ВСТУП
Однією з галузей соціально-економічної статистики є сільськогосподарська статистика. Об’єктом вивчення соціально-економічної статистики є суспільне виробництво та суспільство, а об’єктом вивчення сільськогосподарської статистики є сільськогосподарське виробництво. Сільськогосподарська статистика вивчає систему об’єктивних статистичних показників стану і розвитку сільськогосподарського виробництва. Сільське господарство є однією з найбільших галузей матеріального виробництва. Йому притаманні загальні закономірності; наявність основних економічних явищ, сторін і ознак, виявляє відповідну схожість основних статистичних показників по змісту. Особливість сільського господарства пов’язана з наявністю специфічних показників та необхідністю використання особливих прийомів для розрахунку показників стану і розвитку сільського господарства.
Методом сільськогосподарської статистики є статистичний метод, в конкретному застосуванні, у вивченні сільськогосподарського виробництва. З однієї сторони, йому притаманні всі основні риси, а з іншої – він має свої особливості. Система статистичних показників у сільському господарстві визначається характером сільськогосподарського виробництва, тому що статистичні показники сільського господарства являють собою об’єктивні ознаки.
Курсова робота складається з двох частин: теоретичної частини і практичної частини. У теоретичній частині викладено теорію і особливості сільськогосподарського виробництва, аналізується методологія та методика розвитку. Ця частина складається з 17 сторінок.
У розрахунковій частині обчислюються основні статистичні показники, пов’язані з продукцією сільського господарства. Також в курсовій потрібно встановити та дослідити зв’язок між урожайністю та собівартістю зернових культур. Практична частина складається з 7 завдань.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.
1.1 Загальна характеристика галузі сільського господарства
Сільськогосподарське виробництво – великий матеріальний процес. Головним пунктом цього виробництва є наявність визначених факторів виробництва, визначених виробничих сил, результатом процесу виробництва є сільськогосподарська продукція. Відновлення виробництва включає цілий ланцюг проміжних процесів – реалізація продукції, матеріально–технічне забезпечення і т.д.
Сільське господарство складається з ряду взаємопов’язаних галузей. У галузевій класифікації виробництва виділяють дві галузі або дві групи галузей: рослинництво і тваринництво. Ці галузі специфічні за методами отримання продукції (вирощування сільськогосподарських рослин, для яких потрібні мінеральні елементи і сонячна енергія, і вирощування сільськогосподарських тварин, які переробляють корм рослинного походження) і в значній мірі за факторами виробництва.
Серед рослинної галузі велике значення мають зернові культури, які є основою всього сільськогосподарського виробництва - картоплярство, овочівництво, коноплярство, виготовлення чаю, виноградарство, ягідництво.
Тваринництвом називають другим найважливішим напрямком сільського господарства, основним завданням якого є розведення сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницької продукції. Тваринництво забезпечує населення цінними, висококалорійними продуктами харчування (молоко та молочні продукти, м'ясо, яйця тощо). Виділяють слідуючі галузі тваринництва: скотарство, свинарство, вівчарство, козівництво, птахівництво, конярство, звірництво, бджільництво, рибальство. В свою чергу кожна з цих галузей має свої внутрішні підрозділи в залежності від характеру спеціалізації, наприклад, сіяння рису в зерновому господарстві; молочне, м’ясне скотарство при розведенні великої рогатої худоби.
Кожна галузь і підгалузь має свої специфічні міжгалузеві зв’язки. Найважливішою складовою частиною агропромислового комплексу є продовольчий підкомплекс. Оскільки більшість сільськогосподарських підприємств виготовляють і продукти харчування, і сировину для промисловості, виділення продовольчого комплексу в країні можливо шляхом об’єднання чистих галузей.
Сільськогосподарське виробництво має визначені економічні форми, здійснюється в різноманітних категоріях господарств (колгоспи, кооперативні об’єднання, орендатори). У зв’язку з цим виникає необхідність знань на всіх рівнях виробництва диференційованої статистичної характеристики кожної соціальної форми господарства.
Сільське господарство ведеться в різних природних і економічних умовах. Організація, рівень, структура сільськогосподарського виробництва різноманітних зон і районів дуже відрізняються. Важливими факторами сільськогосподарського виробництва є засоби виробництва і робоча сила.
