Заняття №2. Послідовність розв'язку вогневої задачі.
Учбові цілі:
- вивчити послідовність розв'язку вогневих задач, дати практику в їх розв'язку;
- вивчити способи ведення вогню при стрільбі з стрілкової зброї і озброєння БМП;
- дати аналіз можливостей БМП по поразці танкових цілей;
виховувати у студентів помірність в силі нашої зброї і в можливості поразки противника.
Учбові питання:
1. Елементи розв'язку вогневої задачі.
2. Особливості веденн вогню із озброєння БМП.
3. Можливості БМП по поразці танкових цілей.
Час: 2 години.
Місце: клас вогневої підготовки.
Метод: розповідь, показ, пояснення, вправи.
Матеріальне запезпечення:
плакати – 1 комплект;
ЕСД по стрільбі з БМП – 1 екз. на двох навчаючих.
Зміст заняття.
Зміст учбових питань і розрахунок часу.
Методичні вказівки.

1
2

І. Ввідна частина.
Прийняти рапорт чергового по взводу.
Перевірити наявність, зовнішній вигляд навчаємих і матеріальне забезпечення заняття.
Провести контрольне опитування по попередньому занятті:
дати класифікацію цілей по видам і швидкості руху.
назвати вихідні установки для стрільби і стрілкової зброї, гранатометів зброї БМП;
дати визначення правил стрільби і пояснити в чому їх практичне значення.
Об’явити тему і учбові питання, ціль заняття.
Перейти до викладу учбового матеріалу.
ІІ. Основна частина – 75 хв.
Питання №1. Елементи розв’язку вогневої задачі.
Вогнева задача – це задача на поразку противника, звідси розв’язок вогневої задачі називається процес поразки цілей вогнем з того чи іншого виду зброї.
Не дивлячись на різноманітність видів зброї, вогнева задача розв’язується по принципово одній схемі і вимагає з себе:
підготовку стрільби;
стрільбу по цілі.
Навчаємі повинні розуміти і застосовувати правила стрільби зі своєї зброї.
Таким чином, першим елементом розв’язку є підготовка стрільби.
В підготовку входить:
Попередня підготовка стрільби. Заключається в тому, що підготовлюється зброя, боєприпаси, вогневі позиції і вихідні дані для стрільби по появі противника. Вона включає в себе:
а) технічну підготовчу стрільбу, яка проводиться з ціллю забезпечити своєчасність відкриття вогню, надійність і безвідмовність озброєння.
б) вивчення місцевості, ціль якого вибрати місце розташування, зайняти і побудувати вогневі позиції, а також підготовити вихідні дані для стрільби по ділянках і кордонах ймовірної появи.
Безпосередня підготовка.
Полягає в виборі цілі, засоби для її поразки і визначення вихідних установок для стрільби. Вона включає в себе:
а) Знаходження і вибір цілі. Ціль знаходиться спостеріганням по їх признакам, вибір проводиться на основі їх важливості і небезпечності;
Про знайдені цілі потрібно доповізти командиру відділення а той про важливих і небезпечних командиру взвода. При цьому в доповідях можна вдаватися до вцілевказування слідуючими способами:
від орієнтирів місцевостей;
від напрямку руху;
стрільбою патронами з трасуючими кулями;
сигнальними ракетами, що випускаються в напрямі цілі;
розривами гранат при стрільбі з зброї БМП.
Крім того способи цілевказування можуть бути комбігновані. Необхідно підкреслити, що цілевказування також проводиться від командира до стріляючого, при цьому командир не тільки вказує ціль, але й подає команду для відкриття вогню і ставить вогневу задачу.
б) Визначити дальності до цілі.
Дальність визначається на око по курсовій величині цілі, а іноді й по карті.
На око визначення може застосовуватися у будь-яких умовах обставин. При цьому дальність до цілі визначається порівнянням з дальністю до орієнтиру чи по відрізкам місцевості, добре запам’ятованим чи по ступені видимості цілі, а також шляхом гармонії цих способів.
Дальність до цілі по її кутовій велечині визначається з допомогою шкал сіток прицілів чи приладів спостереження, а також прицільних пристосувань по формулі тисячних.
в) Вибір зброї типу боєприпасів.
Чий вибір проводиться з обліку вразливості цілі її віддалення, а також часу на її поразку і наявність боєприпасів.
Вразливость цілі, як говорилося раніше, залежить від характеру, стану цілі.
Віддалення цілі викликає необхідність оцінити яким шляхом, видом зброї чи типом боєприпасів її поражати.
Якщо становище потребує, щоб ціль була вражена в короткий період часу, то слідує вибирати зброю з більш високою бойовою швидкістю чи зосередженням по ній вогню декількох вогневих засобів (підрозділів).
г) Зарядження зброї.
