РОЗДІЛ 6
ЕЛЕКТРОННІ БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ З ВИКОРИСТАННЯМПЛАСТИКОВИХ КАРТОК


6.1. Загальна характеристика розрахунків
з використанням карток
Велика частка розрахунків, що виконуються в Україні (особливо це стосується розрахунків з фізичними особами) є готівковими. Тому існують проблеми, пов’язані з управлінням готівкою, друкуванням нових грошей, утилізацією зношених купюр, організацією інкасації та ін. Одним з напрямів реалізації цієї проблеми є скорочення обсягу готівкових розрахунків шляхом впровадження електронних роздрібних банківських послуг. Роздрібні банківські послуги — це безготівкові платежі на невеликі суми, здебільшого це споживчі платежі, які вносяться фізичними особами з використанням пластикових карток, що виступають як платіжний та розрахунковий засіб.
Пластикова картка — це загальний термін, яким називають всі види карток, які можуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами наданих ними послуг. Пластикові картки набули широкого застосування в банківських системах. Пластикова картка — це ключ клієнта для отримання електронних банківських послуг. З точки зору банку — це можливість персонувати картку і таким чином ідентифікувати клієнта і визначити, які послуги може надати йому банк.
Розпізнання картки чи її персоналізація виконуються за допомогою PIN-коду (персонального ідентифікаційного коду). PIN-код відповідно до стандартів ISO вміщує від 4 до 6 символів, іноді до 12 символів. Цей код призначається клієнту під час придбання ним картки і служить засобом безпеки і захисту інформації від несанкціонованого доступу в тих випадках, якщо картка загублена чи викрадена у клієнта. Тобто, перш ніж дати згоду на обслуговування, система спочатку розпізнає PIN-код клієнта і проводить ідентифікацію клієнта. Процес ідентифікації клієнта з використанням PIN-коду називається авторизацією платежу. При авторизації платежу виконується не лише ідентифікація клієнта, а й перевірка наявності відповідної суми на рахунку клієнта в банку та перевірка по стоп-файлу. Стоп-файл — це файл, до якого заноситься інформація про втрачені чи викрадені картки, згідно із заявами їхніх власників.
Існує два способи перевірки PIN-коду: алгоритмічний та неалгоритмічний. Суть алгоритмічного способу перевірки полягає в тому, що введений з клавіатури код обробляється з допомогою секретного ключа по певному алгоритму і звіряється з PIN-кодом, який зберігається на картці. Перевага цього способу полягає у відсутності PIN-коду в базі даних системи, що виключає розкриття його персоналом банку.
Неалгоритмічний спосіб перевірки полягає в тому, що введений з клавіатури PIN-код порівнюється з його копією, яка зберігається в базі даних. Такий спосіб звичайно менш захищений, ніж алгоритмічний, особливо це стосується карток з магнітною смужкою. Не виключене розкриття PIN-коду не лише в середині банку, а і зовні, якщо картка буде загублена чи викрадена, адже сучасні технічні можливості дають змогу досить легко виконати несанкціоноване читання інформації з магнітної смужки.
Першу банківську картку було випущено в 1951 р. в США і з того часу почалося їх використання в банківських системах як платіжного засобу.
Використання пластикових карток як платіжного засобу дає багато переваг користувачам карток, банкам-емітентам та торговельним закладам. Основні переваги з точки зору власника картки та торговельного закладу такі:
( Власнику картки не потрібно мати з собою великої кількості готівки. Ця перевага може бути звичайно реалізованою за умови залучення до системи електронного обслуговування великої кількості магазинів та інших сервісних закладів.
( Відсутність проблеми конвертації валют. Цю послугу власнику картки надає система, причому по курсу, більш вигідному, ніж в пунктах обміну валют.
( Можливість отримати кредит в банку та знижки на певні товари і послуги.
( Можливість отримати повну інформацію про стан рахунку та виконані трансакції.
( Якщо переважна більшість операцій виконується на безготівковій основі, то підвищується рівень безпеки роботи торговельних та інших закладів сервісного обслуговування. Крім того, істотно зменшуються витрати на інкасацію.
( Підвищується рейтинг закладу та збільшується можливість залучення більш забезпечених клієнтів.
Переваги банків-емітентів полягають у тому, що збільшуються обсяги залучених коштів завдяки відкриттю карткових рахунків, сплаті комісійних за послуги банку та сплаті вартості самої картки. Крім того, впровадження сучасних карткових технологій підвищує конкурентоздатність банку, надає можливість розширення сфери його дії та залучення нових клієнтів.
6.2. Види послуг, які можна отриматиза допомогою пластикових карток
За допомогою різного виду пластикових карток можна скористатись такими послугами:
1. Отримати готівки через банкомати.
2. Отримати відповіді на запит про стан рахунку.
3. Переказати кошти з одного рахунку на інший. Наприклад, з рахунку з низькими відсотками на рахунок з більш високи-ми відсотками чи навпаки. В електронних системах роздріб-них банківських послуг використовуються такі типи рахунків: операційний/поточний, чековий рахунок для виконання ве-ликої кількості транзакцій і рахунок кредитної картки. Більшість банків не дозволяють отримувати готівку з депозитних рахунків.