До засобів виробництва в сільському господарстві відноситься земля і створені працею людини засоби виробництва. В залежності від стану і характеру використання землю класифікують за видами угідь. Засоби виробництва, які створені людиною, діляться на засоби праці і предмети праці, а також допоміжні матеріали, а за формою оборотів у процесі виробництва – на основні і оборотні. Важливе значення мають засоби промислового походження (машини, паливо, мінеральні добрива, засоби боротьби зі шкідниками) і засоби сільськогосподарського походження (корм, насіння).
Робоча сила поділяється за віком, професією та іншими ознаками.

1.2 Статистичні показники сільського господарства
Всі елементи факторів виробництва можуть і повинні бути охарактеризовані зі сторони їх розмірів і якостей. В ролі показників розміру використовуються перш за все натуральні і ціннісні показники. Натуральні – це конкретні, специфічні показники, які використовуються для характеристики окремих елементів засобів виробництва або продукції. В економічно допустимих границях натуральні показники виступають і в агрованому виді. Тому серед натуральних показників розрізняють агровані і деталізовані показники. Системну єдність таких показників можна побачити в широко розповсюджених в сільськогосподарській статистиці класифікаціях (класифікація сільськогосподарських угідь за видами угідь, класифікація великої рогатої худоби за віком і т.д.).
Ціннісні показники можуть об’єднувати масу створених засобів виробництва або створеної продукції і окремі елементи можуть бути представлені в грошовій формі.
За ціннісними показниками приховуються затрати праці. Тому в деяких сферах широкого розповсюдження набули трудові показники. За засобами виробництва використовуються різноманітні форми показників. Одними з таких показників є умовно–натуральні показники.
Важливе значення для ефективності сільськогосподарського виробництва має відношення різноманітних факторів виробництва між собою. В якості основних показників в сільському господарстві можна відмітити такі:
Відношення основних і оборотних засобів виробництва (з врахуванням їх технічного рівня) до земельної площі – показники інтенсифікації.
Відношення чисельності робочої сили до земельної площі – показники забезпечення робочою силою або, навпаки, відношення земельної площі до чисельності робочої сили – навантаження на одного робітника.
Відношення засобів виробництва до чисельності робочої сили – показник робочої сили засобами виробництва.
Виробництво – це процес споживання засобів виробництва і робочої сили. Цей процес характеризується комплексом показників. Використання засобів виробництва кожного виду характеризується часом їхнього функціонування, виготовлення за одиницю часу і загальне вироблення за одиницю часу. Фактичний рівень цих показників може бути співставленний з можливим рівнем. Використання великої рогатої худоби з основного стада, специфічного засобу виробництва у сільському господарстві, співставляється з отриманим приростом та іншою продукцією. Використанням робочої сили є праця. Праця характеризується інтенсивністю та ефективністю за одиницю часу.
Результатом виробництва є різноманітна продукція. Якщо співставити продукцію та земельну площу, то отримаємо показники землеробства, а співставляючи об’єм продукції та чисельність робочої сили – показники виробництва праці.
Система статистичних показників сільськогосподарського виробництва включає всі показники виробництва вцілому та окремо за галузями, соціальними формами, економічними районами.
Таким чином, система статистичних показників у сільському господарстві громіздка та різноманітна. Результати статистичного вивчення сільського господарства використовують ряд економічних наук.


1.3 Валова, кінцева і товарна продукція сільського господарства. Товарність продукції.
В статистиці розрізняють декілька категорій продукції сільського господарства, які тісно пов’язані між собою. Серед них виділяють валову, товарну і реалізовану продукцію. В завдання статистики валової, товарної і реалізованої продукції сільського господарства входить розробка теорій і методологій, а також обчислення показників валової, товарної і реалізованої продукції. Статистика збирає, обробляє і аналізує дані валової, товарної і реалізованої продукції сільського господарства на основі комплексу методів. Серед актуальних задач в статистиці велику увагу звертають на те, що потрібно переглянути, наприклад оцінка нетоварної продукції.
Валова продукція – статистичний показник, який характеризує загальний обсяг продукції у грошовому виразі за певний період часу. Валова продукція народного господарства, або валовий суспільний продукт – це сума валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.
