Розділ 2.
Лекція 2.1.
Основи стандартизації. Державна система стандартизації України.
1. Загальні відомості про стандартизацію.
2. Основні терміни та їх визначення з стандартизації.
3. Види та категорії стандартів.
4. Мета і завдання стандартизації.
5.Принципи стандартизації.
6. Системи стандартів
7.Комплексна і випереджувальна стандартизація.
1. Загальні відомості про стандартизацію.
Весь історичний розвиток людства супроводжується принципами стандартизації. Необхідність спільного існування в суспільстві призвела до узгодження норм поведінки, обрядів, традицій, появи мови, одиниць вимірювання тощо.
Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров'я і людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.
Розрізняють стандартизацію фактичну і стандартизацію офіційну.
Фактична стандартизація виникла в далеку давнину. Писемність, система числення, грошові одиниці, одиниці міри і ваги, літочислення, землеволодіння, архітектурні стилі, різні гіпотези і теорії, громадські й карні кодекси, кодекси законів про працю, міжнародні звичаї й конвенції, взагалі всі закони і моральні норми, правила співжиття і багато іншого - все це прояви фактичної стандартизації. Вона розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному і економічному прогресу на всіх рівнях цивілізації, причому для стандартизації вища мета ніколи не була дуже високою.
Характерна особливість стандартизації полягає в тому, що сфера дії, галузі застосування і рівень її розвитку практично необмежені. Немає сфери діяльності людини, де б не була потрібна стандартизація. Вона зачіпає інтереси людей всіх професій і віку.
Офіційна стандартизація завжди завершується випуском стандартів, еталонів або інших нормативно-технічних документів, що мають цілком визначену форму, систему індексації, порядок затвердження і характеристики, ступінь зобов'язання, терміни дії тощо.
Стандартизація в техніці є своєрідним відображенням об'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав'язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на конкретному рівні розвитку науки і техніки. З роками з'являються нові методи виробництва і матеріали, що спричиняє заміну старих стандартів новими. У цьому безперервному процесі головна мета її полягає в тому, щоб на будь-якому етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.
Отже, об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на цьому історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.
В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти. В усіх промислово розвинених країнах підвищення рівня виробництва, покращання якості продукції і зростання життєвого рівня населення тісно пов'язані з широким використанням стандартизації.
2. Основні терміни та їх визначення з стандартизації
Стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.
Основні терміни зі стандартизації встановлені Міжнародним комітетом з вивчення наукових принципів стандартизації, що створений Радою міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та стандартами Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.0-93; ДСТУ 1.2-93; ДСТУ 1.3-93; ДСТУ 1.4-93 і ДСТУ 1.5-93).
Згідно з державними стандартами стандартизацією називають діяльність з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального й багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань. Розрізняють міжнародну, регіональну, національну, державну та галузеву стандартизації..
Міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.
Регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн повного географічного та економічного простору.
Національна стандартизація - стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.
Орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівнях, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів.
Об'єкт стандартизації - предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації і для якого розробляються ті чи інші вимоги, характеристики, параметри, правила тощо. Стандартизація може стосуватись об'єкта взагалі, або його окремих складових. Причому названий термін однаково стосується будь-якого обладнання, матеріалу, компонента або системи, а також правила, процедури, функції, методу чи діяльності.
Стандартизація, як галузь науково-технічної діяльності, є методологічною дисципліною для розвитку науки та техніки, основу якої складають стандартознавство, теорія класифікації, метрології, кодування, оброблення та.передавання інформації. Основу стандартизації становлять узагальнені результати науки, техніки, практичного експерименту та виробництва, що спрямовані на досягнення оптимальної користі для суспільства.
Головним завданням стандартизації є створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до продукції, яка виготовляється для потреб господарської діяльності, населення й оборони держави,, а також контролювання їх дотримання.
Нормативний документ (НД) - документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різного виду діяльності або її результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "настанова", "технічні умови" та "регламент".
Стандарт— це результат конкретної роботи зі стандартизації, виконаної иа підставі досягнень науки і техніки та практичного досвіду, яка прийнята, (затверджена) компетентною організацією.
