщ указати на основу формування потенц!алу сучасних п!дприемств — персонал. Роз-виток концепщУ управлшня трудовими ресурсами перетворюеть-ся на найважлившу тенденц!ю, що перебувае в якнайтюшшому взаемозв'язку 1 взаемозалежност! з шшими основними напрямка-ми загальноУ еволющУ економ!чноУ думки: появою 1 поширенням сотових оргашзацш, формуванням «плоских» 1ерархш I «прозо-рих» систем управлшня; ре{нжин1рингом виробничо-господарсь-коУ Д1яльност1; переходом в!д традиц!йних принцип!в управлшня до нових (партнерство, гумашзащя тощо); розширенням внутрь шньоф!рмових ринк!в; розвитком комп'ютерного та телекомун!-кащйного забезпечення процес!в управл!ння та його в1ртуал1защ1.
Теоретичною основою визначення розм!ру та управлшня трудовим потенщалом пщприемства е концепщя «людських ресурс!в», яка виникла в середин! XX ст. 1 довела необхщшсть використання економ!чних критерив для ощнки рол! сощаль-но-трудового фактора у виробництвь Б1льш!сть практичних розрахунк!в за даною концепщею базуються на можливост! використання вартост! створених роштником економ!чних благ, а також доходу, отриманого пщприемством на щи основ!, як критер!ю щнност! сп1вроб1тника. Гнакше кажучи, ус! профе-сшно-квал1фжацшш характеристики роб!тника ощнюються менеджерами тшьки в раз! можливост! Ух реал!защУ в рамках конкретно! орган!защУ.
Поступове проникнення прогресивних теоретичних концеп-цш у практику позначилося деформуванням структури потенщ-алу пщприемств. Нин! бшышсть П1дприемств, розум!ючи ц!н-н!сть власного персоналу, намагаеться за будь-яких умов збе-регти квал1ф!кованих прац1вник!в. Великого поширення набувае практика укладення «дов!чних» трудових угод, особливо характерна для японських, наприклад, шдприемств. Зазначимо, що за своею суттю трудовий потенщал тдприемств мае здатн!сть до спонтанного нарощування, нав!ть за браком будь-якоУ ф!нансо-воУ п{дтримки.
1ншою важливою особлив!стю потенщалу сучасних пщприемств е його шформатизащя, що тюно пов'язана \з сощально-трудовою складовою. Зв'язок реал^зуеться через процеси нагро-мадження та обробки комерцшноУ 1нформац1У персоналом пщприемства в процес! ведения б!знесу. Таким чином, цшнють пер-
з*
соналу шдприемства визначаеться щформащйними потоками, як! вш генеруе в процес! господарювання. Якють щформащйних по-ток!в в орган!зац!У безпосередньо впливае на и' адаптившсть, ц!-леспрямовашсть, а отже, 1 на результативнють д!яльност!. 1нфор-мац!я пов'язуе вс! елементи шдприемницькоУ д!яльност! в едину результативну систему. Бона регулюе функцюнування виробни-чо'Г тдсистеми, сприяе зростанню продуктивност! пращ персоналу, ефективност! використання основних та оборотних фощп'в, якюно розвиваючи всю економ!чну систему.
Прискорення темтв науково-техн!чного прогресу спричиняе зростання частки основних фонд!в в елементшй структур! потенщалу сучасних тдприемств, хоч на в!тчизняних тдприемствах цю тенденщю зумовлено скороченням ус!х шших елемент!в. Анал!зуючи досвщ господарювання сучасних тдприемств, за-значимо найсуттев!ш! недолжи визначення потенщалу основних фонд!в через виробничу потужнють шдприемства:
Практику визначення потенщалу основних фонд!в на шд-став! виробничоУ потужност! провщного структурного шдроздшучи виробничоУ дшьнищ треба визнати помилковою. Усунення зполя анал!зу всього спектра технолопчних 1 комерц!йних операций з виготовлення та презентування продукци на ринку дае змо-гу визначити т!льки техн!чну продуктившсть того чи 1ншого пщ-роздшу. Такий п1дх1д унеможливлюе економ1чно об'ективнеформування вартост! будь-якого структурного шдроздшу (центругосподарювання).
