Розділ ІІ. Комплекс аналізу
ДП ”Рокитнівський лісгосп”
2.1. Дослідження організації як об’єкту управління.
В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу та покрашення, за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічної обстановки.
Ліси України займають площу 10,8 млн. га, в тому числі вкрито лісом 9,4 млн. га. Це становить 15,6 % лісистості території країни. Українські ліси за своїм призначенням виконують в основному екологічні (водоохоронні, захисні, рекреаційні) та інші функції і мають обмежене експлуатаційне значення.
За даними обліку лісового фонду, запас деревини в лісах нашої держави становить 1,7 млрд. м3. Середній щорічний Держкомлісгоспу – 4,0 м3 па 1 га. Загалом щороку в лісах України приростає близько 37 млн. м3 деревини, а вирубується всіма видами рубок приблизно 10,2 млн. м3 .
Ліси України є власністю держави. Для ведення лісового господарства ліси надано в постійне користування підприємствам Держкомлісгоспу – 68,3%, Мінагрополітики – 24,0%, Міноборони – 2,2%, МНС – 1,6%, Мінекорисурсів – 0,8% та іншими користувачами – 3,17.
Основними завданнями, що стоять перед лісовим господарством України, є:
збільшення лісистості території до оптимального рівня у всіх природних зонах країни;
збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;
підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів середовища, зміни клімату і зростаючого антропогенного навантаження, лісових пожеж, хвороб та шкідливих комах;
раціональне невиснажливе лісокористування з метою задоволення потреб внутрішньго ринку у деревині;
розширення обсягів агролісомеліорації і степового лісорозведення.
При сучасній структурі споживання лісопродукції, яка склалася, потреба в ній у 2005р. зросла (у порівнянні з 1997р.) на 15%, а власні ресурси сиророслого лісу на цей час розширяться тільки на 1,5%, тобто розрив між лісосировинними ресурсами місцевого виробництва і потребою в них стала ще більшим. Дослідження структури потреб у деревині для виробництва основних видів продукції показали, що у перспективі потреба у пиломатеріалах помітно знизилася, а у прогресивних видах лісопродукції (деревних плитах, пресованих виробах, картоні, папері та ін.) – збільшиться у кілька разів. Розвиток цих виробництв які використовують вторинні ресурси (деревні відходи , макулатуру, кострицю та інше), забезпечить підвищення повноти та ефективності використання біомаси дерева, а також одержання замінників суцільної деревини.
Також ці тенденціїї можна прослідити з даних Статистичного щорічника наведені в таблиці 2.1:
Таблиця 2.1
Основні показники ведення лісового господарства
Тепер проілюструємо результати діяльності лісоспів графічно (мал. 2.1), використовуючи показники обсягів реалізації продукції за 2000 – 2005 роки.
EMBED Excel.Chart.8 \s

Мал. 2.1
На графіку, що на мал. 2.1, можна побачити, що реалізація лісогосподарської продукції значно зростає протягом кожного року, і порівняно з 2000 роком у 2005 році цей показник зріс майже у два рази.
А тепер порівняємо обсяги реалізації лісогосподарської продукції за регіонами. Дані наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Обсяги продукції , робіт, послуг
лісового господарства за регіонам, млн.грн.
Графічно зобразимо динаміку обсягів продукції, робіт та послуг по Рівненській області за 1995 – 2005 роки на мал. 2.2.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Мал. 2.2.
З діаграми видно, що обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства Рівненської області постійно зростають. За період з 2000 року по 2005 рік цей показник збільшився більш ніж в два рази, що свідчить про вагомість лісової галузі та її перспективність для держави в цілому.
Що ж до порівняння обсягів продукції за регіонами, то спостерігається, що у Житомирській області цей показник найбільший і становить 215 млн.грн, а у Запорізькій найменший – 4,3млн.грн.Якщо ж дивитись по роках,і порівняти 1997 та 2005, то бсяги проспостерігається збільшення обсягів продукції по всіх регіонах у декілька раз.
Баланси виробництва підприємств лісової промисловості та споживання лісоматеріалів та лісопродукції в Україні свідчать, що за 1990-1996 рр. їх поставки з інших республік скоротилися на 38%. При чому характерним є скорочення ввезення лісоматеріалів у непереробленому вигляді : ділової деревини – більш як у 2 рази, пиломатеріалів – на 33%, паливних дров – у 6 разів, інших пиломатеріалів – на 1/3. Ввезення клеєної фанери знизилося в 3 рази, тоді як деревностружкових плит – виросло у 4 рази, деревноволокнистих плит – в 6, картону – в 4,5 і паперу – в 2 рази. Щорічне вивезення лісоматеріалів за межі республіки становить близько 1млн. м3 (в умовному обчисленні). Це – незначна кількість деревини бука і дуба, а також окремі види паперу і картону.
Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісової промисловості, а саме в лісовій, деревообробній та целюлозно-паперовій, можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використання замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації експлуатації лісів І групи та інших лісових ресурсів.
Загальний стан лiciв країни, на жаль, не відповідає еколого-економічним вимогам. Великої шкоди їм було завдано в період відбудови народного господарства в повоєнні роки, коли рубки головного користування перевищували науково обгрунтовані нормативи, що призвело до покращення природних комплексів, виснаження лісоресурсної бази, істотних змін у породно-віковій структурі лiciв, деградації біорізноманіття. До негативних наслідків спричинилися надмірне осушення земель лісового фонду у 70-80 pp. минулого сторіччя та зрідження насаджень рубками догляду за лісом. Призупинення господарської діяльності в лісах, забруднених радіонуклідами, також негативно відбивається на їх стані й еколо-економічних функціях.
Лісистість території, яка становить 15,6%, значно нижча оптимального показника - 20-22%, необхідного для досягнення збалансованості між землями сільськогосподарського призначення, лісами i населеними пунктами, з одного боку, лісосировинними запасами i обсягами лісоспоживання, - з іншого. Гостра нестача лісових насаджень відчувається не тільки в степовій зоні, де вони виконують надзвичайно важливі захисні функції, а навіть в гірських районах Карпат, Поліссі й Лісостепу.
