1. Мета та завдання навчальної дисципліни
Мета дисципліни „Бухгалтерський облік” – формування у майбутніх економістів системи знань з теорії та практики ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, використання облікової інформації для складання звітності, економічного аналізу, аудиту і контролю в системі прийняття і підтримки управлінських рішень.
Завдання дисципліни „Бухгалтерський облік” – вивчення методів раціональної організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах на підставі використання прогресивних форм і національних стандартів, набуття навичок опрацювання і використання облікової інформації в управлінні.
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:
- основні поняття та наукові основи дисципліни;
- закономірності, принципи та методи вивчення бухгалтерського обліку;
- основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність суб”єктів господарювання у сфері бухгалтерського обліку;
- План рахунків бухгалтерського обліку;
- загальні принципи організації облікового процесу;
- вимоги до форм і змісту первинного, аналітичного та синтетичного обліку, фінансової звітності.
2.Тематичний зміст дисципліни
Навчальна дисципліна „Бухгалтерський облік „ передбачає вивчення наступних тем.
Бухгалтерський облік, його суть і значення.
Предмет і метод бухгалтерського обліку.
Первинне спостереження, документація та інвентаризація.
Бухгалтерський баланс.
Основи бухгалтерської (фінансової) звітності.
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис.
План рахунків бухгалтерського обліку.
Форми бухгалтерського обліку.
Облік господарських процесів.
Перелік питань, що підлягають вивченню за кожною темою представлений
у табл. 1.
Таблиця 1
Тематичний зміст дисципліни „Бухгалтерський облік”
Тема 1. Бухгалтерський облік, його суть і значення.
Бухгалтерський облік, його суть і значення.
Види обліку.
Облікові вимірники.
Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього.
1. Бухгалтерський облік, його суть і значення.
Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні» від 16 липня 1999р., який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000р., водночас з цим почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою №1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).
Суть бухгалтерського обліку визначають такі його властивості:
систематичне і послідовне відображення всіх господарських операцій у міру їх здійснення;
документальне обґрунтування господарських операцій;
застосування різних способів обробки облікової інформації – рахунків, подвійних записів, балансі та ін.
2. Види обліку
Господарський облік – це облік господарської діяльності підприємства, суспільства, виробництва, реалізації та розподілу матеріальних благ, необхідних для задоволення матеріальних потреб. Складовими господарського обліку є оперативний, статистичний і бухгалтерський облік.
Оперативний облік – це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними.
Статистичний облік – це планомірне збирання і вивчення інформації про масові кількісні та якісні явища і закономірності загального розвитку за конкретних умов, місця і часу.
Бухгалтерський облік – це спосіб суцільного документального спостереження і контролю за господарською і фінансовою діяльністю підприємств і організацій і відповідного відображення отриманої інформації.
3. Облікові вимірники
В обліку застосовують різні вимірники для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, а також їх кількісних та якісних характеристик.
Облікові вимірники застосовують для оцінювання ефективності господарських операцій за кількісними та вартісними критеріями в бізнес-плані та державній фінансовій і статистичній звітності. Облікові вимірники поділяють на натуральні, трудові та грошові.
Натуральні вимірники застосовують для отримання ін формації про господарські засоби та процеси в їх натуральному вираженні.
Трудові вимірники використовують для визначення кількості витраченої праці в одиницях робочого часу.
Грошові вимірники застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів підприємства, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вираженні.
4. Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього
Господарська діяльність кожного підприємства базується на раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Основне його завдання – випуск продукції чи торгівля товарами високої якості з найменшими витратами
Основні завдання бухгалтерського обліку:
дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;
облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;
контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості й асортименту;
контроль та зберігання власності підприємства;
виявлення невикористаних резервів;
контроль за оплатою праці;
облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;
контроль за рівнем рентабельності і виробництва продукції;
виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;
забезпечення наявності первинної документації;
побудова обліку на підприємстві.
Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:
порівнянності його показників з показниками плану;
своєчасності;
точності й об’єктивності показників;
повноти, чіткості, точності й достовірності;
економічності.
Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку.
1.Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.
2.Групування господарських засобів.
3. Метод бухгалтерського обліку. Основні елементи методу.
1.Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.
Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання, зокрема вивчення стану і використання коштів підприємства у процесі господарської діяльності.
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має певне майно – господарські засоби ( будівлі, споруди, матеріальні ресурси, устаткування), які утворюються за рахунок певних джерел коштів (прибутку, позичених коштів, вкладень засновників).
Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, витрати й результати господарської діяльності підприємства.
Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де вони розміщені і за рахунок яких джерел утворені.
Найважливішими об’єктами бухгалтерського обліку є: активи, власний капітал, зобов’язання, господарські процеси, господарські операції.
Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Активи, власний капітал і зобов’язання у процесі здійснення господарської діяльності знаходяться у постійному русі, чинять кругообіг, який складається з 3 господарських процесів:
процес постачання;
процес виробництва;
процес реалізації (збуту).
Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
2.Групування господарських засобів.
Господарські засоби і кошти групують за двома ознаками:
складом і розміщенням;
джерелами формування і цільовим призначенням.
За складом і розміщенням господарські засоби та кошти поділяють на такі складові:
необоротні активи:
нематеріальні активи;
незавершене будівництво;
основні засоби;
довгострокові фінансові інвестиції;
довгострокова дебіторська заборгованість;
відстрочені податкові активи;
інші;
оборотні активи:
запаси (виробничі; тварини на вирощуванні та підгодівлі; незавершене будівництво; готова продукція; товари );
одержані векселі;
дебіторська заборгованість;
поточні фінансові інвестиції;
грошові кошти та їх еквіваленти;
інші;
витрати майбутніх періодів
Виокремлюють такі джерела формування господарських засобів і коштів:
1) власний капітал:
статутний;
пайовий;
додатковий;
резервний;
нерозподілений прибуток;
неоплачений;
вилучений.
2)забезпечення наступних витрат і платежів:
персоналу;
інше забезпечення ;
цільове фінансування.
3) довгострокові зобов’язання:
довгострокові кредити банків;
інші довгострокові зобов’язання;
відстрочені податкові зобов’язання.
4) поточні зобов’язання:
короткострокові кредити банків;
поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;
векселі видані;
кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
поточні зобов’язання за розрахунками:
з бюджетом;
з позабюджетних платежів;
зі страхування ;
з оплати праці;
з учасниками;
із внутрішніх розрахунків;
інші поточні зобов’язання.
5) доходи майбутніх періодів.
3.Метод бухгалтерського обліку. Основні елементи методу.
Методом бухгалтерського обліку називається сукупність способів та прийомів, за допомогою яких відображається предмет бухгалтерського обліку.
Окремі способи та прийоми називаються елементами методу. Найважливішими елементами методу являються: документація; інвентаризація; оцінка; калькуляція; бухгалтерські рахунки; подвійний запис; баланс; звітність.
Документація – спосіб оформлення господарських операцій документами.
Інвентаризація – способів перевірки фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів в натурі з послідуючим порівнянням результатів з даними бухгалтерського обліку.
Оцінка – спосіб вартісного визначення активів і джерел їх утворення та господарських процесів.
Калькуляція – це спосіб визначення фактичної собівартості всієї продукції та її окремих видів за встановленою номенклатурою витрат, перелік і склад яких встановлюється підприємством самостійно.
Бухгалтерські рахунки - спосіб економічного групування, поточного відображення та оперативного контролю за об’єктами обліку з метою виявлення змін, що відбулися з ними під час здійснення господарських операцій.
Подвійний запис – спосіб запису господарських операцій в дебет одного рахунку та в кредит іншого рахунку на однакову суму.
Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.
Звітність – це система групування економічних показників, що характеризують підсумки діяльності суб’єкта господарювання за звітний період (квартал, рік).
Тема 3. Первинне спостереження, документація та інвентаризація.
1.Документи як джерело первинної інформації.
2.Класифікація бухгалтерських документів.
3. Вимоги до змісту і оформлення бухгалтерських документів.
4.Документооборот.Інвентаризація, її суть і значення.
1. Документи як джерело первинної інформації.
Для забезпечення суцільного та безперервного спостереження за господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві, використовують бухгалтерські документи, де фіксуються факти здійснення господарських операцій.
Питання, пов’язані з оформленням первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку, регулюються ст.9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-Х1У.
Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони, фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для їх бухгалтерського обліку.
Документація – це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за господарськими операціями як обов’язкова умова відображення їх в обліку. Документація відіграє також важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Вона має юридичне значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій. Використовують документацію для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту і документальних ревізій.
Документ – це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні і зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її звершення, а зведений – на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних.
2.Класифікація бухгалтерських документів
Для оформлення господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, використовують різні за формою та змістом документи. Правильному складанню і використанню документів в обліку допомагає їх класифікація:
Бухгалтерські документи За призначенням За охопленням операцій За порядком складання За місцем складання За кількістю позицій (відображуваних об’єктів) За технікою складання і опрацювання Однопозиційні Багатопозиційні Внутрішні Зовнішні Разові Нагромаджувальні Первинні Зведені Розпорядчі Виконавчі Бухгалтерського оформлення Комбіновані Підготовлені вручну За допомогою ЕОМ
Рис. 1. Класифікація бухгалтерських документів
3. Вимоги до змісту і оформлення бухгалтерських документів.
Від якості оформлення документів залежать повнота і достовірність показників обліку та звітності.
Основні вимоги до складання документів:
своєчасність складання ;
достовірність показників;
правильність оформлення;
заповнення всіх реквізитів.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення.
Реквізити – це показники, які характеризують сутність господарської операції. Основні реквізити є в кожному документі, а додаткові – притаманні певним окремим документам.
4.Документооборот.Інвентаризація, її суть і значення.
Документооборот – це рух документів з моменту їх складання чи одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після здійснення певних записів в облікових реєстрах.
Основні етапи документообороту:
Складання і оформлення документа;
Прийняття документа бухгалтерією;
Рух документа відділами;
Передавання документа для обробки засобами обчислювальної техніки і повернення назад;
Передавання документа в архів.
Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообороту, в якому передбачають послідовність проходження документів, роботу кожної ланки, зазначають конкретних виконавців.
Документи зберігають в архіві, який може бути поточним і постійним. Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів поточного року, а постійний розміщують у спеціально обладнаному приміщенні.
Строки зберігання документів і звітності встановлює Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України.
Інвентаризація – елемент методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого забезпечується наявність облікових даних про засоби підприємств.
За повнотою охоплення об’єктів інвентаризацією поділяють на повну, яка передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства та стану розрахункових відносин, і часткову, що передбачає перевірку окремих видів засобів.
За характером визначають інвентаризацію планову та позапланову, Планову інвентаризацію здійснюють за завчасно складеним планом, а позапланову – за розпорядженням керівника в разі пожежі чи стихійного лиха, а також на вимогу слідчих органів.
Інвентаризація активів і зобов’язань підприємства регулюється ст..10 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, згідно з якою перевіряються і документально підтверджуються їх наявність і стан.
Тема 4.Бухгалтерський баланс
Суть і будова бухгалтерського балансу.
Структура балансу.
Вплив господарських операцій на баланс.
1.Суть і будова бухгалтерського балансу
Бухгалтерський баланс дає змогу отримати узагальнену та згруповану у відповідний спосіб інформацію про стан господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату.
Існує два визначення балансу: економічне, згідно з яким це спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату, і бухгалтерське, згідно з яким це двобічна таблиця, ліва частина якої (актив) призначена для відображення засобів підприємства, права (пасив) – для відображення джерел їх формування.
Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.
Значення балансу:
це основа бухгалтерської звітності про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за відповідний період;
основне джерело інформації про майновий та фінансовий стани суб’єкта господарювання;
інформаційна база для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;
інформаційне забезпечення для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно до отриманого прибутку.
2. Структура балансу
Структура бухгалтерського балансу є типовою і містить актив і пасив. У свою чергу актив і пасив складаються з окремих статей.
Стаття балансу – це показник, який відображає величину певного економічно однорідного виду засобів, джерел їх утворення та коштів у грошовому вираженні на певну дату. Грошове вираження називають оцінкою статті.
Статті балансу, складені за певною системою згідно з чинним законодавством, поєднують у розділи активу та пасиву.
До активу належать статті, які відображають ступінь рухомості майна (ступінь ліквідності), предметний стан майна підприємства.
Ліквідність балансу – це можливість мобілізувати засоби (активи), які є в наявності для оплати боргів (пасивів0 у встановлені строки.
До пасиву належать статті, які показують розмір коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства, і ступінь терміновості погашення зобов’язань.
Актив балансу складається з трьох розділів:
Необоротні активи.
Оборотні активи
Витрати майбутніх періодів.
Пасив балансу складається з п’яти розділів:
Власний капітал.
Забезпечення наступних витрат і платежів.
Довгострокові зобов’язання.
Поточні зобов’язання.
Доходи майбутніх періодів.
Підсумки активу і пасиву називають валютою балансу. Актив завжди дорівнює пасиву балансу:
А=П
3. Вплив господарських операцій на баланс
У діяльності підприємства щоденно здійснюється багато господарських операцій, усі вони пов’язані з рухом активів, зобов’язань та капіталу.
Ці зміни можуть бути направлені до збільшення або зменшення активів, зобов’язань, капіталу, вони впливають на баланс.
За ступенем впливу на баланс розрізняють чотири типи господарських операцій, які викликають чотири види балансових змін:
1.Активні.
2.Пасивні.
3. Активно-пасивні у бік збільшення.
4. Активно-пасивні у бік зменшення
Перший тип операцій - активні операції пов’язані з рухом активів. Вони призводять до того, що один вид активів збільшується, а інший зменшується на одну і ту ж суму, пасив балансу при цьому не змінюється, між активом і пасивом не порушиться рівновага.
Наприклад :
Операція 1.На підприємстві з виробництва на склад оприбуткована готова продукція на суму 28 тис.грн.
Порівняно з даними початкового балансу у балансі № 1 після першої операції збільшилась стаття „Готова продукція” на 28 тис. грн.. і відповідно зменшилась стаття „Незавершене виробництво” на 28 тис. грн. ( табл. 2,3).
Таблиця 2
Початковий бухгалтерський баланс
(тис. грн.)
Таблиця 3
Баланс № 1, тис. грн.. після першої операції
(тис. грн.)
Другий тип операцій – пасивні операції, які пов’язані з рухом зобов’язань та капіталу і призводять до змін у статтях пасиву балансу. Актив балансу не змінюється, рівність між активом і пасивом не порушиться.
Операція 2. Частина нерозподіленого прибутку у сумі 40 тис. грн. відповідно до рішення засновників підприємства спрямована на збільшення статутного капіталу.
Після цієї операції збільшилася на 40 тис.грн .стаття пасиву „Статутний капітал” і зменшилась стаття пасиву „Нерозподілений прибуток” на таку ж суму ( табл.4).
Таблиця 4
Баланс № 2, тис. грн.. після другої операції
( тис. грн.)
Третій тип операцій – активно-пасивні у бік збільшення, пов’язані з надходженням активів (ресурсів) на підприємство. При цьому збільшується стаття активу балансу і збільшується стаття пасиву балансу. Загальний підсумок балансу збільшується, рівновага балансу зберігається.
Операція 3. Зарахована на поточний рахунок банку короткострокова позичка в сумі 60 тис. грн..
Після третьої операції у балансі збільшилися кошти в активі по статті „Поточний рахунок у банку” та збільшилась заборгованість банку за позику по статті „Короткострокові кредити банків” на суму 60 тис. грн. ( табл.5).
Таблиця 5
Баланс № 3 , тис. грн.. після третьої операції
( тис. грн.)
Четвертий тип операцій – активно-пасивні у бік зменшення, які зменшують наявність активів і їх джерел на однакову суму. Загальний підсумок балансу зменшується, рівновага балансу зберігається.
Операція 4. З поточного рахунку підприємства банку для погашення заборгованості по раніше одержаній позиці перераховано 50 тис. грн..
Після четвертої операції у балансі зменшилися кошти в активі балансу по статті „Поточний рахунок у банку” і зменшилася заборгованість перед банком по статті „ Короткострокові кредити банків” на однакову суму - 50 тис. грн.
( табл.6).
Таблиця 6
Баланс №4, тис. грн. після четвертої операції
Із розглянутих прикладів можні зробити такі висновки:
Кожна господарська операція призводить до зміни двох статей балансу.
Рівновага підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції.
Валюта балансу змінюється тільки у випадку активно-пасивних операцій у бік збільшення або зменшення.
Тема 5. Основи бухгалтерської (фінансової) звітності.
1.Поняття та принципи побудови звітності.
2.Класифікація звітності та її користувачі
3. Форми фінансової звітності.
1.Поняття та принципи побудови звітності.
Бухгалтерська звітність – це система узагальнення показників, що характеризують господарсько-фінансову діяльність підприємств за попередній період (місяць, квартал, рік).
Бухгалтерська ( фінансова) звітність подається відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нормативно-правових актів, що регламентують питання фінансової звітності.
Значення бухгалтерської звітності полягає в тому, що вона є джерелом інформації про результати господарсько-фінансової діяльності підприємства; за відповідними показниками підприємства аналізують свою діяльність, одержують інформацію для подальшого її планування в умовах ринкових відносин.
Основне завдання звітності полягає в пошуку резервів подальшого розвитку і вдосконалення діяльності підприємств, досягнення стабільності на ринку.
Вимоги до бухгалтерської звітності:
гарантувати реальність і достовірність даних, що забезпечується документальним обґрунтуванням усіх записів, здійсненням інвентаризації, дотриманням правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і витрат за відповідними звітними періодами;
забезпечувати своєчасність формування даних для оперативного управління господарською діяльністю організацій і підприємств.
Користувачами фінансової звітності є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації.
2.Класифікація звітності та її користувачі
За видами звітність організацій і підприємств поділяють на бухгалтерську (фінансову), внутрішньогосподарську(управлінську), статистичну та податкову.
За обсягом даних, які містяться у звітах, поділяють внутрішню та зовнішню звітність: внутрішня містить інформацію про роботу окремого підрозділу, а зовнішня відображає господарську діяльність підприємства в цілому.
Залежно від періоду, що охоплює звітність, її поділяють на періодичну(за місяць, квартал) і річну (за рік).
Перед початком складання звітності підприємства виконують велику підготовчу роботу:
перевіряють повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповідними документами;
уточнюють розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами;
перевіряють стан розрахунків і списують в установленому порядку нереальну дебіторську, а також кредиторську заборгованість, за якою минули строки позовної давності;
розподіляють витрати на обслуговування виробництва і управління;
визначають фактичну собівартість випущеної з виробництва та реалізованої продукції;
визначають та списують фінансовий результат від реалізації продукції та інших операцій;
списують прибуток, використаний протягом року;
перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного та аналітичного обліків;
перед складанням річного звіту здійснюю повну інвентаризацію.
Усі підприємства, за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями, квартальну та річну звітність подають засновникам відповідно до установчих документів; органам, до сфери яких належать; органу державної статистики; фінансовому органу в разі одержання асигнувань з бюджету; іншим адресатам відповідно до законодавства.
Квартальну звітність подають не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, річну – не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним.
Розгляд і затвердження звітності здійснюють у порядку, передбаченому
Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та відповідною інструкцією Міністерства фінансів України.
3. Форми фінансової звітності.
Річний бухгалтерський фінансовий звіт підприємства подають за такими типовими формами:
№1 – Баланс підприємства;
№2 - Звіт про фінансові результати;
№3 - Звіт про рух грошових коштів;
№4 - Звіт про власний капітал;
№5 - Примітки та пояснення до звітів.
Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.
Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.
Звіт про рух грошових коштів – це інформація про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.
Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Зміст і форма звітів визначаються та регламентуються відповідними П(С)БО: П(С)БО 2 „Баланс”, П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”, П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”, П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”
У пояснювальній записці до звіту викладають основні фактори, що вплинули на господарські та фінансові результати підприємства.
Тема 6. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова.
2. Активні та пасивні рахунки і їх характеристика.
3. Метод подвійного запису.
4. Синтетичні і аналітичні рахунки і їх взаємозв’язок.
5. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку.
1.Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова.
Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відображення господарських операцій. Тому для цього застосовують рахунки бухгалтерського обліку – спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності.
За формою бухгалтерський рахунок – це таблиця, лівий бік якої називається „дебет” (від лат. debet – він винен), правий – „кредит”( від лат. credit – він вірить)
Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається „сальдо”. Його записують з того боку рахунка, де цей об’єкт відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку господарських засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відображають облік джерел – з правого.
Сальдо (с-до) – різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.
Підсумок залишків на дебеті і кредиті без підсумку початкового сальдо є оборотом рахунку. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом – кредитовим оборотом рахунку. Кожний рахунок має цифровий код, наприклад: 10 „Основні засоби”, 30 „Каса” і т.і.
2. Активні та пасивні рахунки і їх характеристика.
Активні рахунки відкривають на основі активу балансу, пасивні – пасиву балансу. В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображається за дебетом, а вибуття – за кредитом. Сальдо за активними рахунками визначається за дебетом.
У пасивних рахунках збільшення джерел коштів відображається за кредитом, а зменшення – за дебетом. Сальдо за пасивними рахунками визначається за кредитом.
Сальдо на кінець звітного періоду визначається :
для активних рахунків:
сальдо за дебетом = сальдо на початок періоду за дебетом + оборот за дебетом - оборот за кредитом ;
для пасивних рахунків:
сальдо за кредитом = сальдо на початок періоду за кредитом + оборот за кредитом - оборот за дебетом;
- для активно – пасивних рахунків – на основі оборотної відомості.
3. Метод подвійного запису.
Кожна господарська операція спричиняє в господарській діяльності підприємства два економічні явища, які в бухгалтерському обліку відображаються взаємопов’язано, тобто способом подвійного запису. З таким методом відображення інформації визначають взаємопов’язані рахунки, в яких відбулися зміни під впливом господарських операцій.
Подвійний запис є способом відображення кожної господарської операції двічі: у дебеті одного чи кількох рахунків і кредиті також одного чи кількох рахунків у одній і тій самій сумі. Контрольне значення подвійного запису випливає з того, що підсумок записів за дебетом усіх рахунків має дорівнювати підсумку записів за їх кредитом. Економічне значення подвійного запису полягає в тому, що він допомагає забезпечити контроль за збереженням майна господарства.
Взаємозв’язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки – такими, що кореспондують. Оформлюють кореспонденцію рахунків складанням бухгалтерських проводок і записують їх у рахунок бухгалтерського обліку.
Бухгалтерською проводкою називають значення рахунка, який дебетується, рахунка, який кредитується, і суму відображуваної в обліку господарської операції.
Приклади:
Оприбутковано на склад матеріали, які надійшли від постачальників з подальшою оплатою в сумі 8000 грн. У цьому разі робиться такий запис:
Дт „Матеріали” А +
Кт „Розрахунки з 8000 грн.
постачальниками” П +
Перераховано постачальникам з поточного рахунку банку 5000 грн. за матеріали. У цьому разі робиться такий запис:
Дт „Розрахунки з
постачальниками” П -
5000 грн.
Кт „ Рахунки в банках „ А -
Видано з каси заробітну плату робітникам і службовцям - 13000 грн. у цьому разі робиться такий запис :
Дт „Розрахунки з оплати П -
праці” 13000 грн.
Кт „ Каса” А -
Простою називають бухгалтерську проводку, коли один рахунок дебетується на певну суму, а другий кредитується на цю саму суму. За складної проводки кілька рахунків дебетується, а на загальну суму записів за дебетом кредитується один рахунок або навпаки.
4. Синтетичні та аналітичні рахунки і їх взаємозв’язок.
За способом групування та узагальнення облікових даних виокремлюють такі бухгалтерські рахунки:
І порядку (синтетичні);
П порядку (субрахунки);
Ш порядку (аналітичні).
Рахунки П та Ш порядків існують не самі собою, а лише при певних синтетичних рахунках. Тому рахунки всіх трьох порядків взаємозалежні, що виявляється в такому:
сальдо на початок місяці за синтетичним рахунком має дорівнювати початковим залишкам аналітичних рахунків, відкритих до цього синтетичного рахунка;
оборот за дебетом синтетичного рахунка дорівнює сумі дебетових оборотів за відкритими до нього аналітичними рахунками ;
оборот за кредитом синтетичного рахунка має дорівнювати сумі кредитових оборотів за відкритими до нього аналітичними рахунками;
підсумкове сальдо за синтетичним рахунком дорівнює сумі підсумкових сальдо за відкритими до нього аналітичними рахунками.
Синтетичними називають балансові рахунки, які узагальнюють облік господарської діяльності підприємств за економічно однорідними групами у грошовому вираженні. Ці рахунки відкривають відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку. За допомогою синтетичних рахунків здійснюють синтетичний облік. Кожний синтетичний рахунок має код, наприклад: 10 „Основні засоби”, 30 „Каса”, 60 „Короткострокові позики” та інші.
Субрахунки – це синтетичні рахунки П порядку. Підприємства застосовують їх виходячи з проблем управління, контролю, аналізу та звітності. Субрахунки, що існують згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку, можуть бути доповнені новими зі збереженням кодів субрахунків Плану рахунків.
Аналітичні рахунки дають змогу детально охарактеризувати засоби підприємства та їх джерела. За допомогою таких рахунків здійснюють аналітичний облік.
5. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку
Для узагальнення господарських операцій, відображених на рахунках, з метою отримання інформації про зміни ресурсів підприємства та джерел їх формування, а також для перевірки правильності облікових записів і складання звітності потрібно узагальнювати дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період. Для цього складають оборотні відомості.
Оборотна відомість – спосіб узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний період, а також засію зв’язку між балансом і рахунками. Оборотну відомість складають за синтетичними та аналітичними рахунками.
В оборотних відомостях відображають обороти за дебетом і кредитом рахунків, а також залишки на початок і кінець звітного місяця ( табл.7 ).
Особливість оборотної відомості за синтетичними рахунками полягає в забезпечення трьох пар рівностей:
Підсумки початкового залишку за дебетом і кредитом рахунків повинні бути в однаковій сумі, їх рівність обумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу;
Підсумки оборотів за місяць за дебетом і кредитом рахунків повинні бути рівними, їх рівність обумовлена контрольним значенням подвійного запису;
Підсумки залишку на кінець місяця за дебетом і кредитом рахунків повинні бути між собою теж в однаковій сумі, що обумовлено рівністю активу і пасиву балансу.
Порушення будь-якої з цих рівностей свідчить про наявність помилок.
Таблиця 7
Оборотна відомість за синтетичними рахунками
(грн.)
Крім оборотних відомостей за рахунками синтетичного обліку на підприємствах складають також оборотні відомості за аналітичними рахунками. Техніка їх складання така сама, як і для оборотних відомостей за синтетичними рахунками. Відмінність полягає лише в тому, що за синтетичними рахунками щомісяця складають одну оборотну відомість, а за аналітичними – за кожною групою рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунка ( табл.. 8, 9, ).
Таблиця 8
Оборотна відомість за аналітичними рахунками до синтетичного рахунка 201 „Матеріали”
Таблиця 9
Оборотна відомість за аналітичними рахунками до синтетичного рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами” субрахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами”, в грн.
Для перевірки правильності записів, які зроблені на рахунках аналітичного обліку, необхідно порівняти підсумки оборотної відомості за аналітичними рахунками з початковим залишком, оборотами за дебетом, кредитом і кінцевим залишком синтетичного рахунку, до якого були відкриті аналітичні рахунки. Між ними повинна бути тотожність даних.
Тема 7. План рахунків бухгалтерського обліку
Принципи класифікації рахунків бухгалтерського обліку
План рахунків бухгалтерського обліку
1. Принципи класифікації рахунків бухгалтерського обліку
Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за призначенням, структурою та економічним змістом.
До основних належать рахунки обліку господарських коштів і джерел їх утворення, до операційних – рахунки обліку господарських процесів і фінансово-результатні, до регулювальних і додаткових – рахунки, що регулюють і доповнюють показники основних рахунків.
Рахунки, на яких обліковують предмети та знаряддя праці (основні засоби, матеріали, інвентар тощо), називають інвентарними, а ти, на яких обліковують грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому рахунку в банку тощо – грошовими. Рахунки, на яких обліковують розрахунки з різними контрагентами та фізичними особами, називають розрахунковими, а ті, на яких обліковують статутний капітал та спеціальні кошти – рахунками власного капіталу та забезпечення зобов’язань.
До рахунків обліку господарських процесів належать збирально-розподільчі, калькуляційні та операційно-результатні.
Збирально-розподільчими називають рахунки, на яких за певний період відображають економічно однорідні витрати (на заробітну плату, обслуговування виробництва) для розподілу їх між об’єктами калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг. До збирально-розподільчих належать також рахунки „Витрати майбутніх періодів”, „ Резерв сумнівних боргів” та інші. Калькуляційними називають рахунки, на яких обчислюють собівартість продукції, а операційно-результатними – ті, на яких обліковують процес реалізації продукції (робіт, послуг) і виявляють результати від реалізації (собівартість реалізації).
До фінансово-результатних належать рахунки, на яких обліковують фінансові результати господарської діяльності підприємства (фінансові результати, нерозподілений прибуток).
Рахунки, призначені для коригування показників основних рахунків і окремих статей балансу, називають регулювальними (їх поділяють на контрарні та додаткові). Основні рахунки коригують відніманням підсумку контрарного рахунку від підсумку основного рахунку.
Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому їх називають, відповідно, контрактивними та контрпасивними. Регулювальні рахунки під час складання балансу наводять в рядках після основного рахунка і не включають до валюти балансу. До регулювальних рахунків належать також додаткові, які коригують сальдо основних рахунків. Додаткові рахунки бувають активні і пасивні.
Активні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Дебетове сальдо додаткових активних рахунків показує збільшення суми відповідного основного активного рахунка, а кредитове сальдо – зменшення цієї суми.
Пасивні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних пасивних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Коригування сальдо основного пасивного рахунка за допомогою додаткових регулювальних рахунків здійснюють аналогічно коригуванню основних активних рахунків.
Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні і пасивні. На активних рахунках обліковують господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, на пасивних – джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення. До активних включають рахунки господарських коштів і господарських процесів, до пасивних – джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.
Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте крім них існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називають позабалансовими. На цих рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні чи на збереженні у підприємства, але йому не належать. Особливість позабалансових рахунків полягає в одинарності виконаних на них залишків (операція відображається тільки на дебеті чи кредиті одного позабалансового рахунка).
2.План рахунків бухгалтерського обліку
План рахунків – це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи, організації. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій затверджена Міністерством фінансів України наказом від 30 листопада 1999 року № 291.
План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на їх основі фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому для визначення кодів (номерів) рахунків застосовується десяткова система. Синтетичні рахунки є рахунками першого порядку, субрахунки – другого. Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга – номер синтетичного рахунка, третя – номер субрахунку. Наприклад, у коді 121 перша цифра „1” вказує на клас „Необоротні активи”, цифра „2” – синтетичний рахунок „Нематеріальні активи”, третя цифра – „1” – субрахунок „Права користування природними ресурсами”.
Усі синтетичні рахунки мають двозначний код, а також найпоширеніші субрахунки за порядковою системою кодування в межах тризначного коду.
У плані рахунків синтетичні рахунки об’єднані за економічною ознакою однорідності та згруповані в такі класи:
1. Необоротні активи.
2. Запаси.
3. Кошти, розрахунки та інші активи.
4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.
5. Довгострокові зобов’язання.
6.Поточні зобов’язання.
7.Доходи і результати діяльності.
8. Витрати за елементами.
9. Витрати діяльності.
Окремим класом „0” представлені позабалансові рахунки та субрахунки до них:
01 „Орендовані необоротні активи”.
02 „Активи на відповідальному зберіганні ( устаткування, прийняте для монтажу; матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні; товари, прийняті на комісію; майно в довірчому управлінні).
03 „Контрактні зобов’язання”.
04 „Непередбачені активи і зобов’язання”.
05 „Гарантії та забезпечення надані”.
06 „Гарантії та забезпечення отримані”.
07 „ Списані активи”.
08 „ Бланки суворого обліку”
09 „ Амортизаційні відрахування”.
План рахунків бухгалтерського обліку використовують усі суб’єкти господарювання.
Тема 8.Форми бухгалтерського обліку.
1.Облікові регістри та їх класифікація.
2. Способи виправлення помилок в облікових регістрах.
3. Форми бухгалтерського обліку.
1. Облікові регістри та їх класифікація.
Всі господарські операції після їх оформлення первинними документами записуються до облікових регістрів.
Обліковий регістр – це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.
Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності.
Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.
Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів.
Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Інформація про господарські операції, здійснені підприємством за певний період, в облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності підприємства.
У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та способом відображення інформації облікові регістри ( рис.2).
Комбіновані За видами бухгалтерських записів Хронологічні Систематичні Комбіновані
За будовою Односторонні Двосторонні Багатографні Шахові Облікові регістри За зовнішнім виглядом Книги Картки Окремі листки За обсягом змісту Синтетичні Аналітичні Рис. 2 Види облікових регістрів
Рис. 2. Класифікація облікових регістрів
2. Способи виправлення помилок в облікових регістрах.
У процесі ведення бухгалтерського обліку можуть виникати різні помилки, пов’язані з неточностями записів у первинних документах і підрахунках, а також з неправильною організацією кореспонденції рахунків.
В залежності від характеру помилок і часу їх виявлення використовуються декілька способів виправлення:
1) коректурний;
2) червоного сторно;
3) додаткового запису.
Коректурний спосіб застосовують тоді, коли помилка виникла в одному первинному документі, і її виправлення не впливає на бухгалтерські записи.
Наприклад:
Надійшли матеріали від постачальника
7000
35 * 200 = 7500
Виправленому з 7500 (словами) на 7000 вірити. Дата. Підпис.
Касові та банківські документи виправляти забороняється.
Якщо помилка вплинула на бухгалтерські проводки, її виправляють другим або третім способом.
Спосіб червоного сторно (спосіб від’ємних чисел)застосовується при виявленні помилки в бухгалтерській проводці, тобто кореспонденції рахунків. Для виправлення повторюють помилковий запис , але червоним чорнилом. Суми, записані червоним чорнилом в облікові регістри, при підведенні підсумків – виключаються. Потім складається правильна кореспонденція рахунків. Якщо немає червоних чорнил то сума обводиться рамкою звичайною пастою.
Наприклад:Нараховано заробітну плату робітникам основного виробництва в сумі 4500 грн. Бухгалтер зробив запис:
Д 91 „Загальновиробничі витрати”
4500
К 66 „Розрахунки з оплати праці”
Пізніше помилка була виявлена і зроблено виправлення.
Д 91 „Загальновиробничі витрати”
4500
К 66 „Розрахунки з оплати праці”
Робимо правильний запис звичайним способом:
Д 23 „Виробництво”
4500
К 66 „Розрахунки з оплати праці”
Спосіб додаткового запису застосовується тоді, коли відображена сума менше, ніж було потрібно, а проводка зроблена правильно.
Для виправлення помилки складається додаткова кореспонденція тих же рахунків, але лише на різницю в сумі:
Наприклад: Зроблено запис на суму 450 грн.
Д 23 „Виробництво”
К 66 „Розрахунки з оплати праці” 450, а потрібно було записати 4500 грн. Для виправлення помилки робимо додатковий запис на суму 4050 (4500 – 450)
Д 23 „Виробництво”
К 66 „Розрахунки з оплати праці” 4050
Що стосується виправлень у бухгалтерській звітності, то зміна даних звітності внаслідок її перекручування, які відносяться як до поточного, так і до минулого року, проводиться у тому звітному періоді, в якому було виявлено помилки. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.
3. Форми бухгалтерського обліку
Форма бухгалтерського обліку – це певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад бухгалтерського обліку.
Кожне підприємство самостійно обирає відповідну форму обліку, враховуючи конкретні умови та особливості господарської діяльності і технології обробки облікових даних. Вибір форми обліку зумовлюється також обсягами облікових робіт, їх складністю, наявністю кваліфікованих кадрів бухгалтерів, можливостями використання автоматизованих систем обробки даних, обчислювальної техніки.
На сьогодні в Україні використовується 5 основних форм бухгалтерського обліку:
1. Повна журнально-ордерна – 17 журналів-ордерів і відомості до них. Ця форма використовується на великих підприємствах. Облікові регістри – журнали-ордери, відомості, Головна книга.
Журнал-ордер – це багатографна таблиця, записи в ньому ведуться за кредитом одного або кількох рахунків із зазначенням рахунків, що дебетуються.
Відомості ведуться не по всіх рахунках;вони слугують для більш повного і зручного висвітлення бухгалтерських даних.
2. Скорочена журнально-ордерна форма – 7 журналів-ордерів, використовується на підприємствах середнього розміру. Форми журналів затверджені наказом Міністерством фінансів України від 29.12.2000р. № 356
Первинні документи Регістри аналітичного обліку Журнали-ордери, відомості Головна книга
Баланс
Рис.3 . Схема журнально-ордерної форми обліку
3.Спрощена форма обліку – для малих підприємств
Методичними рекомендаціями із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 р. №422 передбачено ведення відомостей від 1-м до 5-м, кожна х яких складається з двох і більше розділів; узагальнюються облікові дані в оборотно-сальдовій відомості. Крім того, не скасовано форму, затверджену Вказівками про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.05.1996 р. №112 , яка включає відомостей від В1 до В8, шахову відомість В9 і оборотну відомість.
Регістри аналітичного обліку Відомості Шахова відомість Оборотно-сальдова відомість Баланс Первинні документи
Первинні документи
Рис. 4. Схема спрощеної форми обліку
Малі підприємства з незначною кількістю господарських операцій можуть вести просту форму обліку – Журнал обліку господарських операцій і відомість 8-м для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами і кредиторами.
4. Меморіально-ордерна форма використовується в бюджетних організаціях, у банках. Регістр цієї форми – меморіальний ордер. Порівняно з журнально-ордерною ця форма більш докладна, але містить багато дублюючої інформації.
5.Комп’ютерна форма – за цієї форми обліку порядок заповнення облікових регістрів та їх формат визначаються тією комп’ютерною програмою, яка використовується. Як правило, всі комп’ютерні програми формують журнали-ордери або відомості по кожному рахунку, шахову та оборотну відомості, а також всі форми звітності.
Тема 9. Облік господарських процесів.
Методологічні засади обліку господарських процесів.
Облік процесу постачання.
Облік процесу виробництва.
Облік процесу реалізації.
