http://woodex.com.ua/wood-industry/
Ліси України за призначенням і розміщенням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші) функції, мають обмежене експлуатаційне значення.
Ліси та лісове господарство України мають певні особливості порівняно з іншими європейськими країнами:
відносно низький середній рівень лісистості території країни;
зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;
переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з обмеженим режимом використання;
високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до зростання;
історично сформована ситуація із закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям більш ніж п'ятдесяти міністерств і відомств);
значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;
половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду.
Розподіл загальної площі земель лісового фонду України за відомчою підпорядкованістю, %
Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, що становить 15,7 відсотка території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини — в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд м3. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 м3 на 1 гектар і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні.
Динаміка площі вкритих лісовою рослинністю земель України
Динаміка запасу деревини в лісах України
Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини.
Лісистість території України
ЛІСИСТІСТЬ УКРАЇНИ
Адміністративні області
Загальна територія, тис.км2
Вкриті лісовою рослинністю землі, тис.га
Фактична лісистість
Оптимальна лісистість

АР Крим
27,0
308,7
11,4%
19%

Вінницька
26,5
351,4
13,3%
16%

Волинська
20,2
632,4
31,3%
37%

Дніпропетровська
31,9
152,8
4,8%
8%

Донецька
26,5
185,5
7,0%
12%

Житомирська
29,9
989
33,1%
37%

Закарпатська
12,8
652,9
51,0%
55%

Запорізька
27,2
105,4
3,9%
5%

Івано-Франківська
13,9
576,7
41,5%
49%

Київська
28,9
632,2
21,9%
23%

Кіровоградська
24,6
158,8
6,5%
11%

Луганська
26,7
282,9
10,6%
16%

Львівська
21,8
626,4
28,7%
30%

Миколаївська
24,6
94,9
3,9%
7%

Одеська
33,3
195,3
5,9%
9%

Полтавська
28,8
236,2
8,2%
15%

Рівненська
20,1
731,7
36,4%
40%

Сумська
23,8
403,8
17,0%
21%

Тернопільська
13,8
192,4
13,9%
20%

Харківська
31,4
372,7
11,9%
15%

Херсонська
28,5
132,4
4,6%
8%

Хмельницька
20,6
262,7
12,8%
17%

Черкаська
20,9
319,3
15,3%
16%

Чернівецька
8,1
237,8
29,4%
33%

Чернігівська
31,9
656,6
20,6%
23%

ВСЬОГО по Україні
603,7
9490,9
15,7%
20%

Примітка: АР Крим з урахуванням м.Севастополя, Київська область з урахуванням м.Києва
Ліси України сформовані понад ЗО видами деревних порід, серед яких домінують сосна (Pinus silvestris), дуб (Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина (Рісеа abies), береза (Betula pendula), вільха (Alnus glutinosa), ясен (Fraxinus excelsior), граб (Carpinus betulus), ялиця (Abies alba). Хвойні насадження займають 42 % загальної площі, зокрема сосна — 33 %. Твердолистяні насадження становлять 43 %, зокрема дуб і бук — 32 %.
Розподіл площі лісів України за переважаючими деревними породами
Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу є європейською лісовою державою. За площею лісів Україна посідає восьме місце в Європі (не враховуючи Росію).
ЛІСИСТІСТЬ КРАЇН ЄВРОПИ
№ п/п
Країна
Загальна площа території країни, тис.га
Площа вкритих лісом земель, тис.га
Процент лісистості

