1.Предмет і мета ФА
Аналіз-метод наукового дослідження, суть якого в уявному або практичному розчленуванні цілого на складові,вивчення його у взаємозв’язках. Предметом ФА є фінансові ресурси підприємства і їх потоки.
Фінансовий аналіз – це процес дослідження фін-го стану й основних результатів фін.діяльності під-ва з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості і підвищення ефективності розвитку.
Метою ФА є одержання невеликого числа ключових показників , що дають об’єктивну і точну картину фін-го стану під-ва фін-х результатів його д-ті.Мета ФА досягається шляхом розв’язання певних аналітичних задач.
Об’єктом ФА є конкретне під-во чи фін-ва операція цього під-ва.
Цілі ФА залежать від цілей суб’єктів ФА.Суб’єкти ФА:
1.менеджери
2.власники
3.кредитори
4.інвестори
5.партнери
6.конкуренти
2.Види і методи ФА
Види ФА:
1.за організаційними формами проведення:
-внутрішній ФА- проводиться фін.менеджерами або власниками;
-зовнішній-проводять зовн.користувачі-партнери,конкуренти,держ.органи.
2.за обсягом дослідження:
-повний-вив-ся всі аспекти;
-тематичний-вив.окремі аспекти залежно від мети аналізу.
3.за об’єктами:
-аналіз фін.д-ті в цілому
-аналіз фін.д-ті структурних одиниць і підрозділів;
-аналіз окремих фін.операцій.
4.за періодом проведення:
-попередній ФА-вив.умови д-ті в минулому або перед початком д-ті;
-поточний-провод-ся в процесі реалізації проектів чи планів;
-ретроспективний(наступний)-здійснюється за певний період часу.
5.за швидкістю проведення:
-експрес-аналіз
-поглиблений аналіз.
ФА тісно пов’язаний з:
конкретно економічними науками:ЕП,економіка галузі,економіка країни;
економікою особливих екон.форм і організацій:фінанси,маркетинг,менеджмент;
історико-економічними науками;
загальною економічною теорією:мікро-,макро-,політ економіка;
інформаційно-аналітичними науками:бух.облік,статистика,економіко-математичні методи.
ФА викор.всі методи екон.аналізу,але серед них можна виділити 6 основних:
1.горизонтальний-порівняння наступного з попереднім,вив-ня динаміки;
2.вертикальний-порівняння по вертикалі або вив. структури;
3.перспективний(прогнозний)-на основі набору попередніх показників прогнозується розвиток явища в часі;графічно у вигляді тренда;
4.аналіз відносних показників або аналіз коефіцієнтів-осн.групи пок-в:
-коеф.ліквідності;
-коеф.фін.стійкості;
-коеф.ділової активності;
-коеф.рентабельності.
5.порівняльний аналіз
6.факторний аналіз-досл.впливу факторів на результуючий показник.Основні способи обчислення:
-прийоми елімінування (ланцюгових підстановок,абсол.і відносних різниць)
-індексний метод
-логарифмічний метод
-інтегральний метод
В ФА є особливі методи факторного аналізу- каскадний метод або Дюпон-Каскад.
3.Основні етапи,можливості і значення ФА.
ФА дає змогу вирішувати такі завдання:
пошук резервів поліпшення фін.стану під-ва;
об’єктивна оцінка раціональності використання усіх видів фін.ресурсів;
своєчасне застосування заходів щодо підвищення платоспроможності під-ва;
забезпечення оптимального виробничого та соц-го розвитку колективу за рахунок використання виявлених у ході аналізу резервів;
забезпечення розроблення плану фін-го оздоровлення під-ва.
Виділяють наступні етапи проведення ФА:
1.Відбір і підготовка необхідної інформації.
2.Аналітична обробка відібраної інформації.
3.Інтерпретація отриманої аналітичної інформації.
4.Формулювання висновків і рекомендацій за результатами аналізу.
4.Поняття майна та його види.
Для здійснення господарської д-ті кожне під-во мусить мати певне майно , яке належить йому на правах власності чи володіння.Усе майно, яке належить під-ву і яке відображено в його балансі, називається його активами. Насамперед активи діляться на 2 групи: 1.необоротні; 2.оборотні.Аналіз майна розпочинається із розрахунку співвідношення оборотних і необоротних активів.Дослідження цього показника в динаміці характеризує напрямки використання коштів під-ва.Також приріст(зменшення) активу свідчить про розширення(звуження) д-ті під-ва.Аналіз доцільно виконати в таблиці наступної форми.
Аналіз структури активів
Таким чином,в активі балансу відображаються з одного боку,виробничий потенціал,який забезпечує можливості для здійснення операційної д-ті під-ва, а з ін.- активи , які створюють умови для здійснення інвестиційної і фін.д-ті.Тому після заг-ї оцінки динаміки обсягу та структури майна необхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна під-ва.

5.Структурно-динамічний аналіз майна під-ва.
Структурно-динамічний аналіз майна під-ва проводиться за видами майна (активів) в залежності від класифікаційної ознаки та мети (цілей) аналізу:
-за видами д-ті:
а).активи,які приймають участь в операційному циклі;
б).активи,які обслуговують фін.д-ть;
в).активи,що обслуг. вироб.д-ть;
г).активи,які обслугов.інвестиційну д-ть.
-за формою функціонування:
а).матеріальні активи;
б).нематеріальні а.
в).фін-ві.
-за ступенем ліквідності:
а).швидкореалізовані активи;
б).активи,які реалізуються повільніше;
в).повільно реалізовані активи;
г).активи утрудненої ліквідності.
Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна під-ва і окремих його видів.Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів,їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фін.ресурси чи які активи зменшились за рахунок відпливу фін.ресурсів.
6. Аналіз необоротних активів
Необоротні активи характеризують майнові цінності підприємства, що не мають натурально речової форми, але беруть участь у господарській діяльності і впливають на фінансовий результат.
Необоротні активи включають:
нематеріальні активи (патенти ,авторські права, ліцензії., торговельні марки, гудвіл та інші цінні, але не упредметнені активи., контрольовані підприємством);
основні кошти (майно, будинки, устаткування, земля й інші матеріальні активи з відносно тривалим терміном корисної служби);
капіталовкладення (незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення й ін.)
Всі необоротні активи відображаються в першому розділі активу балансу:
нематеріальні активи
незаверш. Будівництво
Довгострок. фін. Інвестиції
Довгострок. дебіторс. заборг.
7. Аналіз оборотних активів.
Оборотні активи - запаси товарно-матеріальних цінностей і витрати (сукупність статей, що характеризують майно, яке зберігається для реалізації, що перебуває в процесі виробництва для реалізації і постійно витрачається на виробництво продукції)
Особливістю цієї форми майна є те, що оборотні активи свою матеріально-речову форму протягом одного операційного циклу. Аналіз оборотних активів з структурно-динамічного аналізу за різними класифікаційними ознаками.
За видами:
сировина, матеріали, напівфабрикати характеризують вхідний матеріальний потік підприємства;
запаси готової продукції – вид оборотних активів, який характеризує вихідний матеріальний потік підприємства;
дебіторська заборгованість – характеризує суму фінансових зобов’язань перед підприємством. Представлено заборгованість %% і юридичних осіб;
грошові активи – найбільш ліквідна частина всіх активів підприємства;
інші види оборотних активів.
За характером участі в операційному процесі:
оборотні активи, які обслуговують операційний цикл;
оборотні активи, які обслуговують виробничий цикл;
оборотні активи, які обслуговують фінансовий цикл підприємства.
За характером фінансових джерел формування:
валові оборотні активи – всі оборотні активи;
чисті оборотні активи (функціонуючий капітал, робочий капітал);
власні оборотні активи.
Чистий оборотний капітал = оборотні активи – поточні зобов’язання.
Власний оборотний капітал = власний капітал – необоротні активи.
8. Аналіз структури оборотних активів.
Оборотний капітал займає велику питому вагу в заг.сумі майна підпр-ва. Від раціональності його розміщення й ефект-ті використання залежить успіх підпр-ва. Тому в процесі аналізу вивчається структура оборотного капіталу:
розміщення його в сферах вир-ва й обігу;
ефективність використання.