Виокремлювання провцщого структурного пщрозд!лу (ви-робничо! дшьнищ) для розрахунку потенц!алу основних фонд!взначно деформуе результати, оск!льки враховуються виробнич!можливост! т1льки одного виду устаткування, що здеб!льшогостановить незначну частку загально'Г вартост! майна.
Динам1чшсть розвитку п!дприемств зумовлюе необхщнютьурахування структурних зм!н елемент!в потенщалу основних фо-нд!в 1 пропорцш м!ж ними. Важлив1сть урахування вдосконален-ня технолопУ, пол!пшення оргашзац!! виробництва, шдвищенняквал1ф1кац]'У прац1вник1в тощо зумовлено колосальними альтер-нативними втратами сучасних т'дприемств.
Зазначимо, що зпдно з проведеними розрахунками, елементна структура потенщалу сучасних тдприемств формуеться приблиз-но на 60 % за рахунок основних фощпв, на 25 % — персоналу, на 15 % — щформащУ, фонд!в об1'гу та оборотних фонд!в. Ц! розраху-нки базуються на статистичних даних, що дае змогу висновувати про асиметричнють шформащУ через значну «т1н1зац!ю» економ!ч
них В1ДНОСИН. Але нав!ть так! дан! уможливлюють констатац!ю ре-сурсноУ природи потенщалу сучасних шдприемств, який формуеться на екстенсивнш основ!. Сл!д указати на те, що з огляду на темпи науково-техшчного прогресу та зростання нестабшьност! ринкових вщносин у св!товш практиц! спостер!гаеться збшьшення частки науком!стких елемент!в.
2.2. Особливост! формування потенцгалу т'дприемств залежно вщ специф!ки пщприемницько'Г д!яльност!
Дальш! дослщження процес!в формування потенщалу сучасних тдприемств зосереджуватимуть увагу на ресурсному та галузевому аспектах. Виб!р цих аспекпв зумовлено такими м!ркуваннями:
галузевий розподш п!дприемств е традиц!йним для нашоУеконом!ки;
ресурсна сегментащя в!дображае найпоширен!ший п!дх!ддо вивчення категор!У «потенц!ал».
Обидва аспекти викладатимуться у д!алектичнш едност!, що даватиме змогу по-новому визначити галуз! промисловост! та Ух-не м!сце в народному господарств! краУни.
В основу анализу галузевих особливостей формування потенщалу тдприемств покладено специф!чн!сть технолопчних про-цес!в, особливост! орган!зац!У виробництва, вщмшност! в характеристиках кшцевого продукту та ресурсов для його виробництва, а також ринк!в збуту тощо.
Залежно в!д характеру споживання сировини вс! промислов! шдприемства п!дрозд!ляють на пщприемства добувноУ та оброб-ноУ промисловост!. У свою чергу, добувну та обробну промисло-в!сть можна розд!лити на к!лька великих галузей, що в систем! створюють нацюнальну економ!ку. Так, наприклад, обробна про-мислов!сть включае машинобудування, чорну та кольорову мета-лурпю, легку, харчову промисловють тощо. Ц! загальн! галуз! га'дроздшяються на низку менших тдгалузей, як! знову можуть бути в певний спос!б сегментован!. Наприклад, машинобудування включае верстатобудування, автомобшебудування, суднобу-дування ! т. д. Верстатобудування включае групи шдприемств, що спец!ал!зуються на виробництв! токарних, шл!фувальних вер-стат!в тощо. Так само проводиться перегрупування шдприемств в!дпов!дно до будь-якого ключевого фактора, що випливае з мети анал!зу (рис. 2.4, 2.5).
голодуваннях, слщ зосереджувати увагу на створены! ефективноУ кадровоУ пол1тики. Зростання продуктивности пращ за юнуючих умов на 1 % уможливить збшьшення виробничого потенщалу пщ-приемства приблизив на 0,67 %. 3 огляду на таку в1тчизняну спе-цифжу усереднена форма квадрата потенщалу пщприемств ву-пльноУ промисловост! матиме форму, показану на рис. 2.5.