4. Отримати виписки з поточного рахунку. Виписка — це друкований документ, що містить інформацію про проведені операції по рахунку, а також дані про залишок на рахунку.
5. Отримати кредит при купівлі товарів чи авансом в готівковому вигляді.
6. Виконати платіж за товар чи якусь послугу з використанням торговельних терміналів.
7. Отримати відповідь на запит про можливість отримання клієнтського кредиту з допомогою банкомату.
Усі ці послуги клієнт може отримати за допомогою системи електронних роздрібних банківських послуг без участі персоналу банку.
Пластикові картки як платіжний засіб знайшли своє широке застосування не лише в банківській сфері. Сфера використання карток дуже широка — вони використовуються при покупці товарів в автоматах, для сплати мита при проїзді платними автострадами, для розрахунків на бензозаправках, в громадському транспорті та в інших розрахунках.
6.3. Основні типи пластикових карток
Пластикові картки можна класифікувати за багатьма ознаками: за способом використання; за формою розрахунків; за способом запису інформації на картку; за належністю до організації-емітента; за охопленням території дії; за терміном використання та ін. Класифікацію пластикових карток представлено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Класифікація пластикових карток
За способом використання картки бувають:
 індивідуальні картки, які видаються окремій особі. Картка може бути «стандартною» чи «золотою». Золоті картки видаються клієнтам, що мають високу кредитоспроможність;
 сімейні картки — видаються членам сім’ї особи, що уклала відповідний договір і несе відповідальність за використання рахунку;
 корпоративні картки — картки, що видаються юридичним особам (організації, фірмі) на певну суму для проведення розрахунків за куплені товари чи виконані послуги. На основі цієї картки та корпоративного карткового рахунку можуть відкриватись індивідуальні картки та персональні рахунки керівникам чи відповідальним співробітникам. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку несе організація, а не окремі власники корпоративних карток.
За формою розрахунків картки бувають двосторонніми та багатосторонніми.
Двосторонні — це картки, за допомогою яких виконуються розрахунки за двосторонніми угодами між учасниками розрахунків. По цих картках їх власники можуть отримувати товари чи послуги у замкнутих мережах, які контролюються емітентом карток, на бензоколонках, в універмагах тощо. Кредит по цих картках надає сама компанія, яка імітує картки. До цього класу належать клубні картки, які випускаються для членів певних груп, об’єднаних за професійним чи якимось іншим принципом.
Багатосторонні картки на відміну від двосторонніх — це картки, які функціонують у національних чи міжнародних карткових проектах і надають можливість купувати товари чи отримувати послуги у багатьох торговців та закладів сервісу, які приймають пластикові картки як платіжний засіб.
За способом запису інформації картки бувають:
( з графічним записом;
( з ембосируванням;
( з штрих-кодуванням;
( з кодуванням на магнітній смузі;
( з кодуванням на чіпах;
( з лазерним записом (оптичні картки).
Найпростішою формою запису інформації на картку є графічне зображення. Цей спосіб використовується практично на всіх типах карток. На картку заносяться прізвище, ім’я та по-батькові власника картки, інформація про емітента, іноді сканується і переноситься фотографія клієнта.
Ембосирування (emboss) — нанесення рельєфних даних на картку шляхом механічного видавлювання. Це дозволяє за допомогою спеціального валика робити відбиток даних з картки на сліп (торговельний чек), через копіювальний папір.
Штрих-кодування — запис даних на картку з допомогою штрих-кодування. Цей метод використовувався до винаходу магнітної смуги. У платіжних карткових системах він не набув розповсюдження.
Картки з магнітною смугою — це пластикові картки, на зворотній стороні яких є магнітна смуга, де може вміщуватися близько 100 байт інформації, яка може бути прочитана спеціальним пристроєм. Інформація на магнітній смузі збігається з даними на титулі: ім’ям, номером рахунку власника картки, датою закінчення дії картки. Картки цього типу використовуються як кредитні (типу VISA, Master Card, EuroCard, American Express), як банківські дебетові картки, картки для банкоматів.
Незважаючи на масове розповсюдження цього типу карток, вузьким місцем у їх використанні як платіжного засобу є недостатній рівень захисту від підробок.
Картки з кодування на чіпах поділяються на картки пам’яті та смарт-карти.
Картки пам’яті — це картки з мікросхемою, яка вміщує лише запам’ятовуючий пристрій. Обсяг пам’яті для звичайних карток становить близько 256 байт, є картки з пам’яттю від 32 байт до8 Кбайт. Рівень захисту в таких картках не дуже високий, тому вони використовуються в системах, в яких не ставляться високі вимоги щодо захисту. У деяких європейських країнах такі картки використовуються як телефонні.
Смарт-карти зовні дуже схожі на картки пам’яті, але мікросхема цих карток містить мікропроцесор, який може виконувати операції обробки даних. Тому ці картки називають «смарт-картками» (smart — інтелектуальна чи розумна). Мікропроцесор і мікросхема дуже маленькі, а тому їх часто називають «чіпом» комп’ютера.
