1.Суть і призначення бізнес-плану.
Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Він є основою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвесторів до процесу фінансування розробки та реалізації підприємницької ідеї, до інноваційно-інвестиційних проектів.
У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.
Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:
1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.
Отже, за ринкової системи господарювання бізнес-план — це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.
2. Цілі розроблення бізнес-плану.
Розробка бізнес-плану — це достатньо трудомісткий процес.
Опрацювання бізнес-плану як комплексного багатофункціонального документа має кілька цілей.
По-перше, бізнес-план — це інструмент для залучення зовнішнього капіталу, необхідного для реалізації підприємницького проекту. Бізнес-план містить відомості не лише про виробничі, ринкові, організаційні, а й про фінансові аспекти майбутнього бізнесу. Фінансові розрахунки, що наводяться в бізнес-плані, пояснюють, скільки необхідно стартового капіталу, на які цілі будуть витрачатися гроші, як будуть повертатися борги потенційним кредиторам, який рівень ризику бізнесу тощо. Усе це створює надійне, реальне підґрунтя для побудови ділових, конструктивних взаємин з тим, у кого підприємець має намір позичити гроші для реалізації свого проекту.
По-друге, на початковій стадії реалізації підприємницького проекту бізнес-план служить основним інструментом комунікації між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та робітниками. За допомогою бізнес-плану підприємець має переконати своїх майбутніх ділових партнерів, а також найманих працівників, що підприємницька ідея справді є перспективною, а головне, що в підприємця є обґрунтована реальна програма успішної реалізації такої ідеї. Бізнес-план стандартизує процедуру ознайомлення з бізнесом, заощаджує час, упорядковує контакти.
По-третє, бізнес-план — це спосіб моделювання системи управління майбутнім бізнесом. Практика свідчить, що успіх підприємницької діяльності визначають три фактори:
*правильне розуміння реальної ситуації в даний момент;
*чітка постановка цілей, що їх бажає досягти підприємець;
*якісне планування процесів переходу з одного стану в інший.
По-четверте, бізнес-план — це спосіб попереднього визначення перешкод та запобігання виникненню проблем на шляху до успіху. Опрацювання бізнес-плану примушує підприємця моделювати ситуації, розробляти різні сценарії, з’ясовувати проблеми, які можуть стати на заваді підприємницькому проекту. Це дає змогу завбачити багато проблем, уникнути ускладнень або належним чином до них підготуватися та заздалегідь визначити способи подолання перешкод. Звичайно, бізнес-план не може запобігти всім можливим помилкам, але він дає шанс підприємцеві ще раз обдумати, чи відповідатимуть його дії ситуації, яка може виникнути.
По-п’яте, бізнес-план — це спосіб розвитку особистих управлінських якостей підприємця. Коли підприємець складає бізнес-план, він має охарактеризувати всі сторони майбутнього бізнесу. У процесі розробки бізнес-плану підприємець набуває досвіду оцінки умов конкуренції, засобів просування товарів на ринок, використання переваг власного бізнесу, фінансового планування тощо. Навіть коли ця інформація ґрунтується на самих тільки припущеннях, процес її усвідомлення дає корисний досвід управління.
По-шосте, бізнес-план уможливлює перевірку реалістичності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації. Можливо, що в результаті підготовки бізнес-плану з’ясується, що за даних економічних умов здійснення підприємницького проекту є нереальним або економічно недоцільним. Звичайно, це досить сумний висновок, але його ліпше зробити тоді, коли бізнес існує лише в проекті, а не тоді, коли на нього вже витрачено гроші та сили.
3. Основні джерела одержання інформації для розроблення бізнес-плану.
Процес розробки бізнес-плану розпочинається з формування інформаційного поля, тобто зі збирання інформації щодо майбутнього бізнесу.
Інформаційне поле бізнес-плану — це сукупність документів чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану.
Таким чином, зусилля підприємця в процесі формування інформаційного поля бізнес-плану мають бути зосереджені в основному на пошуку маркетингової (конкуренти, споживачі, ціни, особливості просування на ринок), виробничої (технологія, устаткування, виробничі площі, сировина й матеріали, персонал), фінансової (дохідність і рентабельність, кредити, податки, страхування) та загальноекономічної (економічна ситуація, законодавство, політичні та соціальні умови, тенденції розвитку галузі) інформації. При цьому підприємці-початківці зазвичай не мають достатніх коштів для проведення маркетингових, науково-технічних та інших досліджень з метою отримання найоб’єктивнішої первинної інформації. Тому основними джерелами інформації для опрацювання бізнес-плану, як правило, є:
*власний досвід практичної діяльності;
*безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками, торговими агентами;
*відомості про конкурентів, які отримують, збираючи всі наявні дані про них, контактуючи з їхніми працівниками;
*статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі (сфери майбутньої діяльності);
*поточні аналітичні огляди економічної та ринкової си-туації;
*рекламні матеріали, інформаційно-комерційні матеріали виставок, ярмарків та науково-практичних конференцій;
*публікації з питань підприємництва тощо.
Корисним є також самостійне опитування потенційних споживачів.
4. Основні стадії розроблення бізнес-плану.
Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову; підготовчу; основну.
Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією.
Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:
здійснюється пошук підп-ої ідеї;
вибирається сфера діяльності;
обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;
приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу.
Підготовча стадія. Наявність концепції власного діла ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану.
Отже, на підготовчій стадії:
збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що більше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;
з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти;
оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми — це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — це те, в чому фірма відстає від конкурентів;
визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;
формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;
аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контролю за витратами; диференціації; фокусування.
Основна стадія — це безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу створюють «каркас» бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів.
5. Зміст основних етапів процесу стратегічного планування в малому бізнесі.
Реальний процес розробки стратегії, який називається стратегічним плануванням, набагато складніший. Він охоплює кілька етапів.
1. Перед тим, як розпочинати будь-який бізнес, необхідно проаналізувати ситуацію. Такий аналіз, який звичайно називають оцінкою загального стану, має включати:
а) оцінку зовнішнього середовища, що в ньому здійснюватиметься бізнес, а також аналіз пов’язаних із цим середовищем сприятливих можливостей та загроз;
б) визначення переваг і недоліків майбутнього бізнесу.
2. Оцінивши загальний стан, можна братися до постановки цілей, тобто визначення того, чого конкретно і коли саме фірма хоче досягти. Цілі мають відбивати той рівень бізнесу, якого прагне підприємець, та водночас бути досяжними. Процес постановки цілей відбувається в два етапи:
а) формулювання основних напрямків діяльності;
б) постановка конкретних цілей діяльності.
Формулювання основних напрямків діяльності має допомогти підприємцеві глибоко усвідомити природу майбутнього бізнесу та визначити місію фірми. Водночас точно сформульовані напрямки діяльності допомагають установити конкретні, кількіс-но визначені цілі, з’ясувати, на що, власне, сподівається під-приємець.
3. Тієї самої мети можна досягти різними способами. Вибір способу досягнення мети передбачає визначення конкретних завдань. Стратегія, по суті, і складається з низки завдань, що в сукупності формують спосіб її досягнення. При цьому підприємцеві необхідно розробити кілька варіантів стратегій, оцінити кожний з них та вибрати найліпший.
4. Загальні завдання згодом розділяють на дрібніші складові, що конкретизують та уточнюють напрямок діяльності. Таку деталізацію називають складанням плану дій.
6. Методи стратегічного планування у підготовці стадії розроблення бізнес-плану.
На підготовчій стадії:
1. збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що більше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;
2. з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі(SWOT-аналіз);. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти;
3. оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми — це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — це те, в чому фірма відстає від конкурентів(SWOT-аналіз);
4. визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;
5. формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;
6. аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контролю за витратами; диференціації; фокусування.
У разі розробки бізнес-плану діючого підприємства невід’ємним елементом інформаційної бази має бути історична фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до П(С)БО № 1 фінансова звітність в Україні складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до відповідних звітів. У додатку А наведено орієнтовний перелік питань, за допомогою яких можна одержати інформацію, необхідну для розробки бізнес-плану.
7. Суть методів стратегічного планування, що виправдали себе на практиці .
8. Фактори, що впливають на зміст бізнес-плану.
Зміст і структура бізнес-плану залежать передусім від тієї аудиторії, для якої його призначено. Вибір тієї чи тієї аудиторії, у свою чергу, залежить від цілей, які ставить перед собою підприємець, опрацьовуючи бізнес-план (залучення зовнішнього капіталу, комунікації з партнерами по бізнесу, моделювання системи управління майбутнім бізнесом, попереднє визначення перешкод та проблем, розвиток власних управлінських навичок).
Перше правило, якого має дотримуватися підприємець у процесі складання бізнес-плану, — це чітке визначення мети його розробки та конкретного адресата.