1
Швеція
45218
27264
60,3

2
Фінляндія
33814
21883
64,7

3
Франція
54919
15156
27,6

4
Іспанія
50596
13509
26,7

5
Німеччина
35702
10740
30,1

6
Туреччина
77945
9954
12,8

7
Італія
30132
9857
32,7

8
Україна
60370
9491
15,7

9
Польща
31268
8942
28,6

10
Норвегія
32376
8710
26,9


http://www.derevo.info/info.php?i=52&info_cat=18&info_rub=122
06.11.2007
``Деревообробник`` № 3 (3) 4-17 травня 2000 року
Еколого-економічні проблеми розвитку лісового сектора України
Істотні зрушення в розвитку світової економіки наприкінці двадцятого століття відбулися завдяки економічному захисту природи. Про це було заявлено на Першому конгресі економістів з довкілля і природних ресурсів, що відбувся у Венеції (1998). Як стверджує відомий англійський енвайроекономістД. Пірс, у країнах, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку, застосовують приблизно 150 інструментів екополітики, за допомогою яких регулюється використання довкілля і природних ресурсів. Усього цього багатства світової економічної думки в Україні не використовують. Про нього добре не знають навіть відомі науковці та фахівці. Без цих знань не можна побудувати ефективну екологічну політику, а тим більше - лісову, яка б дала змогу підприємствам лісового сектора вижити в складних еколого-економічних умовах, що склалися в Україні.
Лісовому господарстві України у спадок від старої адміністративно-командної економіки залишився архаїчний економічний механізм, який стримує розвиток підприємств лісового господарства. Цей економічний механізм критикували ще в роки панування радянської системи господарювання. За роки незалежності України мало що змінилося, оскільки економічна система в лісовому господарстві не стала захисником лісу.
Реформування лісового господарства в Україні ускладнюється не лише недолугим "Лісовим кодексом України", але й несприятливими еколого-економічними умовами лісокористування. Для того, щоб лісові підприємства були конкурентоспроможними на ринках лісової продукції необхідно,шоб структура їх лісового фонду була близькою до нормального лісу. У багатьох європейських країнах таку структуру лісового фонду стимулюють податковими пільгами, пільговим кредитуванням, державними дотаціями тощо.
В Україні склалася несприятлива вікова структура лісів (частка стиглих і перестійних лісів на підприємствах Держкомлісу складає лише 11,2 %). Окрім того, стиглі та перестійні ліси, у яких переважають найбільш пінні деревні породи, характеризуються низькою повнотою. Запаси деревини складають приблизно 50% потенційних. З такою таксаційною характеристикою лісів неможливо без державної фінансової підтримки забезпечити ефективне відтворення лісів, розвиток лісової інфраструктури і сталий розвиток лісового господарства на принципах, що були проголошені Міжнародною конференцією ООН в Ріо-де-Жанейро (1992). Тим більше потрібна така фінансова допомога у випадку проведення лісової політики розширеного відтворення лісів. А таку політику проводити необхідно, оскільки лісисгість території України складає лише 15,6% (лісистість Європи –38,0%).
Лісове господарство і промисловий лісовий сектор тісно пов`язані між собою. Через постійну, а часом і злочинну, приватизацію деревообробна промисловість опинилася в дуже критичному стані. Ще в 1990-91 роках на нарадах працівників лісового комплексу і місцевих органів влади, які відбувалися в Ужгороді та Львові, я застерігав від негативних наслідків приватизації промислових об`єктів комплексних лісових підприємств. У тій складній економічній ситуації можна і треба було в межах комплексних лісових господарств зберегти значну частину промислового лісового сектора. У більшості європейських країн національна лісова політика спрямована на розвиток інтеграції лісового господарства з промисловістю, сільським господарством, туризмом. Спостерігається різноманіття форм таких інтеграційних зв`язків, розвиток яких стимулюється через економічні інструменти лісової політики.
В Україні у процесі приватизації було розвалено немало ефективних комплексних лісових підприємств, особливо на території Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Тепер знову починаємо розвивати переробку деревини на державних лісогосподррських підприємствах. Так чого варта така лісова і промислова політика? У яку копійчину вона обійшлася українському народові? Складна економічна ситуація в деревообробній промисловості є віддзеркаленням соціально-економічної ситуації в Україні. Через різке падіння життєвого рівня населення зменшився попит на меблі та іншу продукцію лісового промислового сектора, змінилася структура споживання продукції деревообробної промисловості. Крім того, внутрішній ринок меблевої продукції виявився незахищеним. Інфляція в національній економіці, нерозвинена інфраструктура ринкової економіки та монополізм на ринках капіталів призвели до іммобілізації обігових коштів на багатьох деревообробних підприємствах. Перед деревообробною промисловістю стоїть складне питання розвитку. Основне завдання довгострокової державної економічної політики полягає в тому, щоб зберегти кваліфікованих фахівців, науковців і викладачів. Необхідно допомогти утвердитися на ринках продукції перспективним підприємствам, визнати банкротами безнадійні підприємства і передати їх майно в руки ефективних власників. На жаль, в Україні механізм банкрутства безнадійних підприємствів добре не відпрацьований, незважаючи на те, що законодавча основа для цього ринкового інструмента економічної політики частково закладена. Ситуація в деревообробній промисловості почне змінюватися на краще лише з підвищенням життєвого рівня населення. Як би не змінювалася ситуації на ринках лісової продукції, необхідно мати на увазі: лісове господарство (державний сектор економіки) і промисловий лісовий комплекс (приватний сектор економіки) приречені бути партнерами. Лісове господарство повинно навчитися сприяти розвитку внутрішнього ринку і захищати його (це найбільш надійний ринок). Орієнтація на зовнішній ринок, хоч і дуже спокуслива, але дуже і дуже ризикована. Прогноз ситуації, що буде складатися на європейському ринку лісової продукції (особливо враховуючи екологічні фактори: великі запаси перестійних насаджень, що стають екологічної загрозою для Європи; вітровали, що призвели до накопичення 100 млн. м3 вітровальної деревини), приводить дод висновку, що Європа може не допустити Україну на європейський ринок лісової продукції. І для цього в неї будуть підстави, оскільки лісовий менеджмент в Україні не відповідає європейським стандартам. Тоді лісове господарство України опиниться біля дверей європейського ринку лісової продукції з "розбитим коритом" і реаліями кволого внутрішнього ринку. Тому підприємства лісового господарства повинні сприяти розвитку внутрішнього ринку лісової продукції, а деревообробні - зарекомендувати себе надійними партнерами.
Хто власник лісу в Україні?
Лісове законодавство європейських країн характеризується різноманітністю. Але в більшості законодавчих актів про ліси чітко визначені два основоположні поняття лісової політики: це форми власності на ліси і лісовласники. "Лісовий кодекс України" стверджує, що ліси в Україні є державною власністю. Але не дає відповіді на питання: " Хто в Україні є лісовласником?" За своїм змістом і духом цей правовий документ залишився радянським, незважаючи на те, що був прийнятий Верховною Радою України в квітні 1994 року. Його готували фахівці, які недостатньо обізнані із сучасним лісовим законодавством і інструментами лісової політики. Тому ми до цього часу не знаємо, хто в Україні є лісовласником. Мабуть, було б варто записати в "Лісовому кодексі України" так, як це записано в параграфі четвертому закону Німеччини "Про ліси": "Власниками лісу в розумінні цього закону є лісовласники і ті, що мають право на користування ним оскільки вони є безпосередніми власниками лісу". Таке визначення спрямувало б лісову політику України в більш перспективний напрямок.
Центральне питання лісової політики - це законодавче закріплення форм власності на ліси. В останні роки все частіше висловлюють думки-щодо приватизації лісів. Світовий досвід (Нової Зеландії, Бразилії) говорить про сумні наслідки глобальної приватизації лісів. Динаміка структури лісів за формами власності в двадцятому столітті дозволяє зробити такі висновки. Структура лісоволодіння за формами власності, що склалася в більшості промислово розвинених країн світу, є результатом тривалого історичного розвитку. Різка трансформація форм власності - небажана, оскільки вимагає іншої інфраструктури обслуговування лісового господарства, призводить до порушення сталих зв`язків та погіршення стану лісокористування. Досвід багатьох промислово розвиненихкраїн свідчить про те, що не варто віддавати перевагутій чи іншій формі власності на ліси. Мабуть, доцільнішою буде така структура форм власності, яка б повніше відповідала ментальності населення і національним традиціям лісокористування, структурі національної економіки і соціальної сфери. Необхідно враховувати те, що багатофункціональне використання лісів ефективніше в державних лісах, а промислове використання деревини - у приватних лісах.
 