Ліcoвi насадження, як відомо, тісно пов'язані з охороною земельних pecypciв, особливо там, де значні площі сільськогосподарських угідь зазнають впливу водної та вітрової ерозії. В Україні кожен третій рік трапляються засухи, тому проблема захисту земель від несприятливих природних факторів не втрачае своеї актуальності. Досвід захисного лісорозведення переконливо доводить економічну доцільність i екологічну ефективність лісомеліоративних насаджень у боротьбі epoзією грунтів .
Втім, наявних протиерозійних насаджень, яких налічуеться близько 1,4 млн. га, в тому числі 150 тис. га - по берегах річок i водоймищ та 412 тис. га полезахисних лісових смуг, недостатньо для виконання ними захисних функцій. При цьому лісомеліоративні насадження захищають лише близько 50% орних земель - 13 млн. га [4, 46]. У багатьох господарствах відсутні закінчені системи насаджень захисного призначення, мало розширяються їх площі. Багато лісосмуг перебувають у незадовільному стані, потребують реконструкції та часткової заміни. Недостатніми темпами здійснюються лісопосадки на еродованих землях, незадовільно вирішується проблема заліснення берегів малих річок.
Спад лісогосподарського виробництва, зниження обсягів лісокультурних та лісоохоронних заходів, відповідно до запланованих завдань, є наслідком як об'єктивних, так i суб'єктивних чинників. До перших належать загальновідомі: економічна криза, нестабільність фінансування, різке зниження попиту на лісопродукцію, неплатоспроможність лісоспоживачів. До других - необгрунтовані заходи організаційного характеру та ігнорування основних принципів реформування лісогосподарського виробництва.
Подолання негативних тенденцій у лісовому секторі економіки потребує, перш за все, реформування галузі й переходу на засади сталого розвитку. Jlicoвe господарство в цьому плані перебувае в числі відсталих .
Основна проблема економіки лісового господарства ринкового спрямування - це збільшення площі лісового фонду, удосконалення форм власності на ліси та організація багатоукладної системи господарювання. Економіко-правові заходи, які передбачалися в цьому плані раніше, залишаються нереалізованими. На сьогодні в лісовому секторі економіки склалася така ситуація: командно-адміністративні структури є ще досить живучими, демократичні перетворення функціонування лісового господарства на принципах самофінансування і самоокупності, перш за все, в умовах Полісся, Карпат та окремих регіонів Лісостепу!
На підприємствах лісового господарства повинен зберігатися і бюджетний характер фінансування, що зумовлюється відсутністю в даний час ринкової інфраструктури, відповідної економіко-правової бази для вільного товарообігу продукції лісовирощування, різних платних послуг, пов'язаних з використанням лісу у соціально-культурних цілях.
Кошти від реалізації деревини на корені недостатні для відшкодування витрат на лісове господарство і сплату податків. За даними Державного комітету лісового господарства України, на 1 га вирощування і охорони лісу витрачається приблизно 7-8 грн., а попнева плата становить лише 4-5 грн. Ефективне функціонування плати і платежів за лісові ресурси є необхідною умовою сталого розвитку лісового господарства.
Разом з тим слід зазначити, що в нових умовах господарювання реалізація лісу на корені, передача лісових угідь у володіння чи користування (оренду) має здійснюватися, як правило, на конкурсних засадах, як це передбачено Лісовим кодексом України .
Процес лісогосподарського виробництва повинен бути безперервним. Всі надходження від використання лісу потрібно зосереджувати в центральних органах лісового господарства і потім розподіляти на покриття витрат у лісогосподарських підприємствах. Централізація прибутків лісового господарства дозволить створити фонд, за рахунок якого можна збільшувати обсяги робіт з відновлення лісів окремих регіонів України.
Для виправлення ситуації необхідними є цільові капітальні вкладення (інвестиції) та значне збільшення обсягу обігових коштів лісогосподарських підприємств.
Розвиток лісогосподарського виробництва має забезпечити потреби лісопромислового комплексу, в межах якого передбачається деяке зростання виробництва, переважно за рахунок ресурсів вітчизняної лісосировинної бази. Цього можна досягти лише шляхом поступового цілеспрямованого реформування всього комплексу лісових відносин: фінансово-економічних, правових, організаційно-управлінських засад у сфері охорони, використання відтворення лісосировинних ресурсів та корисних властивостей лісів.
На даний час розвиток лісового господарства України здійснюється у відповідності з розробленою Держкомлісгоспом та затвердженою постановою Кабінету Міністрів України Державною програмою «Ліси України», яка регламентує діяльність основних лісокористувачів на період до 2015 року.
Управління лісами в Україні здійснюється на основі наукових досліджень, практичного досвіду, комплексної оцінки впливу господарської діяльності на лісові екосистеми , що закріплено у відповідних законодавчих і нормативно-правових актах, рекомендаціях, посібниках.
Правова база галузі лісового господарства:
« Про лісове господарство» ( 20 вересня 1991р.);
« Про стимулювання розвитку лісового господарства»;
« Про державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів»;
« Про державний та громадський контроль лісового господарства»;
« Про право на державну та приватну власність на ліси»;
« Про охорону навколишнього природного середовища»;
« Про колективне лісогосподарське підприємство»;
27 жовтня 2001 року ВР України прийняла новий Лісовий кодекс, який дозволяє лісогосподарствам мати таку кількість лісових площ, скільки вказано.
ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «РОКИТНІВСЬКИЙ ЛІСГОСП», створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від. 31.10.1991 № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Рівненського обласного управління лісового господарства.
Назва підприємства – ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО«РОКИТНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (повне), ДП „РОКИТНІВСЬКИЙ ЛІСГОСП» (скорочене).
Місцезнаходження підприємства: 34200 Україна,
Рівненська область, Рокитнівський район,
смт. Рокитне,
вул. Незалежності, 42,
тел. (факс): (03635) 2-18-96,
тел.: (03635) 2-19-41,
2-22-72,
2-25-38.
