ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП (ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНА)
На сьогоднішній день у світовій господарській системі важливе місце зайняли інтегровані промислово-фінансові структури. Такі структури спираються на взаємопроникнення промислового й банківського капіталу, котре підвищує ефективність використання матеріальних, наукових, технологічних, фінансових, управлінських та інших ресурсів.
Так, одне з перших місць у світі за рівнем концентрації виробництва сьогодні посідає Канада. Значне місце інтегрованих промислово-фінансових компаній у країнах Скандинавії. Утворення самодостатніх, універсальних багатогалузевих економічних комплексів – сюданів, дало можливість Японії стати провідною державою. Південної Кореї також притаманна висока ступінь концентрації виробництва й капіталу у формі чеболів, які є фінансовими науково-промисловими групами.
Створення транснаціональних корпорації (ТНК) – великих міжнародних промислово-фінансових об’єднань промислового, фінансового, наукового, трудового капіталу незалежно від національних кордонів, дало змогу країнам, де розташовані центральні компанії цих корпорацій, і передусім США, Великобританії, Японії, Франції, ФРН, контролювати світові ринки багатьох товарів. Сьогодні близько 40 найбільших фінансово-промислових об’єднань контролюють половину промислового виробництва і зовнішньоторговельних операцій у світі. Понад 60 % усіх нових технологій світу дає науково-дослідна робота великих об’єднань [1].
Позитивним є і досвід організації подібних структур у Росії. Згідно зі ст. 2. Закону РФ «Про фінансово-промислові групи» (ФПГ) від 30.11.95 р., (тут необхідно зазначити, що у вказаному терміні на першому місці саме фінансовий фактор) ФПГ – це сукупність юридичних осіб, що діють як основне й дочірні товариства, або повністю чи частково об’єднали свої матеріальні й нематеріальні активи (система участі) на основі договору про створення фінансово-промислової групи з метою технологічної або економічної інтеграції для реалізації інвестиційних та інших проектів і програм, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту товарів і послуг, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих місць.
При цьому, створення ФПГ у Російській Федерації будується перш за все на наступних принципах:
використання різних форм інтеграції фінансового, промислового та торгового капіталу на основі взаємної зацікавленості у результатах спільної діяльності в якості визначальної умови формування груп;
державне сприяння та підтримка створення та функціонування ФПГ, інвестиційні проекти та програми яких відповідають меті і пріоритетам соціально-економічної політики.
Форми державної підтримки ФПГ самі різноманітні, котрі враховують як загальну економічну ситуацію, так і специфіку діяльності конкретної фінансово-промислової групи. Також допускається різноманітний склад учасників та організаційно-правових форм ФПГ з урахуванням етапів повного циклу відтворення, фінансового та науково-педагогічного потенціалу підприємств, їх ролі у опануванні конкретними сегментами ринку. Учасники ФПГ можуть об’єднуватися навколо як промислового підприємства, науково-дослідної чи конструкторської організації, торгової фірми, так і навколо комерційного банку.
Все вищезазначене створює позитивні перспективи до формування ФПГ у Росії, котрі на сьогоднішній день стали значною частиною економіки країни. Також необхідно зазначити, що ФПГ сприяли підвищенню конкурентоспроможності та ефективності російського виробництва, створенню раціональних технологічних та коопераційних зв’язків, збільшенню експортного потенціалу, прискоренню науково-технічного прогресу та залученню інвестицій.
Що стосується України, то після прийняття Закону «Про промислово-фінансові групи в Україні» (ПФГ) від 21.11.1995 року також з’явилась можливість утворення подібних структур. Але, якщо проаналізувати українське законодавство в даній сфері, то можна побачити, що на відміну від законодавства РФ, воно не тільки не стимулює учасників господарських правовідносин до створення ПФГ, але і в деякій мірі (як це не дивно) перешкоджає даному процесу.
Так, при створенні ПФГ не передбачається практично ніякої державної підтримки (лише вибірково надаються пільги щодо імпорту й експорту проміжної продукції). Існують вимоги щодо обсягів реалізації кінцевої продукції. Так, на другий рік функціонування вони повинні складати не менш 100 млн. доларів США, що є досить важким завданням. Закріплена обов’язкова вимога щодо участі підприємств у реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, що обмежує термін існування ПФГ строком дії програми. Передбачається досить складна та трудомістка процедура створення ПФГ. Також необхідно зазначити наявність обмежень щодо участі в ПФГ лише одного банку. При цьому банк, фінансово-кредитна установа не можуть бути головним підприємством (в той час як у світовій практиці саме банки є центром подібних утворень).
Зазначені та інші фактори призвели до того, що законодавча база не вплинула на створення ПФГ. Не сприяє вказаному процесу також триваюча дискусія з приводу ефективності для економіки країни створення промислово-фінансових груп.
На нашу думку, до конкретних передумов, що обумовлюють необхідність формування ПФГ в приоритетних для України напрямках розвитку промислового комплексу, відносяться наступні:
гостра потреба у створенні нової системи інвестування промисловості, у формуванні інтегрованих структур, здатних до саморозвитку в умовах ринку;
наявність серйозної структурної та фінансово-інвестиційної кризи у промисловості, особливо в сфері науково-дослідних та високих технологій;
складність та недостатність досвіду самостійного виходу вітчизняних товаровиробників на зовнішній ринок;
втрата значної долі внутрішнього товарного ринку України по причині появи на ньому продукції крупних зарубіжних, в тому числі транснаціональних компаній.
Для стимулювання зацікавленості учасників господарських правовідносин в утворенні ПФГ, з нашої точки зору, необхідно розробити міри державної підтримки діяльності ПФГ. Вони можуть включати:
надання державних гарантій для залучення різних інвестиційних ресурсів;
надання пільгових кредитів;
гарантії по цінним паперам ПФГ;
державна підтримка для просування на зовнішніх ринках вітчизняної високотехнологічної конкурентноспроможної продукції.
Міри державної підтримки ПФГ можуть бути як постійно діючими, так і тимчасовими пільгами, котрі враховують специфіку конкретних інвестиційних проектів та програм.



Використана література:

1. Галянтич М., Махінчук В., Задорожна Н. Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми статусу та правового регулювання діяльності // Підприємніцтво, господарство, право. – 2004. - № 3. – С. 25-30