Стандарт може бути:
обов'язковим чи рекомендованим технічним документом, який містить характеристику якості матеріалів, виробів, устаткування, методів їх виготовлення й контролювання, понять та умовних позначень;
основного одиницею чи фізичного константою, наприклад, ампером;
будь-яким предметом для фізичного порівняння, наприклад, еталоном метра
Стандарти можуть містити обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать вимоги із забезпечення:
безпеки продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумісність, взаємозамінність, охорону навколишнього середовища та методів сертифікації продукції;
техніки безпеки та гігієни праці;
метрологічних норм і правил їх контролювання:
технічної єдності на стадіях розроблення, виготовлення та зберігання продукції.
Обов'язкові вимоги підлягають безумовному виконанню всіма суб'єктами, на яких поширюється чинність стандартів. Безпека — це відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливим завданням будь-якої шкоди. Сумісність -— це придатність продукції, процесів і послуг до спільного використання, що не викликає небажаних взаємодій. Взаємозамінність — це придатність одного виробу, процесу та послуги для використання замість іншого з метою виконання одних і тих самих вимог, а уніфікація - це добір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг і значень їх параметрів.
Об'єктами стандартизації називають предмети (продукцію, процеси, послуги), що підлягають стандартизації. Ними можуть бути тільки результати людської діяльності {вироби, документи, міри, норми тощо). Не можуть бути об'єктами стандартизації натуральні продукти природи (нафта, вугілля, руди та інші корисні копалини). Але продукти їх перероблення, як результати людської діяльності, підлягають стандартизації.
Нормативним називають документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів. Стандарт є нормативним документом, розробленим на засадах відсутності протиріч зацікавлених сторін з істотних питань і прийнятим визнаним органом.
ВИДИ ТА КАТЕГОРІЇ СТАНДАРТІВ
За об'єктами стандартизації стандарти поділяють на три групи: стандарти на властивості, методи та засоби (рис. 1). Перші регламентують властивості предметів і засобів праці, виробів, вимірювальних і контрольних засобів тощо. 'Ці стандарти містять основні характеристики і показники якості об'єктів стандартизації (розміри, масу, матеріали, характер і допускні кількості домішок, якість поверхонь, метрологічні характеристики, вид живлення, потужність тощо). 1 Стандарти на методи містять вимоги до способів виготовлення, випробування, контролювання, добирання оптимальних режимів роботи устаткування, вимірювальних інструментів тощо.' За допомогою наведених у них вимог перевіряють геометричні розміри виробів, їх фізичні та хімічні властивості, склад матеріалів, якість поверхонь тощо.
Встановлені у стандартах єдині норми, правила, позначення, одиниці фізичних величин, поняття тощо спрощують і здешевлюють організацію та виконання робіт в усіх галузях науки, техніки та господарської діяльності.
ВИДИ СТАНДАРТІВ
Рис 1. Види стандартів в Україні
Залежно від призначення стандарти бувають: основні (загальні чи засадові), на продукцію, роботи (послуги) та методи вимірювання й контролювання, а залежно від сфери дії — міждержавні (міжнародні чи міжнаціональні), що розроблені та прийняті міжнародними організаціями (150, ІЕС тощо); державні стандарти України (ДСТУ), які розроблені та прийняті компетентними державними організаціями України; стандарти підприємств і фірм (ТУ), що прийняті їх керівниками та зареєстровані компетентними органами чи організаціями зі стандартизації. Республіканські стандарти колишньої УРСР (РСТ) застосовують, як державні до моменту їх заміни чи скасування.
Очолює всі роботи зі стандартизації, метрології та сертифікації продукції Державний Комітет зі стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України).
Державним називають національний стандарт, який затверджений Держстандартом України. Міжнародні чи міждержавні стандарти також можуть бути результатом уніфікації чи гармонізації державних стандартів на підставі відповідних угод. Наприклад,, згідно угоди керівників урядів країн СНД у 1992 році щодо проведення узгодженої політики зі стандартизації за міжнародні стандарти було прийнято понад 20 000 ГОСТів відповідно до погодженого їх переліку, які до цього були державними стандартами Російської Федерації.