Валова продукція сільського господарства є частиною сукупного продукту держави. До її складу включають вартість сирих продуктів рослинництва, одержаних в результаті вирощування сільськогосподарських культур (зерно, цукрові буряки, овочі, картопля та ін.), вартість вирощування молодих багаторічних насаджень (крім лісу); зміну вартості незавершеного виробництва на кінець і початок року; вартість продуктів тваринництва, одержаних внаслідок господарського використання тварин (молоко, вовна, яйця, мед тощо); вартість приплоду, приросту живої маси тварин, а також продукції ставкового рибництва, шовківництва і звірівництва. У валову продукцію не включають заготовлені дикорослі плоди, ягоди, гриби, продукти забою худоби (м'ясо, сало, шкури) та продукти первинної переробки (олія, борошно, крупа тощо).
Виробництво окремих сільськогосподарських продуктів пов'язане з використанням деякої частини продукції, виробленої в поточному році. Так, вартість кормів, вироблених у рослинництві і спожитих у даному році тваринництвом, обліковують двічі: як частину продукції рослинництва і як складовий елемент собівартості тваринницької продукції. В такому разі при обчисленні валової продукції сільського господарства має місце подвійний облік.
Валова продукція сільського господарства являє собою сукупність вартості рослинництва і тваринництва і вцілому є валовим оборотом. Валовий оборот – це рух сумарної вартості всіх видів виробленої продукції незалежно від того, відпущена ця продукція на сторону, чи спожита на виробничі потреби. Валовий оборот характеризує обсяг виробничої діяльності підприємства в цілому і перевищує валову продукцію на величину внутрішньовиробничого обороту, тобто на ту суму продукції, яка використана для переробки всередині підприємства, і, отже, містить повторний облік. Якщо із валового обороту виключити ту вартість продукції землеробства і тваринництва, яку спожито в процесі виробництва в тому самому році, дістанемо вартість кінцевої продукції.
У промисловості валову продукцію визначають за заводським способом, тобто як суму продукції промислових підприємств без внутрішньозаводського обороту; у сільському господарстві – за способом валового обороту, тобто як суму продукції рослинництва і тваринництва.
Продукцію сільського господарства обліковують в натуральному і вартісному виразі. Продукцію в натуральному виразі обліковують у відповідних одиницях вимірювання (кг, ц, л, шт. тощо). Для визначення загального обсягу продукції використовують вимірники, які забезпечують порівнянність різної продукції. Загальним змістом для всіх видів продукції, якою б специфічною не була їхня споживна вартість, є затрати живої і уречевленої праці, або суспільні витрати виробництва. Прийнявши для кожного виду продукту ціну, що відповідає вкладеним у нього затратам живої і уречевленої праці, можна обчислити загальний обсяг продукції у вартісному виразі. Проте ціни на продукцію не стабільні, вони різняться в окремі роки, що зумовлює непорівнянність вартості продукції за роками. Для забезпечення порівнянності вартості продукції в динаміці або територіальному розрізі користуються єдиними порівнянними цінами, зокрема тепер – порівнянними цінами 1973 р.
Товарна продукція сільськогосподарських підприємств – це частина валової продукції, призначена для реалізації на сторону. До її складу включають продукцію, продану державі, споживчій кооперації, на колгоспному ринку, окремим установам і особам, повернену в рахунок натуральних позичок, а також реалізовану в рахунок оплати праці колгоспників і залучених працівників, використану на громадське харчування.
Товарну продукцію сільського господарства оцінюють у поточних (за фактичною виручкою) і порівнянних цінах. Товарна продукція у поточних цінах характеризує розмір надходжень коштів від реалізації за певний період. При обчисленні товарної продукції в порівнянних цінах застосовують ті з них, по яких визначали валову продукцію. Товарна продукція в такій оцінці характеризує динаміку її фізичного обсягу за певний період, темпи зростання.
Розраховують такі показники товарної продукції сільського господарства:
загальний обсяг товарної продукції (повну товарну продукцію сільського господарства);
внутрішньосільський оборот;
позасільську товарну продукцію (товарну продукцію сільського господарства як галузі) .