Електроенергетика належить до енергодомшащйних, а також частково до машинодомшащ'йних галузей нащ'ональноУ економь ки, що зумовлюе особливу важливють забезпечення тдприемств енергоноаями та модершзаци електрогенерувальних потужнос-тей. Ця галузь впливае не тшьки на розвиток усього народного господарства, а и на територ1альну оргащзащю продуктивних сил. Довгострокова ефективтсть Д1яльност1 тдприемств даноУ 'сфери б!знесу залежить вщ розмщення родовищ енергоноыУв та наявност! лшш електропередач (з необхщною шфраструктурою). Нин! майже третина електроенерпУ виробляеться в районах и споживання, а дв! третини — в районах концентрат'! видобутку енергонос1Ув. Ф1нансов1 результати тдприемств щеУ галуз! сього-дн! залежать вщ р!вня оплати поставлено! електроенерпУ. Особливого значения набувае розвиток тдприемств атомноУ енерге-тики, що урядом держави визнано стратепчною.
Загальна величина потенциалу електрогенерувальних компашй формуеться в основному пщ впливом таких внутр1штх чинниюв: р!вень забезпеченост! енергонос!ями (нафтою, газом, мазутом, торфом чи атомним паливом) та Тхшх яюсних характеристик, р1-вень прогресивност! та техтчний стан генерувальних пристроУв (тобто р!вень втрат атомноУ, тепловоУ, к1нетичноУ енерг!! за п пе-ретворення в електричну), р!вень забезпеченост! л!н!ями електропередач (ращональн!сть територ!альноУ розв'язки, р1вень втрат за передання електроенерпУ то що).
Металурпйна промислов!сть е основою розвитку машинобу-дування, металообробки 1 буд!вництва. ГИдприемства чорноУ та кольоровоУ металург1У, як правило, розташовуються поблизу руд-них родовищ, що дае змогу мш1м1зувати транспортно-загот!-вельн! витрати. Рентабельшсть к!нцевоУ продукщУ т!сно пов'язана не тшьки з якюними характеристиками руд, а и з цшами на кокс та 1нш1 супровщн! матер!али, як! формуються пщ впливом вище-згаданих чинниюв. Пщприемства чорноУ та кольоровоУ металурп'Г належать до машинодом!нащйних виробництв. На пщприемствах кольоровоУ металурпУ особливого значения набувае фактор мате-р!ально-техшчного забезпечення. Ц1 пщгалуз! е основними спо-живачами палива, електроенерпУ та води.
До складу тдприемств чорноУ металурпУ вщносять пщприем-ства: з видобутку, збагачення та агломеращУ зал!зних, марганце-вих 1 хром!тових руд; виробництва чавуну, доменних фероспла-в!в, стал! та прокату, метал!в спещ'альних сорт!в (наприклад, вогнетривких сплав!в), утил1защУ в!дход1в.
Досягнення стаб!льного розвитку та забезпечення ефективност! Д1яльност1 в поточному перюд! пщприемств даноУ сфери б!знесу залежить вщ: вм!сту корисних елемент!в у вихщн!Й руд1, викори-стання енергозбер!гаючих технолопй для виплавки, забезпечення асортиментноУ структури вироб^в, переробки супровщних м!не-рал!в тощо.
У загальшй структур! чорноУ металург1У вид!ляють пщприемс-тва повного циклу, пщприемства переробки I «малу металург!ю», розм!щення яких значно ргзниться м!ж собою. За розм!щення ме-талурпйних пщприемств повного циклу визначальним фактором формування Ухнього потенщалу стае сировина та паливо, що ста-новить приблизно 65—70 % вщ соб!вартост1 кшцевого металу. На металург!Йних пщприемствах переробного типу найважливь ше значения для устшного господарювання мае сировина -брухт, промислов! вщходи чорних метал!в. Специф1ка б!знесу зумовлюе ор!ентащю таких пщприемств на джерела вторинноУ сировини, а використання достатньо економгчних технолог!й плавки дае змогу значно зменшувати вплив паливно-енергетич-ного фактора. Ефективнють д!яльност1 та стабгльнють розвитку пщприемств «малоУ металурпУ» залежить вщ Ухнього розташу-вання поблизу споживач1в продукщУ, а фактори сировини та палива не вщдграють вщчутноУ рол!.