Роботу зі стандартизації в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів організовує Міністерство України у справах будівництва й архітектури. Правила побудови, викладу та оформлення стандартів, що розробляються та приймаються цим міністерством, мають відповідати вимогам стандартів державної системи стандартизації.
Чинність--стандартів розповсюджується на виробників продукції чи виробів, відповідно до компетенції організації, що прийняла стандарт і всіх споживачів, які використовують чи споживають об'єкти стандартизації незалежно від їх підпорядкування. В окремих випадках згідно рішення чи ухвали компетентної державної організації зі стандартизації може бути обмежена чи, навпаки, розширена чинність окремих стандартів на виробників і споживачів відповідних галузей господарської діяльності. Наприклад, чинність державних загальнотехнічних стандартів обов'язкова для всіх виробників і споживачів продукції, що застосовують загально-технічні норми, правила, предмети тощо. Чинність стандартів міжнародних організацій має бути підтверджена Держстандартом України. Для цього щорічно видають показчики (каталоги) чинних в Україні нормативних документів і стандартів.
Продукція, що виготовлена згідно стандартів підприємств чи фірм, які не погоджені з компетентною державною організацією зі стандартизації та сертифікації, може бути допущена тільки-для внутрішнього (у межах підприємства чи фірми) використання чи споживання. Наприклад, креслення заготовок, деталей, вузлів; технічні вимоги до окремих спеціальних матеріалів, технологічні інструкції тощо є стандартами підприємств, які оформляють згідно вимог чинних державних стандартів, але самі об'єкти стандартизації можуть виготовлятися тільки для внутрішнього використання чи споживання. Для розширення їхньої чинності за межі підприємства чи фірми потрібне відповідне погодження _ із зовнішніми споживачами та компетентними державними організаціями зі стандартизації
Галузеві стандарти (ГСТУ) розробляють у разі відсутності ДСТУ -чи обгрунтованої необхідності встановлення в них вищих чи додаткових вимог порівняно з вимогами державних стандартів.
Стандартні технічні умови (СТТУ) розробляють у разі необхідності розповсюдження та впровадження узагальнених результатів прикладних досліджень. СТТУ (чи ТУ) — це документ, що регулює стосунки між постачальником і споживачем продукції, для якої відсутні ДСТУ і ГСТУ.
Будівельні норми — нормативні документи, які встановлюють загальні принципи, правила, норми й характеристики в галузі будівництва.
Всі стандарти підлягають реєстрації в Держстандарті України або
у територіальних його органах.
Технічна документація на продукцію — сукупність документів, які необхідні й достатні для здійснення кожної стадії життєвого циклу (створення, виготовлення, використання, ремонтування та зберігання) продукції. Розрізняють конструкторську, проектну, технологічну, вихідну, робочу, інформаційну та науково-технічну документацію.
Науково-технічна документація — сукупність технічних вимог, законодавчих положень щодо захисту, життя й здоров'я людей, охорону довкілля, забезпечення прав споживача, а також встановлення правил нагляду за її виконанням.
За ступінню обов'язковості стандарти поділяють на:
обов'язкові для виконання, тобто такі, що приймаються урядом або, за його дорученням, державними органами — Держстандартом України, Мінбудом України тощо; їм надається статус державних документів; до таких документів належать стандарти з безпеки праці, охорони навколишнього середовища, ресурсозберігання, а також технічної спільності та взаємозамінності виробів;
необов'язкові для виконання (рекомендовані), тобто такі, чинність яких поширюється на продукцію, що є в оптовій торгівлі; дотримання вимог таких стандартів контролюється ринком; окрім того, необов'язковими мають бути організаційно-методичні стандарти;
диспозитивні стандарти, які в принципі не є обов'язковими, але стають такими за умови згоди між замовником (покупцем) та постачальником (продавцем, виробником); тоді вони можуть бути схвалені, чи прийняті на різних рівнях;
змішані, тобто стандарти, окремі норми яких можуть бути обов'язковими, необов'язковими та диспозитивними.