Повна товарна продукція характеризується сумою всієї реалізованої сільськогосподарськими підприємствами і особистими господарствами населення продукції на сторону, включаючи і внутрішньосільський оборот. Цей показник товарної продукції дає змогу визначити розмір виручки сільськогосподарських підприємств і особистих господарств населення від реалізації продукції. Його також використовують для економічних розрахунків (наприклад, для визначення загальної суми грошового обігу).
Внутрішньосільський оборот товарної продукції включає безпосередню реалізацію і обмін продуктами одних сільськогосподарських підприємств і особистих господарств населення з іншими. Позасільська товарна продукція характеризується обсягом товарної продукції галузі. Її визначають виключенням із повної товарної продукції сільського господарства внутрішньосільського обороту. Вона є джерелом забезпечення міського населення продуктами харчування, а промисловості сировиною. Показник обсягу позасільської товарної продукції використовують для визначення товарної продукції сільського господарства в цілому і його окремих галузей.
Процентне відношення товарної частини продукції до її валової кількості становить товарність продукції. При визначенні товарності сільськогосподарської продукції обсяг товарної і валової продукції беруть у вартісному виразі в однакових цінах. Обчислюючи рівень товарності, до валової і товарної продукції не включають нетоварні і малотоварні продукти (сіно, солому, стебла кукурудзи, траву на зелений корм, силос, гній тощо). Крім того, з валової продукції виключають вартість приросту або додають вартість зменшення незавершеного виробництва в рослинництві, а також виключають вартість вирощування багаторічних насаджень.
Рівень товарності – один з важливих показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Він залежить від обсягу виробництва валової продукції, раціонального використання продукції власного виробництва на внутрішньогосподарське споживання, рівня інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва тощо.
Чиста продукція (або валовий доход) – це заново створена частина вартості валової продукції. Її визначають як різницю між валовою продукцією і вартістю матеріальних засобів, спожитих на її виробництво. Чиста продукція окремих галузей і підприємств є складовою частиною національного доходу країни. За рахунок чистої продукції формуються доходи громадських господарств та сільського населення. Тому її вважають кінцевим результатом процесу розширеного відтворення.
Щоб обчислити валовий доход у колгоспі, від вартості валової продукції за собівартістю, скоригованої на розмір прибутку або збитку від реалізації товарної продукції звітного року, віднімають вартість виробничих матеріальних витрат, крім оплати праці, відрахувань до централізованого союзного фонду соціального забезпечення і страхування колгоспників і утримання культурно-побутових установ за рахунок спеціальних фондів.
В радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах чиста продукція (валовий доход) не розраховується.
Чиста продукція (нормативна) - це частина валової продукції, яка відповідає заново створеній вартості, обчисленій на основі нормативів для продукції, що виробляється підприємством. Норматив чистої продукції (НЧП) встановлюють при розробленні і затвердженні оптових цін на окремі види продукції і вироби. Він становить частину оптової ціни, що включає заробітну плату, відрахування на соціальне страхування і прибуток. Визначають його за формулою
НЧП=3ос.р+3ос.рКз+Пн
де Зос.р – основна і додаткова заробітна плата основних робітників з відрахуваннями на соціальне страхування у плановій калькуляції собівартості продукції, крб.; Кз - коефіцієнт, що характеризує співвідношення заробітної плати управлінського і обслуговуючого персоналу та основних робітників; Пн – нормативний прибуток, закладений в оптовій ціні.

1.4 Урожайність – як основний показник продукції землеробства.
Основним показником продукції землеробства у натуральному вираженні є урожайність.
Урожаєм, або валовим збором у статистиці називають загальний обсяг виробництва продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур, площі багаторічних насаджень та інших сільськогосподарських угідь.
Розмір урожаю залежить від розміру посівної площі та урожайності сільськогосподарської культури і виражається залежністю:
Урожай = Урожайність × посівна площа;
Урожайність = Урожай × посівна площа.
Урожайність – це середній збір того чи іншого виду сільськогосподарської продукції з одиниці площі.
Посівна площа – це ділянка землі, засіяна однією чи кількома сільськогосподарськими культурами.
За ознакою тривалості біологічного циклу розвитку всі посіви польових культур поділяють на посіви однорічних культур, період розвитку яких не перевищує одного року; посіви дворічних культур, які на першому році розвитку дають продукцію, а на другому – насіння, і посіви багаторічних культур, врожаї від яких збирають протягом кількох років.