воно проводиться, як правило, по командам. Для цього в команді вказується тип чи дія боєприпаса (“осколочним”, “кумулятивним”, “управляємою гранатою”), вид зброї чи кому стріляти і т.д.
д) Визначення поправок на рух цілі (якщо вона рухається).
При цьому визначається напрям і швидкість руху цілі з обліком цього вибирають вихідні установки для стрільби. При чому напрям руху цілі визначається на око по її курсовому куту, а швидкість цілі теж на око, але в залежності від характеру тактичних дій, рельєфу місцевості, погоді та ін. умов.
е) Вибір способу ведення вогню.
Він залежить від ряду умов і стрільби. В залежності від цих умов вибирається один із слідуючих способів:
вогонь з ходу (для стрілкової зброї на ходу без зупинки) основий спосіб під час атаки і контратаки. При цьому спосіб найбіль повно використовується всі бойові якості БМП, забезпечується високий темп наступу зменшуються бойові втрати, крім того, досягається сильний моральний вплив противника.
Вогонь з коротких зупинок застосовується у випадках, коли вогонь з ходу із-за великої дальності до цілі, малих її розмірів чи різких коливань корпуса своєї машини малоймовірний.
При цьому способі вся підготовка стрільби проходить в русі, а для ведення вогню робиться коротка зупинка на декілька секунд. Причому, по кожній секунді зупинки проводиться один вистріл із зброї БМП і декількох черг із стрілкової зброї. З зброї БМП ціль поражається з одного чи декількох коротких зупинок, а з стрілкової зброї, з одної.
Рух машини короткими зупинками здійсюється з можливо великою швидкістю, а величина скачка від одної зупинки до другої визначається умовами обстановки, місцевості і часу на підготовку чергового пострілу.
При стрільбі з коротких зупинок забезпечується подвижність “маневреність” БМП і о/с діючому в пішому порядку, а також висока дійсність стрільби.
Вогонь з місця ведеться в обороні при дії в засаді і при відбитті атаки. При цьому способі з одієї позиціє може поражатися по декілька цілей.
Способи ведення вогню вказується в команді чи вогневій задачі.
ж) Визначення поправок на рух своєї машини (якщо вона рухається).
При цьому визначається напрям і швидкість руху машини, з обліком цьго вибираються вихідні дані для стрільби. При чому, напрям руху визначається так як і напрям руху цілі, а швидкість по показам спідометра чи на око. Вона буде залежати від умов мінливості погоди, даної задачі.
з) Вивчення поправок на відхилення умов стільби від нормальної.
При відхилені умов стрільби від нормальних може виникнути необхідність визначення і обліку поправок як дальності, так напрямку.
Які і як саме визначаються поправки було розглянуто н першому занятті. Необхідно знати способи, за допомогою яких це можна зробити.
Визначення сумарних поправок для 1-го пострілу (черги).
З обліком поправок на рух цілі і своєї машини, а також на відхилення умов стрільби від нормальних, про які говорилося вище, визначаються сумарні поправки:
дальності – з обліком всіх поправок дальності, шляхом їх додаванння (з урахуванням їх знаків). Поправки мають “+”, якщо приціл треба збільшувати, ТП – підвищувати, і знак “-“, якщо навпаки – напрямку – з урахуванням усіх поправок напрямку шляхом їх додавання (з урахуванням їх знаків).
Поправки – з знаком “+”, якщо для їх обліку ствол зброї необхідно повертати вправо, і знак “-“, якщо навпаки. При визначенні сумарної поправки напряму для РПГ-7 і зброї БМП існує правило:
Якщо напрям руху цілі співпадає з вітром то поправки додаються, поправка береться по тій шкалі, звідки рухається ціль і дме вітер;
Якщо ціль рухається на зустріч вітру, то із величини попередження відчисляється поправка на вітер; при позитивній різниці поправки враховується попередження, при від’ємній як поправка на вітер.
При визначенні сумарної поправки напряму для зброї БМП на дальностях 1200 і 1300 м. існує правило:
Якщо напрям руху цілі співпадає з вітром, то з величини попередження віднімається поправка на вітер, при позитивній різниці поправки враховується як упередження , при від’ємній – як поправка на вітер;
Якщо ціль рухається на зустріч вітру, то поправки додаються.
к) Визначення вихідних установок для стільби.
Тут необхідно підкреслити слідуюче: найбільша вірогідність поразки цілі досягається при сумісності СТП з ценром цілі.
Цього можна досягнути шляхом використання найбільш точних способів підготовки стрільби і правильного призначення вихідних установок.
Вибором вихідних установок закінчується попередня підготовка стрільби.
При стрільбі необхідно досягати поразки з першого пострілу гранати забезпечується, в першу чергу високою точністю роботи. Проте потрібно мати на увазі, що безпосередня підготовка проходить в різко обмежені терміни, виміряються хвилинами або навіть секундами, тому необминути помилок в визначенні дальності, а також поправок дальності і напрямку.