Подібні градації обов'язковості можуть використовуватися й для інших нормативних документів. Ступінь обов'язковості кожного з них встановлюється його розробником.
Результатом конкретної роботи по стандартизації є нормативно-технічний документ (НТД); керівний документ (КД), стандарт, інструкція, технічні умови (ТУ), типове положення. НТД встановлює вимоги до об'єктів стандартизації, і є обов'язковим для виконання у визначених областях діяльності, його розробляють в установленому порядку і затверджують компетентні органи. Головна роль серед нормативно-технічних документів по стандартизації належить стандартам.
Стандарт - нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги до груп однорідної продукції, а в необхідних випадках вимоги до конкретної продукції, правила, забезпечуючи її розробку, виробництво і застосування. Стандарт може бути не тільки у вигляді нормативно-технічного документа, що вміщує норми, правила і вимоги, але і у вигляді всіляких предметів, виконуючих роль еталонів при вимірах, фізичних порівняннях (наприклад, гирі, рулетки, лабораторні мірні циліндри та ін.). Стандартами є всілякі бланки встановленої форми (річні звіти, форми статистичної звітності і обліку, технологічні карти).
Стандарти, як правило, розробляють на основі і по результатам науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт.
Комплексна стандартизація найбільш повно і оптимально задовольняє вимоги всіх зацікавлених організацій і підприємств за допомогою погодження показників норм, вимог до взаємопов'язаних об'єктів і ув'язкою строків введення в дію нормативно-технічних документів. Комплексність стандартизації забезпечується розробкою програм стандартизації, які передбачають розробку взаємопов'язаних стандартів на техніку і обладнання, корми, добрива, матеріали, методи контролю, процеси підготовки і технології виробництва та ін.Програма комплексної стандартизації передбачає розробку нормативно-технічного документу за таким розділами:
кінцева продукція,
сировина і матеріали;
технічні засоби виробництва (машини, обладнання);
засоби метрологічного забезпечення виробництва;
типові технологічні процеси і технологічні норми; методи підготовки,
-організація і метрологічного забезпечення виробництва.
Категорії нормативно-технічних документів та їх характеристика
Нормативно-технічні документи (НТД) в залежності від рівня їх затвердження, що визначає сферу їх дії, підрозділяють на такі категорії:
Державні стандарти України - ДСТУ.
Галузеві стандарти України - ГСТУ.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ.
Технічні умови України - ТУУ.
Стандарти підприємств - СТП.
Державні стандарти обов'язкові для всіх підприємств і організацій, що випускають і споживають продукцію. Об'єктами стандартизації можуть бути:(сировина, матеріали, прилади та інші предмети виробництва і застосування;(окремі види, марки, типи продукції масового або серійного виробництва;(окремі роботи і послуги по обслуговуванню населення і організацій;(правила і норми, специфічні для галузей народного господарства;(національні і марочні вироби, що випускаються підприємствами державного і місцевого підпорядкування.
Галузеві стандарти обов'язкові для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей, що застосовують продукцію даної галузі. Галузеві стандарти організаційно-методичного характеру обов'язкові тільки для підприємств і організацій міністерства, що їх затвердило.
Галузеві стандарти встановлюють на ті види продукції, які не є об'єктами державної стандартизації, на норми, правила, вимоги, поняття і обозначення, регламентація яких необхідна для взаємозв'язку, виробничо-технічної діяльності підприємств і організацій галузі, а також на технологічні норми і типові технологічні процеси галузевого застосування.
Галузеві стандарти можуть встановлювати обмеження або розвивати державні стандарти стосовно до особливостей галузі, якщо це не знижує якісних показників, встановлених державними стандартами. Затверджує, вводить в дію, змінює і скасовує галузеві стандарти міністерство, що є ведучим у виробництві даного виду продукції.Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації.Технічні умови діють на окремі види продукції, затверджуються по галузевому принципу відповідними міністерствами, відомствами, центральними органами. Технічні умови обов'язкові для підприємств, організацій, що виготовляють, поставляють, зберігають і транспортують продукцію.