ДП „Рокитнівський держлісгосп” належить до державного лісогосподарського об'єднання «Рівнеліс». За адміністративно-господарським поділом має 7 лісництв. У його структурі, крім того, знаходяться підрозділи: лісодільниця, яка займається заготівлею та вивезенням деревини від рубок головного користування в об'ємі 20 тисяч кубометрів на рік, лісопромисловий комплекс, де зосереджена переробка та потужності відвантаження лісопродукції.
Рокитнівський держлісгосп як підприємство існує з 1990 року. Він став спадкоємцем лісгоспзагу, що функціонував з 1960 року, і був створений на базі Рокитнівського ліспромгоспу та хімлісгоспу. Історія ж власне лісгоспу сягає у 1939 рік, коли він був організований на основі державних і поміщицьких лісів колишньої панської Польщі. Першим директором лісгоспу був Степан Горин, після нього цю посаду займали Павло Лєснов, Агафон Кривошеєв, Павло Остапченко, Аскольд Вітт, Микола Шершун, а з 1988 року керує Анатолій Петрук.
Кожен, хто був тут ватажком, залишив після себе сліди добротворення.
порівнянні з неудобреними значно кращі дані по висоті росту, діаметру, розміру крони, забарвленню хвої. Плантації такого гатунку створено на одній тисячі гектарів. Пізніше для підживлення культур застосовували спеціальні агрегати РУМ. Восени 1965 року дані зусилля високо оцінили вчені Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агромеліорації Д. Лавриненкота М. Дрюченко. Вони рекомендували впроваджувати почин рокитнівчан по всій країні.
Загальна площа Рокитнівського держлісгоспу становить - 56873 гектари, розташований у північно-східній частині Рівненської області. Межує з республікою Білорусь на 16 кілометрах кордону. Лісовий фонд складається із 6 окремих контурів, розташованих з півночі на південь протяжністю 80 кілометрів. Основними лісоутворюючими породами є сосна (83%), береза (10%), вільха (5%), дуб та інші становлять по одному відсотку.
Клімат району характеризується м'якою зимою, теплим літом та значною кількістю опадів.
Основні техніко-економічні показники наведені в таб. 2.3.
Таблиця 2.3
Динаміка основних техніко-економічних показників державного лісогосподарського об’єднання «Рівнеліс»
Аналізуючи дані показники, можна сказати, що з кожним роком вони збільшуються, тобто лісництва все ефективніше і краще виконують роботу в лісовому господарстві. Якщо порівнювати 2002 та 2005 роки, то добре видно, що всі показники збільшились в 2 рази, починаючи від реалізації лбсягів продукції до середньомісячної заробітної плати працівників лісництв.
До складу «Рівнеліс» входять такі лісгоспи: Соснівський, Березнівський, Володимирецький, Висоцький, Дубенський, Дубровицький, Зарічненський, Клеванський, Клесівський, Костопільський, Млинівський, Остківський, Острозький, Рокитнівський, Рівненський, Сарненський, а також ДМГ «Дубенське», МГ «Острозьке», Рівненський природний заповідник, Рівненська сірникова фабрика, Лісове господарство «Клевань», РЛВРЛ, Апарат РОУЛГ (Рівненське обласне управління лісовим господарством). Вони характеризуються такими показниками:
Таблиця 2.4
Основні фінансово господарські показники
підприємств РОУЛГ за 2005 рік
За таблицею 2.4. проранжуємо дані за чистим прибутком, щоб сформувати рейтинг підприємств. Рейтинг підприємств наведено в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Рейтинг підприємств за чистим прибутком, що входять до складу „Рівнеліс”
Проаналізувавши таблицю 2.5, видно, що найбільш прибутковим є ДП „Володимирецький лісгосп”, він має перше місце. А найменш прибутковим - Лісове господарство „Клевань”. ДП „Рокитнівський лісгосп” займає восьме місце.
В таблиці 2.6 наведений аналіз основних фінансово-господарських показників підприємств лісового господарства Рівненської області.
Таблиця 2.6
Аналіз основних фінансово-господарських показників
підприємств РОУЛГ за 2005 року.

Характеризуючи показники таблиці 2.6, бачимо, що за загальною площею лісництв серед лісгоспів «Рівнелісу» найбільшим є ДП «Володимирецький лісгосп», а найменшим – ДМГ «Дубенське», проте за обсягами реалізації продукції (тис. грн.) найбільшим показником є ДП «Клесівський лісгосп», а найменшим - РЛВРЛ. Рентабельність найвищими показниками також визначає ДП «Володимирецький лісгосп», проте найбільший прибуток має ДП «Клеванський лісгосп».

За даною таблицею 2.6 можна визачити яку частку ринку займає ДП „Рокитнівський лісгосп” за даними обсягів реалізації продукції на мал. 2.3.
EMBED Excel.Chart.8 \s Мал. 2.3. Частка ринку ДП „Рокитнівський лісгосп”
З діаграми на мал. 2.3 видно, що найбільшу частку ринку займає ДП „Клесівський лісгосп” – 14%. ДП „Рокитнвський лісгосп ” – 7%. Попри те, що ДП „Клесівський лісгосп” має майже однакову площу з Рокитнівський лісгоспом, його обсяги реалізації продукції фактично в два рази перевищують над Рокитнівським лісгоспом. Спираючись на те, що основні прибутки лісгоспів ідуть від вирощення та реалізація лісової продукції, можна стверджувати, що ДП „Рокитнівський лісгосп” має неефективну систему охорони лісів та контроль за їх рубкою. Основною проблемою, на мою думку, є неконтрольовані рубки лісу, які завдають значних збитків лісовому господарству підприємства.
Згідно державного обліку стану на 01.01.2002р. лісовий фонд ДП „Рокитнівського лісгоспу” характеризується слідуючи ми показниками :
Покрита лісом площа 56,8 тис.га.
Із покритої лісом площі:
- молодняки – 9,6 т.га;
- середньовікові – 18,3 т. га.;
- пристигаючі – 8,5 т.га.;
- стиглі і перестиглі – 3,6 т.га.
Середній вік насаджень 50 років.