Якщо ці помилки будуть значними, то паразки цілі з першого пострілу не буде.
З урахуванням сказаного, стрільба по цілі включає в себе:
наводку зброї на ціль, виробництво пострілу;
спостереження за результатами стрільби;
корективні стрільби.
І. Наводка зброї на ціль і виробництво пострілу.
Відомо, що найкраща влучність стрільби забеспечується не тільки великою точністю, але й високою точністю при стрільбі. Висока точність в свою чергу досягається застосуваннямнайбільш правельних прийомів наводки і виробництво пострілу.
Для забезпечення цього необхідно знати слідуючі основні правила:
а) при стрільбі із стрілкової зброї:
брати рівну мушку і не допускати бічного нахилу зброї;
найбільш точно суміщати лінію прицілу з точкою прицілу;
добре утривувати зброю при стрільбі;
спуск курка проводити повільно, притримуючи дихання на виході.
Якщо стрільба ведеться по рухаючимся цілях, з любого виду зброї, то наводка проводиться способом слідкування за ціллю чи способом очікуванням цілі (вогневий напад)
Спосіб очікування цілі є найбільш простим, але потребує великих затрат боєприпасів, а спосіб супроводження застосовується тоді, коли ціль рухається з сталою швидкістю і стріляючий має тверді навики.
ІІ. Спостереження за результатами стрільби.
Воно ведеться для знаходження моменту поразки цілі, в випадку промаху для оцінки відхилення гранати (кулі) від цілі.
Поразка цілі оцінюється по ясно спостерігаючим результатам: ціль горить, зруйнована, вогню немає, рух і т.д.
Про промахи визначають по відхиленню розривів від цілі. Величина цього відхилення вимірюється в фігурах цілі або в тисячних. Якщо становище не дозволяє оцінювати результатів стрільби із даної БМП, спостереження можна вести з машини.
ІІІ. Коректування стрільби.
Коректування стрільби – внесення змін в вихідні установки для стрільби.
Воно проводиться, якщо першим пострілом (чергою) ціль не буде поражена, причому з розрахунком, щоб запезпечити максимально ймовірність попадання в ціль слідуючим пострілом (чергою).
Коректування стрільби проводиться по результатам спостереження, командами командирів чи самостійно.
Питання №2. Особливості ведення вогню з озброєння БМП.
На першому занятті даної теми були вивченні правила вибору вихідних установок для стрільби, розглянуті умови від яких вони залежать і ін. положення правил.
В першому питанні викладено елементи розв’язку і їх короткий зміст. Все сказане в повній мірі відноситься до озброєння БМП. Проте є ряд особливостей, про які необхідно знати при стрільбі із зброї.
Про які саме особливості йде мова?
По-перше, це особливості при безпосередній підготовці і стрільбі. Основними є:
1.Якщо стрільба ведеться з ходу, на плаву необхідно врахувати слідуюче:
стрільбу потрібно вести при невеликих дальностях, а швидкість машини знижати до 10км/год. на плаву до 6км/год.
поле зору прицілу треба наводити на ціль так, щоб при вертикальних колеваннях машини вибрана прицільна марка своєю вершиною пересікла ціль.
Момент відкриття вогню необхідно визначити з обліком часу на спізнення пострілу; це досягається шляхом нажиму на кнопку стрільби з розрахунком отримати постріл до моменту виходу марки до образу цілі;
Постріли, по можливості, проводити при затуханні коливань;
При стрільбі з зброї в сторону правого чи лівого борту треба враховувати напряму на рух своєї машини; при фланговому русі машини і при 10км/год. вона =1-й подільці шкали бічних поправок при русі поправка буде ½ фігури, а при зміні швидкості вимірюється пропорційно по шкалі, куди рухається машина.
Якщо стрільба ведеться з коротких зупинок треба враховувати:
якщо машина рухається до цілі (від цілі) на відстань більше 50м, то вихідний приціл треба зменшити (збільшити) по 100м. (1 поділка);
якщо рухається машина і ціль (зближаються чи розходяться), а сумарна швидкість = 20км/год., то кожних 20 сек. руху треба змінити (зменшити чи збільшити) на 100м по відношенню до вихідного прицілу;
при зміні швидкості машини чи цілі поправка пропорційно змінюється.
Наводка зброї і спареного з нею кулемета проводиться зліва направо і знизу вверх.
Якщо умови не дозволяють оцінювати результати стрільби, то спостереження ведеться по вказівці командира по сусідній машині.
Питання №3. Можливості БМП по поразці танкових цілей.
При підготовці бою перед командиром любої ланки, в тому числі і командиром взводу, виникає цілий ряд питань які він повинен вирішити.