Мікропроцесор — це, по суті, маленький комп’ютер, запрограмований на взаємодію з іншими комп’ютерними система-ми. Він може вміщувати інформацію про банк-емітент, що видав цю картку, термін дії картки, інформацію про клієнта та про суму коштів, яку може використовувати клієнт для розрахунків.
Мікропроцесор може не тільки зберігати інформацію, а й шифрувати і захищати її. Він має систему захисту, яка при спробах проникнути в «чіп» здійснює його саморуйнування. Мікропроцесор може містити близько 65 Кбайт інформації.
Картки оптичної пам’яті мають більшу пам’ять, ніж картки пам’яті, але дані на них можуть записуватись лише один раз. Запис та зчитування інформації на цих картках виконується за допомогою спеціальної апаратури з використанням лазера, тому їх ще називають лазерними картками. Ці картки поки що не дістали широкого розповсюдження в банківських технологіях через високу вартість карток і обладнання для зчитування інформації.
За функціональною ознакою картки поділяються на кредитні та дебетні картки, а також картки типу «електронний гаманець» і «електронні гроші».
Кредитні картки дають змогу отримувати кредит під час купівлі товарів чи оплати певних послуг, а також отримувати готівкову позику. Кредитні картки бувають банківськими чи картками туризму та розваг. Кредитна картка — це картка з PIN-кодом.
Банківські кредитні картки використовуються для оплати за товари чи певні послуги з використанням банківського креди-ту чи для отримання авансу у готівковій формі. Клієнт ко-ристується кредитом без сплати відсотків протягом 4—8 тижнів. Крім того, за бажанням він може продовжити термін кредиту за межі пільгового періоду, сплачуючи в такому разі відсотки. При цьому банком встановлюється ліміт овердрафту, а також може встановлюватись ліміт на суму одноразової витрати.
Кредитні картки видаються платоспроможним клієнтам. Вони бувають індивідуальними та корпоративними. Індивідуальні картки поділяються на стандартні та золоті. Золоті картки надаються лише клієнтам з високим і стабільним рівнем доходів.
Картки туризму та розваг (travel and entertainment card) імітуються компаніями, що спеціалізуються на обслуговуванні даної сфери, наприклад American Express. Ці картки дають змогу їх власникам виконувати розрахунки за різні товари та послуги, а також надають пільги по замовленню авіаквитків, номерів у готелях, по страхуванню життя, дають можливість отримувати знижки на ціни товарів, отримувати кредит і т. п.
Відмінність цих карток від банківських кредитних карток полягає у тому, що в них відсутній ліміт одноразової витрати, а також у тому, що власник повинен погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгування кредиту. У разі порушення термінів сплати заборгованості власник зобов’язаний сплатити підвищений відсоток.
Картки туризму та розваг також бувають індивідуальними та корпоративними.
Окремо виділяється такий вид кредитних карток, як чекові гарантійні картки (chegue guarante cards), які видаються власнику поточного рахунку в банку для ідентифікації організації, що надала чек та гарантії платежу по ньому. Картка базується на кредитній лінії, яка надає власнику рахунка овердрафт. При цьому банк виступає гарантом перерахування у встановлений термін відповідної суми коштів на рахунок торговельного закладу, навіть якщо у власника цієї картки на рахунку буде відсутня потрібна сума, але в цьому випадку клієнт—власник картки сплачує комісійні за наданий кредит.
Дебетна картка — це картка, для якої відкривається спеціальний рахунок, на якому зберігається сума, якою обмежені розрахунки по ній. Дебетна картка надає клієнту зручності при проведенні безготівкових платежів, отриманні готівки, управлінні рахунком. Звичайно, фінансова привабливість дебетної картки порівняно з кредитними картками значно менша, вона може бути підставою для нарахування відсотків на залишок рахунку та отримання знижок при купівлі товарів. При виконанні всіх операцій з дебетною карткою, як правило, використовується PIN-код. З юридичної точки зору, дебетна картка може стати кредитною, якщо дозволити по ній овердрафт.
Дебетні картки можуть використовуватись для:
( отримання готівки через банкомат;
( отримання грошей у відділенні банку з рахунку клієнта;
( сплати за послуги чи товари в торговельних закладах.
Для отримання кожної з перелічених послуг існують окремі дебетні картки.
Дебетна картка для банкомата дає змогу власнику поточного чи ощадного рахунку в банку отримувати готівку в межах залишку коштів на рахунку. Іноді по цих картках встановлюється ліміт щоденного зняття коштів. В багатьох західних країнах різні банки об’єднують свої банкомати і організують національні мережі, які надають можливість обслуговування власників карток в будь-якому банкоматі.
Дебетна картка для обслуговування в торговельних закладах (POS –Point of Sale) може діяти за двома схемами. Перший варіант — гроші, які знаходяться на рахунку дебетної картки в банку, переносяться на картку. В кінці дня з торговельного закладу в банк передаються чеки на трансакції, виконані з використанням дебетових карток, і робиться відповідне бухгалтерське проведення на рахунку в банку. У цьому випадку не потрібне оперативне проведення авторизації платежу.