Насамперед робимо заг. оцінку змін у наявності й структурі оборотного капіталу по найважливіших його групах
9. Аналіз ефективності використання майна характеризується наступними групами показників:
Коефіцієнт оборотності і тривалості обороту. Коефіцієнт оборотності визначають як відношення чистої виручки від реалізації до ефективності річної вартості активу (крім матеріальних запасів).
Коефіцієнт рентабельності:
коефіцієнт рентабельності власного капіталу;
рентабельність майна (активів);
рентабельність оборотних активів;
За участю в операційному циклі

11
1 аналіз структури власного капіталу
2 аналіз структури позичкових коштів
структуру пасивів характеризує коефіцієнт автономії який розраховується як відношення реального власного капіталу до запасних джерел засобів підприємства
Для розрахунку реального власного капіталу необхідно суму відображену в 1 – му розділі пасиву балансу збільшити на суму відображену в 5 му розділі пасиву балансу доходи майбутніх періодів і – рядок 370 вилучений2 капітал
Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів розраховується як відношення скоригованих довгострокових зобов’язань і скоригованих поточних зобов’язань до реального власного капіталу
Скориговані позикові засоби розраховується шляхом збільшення суми 5 розділу балансу на величину статті цільове фінансування та зменшення на суму суму доходу майбутніх періодів
Структурно фінансовий аналіз пасивів-ва доцільно розпочати з таблиці наступної форми
Для аналізу можна також використовувати звіт про власний капітал
Перед з вище наведеними компонентами розраховується коефіцієнт співвідношення короткострокових зобов’язань і перманентного к-лу розраховується як відношення скоригованих короткострокових зобовязаньдо суми реального реального власного капіталу і скоригованих довгострокових зобов’язань
3 для оцінювання фінансової стійкості
12 поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства
Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху грошових коштів – їх надходження (приплив) і витрачання (вибуття), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.
Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їхню динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами (сплатами), виявити можливості внутрішнього самофінансування.
Сутність грошового потоку визначається по-різному:
і як рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання у процесі господарської діяльності,
і як міра ліквідності підприємства, що складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань,
і як рух грошей у процесі господарської діяльності.
Згідно з П(С)БО 4 ”Звіт про рух грошових коштів” грошові потоки – це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
На нашу думку, таке визначення є найбільш точним і повним.
За П(С)БО 4 грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує три місяці.
Необхідність аналізу грошового потоку пояснюється тим, що він дає відповіді на такі питання:
1. Чи створює підприємство кошти, необхідні для придбання додаткових засобів з метою подальшого розвитку?
2. Чи має підприємство наявні кошти для погашення боргів?
3. Чи достатньо у підприємства власних коштів для фінансування своєї діяльності?
Наявність грошових коштів тісно пов’язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Аналізуючи грошові потоки, слід виходити з того, що готівкові кошти, з одного боку, є складовою оборотних коштів, а з іншого – їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать насамперед від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської та кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.
13класифікація грошових потоків підприємства та їх характеристика і аналіз . аналіз грошових потоків від основної , інвестиційної і фінансової діяльності
Згідно з П(С)БО 4 ”Звіт про рух грошових коштів” грошові потоки – це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
На нашу думку, таке визначення є найбільш точним і повним.
За П(С)БО 4 грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує три місяці.
Рух коштів у ”Звіті про рух грошових коштів” відображається в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової
1. Операційна діяльність
Надходження коштів
Надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг).
Надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо).
Аванси, отримані від покупців і замовників.
Надходження від погашення дебіторської заборгованості за реалізацію продукції.
Цільове фінансування та надходження.
Повернення сум від підзвітних осіб.
Витрачання коштів
Платежі постачальника.
Виплати працівникам зарплати.
Відрахування в бюджет та з позабюджетних розрахунків.
Виплата підзвітних сум.
Витрачання коштів в результаті надзвичайних подій, пов’язаних з операційною діяльністю.
2. Iнвестиційна діяльність
Надходження коштів
Надходження коштів від продажу необоротних активів.
Надходження коштів від фінансових інвестицій.
Повернення довгострокових фінансових вкладень.
Надходження коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з інвестиційною діяльністю.
Витрачання коштів
Здійснення фінансових вкладень.
Видача авансів підрядникам.
Платежі, пов’язані з придбанням основних засобів та нематеріальних активів.
Надання позик іншим підприємствам.
Сплата дольової участі в будівництві об’єктів.
Витрачання коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з інвестиційною діяльністю.
3. Фінансова діяльність
Надходження коштів
Отримання позик.
Випуск акцій.
Надходження коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з фінансовою діяльністю.
Витрачання коштів
Погашення позик.
Викуп акцій.
Виплати дивідендів.
Витрачання коштів у результаті надзвичайних подій, пов’язаних з фінансовою діяльністю.
Аналіз, проведений за такою схемою руху, допоможе об’єктивно оцінити надходження та вибуття грошових коштів підприємства, можливості його внутрішнього самофінансування, перспективну платоспроможність і ступінь ризику укладення договорів, контрактів та угод. Здійснюється зовнішній та внутрішній аналіз грошових потоків
14---------------------- Рух грошових коштів розглядаються як вхідні та вихідні грошові потоки в процесі операційної (основної), інвестиційної і фінансової діяльності суб’єкта господарювання.
Рух грошових коштів від основної діяльності пов’язаний з поточними операціями по отриманню виручки від реалізації, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунків з бюджетом.
Грошові потоки від інвестиційної діяльності переважно пов’язані з їх відтоком коштів, оскільки частіше вони направлені на придбання основних засобів і нематеріальних активів, рідше виступають притоком грошових коштів внаслідок реалізації цих активів.
Рух грошових коштів від фінансової діяльності пов’язаний зі здійсненням короткострокових та довгострокових фінансових вкладень, отриманням довгострокових кредитів та позик, виплатою дивідендів.
Грошові активи підприємства складаються з:
- грошових коштів у національній валюті;
- грошових коштів в іноземній валюті;
- резервних грошових активів у формі високоліквідних фінансових вкладень (депозитні вкладення в банках, депозитні банківські сертифікати, високоліквідні фондові інструменти з короткостроковим періодом зберігання).
На першому етапі аналізу оцінюють ступінь участі грошових активів в оборотному капіталі. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі: Коефіцієнт
грошових коштів=Середні залишки грошових активів/Середня сума оборотного капіталу
В процесі аналізу руху грошових коштів потрібно вивчати динаміку залишків готівки на рахунках в банку, період надходження капіталу в даному виді активів (період обороту грошових коштів) та кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність ГК).
Період обороту грошових коштів визначається наступним чином:
Період обороту ГК = Середні залишки грошових коштів Тривалість періоду/Сума кредитових оборотів по рахунках грошових коштів
Кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність ГК) визначається за наступною формулою: Кількість оборотів грошових коштів= Загальна сума по обороту від реалізації продукції/ Середній залишок грошових коштів
Для обрахунку оборотності грошових коштів можна користуватися наступною формулою:
Оборотність ГК = Загальний видаток грошових коштів у періоді, що аналізується/ Середній залишок грошових коштів
. Аналіз грошових потоків за прямим методом
у світовій практиці згідно з МСБО 7 застосовують, як правило, один із двох методів аналізу руху грошових коштів: прямий або непрямий. Різниця між ними полягає у різній послідовності процедур визначення величини потоку грошових коштів у результаті поточної діяльності.
Метод прямого розрахунку використовується у внутрішньому аналізі. Сутність його полягає у прямому зіставленні надходження (припливу) грошових коштів з їх витрачанням (платежами).Як джерела інформації виступають дані поточного бухгалтерського обліку (обороти по відповідних рахунках) і баланс. За цим методом обчислюється приплив (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані та ін.) і витрачання (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позик та ін.) грошових коштів. Вихідним елементом є виручка.
За прямого методу рух коштів від операційної діяльності визначається у такій послідовності:
визначення суми надходжень від покупців (замовників);
визначення суми інших надходжень від операційної діяльності;
визначення суми платежів постачальникам;
визначення суми сплачених операційних витрат;
визначення суми сплачених процентів;
визначення суми сплачених податків з обороту;
визначення суми сплачених податків на прибуток.
