Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування

РЕФЕРАТ
з дисципліни:”Місцеві фінанси”
на тему:
«Характеристика складу податкових та неподаткових надходжень до бюджету»
Виконав:
студент
спец. «Фінанси»
IV курсу I групи
Остапчук О.М.
Перевірила:
Скаковська С.С.

Рівне – 2011
ЗМІСТ
TOC \o "1-3" Вступ.......................................................................................................................................3
1. Сутність доходів Державного бюджету та їх класифікація...........................................4
2. Податкові надходження до бюджету...............................................................................7
3. Склад і структура неподаткових доходів бюджетів.....................................................11
Висновки...............................................................................................................................25
Список використаних джерел……………………………………………….……..…..…27

Вступ
У процесі ринкового реформування економіки важливим є визнання того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибинної перебудови державних фінансів у цілому і бюджету як центральної їх ланки зокрема. Бюджет є не тільки фінансовим планом створення централізованого фонду і перерозподілу державних ресурсів з використанням цілісної системи платежів, обліку і звітності, він – один з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Державний бюджет фактично забезпечує існування країни, розвиток її економіки і культури, соціальний захист населення. Через бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, а також цільового і економного витрачання державних коштів. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів на державному рівні і повсякденної роботи на місцях для забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів та здійснення видатків, постійного аналізу доходів і витрат бюджету, а також їх вплив на економіку.
Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної частини державного бюджету. Велику роль у наповненні дохідної частини бюджету відіграють неподаткові надходження.

1. Сутність доходів Державного бюджету та їх класифікація
Доходи Державного бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.
Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету – від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні – державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.
Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 % .
Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.
Відповідно до ст. 9 Бюджетного кодексу України:
1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
2. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.
3. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження.
4. Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1.1.
Таблиця 1. SEQ Таблиця_1. \* ARABIC 1
Класифікація доходів Державного бюджету
На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори (рис. 1.1). Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий.

Рис. 1. SEQ Рис._1. \* ARABIC 1. Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на доходи Державного бюджету
Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.
Доходи Державного бюджету України включають:
доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
гранти і дарунки у вартісному обрахунку;
міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.
Отже, доходи Державного бюджету залежать від стану економічного розвитку держави, рівня сплати платежів до бюджету, ефективності системи контролю за цими платежами.
2. Податкові надходження до бюджету
Своєчасне наповнення дохідної частини Державного бюджету України є базою розбудови економіки держави та гарантією соціального забезпечення населення. Важливу роль у цьому процесі відведено податковим надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податки є регулятором перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП), вони відчутно впливають на економічні процеси в державі.
Вплив системи оподаткування на розвиток економіки та розмір бюджетних надходжень залежить від фінансово-господарської діяльності підприємств. З одного боку, податковий тиск повинен бути помірним, а з іншого — податкові надходження мають бути стабільними i давати змогу державі виконувати свої функції. Аналізуючи стан економіки в 2004 році, відзначимо, що мобілізація доходів до бюджету відбувалась в умовах певної стабілізації економіки, про що свідчить деяке зростання обсягів виробництва промислової продукції та уповільнення темпів падіння ВВП.
Одним із головних резервів збільшення податкових надходжень до дохідної частини держбюджету є діяльність органів державної податкової служби зі стягнення податкової заборгованості. Заходами примусового стягнення заборгованості додатково забезпечується близько третини всіх надходжень до зведеного бюджету.
Найбільшу питому вагу серед податкових надходжень має ПДВ, який найчастіше піддається критиці. Його взагалі пропонують відмінити або замінити податком з продажу та податком з обігу, непрямими податками, які супроводжуються кумулятивним ефектом. Ставку обкладення ПДВ пропонується зменшити з 20% до 18%. Таке зниження дещо зменшить податковий тиск на споживання, але не приведе до зменшення цін на товари та послуги. Український ринок у таких випадках надто інертний i прикладом цьому є зменшення акцизних ставок.
У країнах ЄС рекомендовано ставку ПДВ не нижче 14 — 20% щодо головних груп товарів. Найвищі ставки ПДВ у Данії та Швеції — 25%, найнижчі — в Люксембурзі — 15%, у ФРН та Іспанії — 16%. У Японії, яка не входить до ЄС, — 3%, а США взагалі не ввели цей податок. Хоча ПДВ відноситься до універсальних акцизів, кількість ставок у різних країнах різна: в Росії — три, Італії — п’ять, у більшості країн, як i в Україні, — дві ставки.