Другий варіант — гроші зберігаються на рахунку в банку і на картку не зараховуються. На картці зберігається лише номер рахунку в банку, тобто картка є засобом доступу до рахунку, але в такому випадку потрібно щоразу виконувати авто-ризацію платежу, тобто картка подібна до чекової книжки. Під час використання цього типу карток ідентифікація клієнта виконується в момент виконання трансакції і кошти з рахунка власника перераховуються відразу на рахунок торговельного закладу. Використання цієї картки не дуже вигідне для клієн-та, оскільки сума купівлі відразу знімається з його рахунку, тоді як при використанні чеків чи кредитних карток клієнт отримує відстрочку платежу. Крім того, для оперативного виконання авторизацій необхідні відповідні засоби зв’язку торговельних та банківських закладів. Тому цей вид карток не дуже поширений.
Різновидом пластикових карток як платіжного засобу є картки типу «електронний гаманець» та «електронні гроші». На цей тип карток поки що не розроблено міжнародних стандартів, і вони не дуже поширені як платіжний засіб.
Електронний гаманець — це розрахункова картка, на яку зараховуються невеликі суми для виконання поточних розрахунків. Електронний гаманець подібний до дебетової картки, але він має ряд істотних відмінностей.
Електронний гаманець — це здебільшого анонімна картка, для платежів по якій PIN-код не використовується. Для захисту від несанкціонованого використання електронного гаманця власник може його заблокувати (розблокувати) за допомогою спеціального коду, який можна ввести на будь-якому платіжному чи банківському терміналі.
Гроші на таку картку можуть вноситись безпосередньо у вигляді готівки чи переводитись з рахунку клієнта. Переведена на картку сума відразу ж знімається з рахунку клієнта і в наступних операціях, що виконує з нею клієнт, банком не контролюється. Електронний гаманець є багаторазовою карткою, тобто існує можливість поповнення коштів після того, як вони були витрачені.
Різниця між електронним гаманцем та «електронними грошима» полягає в наступному.
1. Під час використання «електронних грошей» гроші з картки клієнта переводяться на іншу картку комерсанта (торговця чи ділового партнера, з яким виконуються певні розрахунки). Потім з картки комерсанта ці гроші безакцептно списуються на його банківський рахунок. При роботі по цій схемі дуже важко відстежувати обіг коштів, тому що одні банки імітують картки, а комерсанти можуть бути клієнтами зовсім інших банків. Банк-емітент не має змоги відстежувати і санкціонувати трансакції, що виконуються з картками. Картка в цьому випадку відіграє роль електронної банкноти.
2. При використанні «електронного гаманця» гроші, що зараховуються на картку, банками-емітентами перераховуються на загальний рахунок електронного гаманця в розрахунковому банку чи процесинговому центрі. Інформація про трансакції з використанням «електронного гаманця» надходить з торговельних закладів в розрахунковий банк, який проводить перерахування коштів з рахунку електронного гаманця на рахунок торговців.
За належністю до організації-емітента картки бувають:
 банківські картки, які емітентуються банком чи консорціумом банків;
 комерційні картки, які емітентуються комерційними фірмами чи їх групою, тобто нефінансовими установами;
 картки карткових асоціацій, які випускаються організаціями, основною діяльністю яких є емісія пластикових карток та створення інфраструктури щодо їх обслуговування.
За сферою обслуговування картки бувають:
( універсальні, які використовуються для оплати за будь-які товари та послуги;
( приватні комерційні ( цільові картки), які використовуються для оплати за певні послуги (наприклад, картка для мережі ресторанів, готелей, супермаркетів, заправочних станцій ).
За охватом території дії картки бувають:
( міжнародні, дія яких розповсюджується на кілька держав;
( національні, дія яких обмежена рамками певної держави;
( регіональні, які використовуються лише у певних регіонах держави;
( локальні, дія яких обмежена рамками однієї установи.
За терміном використання картки бувають:
( обмежені певним терміном дії ( іноді з можливістю пролонгування);
( необмежені в терміні дії.
6.4. Учасники системи картковихрозрахунків та їх взаємодія
При виконанні розрахунків за допомогою карток в системі беруть участь: держателі (власники) карток, банк-емітент, торговельні установи та заклади сфери послуг, банк-еквайр, процесинговий центр.
Держателі карток — це фізичні особи, які за договором з кредитно-фінансовою установою використовують її платіжну картку для оплати в безготівковій формі вартості товарів чи послуг, а також для отримання через банківські установи та банкомати готівкових коштів.
Банк-емітент — установа банку, яка випускає в обіг платіжні картки.
Банк-еквайр — банк, у якому відкриті рахунки підприємств торгівлі та побутового обслуговування населення, що обслуговують держателів платіжних карток.
Процесинговий центр — спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр, який виконує збирання, обробку, зберігання та передачу кредитно-фінансовим установам інформації про необхідність переказу з рахунків осіб-держателів платіжних карток грошових коштів за одержані товари і послуги та інші карткові операції на рахунки осіб, що їх надають.