На зміст і структуру бізнес-плану суттєво впливають розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб. Що масштабнішим є підприємницький проект, що більше інвестицій він потребує, то ширше коло питань має бути висвітлено в бізнес-плані, то детальнішими та обґрунтованішими мають бути відповідні розрахунки.
на змісті та структурі бізнес-плану позначається й специфіка сфери майбутнього бізнесу. Обґрунтування підприємницького проекту у сфері виробничої діяльності потребує складнішого та «об’ємнішого» бізнес-плану внаслідок самої природи цієї сфери. Навпаки, підприємець, який бажає розпочати роздрібну торгівлю, не має потреби в опрацьованому до дрібниць бізнес-плані.
Зміст і структура бізнес-плану залежать також і від інших факторів, зокрема:
*конкретних характеристик майбутнього продукту бізнесу та стадії його життєвого циклу;
*рівня конкуренції в галузі;
*можливостей розширення бізнесу в майбутньому.
Наявність багатьох факторів, які впливають на зміст, структуру та обсяги бізнес-плану (рис. 3.1), свідчать, що не існує певної стандартної, універсальної, «найліпшої» форми бізнес-плану. Кожний підприємець чи компанія складають бізнес-план по-своєму. Підходи до його розробки змінюються згідно з характером бізнесу, особливостями його середовища, конкретними цілями бізнес-плану, індивідуальними запитами потенційних інвесторів. Але це зовсім не означає, що не існує загальних вимог до опрацювання бізнес-плану. Є низка ключових питань, які мають бути ретельно вивчені, оцінені та висвітлені в кожному бізнес-плані.
9. Логіка опрацювання бізнес-плану.
Багато хто з підприємців помилково вважає, що структура бізнес-плану й послідовність його розробки — це те саме, що завжди є якась перша позиція, з котрої треба починати. Такий хибний погляд на логіку розробки бізнес-плану підтримується існуванням програмних продуктів із жорсткою структурою, котрі задають одним-одну послідовність дій.
загальну логіку розробки бізнес-плану. На практиці можливі й певні відхилення.
вибір продукції (послуг) для ринку
дослідження ринкового середовища майбутнього бізнесу
вибір місцезнаходження фірми
прогнозування обсягів продажу продукції
визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу
опрацювання цінової та збутової політики
обґрунтуваня організаційних параметрів фірми
опис потенційних ризиків бізнесу і дії для їх мінімізації
оцінка фінансових параметрів бізнесу
написання висновків, щодо основних положень бізнес-плану.
10.Основні правила оформлення бізнес плану.
Бізнес-план — це своєрідний рекламний документ, на підставі якого можна зробити висновки не лише про бізнес, а й про його власників. Тому важливим є як зміст, так і зовнішній вигляд бізнес-плану.
Основними вимогами до стилю написання бізнес-плану є такі:
*стислість, простота і зрозумілість, широке використання графіки;
*функціональність (викладення лише корисної для читачів інформації);
*легкість сприйняття і знаходження потрібної інформації, що досягається поділом бізнес-плану на розділи та параграфи;
*забезпечення конфіденційності інформації про фірму та її діяльність.
Існують традиційні правила технічного оформлення типового бізнес-плану. Основні з них такі:
*наявність титульного аркуша (з позначенням на ньому повної назви фірми та засновників, їхньої адреси, телефонів тощо);
*наявність змісту бізнес-плану (перелік розділів і параграфів з наскрізною нумерацією сторінок);
*обов’язкове розміщення резюме (коротких висновків) перед основними розділами бізнес-плану (на його початку);
*наявність у кінці бізнес-плану додатків, що деталізують та уточнюють інформацію, подану в основних розділах;
*наявність приміток і посилань на джерела використаної інформації.
11. Призначення резюме бізнес-плану та вимоги до його змісту
Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану.
Головне завдання резюме — показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле — може створити неадекватне уявлення про бізнес. Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та заінтересувати його в дальшому детальнішому вивченні бізнес-плану.
Складання резюме — важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори отримують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікавило, бізнес-план далі не розглядають. Тому резюме обов’язково: має бути написане так, щоб максимально зацікавити в ознайомленні з бізнес-планом; має дати читачеві достатньо чітке уявлення про питання, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану.
На практиці резюме складають, використовуючи вже написану основну частину бізнес-плану. З кожного його розділу вибирають найбільш суттєві та «яскраві» аспекти майбутнього бізнесу.
Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які викладаються в резюме, такий:
- опис концепції бізнесу, його можливостей, котрі забезпечуватимуть переваги на ринку, та стратегії їх реалізації;
- відомості про цільовий ринок бізнесу (основні споживачі, особливості їх обслуговування, передбачувані обсяги продажу, частка ринку);
- унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конкурентні переваги фірми, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації розробленої стратегії;
- відомості про компетенцію й професіоналізм керівника фірми та членів команди менеджерів;
- основні передбачувані показники фінансової діяльності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо);
- характеристика загальних потреб у коштах, бажаної форми їх отримання, порядку та напрямків їх використання, форм повернення інвестору.
Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту.
12. Цілі складання та структура розділу „Галузь фірми і її продукція”
Підрозділ «Галузь, фірма та її продукція» опрацьовується в бізнес-плані, щоб:
- переконати читача в перспективності галузі, до якої належить вибраний бізнес;
- породити довіру до даного бізнесу описом переваг та особливостей його продуктів (послуг).
У структурі цього підрозділу, як правило, виділяють такі основні складові:
Сучасна ситуація, тенд-ії роз-ку галузі.
Фірма, її продукти і (або) послуги.
Патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги).
Стратегія зростання фірми.
Цей підрозділ бізнес-плану починається, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:
- навести загальні відомості про поточний стан справ у галузі та тенденції її розвитку;
- стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;
- визначити нові чинники, які можуть у перспективі позитивно або негативно вплинути на розвиток галузі.
Крім того, у даному підрозділі необхідно розкрити концепцію поведінки фірми в галузі. З цією метою у бізнес-плані потрібно:
- дати загальну характеристику фірми;
- чітко описати продукт і (або) послуги, з якими фірма виходить на ринок.
В параграфі «Патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги) важливо зазначити, чи має підприємець патенти, авторські свідоцтва на винаходи, або пояснити інші переваги, які могли б зашкодити вторгненню конкурентів на ринок даного бізнесу. До таких переваг, зокрема, належать: «ноу-хау»; торгові марки; товарні знаки; промислові та комерційні таємниці; ексклюзивні права розповсюдження товарів тощо.
В останньому параграфі підрозділу «Галузь, фірма та її продукція» необхідно розкрити перспективи розвитку бізнесу в майбутньому з погляду:
 розширення обсягів виробництва та реалізації продукції (послуг) фірми;
можливості дальшого вдосконалення (модернізації) продукції фірми.
13. Зміст розділу „Галузь фірми і її продукція”
Підрозділ «Галузь, фірма та її продукція» опрацьовується для того, щоб переконати заінтересованих осіб у перспективності галузі, що в ній започатковується конкретний бізнес, та породити довіру до нього. У структурі цього підрозділу виокремлюються такі складові: а) сучасна ситуація і тенденції розвитку галузі; б) фірма, її продукти (послуги); в) патенти, товарні знаки та інші права власності на продукт (послуги); г) стратегія зростання фірми.
Цей підрозділ бізнес-плану починається, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:
навести загальні відомості про поточний стан справ у галузі та тенденції її розвитку;
стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;
визначити нові чинники, які можуть у перспективі позитивно або негативно вплинути на розвиток галузі.
Джерелами інформації про галузь є різноманітні публікації, статистичні дані, результати аналітичних досліджень, що їх готують спеціалізовані галузеві організації.
Крім того, у даному підрозділі необхідно розкрити концепцію поведінки фірми в галузі. З цією метою у бізнес-плані потрібно:
*дати загальну характеристику фірми.
- стратегічні й тактичні цілі, стосовно позиції фірми на ринку; іннов. д-сті; продуктивності; прибутковості; професіоналізму персоналу тощо;
- види діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги тощо) та потреби клієнтів, які задовольнятимуться в межах кожного виду діяльності;
- стадія розвитку бізнесу (початок, перепрофілювання; розширення; виокремлення зі складу великої компанії);
- географічні зони, на які поширюється бізнес фірми.
*чітко описати продукт і (або) послуги, з якими фірма виходить на ринок
фізичний опис (техніко-експлуатаційні та споживчі параметри)
Привабливість для покупця (основні вигоди, які отримує споживач; якості які виділяють продукт серед аналогів)
стадія розробки продукту (проект, дослідний зразок, промислова партія)
Зрештою, характеризуючи продукцію фірми, доцільно привернути увагу заінтересованих осіб до наявності патентів (авторських свідоцтв), «ноу-хау», товарних знаків, комерційних таємниць, ексклюзивних прав на продаж товарів тощо.
Особливо важливим для потенційних інвесторів є обґрунтування стратегії зростання (перспектив розвитку) фірми. У цьому обґрунтуванні виокремлюються: а) удосконалення (модернізація) продукції фірми в майбутньому; б) перспективне розширення обсягів виробництва й продажу продукції фірми.