Бонітет – 1,7;
Повнота – 0,72;

Середній приріст на 1 га покритої лісом площі – 4,2 м.
Породний склад:
- хвойні – 29,6 т.га.: 74%;
- твердолистяні – 4,0 т. га.: 10%;
- м’яколистяні – 4,6т.га.: 16%;
Турбуються рокитнівські лісники і про фауну. На території держлісгоспу водяться дикі кабани , зайці, лосі, кози.
На території Рокитнівського держлісгосп є також затишне кафе «Азалія», продуктовий магазин, їдальня.
Основна мета ДП „Рокитнівський лісгосп” є охорона лісів і захисних лісонасаджень, ведення лісового господарства, охорони, захисту, поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів та інше. Звідси випливає мета діяльності підприємства.
Мета або ціль – це бажання досягти чогось, це може бути умова угоди, за якою її учасники розподіляють ресурси підприємства, та приймають участь у доходах, тобто, яка характеризує діяльність підприємства. За функціональним призначенням мета поділяється на: економічну, фінансову, виробничу, соціальну, управлінську. В умовах ринку мета визначається в залежності від ділового оточення підприємства. В основі визначення мети підприємства повинні бути певні орієнтири, які вказують чого організація хоче досягти. Мета підприємства викладена у статуті.
Підприємство створено з метою:
ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;
охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Основними видами діяльності ДП „Рокитнівський лісгосп” є:
Проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід.
Здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, залісення малопродуктивних земель.
Організація лісонасінневої справи і лісових розсадників.
Збереження та посилення захисних властивосте лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції.
Поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів.
Охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень.
Охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів, захист лісів від хвороб та шкідників.
Облік лісових користувань.
Виробництво продукції та товарів народного споживання, проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт.
Ведення мисливського господарства та контроль за дотриманням правил полювання.
Здійснення біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності мисливських тварин.
Організація та проведення полювання, в тому числі й полювання іноземними громадянами, реалізація мисливських тварин та продукції полювання, в тому числі і за кордон.
Ведення рибного господарства.
Ведення сільського господарства, в тому числі вирощування, заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції та її реалізація.
Облік лісового фонду і реєстрація всіх змін у його складі; розробка і подання по підлеглості матеріалів про розподіл лісів на групи та застосування лісових такс і зміну границь лісництв.
Проведення матеріальної та грошової оцінки лісу на лісосіках, призначених до рубки; проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил.
Забезпечення підвищення продуктивності праці на основі механізації трудомістких лісокультурних і лісогосподарських робіт.
Популяризація серед населення значення збереження і правильного використання лісів і захисних лісонасаджень; залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів.
Здійснення капітального будівництва, ефективне використання виробничих фондів і капітальних вкладень, технічного переозброєння Підприємства.
Складання виробничих, фінансових та інших планів в межах установлених контрольних цифр та лімітів, балансів прибутків та витрат, кошторисів; подання їх по підлеглості та здійснення заходів по їх виконанню.
Організація первинного обліку, складання зведених фінансових та статистичних звітів.
Здійснення соціального захисту працівників, поліпшення їх житлових та культурно-побутових умов, організація торгового обслуговування та громадського харчування працівників, контроль за дотриманням законодавства з охорони праці.
Визначення основних напрямків розвитку, підготовка пропозицій по створенню науково-технічних, технологічних, нормативних розробок, організація їх впровадження.
Здійснення зовнішньо-економічної діяльності; співробітництво з міжнародними та іноземними організаціями і громадянами, відкриття валютних рахунків в установах банків.
Торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування по реалізації продукції, продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.
Виробництво товарів народного споживання
Проведення робіт щодо сертифікації продукції та ії штрихкодового маркування.
Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним та залізничним транспотранспортом.
Створення та експлуатація власної мережі багатопрофільних магазинів, пунктів харчування, побутового обслуговування населення.
Розробка та реалізація інноваційних проектів з метою вдосконалення виробництва.
Інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і не заборонені чинним законодавством України.
Підприємство займається слідуючими видами діяльності. Їх структура зображена на мал. 2.4.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Мал. 2.4. Структура господарського портфелю
Одним із досить важливих факторів успішності діяльності будь-якого господарського підприємства є створена оптимальна організаційна структура управління підприємством.
"Організаційна структура управління" (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Структуру можна порівняти з каркасом будинку управлінської системи, побудованим для того, щоб всі що протікають в ній процеси здійснювались вчасно і якісно. Звідси та увага, що керівники організацій приділяють принципам і засобам побудови структур управління, вибору їхніх типів і виглядів, вивченню тенденцій зміни і оцінкам відповідності завдань організацій.
Під структурою управління розуміється упорядкована сукупність тривко взаємопов’язаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого. ОСУ визначається також як форма розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої здійснюється процес управління по відповідних функціях, направлених на рішення поставлених задач і досягнення наміченої мети. З цих позицій структура управління представляється в вигляді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між її складовими органами ,що входять в управління і працюючими в них людьми.
Ключовими поняттями структур управління є елементи, зв'язки (відношення), рівні і повноваження. Елементами ОСУ можуть бути як окремі робітники (керівники, фахівці, що служать), так і служби або органи апарату управління, в яких зай та або інша кількість фахівців, що виконають певні функціональні обов'язки.
Організаційна структура ДП „Рокитнівський лісгосп” зображена на мал. 2.5.
Головний інженер (другий замтупник)
Директор
SHAPE \* MERGEFORMAT Головний лісничий (перший заступник)
Головний економіст
Головний механік
Головний бухгалтер
Плановий відділ
Автопарк
Бухгалтерія
Інформаційний відділ
Каса
Відділ збуту
Виробничий відділ
Нижній склад
Торговий відділ
Лісовий відділ
Лісництва
Борівське
Карпилівське
Масевицьке
Рокитнівське
Залавське
Глинівське
Березівське
Лісничий
Майстри лісу
Робітники
Бухгалтер
Помічник лісничого
Юридичний відділ

Мал.2.5. Організаційна структура ДП „Рокитнівський лісгосп”.