Розглянемо права та обов’язки учасників платіжної системи з використанням пластикових кредитних карток.
Банк-емітент видає кредитну картку лише після ретельної перевірки фінансового стану та оцінки кредитоспроможності клієнта; відкриває власнику картки спеціальний картковий рахунок для проведення всіх операцій з карткою; кожного місяця надсилає клієнту спеціальну виписку з його карткового рахунку із зазначенням усіх трансакцій, проведених за цей період, а також розмірів заборгованості та визначення термінів її погашення; стягує комісійні та відсотки згідно з встановленими тарифами; виконує авторизацію платежів, даючи відповідь на запит торговця про дозвіл чи заборону на проведення операції; бере на себе зобов’язання щодо оплати рахунків торговельних підприємств за операції, виконані з використанням карток з відрахуванням комісійних (дисконту).
Власник картки для придбання картки укладає з банком-емітентом відповідну угоду, в якій бере на себе зобов’язання сплачувати борги та відсотки по них згідно з визначеними в угоді умовами.
Торговельне підприємство зобов’язується приймати картки як платіжний засіб розрахунку за товари та послуги і проводити авторизацію (отримувати дозвіл на трансакцію) в передбачених домовленістю випадках; зобов’язується вилучати картки при підозрі, що покупець не є її власником; надавати банку торговельні рахунки, оформлені з використанням карток.
Функціями процесингового центру є: розробка стандартів та правил ведення операцій; забезпечення належного функціонування систем авторизації і розрахунків; обмін фінансовою інформацією і переведення комісійних виплат між учасниками системи; дослідження і аналіз функціонування системи; розробка нових платіжних продуктів; реклама і просування продукту на ринок.
Банки-еквайри укладають договори з різними торговельними організаціями на прийом від клієнтів пластикових карток певного типу як платіжного засобу; виконують обробку торговельних рахунків; зараховують суми з торговельних рахунків на рахунки закладів торгівлі; передають інформацію про проведені операції до банків-емітентів через процесингову компанію. Банк-емітент після отримання інформації про виконані трансакції знімає кошти з рахунків клієнтів-власників карток і перераховує їх через процесинговий центр банку-еквайру. В окремих випадках функції банка-еквайра може виконувати банк-емітент.
У системі електронних роздрібних банківських послуг може в деяких випадках існувати ще третій — розрахунковий банк. Він може використовуватись для проведення розрахунків в системі між банком-еквайром та банком-емітентом. Наявність розрахункового банку в системі не є обов’язковою.
Схему взаємодії учасників платіжної системи з використанням пластикових карток наведено на рис. 6.2.
Є два режими взаємодії банку-емітента і процесингового центру off-line і on-line.
Режим off-line є найбільш простим і недорогим для банку-емітента та процесингового центру. Банк дозволяє процесинговому центру ведення бази даних по картках, рахунках і лімітах клієнтів банку. У встановлені домовленістю сеанси зв’язку банк передає в процесинговий центр доручення на внесення змін в базу даних процесингового центру. В свою чергу з процесингового центру банк отримує звіти щодо операцій клієнтів банку, виконаних по картках. Відповідальність за авторизацію по лімітах клієнтів банку лежить на процесинговому центрі. Доступ до рахунку клієнт має тільки за допомогою картки, а час від моменту внесення коштів на рахунок клієнта до моменту їх надходження в базу

Рис. 6.2. Схема взаємодії учасників карткового проекту
Дуги на рис. 6.2 позначають такі процеси:
1 — оформлення і видача картки клієнту;
2 — надання картки для оформлення покупки чи оплати послуг;
3-4 — запит на авторизацію;
5-6 — результати авторизації;
7 — передача товару та чека на нього власнику картки;
8 — передача чеків на куплені товари;
9 — зарахування коштів за куплені товари на рахунок торговельного закладу;
10—13 — розрахунки банка-емітента з банком-еквайром за проведені трансакції;
14 — надання виписки про проведені трансакції;
15 — розрахунки власника картки з банком-емітентом.
даних процесингового центру становить декілька годин. Тобто банк отримує інформацію про проведені за день операції лише після його завершення і дебетує рахунок клієнта за підсумком всіх здійснених за день трансакцій.
При взаємодії банку з процесинговим центром в режимі on-line банк устатковується спеціальним обладнанням та програмним забезпеченням і підключається до мереж передачі даних або з’єднується з процесинговим центром виділеним каналом. Банк самостійно веде базу даних карток, рахунків та лімітів і виконує процес авторизації платежів. У цьому випадку банк має можливість керувати рахунками клієнтів і здійснювати їх дебетування в режимі реального часу. Крім того, банк оперативно може виконувати блокування карток і рахунків.
Банк-еквайр може взаємодіяти з процесинговою компанією також у двох режимах: off-line і on-line.