Наприклад:
скільки і яких сил і засобів потрібно для одержаної бойової задачі;
які результат бою слідує чекати при даному складі сил і засобів своїх і противника?
як найкращим способом використати сили, які вони мають і засоби в ході бою?
Правильні відповіді на ці питання командир може получити, якщо він буде знати і вміти оцінювати бойові можливості штатних і придатних сил і засобів. Під бойовими можливостями слідує розуміти кількісні і якісні показники, характеризуючи можливості підрозділів, по виповненню певних бойових задач, за певний час в конкретному становищі. Бойові можливості залежать від цілого ряду факторів і характеризується певними показниками, наприклад: бойові можливості підрозділів характеризується:
складом сил і засобів і противника, який вони можуть знищити;
ширина фронту наступу (розміром опорного пункту);
глибиною бойових задач підрозділів і темпів їх переміщень;
глибиною впливу по об’єктам противника;
радіусом дії засобів поразки і часом підготовки їх нанесенню удару і т.д.
Складовими бойових можливостей підрозділів є:
вогнева ціль;
ударна сила;
маневреність.
Вогнева міць підрозділу складається з вогневих засобів, заражається сумарним обємом їх вогневих можливостей, а результатами їх ркалізації є ущерб, виражений певними ступенями поразки та знищення противника. Таким чином, щоб знати бойові можливості підрозділів, потрібно в першу чергу знати їх вогнву міць. А щоб знати їх вогневу міць, потрібно знати вогневі можливості кожного вогневого засобу.
Вогневі можливості БМП можна визначити використовуючи коефіцієнт бойової ефективності, які для кожного виду зброї, в тому числі і для протитанкової зброї БМП, визначений знаючим шляхом і показує, яка кількість танків і інших бронецілей може знищити ті чи інші протитанкові засоби, перед тим коли воно вийде зі строю. Інколи, для БМП коефіцієнт ефективності в різних умовах буде слідуючим:
В наступі:
а) при прориві оборони противника, коли його танки знаходяться на відкритій місцевості, то коефіцієнт буде 1,3-1,5;
б) при відражені контратаки, якщо БМП розташовано відкрито – 1,3, а в окопі 1,5.
В обороні:
якщо БМП розташовано в окопі, то коефіцієнт буде дорівнювати 2, а якщо відкрито – 1,5.
3. При зустрічному бої коефіцієнт буде 1,3-1,65. Це буде залежати від ступені захищеності своєї машини і бронецілей противника.

Основні пункти розв’язку вогневої задачі необхідно дати під запис. Викладач повинен пояснити що вихідні установки для стрільби і правила іх визначення одного з найважливіших частин вогневої підготовки.
Тут необхідно вказати на те, що в деяких випадках при стрільбі на більшій дальності розв’язок задачі вимагав з себе і пристрілку, яка проводиться після підготовки стрільби. Викладач повинен відмітити, що безпосередня підготовка починається з процесу знаходження цілі.
Необхідно привернути увагу навчаємих для розгляду порядку знаходження і вибору цілі.
Викладач повинен зв’язувати цей пункт з уже вивченими формулами “Тисячної” так як визначення дальності з допомогою цих формул – один із основних способів. При необхідності можна розв’язати 1-2 приклади з використанням цих формул. Навчаємим вже відомо ТТХ зразків зброї, а також класифікація цілей по їх характеру, тому викладач задає питання.
При вивченні необхідно, щоб навчаємі згадали види і швидкість руху цілей, а при необхідності нагадати самому.
Тут важливо, щоб навчаємі визначили в яких випадках застосовується той чи інший спосіб стрільби, а також які переваги має кожний із засобів стрільби.
Закінчуючи цей пункт треба сказати, що існує і спосіб зупинки і застосовується при використанні комплексів ПТУР, які є на БМП, а також в усіх випадках, коли необхідно швидко поразити важливу ціль.
Викладач повинен порів-няти поправки на рух цілі.
Треба нагадати що поправки дальності при визначенні вихідних установок прицілу, а поправка напряму враховується виносом точки прицілу.
Розв’язати приклади по визначенню сумарної поправки дальності і окремо сумарної поправки напряму.
Викладач може спитати 2-3 студента про те, які вихидні установки призначаються для зброї і від чого залежить їх вибір.
Керівник повинен сказати, що вихидні установки призначаються в команді на відкриття вогню. Переходячи до ІІ етапу розв’язку вогневої задачі викладач повинен підкреслити, що по-перше вогневу задачу можна розв’язати тільки стрільбою, по-друге стрільба може дати позитивний результат тільки при достатній підготовці і по-третє якість підготовки безпосередньо впливає на результати стрільби; від нього залежить час, в ході якого буде вирішена вогнева задача і витрати боєприпасів.