Проходячи основні стадії „Життєвого циклу”, на стадії росту підприємство займається (крім збільшення масштабів виробництва) формуванням власного іміджу.
Підприємство, уже є досить широко відомим виробником і має хороший імідж серед своїх клієнтів, про що можуть свідчити зростання обсягів замовлень та реалізації продукції, яку знають не лише у Рівненській області і західному регіоні, але й у східних і центральних регіонах та закордоном.
Для підтримки свого іміджу і поширення інформації про свою продукцію підприємство постійно бере участь у спеціалізованих виставках.
Вибір стратегії підприємства визначається життєвим циклом.
Життєвий цикл – це сукупність стадій, які проходить організація від моменту її заснування до ліквідації. Стадії життєвого ціклу та їх характеристика наведені в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Стадії життєвого циклу організації
Життєвий цикл ДП „Рокитнівський лісгосп” будуємо, використовуючи прибутки підприємства за останні п’ять років.
Таблиця 2.8
Чисті прибутки підприємства протягом 2002-2006 років
EMBED Excel.Chart.8 \s
Мал. 2.6. Крива життєвого циклу ДП „Рокитнівський лісгосп”.
Із кривої життєвого циклу можна зробити висновок, що ДП «Рокитнівський лісгосп» пройшовши стадію „Спаду” та „Відродження”, на даному етапі знаходиться на стадії „Росту”.

2.2. Діагностика макросередовища підприємства.
Середовище діяльності підприємства – це наявність умов та факторів, які впливають на розвиток підприємства та вимагають прийняття управлінських рішень, спрямованих на пристосування до них.
Зовнішнє середовище підприємства – це фактори, які діють поза підприємством. Вони класифікуються такам чином:
А) За структурним підходом: макро-, мікро середовище;
Б) За функціональним підходом: фактори прямої і непрямої дії.
Фактори макросередовища впливають на розвиток діяльності підприємства:
правова база;
розвиток економіки в країні, регіоні;
політика;
конкуренти;
споживачі;
демографічні процеси;
державна підтримка та регулювання діяльності підприємства;
постачальники;
посередники;
фінансово-кредитні установи;
розвиток науки та техніки;
імідж підприємця у суспільстві та ділових колах;
культура;
спонсори;
інші фактори.
Фактори мікросередовища, які впливають на розвиток діяльності підприємства:
склад засновників;
розмір власного капіталу;
технологія ведення бізнесу;
організація планування;
компетентність вищих органів управління на підприємстві;
організація обліку і аналізу;
досвід в обраній сфері підприємницької діяльності;
організаційна структура підприємства;
контроль ефективності господарської фінансової діяльності;
інші фактори.
Проілюструємо основні фактори зовнішнього середовища на мал. 2.7.
Законодавчі Державні органи
акти влади
партії та інші системи економічних
громадські об’єднання відносини у державі
постачальники споживачі
профспілки конкуренти

Фактори прямої дії
Організація
Фактори непрямої дії
Міжнародні стан економіки
події

міжнародні особливі економічні
оточення відносини

стан техніки і
Соціально-культурні технології
обставини НТП політичні обставини
Мал.2.7. Фактори зовнішнього середовища прямої і непрямої дії
Для аналізу вплиу зовнішніх факторів на підприємство, робимо таблицю 2.8.
Таблиця 2.8
Фатрори зовнішнього середовища
Аналізуючи дану таблицю варто відзначити, що в країні присутні як позитивні так і негативні зміни факторів зовнішнього середовища. До позитивних можна віднести зростання доходів населення та середньомісячної заробітної плати населення, що є свідченням купівельної спроможності громадян, зростання кількості людей, що мають вищу та професійну освіту. До негативних змін факторів зовнішнього середовища – зменшення кількості населення, відємний природній приріст, спад експорту, що є досить важливим, тим що підприємство значну частку родукції реалізує за кордоном.
Взаємодія ДП „Рокитнівський лісгосп” з діловим оточенням.
Необхідність дослідження споживачів та їх впливу на діяльність організації у конкурентному середовищі, визнання значущості споживачів на ринку як сили, що впливає на організацію виробництва і збуту не викликає сумніву, адже під ними розуміють тих осіб (фізичних чи юридичних), які регулярно купують товари або послуги. Бізнес залежить від споживачів і покупців, які звертаються до послуг ринку для покупок.
Будь-яке підприємство існує для споживачів, і тільки клієнти, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити в умовах ринку, а у випадку ефективної діяльності отримувати прибуток і розширювати виробництво. Керівництву підприємства слід постійно та ретельно досліджувати ринки, визначати, хто в даний момент реально є клієнтом фірми. Покупець придбає, у широкому розумінні, найдешевшу та найзручнішу можливість швидко та якісно задовольнити свої потреби (досягти бажаного результату, виконати необхідний обсяг робіт).
Отже, саме споживачі вирішують (встановлюють критерії), що саме (яку продукцію, роботи чи послуги) слід випускати підприємству і за якими цінами їх реалізовувати (активно впливають на процес ціноутворення).
В таблиці 2.9 наведені основні постачальники та конкуренти підприємства.
Таблиця 2.9
Характеристика взаємодії ДП „Рокитнівський лісгосп” з діловим оточенням.
Основними споживачами продукції Рокитнівського лісгоспу являються:
Населення;
Деревообробна фірма „Євротімбер” ( Словенія );
Деревообробна фірма „Прудербах” ( Німеччина);
ВАТ „БудМат”;
„Нір-Фікінг” (Угорщина);
„Русел-Європен” ( Угорщина);
„ЮгорманІг Ве Дим” (Туреччина);
ТОВ“Свістан Лімітед”, м.Костопіль.
Історично склалося, що будь-який ринок не може існувати без конкурентного середовища. Проводити свою діяльність на такому ринку можуть підприємства та організайії що мають досить високий рівень конкурентноздатності.