6.5. Смарт-картки та їх характеристика
Смарт-картка — це пластикова картка з мікросхемою та мікропроцесором. Мікропроцесор і мікросхема дуже маленькі, а тому їх часто називають «чіпом» комп’ютера; ще такі картки отримали назву «Smart-Cards».
На сьогодні використовуються п’ять основних типів мікросхем для пластикових карток.
До цих мікросхем належать такі:
1. Мікросхеми пам’яті, які підтримують операції запису та читання одиниць інформації. Ці мікросхеми можуть бути використані здебільшого в картках контролю доступу, картках-посвідченнях, медичних картках, електронних гаманцях та в картках, що використовуються в транспортних системах.
2. Мікросхеми захищеної пам’яті, які на відміну від попередніх, мають лічильник одиниць інформації. Вони використовуються переважно в телефонних картках.
3. Мікроконтролери — це мікросхеми з центральним процесором, які можуть самостійно проводити обчислення. Використовуються дуже широко в різних карткових проектах, зокрема в банківських системах.
4. Криптоконтролери відрізняються від мікроконтролерів наявністю співпроцесора, який підтримує криптографічні функції. Найбільш захищені на сьогодні пристрої для збереження та обробки інформації.
5. Безконтактні мікросхеми призначені для обміну інформацією з читаючим пристроєм без безпосереднього контакту. Безконтактні мікросхеми дають змогу не лише зчитування, а й запису інформації. Використовуються в транспортних системах та системах контролю доступу (зокрема автоматизованих прохідних та ін.). Безконтактна картка може бути багатофункціональною і використовуватись для кількох цілей, наприклад для контролю за доступом співробітників, для сплати за харчування в офісних автоматах та для фіксації в ній нарахованої заробітної плати.
У разі використання карток з магнітною смужкою для авторизації платежу необхідно в режимі on-line або по телефону зв’язатися з банком чи процесинговим центром для отримання дозволу на виконання трансакції. Основна проблема, що постає при цьому, — це забезпечення надійного, захищеного і недорогого зв’язку, що не завжди є можливим.
Перевагу тут мають смарт-картки, у яких для отримання дозволу на проведення платежу не потрібно зв’язуватись з банком-емітентом чи процесинговим центром. Дозвіл на платіж дає сама картка при її контакті з терміналом торговельного закладу. При цьому різко скорочуються витрати на забезпечення виконання платежів, оскільки в цьому разі засоби зв’язку не відіграють такої ролі, як у випадку з картками з магнітною смужкою. Схему розрахунків з використанням смарт-карток наведено на рис. 6.3.

6.5. Схема розрахунків з використанням смарт-картки (СК)типу «електронний гаманець»
Як розрахунковий засіб чіп-картка може використовуватись і як електронний гаманець, який може бути анонімним або з PIN-кодом.
Нині в Європі існує близько 20 різних схем роботи з картками типу «електронний гаманець». Розглянемо використання смарт-карток на прикладі двох систем Mondex і Proton.
Система Mondex — це англійська система використання карток з мікропроцесором як електронних грошей, яка була запущена у 1995 р. На картку заноситься певна сума коштів, які вважаються електронною готівкою. Електронні гроші можна переводити з картки клієнта на картку торговця. В свою чергу, торговець кошти із своєї картки може перерахувати на свій банківський рахунок. Для цього використовуються спеціальні пристрої Mondex-сумісні телефони. Це дає змогу робити електрон-ні перекази грошей між суб’єктами платіжної системи у будь-яке місце світу з використанням телефонних ліній зв’язку. Телефон також є своєрідним персональним банкоматом, який може з банківського рахунку переводити на картку електронну готівку. В системі Mondex кошти з банківського рахунку можна зараховувати на картку не відразу, а спочатку занести їх на портативний пристрій — Mondex wallet, який відіграє роль гаман-ця. Цей пристрій може виконувати деякі прості операції щодо перерахування коштів з картки на картку, зміну РІN-коду, але основне його призначення — зберігання коштів, які зняті з рахунку банку, і в разі необхідності переведення їх певними сумами на картку. Цим самим підвищуються захист та безпека системи.
У системі Mondex не передбачається бухгалтерський контроль за операціями з електронними грошима, але є певний ліміт суми трансакцій, що виконуються за допомогою цих грошей.
Істотним недоліком системи Mondex є відсутність централізованого контролю за емісією електронних грошей. Як правило, право імітувати готівку має лише центральний банк. В даному випадку функція емітування електронних грошей дозволяється комерційному банку.
Система Proton — це бельгійська система, розроблена консорціумом Banksys, до складу якого входять 70 бельгійських фінансових організацій. Ця система розроблялась як національний електронний гаманець, який дозволив би виконувати основні види платежів у магазинах, автоматах, громадському транспорті, за телефонні розмови в телефонах-автоматах, за парковку автомобілів. У Бельгії емітовано більш як 3,8 млн карток типу Proton. Крім того отримано ліцензії на впровадження цієї системи більш ніж в 16 країнах.