У "Лісовому кодексі України" необхідно затвердити пріоритет за державною формою власності. У приватну власність можна передавати лише невеличкі ділянки лісу, що відірвані від контурів основних лісових масивів і прилягають до фермерських господарств. Приватними можуть бути також ліси, створені за рахунок приватного капіталу на угіддях, мало придатних для ефективного ведення сільського господарства. Разом з тим, доцільно законодавчо закріпити вимогу, щоб лісовласники обов`язково мали спеціальну освіту, яка б дозволяла їм ефективно вести господарство в лісах. Закон повинен передбачати матеріальну відповідальність лісовласників у випадках порушення ними екологічних стандартів.
"Лісовому кодексі України" необхідно затвердити пріоритет за державною формою власності. У приватну власність можна передавати лише невеличкі ділянки лісу, що відірвані від контурів основних лісових масивів і прилягають до фермерських господарств. Приватними можуть бути також ліси, створені за рахунок приватного капіталу на угіддях, мало придатних для ефективного ведення сільського господарства. Разом з тим, доцільно законодавчо закріпити вимогу, щоб лісовласники обов`язково мали спеціальну освіту, яка б дозволяла їм ефективно вести господарство в лісах. Закон повинен передбачати матеріальну відповідальність лісовласників у випадках порушення ними екологічних стандартів.
 
Гримаси некваліфікованого менеджменту на ринках лісової продукції
Некваліфікований управлінський персонал, який виріс на традиціях радянської системи, спирається головним чином на малоефективні адміністративні інструменти лісової політики і уникає економічних, більш ефективних, але значно складніших у застосуванны. Як на мене, гримаси некваліфікованого менеджменту на ринках лісової продукції цікаво розглянути на прикладі управлінських рішень і дискусій, що розгорілися в зв`язку із зростанням експорту круглих лісоматеріалів. Дійсно, експорт лісопродукції на державних лісогосподарських підприємствах Державного комітету лісового господарства України в останні роки істотно зріс. У 1999 році частка експорту круглих необроблених лісоматеріалів становила 6.7 %, а оброблених - 2.8 %. До експорту лісопродукції залучилися посередницькі організації, і, як кажуть, заробили непогані гроші. З метою захисту місцевих споживачів деревини приймають рішення заборонного характеру. Так, Львівська обласна рада приймає рішення № 248 від 8 лютого 2000 року "Про вивіз круглого лісу за межі області", яким ухвалила (текст подано без авторської редакції): 1. 1. Право на лісокористування мають виключно суб`єкти господарювання області, за якими на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України Львівською облдержадміністрацією закріплено ліміт лісосічного фонду, без права передачі лісосік під розробку іншим господарюючим суб`єктам. 1. 2. Право вивозу круглого лісу за межі області мають суб`єкти господарювання, визначені п. 1. 1. цього рішення. І. 3. Відсоток переробки лісокористувачами, визначеними п. 1. 1. цього рішення, придатної для переробки деревини (пиловника) повинен складати менше 40%. Пріоритет у забезпеченні лісоматеріалами мають місцеві товаровиробники". У періодичній пресі почали з`являтися думки про заборону експорту круглих лісоматеріалів. Теперспробуємо зрозуміти цю ситуацію беззайвих емоцій. Дійсно, в теоретичному плані експорт круглих лісоматеріалів не можна визнати перспективним. Але ж великими експортерами круглих лісоматеріалів є такі високорозвинені країни, як США, Канада, Фінляндія. Безумовно, варто надавати перевагу експорту продукції глибокої переробки деревини. Але для цього необхідно застосовувати конкурентоспроможні технології переробки деревини. Посередницькі структури не завжди потрібні в організації експорту лісопродукції. Але вони часто сприяють ефективній роботі ринку. Вони часто бувають індикаторами ситуації на ринках продукції. Пряма заборона діяльності, у тому числі посередницької, призводить до неефективного застосування виробничих ресурсів, до економічних втрат. У нашому випадку заборона або обмеження експорту круглих лісоматеріалів суперечить чинному законодавству. Крім того, вона призведе до порушення раніше
Заборонній лісовій політиці можна протиставити заходи, що передбачають застосування економічних інструментів. Зокрема, якби ціни на лісопродукцію державних лісогосподарських підприємств булинближені до міжнародних, то без роботи залишилися б посередницькі організації ( їх діяльність була б досить ризикованою). Великі доходи посередницьких організацій свідчать лише про те, що державні лісогосподарські підприємства погано працюють на зовнішньому ринку. Скорочення експорту лісопродукції можна досягти шляхом підвищення кореневої плати за ліс на корені та митних платежів; зменшення лімітів на заготівлю цінних порід деревини; надання дотацій підприємствам лісового господарства у випадках зменшення експорту лісової продукції та за допомогою багатьох інших альтернативних інструментів лісової політики. Щоб дати відповідь на питання, яку лісову політику необхідно втілювати в життя, необхідно вміти прогнозувати кінцеві результати альтернативної лісової політики. Таку політику можуть творити лише економісти і юристи високої кваліфікації. Її не творять н гамірних конференціях і нарадах. Необхідно вишколити клас сучасних кваліфікованих менеджерів, які б замінили тих,що поводяться на ринках так, як слон у крамниці посуду.