14. Цілі розроблення розділу „Дослідження ринку”
Даний розділ скдадається для того, щоб переконати інвесторів у наявності ринку для продукції фірми та розкрити можливості цього ринку.
Цей підрозділ є одним з найскладніших у процесі розробки і водночас одним з найважливіших. Інші розділи бізнес-плану багато в чому залежать від результатів досліджень ринку. Наприклад, передбачувані рівні збуту безпосередньо визначають масштаби виробництва продукції, чисельність персоналу фірми, розміри залученого капіталу тощо.
У процесі дослідження ринку необхідно знайти відповіді на такі основні запитання:
Яким є ринок даного продукту в цілому?
Хто є основними споживачами продукту бізнесу?
Де треба шукати основну масу споживачів?
Які конкуренти на ринку можуть з’явитися в майбутньому?
процедура дослідження ринку складається з кількох етапів:
Загальна характеристика ринку продукту фірми.
Цільовий ринок фірми.
Місцезнаходження фірми.
Оцінка впливу зовнішніх факторів.
15. Логіка написання та зміст розділу „Дослідження ринку”
процедура дослідження ринку складається з кількох етапів, послідовність яких і визначає логіку викладу матеріалу. У його структурі, як правило, виокремлюють такі складові:
Загальна характеристика ринку продукту фірми.
Цільовий ринок фірми.
Місцезнаходження фірми.
Оцінка впливу зовнішніх факторів.
Дослідження ринку розпочинається з визначення його найзагальніших параметрів, до яких належать: розміри (потенціал) ринку (очікувані сукупні обсяги продажу); тенденції розвитку ринку, тобто відомості про зростання (стабілізацію, зменшення) ринку даного товару під впливом зовнішніх факторів; основні способи задоволення попиту споживачів даної продукції та основні можливі конкуренти.
Після визначення загальних параметрів, необхідно провести сегментацію ринку, тобто поділити споживачів на певні групи. Кожний сегмент ринку має відповідати таким вимогам: відбивати особливі потреби споживачів; становити практичний інтерес для передбачуваного бізнесу; бути досяжним, тобто забезпечувати реальні можливості контактів з кожною групою споживачів; бути однорідним за потребами, пріоритетами, звичками, купівельною спроможністю клієнтів. Залежно від типу товару (індивідуального або виробничого споживання) сегментація ринку може здійснюватися за такими ознаками: у першому випадку — географічними, демографічними, соціально-економічними, культурними; у другому — за типом та організаційно-правовою формою підприємства, рівнем ділової активності, обсягом мінімальної партії поставки товарів, мотивацією рішення клієнтів про закупівлю товарів на ринку.
Оцінка сегментів ринку дає змогу вибрати найліпший, потенційно найприбутковіший, тобто знайти для фірми цільову групу споживачів, на яку вона орієнтуватиметься. Проводиться за такими напрямками:
- відповідність цілей фірми можливостям, які відкриваються в сегменті;
- сильні та слабкі сторони фірми стосовно даного сегмента ринку (фінансові можливості фірми, кваліфікація і ресурси у сфері маркетингу, виробничий досвід, конкурентні переваги продукту фірми тощо);
- кошти, необхідні для розроблення продукту та його рекламування, створення мережі торгових представників тощо;
- сильні та слабкі сторони конкурентів та їх позиція на ринку;
- динаміка попиту (попит зростає, стабілізується, зменшується);
- можливості захопити певну частку ринку.
Для визначення місцезнаходження фірми необхідно провести ідентифікацію цільовоо ринку
у такій послідовності: 1) регіон країни (на основі аналізу демографічної ситуації, економічного потенціалу, купівельної спроможності споживачів); 2) область у регіоні (з урахуванням наближення до споживачів і постачальників сировини й ресурсів, наявності сировинних ресурсів, наявності трудових ресурсів і рівня оплати праці, сприяння ділового клімату розвитку даного бізнесу); 3) населений пункт в області (виходячи з оцінки місцевої конкурентної ситуації, транспортних комунікацій і рівня забезпечення комунальними послугами); 4) конкретні вимоги щодо облаштування фірми (можливі витрати на оренду, купівлю й ремонт наявних приміщень, на нове будівництво, вартість комунальних послуг, земельний податок тощо). Для цього використовують спеціальну матрицю вибору місця, яка враховує основні фактори розміщення та їхню рейтингову оцінку.
У процесі оцінки впливу зовнішніх факторів стисло визначають: а) рівень конкуренції б) майбутні джерела конкуренції; в) інші зовнішні фактори. Порівняльний аналіз ринкових стратегій конкурентів рекомендується проводити за окремою процедурою, що враховує привабливі оцінні показники продукту (якість, низькі ціни, широкий асортимент, післяпродажне обслуговування, продаж у кредит тощо). Такий порівняльний аналіз дає змогу чіткіше визначити сильні й слабкі сторони конкурентів; визначити власний спосіб побудови конкурентоспроможної ринкової стратегії.
16. Цілі та послідовність етапів складання розділу „Маркетинг-план”
Головна мета маркетинг-плану полягає в поясненні заінтересованим особам, як саме фірма має намір впливати на свій цільовий ринок і реагувати на ситуацію, яка там складається, щоб забезпечити збут своєї продукції. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його. процес формулювання цілей маркетингової діяльності фірми охоплює два етапи: 1) визначення орієнтирів (основних спрямувань) маркетингової діяльності; 2) формулювання кількох конкретних цілей з кількісним їх визначенням виходячи з особливостей цільового ринку, специфіки продукції та умов конкуренції.
Орієнтирами маркетингової діяльності фірми на певних стадіях життєвого циклу товару можуть бути: а) створення початкового попиту — на стадії виходу на ринок; б) підвищення початкового попиту збільшенням асортименту товарів — на стадії зростання попиту; в) утримання й збільшення частки ринку фірмою-лідером та забезпечення власного виживання дрібними фірмами — на стадії стабілізації попиту.
Послідовність розробки маркетинг-плану має передбачати:
по-перше, визначення цілей і завдань маркетингової діяльності (частка ринку; передбачувані обсяги продажу; розгалуженість системи збуту; параметри цінової політики; завдання рекламної кампанії; ключові параметри сервісного обслуговування тощо);
по-друге, вибір та обґрунтування стратегії маркетингу (засоби й канали збуту та реалізації продукту; політика ціноутворення; організація рекламної кампанії; політика підтримки продукту фірми);
по-третє, розрахунок бюджету маркетингу (визначення можливих витрат на реалізацію стратегії маркетингу);
по-четверте, формулювання аналітичних припущень щодо можливих обсягів продажу товарів фірми.
План маркетингу має практичне значення не тільки для потенційних інвесторів чи кредиторів.Він є для самого підприємця інструментом контролю за всіма показниками, пов’язаними зі збутом (обсяги продажу; ціни; канали збуту; параметри реклам кампанії тощо).
17. Зміст розділу „Маркетинг-план”
Головна мета маркетинг-плану полягає в поясненні заінтересованим особам, як саме фірма має намір впливати на свій цільовий ринок і реагувати на ситуацію, яка там складається, щоб забезпечити збут своєї продукції. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його.
Маркетинг-план передбачає: визначення цілей і завдань марк д-сті; вибір та обґрунтування стратегії маркетингу; розрахунок бюджету маркетингу; формулювання аналітичних припущень щодо можливих обсягів продажу товарів фірми.
процес формулювання цілей маркетингової діяльності фірми охоплює два етапи: 1) визначення орієнтирів (основних спрямувань) маркетингової діяльності; 2) формулювання кількох конкретних цілей з кількісним їх визначенням виходячи з особливостей цільового ринку, специфіки продукції та умов конкуренції.
Вибір та обґрунтування стратегії маркетингу (засоби й канали збуту та реалізації продукту; політика ціноутворення; організація рекламної кампанії; політика підтримки продукту фірми);
Стратегії збуту та реалізації продукту фірми передбачає: вибір типу каналу товаропросування (нульовий, однорівневий, дворівневий, трирівневий); визначення чисельності персоналу та принципів побудови служби збуту (за географічною ознакою або за видами товарів); розробку системи добору, підготовки та стимулювання працівників служби збуту.
Політика ціноутворення здійснюється поетапно, а найпоширенішими стратегіями ціноутворення є: стратегія проникнення на ринок, стратегія «зняття вершків», стратегія цінових ліній, або параметричного ціноутворення, стратегія преміальних цін, або знижок з цін, стратегія «опортуністичного ціноутворення».
Щодо реклами, то у процесі її опрацювання необхідно: чітко визначити конкретні цілі й завдання рекламної діяльності фірми; прийняти рішення про способи поширення рекламної інформації; скласти бюджет витрат на рекламу.