При розрахунку суми податку, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковим зобов’язанням та податковим кредитом) — найбільш поширений у світовій практиці. За такої методики сама додана вартість не розраховується, i тому її не визначено в Законі України «Про податок на додану вартість». На жаль, при визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять непрямі податки: акцизний збір, мито. Таким чином, при розрахунку ПДВ податок нараховується на податок, що порушує принцип оподаткування. Іншим суттєвим недоліком, на нашу думку, є застосування пільгової нульової ставки суб’єктами господарювання, які експортують товари. Це створює можливість фірмам-посередникам, не сплачуючи ПДВ, отримувати бюджетне відшкодування. Немає змін у застосуванні нульової ставки i в проекті Податкового кодексу. Напевно, надходження до бюджету від адміністрування ПДВ збільшилися, якби право на застосування пільгової ставки мали тільки безпосередні товаровиробники.
Ситуація, що склалась в економіці, негативно впливає на надходження до бюджету ПДВ: прямі втрати — оскільки споживання товарів відбувається за межами митного кордону України; крім того, необхідне бюджетне відшкодування. Невраховані бюджетні втрати становлять понад 0,9 млрд. грн.
Після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» Верховна Рада України прийняла ряд законів, які в цілому призвели до забезпечення надходжень до дохідної частини, але сприяли зменшенню частки надходжень ПДВ.
При фінансовій та економічній ситуації, що склалася в державі, із запланованих для ДПА України прогнозних надходжень ПДВ у 2006 році в сумі 7464 млн. грн., за умови стримання відшкодування та посилення контрольно-економічної роботи, очікується надходження ПДВ у розмірі 83% від запланованих.
Другим за обсягом податкових надходжень до бюджету є податок на прибуток підприємств. У багатьох країнах домінуючим серед прямих податків є оподаткування доходів фізичних осіб. Ціла система пільг, які в різних країнах залежно від розвитку та державної фінансово-економічної політики, зменшують надходження від цього податку до бюджету. Зазначимо, що в ряді країн ставка оподаткування прибутку вища, ніж в Україні. Так, в Іспанії — 35%, Італії — 36%. У Німеччині ставка податку (корпоративного) залежить від того, розподіляється прибуток (ставка 36%) чи залишається нерозподіленим (ставка 50%).
В Україні надходження до держбюджету податку на прибуток за 10 місяців в 2000 р. становлять 4597,5 млн. грн. Прогнозні показники з початку року забезпечено на 96,3%, бюджет не одержав 178,6 млн. грн.
Це зумовлено тим, що понад 48% підприємств працюють збитково: сума збитків за 9 місяців поточного року становить 12 млрд. грн., 114 тис. великих i середніх підприємств відобразили в деклараціях про прибуток від’ємне податкове зобов’язання на 21 млрд. грн. А в цілому за рік з цієї причини втрати сягнуть 6 млрд. грн. Це практично 80% з передбачених коштів до бюджету з цього джерела.
На нашу думку, на стабільне надходження податку на прибуток негативно впливають такі чинники.
По-перше, незадовільний стан сплати податку на прибуток підприємствами нафтогазового та енергетичного комплексу. Підприємствами нафтогазового комплексу з нарахованих 806 млн. грн. сплачено лише 464 млн. грн., або 58%. Аналогічний стан на підприємствах НАЕК «Енергоатом»: з нарахованих 215 млн. грн. поточних платежів сплачено лише 12 млн. грн. Це пояснюється тим, що згідно з наказом керівництва НАЕК «Енергоатом» 95% грошових коштів, що надійшли на розрахункові рахунки електростанцій, спрямовуються на нагальні потреби, i тільки 5% — на розрахунки з бюджетом. Так, Рівненською АЕС з нарахованих 60 млн. грн. податку з прибутку сплачено лише 0,6 млн. грн., або 1%, Чорнобильською АЕС — 6,7%, Хмельницькою — 23%, а Південно-Українською АЕС не сплачено до бюджету жодної гривні.
