ТЕМА 1: Суть корпоративного управління та економічна роль господарських товариств.
Суть і економічна природа УКК.
Корпорація як тип організації підприємницької д-ті.
Суть господарських товариств і умови їх виникнення.
Основні економічні риси госп. товариств корпоративного типу.
Формування і розвиток корпоративних відносин в Україні.
Управління корпоративним капіталом являє собою процес регулювання власником руху його корпоративних прав з метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації і можливість спекулятивних операцій корпоративними правами.
Головною метою є отримання прибутку, яку називають дивідендом.
Дивіденд – це частина прибутку, яка приводиться на користь власника корпоративних прав емітованих юридичною особою внаслідок розподілу частини їх прибутку.
УКК не є відірваним від загального менеджменту, а є його базовим елементом, і визначає погодження відносин власників і менеджерів.
УКК виділилось на певному історичному етапі соціально-економічного розвитку, коли відбувалось виокремлення функцій управління від власності, і коли почали виникати організаційні форми господарювання, що отримали назву АТ або корпорацій. Тому корпоративне управління в системі загального менеджменту спрямоване на отримання кінцевого результату, яким є найбільш оптимальне узгодження інтересів суб’єктів відносин – власників, менеджерів, працівників, суспільства.
Водночас таке управління багато в чому залежить від середовища, яке створюється в результаті цілеспрямованої діяльності державних органів із законодавчо-нормативного забезпечення корпоративної діяльності.
Певну роль у корпоративному регулюванні відіграють фінансові посередники, ринки, громадськість.
2. Слово «корпорація» походить від лат. Corporattio (об’єднання, співтовариство) та означає об’єднання, союз, що створюється на основі професійних або станових інтересів.
Природа корп. власності не є простою, і відповідно корп.. управління як категорія також являє собою складну систему економічних відносин, яка включає багато внутрішніх і зовнішніх елементів.
Таке поняття як корп.. власність не використовується в законодавчо-правовій базі України,хоча знайшли застосування поняття корпоративний капітал і корпорація.
Реалізація корп.. прав не здійснюється сама по собі відірвано від інших об’єктів управління.
Предметом корп.. управління є 2 рівні: корпоративні підприємства та форми і методи державного регулювання корпоративного сектору.
Слід враховувати важливу роль, яку відіграє регуляторне середовище, що створюється в результаті цілеспрямованої діяльності державних органів і законодавчо-нормативного забезпечення корп.. діяльності.
Крім того, практично в усіх країнах існує державний сектор, яким потрібно ефективно керувати, а частина цього сектора підпадає під поняття корпорації.
Відповідно до ЗУ «Про підприємства» корпорації – це договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Об’єктами корп.. управління обов’язково є АТ, а також частина ТОВ, в яких управління відірване від власності. Також об’єктами корп. управління виступають корп. Права цих товариств.
Для визначення суті корп. управління потрібно враховувати інтереси власників корп. прав, однак ці інтереси досліджуються через розвиток і функціонування корпорацій як об’єктів управління.
Об’єднання капіталів домінує майновий елемент. Для участі в них необхідно зробити майновий внесок.
Слід мати на увазі, що не всі господарські товариства підпадають під поняття корпоративних. До них не належать ПП, а також такі товариства, як повне та командитне, оскільки тут немає жорсткого розмежування власників та управлінців і не існує обмеженої відповідальності.
Дискусійним залишається рол товариств з додатковою відповідальністю, віднесення їх до об’єднання капіталів і в цілому до корпорації .
Крім того, своєрідними об’єктами управління є державні підприємства, в деяких випадках і видах мають риси притаманні корпорації.
3. СУТЬ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ ТА УМОВИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ
В цілому господарські товариства визначаються як підприємства, установи та організації створені об’єднанням капіталів та підприємницькою діяльністю груп, осіб (фіз.. та юр., державних органів)для спільного господарювання. Тому суть господарських товариств полягає в тому, що вони функціонують на об’єднаному капіталі. Господарські товариства виникли як відповідь на зростаючі потреби економіки, перед усім на основі нагромадження лихварського капіталу внаслідок розвитку торгівлі, переростання ремісничими цехами об’єктивних обмежень за масштабами виробництва і перетворення їх у товариства.
Метою створення господарських товариств була консолідація (обєднання) капіталів для вирішення особливо складних завдань які були не під силу окремим підприємствам.
