Старе Село розташоване на півночі Рокитнівського району у найбільш заболоченій його частині.
За природно ~ географічним розташуванням територія Старого Села відноситься до поліської зони мішаних лісів.
За переказами Старе Село дуже давнє. Виникло село раніше міста Києва. Неодноразово поселення спалювали татари. А на ці роздуми наводять назви природних об'єктів: Татарський брід.
Найдавніші літописи згадують про величезні хащі на півночі краю називаючи поліську частину „ деревською землею ". Уся ця частина була великою пущею з нерубаними лісами. Тому тут застосовувалася вирубна система землеробства, яка поступово витіснялась орним. Вирощували жито, просо, овес. Розводили худобу. Поширені були промисли, мисливство, борництво, рибальство, збиральництво. Розвивалися і ремесла, металургія на базі болотної руди, ковальська справа, ткацтво, обробка дерева, теслярство, гончарство.
За іншими переказами першими жителями села були каторжники, яких засилала царська влада у ці болота з лісами на роботи і по закінченню терміну залишилися тут жити. Назва походить від прізвища його засновника так як за його переказами поселення заснував чоловік на прізвище Старий. А ще на цю думку наводить назва урочища Старе. Але нажаль письмових пітверджень цього немає.
Збереглися дані про те, що 1866 році в Старому Селі був 41 будинок, воно належало до Мозирського повіту. Радянську владу проголошено в січні 1918 році. За Ризьким мирним договором (1921 p.). Старе Село відішло до Польщі. В урочищі Лютич серед акацій і лісів знаходиться маєток пана Домантовича,який забороняв селянам без дозволу збирати гриби, ягоди. За цим слідкували панські лісники . Зараз на тому місці тільки купа битої цегли і ростуть акації. Із слів жителів села школа в селі вже діяла на початку 20 століття.
В ній навчалися тільки хлопчики, школа мала три класи. За часів панування Польщі в селі також діяла школа. В школі навчалися діти із села та навколишніх хуторів. Навчав їх один вчитель. Діти вивчали польську мову, арифметику, каліграфію. Вчитись було дуже важко,так як не вистачало літератури. Буквар був один на трьох. Не було чорнила, то мішали сажу і писали нею. Дошка в класі була зроблена з дощок, обтесаних сокирою, і на ній писали. Ходили в школу в постолах.
Тяжке соціальне — економічне становище населення доповнювалося національним, релігійним гнітом і політичним безправ'ям. Вже в 1921 році було видано розпорядження про заборону рідної мови.