По-друге, продовження дії постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.98 р. № 105 в частині спрямування всіх коштів підприємств вугільної промисловості в першу чергу на погашення заборгованості із заробітної плати. Наприклад, від підприємств вугільної промисловості у Луганській області до бюджету надійшло 40,5 млн. грн., або 20% з належних 199,9 млн. грн., а в цілому підприємствами вугільної промисловості України не сплачено до бюджету податку на прибуток близько 400 млн. грн.
По-третє, через проведення експерименту на 68 підприємствах гірничо-металургійного комплексу, щодо яких передбачено пільгову ставку оподаткування прибутку 9% замість 30%, втрати податку на прибуток за I півріччя 2000 р. становили близько 300 млн. грн. Разом з тим уряд продовжує приймати рішення щодо розширення переліку підприємств, включених до експерименту.
ДПА України неодноразово ставила питання щодо значних втрат бюджету внаслідок законодавчої неврегульованості надходження дивідендів (доходів), нарахованих на акції (паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності. Враховуючи, що в контрольованих державною податковою службою доходах питома вага ПДВ, податку на прибуток та надходжень дивідендів у поточному році становить 73,2%, ні в поточному році, ні в наступному їх не можна вважати надійними джерелами поповнення держбюджету.
Отже, без внесення кардинальних змін до адміністрування діючого податкового законодавства існує реальна загроза забезпечення повноти збору доходів у запланованих обсягах.







3. Склад і структура неподаткових доходів бюджетів
Розділ “Неподаткові надходження” включає чотири групи доходів: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.
Перша група неподаткових надходжень містить доходи від власності та підприємницької діяльності, що обумовлені виконанням економічних функцій державою як власника. Значну суму серед таких доходів складають надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України. Сума цього перевищення визначається щорічно на основі кошторису НБУ.
Наступним видом поступлень є надходження від грошово-речових лотерей.
Державна грошова лотерея – це лотерея, умови якої передбачають наявність призового фонду в обсязі неменше як 50% від суми отриманих доходів, а також відрахувань до державного бюджету України не менше як 30% від доходів, що залишаються у розпорядженні агента з проведення державної грошової лотереї після виплат призового фонду. Такі лотереї можуть випускати агенти, що мають видані Міністерством фінансів України відповідні свідоцтва про реєстрацію випуску та проведення державної грошової лотереї.
Для отримання свідоцтва агент подає відповідні документи які розглядає Міністерство фінансів і протягом 30 денного строку з дня їх отримання приймає рішення про видачу свідоцтва або про відмову у його видачі.
Важливою вимогою до документів, які подаються агентом є обсяг його статутного фонду. Мінімальна сума сформованого (сплаченого) статутного фонду повинна становити не менше як 1000000 (один мільйон) євро за курсом гривні, визначеного НБУ на день подання документів на реєстрацію, у тому числі не менше як 200000 (двісті тисяч) євро – грішми.
Фінансовий контроль за діяльністю агента здійснюють Міністерство фінансів та місцеві фінансові органи.
Агент при здійсненні діяльності повинен виконувати податкові та інші зобов’язання перед державою, а саме:
після отримання свідоцтва повідомити Міністерство фінансів про початок продажу лотерейних білетів у тижневий строк з часу початку продажу;
щоквартально, не пізніше одного місяця, що наступає після закінчення кварталу, подавати до Міністерства фінансів звіт про проведення лотерей;
у місячний строк після закінчення строку дії свідоцтва представляти підсумковий звіт та копію акта знищення нереалізованих білетів і квартальний бухгалтерський звіт підприємства;
вчасно відраховувати до державного бюджету України 30% від доходів, що залишається у розпорядженні після виплат призового фонду; не пізніше двох місяців року, що натає за звітним, подавати Міністерству фінансів річний звіт про діяльність, у тому числі річний баланс з аудиторським підтвердженням і довідку про фінансове становище, а також відомості про зміни в персональному складі службових осіб;
мати під час проведення лотереї ліквідні балансові активи обсягом не менше 500000 (п’ятсот тисяч) євро за курсом НБУ.
З метою забезпечення надходження доходів до бюджету та запобігання фінансовій кризі встановлено плату за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів.