1. Для визначення суми коштів, що надійшли від покупців, необхідно скоригувати суму доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг) на суму змін дебіторської заборгованості та одержаних авансів. При цьому на суму збільшення дебіторської заборгованості сума доходу (виручки) від реалізації продукції зменшується, а сума зменшення дебіторської заборгованості додається до виручки. Збільшення авансів одержаних збільшує дохід, а їх зменшення його зменшує. Алгебраїчна сума виручки, відхилень по дебіторській заборгованості та авансах одержаних дорівнюватиме сумі надходження коштів від покупців.
2. Для визначення суми інших надходжень від операційної діяльності слід ураховувати зміни у складі доходів майбутніх періодів і дебіторської заборгованості, пов’язаної з іншим операційним доходом.
При цьому до операційних доходів:
- додаються зменшення також дебіторської заборгованості та збільшення доходів майбутніх періодів;
- віднімаються збільшення такої дебіторської заборгованості та зменшення доходів майбутніх періодів.
Таким шляхом отримують інші надходження від операційної діяльності.
3. Для визначення суми коштів, сплачених постачальникам, слід коригувати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) за зміни у складі запасів, кредиторської заборгованості та сума амортизації, включену до її складу. При цьому із собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) віднімаються суми амортизації основних засобів і нематеріальних активів у складі собівартості реалізованої продукції, зменшення складських запасів, зменшення авансів виданих і збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Додаються до собівартості реалізованої продукції суми збільшення складських запасів, збільшення авансів виданих, зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Так отримують платежі постачальникам.
4. Для визначення суми сплачених інших операційних витрат (адміністративних, на збут, тощо) слід послідовно скоригувати всі витрати, пов’язані з операційною діяльністю (крім собівартості реалізованої продукції, послуг).
Операційні витрати зменшуються на суму амортизації у складі операційних витрат, зменшення у складі витрат майбутніх періодів, зменшення у складі операційної дебіторської заборгованості (крім заборгованості за товари, роботи, послуги), збільшення у складі забезпечень наступних витрат і платежів, збільшення у складі операційної кредиторської заборгованості.
Операційні витрати збільшуються на суми збільшення у складі витрат майбутніх періодів і у складі операційної дебіторської заборгованості на суми зменшення у складі забезпечень наступних витрат і платежів та операційної кредиторської заборгованості. Таким чином отримують сплачені операційні витрати.
5. Для визначення суми сплачених процентів необхідно скоригувати фінансові витрати, наведені у звіті про фінансові результати, на зміну заборгованості про процентах, що підлягають сплаті, яка відображена в балансі у складі статті ”Інші поточні зобов’язання”.
Зменшення заборгованості по процентах, що підлягають сплаті, підвищує фінансові витрати, а її збільшення їх знижує.
6. Для визначення сплачених податків з обороту (ПДВ, АЗ) слід урахувати зміну заборгованості по розрахунках з бюджетом по цих податках.
Податки на додану вартість та акцизний збір збільшуються у разі зменшення зобов’язань і збільшення дебіторської заборгованості по цих податках.
ПДВ та АЗ зменшуються у разі збільшення зобов’язань і зменшення дебіторської заборгованості по них.
7. Для визначення суми сплачених податків на прибуток необхідно скоригувати суму нарахованого податку на зміну в розрахунках з бюджетом по відстрочених поточних платежах.
Податки на прибуток збільшуються у разі збільшення відстрочених податкових активів, зменшення відстрочених податкових зобов’язань, зменшення поточної заборгованості по податках на прибуток. Податки на прибуток зменшуються у разі зменшення відстрочених податкових активів, збільшення відстрочених податкових зобов’язань, збільшення поточної заборгованості по податках на прибуток.
Алгебраїчна сума отриманих результатів являє собою чистий рух коштів до надзвичайних подій, який після коригування на рух коштів від надзвичайних подій дає інформацію про чистий рух коштів від операційної діяльності.
Згідно з П(С)БО 4 ”Звіт про рух грошових коштів” інформація про рух грошових коштів від операційної діяльності подається за непрямим методом, а грошові потоки від фінансової та інвестиційної діяльності – за прямим методом.
Аналіз грошових потоків підприємства за прямим методом дає змогу оцінити ліквідність підприємства за кожним видом діяльності, а отже, зробити оперативні висновки щодо достатності коштів для погашення зобов’язань.
Вадою методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни величини грошових коштів на рахунках підприємства.
5.4. Аналіз грошових коштів за непрямим методом
Форма звіту про рух грошових коштів, установлена П(С)БО 4, передбачає використання саме непрямого методу подання іенформації про рух коштів у результаті операційної діяльності.
За непрямим методом передбачається визначення суми чистого надходження (видатку) в результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного в звіті про фінансові результати. Коригування здійснюється з метою врахування впливу змін у складі запасів, операційної дебіторської і кредиторської заборгованості, негрошових операцій, доходів і витрат від інвестиційної та фінансової діяльності.
Звіт про рух грошових коштів дає повну, вичерпну інформацію для аналізу грошових потоків. Але треба знати зміст кожної статті цього звіту і джерела інформації для його складання, оскільки для підприємств ця форма є новою.
Слід зазначити, що в Звіті про рух грошових коштів не відображаються і, отже, не аналізуються негрошові операції (наприклад, бартерні операції, надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов’язань на власний капітал) і внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів (наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства, повернення коштів з кас до банку).
Для заповнення ф. № 3 ”Звіт про рух грошових коштів” та аналізу грошових потоків треба знати, що:
1) нарахована амортизація є видатком, який зменшує прибуток підприємства, але не призводить до видатку коштів, тому цю величину слід додати до прибутку і відобразити у графі ”Надходження”?
2) збільшення забезпечень наступних витрат і платежів призводить до збільшення витрат звітного періоду, які не є видатком коштів. Тому цю величину слід додати до прибутку. Сума зменшення забезпечень ставиться в графу ”Видаток” і зменшує прибуток?
3) збиток від нереалізованих курсових різниць відображується в графі ”Надходження”, а прибуток – у графі ”Видаток”?
4) із загального прибутку необхідно виключити прибутки від неопераційної діяльності і додати збитки від неї?
5) у разі збільшення запасів відбувається зменшення грошових коштів, тому прибуток зменшується, а у разі зменшення запасів прибуток збільшується?
6) збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання коштів з обороту, тому прибуток зменшується, при зменшенні дебіторської заборгованості прибуток збільшується?
7) зменшення витрат майбутніх періодів означає їх списання на витрати звітного періоду, що не призводить до видатку грошових коштів, тому ця величина додається до прибутку. Збільшення цих витрат пов’язане з видатком коштів, тому вони віднімаються з прибутку?
8) збільшення поточних зобов’язаень означає, що збільшилася сума коштів у розпорядженні підприємства, і додається до прибутку, а зменшення – віднімається?
9) збільшення доходів майбутніх періодів означає надходження коштів і додається до прибутку, а зменшення – віднімається?
10) для відображення руху коштів від надзвичайних подій надходження коштів додаються до прибутку, а видаток коштів віднімається.
Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що аналіз руху грошових коштів за непрямим методом дає змогу зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому обсязі та з яких джерел були отримані грошові кошти, що надійшли? які основні напрями їх використання? чим пояснюється розбіжність величини отриманого прибутку і наявних грошових коштів. Дані можуть порівнюватися в динаміці за ряд періодів на основі одного або кількох звітів.