Специф1чною рисою пщприемств кольоровоУ металурпУ е комплексне використання вихщноУ сировини та Ух здатшсть ком-б!нуватися з п1дприемствами 1нших галузей господарства. 1накше кажучи, ключовим фактором формування потенщалу тдприемств кольоровоУ металурпУ слщ уважати можливост! створення комплексних технолопчних циюпв, що дае змогу знизити собь варт!сть основних метал!в за рахунок виробництва високорен-табельноУ супров!дноУ продукц!У (функц!онально-структурна скла-дова). Як 1 в пщприемств чорноУ металурпУ, основними факторами стабшьного довгострокового розвитку та прибутковоУ д!яльност1 в дан1й сфер! б!знесу слщ вважати сировину та паливо.
Зазначимо, що чорна та кольорова металурпя належать до експортно ор1ентованих галузей, пщприемства яких мають ура-ховувати не тшьки репональш, галузев! та державш фактори, а и прогнозувати змши попиту на св!тових ринках.
Машинобуд!вний комплекс охоплюе близько двадцяти р!зних спец!ал!зованих галузей, яким притаманна власна специфжа д!я-льност!. Машинобуд!вн! шдприемства створюють техн!ко-техно-лопчну основу для розвитку пщприемств ус!х шших галузей промисловост!, максимально! реал!зац!У потенщалу окремих тдприемств та кра'ши в цшому. В!тчизняне машинобудування мае певн! риси трудодомшацшних виробництв, хоч за кордоном так! виробництва повшстю автоматизовано 1 вони мають характер машинодомшацшних. ГПдприемства машинобудування глибоко включено до системи загальнодержавних кооперативних зв'язк!в, що зумовлюе Ухню залежнють вщ низки шших пщприемств. Негативною спадщиною час!в командно-адмшютративноУ економ!-ки е надм!рна концентращя тдприемств машинобуд!вного про-ф!лю в окремих районах нашоУ держави, що призводить до перевантаження репональних екосистем.
Загалом можна вважати, що пщприемства машинобуд!вного комплексу територ!ально не закртлеш. Але, як правило, вони розмщуються поблизу джерел сировини (пщприемства металур-пйноУ промисловост!) та споживача (вщповщно до призначення кшцевоУ продукщУ). Проте в щи сфер! б!знесу юнують напрямки, як! сильно залежать вщ природних умов, наприклад, морське та р!чкове суднобудування.
Залежно вщ специфжи д!яльност! тдприемства машинобудг-вного комплексу повинш формувати власний потенциал, виходячи з таких м!ркувань:
« заходи з пщвищення ефективност! використання основних виробничих фонд! в е прюритетними в п!дгалузях важкого машинобудування, де загальна величина потенщалу формуеться за ра-хунок наявност!, техн!чного стану, прогресивност! и штенсивно-ст! використання машин та обладнання;
» заходи з п!двищення ефективност! використання, пол!пшення квал!ф!кац!йних характеристик та збшыяення чисельност! персоналу сприятимуть зб!льшенню потенщалу в пщгалузях точного машинобудування, де процеси мають трудодомшащйний характер;
» маркетингов! заходи, спрямован! на пол!пшення збуту про-дукц!У, будуть корисними для вс!х галузей машинобуд!вного комплексу, хоч особливого значения вони набувають в автомоб!-лебудуванш, с!льськогосподарському машинобудуванн!, верста-тобудуванш, ав!абудуванн!, оск!льки потенц!ал цих пщгалузей найб!льше залежить в!д ринкових фактор!в.
У найзагальн!шому вигляд! потенщал тдприемств ц!еУ сфери б!знесу мае структуру, показану на рис. 2.4, 2.5. У перспектив!
46необхщно розширити асортимент продукщ'У машинобудування, штенсиф!кувати процеси оновлення машинобуд!вноУ продукц!У и техшчного переоснащення галузей промисловост! високоефекти-вними автоматизованими системами.
Х!м!чний комплекс включае: прничо-х!м!чн! пщприемства, пщприемства основноУ х!м!У, пщприемства орган!чного синтезу, пщприемства з виробництва складних пол!мер!в, п!дприемства побутовоУ х!м!У тощо. Розм!щення пщприемств ц!еУ сфери б!знесу зумовлено складними м!жгалузевими, внутр!шньогалузевими та технолопчними зв'язками. Пщприемства х!м!чноУ промисловост! можна вщнести до машино- та матер!алодом!нацшних, бо саме сировина та устаткування формують найвагом!шу частину вало-вих витрат виробництва. Для визначення м!сця розташування пщприемств слщ враховувати так! чинники: 1) корисний вихщ продукц!У !з сировини (вщсоток х!м!чних в!дход!в на тонну к!н-цевого продукту); 2) р!вень енергоспоживання (витрати палива та електроенерш на тонну к!нцевого продукту); 3) р!вень водоспо-живання (к!льк!сть витрат та як!сть спожитоУ води на тонну кш-цевого продукту, кшькють та р!вень забруднення ст!чних вод); 4) наявнють транспортних шлях!в (можливост! транспортування вогне- та вибухонебезпечних вантаж!в).