Слід зазначити, що касове виконання бюджетів та позабюджетних фондів здійснюється уповноваженими банками на підставі угод, укладених, відповідно, з Головним управлінням Державного казначейства України та місцевими фінансовими органами.
У цих угодах визначається плата за користування тимчасово вільними залишками коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів в обсязі 50% від облікової ставки НБУ, що діяла протягом звітного місяця. Якщо облікова ставка зміліється протягом місяця, то, починаючи з дня зміни, враховується нова облікова ставка.
Підприємства будь-яких організаційних форм та видів (крім підприємств з іноземними інвестиціями), банками, у статутному фонді яких є частка державного майна, сплачують із суми прибутку, що залишилась після сплати податків і зборів до бюджету, дивіденди, або інші відрахування від прибутку на частку державного майна, переданого у їхні статутні фонди, до Державного або місцевих бюджетів України, залежно від виду власності на майно.
Дане перерахування коштів до бюджетів здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про сплату дивідендів (частки прибутку) суб’єктами підприємницької діяльності, створеними за участю державних підприємств і організацій”.
Платниками дивідендів є акціонерні та інші господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації підприємств загальнодержавної власності, які мають акції (частки, паї), що є у державній власності.
Об’єктом (джерелом) дивідендних відрахувань є прибуток підприємств, який залишається в їхньому повному розпорядженні Після відрахувань встановлених законодавством податків та зборів та відрахувань відповідно до установчих документів.
Сума дивідендів, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, залежить від маси дивіденду та частки державного майна у статутному фонді підприємства. Такі дивіденди до бюджету поступають щоквартально.
Однією із форм вилучення до бюджету частки прибутку суб’єктів господарювання, одержання яких не залежить від їх зусиль, є рентні платежі.
Одержання додаткового прибутку, незалежно від діяльності підприємств, визначається передусім природними, техніко-економічними і транспортними чинниками. Вплив першого чинника поширюється на видобувну галузь і обумовлюється місцезнаходженням підприємства, глибиною покладів і характером видобутку корисних копалин. Ціни при цьому встановлюються з урахуванням витрат підприємств, які працюють за гірших умов. В кінцевому підсумку підприємства за кращих умов видобутку природних ресурсів отримують додатковий дохід.
Дія техніко-економічного чинника пов’язана із видами сировини, яка видобувається, її вартістю та технічною оснащеністю підприємств. Транспортні витрати є важливим елементом ціни реалізації сировини і суттєво впливають на прибутки (збитки) підприємств.
До бюджету справляються, як правило, рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, та за природній газ. Поступлення рентної плати відбувається щодекадно, його величина залежить від обсягів видобутих нафти і газу та ставки плати. Резервами збільшення рентних платежів є зростання обсягів добування в Україні нафти і газу, прискорення розробки і введення в експлуатацію відповідних родовищ.
Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Державне майно може бути придбане за рахунок приватизаційних паперів, а також власних та запозичених коштів покупців. При придбанні об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму, що перевищує 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, покупці – фізичні особи – повинні подати до органу приватизації декларацію про доходи. Іноземні інвестори подають відомості про джерела надходження коштів. Кошти, отримані від продажу державного майна, зараховуються до позабюджетного Державного Фонду приватизації і позабюджетного фонду приватизації Автономної Республіки Крим.
Обсяг поступлень коштів залежить від переліку об’єктів державної та комунальної форм власності, що передбачається відповідними програмами приватизації у тому чи іншому бюджетному періоді, та вартості об’єктів приватизації.
Використання коштів визначається Державною програмою приватизації. Вони спрямовуються на відшкодування витрат, пов’язаних із приватизацією, кредитування технічного переоснащення приватизаційних підприємств, розвиток підприємства, створення нових робочих місць та до державного бюджету України.
Крім вище згаданих, у склад доходів від власності та підприємницької діяльності можуть бути інші надходження, надходження від розміщення тимчасово вільних коштів бюджету на депозитних рахунках в установах банків тощо.
Друга група неподаткових надходжень об’єднує адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного характеру, до яких відносяться: збори, що стягаються Державною автомобільної інспекцією України; плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів; плата за надання послуг службовою дозвільною системи внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній та комунальній власності; державне мито; митні збори; єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Державний кордон України.