Другим важливим чинником було зменшення економічних ризиків для їх учасників.
Об’єктивними умовами формування господарських товариств були зростаючі масштаби бізнесових завдань і можливості отримувати внаслідок функціонування об’єктивних капіталів дуже високі прибутки.
Господарські товариства у своєму розвитку пройшли певну еволюцію, оскільки їх учасниками спочатку були переважно фізичні особи, потім засновниками і учасниками господарських товариств стали також юридичні особи, окремі підприємства і державні органи.
Щодо України, то формування акціонерного капіталу відбувалося у рамках Російської імперії, де його розвиток був започаткований заснуванням у 1757 році російської у Константинополі торгової компанії.
Розвиток господарських товариств відбувався досить повільно, оскільки більш ніж через 100 років після заснування першого АТ у 1860 році їх налічувалося близько 100 з капіталом приблизно 350 млн.рублів.

4. Основні економічні риси господарських товариств корпоративного типу
Основними економічними рисами господарчого товариства корпоративного типу є такі:
об*єднання капіталів та обмеження економічного ризику для окремих учасників,
Поєднання різних економічних можливостей, капіталів, умінь, знань,ідей
Розмежування капіталів та економічної діяльності
Жорстке відокремлення власності господ товариства і власності його учасників
Обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв,часток) з т-тв
Обмеження екон ризиків в АТ та Тов пов*язане з тим, що учасники відповідають за зобов*язаннями т-ва лише своїми корпоративними правами. Т-во не може вимагати від інших ніяких додаткових внесків і кредитори т-тва не можуть мати до них ніяких претензій. За умовами функціонування такого товариства економічний зв*язок між т-твом як юридичною особою і його учасник купує акції або придбає пай.
Цей зв*язок переривається коли учасник відчужує свої корпоративні права. При цьому створення таких господарчих товариств має переважно добровільний характер. Крім того, в АТ є розмежування реального капіталу і цього самого капіталу,представленому у вигляді ЦП. АТ та ТОВ являють собою корпоративні права, майно яких складається з часток їх учасників.
Проте в деяких є можливість заснування такого виду господарчих т-тв одним учасником. З 2004 року один учасник може бути в АТ і ТОВ та п-вах з додатковою відповідальністю і в Україні. Таке положення встановлене Кодексом України.
5. Формування та розвиток корпоративних відносин в Україні
Аналіз статутних документів вітчизняних АТ свідчить про наявність у багатьох з них таких недоліків, як нечітке визначення компетенції різних органів управління товариством; відсутність механізмів контролю акціонерів за діями правління; дієвого та оперативного механізму зміщення членів та голови правління з їх посад у разі зловживання своїми повноваженнями; нерозуміння ролі спостережної ради товариства і не розкриття внаслідок цього всіх потенційних можливостей цього органу; відсутність нормативного регламентування багатьох процедур, що виникають у процесі діяльності органів товариства тощо.
Ревізійна комісія створюється для контролю за фінансово-господарською діяльністю правління товариства. Найяскравішими ознаками недосконалості вітчизняної системи корпоративного управління є юридична незахищеність прав акціонерів, відсутність належного контролю за діяльністю правлінь і посадових осіб акціонованих підприємств. Унаслідок цього збільшується кількість так званих акціонерних зловживань при створенні та функціонуванні АТ.
Можливе скоєння злочинів шляхом заснування фіктивного АТ, коли через відкриту підписку на акції залучається капітал (увесь або його частина), який потім вилучається з фондів цього АТ у вигляді внесків до статутного фонду інших підприємств. У результаті консолідований у такий спосіб інвестиційний капітал привласнюється керівництвом псевдотовариства. Поширені на ринку цінних паперів України зловживання, пов'язані з отриманням прибутку через коливання вартості цінних паперів.
При цьому можуть використовуватися такі протизаконні методи:
імітація фінансової неспроможності (банкрутства); політика безпідставної невиплати дивідендів або явно заниженої їх виплати; поширення недостовірної інформації в трудовому колективі АТ щодо постійного зниження ринкової вартості акцій їх підприємства (це призводить до падіння курсу акцій, що, у свою чергу, створює сприятливі умови для скуповування зацікавленими особами цих акцій);
підкуп державних чиновників з метою заарештувати на певний термін рахунки АТ.