Ефективн!сть роботи в ц!й сфер! б!знесу залежить вщ р!вня розвитку щтеграцшних зв'язк!в: концентращУ, спец!ал!зац!У, коо-перування та комб!нування. Використання т!еУ чи !ншоУ форми зв'язк!в зумовлено специф!кою технолопчних процес!в, характером вихщноУ сировини, темпами науково-техн!чного прогресу, еколопчними чинниками, сегментац!ею ринку тощо.
Пщприемства промисловост! буд!вельних матер!ал!в належать до машинодомшацшних, хоч окрем! пщгалуз! можна класиф!кува-ти як матер!алодом!нац!йш. За економ!чним призначенням продук-ц!я ц!еУ промисловост! споживаеться !ншими галузями нащональ-ноУ економ!ки та створюе передумови для розширення виробничих площ, розвитку сощальноУ шфраструктури. На розташування пщприемств впливають два основн! фактори — сировина та споживач. Наприклад, цементн! заводи здеб!льшого розташовують поблизу родовищ вапняк!в ! глини, що зумовлено значними витратами цих м!нерал!в на тонну цементу. Пщприемства з виробництва скла, шиферу, зал!зобетонних конструкц!й, навпаки тяж!ють до споживача, через складшсть транспортування готових вироб!в.
Вщповщно до р!дк!сност! (ушкальност!) сировини для виробництва найбшьша частка в потенщал! пщприемств промисловост! бу-д!вельних матер!ал!в належатиме земельшй д!лянц! (вартост! родо-
вища вихщних мшерал!в) чи обсягу основних виробничих фонд!в (вартост! основних фоцщв). Ц1 дв! складов! забезпечують приблизно 40—50 % загальноУ величини потенщалу. Якщо ж у пщприемства нема власних джерел сировинних мшерал!в, то основну частку його потенщалу становитиме робочий каштал, що визначае можливост! закушвл! необхщних компонент. Можлив! р!зновиди форми квадратов потенщалу щдприемств даноУ сфери б!знесу див. на рис. 2.5.
Переходячи до галузей, як! виробляють продукти народного споживання, зазначимо надзвичайно широку р!зномаштн1сть вид!в УхньоУ Д1яльност!: легка промисловють (що нал!чуе понад двадцять гадгалузей) машинобудування (тдгалуз! з виробництва радю-, теле- 1 побутовоУ техшки, точних прилад!в), х1м!чну промисловють (лаки, фарби, грунтовки для приватного сектору буд!вництва то-що) та багато шших. У найзагальшшому вигляд! вс! щ види можна пщроздшити на виробництво товар1в продовольчого та непродо-вольчого характеру. Така видова р1зномаштшсть не дае змоги однозначно визначити вид домшацшного фактора виробництва 1 зу-мовлюе необхщшсть докладшшого дослщження. Ми обмежимося тшьки основними сферами бизнесу.
Легка промисловють забезпечуе потреби населения та проми-словост! у тканинах, ишряних виробах, нитках тощо. У щ'лому пщприемства щеТ сфери б!знесу можна вщнести до трудо- та ма-тер!алодомшацшних, але в окремих випадках з! значним впливом машин та устаткування на ефективнють Ухньо! Д1яльност1. Про-мислов1сть Т1сно пов'язана з С1льським господарством (на стад1ях первинно'1 обробки сировини), з машинобудуванням та х!М1чною промислов!стю (щодо забезпечення устаткуванням та сирови-ною). Бшышсть п!дприемств ор!ентуеться на споживача свое! продукцп, хоч бавовнян!, вовнян!, шовков1, льнян! та трикотажн! виробництва розташовуються поблизу джерел сировини. Дина-м!чн1сть ринкового попиту на продукщю легко! промисловост! (у частин! товар!в для населения) робить необхщною оцшку кон-курентоспроможност! потенц!алу пщприемств.