Збори, що стягуються Державною автомобільної інспекцією, обумовлені запровадженням плати за послуги, що надає інспекція юридичним і фізичним особам з метою дотримування норм і стандартів безпеки дорожнього руху. До таких послуг відносяться: проведення державного технічного огляду автомобіля, а також огляду автомобіля при видачі свідоцтва про реєстрацію; проведення державного технічного огляду мотоцикла, моторолера, причепа, напівпричепа, а також за їхній огляд при видачі свідоцтва про реєстрацію; реєстрацію ( перереєстрацію) автомобіля, мотоцикла, моторолера, мотоколяски, причепа, напівпричепа без видачі свідоцтва; прийом екзаменів з правил дорожнього руху, навичок, керування транспортними засобами (будь-якої категорії) тощо. Обсяг поступлень залежить від виду послуги та величини плати за неї, яка встановлюється у співвідношенні до неоподаткованого мінімуму громадян. Основними резервами зростання таких доходів є збільшення кількості послуг, що може надавати автоінспекція та пошук нових видів платних послуг, потреба у яких появляються у певних ситуаціях.
Плата за надання платних послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, пов’язаних з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система. Обсяг надходжень цієї плати до бюджету, як і у попередньому випадку, залежить від кількості таких послуг та тарифів на них, що встановлюються у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян.
До державного бюджету спрямовуються кошти за пробірування і клеймування виробів та сплавів з дорогоцінних металів. Їхнє надходження пов’язане із здійсненням державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали.
Проводить такий контроль Міністерство фінансів України та підпорядковані йому органи державного пробірного контролю: Державна пробірна палата і регіональні державні інспекції пробірного контролю.
Слід відмітити, що державне пробірне клеймо – це знак встановленого єдиного зразка, який засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Клеймування – це пробірно-технічно-технологічна операція нанесення державного пробірного клейма на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів.
На пробірний тариф за виконання експертно-пробірних та інших робіт (надання послуг) у тому числі їхнє клеймування впливають такі основні чинники, я найменування робіт і виробів (джерела надходження); вид дорогоцінного металу, в тому числі кількість сплавів, та наявність вставок і вид аналізу дорогоцінностей. У разі відсутності тарифів, який визначає Кабінет Міністрів України, роботи та послуги виконуються за договірними цінами.
Встановлені розміри тарифів підлягають оподаткуванню ПДВ.
З метою підвищення ефективності використання майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; запроваджено орендну плату за нього при передачі майна в оренду фізичним та юридичним особам.
Об’єктами оренди є цілісні майнові комплекси державних підприємств і структурних підрозділів, грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської і кредиторської заборгованості, що надаються на умовах кредиту за ставкою рефінансування НБУ; нерухоме майно; інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств.
Цілісним майновим комплексом є господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Державне мито є одним із найважливіших видів адміністративних зборів, хоча серед неподаткових надходжень вони займають невелику частку. Це грошовий збір, що справляють судові органи, органи державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за вчинення ними окремих дій та видачу документів.
Платниками є юридичні та фізичні особи, які звертаються до відповідних органів для вчинення в їхніх інтересах дій та для видачі документів, що мають юридичне значення.
Обсяг надходжень мита залежить від кількості об’єктів справляння та ставок.
Найбільш поширеними об’єктами мита є: позовні заяви, заяви з переддоговірних справ, заяви (скарги) у справах окремого провадження, касаційні скарги на рішення, що набрали чинності, заяви кредиторів про банкрутство, що надається до арбітражних судів, та заяви про перевірку рішень, ухвал, постанов порядку нагляду і про їхній перегляд у зв’язку з новими обставинами; вчинення матеріальних дій; реєстрація актів громадського стану; операції з цінними паперами тощо. Для справляння державного мита використовуються тверді, пропорційні та прогресивні ставки, залежно від об’єкта. Основним резервом збільшення надходжень державного мита є розширення об’єктів його справляння.
Третя група неподаткових надходжень об’єднує надходження від штрафів та фінансових санкцій. До цієї групи відносять: суми, стягненні з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, перерахування підприємцями частки вартості нестандартної продукції виготовленої з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів, щодо якості продуктів, виданого Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки. У більшості випадків наявність такого доходів пов’язана з порушенням чинного законодавства.