Урожайність визначають як по окремих культурах, так і по їх групах, наприклад зернових, овочевих.
По групах однорідної культури визначають середню зважену урожайність за формулою:
EMBED Equation.3 , або EMBED Equation.3 , де
EMBED Equation.3 площа посіву і урожайність культур;
EMBED Equation.3 - частина окремих культур у загальній площі посіву.
По групах різнорідних культур (технічні), а також по всіх культурах разом обчислюють середній вихід продукції з 1 га посіву у вартісному вираженні за формулою:
EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3 .
При економіко-статистичному аналізі застосовують ряд статистичних методів.
Для аналізу даних про посівні площі, урожайність і урожай у статистиці широко застосовують метод групування. Насамперед це типологічні групування за соціально-економічними категоріями господарств, за розмірами посівних площ, валового збору урожаю і рівнем урожайності в розрізі основних сільськогосподарських культур і їх груп. Ці групування мають важливе значення для визначення для визначення соціально-економічного і організаційної структури сільськогосподарського виробництва.
При статистичному аналізі натуральних показників землеробства застосовують структурні групування за розміром посівної площі і рівнем урожайності.
Для характеристики рівня концентрації застосовують структурні групування за розміром загальної посівної площі окремих видів і груп культур, а при вивченні ступеня розповсюдження тієї чи іншої культури – структурні групування за часткою посівів даної культури в загальній посівній площі.
Структурні групування за рівнем урожайності використовують для порівняння рівня урожайності по господарствах, виявлення передових і відсталих, визначення невикористаних резервів підвищення урожайності.

1.5 Статистичне вивчення динаміки виробництва продукції сільського господарства.
При аналізах динаміки або виконання плану посівних площ, валового збору і урожайності широко застосовують індексний метод. При цьому використовують індекси індивідуальні, загальні агрегатні і середні. Зміни посівних площ, валового збору і урожайності по окремих культурах вивчають за допомогою індивідуальних індексів.
Індивідуальний індекс посівних площ обчислюється за формулою:
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 - індекс урожайності ;
EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3 - індивідуальний індекс валового збору, де EMBED Equation.3 - посівні площі окремих культур базисного і звітного періодів, га; EMBED Equation.3 - урожайність окремих культур у цих періодах, ц/га.
При аналізі зміни валового збору по групі однорідних культур або валового збору окремої культури по групі господарств визначають загальний агрегатний індекс валового збору, який розкладається на індекс розміру посівної площі і середньої урожайності.
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 , а EMBED Equation.3 , де
EMBED Equation.3 середня урожайність базисного і звітного періодів;
EMBED Equation.3 частина посівних площ у базисному і звітному періодах.
Середній індекс урожайності EMBED Equation.3 можна визначити і за формулою агрегатного індексу:
EMBED Equation.3 .
Зміни валового збору в абсолютному виразі EMBED Equation.3 внаслідок зміни загальної площі посівів EMBED Equation.3 обчислюють за формулою:
EMBED Equation.3 ,
середньої урожайності EMBED Equation.3 :
EMBED Equation.3 .
Основними джерелами інформації для визначення натуральних показників продукції тваринництва та її складових частин по державних і кооперативних господарствах є періодична статистична звітність та річні звіти цих господарств, а по господарствах населення – щорічні обліки худоби та матеріали вибіркових бюджетних та одноразових спостережень.
Аналіз натуральних показників тваринництва проводять у трьох розрізах:
соціально-економічному - за категоріями господарств певного регіону;
виробничому – за основними видами продукції тваринництва і сільськогосподарських тварин;
територіальному – за різними адміністративно-територіальними одиницями і по країні в цілому.
При аналізі натуральних показників продукції тваринництва, кількості і складу тварин, їх відтворення і продуктивності в указаних використовують сукупність статистичних методів.
Широке застосування при аналізі натуральних показників знайшов метод групувань, який дає змогу при розподілі господарств за істотними ознаками на однорідні групи вивчити стан і закономірності розвитку тваринництва в різних групах господарств, виявити резерви для збільшення виробництва продукції.