Отже, в Україні існує багато різноманітних способів незаконного отримання коштів (або акцій) зацікавленими особами керівництва АТ. Тому вдосконалення вітчизняної системи корпоративного управління має сприяти обмеженню можливостей «акціонерних зловживань». Ураховуючи досвід побудови системи корпоративного управління у США, Німеччині та інших розвинених країнах, а також внутрішні особливості розвитку акціонерної форми господарювання в країні, доходимо певних висновків.
Зовнішні механізми контролю за діяльністю корпорацій в Україні недосконалі, що потребує багато часу на їх розвиток. Недостатньо розвинений вторинний фондовий ринок ускладнює застосування акціонерами такого засобу впливу на керівництво корпорацій, як продаж акцій. Загроза поглинання або банкрутства, що призводить до втрати менеджерами постів, які вони обіймають, так само ще не стала дієвим засобом тиску на керівників підприємств. Нині, по суті, єдиним реальним механізмом, що здатний стимулювати менеджерів діяти в інтересах власників капіталу, є прямий контроль акціонерів на основі використання права голосу на зборах і представництва в правлінні АТ. Отже, ефективність корпоративного управління потрібно підвищувати шляхом застосування внутрішніх механізмів контролю. В Україні прямий контроль акціонерів має посилюватися передусім на основі концентрації власності, за рахунок зменшення загальної кількості акціонерів,' але збільшення кількості домінуючих акціонерів - власників великих пакетів акцій. Наявність останніх або групи акціонерів зі схожими інтересами слід вважати необхідною (але не достатньою) умовою ефективного контролю за діяльності менеджерів у сучасних умовах.
Великий внесок у формування цивілізованих корпоративних відносин у країні зробила ДКЦПФР. До основних її завдань у цій сфері належать:
• формування та реалізація єдиної державної політики щодо корпоративного управління, сприяння відповідності національного корпоративного законодавства міжнародним стандартам;
• державне регулювання і контроль за випуском та обігом цінних паперів, дотриманням законодавства в цій сфері;
• захист прав акціонерів шляхом вжиття заходів щодо запобігання порушенням законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій у межах повноважень комісії.
Аналіз сучасного стану корпоративних відносин в Україні засвідчує, що підвищення ефективності корпоративного управління залежить від багатьох чинників:
активної ролі держави як найбільшого засновника, власника та продавця акцій;
організації відповідно до вимог законодавства України роботи з АТ, які мають державні пакети акцій;
створення ефективної системи управління державними пакетами акцій (паями, частками) у всіх господарських товариствах, особливо в ЗАТ;
підвищення ролі спостережних рад у корпоративному управлінні та представників держави у спостережних радах;
зменшення кількості акцій у власності держави, чисельності акціонерів і консолідації пакетів акцій;
підвищення вимог акціонерів до керівництва АТ щодо ефективності його діяльності;
досягнення балансу інтересів між: великими акціонерами, що контролюють АТ;
підвищення ефективності діяльності та прибутковості АТ;
Тема 2. Особливості організації функціонування підприємств
Корпорація як тип організації п-цької д-сті та поняття АТ.
АТ виникли в період первісного накопичення капіталу і набули значного поширення в епоху домонополістичного капіталізму. Нині АТ є основною організаційно-правовою формою капіталістичних п-ств та монополій у всіх сферах економіки розвинутих країн. На сучасному етапі АТ є не лише формою централізації власних капіталів, а й засобом мобілізації збережень населення для перетворення їх у капітал.
АТ це п-ство, або товариство, яке має статутний фонд поділений на визначену к-сть акцій однакової номінальної вартості і в свою чергу несе відповідальність за зобов’язаннями майном товариства.
Існує 2 види АТ:
ВАТ – є товариство, акції якого можуть розповсюджуватись через відкриту підписку та купівлю –продаж на біржі.
ЗАТ – є АТ, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись через підписку і продаватись на біржі.
Фінансові особливості створення і діяльності АТ: створюються шляхом заснування або реорганізації існуючої юр. особи та діють на підставі установчого договору та статуту.
Визначаючи категорію особливостей оподаткування АТ необхідно взяти до уваги що в Укр. для АТ існують такі ж самі умови оподаткування що і для п-ств інших організаційно-правових форм.
Особливості оподаткування стосуються тільки дивідендних виплат та операцій з ЦП.
При інвестуванні в АТ щодо валового доходу емітента, які є об’єктом оподаткування не включаються кошти, або вартість майна, що надходять емітенту як прямі і-ції , або реінвестиції в корпоративні права.