Суми, стягненні з винних осіб за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації, працівниками, постарають до бюджету після відшкодування завданих збитків. Обсяг таких сум залежить від характеру, виду та розміру завданих збитків, щодо операцій пов’язаних з дорогоцінними металами ті камінням, ювелірними виробами та предметами що їх містять; валютними операціями, а також від величини відшкодувань.
Працівники можуть бути винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних втратах цінностей, та внаслідок недбалості в роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій. Величина відшкодування, залежить від виду цінностей, встановлюється у подвійному або потрійному розмірі вартості завданих збитків. Обсяг поступлень цього виду доходу залежить від технологічної дисципліни, а також від якості контролю за збереженням та використання цінностей.
Важливе значення для економіки України має державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил. Він здійснюється з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів при виробництві та випуску продукції належної якості, безпечної для життя, здоров’я, майна людей та навколишнього середовища.
Такий нагляд здійснює Комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації.
Фінансування робіт щодо здійснення доходів державного нагляду проводиться за рахунок державного бюджету. Водночас за порушення стандартів, норм і правил, суб’єкти підприємницької діяльності сплачують штрафи, частина яких спрямовується до державного бюджету.
Адміністративний штраф та інші санкції сплачують юридичні та фізичні особи за порушення стандартів, прав споживачів, санітарних та інших умов. Накладання таких штрафів та застосування санкцій здійснюється контролюючими органами, яких в Україні нараховується більше 20.
Так, за порушення стандартів умов і правил сертифікації та метрології на посадових осіб господарюючих суб’єктів усіх форм власності, а також громадян, які займаються підприємницькою діяльністю за результатами перевірок органами Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації можуть накладатися штрафи за: випуск і реалізацію продукції, як не відповідає вимогам стандартів, або без сертифіката відповідності чи за порушення встановленого порядку видачі сертифіката; передачу замовнику у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартів; недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні, та використанні продукції; порушення умов та правил проведення перевірки і калібрування засобів вимірювальної техніки та використання вимірювань; порушення правил виробництва, ремонту, продажу та прокату засобів вимірювальної техніки; порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки; випуск, продаж нестандартної продукції; виконання робіт, надання громадянам-споживачам послуг, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил тощо.
Контроль за додержанням прав споживачів здійснюють органи Державного комітету у справах захисту прав споживачів.
Органи соціально-епідеміологічної служби контролюють дотримання санітарних норм, при порушеннях яких на господарюючих суб’єктів можуть накладатися фінансові санкції.
Крім вище зазначених видів надходжень, до бюджету мобілізують також доходи у вигляді фінансових санкцій за порушення норм, правил і стандартів у сфері містобудування, використання ядерної енергії, електроенергетики, теплоенергетики та інших сферах діяльності.
Надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки пов’язане з нарахуванням штрафів на юридичних і фізичних осіб, причетних до невиконання або недобросовісного виконання умов та правил пожежної безпеки у своїх структурах.
З метою доведення умов та безпеки праці до нормативних вимог, подальшого підвищення рівня праці на виробництві, фінансування національної, галузевих, регіональних програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища і комплексних заходів, що розробляються та втілюються безпосередньо на підприємствах і в організаціях усіх форм власності, створено державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди праці підприємств.
Доходи зазначених фондів формуються за рахунок:
добровільних перерахувань підприємств з прибутку, що залишається у їхньому розпорядженні;
коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення та розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів, експертних груп (за умови наявності угоди про їхнє надання);
кошти інших фондів, громадських органів, що надійшли у порядку надання допомоги, й інші надходження;
коштів, одержаних від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень органів державного нагляду за охороною праці, нещасні випадки на виробництві, а також штрафів, накладених на посадових осіб та працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці.
Надходження сум у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці провадять підприємства-монополісти, у тому числі госпрозрахункові підприємства, включаючи підприємства, яким надано пільги в оподаткуванні прибутку, а також підприємства, звільнені від сплати податку на прибуток за ставкою 30% від суми перевищення.
Визначені платежі вносяться до бюджету з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а збитковими підприємствами – за рахунок збільшення збитків.