-------------------16---------аналіз грошових потоків із застосуванням системи коефіцієнтів
Для проведення коефіцієнтного аналізу руху грошових коштів розраховують 4 групи коефіцієнтів
1 коефіціент грошового покриття – показують здатність п-ва покрити постійні боргові зобов’язання % за довгострокові і коротко строковими зобов’язаннями і виплатити девіденти власнику
Коефіцієнт грошового покриття % за кредит розраховується як як відношення грошового потоку від основної діяльності + % сплачені + податки сплачені до % сплачених
Коефіцієнт грошового покриття довгострокових зобов’язань як відношення грошового потоку від основної діяльності до довгострокових зобов’язань
Коефіціет грошового покриття девідентних платежів відношення чистого грошового потоку від операційної діяльності – довгострокових зобов’язань виплачених девідентів
2 коефіціент грошового покриття прибутку показують ступінь розбіжностей між грошовими в грошових прибуткам нарахованим який відображається у звіті про фінансовий результат
Коефіцієнт грошового потоку виручки одиницями виручки що надійшла на виручку що нарахована
Коефіцієнт гронового покриття прибутку одиницями суми чистого грошового потоку +% сплачені+ податки сплачені до суми чистий прибуток % нараховані податки нарахована амортизація
3 коефіціент грошового покриття капітальних затрат допомагають оцінити можливості п-ва в фінансуванні капітальних вкладень в свій розвиток тобто переобладнання в-ва придбання нох технологій
Коефіцієнт грошового покриття капіталовкладених затрат - відношення чистого грошового потоку від операційної діяльності –виплачені девіденти до капітальних витрат в активи інших компаній
Коефіцієнт інвестиційного потоку відношення чистого грошового притоку від інвестиційної діяльності до суми чистих грошових потоків від інв і фін д-сті
Коефіцієнт фінансового притоку - відношення чистого грошового притоку від фін діяльності до суми чистих грошових потоків від інв і фіе діяльності
4 коефіціент рентабельностоті грошових потоків оцінюють здатність п-ва створювати грошові потоки як сьогодні так і в майбутньому
Коефіцієнт рентабельності активів по грошовому потоку від операційної діяльності +% сплачені податки сплачені до середнього за період рівня активів
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу за грошовим потоком відношення чистого граничного потоку від операційної діяльності + податки і %сплачені
17. Ліквідний грошовий потік. Розрахунок ліквідного грошового потоку.
Абсолютним показником грошових потоків, за допомогою якого визначається фінансова стійкість підприємства, є ліквідний грошовий потік. Він характеризує зміни у чистій кредитній позиції суб’єкта господарювання протягом певного періоду (місяця, кварталу). Чиста кредитна позиція – це різниця між сумою кредитів, отриманих підприємством, і величиною грошових коштів.
Крім прямого та непрямого методів визначення величини грошових коштів застосовується метод ліквідного грошового потоку на підприємстві. Він дає змогу оперативно розрахувати грошовий потік на підприємстві. Ліквідний грошовий потік (зміна в чистій кредитній позиції) є показником дефіцитного або надлишкового сальдо грошових коштів.
Ліквідний грошовий потік (ЛГП) розраховується за формулою
ЛГП = (ДКП1 + ККП1 - ГК1) – (ДКП0 + ККП0 - ГК0),
де ДКП1, ДКП0 – довгострокові кредити та позики на кінець і на початок розрахункового періоду;
ККП1, ККП0 – короткострокові кредити і позики на кінець і на початок розрахункового періоду;
ГК1, ГК0 – грошові кошти на кінець і на початок розрахункового періоду.
За даними головної книги складаються динамічні ради показників на кінець кожного місяця і робляться висновки про платоспроможність підприємства. Зазначені розрахунки можна робити і за відповідними кредитами, позиками і грошовими коштами, що надійшли протягом досліджуваного періоду.
Відмінність показників ліквідного грошового потоку від інших показників ліквідності (загальної, проміжної, абсолютної) полягає в тому, що коефіцієнти ліквідності виявляють здатність суб’єкта господарювання до погашення своїх зобов’язань зовнішнім кредиторам.
Ліквідний грошовий потік характеризує абсолютну величину грошових коштів, отримуваних від звичайних видів діяльності підприємства, тому є більш внутрішнім, що визначає ефективність діяльності суб’єкта господарювання.
Цей показник акумулює всі позикові кошти і тому показує вплив кредитів та позик на ефективність діяльності з погляду генерування грошового потоку.
Ліквідний грошовий потік відбиває платоспроможність підприємства.
До відносних показників грошових потоків належать:
- коефіцієнт достатності чистого грошового потоку підприємства в періоді, що аналізується (КДЧГП), який розраховується відношенням чистого грошового потоку (ЧГП) до суми виплат основного боргу по довгострокових і короткострокових кредитах і позиках підприємства (ОБДКК), суми приросту запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства (СПЗ), суми дивідендів (процентів), виплачених власникам (акціонерам) на вкладений капітал – акції, паї і т. ін. (Д):
КДЧГП = ЧГП/ (ОБДКК + СПЗ + ?)
- коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства в періоді, що розглядається (КЛГП). Розраховується за формулою
КЛГП = ВПГП – (ЗЗГ1 - ЗГА0))/ВНГП
де ВПГП – величина позитивного грошового потоку (сума надходження грошових коштів);
ВНГП – величина негативного грошового потоку (сума відпливу грошових коштів);
ЗЗГ1, ЗГА0 – сума залишку грошових коштів на кінець і на початок звітного періоду відповідно;
- коефіцієнт ефективності грошового потоку (КЕГП). Розраховуються як відношення чистого грошового потоку (ЧГП) до величини валового негативного потоку (суми відпливу грошових коштів) (ВНГП):
КЕГП = ЧГП/ ВНГП
- коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку в періоді, що аналізується (КРЧГП):
КРЧГП = (ЧГП - ДВЛ)/( ПРI + ПДФI)
де ДВЛ – сума дивідендів (процентів), виплачених власникам (акціонерам) підприємства на вкладений капітал (акції, паї тощо);
ПРI – сума приросту реальних інвестицій підприємства в усіх їхніх формах за аналізований період;
ПДФI – сума приросту довгострокових фінансових інвестицій підприємства за аналізований період.
За отриманими результатами наведеного аналізу грошових коштів та їх потоків фахівці повинні з’ясувати інформацію про:
джерела надходження грошових коштів;
місце кожного джерела у системі надходження грошових коштів;
напрями використання грошових коштів у цілому по підприємству і по окремих видах діяльності.
Це допоможе управлінському апарату приймати рішення з управління грошовими потоками, з питань перевищення припливу грошових коштів над їх відплив, з розв’язання проблем джерел оплати поточних зобов’язань, з інвестиційної діяльності, необхідної суми отримуваного прибутку і т. ін.
20. Поняття ліквідності.
Ліквідність буває:
1. Ліквідність активів;
2. Ліквідність балансу;
3. Ліквідність підприємства.
Розглянемо більш детально кожну з визначених категорій.
Досліджуючи економічну літературу можна виділити наступні види визначень ліквідності активів:
1. Ліквідність активів трактується як аналітична величина, що характеризує розподіл активів на часові осі;
Ліквідність активів – величина зворотна часу необхідна для перетворення їх в гроші (Поляк Г. Б. «Фін менеджмент»);
2. Ліквідність активів – величина зворотна до ліквідності балансу за часом перетворення активів в грошові засоби тобто чим більше часу потрібно щоб даний актив набув грошової форми тим нижча його ліквідність.
Ліквідність активів розуміють як внутрішню притаманну активу властивість трансформуватись в грошові засоби.
Ліквідність активу – це здатність його трансформуватись в грошові засоби, а ступінь ліквідності визначається тривалістю грошового періоду.
3. Ліквідність розуміють як характеристику активів, яка визначає незначні затрати при перетворені їх в грошові засоби.
Ліквідні активи – це активи, які можуть швидко перетворюватись в гроші без значного зниження своєї вартості. Таким чином підсумовуючи наведені визначення ліквідності логічно під ліквідністю активів розуміти:
Ліквідність активів підприємства – це комплексна, аналітична категорія, яка характеризує здатність кожного конкретного активу трансформуватись в грошові засоби при цьому ступінь ліквідності визначається 2-ма факторами:
- швидкістю трансформації;
- затратами власника від зниження вартості активу в результаті екстреної її продажі.
2. Ліквідність балансу трактується більш ніж ліквідність активу. Ліквідність балансу це можливість суб’єкта перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язання.
Ліквідність балансу підприємства – це характеристика балансу підприємства, яка показує теоретичну облікову можливість підприємства перетворити активи в готівку і погасити свої зобов’язання, а також ступінь покриття зобов’язань активами на різних платіжних горизонтах.
3. Ліквідність підприємства доцільно згуртувати в декілька блоків за визначеннями:
Ліквідність підприємства трактується з точки зору загальної можливості здійснення необхідних витрат.
Ліквідність підприємства – здатність суб’єкта господарства в будь-який момент здійснювати необхідні витрати.
Міжнародні стандарти:
1. Ліквідністю називають наявність грошей в найближчому майбутньому після відрахувань фінансових зобов’язань за період.
2. Дана категорія розглядається як здатність підприємства погашати свої виключно короткострокові зобов’язання. Ліквідність – ступінь готовності компанії погасити свої короткотермінові зобов’язання ліквідними активами.