Рівень конкурентоздатності - можливость витримати конкуренцію з аналогічними товарами або послугами, які надходять на ринок від інших виробників. Рівень конкурентоздатності залежить від таких показників, що об'єднані у дві групи, як: 1) цінові фактори конкуренції- собівартість, прибуток, продажна ціна та ціна споживання тощо; та 2) нецінові фактори конкуренції - частка ринку, відповідність споживчих якостей виробу до вимог покупців, номенклатура та асортимент, імідж та ділова репутація товаровиробника, принципи організації торгівлі, транспортування, коло постачальників і споживачів, реклама, упаковка, види розрахунків, дизайн, сервісне обслуговування, ремонт, зручність та надійність в експлуатації тощо.
Отже, як видно з аналізу макросередовища підприємство працює успішно, тому що сприяють зовнішні чинники.
Вибираючи певну стратегію майбутньої діяльності підприємства, варто проводити SWOT-аналіз.
SWOT-аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні та слабкі сторони внутрішнього середовища, а також можливості і загрози зовнішнього середовища організації. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації. В таблиці 2.10 проведений svot-аналіз.



Табл. 2.10
Аналіз організації як системи управління
Виходячи з аналізу загроз, можливостей, сильних і слабких сторін підприємства можна сказати, що підприємство досить сильне і успішне, проте щоб воно процвітало необхідно запропонувати наступні заходи для покращення функціонального управління на підприємстві: вдосконалення кадрової політики , вдосконалення системи маркетингу, введення товару-новинки, покращення реклами.
2.3. Діагностика внутрішнього середовища підприємства.
Не менш важливим для підприємства є внутрішнє середовище.
Внутрішнє середовище – це сукупність всіх підрозділів або підсистем, які постійно функціонують або взаємодіють між собою для досягнення мети організації.
Внутрішнє середовище включає в себе наступні складові:
виробництво;
персонал;
маркетинг;
фінанси;
структура управління.
Виробництво – це процес в згоді якого відбуваються перетворення предметів праці у готову продукцію або послуги за допомогою засобів за допомогою засобів виробництва та трудових ресурсів. До складу виробництва входять: предмети праці, працівники та засоби праці.
На мал.2.8 зображено механізм здійснення виробництва продукції.
Засоби праці
Працівники
Предмет праці
- матеріали
- сировина
- деталі
- капітал
- інфляція
- напівфабрикат
- основні робітники
- допоміжні робітники
- управлінський персонал
- Виробнича площа
- обладнання
- транспорт
- енергоресурси
- техніка
Готова проду-кція

Мал.2.8. Механізм здійснення виробництва продукції
ДП „Рокитнівський лісгосп” здійснює товарне виробництво, заготівлю, переробку, зберігання, транспортування і реалізацію лісогосподарської продукції, насаджування дерев, вирощування їх та переробку, закупку товарно-матеріальних цінностей, ремонт та технічне обслуговування лісогосподарської техніки , машин і обладнання.
Основними технологічними процесами є:
Обрізання сировини у відповідності до необхідних розмірів та кута під яким повинна бути обрізана сировина, позбавлення сировини від зовнішньої захисної кори,розпилення сировини кругопильними або стрічковими верстатами у цехах.
У випадку строгонного шпону відбуваються такі роботи: доставлена на склад сировина розпилюється поздовжньо потрібної товщини, встановлений термін перебувають у сушильних камерах, після цього доски обрізаються та шліфуються верстатами.
Для створення нормальних умов та забезпечення основного виробничого процесу на підприємстві використовується ряд механізмів, моторів та автомобілів. Це автокрани, які відвантажують та завантажують сировину поза межами нижнього складу. На нижньому складі розташовані два крани ККЛ-10 та ККС-12,5, що здійснюють переміщення сировини в межах нижнього складу, а також погрузку готової продукції до залізничних вагонів. Мототакси здійснюють перевезення між цехами та нижнім складом. Для надання сировині потрідної довжини використовують бензопили „Щіль” та „Мотор Січ 220”.
Але все ж таки найбільший прибуток підприємству приносить лісопильне виробництво, заготівля деревини і переробка її на предмети будівельної діяльності: переробка відходів дерев, виготовлення дощок для підлоги, вагонки тощо.
Згідно з цими показниками зменшилось лише виробництво пилених дубових заготовок , а ось, наприклад, меблеві щити у 2004 році взагалі не випускались , а вже у 2005 році з’явились у випуску, що також свідчить про покращення технологій та реалізації виробництва.
Загалом реалізація продукції збільшилася у зв’язку із тенденцією до збільшення обсягів виробництва. Одне з основних завдань підприємства, це отримання прибутку шляхом реалізації продукції, тобто повинна бути сукупність процесів і дій для досягнення мети, цілей, отже можна сказати, що прибуток на підприємстві також зростає, що призводить до розвитку підприємства.
Для існування підприємства дуже важливе значення мають такі показники, як собівартість продукції підприємства та рентабельність.
Собівартість – це сукупність витрат на виробництво і реалізацію певної продукції, оскільки саме від собівартості продукції залежить прибутковість підприємства.
Рентабельність – це один з показників госпрозрахункової діяльності підприємств, який характеризує прибутковість (збитковість) виробничої діяльності за певний період часу.
Прибуток – це форма чистого доходу, один із загальну вальних господарської діяльності підприємства.
Персонал
Персонал – це є особовий склад працівників, який призначений виконувати різні функції на підприємстві для ефективності його діяльності.
Кадри будь-якої виробничої галузі діляться на промислово-виробничий та непромислово-виробничий або як ще називають виробничий та управлінський. До виробничого персоналу належать: основні, допоміжні, обслуговуючі робітники та управлінці.
Робітники – це найбільш багато чисельна категорія промислово-виробничого персоналу. Від продуктивності праці робітників, їх відношення до справи , добросовісності в значній мірі залежить ефективність виробництва і якість продукції. Основні робітники зайняті безпосередньо виготовленням продукції (апаратники, лісники, оператори, машиністи) ; допоміжні робітники зайняті обслуговуванням основного виробництва ( підготовка та ремонт устаткування тощо).
В галузях промисловості з метою підвищенням рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва, впровадження прогресивного устаткування зростає питома вага кваліфікованих робітників, тому на даний час на підприємстві є дуже важливим те, чи працівники висококваліфіковані.