Реорганізація АТ.
Д-сть АТ припиняється шляхом його реорганізації або ліквідації.
1. Злиття - утворення нового АТ шляхом передання йому всіх прав повноважень 2-х або більше АТ
2. Приєднання – припинення д-сті одного або кількох АТ з передання прав та обов’язків іншому товариству.
3 Поділ- припиненні д-сті АТ з передання усіх його прав і обов’язків новоствореним товариствам відповідно до розподільного балансу з визначеним порядком конвертації акцій АТ.
4 Виокремлення – створення одного або кількох товариств з переданням частини прав і обов’язків АТ що реорганізується, без припинення д-сті останнього.
3.С-ми управління фінансами корпорацій.
С-ма корпоративного управління що формується в Укр. де основну роль в управління КК відіграють емітенти інвесторів держава. До компетенції вищого органу(загальні збори акціонерів) відносяться :
- внесення змін до статутного товариства, у тому числі зміна розміру його страт. кап.
- обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та ін. органів товариства.
- затвердження річної фін. звітності і розподіл прибутку, збитку товариства.
- рішення про ліквідацію товариства.
Формування та розвиток корпоративних відносин в Укр..
Ефективність корпоративного управління потрібно підвищувати шляхом застосування внутрішніх механізмів контролю. В Укр. прямий контроль акціонерів має посилюватись на основі концентрації власності за рахунок зменшення заг. к-сті акціонерів, але збільшення к-сті домінуючих акціонерів – власників великих пакетів акцій.
Аналіз сучасного стану корпоративних відносин в Укр.. засвідчує що підвищення ефективності управління КК злежить від багатьох чинників:
активної ролі держави як найбільшого засновника власника та продавця акцій.
Організації відповідно до вимог законодавства Укр.. роботи з АТ які мають держ. Пакети акції.
Створ ефективної с-ми управління держ. пакетами акцій( паї, частки) у всіх господарських товариствах, особливо в ЗАТ.
Підвищення ролі спостер. рад у корпор. управлінні та представників держави у спостер радах.
Зменшення к-сті акцій у власності держави, чисельності акціонерів і консолідації пакетів акцій.
Підвищення вимог акціонерів до керівництва щодо ефективності його д-сті.
Досягнення балансу інтересів між великими акціонерами що контролюють АТ
Посилення контролю з боку держ. органів за д-стю АТ
Тема 3 Витрати,дохід і прибуток корпорацій
1. Склад витрат корпорації
З огляду на економічний склад і призначення витрати поділяються на:
1)Витрати на відтворення основного і оборотного капіталу за рахунок власних коштів;
2)Витрати на виробництво і реалізацію продукції.Відшкодовують і реалізують роб. послуг
3)Витрати на соціально-культурні програми(витрати на підвищення кваліфікації роб.,відшкодування за рахунок власних коштів підприємства і прибутки)
Усі витрати підприємства поділяються:
За елементами витрат, що входять до собівартості на:
матеріальні
витрати на оплату праці
виплати соц.. заходи
амортизаційні відрахування і інші витрати
2) за джерелами покриття
2.1 власних і залучених джерел
2.2 бюджетних коштів
2.3 позичених, кредитних ресурсів
Втрати що за економічним змістом і призначенням відносять на виробництво і реалізацію продукції робіт і послуг є собівартістю.
Види собівартості продукції:
Цехової, що складається з центрами відповідальності
Виробничої, що включає сукупність усіх витрат пов’язаних з виготовленням продукції
Торгівельної, що поєднує всі витрати на збут продукції робіт та послуг
Повної, що включає витрати на виробництво та реалізацію продукції
Крім того усі витрати поділяються на:
Умовно постійні (що не залежать від обсягів виробництва і реалізації продукції робіт послуг)
Умовно змінні (що залежать від даних обсягів)
Поточні, капітальні
Основні, допоміжні
Групування елементів витрат:
Матеріальні витрати
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні витрати
Амортизаційні відрахування
Операційними витратами є:
Це втрати пов’язані з наданням за плату у тимчасове користування
З наданням прав за плату, що виникає з патентів на винаходи
Витрати пов’язані з участю у статутних капіталах інших організацій
Витрат пов’язані з вибуттям продажем та іншим списанням основних засобів та інших активів відмінних від грошових коштів крім іноземних валютних товарів і продукції
Відсотки, що сплачується організаціїю за надання їй кредитів, позик

2. Виручка (дохід організація)
Виручкою (доходом) організації підприємства визначається збільшення економічних вигод в результаті надходження активів і погашення зобов’язань що призводить до збільшення капіталу цієї організації або підприємства за винятком учасників власників майна.