Суми платежів у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці вносяться до бюджетів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя до 25 чмсла мясяця, що наступає за звітним.
Платники зазначеного платежу подають за три дні до закінчення терміну сплати податковим органам за місцезнаходженням розрахунок суми, що вноситься до бюджету підприємством-монополістом у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці.
Для фінансування заходів структурної перебудови базових галузей національної економіки платники податку на прибуток сплачують до державного бюджету частину податку на прибуток, визначеного із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0.8 до норм амортизації.
Розрахункова сума податку на прибуток, одержаного із застосуванням понижуючого коефіцієнта, визначається як 30% від різниці між сумою амортизаційних відрахувань звітного кварталу, визначеною із застосуванням встановлених норм амортизації та сумою амортизаційних відрахувань цього ж звітного періоду, визначеною із застосуванням понижуючого коефіцієнта.
У разі, коли за результатами звітного кварталу розрахункова сума податку на прибуток є:
меншою або дорівнює сумі нарахованого податку на прибуток звітного кварталу, до державного бюджету України спрямовується сума податку на прибуток, що дорівнює такій розрахунковій сумі;
більшою, ніж сума нарахованого податку на прибуток, до державного бюджету України спрямовується сума фактично нарахованого податку на прибуток.
При цьому перевищення розрахункової суми над сумою нарахованого податку на прибуток не враховується при визначенні податкових зобов’язань із податку на прибуток підприємств наступних звітних кварталів.
Необхідно відмітити, що суб’єкти господарської діяльності, які сплачують єдиний (фіксований) податок або не є платниками податку на прибуток, визначеного за ставкою 30%, до об’єкта оподаткування понижуючого коефіцієнта не застосовують.
Податок на прибуток, отриманий за рахунок понижуючого коефіцієнта з 1 до 0.8, сплачується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Четверта, остання група неподаткових надходжень до бюджету об’єднує інші надходження, серед яких можна визначити надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами і конфіскована валюта; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організації та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших, утворених згідно із законодавством військових формувань та правоохоронних органів; інші надходження; надходження сум перевищення фактичного споживання над розрахунковим; доходи від операцій з валютою, власні надходження бюджетних установ, організацій, додаткові збори на виплату пенсій.
В основному ці доходи за своїм обсягом є невеликі. Найбільшу частину серед них складають власні надходження бюджетних установ та додаткові збори на виплату пенсії, на які доцільно звертати особливу увагу при пошуку резервів збільшення доходної частини бюджету.
З метою встановлення єдиних вимог до порядку проведення бюджетними установами і організаціями інвентаризації матеріальних цінностей наказам Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98р. №90, затверджено Інструкцію з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до Інструкції суми кредиторської і депонентської заборгованості, що знаходяться на балансі, щодо яких термін позовної давності минув, підлягають внесенню в дохід бюджету, з якого фінансується установа, не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому минули терміни позовної давності. За неможливості внесення до бюджету цих сум через відсутність фінансування вони відображаються поза балансом протягом п’яти років.
Зберігання депозитних сум на поточних рахунках обмежується такими строками:
протягом року – суми, які підлягають передачі підприємствам, установам та організаціям (крім бюджетних);
до 31 грудня року суми того року, в якому вони були внесені для передачі до бюджетних установ. Суми, що внесені на депозит за невирішеними судовими справами, зберігаються до 31 грудня того року, в якому було винесено рішення;
пртягом трьох років – суми, які підлягають передачі громадянам.
За несвоєчасне перерахування до бюджету справляється пеня – 0.3% від цих сум за кожний прострочений день.
Збройні сили України мають право на здійснення господарської діяльності. Вона провадиться з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ для підтримання на належному рівні їхньої бойової та мобілізаційної готовності.
Суб’єктами господарської діяльності є військові частини, заклади, установи і організації Збройних сил України, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України. При цьому вони ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своє найменування.
Військові частини мають право на передачу військового майна в оренду юридичним і фізичним особам. Вона здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом Державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.
Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, провадиться комісіями. До їхнього складу входять фахівці міністерства оборони та Фонду державного майна чи його регіонального відділення (представництва).
Кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до державного бюджету України і використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.
Підприємства й організації, уповноважені Кабінетом Міністрів України, мають право на реалізацію надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України.