До стратегії маркетингу належить також і політика підтримки продукту, тобто розв’язання проблеми сервісу продукції фірми. у бізнес-плані треба відобразити основні елементи процедури гарантійного обслуговування.
Прогнозування обсягів продажу продукції фірми належить до головних цілей маркетинг-плану. Його можна дійснювати за часом, за окремими видами продукції, за певними групами споживачів. Здебільшого треба розробляти й варіантні прогнози (консервативний, найімовірніший, оптимістичний) і порівнювати їх з динамікою обсягів продажу основних конкурентів на ринку
18. Складові стратегії маркетингу та можливі підходи до їх висвітлення в бізнес-плані
У широкому розумінні стратегія маркетингу — це система конкретних стратегій щодо вибору і формування: цільового ринку фірми; номенклатури та асортименту продукції; системи збуту та реалізації продукції;політики ціноутворення; способів організації рекламної кампанії; політики підтримки продукції фірми.
В основу розробки стратегії маркетингу покладено вибір цільового ринку. При цьому можуть бути застосовані різні типи маркетингових підходів до розробки стратегії залежно від:
структурних характеристик даного цільового ринку (ринок у цілому; один сегмент ринку; кілька сегментів ринку);стадії життєвого циклу товару;ресурсних можливостей фірми;рівня однорідності продукту фірми; маркетингової стратегії конкурентів
Отже, маркетингові підходи:
Масовий маркетинг (орієнтація на широкий споживчий ринок з використанням одного базавого комплексу маркетингу);
Концентрований маркетинг (орієнтація на одну групу споживачів з використанням спеціального залучення саме цієї групи споживачів);
Диференційований маркетинг (орієнтація на кілька груп споживачів з використанням спеціально опрацьованого комплексу маркетингу для кожної групи споживачів)
Реалізація загальної стратегії маркетингу здійснюється:
- вибором відповідних каналів збуту продукції (послуг) фірми;
- формуванням цінової політики;
- вибором способів реалізації рекламної кампанії;
- формуванням політики підтримки продукту (послуг) фірми.
Усі ці елементи маркетингової стратегії тісно взаємозв’язані і можуть бути поєднані різними способами. Це означає, що кожна фірма формує свою власну так звану маркетингову суміш, тобто так розподіляє зусилля й комбінує інструменти маркетингу, щоб з урахуванням конкретних ринкових умов досягати своїх цілей найліпшим способом.
19. Підходи до розроблення політики ціноутворення
Одним з найважливіших елементів стратегії маркетингу є політика ціноутворення. Етапи за яким здійснюється політика ціноутворення:
- ідентифікація ситуації, тобто визначення конкретних причин необхідності прийняття рішення щодо рівня ринкової ціни (проектування нової продукції; вихід із продукованим фірмою товаром на нові сегменти ринку; перегляд цін з урахуванням змін у ринковому середовищі тощо);
- визначення цілей цінової політики фірми на ринку (збільшення частки ринку та обсягів продажу продукції фірми; підтримання досягнутої фірмою позиції на ринку тощо);
- аналіз цін на продукти-конкуренти з метою встановлення цінової еластичності попиту і верхньої межі ціни;
- вибір однієї з моделей ціноутворення (орієнтованої або на виробничі витрати, або на попит, або на галузеву конкуренцію);
- визначення стратегії ціноутворення (проникнення на ринок, «зняття вершків», цінових ліній, преміальних цін тощо);
- прийняття остаточного рішення щодо рівня ціни на відповідний товар на конкретних ринках збуту.
До найпоширеніших у ринковій системі господарювання стратегій ціноутворення належать:
стратегія проникнення на ринок (установлення занижених цін на нові види продукції, з якими фірма виходить на нові сегменти ринку);
стратегія «зняття вершків» (установлення завищених цін на нові види продукції з унікальними властивостями, які захищено патентами та іншими правами власності);
стратегія цінових ліній, або параметричного ціноутворення (установлення цін на ті види продукції, які відрізняються від наявних на ринку за рівнем окремих техніко-експлуатаційних параметрів);
стратегія преміальних цін, або знижок з цін (знижка за оплату готівкою; сезонна знижка; знижка із сукупного обороту; знижка з ціни одиниці продукції, що її знімають з виробництва);
стратегія «опортуністичного ціноутворення» (установлення відносно високих цін на товари, кількість яких недостатня в даний момент, для задоволення високого попиту протягом короткого часу).
20.Цілі та логіка розроблення розділу «Виробничий план»
З погляду практичної користі для фірми, виробничий план відіграє дуже важливу роль, полегшуючи в майбутньому управління операційною системою фірми. Виробничий план ґрунтується на маркетингових прогнозах обсягів продажу й номенклатури продукції фірми. Кожний вид продукції має свої стандарти й нормативи щодо організації виробництва, матеріальних витрат, необхідних матеріальних запасів тощо. Інформація, яка наводиться у виробничому плані, далі використовується для опрацювання виробничих графіків, складання кошторису операційних витрат, планування доходів і грошових потоків. Використання різних виробничих систем і зміни в політиці товарно-матеріальних запасів впливають на ефективність операцій фірми і можливості управління грошовими потоками. Отже, бізнес-план як документ для внутрішньо фірмового користування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв’язати багато проблем фірми ще заздалегідь, на папері, раніше ніж підприємець перейде до конкретних практичних дій.
Основні цілі виробничого плану — довести, що фірма:
- реально спроможна організувати виробництво;
- здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;
- має можливості придбати необхідні для цього ресурси.
Виробничий план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності.
Розкриваючи технологічний процес виготовлення продукції на фірмі, підприємець має чітко визначити:
- які саме машини, обладнання та інструменти необхідні у виробничому процесі;
- яка сировина, матеріали і комплектувальні вироби використовуватимуться для виготовлення продукції;
- робітників яких професій і кваліфікацій необхідно найняти;
-які конкретно приміщення необхідні;
- які роботи виконуватимуться самою фірмою, а які на стороні за контрактами.
У виробничому плані необхідно також указати і на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничі можливості фірми.
21. Структура розділу «Виробничий план» та його зміст.
Отже, у складі виробничого плану, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):
1) основні виробничі операції;
2) машини та устаткування;
3) сировина, матеріали і комплектувальні вироби;
4) виробничі та невиробничі приміщення;
5) вплив зовнішніх факторів.
1.У підрозділі «Основні виробничі операції» варто навести схему виробничих потоків, яка дає можливість зрозуміти: 1) звідки фірма отримує сировину, матеріали й комплектувальні вироби; 2) в якій технологічній послідовності виготовляється продукція; 3) куди й кому готову продукцію фірма буде поставляти (продавати). Крім того, у цьому розділі (за потреби) визначають види операцій, що їх виконуватимуть субпідрядники, і дають характеристику кожному з них з додатком копій укладених з ними контрактів або підписаних протоколів про наміри.
2.Підрозділ «Машини та устаткування» складається: 1) з повного списку машин та устаткування, потрібного для здійснення технологічного процесу; 2) розрахунків витрат, пов’язаних з придбанням або орендою (лізингом) технологічного обладнання; 3) інформації щодо строків служби та амортизаційних відрахувань. У разі потреби надають характеристику основних техніко-експлуатаційних показників устаткування.
3.У підрозділі «Сировина, матеріали й комплектувальні вироби» наводять відомості щодо: а) усіх видів матеріальних ресурсів, котрі будуть використані у виробничому процесі; б) конкретних постачальників сировини й матеріалів; в) закупівельних цін на всі види матеріальних ресурсів; г) фінансових та інших умов постачання цих ресурсів фірмі; д) обсягів потрібних запасів сировини, матеріалів і комплектувальних виробів, а також відомості щодо особливих умов їх зберігання.
4.Підрозділ «Виробничі й невиробничі приміщення», як правило, включає інформацію про потреби фірми в конкретних виробничих і невиробничих приміщеннях (включаючи адміністративні, складські, підсобні). Причому приміщення характеризуються щодо їх розмірів, територіального розміщення, забезпечення майданчиками для навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортними засобами тощо.
5.У ВП потрібно визначається можливий вплив зовнішніх факторів на виробничо-господарську діяльність фірми: 1) зміна цін на окремі види матеріальних ресурсів з ініціативи постачальників або під впливом економічної ситуації в країні; 2) імовірність появи нових технологій виготовлення окремих видів продукції; 3) юридичні обмеження стосовно виробничих процесів (санітарно-екологічні норми, вимоги до утилізації відходів виробництва, безпеки праці тощо).
22.Інформація, яка обов`язково має бути наявною у розділі «Виробничий план»
У розділі «ВП» обов»язково повинні бути зазначені основні структурні підрозділи:
1.основні виробничі операції;
2.машини та устаткування;
3.сировина, матеріали і комплектувальні вироби;
4.виробничі та невиробничі приміщення;
5.вплив зовнішніх факторів.
