РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Економічна природа прибутку як фінансового результату та його роль в діяльності торговельного підприємства
Однією із основних вимог успішного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є беззбитковість основної (операційної) та іншої діяльності, покриття витрат власними доходами і забезпечення в певних обсягах прибутковості, рентабельності господарювання. В статті 42 главі 4 Господарського кодексу України зазначено, що основною метою підприємства є господарська діяльність спрямована на досягнення соціальних та економічних результатів та одержання прибутку.
Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Основними показниками, що характеризують фінансові результати підприємницької діяльності торговельних підприємств є валовий дохід, інші доходи, прибуток і рентабельність. Прибуток займає одне із центральних місць в загальній системі вартісних показників і важелів управління економікою. Він є мірилом оцінки діяльності підприємства, джерелом його розвитку, самофінансування, матеріального стимулювання праці працівників, є джерелом винагороди акціонерів, паїв у Статутному капіталі підприємства, поповнення державного і місцевого бюджетів. „Отже, прибуток – це основний багатозначний оціночний показник результатів роботи підприємства в умовах становлення і розвитку ринкового механізму господарювання” [39, с.242].
Прибуток – це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб’єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства: виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів, собівартість продукції.
Концепція прибутку як економічної категорії зазнавала значних змін і розвитку, але до нашого часу в економічній літературі існують різні точки зору щодо прибутку як економічної категорії. Сучасна теорія прибутку включає різні джерела його походження, а саме:
винагороду за передбачений і непередбачений ризик;
послідовне введення в економічний процес технічних, комерційних і організаційних інновацій;
існування монополії – обмеженої конкуренції в різних їх видах.
Ми дотримуємося думки тих науковців, які вважають, що прибуток створюється живою працею у процесі виробництва за допомогою засобів та предметів праці й у грошовому вигляді виникає після реалізації продукції.
Економічний потенціал підприємства характеризується результативністю його діяльності або його прибутковістю. Але мова йде не просто про прибуток, а про отримання підприємством такої величини прибутку, яка дозволяє забезпечити нормальні умови для його відтворювального розвитку. Отже підприємство повинно отримати прибуток певної якості, що викликає необхідність його кількісної і якісної оцінки.
Ґрунтуючись на аналітичних оцінках впливу чинників, що визначають якість прибутку, наведено складові якості прибутку підприємства: організаційні, економічні та фінансові. Організаційна складова якості містить облікову політику та результати аудиту фінансових звітів підприємства, економічна – результат діяльності та характер надходження прибутку, фінансова – джерела прибутку за видами діяльності, метод фінансування діяльності та форму оборотних коштів підприємства. При цьому, виходячи з розглянутих основних характеристик прибутку, його поняття в найбільш узагальненому вигляді було сформульовано у такий спосіб: прибуток – це виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення підприємницької діяльності, за здійснення інновацій у механізмі виробництва і реалізації продукції, а також винагорода за організацію й удосконалення маркетингової діяльності.
Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами. Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я. Таким чином, у збільшення прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.
В торгівлі з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається, як різниця між доходом підприємства та його поточними витратами (рис. 1.1).
Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Прибуток відображає результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку впливає: сфера діяльності підприємства, галузі господарства, форма власності, розвиток ринкових відносин, фінансово-господарська діяльність підприємства, облік фінансових результатів. Схема формування прибутку торговельного підприємства відображена на рис.1.2.