Виручка складається з таких доходів:
Дохід від звичайних видів діяльності
Інші операційні доходи
Інші позареалізаційні доходи
Інші надзвичайні доходи
Доходами організації не визначаються надходження у вигляді:
Сум податку на додану вартість
Акцизів
Податку на прибуток
Сум за договорами комісії
Сум, що надійшли в порядку попередньої оплати продукції
Авансів у рахунок оплати продукції
Заставних сум, якщо договором передбачено передачу заставного майна заставоутримувачу
При доходах від звичайних видів діяльності є виручка продажу товарів пов’язаних з виконанням робіт і надання послуг.
3. Цінова політика організації та її вплив від реалізації продукції.
Цінова політика – це дієвий інструмент укріплення позицій підприємства на товарному ринку, встановлений у процесі розробки рівень цін на продукцію і має безпосередній вплив на величину виручки від реалізації.
Тому сам по собі процес безпосередньої розробки включає:
Вибір ключових цілей формування цінової політики
Оцінка рівня цін на продукцію
Оцінка потенціалу і особливостей товарного ринку
Диференціація цінової політики в розрізі видів продукції і витрат виробництва
Вибір моделей побудови цін на окремі види продукції
Розробка конкретного рівня цін на товари або послуги
При визначенні цін на продукцію під-ву доцільно враховувати такі фактори:
Рівень споживчого попиту на цю продукцію
Еластичність попиту, що склався на ринку на дану продукцію
Можливу реакцію ринку на зміну виробництва конкретних товарів
Заходи державного регулювання цін
На встановлення цін на продукцію використовують такі методи:
Розвиток цін виходячи із собівартості і прибутку
Орієнтація на споживчий попит на продукцію що виготовляється підприємством
Застосування середньогалузевих цін
Орієнтація на ціну продукції, що випускаються підприємствами конкурентами
Типові цінові стратегії поділяються на:
Становлення ціни трохи вище ніж у конкурентів(преміальне ціноутворення)
Становлення цін приблизно нарівні конкурентів(нейтральне ціноутворення)
Встановлення цін трохи нижчих за ціни конкурентів(стратегія цінового прориву)
Для вибору цінової стратегії вдаються до таких заходів:
Оцінка витрат і збут продукції
Уточнення фінансових цілей підприємства і його плану
Вибору потенційних покупців
Визначення маркетингової стратегії
Встановлення можливих конкурентів
Фінансовий аналіз діяльності підприємства
Оцінка державного регулювання ціноутворення
4. Планування прибутку
Прибуток – форма додаткової вартості сформовану в процесі суспільного відтворення для задоволення різних інтересів підприємця і його власника
Функції прибутку
Оціночна
Стимулююча
Зовнішній прояв сутності прибутку виражається в ряді показників доходу основними з яких є:
Балансовий (валовий прибуток) що являє собою різницю між сукупною виручкою (доходом) і сукупними витратами підприємства
Бухгалтерський – різниця між виручкою організації і сумою зовнішніх витрат
Економічний прибуток – різниця між виручкою організації, за відрахування зовнішньої і внутрішньої виручки.
Чистий прибуток – різниця між виручкою організації та явними і неявними витратами.
Оподаткований прибуток – той що підлягає оподаткуванню
Маржинальний прибуток – різниця між виручкою виробництва реалізації робіт і послуг із змінними витратами віднесеними на витрати виробництва
Екстремальний прибуток – разовий прибуток
До основних методів планування прибутку підприємства нележать:
Прямого рахунку
Аналітичний метод
за рівнем базової рентабельності
за рівнем витрат на 1 грн. реалізованї або виготовленої продукції
сумісний, комплексний, як сумісність 1+2
Нормативний
Факторний метод
Економіко-математичний метод
Тема 4: Управління капіталом корпорації. Корпоративні ЦП
Поняття корпоративної власності
Термін «власники» в корпоративній сфері застосовується в кількох вимірах:
- застосовується або стосується учасників або акціонерів. Акціонери є власниками ЦП у вигляді акцій, облігацій і опціонів. Вони є приватною (для юридичних осіб, господарських товариств - колективною) власністю.