Кожен з цих підрозділів містить перелік відповідної інформації. До того ж варто зазначити, що насамкінець у виробничому плані обов’язково визначається можливий вплив зовнішніх факторів на виробничо-господарську діяльність фірми. До таких факторів належать: 1) зміна цін на окремі види матеріальних ресурсів з ініціативи постачальників або під впливом економічної ситуації в країні; 2) імовірність появи нових технологій виготовлення окремих видів продукції; 3) юридичні обмеження стосовно виробничих процесів (санітарно-екологічні норми, вимоги до утилізації відходів виробництва, безпеки праці тощо).
Останнє є досить впливовим фактором, оскільки існує багато різноманітних міжнародних, загальнодержавних і місцевих нормативних актів, які безпосередньо стосуються виробничих процесів (санітарні норми, нормативи органів охорони довкілля, вимоги до утилізації відходів виробництва і безпеки праці тощо).
Характеризуючи вплив зовнішніх факторів на виробничу діяльність фірми, треба стисло сформулювати:
- характер і джерела такого впливу;
- можливі позитивні й негативні наслідки такого впливу;
- способи, за допомогою яких можна подолати негативні наслідки.
23. Цілі та логіка розроблення розділу «Організаційний план».
Привабливість фірми, віра в успіх її бізнесу багато в чому залежать від ділових навичок і професіоналізму персоналу фірми та команди менеджерів. Досвідчені керівники і кваліфіковані виконавці можуть вивести підприємство з кризи, а безпорадні, навпаки, здатні зіпсувати найліпше діло. Тому організаційному плану, в якому розглядаються кадрові питання, належить особливе місце серед інших розділів бізнес-плану.
Розробляючи організаційний план, підприємець має на меті (цілі):
1.переконати потенційних інвесторів і кредиторів у тому, що ним вибрано доцільну організаційно-правову форму бізнесу;
2.показати, з ким він збирається організовувати своє діло, тобто охарактеризувати менеджерів, які відіграватимуть провідні ролі в процесах становлення та управління фірмою;
3. довести, що він, його команда менеджерів та інший персонал фірми здатні практично реалізувати бізнес-план.
Розробку цього розділу бізнес-плану рекомендується починати з обґрунтування вибору організаційної форми бізнесу, оскільки вона позначається на всій наступній підприємницькій діяльності і багато в чому визначає інші організаційно-правові аспекти бізнесу. Далі в організаційному плані слід охарактеризувати потреби фірми в трудових ресурсах, тобто визначити, які саме працівники (основні, допоміжні, спеціалісти) необхідні для ведення діла.
Принципово важливо подати в організаційному плані відомості про власників та провідний управлінський персонал фірми. Після того, як в організаційному плані будуть репрезентовані власники, основні менеджери та зовнішні консультанти фірми, доцільно навести її організаційну схему, яка показує зв’язки між підрозділами і розподіл повноважень з управління. Часто організаційну схему фірми доповнює короткий пояснювальний текст. Кінцевий розділ організаційного плану містить пояснення щодо кадрової політики та стратегії фірми. З нього має стати зрозумілим, як буде здійснюватися добір, підготовка та оплата праці працівників фірми. Можна подати й відомості про передбачувані для працівників фірми пільги стимулюючого характеру.
25. Фактори вибору організаційної форми бізнесу.
Процес розроблення організаційного плану найчастіше розпочинається з обґрунтування вибору юридичної форми організації бізнесу. Закони України передбачають кілька варіантів такої організації . Кожна з форм організації бізнесу має свої переваги та недоліки. На вибір форми організації бізнесу впливає багато різноманітних факторів, починаючи від особливостей сфери майбутнього бізнесу й кінчаючи діловими якостями самого підприємця, проте найважливішими вважають такі:
1.відповідальність (як підприємець ставиться до ризику втрати особистого майна і захисту інших учасників бізнесу в разі невдачі бізнесового проекту);
2.податки (наскільки різняться суми податків, які сплачуються за організації бізнесу в тій чи тій організаційній формі);
3.фінансові потреби (як співвідносяться обсяги необхідного для започаткування бізнесу стартового капіталу з власними коштами підприємця);
4.можливості зростання бізнесу (чи передбачається розширення бізнесу в майбутньому);
5.управлінські здібності підприємця (чи вистачає знань і досвіду підприємця для управління всіма функціональними сферами бізнесу);
6.оперативність управління (чи потребує передбачуваний бізнес нормального, швидкого або негайного реагування на зміни в зовнішньому середовищі фірми);
7.складність ліквідації фірми (наскільки складно буде припинити ділову активність, зазнавши краху).
В організаційному плані необхідно:
- указати на основні причини вибору відповідної юридичної форми організації бізнесу;
- наголосити на потенційних вигодах такого рішення;
- охарактеризувати можливі зміни юридичного статусу фірми в перспективі.
24. Структура розділу «організаційний план та його зміст»
Отже, організаційний план, як правило, складається з таких підрозділів:
1.організаційна форма бізнесу;
2.потреба фірми в персоналі;
3.власники фірми, команда менеджерів і зовнішні консультанти;
4.організаційна схема управління;
5.кадрова політика і стратегія.
1.Основними й визначальними принципами вибору форми організації бізнесу є: матеріальна відповідальність підприємця і готовність до економічного ризику; система й рівень оподаткування залежно від форми організації бізнесу; співвідношення стартового капіталу і власних коштів підприємця; оперативність управління бізнесом; урахування ймовірності банкрутства й ліквідації фірми.
2.Характеристика потреби бізнесу в персоналі має ґрунтуватися на чітко сформульованих функціях, точно визначених видах діяльності й конкретних завданнях, що забезпечується побудовою «дерева цілей» і складанням штатного розкладу. При цьому визначення потреби фірми в персоналі здійснюється за конкретними категоріями (керівники, менеджери, службовці, робітники) із зазначенням для кожної з них ділових якостей (кваліфікації, досвіду роботи), необхідної чисельності, вартості, джерел покриття потреби.
3.У підрозділі «Власники бізнесу, команда менеджерів і зовнішні консультанти» подається детальна характеристика підприємців-засновників, активних інвесторів, провідних менеджерів, експертів і консультантів (рівень кваліфікації і професійні досягнення кожного з керівних працівників; біографічна довідка зі вказівкою на кваліфікацію, досвід роботи і практичні досягнення кандидата на певну посаду; характеристики-рекомендації, перелік досягнень на попередній роботі, державні нагороди тощо).
4.Опрацювання організаційної схеми управління фірмою, що започатковує нову бізнесову діяльність, здійснюють поетапно: 1) формують перелік основних функцій підприємництва (будь-якого виду діяльності); виробничих і функціональних підрозділів фірми; 2) розробляють матрицю типу «функції — організаційні одиниці», моновідповідальність за здійснення певних функцій; оптимальний діапазон контрольних функцій керівника (5—6 підрозділів); 3) графічно виконують рекомендовану організаційну схему управління фірмою з виокремленням ієрархії організаційних одиниць і зв’язків між ними.
5.Підрозділ «Кадрова політика та стратегія» стисло характеризує філософію фірми щодо кадрових питань. Зокрема в ньому мають бути висвітлені: строки комплектування штатів, процедура добору персоналу; мотивація та оплата праці.
26. Інформація, яку необхідно подати про власника бізнесу і провідних менеджерів фірми.
Особливу увагу в організаційному плані слід звернути на характеристику власників бізнесу і керівників фірми. До таких осіб, як правило, належать:
1.підприємці — засновники бізнесу;
2.активні інвестори (ті, хто вкладає свої кошти у фірму, що створюється);
3.провідні менеджери фірми (керівники служби маркетингу, фінансів, технічний директор та ін.);
4.зовнішні консультанти, експерти (спеціалісти, які залучаються для допомоги у вирішенні особливо складних проблем).
Далі в процесі розробки організаційного плану потрібно з’ясувати, які саме відомості про кожного з керівних працівників фірми бажано подати у бізнес-плані. Тут можливі різні варіанти:
1) іноді до організаційного плану досить включити лише загальні відомості про рівень кваліфікації та професійні досягнення кожного з основних керівників;
2) в інших випадках (це буває частіше) на кожного з ключових керівників необхідно підготувати коротку біографічну довідку і зазначити його посадові обов’язки. У біографічній довідці слід особливо підкреслити кваліфікацію, досвід і виробничі досягнення кандидата під час його попередньої діяльності, що підтверджуватиме здатність кандидата успішно виконувати доручену справу. Ґрунтовніші характеристики основних керівників і перелік посадових обов’язків, як правило, подаються в додатках. Те саме стосується й позитивних характеристик з попередніх місць роботи, переліку конкретних досягнень і нагород працівників. Проте, коли ці нагороди й досягнення дуже значні й можуть справити велике враження на потенційних інвесторів, такі відомості треба включити безпосередньо в бізнес-план.