При занесенні коштів на картку дебетується рахунок клієнта і водночас кошти перераховуються в єдиний по всій країні резервний фонд. Процедура обов’язкового резервування є гарантом повернення коштів тим торговельним закладам та організаціям, які приймають до оплати картки, а також контролю за емісією, яка не дозволяє емітувати нічим не забезпечені електронні гроші.
Картки в системі Proton є анонімними, тобто не потребують введення РІN-коду. Всі дебетові операції виконуються в режимі of-line. Дані про виконані трансакції передаються у процесинговий центр або самим терміналом чи оператором через модем, якщо термінал не підключений до каналів зв’язку. Кошти на рахунки торговців надходять з резервного фонду.
Власники таких карток мають портативний пристрій, який вмонтований у футляр для картки чи має вигляд брелка, для зчитування залишку на картці. Всі торговельні та інші заклади, які приймають цей вид карток, обладнані спеціальними терміналами для зчитування та дебетування картки клієнта.
Відомі ще такі карткові проекти щодо використання електронного гаманця, як VISA Cash та Clip. Мікропроцесорна картка VISA Cash — це електронний гаманець для розрахунку за невеликі покупки, який не передбачає наявності у клієнта рахунку для обліку карткових операцій. Мікропроцесорна картка Clip –це продукт компанії «Europay», яка також виконує роль електронного гаманця і призначена для виконання неавторизованих платежів на невеликі суми.
Існуючі на сьогодні в Європі системи з використанням електронного гаманця є переважно внутрішніми, тобто такими, що не виходять за межі країни. У зв’язку з переходом країн європейського союзу на використання єдиної валюти євро постала проблема прискорення розробки єдиних стандартів на картки типу електронного гаманця. Це дасть змогу спростити використання єдиної європейської валюти в системі міжнародних платежів. Банківська картка стане зручним інструментом в переході від національних валют до єдиної валюти євро.
Перед Європейським Комітетом із стандартів (European Commеttee for Banking Standards, ECBS) поставлена задача розробки міжнародних стандартів на використання смарт-карток. Проблема полягає в забезпеченні операційної сумісності карток різних країн, визначенні довжини ключів захисту, вибору систем шифрування. В основу систем шифрування ECBS покладено асиметричну систему шифрування, побудовану на алгоритмі RSA.
Використання смарт-карток як електронного гаманця — це не єдиний напрям розвитку технології мікропроцесорних карток. Зараз розробляються гібридні картки, які об’єднували б у собі дві технології: технологію карток з магнітною смужкою та технологію мікропроцесорних карток.
6.6. Стан впровадженняплатіжних карткових систем в Україні
Є два напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунку з фізичними особами:
1. Створення національної системи розрахунку платіжними картками на основі смарт-карток.
2. Впровадження пластикових карток міжнародних карткових платіжних систем.
Крім того, деякі комерційні банки, зокрема Україна, Укрсоцбанк, Промінвест та інші, мають свої локальні системи обслуговування клієнтів на основі карток з магнітною смужкою.
Розглянемо перший напрям робіт, пов’язаних із створенням національної системи розрахунку платіжними картками.
В Україні розроблена Програма впровадження Національної платіжної системи масових електронних платежів, яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 18 від 28.01.1997 р. Національна платіжна система масових електронних платежів — це система безготівкових розрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги здійснюються за допомогою банківських платіжних карток. Для здійснення таких операцій банк повинен отримати ліцензію НБУ.
На першому етапі заплановане впровадження лише дебетових карток для розрахунків з фізичними особами. Використовувати кредитну картку як платіжний засіб при нинішній економічній ситуації в Україні поки що не доцільно. Маючи дебетову картку, клієнт може використовувати для платежів лише ту суму, яка є на спеціальному рахунку дебетової картки. Але слід зазначити, що при наданні банком можливості користуватись овердрафтом, дебетна картка може стати кредитною.
В Україні планується застосовувати картки з мікропроцесором і впровадити в першу чергу такий вид платіжної картки, як електронний гаманець.
Щоб проводити розрахунки з використанням цього типу карток, необхідно створити певну інфраструктуру, яка забезпечить взаємодію учасників платіжної системи.
Для цього потрібні такі елементи:
1. Картки з мікропроцесором.
2. Касові термінали в торговельних закладах, що зчитують інформацію з пластикових карток, накопичують її та проводять розрахунки.
3. Банківські автомати для оновлення сум.
4. Картка торговця, на якій будуть накопичуватись транзакції про куплені товари.
5. Система обробки інформації в банках.
6. Процесинговий центр, який буде забезпечувати маршрутизацію платежів та взаєморозрахунки в системі.
Касовий термінал виконує такі функції:
— встановлює контакт між двома картками — покупця і торговельного закладу;
— дає можливість покупцеві вводити свій PIN-код (персональний ідентифікаційний код), друкувати і видавати паперову квитанцію про зроблену покупку;
— після ідентифікації PIN-коду з картки покупця на картку торговельного закладу заноситься інформація про вартість покупки. При цьому відповідна сума дебетується на картці покупця і кредитується на картці торговельного закладу;
— вести для торговельного закладу облік проведених операцій;
— виконувати зв’язок з банком, під час якого зчитується інформація з картки торговельного закладу і відповідні суми зараховуються на розрахунковий рахунок торговельного закладу.