Тут викладач дає прийоми наводки зі стрілкової зброї.
Викладач назвавши способи наводки при стрільбі по рухаючимся цілям, може підкреслити що спосіб супроводження заключається в тому, що стріляючий, взяв упередження на рух цілі виносом точки прицілу, рухає зброю відповідно при найбільш правильній наводці відкриває вогонь при стрільбі способом очікування прицілюється в вибрану точку на шляху руху цілі і відкриває вогонь з підходом на величину потрібну упередження.
Викладач може пояснити, що промах може бути не тільки в наслідок помилок при визначенні вихідних установок, але і в результаті прицілу і визначення моменту з відкриття вогню, причому, про помилки в процесі стрільби треба запитати у студентів і потім самому уточнити.
Необхідно підкреслити, що коректування проводи- ться змінами по висоті чи бічному напряму, якщо відхилення кулі невелике, і зміною прицілу якщо воно велике.
Викладач дає основні особливості ведення вогню з озброєння БМП під запис, останнє викладає методом розповіді, причому викладаючи це питання викладач повинен проводити аналогію з такими положеннями для стрілкової зброї.
Це дає можливість студентам добре засвоїти матеріал. Треба відмітити, що для ПКП є ряд особливостей порівняно зі стрілковою зброєю, а саме для наводки ПКТ і використання прицільної марки прицілу 1ПН22М2, що і для зброї при стрільбі протитанковою гранатою. Для покращення влучності стрільби з ПКТ, ПТ по висоті вибирається:
літом на дальностях до 500м в верхній частині цілі, 600-800м – в центрі 900-1000м – в нижній;
зимою на дальностях до 600м в центрі 700м і більше.
Викладаючи це питання викладач повинен дати записати основні визначення, а також коефіцієнти бойової ефективності БМП. Викладач повинен знати, а при необхідності довести до підлеглих, що бойові можливості залежать від:
кількості л/с, рівня його підготовки і політично-морального складу;
наявності і стану озброєння і техніки;
мистецтва командирів в упрвлінні підрозділами;
організаційної структури військ і їх забезпечиності, а також від складу і характеру протидій противника;
умов місцевості;
метеорологічної обстановки: погода, пора року і доби і т.д.
Тут можна відмітити, що ударна сила – це спроможність підрозділів наносити противнику з початку для руху. Маневреність це властивість, що характерезує ступінь рухливості підрозділів і їх здатність швидко здійснювати переміщення, розгортати при підготовці і в ході бою, а також можливість бойової техніки швидко змінити швидкість і напря руху. Таким чином можна сказати, що ударна сила залежить від вогневої міці, так і від маневреності. Викладач може підкреслити, що застосовувати в БМП її бойові можливості визначається через вогневі можливості.


:
Познайомити з особливостями рішення основних задач в особистих умовах;
Удосконалювати і поглиблювати знання по правилам стрільби;
Дати практику в рішенні вогневих задач в визначені дальності до цілей в вимірі відстанні і кутів на місцевості;
Розвивати швидкість, впевненість, рішучість як при підготовці стрільби так і безпосередньо при стрільбі.
Учбові питання:
1. Особливості ведення вогню в особливих умовах.
2. Розвязок вогневих питань при стрільбі з стрілкової зброї, гранатометів і зброї БМП.
Час 2години:
Місце: клас вогневої підготовки.
Метод: бесіда, самостійна робота.
Матеріальне забезпечення:
плакати – 1 комплект;
“Настановки по стрільбі з БМП” – 1 прим.;
“Вогнева підготовка” – 1 прим. на двох студентів;
настановки по стрілковій справі кожного найменування – 2прим.
Зміст заняття:
Зміст учбових питань і розрахунок часу.
Методичні вказівки.

1
2

Питання №1. Особливості ведення вогню в особливих умовах.
Найбільш характерними особливими умовами стрільби є стрільба:
в горах;
в умовах обмеженої видимості (ніч, туман, дощ);
в пустині;
в лісі.
Стрільба вгорах.
Тут враховується висота над рівним моря, від якого залежить величина атмосферного тиску. При стрільбі з стрілковї зброї, якщо висота над рівним моря не перевищує 2000 м., а дальність стрільби більше 400м ТП вибирається на нижняму краю цілі, а при куті 30 – приціл зменшити (збільшити) на одну поділку. При стрільбі з зброї БМП необхідно користуватися слідуючим правилом: на дальностях 700-900м ТП по висоті понижати на ½ фігури цілі на кожні 1000м підвищення вогневої позиції над рівнем моря, а на дальностях 1000-1300м, на кожні 500м.
Стрільба в умовах обмеженої видимості.