3. Ліквідність підприємства розуміють як здатність погашати вимоги контрольних агентів, як за рахунок власних так і за рахунок залучених засобів.
Ліквідність здатність фірми:
- швидко реагувати на несподівані фінансові проблеми і можливості.
- збільшувати активи при зростанні об’єму приросту.
- повертати короткострокові борги шляхом перетворення активів в готівку.
На основі наведених визначень сформулюємо: Ліквідність підприємства – це синтетичний, обліково аналітичний показник, який характеризує здатність підприємства погашати установлений час, а в окремих випадках із порушенням термінів сплатити свої зобов’язання, як за рахунок власних, так і за рахунок позикових засобів.
Поняття платоспроможності підприємства є дуже близьке до поняття ліквідності і деякі автори ототожнюють ці поняття, що є не коректним з фінансової точки зору.
21. Ліквідність активів.
Досліджуючи економічну літературу можна виділити наступні види визначень ліквідності активів:
1. Ліквідність активів трактується як аналітична величина, що характеризує розподіл активів на часові осі;
Ліквідність активів – величина зворотна часу необхідна для перетворення їх в гроші (Поляк Г. Б. «Фін менеджмент»);
2. Ліквідність активів – величина зворотна до ліквідності балансу за часом перетворення активів в грошові засоби тобто чим більше часу потрібно щоб даний актив набув грошової форми тим нижча його ліквідність.
Ліквідність активів розуміють як внутрішню притаманну активу властивість трансформуватись в грошові засоби.
Ліквідність активу – це здатність його трансформуватись в грошові засоби, а ступінь ліквідності визначається тривалістю грошового періоду.
3. Ліквідність розуміють як характеристику активів, яка визначає незначні затрати при перетворені їх в грошові засоби.
Ліквідні активи – це активи, які можуть швидко перетворюватись в гроші без значного зниження своєї вартості. Таким чином підсумовуючи наведені визначення ліквідності логічно під ліквідністю активів розуміти:
Ліквідність активів підприємства – це комплексна, аналітична категорія, яка характеризує здатність кожного конкретного активу трансформуватись в грошові засоби при цьому ступінь ліквідності визначається 2-ма факторами:
- швидкістю трансформації;
- затратами власника від зниження вартості активу в результаті екстреної її продажі.
У залежності від ступеню ліквідності активи поділяються на наступні групи:
А1 – найбільш ліквідні активи – всі статті гроші підприємства і поточні фінансові інвестиції. Розраховується в такий спосіб: А1=Р220+230+240.
А2 – швидко реалізовані активи до цієї групи відносять активи для перетворення яких у грошову форму потрібно більш тривалий час. Готова продукція – товари отримані. До цієї групи відносять наступні рядки: А2=130+…+210
А3 – Повільно реалізовані активи до цієї групи належать виробничі запаси і витрати майбутніх періодів і оборотні активи, які не ввійшли до перших 2-х груп. А3=100+110+120+250+270
А4 – важко реалізовані активи – до цієї групи відносять необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в рядку А4=080
22. Ліквідність балансу.
Ліквідність балансу трактується більш ніж ліквідність активу. Ліквідність балансу це можливість суб’єкта перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язання.
Ліквідність балансу підприємства – це характеристика балансу підприємства, яка показує теоретичну облікову можливість підприємства перетворити активи в готівку і погасити свої зобов’язання, а також ступінь покриття зобов’язань активами на різних платіжних горизонтах.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів активу згрупованих за ступенем ліквідності із зобов’язуванями по пасиву згрупованими за ступенем зменшення термінів погашення і розташованих в порядку зростання цих термінів.
Пасив балансу групується за ступенем настання терміну. Але за даними балансу достовірно. Уточнити його можна користуючись формулою. Групування можна зробити дуже точно. Термін оплати яких наступив.
Четверта група буде представлена довгостроковими активами віднесення до 2 і 3 групи викон. за БО.
Якщо у розпорядженні аналітика є тільки бухгалтерський баланс використовується більш стандартний підхід і зобов’язання групуються відповідно до прогнозів термінів погашення використання загально визнані уявлення про терміновість того чи іншого зобов’язання. Використовуючи такий підхід зобов’язання групуються П1 – найбільш термінові зобов’язання представлені рядочком 730 кредитна заборгованість за товари, роботи, послуги.
П2 – короткострокові пасиви – відносяться короткострокові поточні зобов’язання, за «-» 530 рядка. Крім того відносять забезпеченість майбутніх витрат і платежів та доходів майбутніх періодів у частині сум планованих до виплати протягом 12 місяців.
П3 – Довгострокові пасиви – це група пасивів представлена довгостроковими відображеннями в 3-му розділі пасиву + 2-й і 5-й розділ в частині сум до виплати терміном більше 12 місяців.
П4 – Постійні пасиви відображені в 1-му розділі.
Необхідно спів ставити відповідні групи активів і пасивів.
П1<А1
П2<А2
П3<А3
П4>А4
Б=Б
23. Ліквідність підприємства.
Ліквідність підприємства доцільно згуртувати в декілька блоків за визначеннями:
Ліквідність підприємства трактується з точки зору загальної можливості здійснення необхідних витрат.
Ліквідність підприємства – здатність суб’єкта господарства в будь-який момент здійснювати необхідні витрати.
Міжнародні стандарти:
1. Ліквідністю називають наявність грошей в найближчому майбутньому після відрахувань фінансових зобов’язань за період.
2. Дана категорія розглядається як здатність підприємства погашати свої виключно короткострокові зобов’язання. Ліквідність – ступінь готовності компанії погасити свої короткотермінові зобов’язання ліквідними активами.
3. Ліквідність підприємства розуміють як здатність погашати вимоги контрольних агентів, як за рахунок власних так і за рахунок залучених засобів.
Ліквідність здатність фірми:
- швидко реагувати на несподівані фінансові проблеми і можливості.
- збільшувати активи при зростанні об’єму приросту.
- повертати короткострокові борги шляхом перетворення активів в готівку.
На основі наведених визначень сформулюємо: Ліквідність підприємства – це синтетичний, обліково аналітичний показник, який характеризує здатність підприємства погашати установлений час, а в окремих випадках із порушенням термінів сплатити свої зобов’язання, як за рахунок власних, так і за рахунок позикових засобів.
Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за допомогою розрахунку насупних коефіцієнтів:
1. коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує спроможність підприємства погасити свої поточні зобов’язання одно моментно і розрахувати за наступною формулою:
Кабсл=А1/(П1+П2)
2. коефіцієнт проміжної ліквідності – при визначенні цього коефіцієнта до уваги береться дебіторська заборгованість та інші найбільш ліквідні оборотні активи:
Кпром.л=(А1+А2)/(П1+П2)
3. коефіцієнт покриття:
Кпокр=(А1+А2+А3)/(П1+П2)
24. Вітчизняна та міжнародна практика розрахунку коефіцієнтів ліквідності.
Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за допомогою розрахунку насупних коефіцієнтів:
1. коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує спроможність підприємства погасити свої поточні зобов’язання одно моментно і розрахувати за наступною формулою:
Кабсл=А1/(П1+П2)
2. коефіцієнт проміжної ліквідності – при визначенні цього коефіцієнта до уваги береться дебіторська заборгованість та інші найбільш ліквідні оборотні активи:
Кпром.л=(А1+А2)/(П1+П2)
3. коефіцієнт покриття:
Кпокр=(А1+А2+А3)/(П1+П2)
4. коефіцієнт поточної ліквідності дає змогу встановити, якою мірою оборотні активи покривають поточні зобов’язання.
5. коефіцієнт швидкої ліквідності. Цей показник аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності, однак розраховується за вужчим колом оборотних активів, оскільки з розрахунку виключаються запаси. Таке виключення пояснюється значно меншою ліквідністю запасів.
25. Суть фінансової стійкості і фінансової стабільності
Фін. стабільність п-ства є однією знайважливіших характеристик фін. стану п-ства. Вона повязана з рівнем його залежності від кредиторів та інвеститорів. За різних умов в яких здійснює свою діяльність п-ство, фін. стабільність проходить різні етапи: 1) ліквідація поточної неплатоспроможності п-ства; 2) відновлення фін. стійкості(фін. рівноваги у короткостроковому періоді). Кожному етапу фін. ста-льності відповідають певні внутрішні механізму; 3)забезпечення фін. рівноваги у довгостроковому періоді.