Як укріпитися на європейському ринку лісової продукції? І чи потрібно це українським лісовласникам?
Відповідь на ці запитання однозначна. Закріплення підприємств лісового сектора (у т. ч. і підприємств лісового господарства) на європейському ринку лісової продукції - у національних інтересах. Але ціни національних виробників лісової продукції повинні бути максимально наближені до рівня міжнародних. Щоб закріпитися на європейському ринку, необхідно добитися істотного покращення культури лісового менеджменту. А це не тільки новітні технології і стале лісове господарство. Утриматися на європейському ринку можна буде лише тоді, коли в Україні буде добре відлагоджена національна екологічна сертифікація лісів. Я не буду переконувати читачів газети в тому, що екологічна сертифікація лісів потрібна. Про доцільність екологічної сертифікації лісів можна прочитати в багатьох роботах автора*. Ще в 1992 році, коли екологічна сертифікація лісів робила перші кроки в Європі, автор запропонував Мінекобезпеки України розробити систему екологічних стандартів на стан лісів (проект одного із таких стандартів був підготований І. Синякевичем, М. Горошко, З. Герушинським). Шкода, що ця дуже потрібна наукова робота не була продовжена, оскільки не входила в * Синякевич 1. Економічні інструменти екополітики: теорія і практика. - Економіка України, 1999, № 10. Синякевич 1. Лісова політика України в контексті економічного захисту довкілля, сталого розвитку і реформування лісового господарства. - Економіка України, 2000, №4. Синякевич 1. Економіка лісокористування: Львів: УкрДЛТУ. - 2000. плани наукових досліджень Мінекобезпеки України. Інколи з вуст творців лісової політики (і науковців також) можна почути скептичні думки: - А для чого потрібна екологічна сертифікація лісів нам, українцям, коли багато зарубіжних фахівців висловлюють сумніви щодо доцільності її застосування. Таку репліку я прокоментував би таким чином: Ми лінуємося "бачити" національних фахівців. Крім того, за спину національного фахівця не заховаєшся. Інша справа зарубіжний - американець, японець, німець ... Така вже ментальність багатьох національних чиновників. Бо немає Пророків у своїй Вітчизні. А тим часом у найбільш розвинених країнах світу екологічна сертифікація лісів продовжує розвиватися. У 1997 році сертифікацією охоплено 2.9 млн. га лісів різних форм власності в 54 країнах різних континентів світу. Обсяг виробництва лісової сертифікованої продукції в травні 1997 року становив приблзно 1% обсягу її продажу. Екологічна сертифікація здійснюється за програмами Лісової управлінської ради (Р8С), Міжнародної організації із стандартизації (180) та національними. (^1 В майбутньому шлях на міжнародний ринок круглих лісоматеріалів буде закритий для тих лісовласників, ліси яких не сертифіковані. А також на міжнародний ринок іншої продукції лісового сектора, якщо вона вироблена з деревини, заготовленої у несертифікованих лісах. Але, передусім, екологічна сертифікація лісів і екологічна сертифікація лісової продукції потрібна нам, національним споживачам (враховуючи екологічну забрудненість території України, особливо радіонуклідами). Вона не потрібна лише тим, хто не думає про теперішнє і майбутні покоління українців,просвою сім`ю, про себе особисто.
 