Тут найбільш характерною є стрільба вночі, інші умові лише обмежують видимість, а значить і дальність прицільної стрільби, але не впливають істотно на політ гранати (кулі) і на способи прицілу і виробництва пострілу. А стрільба вночі має цілий ряд характерних особливостей:
Основними з них є:
стрільба по освіченим цілям ведеться так як і в день, але тут зростає фактор часу;
стрільба по цілі ведеться довгими чергами, при чому вогонь відкривається, коли вспишки пострілів видно;
при стрільбі по силуеті цілі, зброю треба направляти на світлий фон біля цілі і взяти рівну мушку, а потім сумістити її з центром цілі і відкривати вогонь;
в ряді випадків наводка зброї може проводитися по стволу, а стрільба на звук;
для стрільби в напрямі ймовірної появи противника можна використати сучки, вирізати канавки в бруствері, щоб придати зброї потрібне положення;
найбільш ефективна стрільба вночі з використанням нічних прицілів;
для стрільби в ночі можуть використовуватися пристосування з кругами і полосами,що світяться.
При веденні бойових дій в пустині необхідно враховувати слідуючі особливості:
при спостереженні і веденні вогню будуть виникати різні коливання температури і сильні вітри з переміщенням піску;
ситему вогню треба організовувати з урахуванням вигідних умов рівнинної місцевості і таким чином, щоб можна було нанести максимальну поразку перед переднім краєм на граничних дальностях.
При веденні бойових дій в лісі необхідно враховувати, що ліс не тільки утрудняє дії БМП, але й ускладнює спостереження і ведення прицільного вогню.
Тому при діях в обороні, організовується розчистка лісу, але не демаскуючи свого місцезнаходження, а також підготовляється та передбачається ведення вогню з близької відстані, ведення вогню з дерев і вогонь всіх вогневих засобів з близької відстані.
Питання №2. Правила користування «Тисячної».
В мотострілкових підрозділах далності до цілих визначаються:
на око;
по кутовій величині цілі.
Дальність по цілі по кутовій величені визначається при стрільбі з місця і з зупинкою. Для цього використовуються:
сітки оптичних прицілів і приборів (ПГО-7, 1ПН22М2, ТКН-35, біноклі і т.д.);
прицільні пристосування стрілкової зброї, а також підручні предмети;
формули «Тисячної».
Для використання двох перших способів необхідно знати ціну поділок сіток прицілів і приладів чи криючу величину прицільних пристосувань стрілкової зброї і підручних предметів. При використанні формул «Тисячної» для визначення дальності проводится обчислення.
Введення форму і визначення «Тисячної» були розглянуті при вивченні теми «Основи стрільби».
Формули «Тисячної»:
В=Dx Y/1000; D=Bx 1000/Y;
Y=Bx 1000/D
Можуть застосовуватися без обмежень, якщо величина кута “У” не перевищує 500 тисячних (30), так як при великих кутах отримується значна помилка.
Для визначення дальності до цілі по формулі «Тисячної» один із лінійних розмірів цілі і виміряти кутову величину одним на розглянених раніше способів, після чого по формулі визначити дальність до цілі розв’яжемо декілька прикладів.
Приблизні задачі по визначені дальності, вимірюванні кутів і відстані.
Задача №1. Танк противника висотою 2,4м. видно під кутом 0-0,2м. Визначити дальність до танку.
Розв’язок:
D=Bx 1000/Y=2,4х1000/2=1200м.
Задача № 2.
Танк шириною 3,5 м видно під кутом 0-0,5м. Визначити дальність до танку.
Розв’язок:
D=ІІІх 1000/У=3,5х1000/5=700м.
Питання № 3. Розв’язування основних задач при стрільбі з стрілкової зброї, гранатометів і зброї БМП. Приблизні задачі по визначеню поправок дальності і напряму.
Задача №1. Визначити поправку дальності, якщо відстань до цілі 600 і стрільба ведеться при Т= -25 С.
Розв’язок:
Відхилення температури від таблиці
Т=-25 – 15 = -40 С.
Визначає величину поправки на температури по формулі
Хт=6х 40/4=60 м.
Задача №2. Кулеметники рухаються в БМП, поставлена задача знищити з ходу без обкатну зброю на автомобілі. Ціль і БМП зближаються. В момент знаходження цілі дальність до неї була 800м. Кулеметник визначив, що ВИРм=100м і ВИРц =100м. Визначити вихідну установку прицілу.
Розв’язок:
Сумарна поправка дальності ВИР=ВИРц+ВИРм=(-100)+(-100)=-200м.
Вихідна установка прицілу в т.ч.
800-200=600м.
Задача №3. Стрільба ведеться із ПК на дальність 400м по цілі, що рухається із швидкістю 3м/сек. (10км/год.) під кутом 90 до напрямку стрільби. Визначити величину упередження в фігурах людини і тисячних.