- стосується акціонерів де власність корпорації як юридичної особи.
Відносинам акціонерів з товариством характерне те, що інвестування в акції здійснюється на термін існування фірми.
Корпоративні підприємства формують як господарські ланки на основі певних основних та оборотних фондів, які вони використовують з більшою чи меншою ефективністю.
Виробничі і невиробничі фонди господарських товариств формуються на початкових стадіях залежно від угод їх замовників та учасників, які визначають мету діяльності, способи розподілу часток між засновниками і величину початкового капіталу.
В Україні власність господарського товариства вважається колективною і воно є власником:
- майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;
- продукції, виробленої товариством у результаті господ. діяльності
- одержаних доходів
- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
При створенні товариства виникає капітал, який є власністю не окремих акціонерів, а товариства.
Економічна роль СК
Особливість СК є те, що він складається з паїв (часток) учасників.
Поняття «статутний фонд» для економістів є лише тією величиною, яка показує стартові умови, в яких і починало діяти АТ.
До підходів визначення капіталу корпорації їх називають «реальний капітал», іноді «власний капітал»
Капітал, який представлений ЦП АТ отримав назву фіктивного капіталу.
Реальний або власний капітал відрізняється від СК і включає ще додатково резервний фонд, капіталізований прибуток та інші надходження.
Способи формування капіталу АТ
Формування статутного фонду потребує реальної оцінки власників.
Характерна риса СК є: не дозволяється використання кредитних коштів.
Для того, щоб забезпечити безризиковість діяльності товариств з метою покриття різних видатків, які можуть несподівано виникнути в АТ, створюється резервний страховий фонд (в розмірі установлених документів), а також інші фонди, передбачені законом.
4.Суть корпоративних ЦП в Україні
Для економіко-правової суті АТ є чітко визначені відносини власності, оскільки вони мають вплив на управління корпоративним капіталом.
Специфіка корпоративного капіталу виступає в 2 формах:
1. Реального капіталу (основні і оборотні фонди)
2. Капіталу представленого корпоративними правами у вигляді ЦП.
Власником реального капіталу виступає АТ. Власником капіталу – акціонери.
В Україні можуть випускатись і перебувати в обігу такі види ЦП: акції, облігації внутрішніх, республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання країни, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери та похідні цінні папери АТ(ф’ючерси, опціони).
5. Акції, їх види та особливості обігу
В Україні акція – це цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство АТ та право на участь в управлінні ним і розподілі майна при його ліквідації.
Акції поділяються на:
1) Ті що регулюють специфіку отримання прибутку (акції без дивідендів, акції дохідні, акції з гнучкою обліковою ставкою, кумулятивні)
2) За способом котирування і обігу (засновницькі, акції з відстрочкою, зворотні)
3) За особливостями участі в управлінні (преференційні, основні, обмежені, портфельні(золоті)).
В Україні акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими.
Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. За акціями на пред’явника у книзі реєструється їх загальна кількість. Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів і на пріоритетну участь у розподілі майна АТ у разі його ліквідації.
Акціонерний капітал виступає у формі реального майна – основних і оборотних фондів, без яких підприємство не може здійснювати господарську діяльність, а також у формі ЦП.
Функціонування фондів і рух ЦП потребують управлінських дій, тому вони є обов’язковим об’єктом управління корпоративним капіталом.
Тема 5: Ціна капіталу та управління його структурою
1.Визначення вартості капіталу та активів з урахуванням фактора часу
ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ – це ціна,яку корпорація має платити за залучення коштів інвесторів і кредиторів,як джерел фінансування.Визначається відсотковою ставкою,яку необхідно сплачувати за користування капіталом.
Теорія дисконтування.Економ природа коеф дисконтування,який використ для визначення сьогоднішньої тобто дисконтованої вартості значення якого завжди менша за 1.
Сьогоднішня вартість відбиває рух грошових потоків у майбутньому і навпаки,визначення майбутньої вартості доходів дає змогу обчислити теперішню вартість фін ресурсів.Відбувається компаундінг(нарах складних відсотків і накопичення по складних відсотках), може перейти в дисконтування складних відсотків і навпаки.
Категорії:
1.Внутр грошовий потік – рух фондів що складається з нерозподіленого прибутку та амортизації.
2.Нетто грошовий потік – вкл. рух фондів що складається з чистого прибутку, податків і дивідендів та амортизації, за мінусом витрат на інвестиції та поповнення резервів.