господарства. Всі аспекти цієї складної економічної проблеми не можна розглянути в межах газетної статті. Але на окремих аспектах варто зупинитися. 1. Лісові такси повинні бути не інструментом податкової системи, а виконувати функцію ціни на ліс на корені. Уваги заслуговують американська та канадська методики визначення величини кореневих платежів. 2. Система оподаткування лісокористувачів (лісовласників) повинна бути ощадною. Заслуговують уваги шведська та польська системи оподаткування. Система оподаткування ^лісовому господарстві повинна бути спрямована на формування структури лісового фонду, яка притаманна нормальним лісам. 3. У лісовому господарстві доцільно справляти традиційні екологічні податки, що передбачені чинним законодавством України. Крім того, варто ввести податок на застосування екологічно вразливих технологій рубок головного користування. 4. Оскільки в Україні склалася незадовільна вікова структура лісів, необхідно зберегти підтримку підприємств лісового господарства за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів. Таку підтримку варто пов`язувати із віковою структурою лісів.
І.Синякевич, завідувач кафедрою економіки та менеджменту
http://www.ukrstat.gov.ua/
На підприємствах з оброблення деревини і виготовлення виробів з деревини у січні–лютому 2008р. проти січня–лютого 2007р. обсяги виробництва перевищено на 22,6%. Суттєво зріс випуск брусків, планок та фризів для паркетного або дерев’яного покриття підлоги, профільованих, незібраних, з деревини листяних порід (в 1,9 раза). Збільшилось виробництво піддонів дерев’яних (на 40%), вікон, дверей, рам і порогів дерев’яних (на 36%), паркету дерев’яного щитового, шпону лущеного, фанери клеєної, деревини, уздовж розпиляної чи розколотої, завтовшки більше 6 мм (на 13–25%). Водночас зменшилося виготовлення споруд збірних дерев’яних, виробів дерев’яних будівельних та столярних, шпону струганого.
Світовий ринок лісу
Дата поступлення: 2007-04-03 13:37:03Хто виконав: AlexНавчальний заклад:
Світовий ринок лісу1. Загальна характеристика лісового комплексуПродукція лісового комплексу, обсяг її виробництва, кон'юнктура даного ринку, ціни і інші показники безпосередньо пов'язані з положенням світових лісових масивів на конкретний момент часу, екологічною обстановкою і, відповідно, світовою і державною політикою конкретних країн з питання управління лісами.Економічні, політичні, демографічні і соціальні тенденції задають напрямки управління лісами і впливають на формулювання національної політики з цього питання і формування відповідних установ. Основний вплив на площу лісів і їх кількість надають демографічні зміни (зростання) і урбанізація населення, потреби в продукції лісової промисловості, а також здатність лісів виконувати важливі екологічні функції. Політичні тенденції, що впливають на лісовий сектор - це децентралізація, приватизація, лібералізація торгівлі і глобалізація світової економіки (1).Велику кількість урядових і міжнародних організацій в цей час контролюють питання, пов'язані з лісами і, отже, впливають на лісову промисловість і ціноутворення в даній галузі. Серед таких організацій можна назвати Міжурядову комісію з лісів (Intergovernmental Panel on Forests, IPF),утворену в квітні 1995 року Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку (The United Nations Conference on Environment and Development, UNCED). Завданням IPF є проходження рекомендаціям UNCED по управлінню світовими лісами, вплив на світову спільноту в питаннях, що стосуються лісу. IPF проводить роботу спільно з міжнародними організаціями, урядами, неурядовими організаціями і приватним сектором, що впливає на стан лісів і лісової промисловості.Загальна втрата лісів в світі в 1990-1995 роках оцінювалася як 56,3 мільйони га, загалом, зменшення територій лісу найбільш помітно в країнах, що розвиваються, хоч об'єми їх зменшення виявилися меншими, ніж спрогнозовані на 1980-1990 рр., в даний момент вони продовжують йти вниз.Дослідження причин, що викликають зміни в лісовому масиві показують, що основні чинники - це розвиток сільського господарства в Африці, Азії і великі програми економічного розвитку, що супроводяться переселенням, розвитком інфраструктури і сільського господарства в країнах Латинської Америки і Азії. Хоч видобуток лісу і не є основною причиною зменшення площі лісів прямо, але непрямо це важливий чинник так як лісозаготовлювальні роботи в багатьох областях супроводжувалися прокладанням доріг, які зробили раніше віддалені області легко доступними для сільськогосподарської колонізації.Багато які країни розраховують в основному на плантації і фермерські лісові господарства в задоволенні своїх потреб в лісі. Різко виросла кількість лісу, що знаходиться на плантаціях в Азії, Океанії і Південній Америці. Тільки в країнах, що розвиваються площа лісових плантацій виросла з 40 млн. га в 1980 році до більш ніж 80 млн. га в 1995.2. Світова торгівля товарами лісового комплексу і її структура2.1. Структура світової торгівлі товарами лісового комплексуНа галузі лісового комплексу припадає цей час приблизно десята частина усього промислового виробництва в країнах з розвиненою ринковою економікою. У цей комплекс входять вельми різноманітні і несхожі один на одного виробництва, які об'єднує використання єдиної унікальної за своїй природою сировини, яким є деревина.Незважаючи на активну конкуренцію нових матеріалів і технологій, її частка практично не знижується. По цьому показнику лісова промисловість приблизно рівна хімічній індустрії, дещо перевершує харчову і майже вдвічі більш значна, ніж легка промисловість або металургія.Товарна структура світового лісового ринку досить складна. Вона виглядає таким чином:Табл.1 Товарна структура світового лісового ринку %%Продукція лісопилення1926в т.ч. пиломатеріали хвойні1322“ листяні54Листові лісоматеріали99в т.ч. клеєна фанера56Дсп22Двп11Целюлоза, папір, картон5944в т.ч. целюлоза1618Папір газетний98Папір друкарський і писальний138Папір і картон пакувальні96Всього100100Дані таблиці 1 % показують частку виробів у вартості світової торгівлі деревиною, їх можна співвіднести з даними таблиці 2 за 1989-1992 роки. Дані таблиці 1 % показують відношення до витраченої в експортному виробництві деревини.В результаті ми бачимо, що в структурі світового лісового експорту переважають напівфабрикати і сировина, а до готової продукції можна віднести не більше за чверть світової торгівлі продуктами лісового комплексу. У лісовому експорті СРСР в 1990 році, об'єм якого склав тоді біля 2 млрд. крб., частка напівфабрикатів і сировини складала ще більше до 97 %. Для найбільш повного розуміння товарної структури ринку можна розглянути товарний набір експорту найбільш забезпечених лісом держав, які є ведучими продавцями на даному ринку. У Фінляндії з 9 млрд.дол. лісового експорту приблизно 7 припадає на целюлозно-паперову продукцію, 1 на пиломатеріали, тоді як вироби з деревини дають всього лише 2 % виручки, виробу з паперу 5 %, меблі 2 %.У Швеції з 10 млрд.дол., зароблених на лісовому ринку, 7 припадає на целюлозно-паперові товари, 1,5 млрд. доларів на пиломатеріали; вироби з деревини дають лише 4 %, з паперу 5%, меблі 9 %.Лісопромисловий комплекс Канади дає 20 млрд. дол. всієї експортної виручки, в т.ч. від продажу целюлозно-паперової продукції 13 млрд., пиломатеріалів 5 млрд., вироби і меблі приносять 1,5 млрд.США заробляють на даному ринку 15 млрд.дол., з яких 3 забезпечують продаж сировини, 2 пиломатеріали, майже 7 млрд. дають целюлозно-паперові товари і по одному вироби і меблі.Тільки у декількох великих експортерів з середньою лісозабезпеченістю вироби і меблі в сумі дають вагому частину виручки: в Німеччині приблизно 50 %, у Франції 40 %, в Австрії біля 30 %.3. Об'єми світової торгівлі товарами лісового комплексуОборот світової торгівлі продукцією їх деревини в цей час перевищує 140 000 мільйонів американських доларів (див. табл. 2). При цьому економічна значущість промисловості продовжує зростати.Це забезпечує продукції лісопромислового комплексу важливе місце в міжнародній торгівлі всіма товарами приблизно 3,5 %, а якщо врахувати вироби з деревини і паперу, а також меблі, біля 4%.Табл. 2. Світова торгівля лісопродуктами в 1961-1995 рр.РікСвітовий імпорт (1000$)Світовий експорт (1000$)19616 773 8746 038 72819626 896 2296 145 70519637 418 0676 690 64119648 528 8507 641 85719659 091 8098 087 42419669 668 5828 582 03719679 981 2118 841 515196811 311 8209 974 352196912 812 54011 277 810197014 275 31012 690 920197114 969 51013 167 540197217 236 77015 537 150197325 199 32022 435 730197433 630 67029 656 030197529 196 65026 084 750197635 072 64031 693 920197739 194 34034 266 020197843 580 79038 332 430197956 024 84049 904 830198063 259 85056 748 770198156 967 22051 871 260198255 012 78047 182 950198353 510 20048 316 330198456 952 44051 272 880198556 410 36050 774 530198665 707 26058 974 620198782 342 97074 563 180198895 307 60089 084 1301989105 695 30095 857 3701990111 955 100100 429 5001991107 302 30098 547 2501992111 927 300104 420 0001993107 243 700100 257 5001994123 202 800114 313 1001995145 977 000140 964 9004. Географічна структура торгівлі4.1. По імпорту і експортуКанали міжнародної лісової торгівлі з'єднують між собою переважно промислово-розвинені країни Північної півкулі. Дві третини світового експорту забезпечують постачання всього з семи країн світу, в т.ч. (%): Канада 19, США 13 (див.додаток, табл. 1 і табл. 2), Фінляндія і Швеція по 9, Австрія 3, держави на території колишнього СРСР 2. Ще по 4 % дають два ведучих лісоеспортери “третього світу" Індонезія і Малайзія. Понад мільярда доларів експортної виручки заробляють на деревині фірми Бразілії, Португалії, Югославії і Норвегії, а також Нідерландів, Японії, Італії, Бельгії, Великобританії і Швейцарії (останні шість країн виготовляють багато паперу і виробів з неї). У сумі на ці 20 продавців припадає більше за 90 % світового лісопромислового експорту по вартості.Приблизно така ж картина спостерігається і в лісопромисловому імпорті. Приблизно 30 промислово розвинених країн, розташованих майже виключно в Північній півкулі, забезпечують більше за 80 % світового імпорту. Першим по значенню покупцем виступають США 16% світового імпорту. Далі слідують: Японія 14 %, Великобританія і Німеччина по 10 %, Франція і Італія 6 %. Імпорт перевищує мільярд доларів також у Нідерландах, Бельгії, Австрії, Данії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Китаї, Південній Кореї, Канаді, Австралії і Гонконзі (перепродаж в Китай). Всі країни “третього світу" купують лісопромислових товарів на ту ж суму, що і Японія. Частка в світовому імпорті всіх колишніх соціалістичних країн (включаючи колишній СРСР) аналогічна частці Франції.4.2. По видах продукціїУ торгівлі сировиною останнє десятиріччя панували три постачальники США, Малайзія і бувший СРСР. США продають за рубіж 25-27 млн. куб.м високоякісного хвойного дерева, технологічної тріски і фанери листяних порід помірної кліматичної зони. Малайзія спеціалізується на постачанні листяного дерева цінних тропічних порід (приблизно 20 млн. куб.м в рік до 1993 року, коли був заборонений експорт круглого лісу з малайзійського штату Сабах, що відвантажував за кордон 6-8 млн. куб.м), а колишній СРСР вивозив дешевий маломірний ліс (більше за 9 млн. куб.м). Помітними експортерами деревної сировини виступають також Франція, Німеччина, Канада (ці три країни звичайно продають за кордоном по 6-8 млн. куб.м необробленого лісу), Чілі (4 млн. куб.м), Австралія (технологічні тріски приблизно 8 млн. куб.м).З 100 млн. куб.м експорту деревини більше за 40 % припадає на Канаду. Великими експортерами виступають також США 7-9 млн., країни колишнього СРСР, Швеція 7-8, Фінляндія 5 і Австрія 4. Ведучими постачальниками листяної деревини виступають Малайзія 5 млн. куб.м і США 2 млн. куб.м.На ринку фанери домінує Індонезія, з 16 млн. куб.м світового експорту на неї припадає більше за 9. Інші великі постачальники: Малайзія 1 млн. куб.м, США до 2 млн., Канада і країни колишнього СРСР по 200-400 тис. куб.м.На ринку деревних плит, місткість якого досягає 13 млн. куб.м немає вираженого переважання одного або декількох експортерів. Більше інших плити вивозять Канада і Бельгія майже по 2 млн. куб.м, Німеччина 1,3 млн., США і Австрія звичайно більше за 1 млн. куб.м. За ними звичайно слідував СРСР до 700 тис. куб.м, але на останні роки об'єми значно знизилися.Майже дві третини всієї целюлози, що реалізовується у зовнішній торгівлі відвантажується на світовий ринок з трьох країн: Канади 8,2 млн.т , США 5,6 млн.т і Швеції 2,9 млн. т. Другими великими експортерами виступають Фінляндія 1,7 млн., а також Бразілія, Португалія по 1 млн. т.Паперовий ринок характеризується великим числом експортерів. Але і по цій продукції з 50 млн.т світової торгівлі на Канаду припадає 11 млн., на Фінляндію 7, на Швецію 6,5, на США 5, на Німеччину 4, на Австрію, Францію і Нідерланди по 2 млн. т. Приблизно по 1 млн.т постачають за рубіж Бразілія, Італія, Норвегія.Положення першої десятки лісоекспортерів на ведучих товарних ринках виглядає приблизно таким чином:Табл. 3Заг.Піломате-РіалиФанера іПлитиЦелюлозаПапір ікартонМісце%Місце%Місце%місце%Канада2014447134123США13292821949Фінляндія105511247214Швеція939161312312Німеччина7815516158Франція4916510274Індонезія320013230,4Малайзія34675Австрія3648411164СНД3,5741315592Інші25172721274.3. По географічних ринкахСвітовий лісовий ринок ділиться на декілька регіональних секцій. Вони розрізнюються по рівню лісозабезпеченості, вимогам до якості і асортименту, по практиці в торгівлі, а також по рівню цін. Особливо виражена ця відособленість регіональних ринків по сировині і пиломатеріалам. Чим вища міра обробки, тим менша різниця в специфічних вимогах цих секцій ринків, тим ближче за ціну на різних регіональних ринках.Основними регіональними секціями є північноамериканська,тихоокеанська і європейська.Торгівля всередині північноамериканської секції представлена майже виключно міжнародним обміном між фірмами США (див. табл. 3 додатки) і Канади. На неї припадає до 20% всієї місткості світового лісового ринку. Обидві ці країни порівняно добре лісозабезпечені, тому ціни тут звичайно низькі. Від багатьох постачальників ринок відгородений високими митними і нетарифними бар'єрами. І США і Канада на інших ринках виступають традиційно найбільшими продавцями і, здавалося б, затвердитися тут новому експортеру практично неможливо. Однак поступово лісозабезпеченість на ринку США міняється. На заході континенту, який традиційно виступав як основний район-постачальник і для експорту і для інших районів США, наростає дефіцит деревини. У цих умовах американські фірми активно шукають зарубіжні джерела постачання і для себе, і для постачання своїх традиційних імпортних клієнтів в басейні Карібського моря.Повну протилежність північноамериканської представляє тихоокеанська секція, на яку припадає трохи більше за 20 % кількості світового лісового ринку. Ця секція лісодефіцитна бо заготівлі лісу тут обмежені жорсткими лісогосподарськими нормами. Основний покупець Японія, другий по кількості Китай. Багато лісової продукції купують Південна Корея, Тайвань, Сингапур, Гонконг, Таїланд. Ще порівняно недавно цей ринок пред'являв попит майже виключно на деревну сировину і виступав великим споживачем круглого лісу і технологічної тріски з районів, розташованих на периферії Тихого і Індійського океанів. В другій половині 80-х років по курсах валют таких ведучих покупців, як Японія, Південна Корея і Тайвань, імпорт напівфабрикатів став вигідний і зараз на даний ринок припадає не тільки 55 % кількості світового ринку по сировині, але і 15 % по матеріалах, 30 % по фанері, 20 % по целюлозі і 12 % по паперу і картону. Важливим доповненням до постачання деревної сировини з США, Канади, колишнього СРСР, країн Південно-Східної Азії, Чілі, Австралії і Новій Зеландії стала закупівля пиломатеріалів в цих країнах (крім території СРСР і Австралії), фанери в Індонезії, целюлозно-паперових товарів в Північній Америці, Чілі, Новій Зеландії Північній Європі. Висока привабливість даного ринку для російських експортерів, особливо розташованих в Сибірі і на Далекому СходіНа європейську секцію припадає приблизно половина вартості світового лісового імпорту. Ринок цей характеризується середньою лісозабезпеченістю. Своїх ресурсів тут в принципі майже досить, щоб покрити потреби економічного розвитку, але вони часто не вигідні бо не дають при виробництві продукції необхідної якості. Тому на рівні з найширшим асортиментним обміном між собою держави Західної Європи закуповують великі об'єми якісної сировини і напівфабрикатів. За них європейці згодні платити досить високі ціни, нерідко помітно перевершуюча вартість продукції свого власного виробництва. У сумі, включаючи взаємну торгівлю, на Європу припадає зараз біля 40 % світового ринку по деревній сировині, пиломатеріалам і фанері, більше за 70 % по деревних плитах, більше за 50 % по целюлозі, паперу і картону. Однак зростаюча частина цих потреб задовольняється за рахунок випереджального розвитку торгівлі між власне європейськими країнами.