Обсяг виробництва продукції тваринництва безпосередньо залежить від рівня продуктивності тварин і їх чисельності. Для вивчення впливу цих факторів широко застосовують індексний метод. У процесі індексного аналізу застосовують такі індивідуальні індекси:
чисельність тварин - EMBED Equation.3 , де EMBED Equation.3 чисельність окремих видів, груп і порід тварин;
продуктивність тварин - EMBED Equation.3 , де EMBED Equation.3 рівень продуктивності тварин в базисний і звітний період;
валового виробництва продукції - EMBED Equation.3 , де EMBED Equation.3 валове виробництво окремої продукції певного виду за базисний і звітний період.
Загальні агрегатні:
чисельність тварин - EMBED Equation.3 , де EMBED Equation.3 коефіцієнт переведення тварин в умовне поголів’я.
В абсолютному виражені зміни валового виробництва продукції певного виду за рахунок зміни факторів, що на нього впливають, визначають за формулами:
загальна чисельність тварин - EMBED Equation.3 ;
середньої продуктивності тварин - EMBED Equation.3 ;
структури поголів’я - EMBED Equation.3 .
Зміну валового виробництва продукції певного виду в відносному виразі за рахунок факторів, що на рахунок факторів, що на нього впливають, визначають, обчислюючи відповідні індекси, а в абсолютному виразі – віднімаючи від чисельника відповідний знаменник.
При аналізі даних про сільськогосподарську продукцію вивчають показники виконання плану, динаміки, структури і товарності продукції, вихід продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.
Коефіцієнти виконання плану виробництва продукції визначають для продуктів у натуральному і грошовому виразі порівнянням фактичного і планового обсягу продукції.
Динаміку виробництва сільськогосподарської продукції вивчають за допомогою індексів фізичного обсягу продукції. Для характеристики динаміки виробництва одного виду продукції обчислюють індивідуальний індекс
EMBED Equation.3 ,
а для вивчення динаміки загального обсягу валової і товарної продукції – загальний індекс фізичного обсягу продукції за формулами:
а) в порівнянних цінах
EMBED Equation.3 ;
б) в поточних цінах
EMBED Equation.3 ,
де qo і q1 – кількість продукції в натуральному виразі у базисному і звітному періодах, ц; po–порівнянна ціна, крб.
Індекс обсягу в порівняних цінах, який характеризує зміну фізичного обсягу продукції, можна визначити діленням індексу обсягу продукції в поточних цінах на загальний індекс цін, тобто:
Індекс обсягу продукції = Індекс×Індекс;
в поточних цінах фізичного обсягу цін, або
EMBED Equation.3 ; або EMBED Equation.3 , звідси
EMBED Equation.3 ; або EMBED Equation.3 .
Для визначення абсолютних і відносних змін рівнів валової і чистої продукції сільського господарства, в розрізі основних галузей, категорій господарств, їх груп за рахунок факторів, які впливають на їх динаміку, можна застосувати такі системи взаємопов’язаних індексів:
Для валової продукції EMBED Equation.3
EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3 × EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 , або EMBED Equation.3 ;
Для чистої продукції (валового доходу) EMBED Equation.3
EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3 × EMBED Equation.3 × EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 ,
де EMBED Equation.3 середні рівні продуктивності праці в звітному і базисному періодах по окремих підприємствах; EMBED Equation.3 витрати праці в звітному і базисному періодах; EMBED Equation.3 частина чистої продукції у загальному обсязі валової продукції в звітному і базисному періодах.
Відносну зміну величин валової продукції і чистої продукції за рахунок того чи іншого фактора визначають, обчислюючи відповідний індекс, а абсолютну їх зміну за рахунок даного фактора – як різницю чисельника і знаменника відповідного індексу.
Велику увагу приділяють аналізу показників виробництва валової продукції на душу населення, на 100 га сільськогосподарських угідь, на 100 грн. основних виробничих фондів. Виробництво продукції з розрахунку на душу населення визначають діленням валового виробництва продукції на середньорічну чисельність населення. Виробництво сільськогосподарської продукції з розрахунку на 100 га. сільськогосподарських угідь характеризує ефективність використання землі. На 100 грн. основних виробничих фондів – ефективність використання фондів(фондовіддача); на одиницю затрат робочого часу – рівень продуктивності праці, а витрати виробництва з розрахунку на одиницю продукції – рівень собівартості продукції.