Крім цих нормативних документів Державною системою стандартизації передбачена ще категорія стандартів підприємств - СТП. Стандарти підприємства встановлюють норми, правила, методи і інші вимоги, які стосуються тільки даного підприємства.
На рівні сільськогосподарських підприємств об'єктами стандартизації можуть бути: розпорядження структурним підрозділам, службам і окремим працівникам по виконанню конкретних функцій управління якістю; порядок здійснення взаємозв'язків виробничих підрозділів і служб; технічні, різного роду організаційні нормативи, вимоги; технологічні норми, вимоги, технологічні процеси і операції.
Оскільки стандарт є документом високого авторитету і вимоги його обов'язкові до виконання, то комплекс СТП стають зведенням законів підприємства (об'єднання) по організації робіт в покращенні якості продукції. Затвердженим стандартам підприємства присвоюють позначення, що складаються з індексу СТП, індексу господарства, присвоєного в порядку, встановленому міністерством, регістраційного номера і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.
Позначення державного стандарту складається з індексу (ДСТУ), регістраційного номеру і двох останніх цифр - року затвердження. Так, якщо після індексу стоїть цифра 1 (наприклад, ДСТУ 1.0-01 або ДСТУ 1.4-01), то це означає, що стандарт відноситься до державної системи стандартизації, якщо цифра 2 (наприклад, ДСТУ 2.116-01), то до єдиної системи конструкторської документації, якщо цифра 3, то до єдиної системи технологічної підготовки виробництва, якщо цифра 4 (наприклад, 4.43-01) - до системи показників якості продукції і т. д. Позначення галузевого стандарту складається із індексів (ГСТ) умовного шифру міністерства (відомства), що затвердило стандарт, реєстраційного номеру, присвоєного стандарту в порядку, встановленому в міністерстві (відомстві) і двох останніх цифр року затвердження.
Стандарти всіх категорій підрозділяються на види. Поняття "вид стандарту" визначається його змістом в залежності від об'єкта стандартизації. На види підрозділяються як стандарти на продукцію, так і загальнотехнічні і організаційно-методичні.
Стандарти на продукцію підрозділяють на такі види:
параметри і (або) розміри;
типи;
асортимент;
марки;
конструкція;
методи контролю (випробування, аналіз, виміри, визначення);
приймання;
маркировка;
упаковка;
транспортування;
зберігання;
експлуатація і ремонт;
загальні технічні вимоги;
загальні технічні умови;
технічні умови;
типові технологічні процеси.
Загальнотехнічні стандарти підрозділяють (ДСТУ 1.0-01) на такі види:
терміни і визначення;
визначення;
номенклатура;
загальні вимоги і (або) норми;
методи.
Організаційно-методичні стандарти підрозділяють на такі види:
основні (загальні) положення;
порядок;
побудова (викладання, оформлення, зміст).
Стандарти технічних умов встановлюють всебічні вимоги до якості продукції, що заготовляється, постачається і реалізується. Вони вміщують вступну частину і розділи:
"Технічні вимоги".
"Правила приймання".
"Методи випробування".
"Упакування".
"Маркірування".
"Зберігання".
"Транспортування".
Стандарти загальних технічних вимог встановлюють норми і вимоги до конкретної продукції, які повинні характеризувати її з точки зору якості. Вони вміщують вимоги до одного або декількох показників якості стосовно одного, двох або декількох видів продукції. В найменуванні стандарту після назви продукції вказується вигляд технічних вимог, що ним встановлюються.
Стандарти методів випробувань встановлюють методи випробувань окремих показників якості однорідної продукції або методи випробувань комплексу показників. В стандартах вказуються методи відбору наважки для випробування, умови проведення випробування, способи обробки результатів.
Стандарти правил приймання, маркірування, упакування, транспортування і зберігання передбачають правила маркірування, вимоги до упакування, перевезення і зберігання продукції для забезпечення зберігання її якості.