3.Вільний грошовий потік – поточний грошовий потік, за мінусом інвестиційних витрат.
Вкладення коштів і отримання доходів - це операції що не збігаються в часі. А час впливає на гроші, вони знецінюються під впливом факторів ризику, інфляції, невизначеності.
КАПІТАЛ корпорації має 3 складові:
1.Власний (акції прості ,нерозподілений прибуток(збиток) )
2.Залучений – у вигляді привілейованих акцій.
3.Позичений
Ціною власного капіталу буде виплата дивідендів по простих акціях, а ціною залученого – виплати по привілейованих акціях, ціна позиченого капіталу – відсоток по кредиту.
2.Методичний підхід до формування капіталу
Процес формування капіталу базується на таких принципах:
1.Облік перспектив розвитку корпорації визнач ефективність її фінансово-господарської діяльності і забезпечення даної стратегії формування капіталу, яке досяг шляхом вкл. до бізнес-плану розрахунків проекту зі створення нового підпр.
2.досягнення відповідальності між обсягами залученого капіталу і активами корпорації, що формується. Загальні потреби в капіталі для створення нового підпр поділ на дві групи: перед проектні і проектні витрати
3.Забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективності його використання.
В пасиві балансу переслідують аналітичні цілі капітал ґрунтується за часом погашення зобов’язання:
1.Короткострокові пасиви – це зобов’язання які покриваються оборотними активами або погашаються в результаті утворення нових короткострокових зобов’язань.
2.Довгострокові пасиви – які мають бути протягом строку що перевищують 1рік.
3.Власний капітал – характеризує джерела власних коштів.
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ характеризується такими позитивними характеристиками:
1.Простотою залучення
2.Більш висока здатність генерування прибутку у всіх сферах діяльності корпорації, оскільки при його використанні зникає необхідність сплати позикового процента за облігаційними позиками.
3.Забезпечення фін стійкості розвитку корпорацій.
4.Формування капіталу – це забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел, що досягається в процесі управл його вартістю і структурою.
5.Забезпечення раціонального використання капіталу в процесі господарської діяльності, реалізація за допомогою максимізації дохідності власного капіталу при фінансових ризиках.
3.Сердньозважена і гарнична вартість капіталу
Капітал корпорацій формується з внутр. і зовн грошових фондів.
ВНУТР ФОНДИ – створ за рах грошових потоків від операц діяльності,а також продажу частин активів.
ЗОВН ФОНДИ - залуч шляхом емісії нових акцій (збільшення власного капіталу), а також у вигляді різних форм позик (емісія облігацій, кредити банків).
Фін чинники що впливають на вибір джерел фінансування:
1.Різна ціна капіталу що залучається з різних джерел.
2.Додаткові витрати пов’язані з емісією корпоративних цінних паперів.
3.Межа зростання частки позикового капіталу зумовлена ризиком втрати платоспроможності.
4. несприятлива кон’юнктура фондового ринку для розміщення ЦП
Організаційно-управлінські чинниками:
1.Розпорошення права власності при появі нових акціонерів
2.Загроза переходу контролю за компанією до іншої.
4.Методи визначення вартості (ціни компанії).
Як правило оцінку вартості майна здійснюють на основі 3 підходів:
1.Дохідного – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникають у результаті використанні майна і можливостей його подальшого продажу.
2.Витратний – заснований на принципах заміни найбільш ефективного використання збалансованості і економічного розподілу.
3.Ринковий – надають перевагу у випадку існування ринку порівняльних об’єктів.Точність оцінки залежить від якості даних про недавній продаж аналогових об’єктів.
5.Методи розрах оптимальної вартості капіталу
На практиці використовують 3 різних підходів до фінансування різних груп активів за рахунок пасивів балансу корпорації:
- При консервативному підході приблизно 50% змінної частини оборотних активів формують за рахунок короткострокових зобов’язань, а інші 50% - стабільна сума оборотних активів і необоротні активи покриваються власним капіталом і довготроковими зобов’язаннями.
- При помірному підході 100% змішаної частки оборотних активів формують за рахунок короткострокових зобов’язань а 100% стабільної постійної частини за рахунок власних коштів.
- При агресивному підході 100% змішаної частки і 50% стабільної частки оборотних активів покриваються за рахунок короткострокових зобов’язань а останні 50% постійної частки оборотних активів і в свою чергу необоротні активи – за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань.