аналогія закону — це вирішення справи (за наявності прогалин у законодавстві) на основі правової норми, яка регулює найбільш подібні суспільні відносини.
аналогія права - це вирішення справи (за наявності прогалин у законодавстві і відсутності «аналогічної» правової норми) на основі принципів відповідної галузі права або конкретно-історичних принципів національного права в цілому.
апарат держави - це система всіх органів держави, які виконують її завдання та функції.
галузь права - це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
гіпотеза правової норми - частина норми, в якій зазначаються умови, обставини, знастанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Ці обставини відображаються спеціальним поняттям «юридичні факти».
держава - хоч і стрижнева, найважливіша, проте не єдина політична організація у суспільстві.
держава соціально-демократичної орієнтації - це організація політичної влади більшості населення у суспільстві з різноманітними формами приватної та суспільної власності на засоби виробництва, яка постійно поліпшує умови для здійснення основних прав людини, прав нації та народу на загальнолюдських засадах свободи, справедливості й солідарності.
державне правління - спосіб організації вищої державної влади;
державний режим - порядок здійснення державної влади певними методами і способами.
державний устрій -  форма політичного устрою країни або держави.
диспозиція правової норми - це частина норми, в якій зазначаються права або обов'язки суб'єктів. Це — цен-г тральна, основна частина юридичної норми, яка власне і вказує, описує дозволену (можливу), обов'язкову (несолідну) й заборонену (неприпустиму) поведінку суб'єкта.
дієздатність - це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою можливість суб'єкта здійснювати свої юридичні права і виконувати обов'язки особистими діями.
_______________________________________________________
загальнолюдські принципи права - це юридичні засади, ідеали, які зумовлюються певним рівнем розвитку людської цивілізації, втілюють найкращі, прогресивні здобутки всесвітньої правової історії і широко визнані в міжнародних нормативних документах.
загальносоціальне (природне) право - це певні можливості учасників суспільного життя, які об'єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства і мають бути загальними та рівними для всіх однойменних суб'єктів.
закон - це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.
застосування норм права - це специфічна форма реалізації правових норм.
інкорпорація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в одному збірнику.
інститут права - це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Серед інститутів розрізняють галузеві та міжгалузеві (наприклад, інститут відповідальності за екологічні правопорушення).
інтерпретаційно-правовий акт - це спосіб зовнішнього прояву встановленого компетентними органами формально-обов'язкового правила розуміння змісту юридичної норми.
історичний тип держави - це система суттєвих рис, притаманних усім державам, економічною основою яких є певний тип виробничих відносин і які виражають соціальна змістовну (зокрема, класову) сутність і соціальне призначення держави.
кодифікація  — спосіб удосконалення, систематизації нормативних актів, законодавства.
механізм держави - це система всіх державних організацій, які виконують Ті завдання і реалізують її функції. Серед таких організацій розрізняють: державні підприємства, державні установи (заклади), державні органи (органи держави).
норма права - це формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.
нормативно-правовий акт - основна форма права соціально-демократичної орієнтації.
нормативно-правовий договір - об'єктивоване формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою;
нормативно-правовий прецедент - об'єктивоване (виражене зовні) рішення органу держави в конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при вирішенні наступних аналогічних справ
об'єктивне юридичне право - це система загальнообов'язкових правил фізичної поведінки — соціальних норм, встановлених або санкціонованих державою, які виражають волю домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також на задоволення загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.
орган держави - це структурно організований колектив державних службовців (або один державний службовець), котрі наділені владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для виконання певних завдань і функцій держави.
основні права людини - це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства (економічним, духовним, соціальним) і мають бути загальними та рівними для всіх людей.
підзаконні нормативно-правові акти - це нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання
право соціально-демократичної орієнтації - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою, зорієнтованою на соціальну демократію, виражають волю більшості населення країни, спрямовані на врегулювання відносин відповідно до цієї волі і загально-соціальних потреб (зокрема, з метою створення умов для здійснення і захисту основних прав людини, нації, народу) та забезпечуються державою.