Найбшьшу частку в загальн!Й елементн!й структур! потенщалу тдприемств щеУ сфери б!знесу мають соц!ально-трудова та функцюнально-структурна складова, що перебувають пщ силь-ним впливом ринкових ЧИННИК1В. Можлив! форми потенщалу п1дприемств легко! промисловост! див. на рис. 2.5.
До сфери сшьського господарства вщносять власне сшьське господарство та весь комплекс переробних галузей: харчову, м'ясо-молочну, борошномельно-круп'яну, комбжормову, м!кро-б!олопчну та шип види промисловост!. 3 розвитком щеУ сфери
заздалегщь та збер!гати на склад! до моменту споживання, що зумовлюе розм!щення шдприемств безпосередньо в мюцях проживания, роботи чи вщпочинку споживач!в.
Ус! види б!знесу в рамках щеУ сфери мають ч!тко виражений трудодомшацшний характер. Вщповщно до цього найбшьшою складовою потенщалу пщприемств сфери послуг е його соц!аль-но-трудова складова, в!д якост! та ефективност! використання якоУ залежить довгострокова устшшсть цього б!знесу. Залежно вщ специфжи надання та споживання послуг можна видшити ще и шший чинник, що мае, на перший погляд, другорядний характер, а саме: матер!ально-техн!чне забезпечення. Так, наприклад, матер!ально-техн!чне забезпечення в освт повинно досягати бодай такого м!н!мального р!вня, без якого, нав!ть за наявност! ви-сококвал!ф!кованого професорсько-викладацького складу, нада-вати ОСВ1ТН1 послуги неможливо.
Транспорта! шдприемства належать (принайми! частково) до тих, що формують шфраструктуру економ!ки. Основною метою таких п!дприемств е своечасне перемщення людей та вантаж!в для забезпечення виробничих та невиробничих потреб. Кр!м того, транспорт е важливим фактором штеграцшних процес!в, об'ед-нуючи територ!ально вщдален! суб'екти господарювання. Заведено видшяти так! види транспорту: наземний (зал!зничний, автомо-бшьний, гужовий, в'ючний), водний (морський, озерний та р!чко-вий), пов!тряний та трубопровщний. Ураховуючи розвиток !н-формацшних технолопй та сучасного р!вня комп'ютерних техно-лопй, сл!д наголосити на виникненн! електронного транспорту (наприклад, перемщення !нформац!У, яка сьогодн! е економ!чним ресурсом, банк!вськ! перекази грошових ресурс!в тощо).
Потенщал транспортних пщприемств та р!вень його використання безпосередньо залежать вщ р!вня розвитку транспортноУ 1нфраструктури, п!д якою слщ розумгги економ!чно збалансовану сукупн!сть шлях!в сполучення, рухомого складу, засоб!в управ-Л1ння та зв'язку, систем техн!чного обслуговування. Дефщит енергонос!'Гв призводить до нестач! пального р!зних вид!в, що зумовлюе виняткову роль енергонос!Ув за розрахунюв потенц!алу. Кризове становище нащональноУ економ!ки в ц!лому та транспорту зокрема пщвищуе значения фшансових ресурс!в, обмаль яких гальмуе процеси оновлення рухомого складу, зумовлюе брак па-лива, спричиняе попршання транспортних шлях!в та вс!х !нших елемент!в. Форму загальноУ величини потенщалу транспортних шдприемств на сучасному етап! розвитку (вщповщно до графо-анал!тичноУ методики) див. на рис. 2.5.