До управлінського персоналу належать: адміністративно-управлінські та службово-спеціалізовані працівники та технічні службовці. Управлінців на підприємстві незначна частина, їх основна функція полягає в цілеспрямованій дії на колектив працівників, що зайняті діяльністю організації з метою досягнення поставлених перед організацією цілей.
У держлісгоспі штатних працюючих на сьогоднішній день налічується 455 чоловік. В порівнянні з минулим роком колектив збільшився на 24 чол. Серед працюючих вищу та середню спеціальну освіту мають 89 чоловік. Молодь до 28 років становить 157 осіб, в держлісгоспі працює 9 чол. пенсійного віку.
Всього працівників, що займають посади керівників - 47 чол., працівників робочих професій - 408 чол.
Постійною увагою оточені 837 пенсіонерів держлісгоспу, серед яких 39 учасників бойових дій і 42 ветерани Великої Вітчизняної війни.
Держлісгосп намагається поповнити підприємство кваліфікованими спеціалістами. За минулий рік прибуло в ДЛГ спеціалістів: - з вищою освітою 8 чол., з середньо-спеціальною- 10чол.
Із числа інженерно-технічних працівників, робітників і службовців заочно, без відриву від виробництва навчається у ВУЗах - 6 чол., в технікумах - 10 чол.
Із 53 чоловік, які працюють лісниками в держлісгоспі - 34 чол. мають середньо-спеціальну освіту, що складає 64% . Більшість з них закінчили Березнівський лісний коледж.
За рахунок підприємства молоді у віці до 30 років навчаються у ВУЗах - 21 чол., в середньо-спеціальних закладах 19 чол. Це студенти Київського Університету, Львівського ЛТУ, учні Березнівського лісового коледжу. В майбутньому кваліфіковані спеціалісти різних професій, в яких держлісгосп має потребу прибудуть на підприємство.
На базі середньої школи №1 в місті створено гімназію. За допомогою цього посилюється профорієнтаційна робота з шкільною молоддю.
За останні 2 роки в ДЛГ підвищили кваліфікацію 32 чол. Навчено новим професіям -9 чол., з них - електропильник -1 чол., стропальник - 2 чол., звальник лісу - 7 чол.
Середня заробітна плата по підприємству наведена в додатку. З нього можна зробити висновок, що від загального фонду оплати праці (5151,2 тис. грн) з початку року на апарат управління надійшло коштів у розмірі 616,7 тис. грн., а на на оплату праці робітників відповідно 3888,1 тис. грн. відсоткове співвідношення матиме вигляд:
Апарат управління: (616,7/5151,2)*100%=11,9%;
Робітники: (3888,1/5151,2)*100%=75,4%.
За 2005 рік середня заробітна місячна плата загалом по підприємству становила 943 грн/міс, з неї:
апарат управління – 1713 грн/міс;
робітники – 1062 грн/міс.
Відсоткове співвідношення працюючих: апарат управління – 6,4%, робітники – 68%, і це означає, що апарат управління становить 10%, що відповідає всім вимогам по підприємству.
Управлінський персонал здійснює трудову діяльність у нематеріальному виробництві – у процесі управління виробництвом з переважною часткою розумової праці.
Так само порівнюючи персонал у відповідності за рівнем освіти , можна сказати, що на Рокитнівському ДЛГ працюють висококваліфіковані працівники і лише невелика частка має середньо-спеціальну освіту.
Згідно з штатним розписом підприємства лише деяким працівникам, а саме лісникам нараховують надбавки до заробітної плати, проте і для всіх інших працівників нараховують премії до місячного окладу за активність, наднормовано-виконаний обсяг продукції, якісно виготовлену продукцію тощо для мотивації працівників. Надбавки нараховуються в залежності від стажу, кваліфікації, а також відповідних професійних досягнень.
Одним із негативних явищ персоналу на будь-якому підприємстві є плинність кадрів. При скороченні працівників , пенсійному віці , переїзді на іншу місцевість проживання, надостатній оплаті праці, шкідливим умовам праці, низько кваліфікованих робітників та інших явищам спостерігається звільнення працівників, тобто зменшення персоналу на підприємстві. На місця звільнених набираються нові молоді працівники, що з одного боку є позитивним явищем, адже молодь більш активна, енергійна, може працювати в пришвидшеному темпі, проте з іншої сторони це має і свої мінуси, адже вони не мають стажу, досвіду по певній роботі, як кажуть в народі - «набиту руку».
Розглядаючи плинність можна визначити коефіцієнт плинності кадрів та коефіцієнт закріпленості кадрів.
Коефіцієнт плинності кадрів ( Кпл ) – це відношення звільнених працівників до загальної кількості працівників.
Кпл = З / Пр.
Коефіцієнт закріпленості кадрів ( Кзм ) – це відношення прийнятих на роботу до звільнених працівників.
Кзм = П / З.
Тепер визначимо коефіцієнти плинності та змінності кадрів у Соснівському ДЛГ за 2005 рік , маючи такі дані:
Загальна чисельність працюючих ( Пр ) – 455 чол.;
Чисельність прийнятих працівників ( П ) – 26 чол.;
Чисельність звільнених працівників ( З ) – 18 чол..
Отже, Кпл = 18 / 455 = 0,04 ; Кзм = 26/ 18 = 1,44 .
Охарактеризувавши дані, бачимо, що коефіцієнт плинності досить малий, що є позитивною ознакою для підприємства, коефіцієнт змінності більший одиниці , що є ознакою того, що прийнятих працівників на підприємство більше ніж звільнених.
Не менш важливим для розвитку діяльності підприємства є його маркетингова діяльність.
Маркетинг – комплекс заходів в галузі досліджень торгівельно-збутової діяльності підприємства, по вивченню усіх чинників, здійснюючих вплив на процес виробництва та просунення товарів та послуг від виробника до споживача.