Розв’язок:
Відповідно табличним даним лінійна величина упередження ВИНц=1,8м. Упередження в фігурах людини (при ширені цілі 0,5)=3,6 (1,8/0,5) чи приблизно чотирьох фігурам.
Упередження в тисячних буде =ВИНц х 1000/D=1,8 х 1000/400=4,5
Тисячних, округлено 4тисячних чи 2-м поділкам целіка.
Задача №4. Стрільба ведеться з РПК-74
Через бійницю правого борту БМП при фланговому русі машин зі швидкістю приблизно 10км/год. по РПТР. Визначити величину поправки напрямку на рух БМП.
Задача №5. Стрільба ведеться з ПК по зброї на автомобілі, рухаються в косому напрямку до стріляючого зі швидкістю приблизно 20 км/год. Визначити величину поправки напрямку на рух цілі, якщо кут по якому рухається ціль=30.
Розв’язок:
Відповідно правилам поправки напряму на рух машина буде =0- 0,4. Це значить, що ствол кулемета треба винести вправо на дві поділки і зброю навести в центер цілі.
Задача №6. Стрільба ведеться з місця з ПК по РПТР. Дальність до цілі 600м. Температура повітря – 30С.
Вітер бічний зліва з швидкістю 8м /сек. Визначити вихідні установки.
Розв’язок:
Поправка на температуру і падіння початкової швидкості при температурі нижче –25С, стрільбі на дальність вище 400м складає 100м, тобто приціл вибирається на одиницю більше (6+1=7).
Поправка на бічний помірний вітер – 0-0,2, а на сильний бічний вітер – 0,04
Вихідні установки: приціл – 7; целік вправо 2; ТП – центр цілі;
Задача №7. Стрільба ведеться з ходу по цілі, що рухається з ліва на право зі швидкістю 15км/год. (ВИРц = 0).
Вихідна дальність до цілі 700м БМП проводить косий рух зліва до цілі зі швидкістю 15км/год. (ВИРм = -100м). вітер бічний справа помірний (4 м/сек.). Температура повітря близька до табличної. Назначити вихідні установки.
Розв’язок:
Поправка на рух машини ВИРц – 100м
Поправки напряму:
На рух цілі – 0-0,5;
На рух машини – 0-0,3;
На бічний вітер – 0 –0,2;
Сумарна поправка напрямку буде:
Пн = 6+(-3)=2=+5, тобто 0-0,5.
Вихідні установки:
Приціл –6/700-100=600м;
Прицільна марка – зліва перша;
Точка прицілу – центр цілі.
Задача №8. Наводчик-оперетор знайшов БМП противника на дальності 1000м в ході зустрічного бою. Визначити ВИР, якщо БМП ціль рухається фронтально на зустріч один одному приблизно з однаковою швидкістю. Стрільбу необхідно вести із зброї з зупинки через 100м.
Розв’язок:
Відстань між БМП і ціллю зменшується: ВИРц= -100м.; ВИРм=-100 м.
Сумарна ВИР=-200м.
Очевидно, стріляти треба з прицілом 8 (1000м-200м=800м.).
Задача №9. Стрільба ведеться з коротких зупинок по рухаючій цілі. Ціль БМП рухаються в одному напрямку: ВИРц=150м;
ВИРм= -100м. Визначити сумарну поправку дальності.
Розв’язок:
ВИР =150+ (-100)=50м, тобто збільшувати приціл немає сенсу.
Задача №10. Стрільба ведеться з місця із зброї на 1000м. Визначити поправку по висоті при температурі повітря 10С, якщо рукоятка механізму температурних поправок встановлена в положенні “-20”.
Розв’язок:
Установка рукоятки відповідає номінальній температурі –20С.
Температура повітря (-10С) відзначається від номінальної на 10С. Поправки на це відхилення згідно правила вкладає 1м (по табл.стрільби-90см). округлено її можна прийняти рівній половині фігурі цілі -–танка по висоті. Так як температура вища номінальної, то на величину треба понизити ТП.
Задача №11. Стрільба ведеться з місця в горах на висоті 500м. над рівним моря по танку на дальності 1100м. Визначити поправку по висоті на зміну атмосферного тиску.
Розв’язок:
Зміна атмосферного тиску (округлено = 50мм рт.ст. 10 х 500/100.
З таблиці стрільби для Д=1100м знаходимо що поправка по висоті при зміні атмосферного тиску на 10мм рт.ст.= 0,26м, а на 50мм рт.ст. не буде 1,3м (0,26 х 50/10), тобто ТП треба понизити на половину фігури цілі (танка).
Задача №12. Стрільба ведеться з коротких зупинок по фланговорухаючомуся танку з ліва зі швидкістю біля 10км/год. БМП рухається фронтально зі швидкістю 15 км/год.Дальність до цілі 900м ВИРм =-100м.