Визначення стандартизованої межі фін. стійкості є складним процесом. Фін. стійкість п-ства один з головних чиників, що впливає на фін. стабільність п-ства та досягнення п-ством стану фін. рівноваги.
Фін. стійкість - це такий стан фін. ресурсів підпиємства, за якого раціональне розпорядженя ними нимим є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення
26. Підходи до розвязання задачі кількісної оцінки фін. стійкості
Єдиного загальновизнаного підходу до оцінки фін. стійкості п-ства у цифровому виразі, а також усталених алгоритмів немає.
Існує 2 підходи:
1) Для оцінки фін. стійкості п-ства орієнтуються винятково на структуру джерел засобів п-ства, тобто на пасив балансу; 2) Оцінюють фін. стійкість п-ства аналізуючи взаємозвязок між активом і пасивом, тобто відслідковують напрямки використання коштів п-ства. Безумовно показники розрахованні за пасивом балансу є основними у цьому блоці фін. аналізу, але характеристика фін. стійкості за допомогою тільки цих показників навряд чи буде повною, важливо не тільки те звідки притягнуті засоби, але і те в яку групу активів вони вкладені, тобто дослідження структури вкладень. Інакше кажучи 2-гий підхід доповнює висновки зроблені з розрахунку 1-шої групи коефіцієнтів.
Розрізняють 2-і групи коефіцієнтів: 1) коеф-ти Капіталізації; 2) коеф-ти покриття.
27. Коефіцієнти капіталізації
– характеризуютьстан п-ства з позицій структури, джерел, засобів. Серед коеф, доцільно розглянути наступні:
1) коеф. автонономії(коеф. фін. стійкості) – які кошти власного капіталу до валюти балансу і показують, яка частина власних засобів у загальній сумі засобів авансованих в його діяльність. EMBED Equation.3 ; = EMBED Equation.3 ; Чим вище значення цього коеф., тим стабільніше вважається п-ство. Критичне значення вважається 0,5, оптимальне від 0,5 до 1.
2) коеф. фін. залежності є оберненим до коеф. фін. стійкості, розраховується як відношення валюти балансу до власного капіталу п-ства. Зростання цього показника означає збільшення частки позикових засобів в фін. п-ства.
3) коеф. фін. ризику – розраховується як відношення залучених засобів до власного капіталу і показує скільки одиниць в грошовому вираженні припадає на 1 од. Власного капіталу. Зростання показника свідчить про посилення залежності п-ства від зовн. к-лу
4) коеф. маневрування власного капіталу – розрах. Як відношення власного оборотного капіталу до загальної суми власногог капіталу і показує, яка частина власного капіталу приймає участь в операційному циклі або задіяна в обороті, яка частина капіталізована. Власний оборотний капітал розраховується як різниця між сумою власного капіталу і необоротних активів. Власний оборотний к-л визнач як різниця: ОА - ПК. Таким чином формула має такий вигляд:
EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3 .
5) коеф. забезпечення власними оборотними активами – розрах.як відношення власного оборотного капіталу до заг. Величини оборотного капіталу і показує, яка частина оборотних засобів придана за рахунок власних коштів: EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3 .
28. Коеф. структури покриття довгострокових вкладень
– логіка розрахунку цього показника грунтується на тому, що довгострокові позики використовуються для фінансування основних засобів і капітальних вкладень. Збільшення показника в динаміці, свідчить про збільшення залежності п-ства від зовнішніх джерел фінансування.
Для власників – може бути індикатором стратегії залучення коштів.
Для інвесторів, контрагентів, кредиторів – є негативною ознакою
Коеф. структури довгострокових джерел фінансування:
коеф. довгострокового залучення довгостр. Засобів – розрах., як відношення довгострокових пасивів до суми власного капіталу
коеф. фін. незалежності капіталізованих джерел. Сума цих коеф. = 1
29. Аналіз типу фін. стійкості за джерелами фінансування матеріальних оборотних активів
Матеріальні оборотні активи п-ства являють собою запаси, вартість, яких відображена в 2-му розділі активу балансу: З = EMBED Equation.3 р.100-140
Для формування запасів використовуються наступні показники, які характеризують види джерел:
власний оборотний капітал;
функціонуючий капітал;
загальна величина основних джерел формування запасів:
а) +/- ФВОК = ВОК – 3;
б) +/- ФФК = ФК – 3;
в) +/- ФЗВД = ЗВД – 3;
За допомогою вище зазначених показників визначається трьохкомпонентний показник фін. стійкості: S(Ф) = {1, Ф>00, Ф<0
1) Абсолютна фін. стійкість S(1;1;1) – характеризується тим,що всі запаси п-ства придбані за рахунок власних коштів і керівництво не може або не вміє залучити зовн. джерела
2) Нормальна фін. стійкість S(0;1;1) – п-ство викор. Для покриття запасів, крім власного капіталу і довгострокового джерела залучених засобів.
3) Нестійкий S(0;0;1) – п-ству не вистачає „нормальних джерел покриття запасів.
4) Кризовий S(0;0;0).

30. Аналіз ділової активності проводиться в кілька етапів, які виконуються в певній послідовності:
заг. оцінка ділової активності як за якісними, так і за кількісними показниками
До якісних показників включають: 1) розмір ринку збуту продукції; 2)наявність продукції, що експортується; 3) репутація підприємства.
До кількісних відносять: 1) обсяг реалізації продукції; 2) прибуток; 3) розмір активів, які тісно повязані між собою.
2) розрахунок та оцінка показників ефективності господарської діяльності, які можна оцінити, взявши за пріоритет один із підходів: а) ресурсний; б) витратний; в) доходний.
3) комплексна оцінка ділової активності.
Основні показники ділової активності:
- коеф. оборотності активів – відношення обсягу реалізації продукції до сер. Розміру активів за період. Показує скільки разів за період обертається капітал, включений в активи: EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3 ,(зрост-ня0
- коеф оборотності оборотних активів – відношення обсягу чистого доходу до сер. Вартості оборотних активів, характеризує швидкість обороту ОА або суму доходу, яка отримується з кожної грн. ОА: EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3 ;
Названі коеф. оборотності прямо пропорційні Ор та обернено пропорційні сумі активів, що використовуються. Прискорення можливе за рахунок вдосконалення технології, автоматизації виробництва, налагодження збуту і постачі.
коеф. оборотності запасів – розрах. 2 способами:
як відношення чистого доходу до сер. Розміру запасів
як відношення собівартості реалізованої продукції до сер розміру матеріальних запасів
КОБ. З= EMBED Equation.3 ;
- коеф оборотності власного капіталу – відношення Ор до сер.-річного розміру ВК: EMBED Equation.3 , збільшення коеф. означає про ефективне використання ВК. Різке збільшення залуч. Ів оборот позик. капіталу, що послаблює позиції власників і дає змогу брати участь в управлінні власним позик. капіталом.
- коеф. оборотності коштів в розрахунках (дебіт. Заборгованості) – відношення ЧД до середньорічного розміру дебітор. заборгованості. Характеризує розмір комерційного кредиту наданого підприємством: цей показник в умовах неплатежів має низький рівень. Даний коеф можна уточнити, розрахувавши коеф оборотності для різних видів деб. Заборгованості;
- коеф оборотності кредиторської заборгованості 0- відношення ЧД до сер.-річної кредиторської заборгованості. Характеризує збільшення або зменшення комерційного кредиту наданого підприємству;
- коеф. завантаженості активів в обороті власного капіталу – показує, скільки припадає майна, оборотних активів, ВК на 1 гривню. ЧД(Ор. Без ПДВ і АЗ).
Нормативних значень для перерахунку коеф. не існує.
31. Вітчизняна та міжнародна практика розрахунку показників ділової активності.
1)Коефіцієнт оборотності активів розраховується як відношення обсягів реалізації продукції до середнього розміру активів за період.
Показує скільки разів за період обертається капітал вкладений в активи.
Ф2 р035/Ф1 р280 ГЗ + Ф1 р280 ГК)/2
2) Коефіцієнт оборотності оборотних активів відношення обсягу чистого доходу до середньої вартості оборотних активів. Характеризує швидкість обороту ОА або суму доходу яка отримується з кожної 1 грн ОА.