1.Методологічні засади обліку господарських процесів.
Господарська діяльність підприємства пов’язана з використанням коштів, матеріальних і нематеріальних засобів, які постійно перебувають у безперервному русі, кругообороті. Кругооборот засобів здійснюється через господарські процеси. Вони є найважливішим об’єктом бухгалтерського обліку і відображають господарську діяльність кожного підприємства. Під господарським процесом розуміють сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання.
Господарські процеси або процеси операційного циклу – постачання (придбання), виробництво, реалізація (збут) відображають процес кругообороту капіталу, спричинений функціонуванням товарно-грошових відносин.
Господарські процеси характерні для всіх видів економічної діяльності, вони класичні для будь-якого бізнесу, метою якого є отримання вигоди або прибутку.
Кожен господарський процес має цільовий характер та економічну доцільність. Мета процесу постачання – забезпечення підприємства необхідними ресурсами; процесу виробництва – використання факторів виробництва з метою отримання продукції; процесу реалізації – збут продукції та отримання прибутку.
2. Облік процесу постачання.
Завданнями бухгалтерського обліку процесу постачання (придбання) вважаються:
1.Правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі; 2. Облік надходження матеріальних цінностей на підприємство;
3. Облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядниками за транспортно-заготівельні витрати;
4.Визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів.
Облік процесу постачання здійснюється згідно з П(с)БО 7 „Основні засоби”, П(с)БО 8 „Нематеріальні активи”, П(с)БО 9 „Запаси”. Для обліку процесу постачання використовують систему синтетичних та аналітичних рахунків – 10, 12, 20, 22, 28, 30,31, 63, 64.
3.Облік процесу виробництва.
Завдання обліку процесу виробництва:
Облік всіх витрат на процес виробництва;
Визначення фактичної виробничої собівартості виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Облік витрат на виробництво здійснюється згідно з П(с)БО-16 „Витрати”. Для обліку процесу виробництва використовують систему синтетичних рахунків – 23, 80, 81, 82, 83, 84, 91, 94.
4. Облік процесу реалізації
В умовах ринкової економіки зростає значення процесу реалізації продукції, робіт і послуг. У процесі реалізації визначається обсяг попиту на продукцію, а також прибуток, який вона забезпечує виробнику.
Завданням обліку реалізації готової продукції, робіт, послуг є:
1. Забезпечення інформації про обсяг і структуру реалізованої підприємством продукції, робіт, послуг;
2. Облік і контроль виконання договірних зобов’язань щодо поставки товарної продукції;
3. Облік нарахування та сплати належних до обсягу реалізації податків та зборів;
4. Визначення ціни реалізації та фінансових результатів як у цілому за підприємством, так і за окремими видами продукції, робіт і послуг.
У фінансовому обліку відомі два методи визначення реалізованої продукції:
1) касовий метод;
2) метод нарахування.
При першому методі реалізованою вважається продукція, яка відвантажена покупцеві і за яку надійшли кошти у готівковій чи безготівковій формі. При другому методі реалізованою вважається продукція, яка передана покупцеві незалежно від того, надійшли за неї кошти чи ні. Найбільш поширеним методом є метод нарахування, який відповідає принципам бухгалтерського обліку. Саме він передбачений П(с)БО 15 „Дохід”. Облік процесу реалізації здійснюється за допомогою системи рахунків бухгалтерського обліку – 26, 36, 37, 63, 64, 70, 79, 90.
Список рекомендованої літератури .
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. № 196-14.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов”язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов”язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 291.
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8,9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 25, затверджені наказами Міністерства фінансів України.
Білоусова І.А., Барановська Т.В. Облікова політика в Україні. - Житомир: ЖІТІ, 2003 р. – 408 с.
Швець В.Г.Теорія бухгалтерського обліку. – Київ: Знання-Прес, 2003.- 444с.
Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. – Київ: АСК, 2001. – 272 с.
Кужельний М.В., Линник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – Київ: КНЕУ, 2001. – 334 с.
Деващук Л.Г., Єрмолаєва В.І., Квач Я.П., Рудинська О.В.Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Частина 1.- Харків: ТОВ „Одіссей” , 2002.- 496 с
Васюта-Беркут О.І, Шепітко Г.Ф., Ромашевська Н.О.
Теорія бухгалтерського обліку. – Київ : МАУП, 2001.- 176 с.
Гура Н.О. Облік видів економічної діяльності. – Київ :Знання, 2004. -541 с.
Фаріон І.Д., Перевозова І.В. Організація обліку, контролю й аналізу. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 487 с.
Рудницький В.С., Лазаришина І.Д., Бачинський В.І., Поліщук В.Л. Організація первинного обліку та економічного аналізу на прикладі підприємств торгівлі. – Київ: ВД „Професіонал”, 2004. – 480 с.
Буряк П.Ю., Шевців Л.Ю., Хом”як Р.Л. Облік на підприємствах малого бізнесу. – Київ: ВД „Професіонал”, 2005.- 272 с.
Періодичні видання: „Бухгалтерський облік і аудит”, „Баланс”, „Все про бухгалтерський облік”, „Вісник бухгалтера і аудитора України”, „Фінанси України”, „Статистика України”,”Економіка України”.
Додаток 1
Адреса ___________________________________________________________________
Баланс
за _____________________ 20 ___ р.
Керівник
Головний бухгалтер
Додаток 2
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
за ___________________ 20 ___ р.
1. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Керівник
Головний бухгалтер
Додаток 3
Звіт про рух грошових коштів
за _____________________ 20 ___ р.
Керівник
Головний бухгалтер
Додаток 4
Звіт про власний капітал
за _____________________ 20 ___ р.