Кошти, одержані від реалізації зазначеного майна, а також за виконані роботи, надані послуги, здавання в оренду основних фондів у триденний термін перераховуються до державного бюджету України на рахунки Головного управління Державного казначейства України: у національній валюті – на бюджетний рахунок з обліку доходів державного бюджету; в іноземній – на основний валютний рахунок в Укрексімбанку м.Києва.
Отримані кошти за виконані роботи. надані послуги, здані в оренду основні фонди та інше майно, від реалізації путівок військових санаторіїв Міністерства оборони України зараховуються на бюджетні рахунки за балансовим рахунком ”Кошти Державного казначейства України”.
Військова частина, установа, організація Міноборони на підставі отриманого від органу Державного казначейства витягу про зарахування коштів на бюджетні рахунки не пізніше наступного дня подає до органу Державного казначейства розподіл зазначених коштів для їх зарахування на відповідні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі Державного казначейства.
СПД, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом територією України нафти, природного газу, аміаку та перевалку в портах транзитних нафти і мазуту, вносять до державного бюджету України відрахування від плати за транзит:
нафти в обсягах, еквівалентних 0.75 дол.США за 1 тонну.
Відрахування від перевалки в портах транзитних нафти і мазуту – 0.47 дол. США за 1 тонну;
природного газу в обсягах, еквівалентних 0.25 дол. США за 1000 куб.м. газу на кожні 100 кілометрів відстані;
аміаку – 0.23 дол. США за тонну на кожні 100 кілометрів відстані.
Слід зазначити, що порядок обчислення і сплати до державного бюджету України відрахувань від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та від плати за транзит аміаку через територію України визначається постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000р. №1742.







Висновки
1. Податкові надходження.
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості: податок на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності); податок з доходів фізичних осіб, що утримується з фонду оплати праці в іноземній валюті працівників закордонних дипломатичних установ України під час їх перебування у довгостроковому закордонному відрядженні тощо.
Збори за спеціальне використання природних ресурсів: збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту; платежі за користування надрами; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
Внутрішні податки на товари та послуги: податок на додану вартість; акцизний збір із вироблених в Україні товарів; акцизний збір із ввезених на територію України товарів; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; плата за видачу ліцензій та сертифікатів, плата за видачу ліцензій на право використання радіочастот; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції: ввізне мито; вивізне мито.
2. Неподаткові надходження.
Доходи від власності та підприємницької діяльності: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; рентна плата.
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу: плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна; державне мито; митні збори.
Надходження від штрафів та фінансових санкцій.
Власні надходження бюджетних установ.
Інші неподаткові надходження: надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших, утворених згідно з законодавством військових формувань тощо.
3. Доходи від операцій з капіталом: надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів.
4. Міжбюджетні трансферти, тобто кошти, що надходять з місцевих бюджетів.
Доходи місцевих бюджетів становлять основу фінансів місцевого самоврядування. За своїм змістом доходи бюджетів локального рівня формуються у процесі суспільного відтворення і мобілізуються органами місцевої влади як доходи відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема, на доходи:
— бюджету Автономної Республіки Крим;
— обласних бюджетів;
— бюджетів міст Києва та Севастополя;
— районних бюджетів;
— бюджетів міст обласного підпорядкування;
— бюджетів місцевого самоврядування.





Список використаних джерел
Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. – К.: Либідь, 2005.
Бюджетний кодекс України. – Відомості Верховної Ради. – 2007. – № 37-38. – ст. 189.
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2004.
Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2007.
Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. – 2008. – №7.
Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Основи, 2008.
Закон України "Про бюджетну систему України". – Відомості Верховної Ради. – 2007. – № 1. – ст. 1.
Конституція України.
Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. – К.: Либідь, 2007.
Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КПЕУ, 2004. – 864 с.
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2002.
Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.
Луніна І. Державні фінанси в перехідний період. – X.: Форт, 2004.
Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. – К.: НІОС, 2008.
Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.
Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України // Економіка України. – 2003. – № 3. – С. 28-34.
Федосов В.М., Опарін В.М., П'ятаченко Г.О. Податкова система України. – К.: Либідь, 1994.
Юрій С.І. Бюджетна система України. – К.: НІОС, 2004.