Названі коефіцієнти оборотності прямо пропорційні обсягу реалізації та обернено пропорційно сумі активів що використовується. Очевидно з алгебраїчної точки зору що для покращення показників необхідно зростання обсягу реалізації і зменшення розміру задіяних активів.
Прискорення можливе за рахунок:
Вдосконалення технології
Автоматизації виробництва
Налагодження збуту і постачанні
Раціоналізація документообороту
Ф 2 р035/(Ф1 р260ГЗ+ Ф1 Р260ГК)/2
3) Коефіцієнт оборотності запасів розраховується двома способами
+ як відношення чистого доходу до середнього розміру запасів
+як відношення собівартості реалізації продукції до середнього розміру матеріальних запасів
Ф2 р035/(Ф1?(р100-р140ГЗ) + Ф1?(р100-р140)графа4))/2
4)коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення обсягу до середньорічного розміру власного капіталу і показує швидкість обороту власного капіталу. Збільшення коефіцієнта свідчить про підвищення оборотності зростання ділової активності.
Різке підвищення свідчить про залучення в оборот позик капіталу що в свою чергу послаблює позиції власників і дає змогу брати участь в управління власними позиками капіталу.
Ф2 р035/(Ф1 р380 ПЗ + Ф1 р380 гр4)/2
5) коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках(або дебіторської заборгованості) як відношення чистого доходу до середньорічного розміру дебіторської заборгованості. Характеризує збільшення чи зменшення комерційного кредиту наданого підприємством.
Цей показник в умовах неплатежів має низький рівень.
Даний показник можна уточнити розрахувавши коефіцієнт оборотності для різних видів дебіторської заборгованості.
Ф2 р035/(Ф1?(р150-120)ГЗ+Ф1?(р150-120)Гр4)/2
6)коефіцієнт оборотності кредитної заборгованості Характеризує зміну комерційного кредиту наданого підприємству
Ф2р035(Ф1р260ГЗ+Ф1р260Гр4)/2
7) Коефіцієнт завантаження активів
(Ф1р280ГЗ+Ф1р280Гр4)/2/Ф2р035
8)Коефіцієнт активів в обороті
(Ф1р260ГЗ + Ф1р260Гр4)*0.5/Ф2р035
9)Коефіцієнт власного капіталу є показником оберненим до відповідних коефіцієнтів оборотності і показують відповідно скільки припадає майна, ОА, ВК на 1 грн чистого доходу
Кзав = EMBED Equation.3 Кзао = EMBED Equation.3 Кз вк = EMBED Equation.3
(Ф1р380ГЗ + Ф1р380Гр4)*0.5Рф2Р035
Нормативне значення для розрахунку коефіцієнтів не існує позитивним є зростання коефіцієнтів оборотності і зниження коефіцієнта завантаження . Для порівняння беруться середньо галузеві коефіцієнти оборотності
32,33.. Аналіз тривалостей операційного, виробничого та фінансового циклів.
Операційний цикл являє собою період повного обороту всієї суми ОА в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.
Для обчислення тривалості обороту необхідно обчислити тривалість обороту різних видів активів які розраховується як
Відношення тривалості дослідженого періоду в днях на відповідний коефіцієнт оборотності
В процесі операційного циклу рух активів проходить 4 стадії
Формула для розрахунку тривалості операційного циклц:
EMBED Equation.3
Тгк – тривалість обороту грошових коштів
Тмз – тривалість обороту матеріальних запасів
Тгп – тривалість обороту готової продукції
Тдз – тривалість обороту дебіторської заборгованості
Дану формулу можна уточнити якщо процес виробництва тривалий і велика частка незавершеного виробництва
Тгп = Тгот.прод. + Т нез вир
Якщо підприємство багато профільне то можливе включення тривалості обороту товару.
Виробничий цикл підприємства виділяється у складі операційного циклу і характеризує період повного обертання складових ОА, що використовуються для обслуговування виробничого процесу починається з моменту надходження сировини матеріалів, вхідний матеріальний потік) і закінчуючи відвантаженням готової продукції (вихідний матеріальний потік)
Твир циклу = Топер циклу – Тдз
Фінансові цикли або цикли грошового обертання який являє собою період повного обертання грошових засобів інвестованих в оборотні активи починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості.
ФЦ = ОЦ – Тоб. кр. заборг.
За участю в операційному циклі оборотні активи групують таким чином
Тривалість операційного циклу: - період обороту середнього залишку грошових активів;
тривалість обороту запасів сировини і матеріалів;
тривалість обороту запасів готової продукції ;
тривалість обороту дебіторської заборгованості.
Тривалість виробничого циклу:
тривалість обороту сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
тривалість обороту незавершеного виробництва;
тривалість обороту готової продукції;
тривалість фінансового циклу:
тривалість виробничого циклу;
тривалість обороту дебіторської заборгованості
34. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів
Позитивний фінансовий результат діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності.
Прибуток – це додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва понад вартості виробничих спожитих ресурсів і робочої сили.
Величина прибутку, рівень рентабельності залежить від обсягу операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці показники характеризують всі напрями господарювання.
На основі результатів аналізу прибутковості приймаються управлінські фінансові рішення, направлені на підвищення ефективності функцій, що виконує прибуток: оціночної, розподільчої, стимулюючої.
1. Оціночна. Використовується як показник, що характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можливе тільки за умов ринкової економіки.
2. Розподільча. Зміст її полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства
3. Стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд накопичення, фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживання та ін.).
Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:
- систематичний контроль за виконанням планів прибутку;
- виявлення факторів впливу на формування прибутку та розрахунки їхнього впливу;
- вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;
- виявлення резервів збільшення прибутку;
- розробка заходів для використання виявлених резервів.
Джерелами аналітичної інформації є: виробнича програма підприємства, фінансовий план, різні види операційних бюджетів – бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджети витрат, бюджет прибутків і збитків, бізнес–план, форми фінансової звітності № 1 ”Баланс підприємства”, № 2 ”Звіт про фінансові результати”, декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.
35. Факторний аналіз прибутку
Факторний аналіз – це методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.
Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінірування. Елімінірувати – це значить усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника, крім одного.
Вплив факторних показників на прибуток можна представити у вигляді аддитивної моделі: П = В – С – АР – СР – ДОР + ФД – ФР – ННП, де В – виручка від реалізації продукції; С – собівартість реалізованої продукції; АВ – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут; IОВ – інші операційні витрати; ФД – фінансові доходи; ФВ – фінансові витрати; ПП – податок на прибуток; ЧП – чистий прибуток.
Розмір виручки від реалізації можна представити наступною формулою:В = N . УД . Ц, де УД – показник структури реалізованої продукції;N – обсяг реалізованої продукції;Ц – ціна продукції.
Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити таким чином: С = N . УД . Вз, де УД – показник структури виробленої продукції;N – обсяг виробництва продукції, Вз – змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).
Загальну зміну виручки від реалізації знаходимо за формулою: ? Взаг. = В1 – В0, де: ? Взаг. – зміна виручки за звітний період; В1 – виручка за звітний період; В0 – виручка за базовий період.
Вплив двох факторів: ціни реалізації і обсягу реалізованої продукції:? ВЦ = В1 – В1 : Іц , ? ВNУД = В1 : Іц – В0 , де: Іц – індекс цін.
Вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:? Сзаг. = С1 – С0, де: ? С – зміна собівартості; С1 – собівартість у звітному періоді; С0 – собівартість у базовому періоді.
Допустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:? С(Nз пер.) = C1 – С1 : Iц , ? СNИУД = C1 : Iц = ? С(Nз пер.) = Cзаг. – ? С(ц з пер.)
Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити таким чином:? Пц = ? Вц – ? Сц (з пер.).
Розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку –Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат:? Пр =-[/АР1 + СР1 + ДОР1 – /АРо + СР0 +СР0 + ДОРо /],де Пр – зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини вказаних витрат.
Вплив зміни величини фінансових доходів:? П(Ф = ФД1 – ФД0 де ? ПФД – зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів;ФД1 – фінансовий дохід звітного періоду;ФД0 – фінансовий дохід базового періоду.
Вплив зміни величини фінансових витрат: ? ПФР = –/ФВ1 – ФВ0, де ? ПФВ – зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових витрат;ФВ1 – фінансові витрати у звітному році;ФВ0 – фінансові витрати у базовому році.