Стандарти правил технологічних процесів передбачають встановлення і суворе дотримання технологічних дисциплін, стандартних вимог до окремих операцій і процесів
МЕТА СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Метою стандартизації є;
реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології й сертифікації;
захист інтересів споживачів і держави;
забезпечення якості продукції на підставі досягнень науки й техніки;
забезпечення уніфікації, сумісності, взаємозамінності та надійності виробів;
раціональне використання ресурсів і підвищення техніко-економічних показників виробництва;
безпека об'єктів господарської діяльності, запобігання аварій та катастроф, створення нормативної бази функціонування системи стандартизації та сертифікації продукції;
конкурентоспроможність продукції та вихід на світовий ринок;
впровадження сучасних виробничих та інформаційних технологій;
сприяння забезпеченню обороноздатності та мобілізаційної готовності України.
Основними напрямками діяльності стандартизації є:
врахування рівня розвитку науки й техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробничих процесів, безпеки споживача й України;
гармонізація нормативних документів з міжнародними та стандартами інших країн;
відповідність нормативних документів законодавству України;
участь у розробленні нормативних документів всіх зацікавлених сторін;
взаємозв'язок та узгодженість нормативних документів усіх рівнів;
придатність нормативних документів для сертифікації продукції;
відкритість інформації, виходячи з вимог чинного законодавства;
застосування інформаційних систем і технологій у галузі стандартизації.
Позначення державних стандартів.
Чиннні стандарти України позначають згідно з вимогами, які регламентує ДСТУ 1.5-93. Наприклад: ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення.
Позначення державного стандарту України складається з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера, присвоєного йому при затвердженні, і відокремлених тире двох останніх цифр року (з 2000 - 4 цифри) прийняття. У позначенні державного стандарту, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту. Якщо стандарт використовується тільки в атомній енергетиці, додається літера А, яку проставляють після двох останніх цифр року його затвердження. Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного або регіонального стандарту і не вміщує додаткові вимоги, складається з індексу (ДСТУ), позначення відповідно до міжнародного або регіонального стандарту без зазначення року його прийняття і відок-тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту. На-ц, міжнародний стандарт ІЗО 9591:1992 повинен позначатися ДСТУ І50 9591-93.
СИСТЕМИ СТАНДАРТІВ
Загальнотехнічні та організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують а комплекси (системи) стандартів для нормативного забезпечення рішень технічних і соціально-економічних завдань в певній галузі діяльності. Тепер діє понад 40 таких міждержавних систем, які забезпечують організацію виробництва високоякісної продукції. Найважливіші з них розглянуті нижче.
1. Державна система стандартизації
В Україні розроблено перші сім стандартів державної системи стандартизації. Стандарти державної системи стандартизації позначаються перед номером стандарту цифрою 1.
До державної системи стандартизації України належать:
ДСТУ 1.0-93. Основні положення; ДСТУ 1.2.-93 Порядок розроблення державних стандартів; ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних умов; ДСТУ 1.4-93 Стандарти підприємства. Основні положення; ДСТУ 1.5-93 Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів; ДСТУ 1.6-97 Порядок державної реєстрації галузевих стандартів, стандартів науково-технічних товариств та інженерних товариств і спілок; ДСТУ 1.1-2001 Стандартизація та сумісні види діяльності, терміни та визначення основних понять; ДСТУ 1.6-2001.
2. Єдина система конструкторської документації (ЄСКД)
Ця система постійно діючих технічних і організаційних вимог, що забезпечують взаємний обмін конструкторською документацією без її переоформлення між країнами СНД, галузями промисловості і окремими підприємствами, розширення уніфікації продукції при конструкторській розробці, спрощення форми документів і скорочення їх номенклатури, а також єдність графічних зображень; механізовану і автоматизовану розробку документів і, найголовніше, готовність промисловості до організації виробництва будь-якого виробу на будь-якому підприємстві в найкоротший термін.
Стандарти системи ЄСКД позначаються перед номером стандарту цифрою 2.
3. Єдина система технологічної документації (ЄСТД)
Ця система встановлює обов'язковий порядок розробки, оформлення і збереження всіх видів технологічної документації на машино- і приладобудівних підприємствах країни для виготовлення, транспортування, встановлення і ремонту виробів цих підприємств. На основі технологічної документації здійснюють планування, підготовку І організацію виробництва, встановлюють зв'язки між відділами і цехами підприємства, а також між виконавцями (конструктором, технологом, майстром, робітником).