Планується використання анонімних карток типу «електронний гаманець». PIN-код може використовуватись лише як засіб закриття картки для того, щоб нею ніхто не міг скористатися.
Зарахування коштів на «електронний гаманець» можна буде здійснити шляхом внесення готівки в банк або зняти кошти з спеціального рахунку клієнта банку і перерахувати на загальний рахунок електронного гаманця. Функції перерахування грошей в системі між банками-емітентами та банками-еквайрами торговельних закладів будуть виконувати розрахункові банки. Інформація з картки торговельного закладу буде передаватись в розрахунковий банк, там аналізуватись, а потім виконуватиметься проведення на рахунку електронних гаманців банків-емітентів, в результаті якого кошти з відповідних рахунків банків-емітентів перераховуватимуться на рахунки торговельних закладів. Для виконання таких операцій потрібен процесинговий центр, що має виконувати функції авторизації та маршрутизації платежів. Постановою Правління НБУ № 18 від 28.01.1997 р. Національний банк України визначено розрахунковим банком за операціями із застосуванням карток типу «електронний гаманець». Тобто НБУ виступає гарантом розрахунків між платниками й одержувачами коштів.
Банки можуть організувати обслуговування безготівкових розрахунків з фізичними особами за допомогою карток двома способами — випустити власні картки чи приєднатися до існуючої системи обслуговування. Створення власної систе-ми може бути прибутковим лише для великих банків та міжбанківських об’єднань, але і їм важко конкурувати з провідними світовими асоціаціями. Невеликим кредитним закладам нераціонально створювати власну систему з таких причин: важко автоматизувати всі операції; неможливо економічно ефектив-но впровадити більшість додаткових програм, що здійснюються великими фірмами (маркетинг, 10% скидки і т. ін.). Тому більшість банків приєднуються до однієї з існуючих міжнародних карткових систем — EuroCard, MasterCard, Visa чи American Express. Виходячи з цього другим напрямом використання пластикових карток в Україні є впровадження міжнародних карток.
В Україні діє Положення про впровадження пластикових карток міжнародних пластикових систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджене Постановою Правління НБУ № 37 від 22.02.1997 р.
Українські провідні банки (більше 20) є членами (принциповими чи асоціативними) міжнародних платіжних карткових систем VISA та EUROPAY і агентами American Express. Ці банки мають право випуску дебетових та кредитних карток й створюють інфраструктури щодо їх обслуговування. Деякі банки, такі як Аваль, Промінвест, Приватбанк, Перший Український Міжнародний банк створили власні процесингові центри. Компанія «Український процесинговий центр» надає послуги тим банкам, які не мають власного процесингового центру.
Поставлена задача розробки інтегрованої карткової платіжної системи, яка забезпечувала б потреби національної платіжної системи обслуговування населення з використанням пластикових карток та була відкритою для взаємодії з міжнародними платіжними системами.
Функції міжнародного процесингового центру в інтегрованій картковій платіжній системі буде виконувати НБУ, він же буде відповідальним за створення загальної нормативної та законодавчої бази, а також уніфікованої технології обробки внутрішніх транзакцій.
НБУ, який кожен день має можливість відстежувати реальний стан кожного комерційного банку України, буде виступати гарантом у міжнародних карткових проектах. Це дасть змогу використовувати існуючі резервні і страхові фонди, які є на коррахунках банків, і не створювати відповідні фонди згідно з правилами міжнародних карткових асоціацій, які є значно більшими.
НБУ пропонує міжнародним картковим асоціаціям виконувати також функції розрахункового банку по внутрішніх розрахунках з резидентами.
Функціонування міжбанківського процесингового центру буде здійснюватись на базі системи ТОРАZ, яка є розробником VISA, і компанії OAZIS.
Переваги впровадження системи ТОРАZ полягають у тому, що маршрутизація, авторизація і взаєморозрахунки по внутрішніх платежах будуть виконуватись не за кордоном в центрах VISA чи EUROPAY, а в Україні. Це дасть змогу значно зменшити ризики, істотно зменшити розміри гарантійних фондів і розмістити їх у банках України.
Контрольні питання
1. Які переваги при розрахунках надає пластикова картка?
2. Які види банківських послуг можна отримати за допомогою пластикової картки?
3. В чому полягає процедура авторизації платежу?
4. Що таке PIN — код? Які існують способи його перевірки?
5. Яка інформація записується в стоп-файл?
6. Які дані зберігаються на пластиковій картці?
7. Як класифікуються картки за функціональною ознакою?
8. Як класифікуються картки за способом використання?
9. Схарактеризуйте основних учасників системи карткових розрахунків.
10. Які функції покладаються на процесинговий центр?
11. Що представляє собою смарт-картка та які переваги вона надає учасникам системи карткових розрахунків?
12. Схарактеризуйте картку типу «електронний гаманець», її особливості та сферу застосування.
13. Схарактеризуйте стан та перспективи впровадження платіжних карткових систем в Україні.