Свято жінки, без якого не можуть чоловіки
"Мовчи, жінко, твій день – 8 березня". Чули хоча би раз такий вислів? Якщо ні – вітаю! Ви живете серед чоловіків, які сприймають вас на рівних, хоча для багатьох жінок сьогодні це – лише мрія. Тож і чекають вони того самого 8 березня, коли чоловіки згадують, що, ота істота, яка йому щодня варить обіди, пере, прасує, прибирає брудні шкарпетки та недопалки, горбатиться на городі з ранку до вечора та ще й тягає важелезні торби з провіантом – то жінка. І, виявляється, їй треба дарувати квіти та берегти її. Тож саме цього дня продавці сувенірів та квітів мають величезні виторги. І як би щороку не говорилося, що такий день треба взагалі відмінити, мовляв це – ще більша дискримінація жінки – свято існує і продовжується.
Якщо зазирнути у коріння, тобто у його історію, то виходить, що переплелися цього дня різні свята – і чоловічі, і жіночі, і єврейські. Про комуністок Клару Цеткін та Розу Люксембург чули всі. Все почалося на початку весни 1857 року, коли текстильниці Нью-Йорка пройшли "маршем порожніх каструль" по Манхетену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці та рівні права для жінок. Демонстрацію природно розігнали, але шуму у зв'язку зі своєю незвичністю вона наробила неабияк. Цю подію навіть стали називати - Жіночим днем.
Минуло понад 50 років і в останню неділю лютого вже 1908 року тисячі жінок знов вийшли на вулиці Нью-Йорку. Демонстрація ця, як можна здогадатися, була приурочена до того самого "Жіночого дня" 1857 року. Жінки знов стали вимагати виборчого голосу, виступили проти жахливих умов праці, і особливо проти праці дітей. Поліція одержала наказ розігнати демонстрацію. У хід були пущені шланги з брудною крижаною водою.
У наступному 1909 році Жіночий день знов був відзначений маршами і страйками жінок. 1910 року соціалісти і феміністки провели Жіночий день вже по всій країні. Пізніше в цьому ж році делегатки поїхали з США до Копенгагена на Другу міжнародну конференцію жінок-соціалістів, де і зустрілися з Кларою Цеткін.
Запалена діями "американських соціалістичних сестер", Клара Цеткін запропонувала порушити на конференції питання про те, щоб жінки у всьому світі вибрали певний день, коли вони привертатимуть суспільну увагу до своїх вимог. Конференція, в якій взяли участь понад 100 жінок з 17 країн, гаряче підтримали цю пропозицію поіменним голосуванням, результатом якого з'явилося виникнення Міжнародного дня солідарності жінок у боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ'я. Слід відзначити, що точна дата цього дня на цій конференції так і не була визначена.
Вперше Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії та деяких інших європейських країнах. Ця дата була вибрана жінками Німеччини, тому що цього дня 1848 року король Пруссії перед загрозою озброєного повстання дав обіцянку провести реформи, включаючи невиконане введення виборчого права для жінок.
1912 року цей день жінки відзначили не 19 березня, а 12 травня. І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня.
Чому саме цього дня – мало хто знає і ми звикли вважати, що день був обраний випадково. Проте насправді випадок тут ні до чого. Як відомо, і Клара Цеткін і Роза Люксембург, були юдейками, а за їхніми канонами саме 8 березня відзначається день Амана (Гамана), юдейське національне свято Пурім. Історія його така. Перський цар Ахашверош (Ксерокс) (465—85 рр. до н. е.), за юдейською легендою, прогнав за непослух свою дружину і одружився з Естер — сиротою, яку виховував дядько Мордехай. Цар мав візира Гамана, котрому вклонялися всі, крім юдеянина Мордехая. Ображений Гаман сказав цареві, що юдеї не коряться і не поважають царя. Повіривши, цар доручив Гаманові знищити юдеїв. Тоді Естер зізналася цареві, що вона юдейка і нагадала, що Мордехай свого часу врятував Ахашверошу життя, і впросила царя покарати Гамана. Цар піддався намові Естер — Гамана було вбито. Після цього Мордехай став другом царя, а юдеї дістали в царстві владу, скориставшись якою повісили десятьох Гаманових синів та вбили 75 тисяч своїх ворогів. Відтоді ця кривава подія стала національним святом юдейського народу і відзначається щорічно 8 березня як свято Пурім або день Гамана. Оскільки до тих подій причетна була жінка, то Цеткін і запропонувала зробити Міжнародний жіночий день саме 8 березня.
Щодо Росії, яку розумом не зрозуміти, то у ній саме жінки дали поштовх революції. Так як Росія жила тоді, на відміну від всієї Європи, за юліанським календарем, то Міжнародний жіночий день у нас в країні наголошувався не 8 березня, а 23 лютого.
У Росії цей день жінки відзначають щорічно з 1913 року. І ось, 23 лютого(за старим стилем) 1917 року, коли в Росії знов настав цей день, жінки Петрограду вийшли на вулиці міста протестуючи проти війни. Деякі стихійні мітинги перейшли в масові страйки і демонстрації, сутички з козаками і поліцією. 24-25 лютого масові страйки переросли в загальний страйк. 26 лютого окремі сутички з поліцією вилилися в бої з викликаними в столицю військами. 27 лютого загальний страйк переріс в збройне повстання, почався масовий перехід військ на сторону повсталих, які зайняли найважливіші пункти міста, урядові будівлі. Створена Рада робочих і солдатських депутатів, одночасно створений Тимчасовий комітет Державної думи, який сформував уряд. 2(15) березня Микола II відрікся від престолу. 1 березня нова влада була встановлена в Москві, протягом березня - по всій країні.
Таким чином, саме Міжнародний жіночий день 1917 року став спусковим гачком, що призвів до Лютневої революції, яка, в свою чергу, призвела до Жовтневого перевороту і виникнення СРСР.
У СРСР 8 березня тривалий час був звичайним робочим днем, але 8 травня 1965 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений у СРСР святковим днем.
З тих пір 8 березня жінки мають додатковий вихідний, щоправда і чоловіки також. І хоча свято це в Європі не відзначається, країни колишнього Радянського Союзу від традиції заради "європеїзації" відмовлятися не збираються. Адже це – чудова нагода зробити приємне тим, без кого неможливе життя, без кого неможливе продовження роду. Тим, хто робить кожен день чоловіка насиченим та кольоровим. Тим, заради кого здійснювалися подвиги, і хто з-під тишка справді творив історію. Це чудова можливість ще раз (він ніколи не буде зайвим) висловити жінці свої почуття, адже вона, як відомо, любить вухами. Ну й гарний привід показати, що справжні чоловіки здатні не лише дивани вигинати, а й з легкістю можуть впоратися з такою "простою" жіночою роботою, як приготування вишуканої вечері, прибирання квартири, створення домашнього затишку.