Єдині правила розробки, оформлення і збереження технологічної документації дають змогу використовувати прогресивні способи машинної її обробки і полегшують передачу документації на інші підприємства.
Стандарти ЄСТД позначаються перед номером стандарту цифрою 3.
4. Державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСВ)
Наповнена Національними стандартами України ДСТУ 2681, 2708, 3215, ... об'єднаних заголовком "Метрологія".
Комплекс НД регламентують загальні правила і норми метрологіного забезпечення стосовно одиниць фізичних величин та їх еталонів, метрологічної термінології.
Ця система має в теперішній час особливе значення. У сучасній промисловості затрати праці на виконання вимірювань становлять пересічно близько 10% від загальних затрат праці на всіх стадіях створення і експлуатації продукції, а в окремих галузях промисловості досягають 50-60% (електронна, радіотехнічна тощо). Ефективність цих затрат визначається достовірністю і відтворюваністю вимірювань, які можна досягнути лише в умовах добре організованого метрологічного забезпечення господарства країни.
Стандарти ДСВ позначаються перед номером стандарту цифрою 8.
5. Система стандартів безпеки праці (ССБП)
Ця система стандартів встановлює єдині правила і норми, що стосуються безпеки людини під час праці. Введення системи в дію повинно забезпечувати значне зниження виробничого травматизму і професійних захворювань.
Стандарти ССБП позначаються перед номером стандарту цифрою 12.
6. Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ)
Це комплекс міждержавних стандартів І галузевих систем технологічної підготовк виробництва, ЄСТПВ забезпечує умови для скорочення термінів підготовки вироЯ ництва, освоєння і випуску продукції заданої якості, забезпечення високої гнучкос виробничої структури і значної економії трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Одним з найважливіших принципів, покладених в основу ЄСТП6, є типізація тех нологічних процесів виготовлення уніфікованих об'єктів виробництва і засобів техно логічного оснащення на основі їх класифікацій і групування за подібними конструктивно технологічними ознаками, що створює основу для підвищення рівня типових техно логічних процесів.
Впровадження цього принципу дає можливість в кілька разів скоротити строк* підготовки виробництва нових виробів і обсяг розроблюваної технологічної документації.
Типові технологічні процеси базуються на використанні стандартних вихщни* заготовок, стандартних методів обробки деталей, стандартних засобів технологічного оснащення, прогресивних форм організації виробництва, їх розробляють на основі нових технологічних рішень.
Стандарти ЄСТПВ позначаються перед номером стандарту цифрою 14.
7. Система розробки і впровадження продукції на виробництво (СРПВ)
Це система правил, що визначають порядок проведення робіт щодо створення, виробництва і використання продукції, встановлених відповідними стандартами.
Основне призначення СРПВ полягає у встановленні організаційно-технічних принципів і порядку проведення робіт для створення продукції високої якості, запобігання впровадження на виробництво застарілої, неефективної і невідпрацьованої продукції, скорочення термінів розробки і освоєння та своєчасному оновленню продукції.
Стандарти СРПВ регламентують:
порядок проведення науково-дослідних і експеримєнтально-конструкторських та технологічних робіт, патентних досліджень, що включають дослідження технічного рівня і тенденцій розвитку техніки;
вимоги до продукції, яку належить розробити і впровадити , порядок запровадження, контролю і підтримання цих вимог на всіх стадіях життєвого циклу продукції та зняття її з виробництва;
порядок впровадження продукції на виробництво (зокрема раніше впровадженої на інших підприємствах продукції і продукції, що виготовляється за ліцензіями зарубіжних фірм), здійснення авторського нагляду при впровадженні і виробництві продукції;
вимоги до зразків-етапонів товарів, правила їх узгодження і затвердження;
порядок зняття застарілої продукції з виробництва з урахуванням інтересів споживачів і заміна такої продукції сучаснішою.
Стандарти системи СРПВ позначаються перед номером стандарту цифрою 15.
ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНА ТА КОМПЛЕКСНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ
З метою покращання планування та керування процесами стандартизації використовують програмно-цільові та комплексні методи. Це дає змогу виділяти з великого розмаїття задач стандартизації головні та на них зосереджувати основну увагу, охоплюючи всі аспекти проблеми.
Швидкі темпи технічного прогресу вимагають безперервного удосконалення якості виробів, зменшення їх вартості та підвищення продуктивності праці. Скорочуються терміни від виникнення нової технічної ідеї до її втілення у вироби, які виготовляють серійно відповідно до попиту на них. Тому стандарти, які містять вимоги до якості продукції, щ'р відповідають тільки досягненому її рівню, якщо їх своєчасно не пфеглядати, можуть стати гальмом науково-технічного прогресу та зумовлювати зупинку виробництва виробів підприємствами чи навіть їх банкрутство, через відсутність збуту продукції.
Процес розроблення нових і перегляду чинних стандартів має бути своєчасним і навіть випереджувальним. У ньому мають уважно аналізуватись тенденції розвитку науки та техніки, потреби ринку товарів, нові технології їх проектування та виготовлення. Стандарти не можуть випереджувати наукові, технічні та технологічні можливості господарської діяльності держави у заданий час, але мають враховувати їх з точки зору перспективи. Вони мають базуватися на новітніх досягнення науки та техніки, які уже освоєні чи підготовлені до освоєння у реальному виробництві інших галузей господарської діяльності чи закордонними фірмами.
Випереджувальна стандартизація полягає у встановленні вищих від досягнутих у виробництві вимог до якості виробів, продуктивності праці тощо, які за прогнозами можуть досягти вищого рівня у заплановані терміни. Об'єктами випереджувальної стандартизації можуть бути вироби (вимоги, норми, показники тощо), які виготовляють підприємства на протязі чинності стандартів. У них встановлюють вимоги до якості ступінчасто зі зростанням її рівня, вказуючи терміни чинності для кожного рівня. Ці вимоги мають бути узгодженими з якістю використовуваних матеріалів і комплектувальних виробів, що зумовлює розроблення та перегляд відповідних стандартів для них. Як показник своєчасності розроблення стандарту (чи його перегляд) приймають період випередження терміну прийняття стандарту відносно початку виготовлення виробів, який визначають, як
Т=Тз-Тв
де Т — період випередження терміну затвердження стандарту, місяців (днів); (Тз і Тв — відповідно терміни прийняття стандарту та початку виготовлення виробів, дата.
Більший період випередження дає змогу повніше виконати нові вимоги стандартів для матеріалів і комплектувальних виробів і підготувати виробництво. Але його збільшення, з іншого боку, збільшує витрати, зумовлені затримкою виготовлення покращених виробів та їх збуту на ринку.
Комплексною стандартизацією називають цілеспрямоване встановлення та використання системи взаємопов'язаних вимог, як до самого об'єкта стандартизації у цілому та його основних складових частин (елементів), так і до всіх параметрів, що визначають його якість. До основних параметрів, що визначають якість виробів, відносять досконалість конструктивних схем, методів проектування та розрахунків, якість використовуваних матеріалів, напівфабрикатів, сировини, заготовок, комплектувальних виробів, ступінь уніфікації та стандартизації, рівень технології та якість виробництва, кваліфікації працівників тощо
Комплексна стандартизація ускладнена широким рівнем кооперування та інтегрування праці підприємств, кількість яких може бути дуже великою, якщо брати до уваги необхідність забезпечення всякого виробництва технологічним устаткуванням, спорядженням, контрольно-вимірювальними засобами тощо. Для комплексної стандартизації необхідне забезпечення одночасного розроблення багатьох взаємопов'язаних стандартів і технічних вимог, координування праці багатьох організацій, що розробляють, погоджують і затверджують стандарти. Такі завдання під силу тільки державним організаціям, відомствам тощо, які складають програми та фінансують комплексну стандартизацію.
З технічного боку найважчим для реалізації випереджувальної та комплексної стандартизації є встановлення кількісних зв'язків і ступені впливу показників якості матеріалів, заготовок, комплектувальних виробів тощо.
Структура процесу створення випереджувальної стандартизації.