27. Цілі, логіка розроблення та структура розділу «Оцінка ризиків»
Будь-яка діяльність у сфері бізнесу пов’язана з ризиком. Об’єктивна наявність ризику пояснюється тим, що всі ринкові суб’єкти господарювання діють за умов повної або часткової невизначеності, бо залежать від багатьох змінних, вплив яких часто неможливо передбачити.
Щоб заручитись підтримкою інвесторів у бізнес-плані, необхідно не тільки показати потенційні вигоди вкладання коштів у даний підприємницький проект, але також указати на труднощі, що на них може натрапити бізнес і які загрожуватимуть його існуванню. Ось чому в бізнес-плані необхідно досить детально висвітлити проблеми, пов’язані з ризиками, їх оцінкою та мінімізацією впливу на результати діяльності.
Розділ бізнес-плану «Оцінка ризиків» повинен дати відповідь принаймні на два запитання: по-перше, чи достатньо глибоко керівництво фірми розуміє й ураховує ризики, пов’язані з даним бізнесом; по-друге, чи може воно розробити відповідний план дій за умов невизначеності, конфліктності, браку повної інформації.
У даному розділі бізнес-плану передовсім необхідно продемонструвати здатність бізнесмена заздалегідь передбачати можливі види ризиків, визначати джерела їх виникнення та можливі заходи для мінімізації їхнього негативного впливу.
Структура розділу «ОР» відтворює в собі концепцію управління ризиками:
оцінку рівня ризику, тобто визначення потенційних негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;
 опрацювання механізму (концепція) реагування на можливі негативні наслідки;
розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків тієї чи тієї діяльності.
40 Визначте базові критерії експертної оцінки бізнес-плану
29 Засоби реагування фірми на загрози та небезпеку її бізнесу
37 Засоби, які підвищують ефективність презентації бізнес-плану
5 Зміст основних етапів процесу стратегічного планування в малому бізнесі
13 Зміст розділу «Галузь фірми і її продукція»
17 Зміст розділу «Маркетинг-план»
22 Інформація, яка обов’язково має бути наявною в розділі «Виробничий план»
26 Інформація, яку необхідно подати про власника бізнесу і провідних менеджерів фірми
15 Логіка написання та зміст розділу «Дослідження ринку»
9 Логіка опрацювання бізнес-плану
6 Методи стратегічного планування у підготовці стадії розроблення бізнес-плану
38 Об’єктивна необхідність, цілі і види експертизи бізнес-плану
41 Опишіть методику критеріальної оцінки окремих розділів бізнес-плану
3 Основні джерела одержання інформації для розроблення бізнес-плану
30 Основні засоби нейтралізації або мінімізації негативних наслідків ризикової діяльності фірми
36 Основні питання, на які потрібно звернути увагу в процесі презентації бізнес-плану
10 Основні правила оформлення бізнес-плану
4 Основні стадії розроблення біінес-плану
32 Особливості розроблення розділу «Фінансовий план» проти інших розділів бізнес-плану
19 Підходи до розроблення політики ціноутворення
33 Послідовність та зміст пр-ри складання плану доходів та витрат плану грошових надходжень і виплат, планового
11 Призначення резюме бізнес-плану та вимоги до його змісту
18 Складові стратегії маркетингу та можливі підходи до їх висвітлення в бізнес-плані
21 Стр-ра розділу «Виробн. план» та його зміст
24 Структура розділу «Організаційний план» та його зміст
39 Сутність і складові елементи поширених методик проведення експертизи бізнес-проектів
1 Суть і призначення бізнес-плану
7 Суть методів стратегічного планування, що виправдали себе на практиці
28 Типи ризиків, які звичайно розглядаються в бізнес-плані
25 Фактори вибору організаційної форми бізнесу
8 Фактори, які впливають на зміст бізнес-плану
2 Цілі розроблення бізнес-плану
14 Цілі розроблення розділу «Дослідженя ринку»
12 Цілі складання та структура розділу «Галузь фірми і її продукція»
35 Цілі та головні завдання презентації бізнес-плану
31 Цілі та завдання розроблення розділу «Фінансовий план»
20 Цілі та логіка розроблення розділу «Виробничий план»
23 Цілі та логіка розроблення розділу «Організаційний план»
34 Цілі та методика розрахунків фінансових коефіцієнтів і проведення аналізу чутливості
16 Цілі та послідовність етапів складання розділу «Маркетинг-план»
27 Цілі, логіка розроблення та структура розділу «Оцінка ризиків»
28. Типи ризиків, які звичайно розглядаються в бізнес-плані.
Перелік можливих видів ризиків досить великий: від стихійного лиха до помилок самого підприємця. Існує значна кількість різноманітних класифікацій видів ризиків. Залежно від певних ознак ризики класифікують за сферою походження, причинами виникнення, масштабами впливу, можливістю прогнозування, відповідністю допустимим нормативам, рівнем системності тощо.
Для підприємницької діяльності характерним є виокремлення таких основних видів ризиків: виробничі, пов’язані з можливістю невиконання фірмою своїх зобов’язань за контрактами; фінансові (кредитні), пов’язані з можливістю порушення фірмою своїх зобов’язань перед інвесторами; інвестиційні, пов’язані з можливим знеціненням інвестиційно-фінансового портфеля, котрий складається як із власних, так і із залучених цінних паперів; ринкові, пов’язані з можливим коливанням процентних ставок, курсів валют.
Найчастіше в бізнес-плані розглядаються ризики, які можуть бути наслідком:
несприятливих тенденцій у зовнішньому середовищі галузі, до якої належить даний бізнес;
реакції конкурентів (наприклад, зниження ними цін на аналогічні види продукції чи послуг);
сезонної циклічності обсягів продажу;
недостатньої компетентності персоналу, який відає маркетингом, виробництвом чи управлінням;
появи нових технічних і технологічних досягнень, які можуть призвести до надто швидкого техніко-економічного старіння продукту даного бізнесу;
перевищення вир. витрат над запланованими;
труднощів з одержанням сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, а також кредитів;
циклічності потоку готівки тощо.
Для обґрунтування в бізнес-плані концепції управління ризиками важливе значення має поділ останніх на дві загальні групи. І групу становлять внутрішні (ендогенні) ризики, що можуть контролюватися конкретним суб’єктом господарювання. До ІІ групи належать зовнішні (екзогенні) ризики. Це ризики, які менеджери не можуть контролювати безпосередньо, тобто ризики, пов’язані із загальними змінами в економіці, які практично не підлягають контролю окремих суб’єктів підприємницької діяльності, але безпосередньо впливають на інвестиційні можливості.
29. Засоби реагування фірми на загрози та небезпеки її бізнесу.
Реагування на можливі негативні наслідки ринкової діяльності передбачає розробку організаційних та операційних процедур запобіжного (профілактичного) характеру. Ці процедури включають конкретні рекомендації для певних дій у разі виникнення несприятливих наслідків.
Зрозуміло, що треба не тільки уникати невиправданого ризику, а й ніколи не ризикувати понад власну ліквідність, якомога точніше визначаючи майбутні наслідки ризикової діяльності.
З метою своєчасного реагування на негативні наслідки ризикової ситуації розробляються так звані альтернативні плани. Процедура їх розробки включає такі етапи:
виявлення основних факторів внутрішнього й зовнішнього середовища даного бізнесу, які спричиняють ситуацію ризику;
визначення масштабів їхнього впливу на даний бізнес;
визначення ймовірності такого впливу;
складання альтернативного плану дій для запобігання цьому впливу чи його мінімізації.
30. Основні засоби нейтралізації або мінімізації негативних наслідків ризикової діяльності фірми.
Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (нейтралізації) ризиків.
У практиці господарювання найпоширенішими зовнішніми способами вважають:
- хеджування (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною;
- страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.
Найбільш типовими внутрішніми способами зниження ризику є такі:
- підвищення ефективності управління фірмою (у тому числі й за рахунок значного розширення інформаційного поля, що використовується в процесі розробки бізнес-планів);
- диверсифікація (розподіл між різними проектами) і лімітування (установлення верхньої межі інвестування в певний проект) інвестиційних ресурсів;
- самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду і покриття збитків за рахунок власних оборотних коштів).
31.Цілі та завдання розроблення розділу «Фінансовий план».
Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.
Особливий інтерес до фінансового плану пов’язаний з тим, що в ньому:
*узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;
*кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;
*обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.
Економічні розрахунки, що містяться у фінансовому плані, уможливлюють вичерпну відповідь на такі запитання потенційних інвесторів і кредиторів: 1) звідки фірма отримуватиме кошти і на що останні буде витрачено; 2) яким буде фінансовий стан фірми наприкінці кожного прогнозованого періоду; 3) чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами й виконати вчасно всі взяті на себе зобов’язання.
32.Особливості розроблення розділу «Фінансовий план» проти інших розділів бізнес-плану.
Мета та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить такі основні підрозділи:
План доходів і видатків (план прибутків і збитків).
План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).
Плановий баланс.