правова держава — це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону і захист основних прав людини. Саме така держава є одним із найвизначніших загальнолюдських політика-юридичних ідеалів.
правова культура - це така властивість особи, яка характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх здійснювати, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях.
правова система - це система всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або у групі однотипних держав.
правове виховання — це цілеспрямована діяльність державних органів, громадських об'єднань і трудових колективів, а також інших суб'єктів щодо формування у громадян і службових осіб високої правової культури.
правове відношення — це передбачене юридичною нормою ідеологічне суспільне відношення, яке виражається у взаємних юридичних правах і обов'язках суб'єктів права.
правовий звичай - санкціоноване (забезпечуване) державою звичаєве правило поведінки загального характеру;
правовий статус особи - це комплекс її суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
правоздатність — це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою можливість суб'єкта мати юридичні права і нести юридичні обов'язки. Отже, це начебто «право на права» (юридичні).
правомірна поведінка - це такі вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
правопорушення - це протиправне винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке є особистісно або суспільна шкідливим чи небезпечним.
правосвідомість - це система понять, поглядів, уявлень і почуттів з приводу чинного або бажаного юридичного права, а також діяльності, пов'язаної з цим правом
правотворчість - це діяльність компетентних державних органів, уповноважених державою громадських об'єднань, трудових колективів або (у передбачених законом випадках) всього народу чи його територіальних спільностей із встановлення, зміни чи скасування юридичних норм.
принципи права - керівні засади (ідеї), які зумовлюються об'єктивними закономірностями існування й розвитку людини та суспільства і визначають зміст і спрямованість правового регулювання.
прогалина в законодавстві - це відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин у сфері правового регулювання, окреслюваній основними принципами права.
реалізація правових норм — форма реалізації зобов'язальних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їх власного бажання (наприклад, реалізація законодавства про державні податки).
санкція правової норми -  вказує на правові наслідки недотримання встановлених вимог які, як правило, несприятливі для правопорушника.
система законодавства - це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.
система права - це система всіх чинних юридичних норм певної держави
соціальна норма - це зумовлене об'єктивними закономірностями правило фізичної поведінки (діяльності), яке має загальний характер, виражає волю певної частини або всього суспільства і забезпечується різноманітними засобами соціального впливу.
соціально-демократичне право - це система формально-обов'язкових норм загального характеру, які встановлені або санкціоновані соціально-демократичною державою, виражають волю більшості населення країни — трудящих-власників спрямовані на регулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечують реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації, народу на загальнолюдських засадах свободи. справедливості, солідарності.
суб'єкт правовідношення - виступають його учасники. Ними можуть бути громадяни (фізичні особи), організації (юридичні особи) і впередбачених законом випадках держава (скарбниця).
суб'єктивне юридичне право - це закріплена в юридичних нормах можливість їі певної поведінки, спрямованої на здійснення відповідних прав людини.
тип права - це сукупність суттєвих рис, притаманних усім правовим системам, які спираються на певний тип виробничих відносин і відповідний тип держави та виражають соціальну сутність і спрямованість правового регулювання у соціальна неоднорідному суспільстві.
тлумачення норм права норм права - це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту).
форма держави - це спосіб (порядок) організації здійснення державної влади.
форма права - це спосіб внутрішньої організації, а також зовнішнього прояву правових норм, який засвідчує їх державну загальнообов'язковість.
функції держави - — це основні напрямки діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві.
функції права - це основні напрямки його впливу на людину і суспільство (суспільні відносини).
юридична наука — це система об'єктивних соціальна значущих знань про закономірності права і держави (державно-правові закономірності}.
юридична презумпція-це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів, яке може призвести до виникнення, зміни або припинення правовідносин.
юридичний факт — це передбачена гіпотезою правової норми конкретна обставина, з настанням якої витікають, змінюються або припиняються правові відносини.
юридичні акти - це передбачена гіпотезою правової норми конкретна обставина, з настанням якої витікають, змінюються або припиняються правові відносини.