Впливу суми сплаченого податку на чистий прибуток можна визначити за такою формулою: ? ППП = –/ПП1 – ПП0/, де ? ППП – зміна чистого прибутку за рахунок змін величини сплаченого податку на прибуток.
36. Аналіз показників рентабельності
Рентабельність – це показник що характеризує економічну ефективність.
Економічна ефективність це відносний показник що порівнює отриманий ефект (прибуток) із витратами чи ресурсами використовуються для досягнення цього ефекту.
Існує багато коефіцієнтів рентабельності використання кожного з яких залежить вибір оціночного показника.
валовий прибуток
операційний прибуток
чистий прибуток
В залежності від того з чим порівнюється обраний показник прибутку найчастіше виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:
+ рентабельність інвестицій
+ рентабельність продажів
+ рентабельність виробництва
Рентабельність інвестицій
+ рентабельність сукупного каналу розраховується як відношення прибутку до оподаткування до всіх джерел засобів (170Ф2/640Ф1)
+ рентабельність власного капіталу
Чистий прибуток220Ф2/Влас капіт р380Ф1
рентабельність продажів
+ валова рентабельність реалізованої продукції (операційна рентабельність)
Вал приб(опер приб) р50Ф2(р100ф2)
Витрати від реалізації р035ф2
+ чиста рентабельність реалізованої продукції
Чистий прибуток
Витрати від реалізації
Рентабельність виробництва
+ валова(і чиста) рентабельність виробництва
Валовий (або чистий) прибуток
Собі вар реалізованої продукції
При аналізі впливу факторів найбільшого розповсюдження отримала факторна модель Дюпона
Призначення цієї моделі визначають фактори які впливають на ефективність роботи підприємства і оцінюють цей вплив
Політика залучення позикових засобів.
Політика залучення позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, яка полягає у забезпечені найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб підприємства.
Процес формування залучених позикових засобів складається з наступних етапів:
Аналіз використання та залучення позикових засобів у попередньому періоді.
Визначення цілей або мети притягнення чи залучення позикових засобів у майбутньому періоді.
Визначення граничного обсягу залучених позикових засобів.
Оцінка вартості залученого капіталу з різних джерел.
Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко і довгостроковій основі.
Визначення форм залучених позикових засобів.
Визначення складу дебіторів.
Формування ефективних умов залучення кредитів.
Забезпечення ефективного використання залучених кредитів.
Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити.
Аналіз внутрішньої кредитоспроможності.
При розширені господарської діяльності підприємства дуже часто використовують банківські кредити. Характерною особливістю в кредиті є те, що кредит має цільову спрямованістю, отримується на засадах платності і повернення.
На сучасному етапі використовують наступні види кредиту:
Бланковий.
Сезонний.
Відкриття кредитної лінії.
Револьверний. (автоматично поновлювальний)
Контокоректний
Онкольний.
Ломбардний.
Іпотечний.
Роллеверний.
Консорціумний.
Для оцінки внутрішньої кредитоспроможності використовуються звичайний аналіз фінансового стану, досліджується рівень залучення кредитів в минулому, наявність прострочених або невчасно повернених кредитів, які отримані раніше.
Під час прийняття рішення про отримання кредиту вивчається наступні умови:
Граничний розмір кредиту.
Граничний термін кредиту.
Валюта кредиту.
Рівень кредитної ставки.
Форма кредитної ставки.
Вид кредитної ставки.
Умова виплати процента.
Умова погашення боргу.
Форми забезпечення кредиту.
Методика оцінки кредитоспроможності позичальника банку (за постановою правління Національного банку України №279).
Національним банком встановлюється порядок формування та використання резервів кожного банку для відшкодування неповернених кредитів, тому банки дотримуються методики оцінювання фінансового стану позичальника, запропонованого національним банком, але кожен комерційний банк розробляє свою методику оцінювання кредитоспроможності з врахуванням вимог положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредит отриманий банку.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридичної особи банк має врахувати такі основні економічні показники економічної діяльності:
Платоспроможність (ліквідність).
Фінансова стійкість.
Обсяг реалізації.
Обороти за рахунками.
Наявність рахунків інших банків.
Собівартість продукції в динаміці.
Прибутки та збитки в динаміці.
Рентабельність в динаміці.
Кредитна історія.
Погашена кредиторська заборгованість в минулому.
Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники:
Ринкова позиція позичальника.
Залежність від структурних змін в економіці.
Наявність державної підтримки.
Інше.
43. Основні показники, що характеризують фінансовий стан позичальника.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридичної особи банк має врахувати такі основні економічні показники економічної діяльності:
Платоспроможність (ліквідність).
Фінансова стійкість.
Обсяг реалізації.
Обороти за рахунками.
Наявність рахунків інших банків.
Собівартість продукції в динаміці.
Прибутки та збитки в динаміці.
Рентабельність в динаміці.
Кредитна історія.
Погашена кредиторська заборгованість в минулому.
Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники:
Ринкова позиція позичальника.
Залежність від структурних змін в економіці.
Наявність державної підтримки.
Інше.
45) Завдання і вимоги до рейтингового оцінювання.
Існують різні методи для визначення рейтингового оцінювання.
Спільним у них насамперед є те, що визначається перелік фінансових показників як чинників, що формують узагальнюючу оцінку, тому що багато користувачів фінансового аналізу хочуть мати оцінку, яка забезпечить порівнювальність фінансового стану підприємств незалежно від виду діяльності, місця розташування, форми власності, розміру тощо.
Зрозуміло що мова йде про якийсь узагальнюючий показник за яким можна проводити ранжування. Вихідні дані для розрахунку цього показника необхідно обирати за однаковими правилами. Найкраще таким вимогам відповідають аналітичні показники фінансового стану.
46) Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості підприємств та організацій.
В Україні розроблена і діє методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998р.
Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в 1-му показнику різні за змістом, за одиницями вимірювання та з іншими різними характеристиками показників фінансового стану.
Розглядаються основні групи показників:
Показники оцінювання майнового стану;
Показники оцінювання фінансової стійкості (платоспроможності);
Показники оцінювання ліквідності активів;
Показники оцінювання прибутковості;
Показники оцінювання ділової активності;
Показники оцінювання ринкової активності.
Експертним оцінюванням визначають вагомість груп показників і для розрахунку інтегрального показника використання програмного комплексу Integral на основі розрахованих показників фіксують мінімальне і максимальне значення і виводять інтегральний показник фінансового стану підприємства в балах. Рейтинг підприємств визначається в порядку спадання результатів.
47) Визначення узагальнюючого показника фінансового стану.
Послідовність визначення показника:
1) Для кожного показника (aij) наводяться його найкращі значення (aij).
2) Обчислюється ступінь відхилення показника від найкращого значення для групи підприємств.
EMBED Equation.3
3) Визначення узагальнюючого показник методом відстаней.
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
48) Визначення рейтингу підприємства за критерієм суми місць.
Це найпростіший спосіб визначення рейтингу підприємств. Для вибірки підприємств береться набір показників і окремо по кожному показнику для кожного підприємства визначається його місце, сумуємо місця і визначається найкраще підприємство по його місцю у вибірці.
50) Методика прогнозування банкрутства згідно з наказом Мінекономіки України №10 від 17.01.2001
Економічним показником ознак поточної платоспроможності (П) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових потоків, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань що визначаються за формулою:
Пп=А040+А045+А220+А230+А240-П620
де А040, А045, А220, А240, А230 – відповідні рядки активу балансу;
П620 – підсумок IV розділу пасиву балансу.

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності. Ознаки критичної неплатоспроможність, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень – 1,5 і 0,1 відповідно.
Коефіцієнт покриття визначається за формулою:
Кп=А260/П620;
де А260 – підсумок II розділу активу балансу.
Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається так:
Кз=(П380-А080)/А260;
де П380 – підсумок І розділу пасиву балансу;
А080, А260 – підсумки І і ІІ розділів активу балансу відповідно 080 і 260.
З метою своєчасного виявлення тенденції формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб’єкта підприємницької діяльності застосовується коефіцієнт Бівера, який розраховується так:
Кб=(Ф220-Ф260)/(П480+П620) ;
де Ф220, Ф260 – чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми №2 відповідно;
П480, П620 – довгострокові і поточні зобов’язання.