Особливості розробки фінансового плану полягають: а) у наявності конкретного переліку фінансових документів стандартної форми з єдиною методикою розрахунків відповідних показників; б) у наявності фінансових планів, що їх складено з перспективою на три роки з виокремленням щомісячних показників за перший рік і квартальних за інші два роки; в) у недопущенні розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану; г) у доцільності опрацювання кількох сценаріїв розвитку подій з урахуванням консервативних припущень та повного економічного потенціалу започатковуваного бізнесу; д) у вміщенні достовірної інформації й точних фінансових розрахунків, а також пояснення відхилення фінансових показників від середньогалузевих у відповідній сфері бізнесу.
Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано. Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення. Лише після ретельного аналізу таких припущень можна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених фінансових документів ґрунтуються на таких передбаченнях, вони є важливою складовою фінансового плану
Для вже існуючої фірми у фінансовому плані обов’язково слід навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за три). Копії відповідних фінансових документів подаються в додатках.
Відповідно обґрунтований фінансовий план може бути використаний не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оцінки результатів діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу. Крім того, фінансовий план часто є основою для опрацювання детального робочого бюджету фірми. Таким чином, фінансовий план має стати керівним документом, що в ньому треба чітко визначити, звідки, коли та як залучатиметься та витрачатиметься необхідний капітал.
33. Послідовність та зміст процедури складання плану доходів та витрат плану грошових надходжень і виплат, планового балансу.
План доходів і видатків складається в певній послідовності.
1. Визначаються відповідні середні показники в галузі, до якої належить даний бізнес. Джерелами інформації для розрахунків середніх по галузі показників можуть бути статистичні щорічники, фінансова звітність аналогічних компаній, банків, торгових асоціацій тощо.
2.Складаються прогнози обсягів продажу продуктів (послуг) фірми. Достовірність такого прогнозу настільки важлива, що йому можна навіть присвятити окремий розділ маркетинг-плану.
3. Розраховуються прямі й операційні витрати фірми на виробництво та реалізацію продуктів (послуг).
Прямі витрати фірми на виробництво та реалізацію продуктів (вартість проданих товарів)
Операційні витрати — це всі інші витрати, які необхідні для забезпечення нормальної діяльності фірми.
Визначається валовий прибуток фірми. Валовий прибуток обчислюється як різниця між загальним обсягом продажу фірми і вартістю проданих товарів (сумою прямих витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції).
Обчислюється операційний прибуток фірми відніманням від валового прибутку суми операційних витрат.
Розраховуються суми сплати процентів за отримані кредити.
Обраховується прибуток після сплати процентів як різниця між операційним прибутком і сумою сплати процентів за кредит.
Обчислюються згідно з чинним законодавством суми податків з прибутку фірми.
Визначається чистий прибуток фірми як різниця між прибутком до сплати податків і сумою податків з прибутку фірми.
У загальному підсумку можна сказати, що план доходів та видатків — це, по суті, адаптована для потреб бізнес-планування форма № 2 фінансової звітності — звіт про фінансові результати.
Щоб скласти план грошових надходжень і виплат, необхідно послідовно здійснити такі дії.
1. Визначити готівкові кошти, що будуть у розпорядженні фірми на початок першого місяця розрахункового періоду.
Обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надходжень на фірму протягом кожного місяця.
Розрахувати загальну суму всіх обов'язкових платежів фірми протягом кожного місяця.
4. Визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різни цю між загальною сумою всіх передбачуваних грошових надходжень і загальною сумою всіх обов'язкових платежів фірми за місяць.
5. Розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця. Для цього до готівкових коштів на початок кожного місяця додають додатний або відраховують від'ємний потік готівки за відповідний місяць.
Складання планового балансу здійснюється за такою схемою:
поділ статей балансу на такі, що залежать від зміни обсягу реалізації, і такі, що від них не залежать;
розрахунок співвідношення статей першої категорії та обсягу реалізації в базовому періоді;
коригування статей першої категорії згідно з прогнозним обсягом реалізації (множенням суми статті базового балансу на одержаний коефіцієнт);
розрахунок статей другої категорії на підставі попередніх розрахунків та встановлених стратегічним планом розвитку організації цільових фінансових коефіцієнтів, підтримання (досягнення) яких є обов'язковим у плановому періоді;
розрахунок на основі балансового звіту коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан організації (крім цільових).
34.Цілі та методика розрахунків фінансових коефіцієнтів проведення аналізу чутливості



35.Цілі та головні завдання презентації бізнес-плану.
Презентація (від лат. Prаsentо — передаю, вручаю) бізнес-плану означає спеціальну форму (процес) публічного його представлення заінтересованим фізичним чи юридичним особам з певною метою.
Презентація бізнес-плану здійснюється:
-для ознайомлення заінтересованих юридичних і фізичних осіб з новим бізнесом;
-для демонстрації в найдоступнійшій формі сутності підприємницької ідеї, найліпших ділових якостей підприємця та команди провідних менеджерів фірми;
-для започаткування активних партнерських відносин з потенційними кредиторами та інвесторами.
У процесі презентації бізнес-план має породжувати почуття оптимізму та ентузіазму.
Дуже важливим моментом процесу презентації бізнес-плану є показ очікуваних обсягів продажу в динаміці за певний період. При цьому прогнози мають бути реалістичними, інакше можна поставити під сумнів обґрунтованість самого проекту.
Наступним важливим кроком у процесі презентації є: пояснення обсягів необхідного інвестування, напрямів його використання; обґрунтування прибутковості вкладеного капіталу; наголошення на можливостях і термінах повернення позичкових коштів
У процесі презентації бізнес-плану підприємцеві обов’язково треба довести своє вміння передбачити всі можливі типи та джерела виникнення ризиків, на які можна натрапити в новому бізнесі.
При цьому дуже важливо виокремити найбільш імовірні ризики з тим, аби перекинути «місток» до відповіді на запитання, як зменшити ризики й утрати.
Слід зазначити, що відверте, виважене і стисле обговорення цього питання в процесі презентації бізнес-плану передовсім характеризуватиме підприємця з найліпшого боку, а також засвідчить, що він виявляє належну турботу про ефективне використання й захист капіталу, який має намір одержати від свого партнера
Презентація бізнес-плану має засвідчити, що вся команда заінтересована в позитивних результатах бізнесової ідеї, персонал працює з керівником-лідером в одному руслі, а індивідуальні та групові інтереси, досвід і традиції, кваліфікаційні й соціально-психологічні характеристики керівника та провідних менеджерів фірми враховано в процесі розробки бізнес-плану. При цьому кредитори та інвестори повинні зрозуміти, що запропонована в бізнес-плані організаційна структура управління є найдоцільнішою для даного бізнесу, а управлінська команда має як адміністративні навички, так і навички управління фінансами, маркетингом, виробництвом.
36.Основні питання, на які потрібно звернути увагу в процеспрезентації бізнес-плану.
Більшість презентацій охоплює сім ключових моментів, а саме:
*фірма (компанія) та її продукція, послуги;
*ринок, клієнти й конкуренти;
*стратегія маркетингу;
*першочергові фінансові завдання та необхідні обсяги початкового фінансування;
*цілі, на досягнення яких спрямовуватимуться кошти;
*команда, яка здійснюватиме цей план;
*умови і способи повернення кредиторам та інвесторам вкладених коштів.
Процес презентації бізнес-плану передбачає також коротку й змістовну розповідь про історію розвитку підприємства
Характеризуючи продукцію, треба більше підкреслювати ті переваги, які ця продукція дасть потенційним споживачам, і менше — технічні подробиці.
На презентації доцільно постійно наголошувати саме на відповідності даного товару (послуги) запитам ринку, на можливості створення стійкого попиту на нього. Наступний фрагмент презентації доцільно присвятити короткій розповіді про стан ринку та сутність маркетингової стратегії фірми. Передусім треба почати з оцінки потенційної місткості ринку та того сегмента ринку, який буде головним для даної компанії.
*Яка місткість ринку та частка ринку даного підприємства?
*Хто є потенційним клієнтом?
*Які переваги та слабкі сторони власні й конкурентів бачить сам підприємець?
*Яка стратегія забезпечення конкурентоспроможності підприємства та методи конкурентної боротьби?
ґрунтовно пояснити потенційним партнерам та інвесторам основні елементи свого плану маркетингу: схему розповсюдження товарів, ціноутворення, рекламу, методи стимулювання продажу, організацію післяпродажного обслуговування клієнтів (для складних технічно товарів).
Особливо треба наголосити на співвідношенні ціни свого товару й цін на аналогічні товари конкурентів
Головне «надзавдання» презентації бізнес-плану полягає в тому, щоб схилити майбутніх партнерів підприємця до прийняття його поглядів на проблеми.