Визначити поправки дальності і напряму, якщо умови стрільби близькі до табличних, і подати команду для відкриття вогню.
Розв’язок:
Поправка дальності на рух машини ВИРм=-100м. стрільбу вести з прицілом 8 (900-100=800м).
Поправка направлена на рух цілі = 0-0,5 (одній подільці шкали бічних поправок).
Команда: “кумулятивної, біля окремого дому, танк, 8, зліва перша марка, з короткої – вогонь”.
Задача №13. Стрільба ведеться з коротких зупинок по непорушному танку, БМП рухається фронтально зі швидкістю 15 км/год.Дальність до цілі 1100м, перший постріл зробити через 100м (ВИРм= -100м). Вітер бічний справа з швидкістю біля 10м/сек. Остані умови стрільби – близькі до табличних. Визначити вихідні установки.
Розв’язок:
ВИРм=-100м
Поправка напряму на вітер 0-0,5.
Вихідні установки: приціл 10 (1100-100=1000м) прицільна марка – справа перша; ТП –центр цілі.
Задача №14. Стрільба ведеться з місця зі зброї протитанковою гранатою по нерухомому танку на дальності 1100м, при Т=10С, сильному попутному вітрі на висоті 500м над рівнем моря, назначити вихідні установки, якщо рукоятка механізму температурних поправок встановлена в положення “0”.
Розв’язок:
1.Відхилення температури повітря від номінальної (0С) складає 10С; поправка на це відхилення ½ фігури цілі вниз.
2.Поправка на висоті на попутний сильний вітер при Д=1100м. рівно ½ фігури цілі вниз.
3.Поправка на атмосферний тиск складає по висоті ½ цілі вниз.
сумарна поправка по висоті рівна: (-1/2) + (-1/2) + (-1/2) = -1,5 фігури.
Вихідні установки:
приціл –11;
прицільна марка – центральна;
ТП – нижче центру цілі на 1,5 фігури цілі.
Задача №15. Стрільба ведеться з коротких зупинок по фронтально рухаючомуся танку (15км/год.), тобто ВИРу = -50м., БМП рухається фронтально (=15км/год.)
Дальність до цілі в момент її знаходження 800м. Вітер бічний зліва сильний (10м/сек.). Т повітря = 20С.
Визначити вихідні установки, якщо рукоятка механізму температурних поправок встановлена в положення “+20”.
Розв’язок:
Визначити сумарну поправку дальності до руху цілі і БМП;
ВИР = ВИРу+ВИРм =(-50)+(-50) = 100м.
2.Поправка напряму на бічнийц вітер =+0-0,5;
3.Поправка по висоті на температуру рівна 0;
Вихідні установки:
приціл – 7 (800-100=700м);
прицільна марка – зліва перша;
ТП –центр цілі;
При вивченні цього питання особливу увагу потрібно приділяти стрільбі в горах і в ночі, так як стрільба в цих умовах найбільш характерна, а вплив цих умов потрібно враховувати при виборі вихідниз установок.
Студенти самостійно конспектують основні положення цього питання. Викладач дає практичну вимогу і відповідає на питання.
Говорячі про особливості в тумані, дощі треба підкреслити, що їх вплив на політ гранати незначний.
Викладаючи особливості, необхідно показати на плакатах особливості стрільби з відкритим прицілом з нічним , а також з використанням пристосувань.
Викладач доводить до навчаємих основні особливості ведення вогню в пустині і в лісі методом розповіді. Задати питання навчаємим потім, відповісти самому. Говорячи про способи визначення дальності потрібно нагадати, що при визначенні на око дальність визначається :
порівнянням з дальністю до орієнтирів;
по відрізкам місцевості , запам»яталися;
по ступеню видимості, величині цілі.
Говорячі про визначення дальності з допомогою сіток прицілів і приборів, необхідно сказати, що використання дальномірної шкали для визначення дальності при вивчені прицілівгранатомету ПГО-7 треба розв»язати 1-2 приклади.
Студенти вивчають самостійно, при цьому викладач допомагає і дає декілька задач по визначенню дальності , вимірювання кутів і відстаней.
Викладач в ході заняття використовує частину приблизних задач, особливу увагу приділяти найбільш складнішім. При необхідності можна пропонувати для вирішення і інші задачі.


Заключна частина – 5хв.
Нагадати тему, ціль заняття і як вони досягнуті.
Провести розбір відповідей студентів.
Об’явити індивідуальні оцінки.
Дати завдання на самопідготовку:
“Вогнева підготовка” ч.1 стр.131-199, 219-232;
“Настанови по стрільбі з БМП” стр.129-195;
Відмітити дисципліну на занятті.
Перевірити наявність матеріального забезпечення і літератури.
Дати команду про закінчення заняття.
Виклад циклу вогневої підготовки
Підполковник Шестаков В.Г.