Фшансово-кредитш установи та оргашзащУ формують спе-циф!чну сферу б!знесу, яка надае послуги ф!зичним та юридич-ним особам у процес! УхньоУ п!дприемницькоУ д1яльност!. Кр!м того, так! установи повинн! працювати в спец!ал!зованш систе-м!, орган!зован!й у певний спос!б. Ощнка розм!ру потенц!алу банк!в повинна враховувати так! чинники: 1) розм!р ф!нансових ресурс!в та якють управл!ння ними; 2) як!сть кредитного портфеля; 3) ефектившсть орган!зац!У роботи ключових п!дрозд!л1в. Очевидно, що специф!чн!сть послуг обумовлюе виняткове значения фшансових ресурс!в у загальнш структур! потенц!алу ба-нк!вських установ, страхових оргашзацш, !нвестиц!йних компа-н!й та фонд!в. Зазначимо, що нар!вн! з обсягом та характером розм!щення ф!нансових актив!в таких орган!зац!й надзвичайно важливе значения мають оргашзащ'йна структура та менеджмент. Саме ц! два чинники найчаст!ше визначають стабшьшсть банку, сприяють залученню додаткового кап!талу, над!йност! орган!зац!У (банку чи страховоУ орган!зац!У), и гнучкост! за ди-нам!чних зм!н на репональних та свггових ф!нансових ринках тощо (див. на рис. 25).
Проведен! дослщження даюгь змогу висновувати про юнуван-ня певних особливостей формування потенщалу пщприемств за-лежно в!д сфери б!знесу. Досить часто саме ц! специф!чн! факто-ри визначають усшшнють чи, навпаки, крах у довгостроковш перспектив!. У структур! кожно" соц!ально-економ!чноУ системи сл!д виокремлювати ключов! точки, що зумовлюють розвиток вс!еУ структури внаслщок комплексних зв'язюв, мультипл!катив-них ефекпв та феномену синерп'Т.
Т1сно пов'язаний розвиток шших галузей: одш з них отримують сировину (наприклад, легка промислов!сть), а шип виробляють засоби пращ та шин необхщш продукти (наприклад, сшьськогос-подарське машинобудування, Х1М1чна промисловють).
Д1яльн!сть с!льськогосподарських пщприемств продуктового комплексу характеризуеться сильним впливом природно-юпма-тичних умов: якютю Грунт!в, кл1матом у репощ, р!чною к1льк!с-тю опадав, середньор!чною температурою та 1ншими факторами. Ясна р!ч, що Ухн1Й потенщал безпосередньо залежить також в!д якост! нас!нневого матер!алу чи плем!нного фонду, технолог!'! вирощування (сад1ння), догляду та збирання. Сьогодщ б1льш!сть пщприемств в УкраУш ще працюе традиц!йним способом, не ви-користовуючи н! нових сорт!в рослин чи порщ худоби, щ нових технолог!Й виробництва.
Через обмеженють земельних ресурс1в потреби в продукщУ с!льського господарства, що невпинно зростають, неможливо за-довольнити, обробляючи тшьки найродюч!Ш1 грунти. Тому обро-бляються також 1 середн! та найменш родюч! д!лянки. Потенц1ал кожного сшьськогосподарського пщприемства на 70 % форму-еться за рахунок саме земельних ресурЫв, УхньоУ якост}, мюцероз-ташування. Ощнка вс!х цих чинншав мае вщбуватися через ри-нок, який сьогодш не функщонуе за браком законодавчого поля.
Кр1м того, складна демограф!чна ситуащя в нашш держав!, особливо у с1льськ!Й м!сцевост1, спричинила вщплив трудових ресурс!в у мюта. Тому другим за силою впливу фактором форму-вання потенщалу сучасних пщприемств щеУ сфери б!знесу слщ вважати р!вень к!льюсного забезпечення та якюш характеристики трудових ресурс!в. Ще одним критичним фактором виробництва в сшьському господарств! е його техн1чна база, яка в УкраУш вже давно ф!зично та техн1ко-економ1чно застар!ла. Зважаючи на вс! назван! чинники, потенц!ал сучасних пщприемств сшьського господарства мае форму, показану на рис. 2.5.
Сфера послуг займае важливе мюце в розвитку нацюнальноУ економ1ки та в задоволенщ р1зномаштних потреб населения. Вщ-пов1дно до цього всю сукупшсть пщприемств сфери послуг можна пщроздшити на п1дприемства виробничого та невиробничого характеру. Традиц1йно до сфери послуг вщносять: оргашзащУ осв1ти та охорони здоров'я, торпвлю та громадське харчування, пщприемства побутового обслуговування населения, житлово-комунальщ орган1зац11, транспорт 1 зв'язок, туристичн! пщприемства тощо. Зазначимо, що послуги можуть мати матер1альний та нематер!альний характер. Кр1м того, послуги не можна виробити