37.Засоби, які підвищують ефективність презентації бізнес-план
На практиці підприємці застосовують різноманітні способи підвищення ефективності презентації. Основні з них такі:
*попереднє (до презентації) ознайомлення її учасників з бізнес-планом;
*обґрунтований вибір форми проведення презентації та методів установлення контактів з учасниками презентації;
*широке використання художньо оформлених наочних матеріалів (схем, рисунків, таблиць тощо);
*звертання уваги учасників презентації на ключові питання пропонованого бізнесу.
Якщо копію бізнес-плану буде заздалегідь передано потенційним інвесторам, то вони матимуть можливість підготуватися до зустрічі, а підприємець може виграти час на презентації, спиняючись одразу на головних проблемах та уникаючи допоміжних, другорядних уточнень і пояснень.
Якщо підприємець не зумів раціонально та по-діловому провести презентацію, то це, як правило, породжує сумнів щодо його здібностей ефективно керувати компанією. Відомо, що перше враження дуже важливе, має довготривалий і непропорційно великий вплив. Налагодженню добрих взаємостосунків з учасниками презентації сприяють кілька чинників, а саме:
*віра в себе, яка базується на старанній підготовці до презентації;
*справжнє захоплення своїм ділом (продукцією, послугою);
*проведення презентації у формі діалогу, а не монологу;
*використання за можливості стверджувальних речень, уникнення невизначених, двозначних і негативних висловів, короткі, ділові відповіді на запитання;
*уміння сприймати проблеми свого бізнесу очима партнерів;
*привітання партнерів теплою усмішкою, але без надмірної фамільярності.
Дуже важливим у процесі презентації є широке використання художньо оформлених наочних матеріалів.
Якщо в процесі організації презентації майбутні партнери можуть оглянути зразки чи інші наочні матеріали, то це посилить враження від усної розповіді. Інша річ, коли треба одержати кредит під ідею, ще не втілену в дослідному зразку нового товару. Тоді можна послатися на наявні сертифікати, патенти, висновки експертів, продемонструвати проекти дизайнерів. Проводити презентацію повинен керівник (підприємець) особисто.
38.Об'єктивна необхідність, цілі і види експертизи бізнес-план
Якість розробки бізнес-плану, як і якість будь-якого іншого об’єкта, підлягає належному оцінюванню. Таке оцінювання можуть здійснювати як ініціатори відповідних підприємницьких проектів, так і зовнішні користувачі відповідної інформації: інвестори, кредитори, органи державної влади.
У загальному розумінні експертиза (від лат. еxpertus — досвідчений) — це дослідження фахівцем будь-яких питань, розв’язання яких потребує спеціальних знань.
Під час експертизи бізнес-плану як документа виконуються такі завдання:
-оцінка міри відповідності бізнес-плану встановленим стандартам (формулюється користувачем інформації з орієнтацією на вимоги загальновизнаних у світі методик бізнес-планування);
-оцінка повноти та релевантності наданої інформації;
-розробка рекомендацій щодо залучення необхідної додаткової інформації, методів її збирання, а також напрямів коригування документа з метою усунення помилок.
Експертиза бізнес-проекту передбачає вже не просту перевірку правильності розробки документації, а діагностику досяжності поставлених стратегічних цілей. При цьому основна увага приділяється маркетинговим аспектам, а сама експертиза проводиться за участю зовнішніх консультантів.
Предметом експертизи бізнес-проекту за скороченим варіантом є якість та ціна продукції, потреби кінцевих споживачів, система каналів розподілу, методи просування продукції на ринок.
Поглиблена експертиза бізнес-проекту передбачає комплексну діагностику ситуації і, по суті, є перевіркою здійсненності стратегії його реалізації.
метою експертизи бізнес-проекту є виявлення помилок і його «слабких місць». Для цього необхідно провести дослідження за кількома етапами:
-аналіз планової документації та проведення інтерв’ю з працівниками;
-формулювання низки гіпотез щодо реалістичності наведеної інформації;
-формування інформаційної бази дослідження;
-вибір методики перевірки сформульованих гіпотез;
-проведення інтерв’ю з незалежними експертами (споживачами, конкурентами, науковцями тощо);
-аналіз інформації та тестування гіпотез;
-підготовка звіту за результатами експертизи.
У звіті вміщуються висновки експертизи, їх обґрунтування та оцінка впливу виявлених чинників на реалізацію проекту, а також рекомендації щодо його коригування.
Таким чином, експертиза бізнес-плану полягає в оцінці коректності використання вихідних даних, формування підсумкових звітів та інтерпретації показників і результатів
39.Сутність і складові елементи поширених методик проведення експертизи бізнес-проектів.
На використанні подібних методичних підходів засновано методику експертизи бізнес-планів, яку розробили російські вчені. Вони виокремлюють п’ять експертних моделей:
1) якісну, що передбачає написання рецензії з якісними висновками за розділами і в цілому на основі аналізу шести груп факторів: проблеми, виробництво, фінанси, ринок, менеджмент, організація;
2) спрощену кількісну за групами факторів (зважену), коли групи факторів експертно зважуються, і за розробленою шкалою відповідних оцінок формується загальна оцінка бізнес-плану;
3) бінарну за факторами, коли за шістьма названими групами факторів дається проста оцінка «так — ні» (0—1). Те саме можна зробити й за 7—10 підфакторами кожної групи (50—60 факторів). У першому випадку шкала 0—6 є надто грубою, хоч і допускає зважування, у другому — оцінка детальніша, але немає шкал, і суб’єктивність оцінки буде надто високою;
4) трифакторну, коли за шістьма групами чи за 50—60 факторами встановлюється трирівнева оцінка «так — формально наявне — ні». Зручно користуватися трифакторною схемою для виявлення кореляційних залежностей і ваги факторів;
5) велику багаторівневу;
40.Визначте базові критерії експертної оцінки бізнес-плану.
До базових критеріїв експертної оцінки належать: наявність, повнота, достовірність і якість поданої інформації.
Результати експертизи узагальнюються у вигляді зведеної таблиці .
ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРТИЗИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Основними недоліками, які можуть бути виявлені експертизою бізнес-плану, є:
-брак, неструктурованість або неналежна структурованість інформації;
-брак або низька інформативність графіків та діаграм;
-некоректна методика розробки відповідних розділів та помилки в розрахунках;
-неузгодженість окремих розділів;
-недостатнє технічне обґрунтування підприємницького проекту.
Остання, п'ята, система потребує докладнішого пояснення. Будь-яка система, добра чи погана, як учить інформатика, є ефективнішою ніж довільний добір. Первинною формою систематизації є класифікація елементів чи структуризація системи. Виходячи з вимог психології, зручності сприйняття, видимості і користування, кількість груп — класів у класифікації (обсяг класифікації) не повинна виходити за межі 7 ± 2. Звичайно вибирається міра дроблення, кратна 2, 5, 10, 100. Вибравши міру дроблення 5—10 для всіх рівнів структуризації бізнес-плану, одержуємо доступне для огляду дерево цілей.
Відомо, що структурно неорганізований матеріал забезпечує приріст знань і надається для активного використання лише на 30 %, тоді як структурно добре організований — на 90 %. Цікаво, що розгалуження дерева цілей на один порядок (розбивка на 5—10 елементів) знижує кількість різночитань, і підвищує узгодженість оцінок у 5—10 разів (помилки знижуються до 10 %). У бальній багаторівневій оцінці користуються такими структурними рівнями:
загальне поняття бізнес-плану (один елемент);
виділення шести груп факторів;
II) поділ кожної групи на 10 факторів (усього: 10 х 6 = 60 факторів);
III) добір для кожного з факторів шести рівнів оцінки за п'ятибальною шкалою (усього 60 х 6 = 360 елементів).
Такий трирівневий підхід підвищує збіжність оцінок до 95—99 %. За дворівневих структур до того ж зникає необхідність визначати вагомість підсистем, бо фактори за наявності 50—100 елементів (і отже, їхні однакові групи) автоматично стають рівнопо-тужними та рівноважними.
41.Опишіть методику критеріальної оцінки окремих розділібізнес-плану.
Суть методики полягає в тому, що для кожного розділу бізнес-плану вибирають певну кількість загальних, найвагоміших для нього критеріїв-еталонів. Потім ці критерії, сказати б, «накладаються» на певний розділ реального бізнес-плану і згідно з результатами виставляються позначки:
«+» — критерій-еталон повністю збігається з реальним станом;
«±» — частковий збіг;
«-» — повний незбіг.
Далі ці позначки аналізуються і підраховується їхня кількість. Підсумковою оцінкою розділу буде та, рейтинг якої є найбільшим.

Після заповнення таблиці роблять загальні висновки про кість написання бізнес-плану, ураховуючи рейтинг підрозділів та їхню попередню оцінку.
Орієнтовні критерії для оцінки підрозділів бізнес-плану запропоновано в таблицях 4.4—4.11. Ці критерії не можна вважати єдино можливими: згідно зі специфікою мети розробки бізнес-плану вони можуть певною мірою варіюватись. Однак тоді треба обґрунтувати запропоновану систему показників.