Елементи маркетингу:
вивчення споживача
дослідження мотивів його поведінки на ринку
аналіз безпосередньо ринку
дослідження продукту (виробу чи послуг)
аналіз систем і методів реалізації продукту
аналіз обсягу товарообороту підприємства
вивчення конкурентів, визначення форм і рівня (ступеню жорсткості) конкуренції
дослідження рекламної діяльності
визначення найбільш ефективних засобів просунення товару на ринку
вивчення "ніши" ринку
В Україні існує гостра потреба в маркетингу. Свідоцтво тому – зародження та існування широкої мережі «диких» маркетингових послуг. Багато чисельні посередники, які не мають реальних зв’язків з підприємствами, роблять спробу задовільнити потребу в інформації про нових постачальників, товарах, каналах збуту, партнерах тощо. Наявності таких посередників сприяє повільна відмова від старих форм планового управління, відсутністю практики маркетингу.
Іншими словами , суспільству необхідно поряд з усуненням дефіциту товарів та послуг усунути і дефіцит знань ринкової економіки.
На жаль, у ДП „Рокитнівський лісгосп”, маркетинг ще недостатньо розвинутий.
2.3. Фінансовий аналіз діяльності
ДП „Рокитнівський лісгосп” за 2004-2006рр.
Фінанси - це система грошових відносин, яка дозволяє визначати фінансові ресурси підприємства, а також проводити аналіз фінансового стану, тобто визначати ліквідність , платоспроможність, фінансову стійкість, рентабельність.
Показники фінансової стійкості.
Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість передбачає, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечуватиме самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.
Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовують коефіцієнти:
Коефіційнт автономії (Кавт )=Власний капітал/Пасиви;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3
Коефіцієнт фінансової стабільності (Кф.с)=Власні кошти/Позикові кошти;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с)=Власний капітал+довгострокові зобов”язання/Пасив;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Таблиця 2.12
Показники фінансової стійкості.
Графічно зобразимо як змінилися за останні роки коефіцієнта автономії та коефіцієнта фінансової стабільності на мал.2.9.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Мал.2.9. Показників фінансової стійкості
Графік показує зменшення цих показників, які відповідають їхньому нормативному значенню. Лише коефіцієнт фінансової стійкості не відповідає нормативному значенню та має негатину тенденцію до зменшення.
Показники ліквідності.
Ліквідність – це можливість підприємства в будь-який момент часу розрахуватися за своїми зобов’язаннями за допомогою майна, яке є на балансі, тобто як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові і погасити свої борги стосовно заборгованості перед постачальниками за товари, роботи, послуги, перед банкіськими установами за повернення кредитів, перед бюджетом і позабюджетними централізованими фондами – по сплаті податків і платежі, перед працівниками – по виплаті заробітної плати і інше.
Ліквідність підприємства – це наявність у ньому оборотних коштів достатніх для погашення короткострокових зобов’язань.
Ліквідність характеризується здатністю підприємства швидко перетворювати активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості.
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кл.п)=Поточні активи/Поточні пасиви;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кл.ш)= Поточні активи-Запаси/Поточні пасиви;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл.а)=Кошти/Поточні пасиви;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Таблиця 2.13
Показники ліквідності.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Мал.2.10. Показники ліквідності
З таблиці видно, що вже за 2006 рік коефіцієнт поточної ліквідності є меншим одиниці і відповідає нормативному значенню, а коефіцієнт абсолютної ліквідності має негативні тенденції до збільшення і не відповідає нормативному значенню. Це свідчить про зменшення можливості підприємства швидко ліквідувати короткострокову заборгованість.
Показники ділової активності.
Показники ділової активності характеризують ступінь ефективності використання наявних активів з погляду виробництва та реалізації готової продукції. Вони дозволяють оцінити ефективність використання власних засобів і виражаються в оцінці оборотності активів.
Ділова активність підприємства вимірюється відношенням продукції чи прибутку до авансованих ресурсів або до затрат.
Фондовіддача (Фо.ф)=ЧВ/Основні виробничі фонди;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Коефіцієнт оборотності обігових коштів(Ко)=ЧВ/Обігові кошти;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Період одного обороту обігових коштів (Чо)=360/Ко;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Кв.к)=ЧВ/Власний капітал.
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;

Таблиця 2.14
Показники ділової активності
Графічно можна відобразити як зміни нилися показники ділової активності на мал.2.11.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Мал.2.11. Показники ділової активнгості
За показниками ділової активності підприємство за абсолютними відхиленнями має має всі позитивні зміни. Фондовіддача у 2006 році зросла на 1,06 у порівнянні з попереднім роком, період обороту обігових коштів за 2006 рік зменшився.
Показники рентабельності.
Рентабельність активів (Ra)=Чистий прибуток/Активи;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Рентабельність власного капіталу(Rв.к)=Чистий прибуток/Власний капітал;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Рентабельність виробничих фондів (Rв.ф)=Чистий прибуток/Виробничі фонди;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Період окупкості капіталу(Тк)= Активи/ Чистий прибуток;
2004р. - EMBED Equation.3 ;
2005р. - EMBED Equation.3 ;
2006р. - EMBED Equation.3 ;
Таблиця 2.15
Показники рентабельності.
На малюнку 2.12. покажемо як змінились показники рентабельності протягом 2004-2006 років.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Мал.2.12. Показники рентабельності
Як бачимо з таблиці рентабельність активів за 2006 рік зросла у 1.7 рази, рентабельність капіталу більше ніж у два рази, рентабельність виробничих фондів також помітно збільшилася, а от період окупності зменшився майже у два рази.
Аналіз фінансового стану підприємства показав, що хоча показники і мають негативну тенденцію, проте вони відповідають нормативним значенням. Щоб змінити тенденцію в кращу сторону підприємству можна покращити систему постачання; ввести в дію нове обладнання, замінити і модернізувати його (що підприємство і робить на даному етапі), також потрібно збільшити роль маркетингових досліджень, направити їх на прискорення, просування товару від виробника до споживача (включаючи вивчення ринку, вдосконалення товару, формування правильної цінової політики, організація ефективності реклами). Заходи за допомогою яких можна покращити фінансовий стан підприємства наведені у наступному розділі.