З Скандінавії в країни Європи прямують пиломатеріали, плити, масові целюлозно-паперові товари, з східної Європи і країн колишнього СРСР сировина і пиломатеріали, з Північної Америки масові целюлозно-паперові товари, фанера, дешеві будівельні і дорогі столярні пиломатеріали, з Південно-Східної Азії пиломатеріали цінних порід і фанера, з Африки цінна тропічна сировина, з Південної Америки целюлоза, картон, пиломатеріали. Найбільшими імпортерами лісових товарів в Європі виступають Великобританія і Німеччина, які закуповують їх на суми, що перевищують 10 млрд.доларів. З великим відривом за ними слідують Італія і Франція, які платять за лісовий імпорт звичайно 5-6 млрд.доларів.Середній рівень цін тут досить високий, хоч і звичайно трохи нижчий, ніж в тихоокеанській секції. Однак на ці ціни може розраховувати тільки постачальник якісної продукції, що відвантажує її в достатньому асортименті. В принципі європейський ринок низько монополізований, тарифні і інші бар'єри по лісових товарах порівняно легко переборні в тому випадку, якщо експортер не впливає на інтереси місцевих виробників.Самі європейські країни вивозять за межі регіону в основному дорогі високоякісні напівфабрикати і вироби.Ці три секції охоплюють приблизно 90 % світового лісового ринку. З тих, що залишилися найбільший інтерес представляє близькосхідна секція. Частка практично малозабезпечених лісом країн Північної Африки, Ближнього і Середнього Сходу в цьому світовому лісопромисловому імпорті складає біля 3 %, але по окремих товарах вона помітно вище: по пиломатеріалах більше за 5%, по фанері 10%. Близькосхідний ринок порівняно дорогий, вимоги до якості тут не такі високі, як в Європі. Але діяти на ньому експортеру непросто через специфічні умови, поширене втручання державної влади, політичної і економічної нестабільності.На відміну від багатьох інших базисних галузей виробництва місткість світового лісового ринку в 80-ті роки розширялася непоганими темпами. Вона збільшувалася в середньому за рік по пиломатеріалах на 2,5 %, по фанері на 8,5%, по деревних плитах на 4,3% по целюлозі на 3%, по паперовій продукції на 5 %. 5. Характеристика цін на світовому лісовому ринкуДля світового лісового ринку характерна множинність цін на ньому оцінюються і реалізо- вуються різні, часто не взаємозамінні сорти,види, типи одного і того ж товару. Ця множинність породжує певні проблеми при виборі представ- ницьких, так званих світових цін.Звичайними вимогами до світової ціни виступають доступність її для будь-якого продавця і покупця, а також показність.Доступність передбачає регулярність здійснення операцій по даній ціні, платіж у вільно конвертованій валюті, вільний торгово-політичний режим на ринку, де проводиться операція. Операція повинна мати характер звичайної торгової операції, при якій продавець і покупець не пов'язані іншими зобов'язаннями і відносинами. Ціни саме таких операцій складаються в умовах високого напруження конкурентної боротьби, відображаючи, таким чином, істинну вартість товару на світовому ринку, вони, як правило, доступні для реєстрації і публікації.Вимога показності ціни передбачає, що по ній або близько до неї здійснюється помітна частина світового обороту. Ця умова не така важлива як перша. Нерідко за світову ціну приймають ціну не самого великого ринку, а по інших критеріях типовості для інших учасників торгівлі, доступності і оперативності вона в більшій мірі відповідає поняттю світової ціни. В найбільшій мірі поняттю світової ціни відповідають-ціни аукціонних операцій..Такимчином, в більшості випадків доступні покупцеві або продавцеві ціни лісопаперових товарів мають характер довідкових. Вони фіксуються на типовий, відомий на ринку вид продукції. Ціни реальних операцій нерідко дещо відрізняються за рахунок знижок і надбавок за якість, в порівнянні з базовою позицією, за рахунок різних умов постачання, платежу і т.п.Рівень і динаміка цін на світовому ринку продукції з деревини багато в чому підлеглі чинникам циклічного розвитку всієї економіки. При цьому, у відносно багатьох випадках зміни в цінах лісоматеріалів випереджають за часом фазовий зміни класичного загальногосподарський циклу. Навпаки, ціни целюлозно-паперових товарів частіше змінюються паралельно показникам загальноекономічного розвитку або навіть трохи відстають від них. Але ця закономірність не має обов'язкового, непорушного характеру.. У останні роки кон'юнктура лісових ринків знаходилася на підйомі, а ціни відповідної продукції росли. У 1990 р. і кон'юнктура і ціни більшості лісобумажних товарів пройшли циклічний максимум. У 1991 році настав період циклічного спаду.Ринки товарів з деревини знаходяться зараз десь в середині спокійної фази тривалого циклу між підйомом цін, який відмічався в 70-ті роки і вірогідним новим періодом їх прискореної динаміки в кінці 90-х років.На рівень і динаміку цін лісових товарів помітно впливає також і державно-монополістична практика регулювання ринку. Імпортери і споживачі в більшості випадків менш тісно пов'язані між собою, хоч поступово об'єктивні закони економічного метою проведення більш уніфікованої закупівельної.ВисновкиНаписавши дану курсову роботу, я зробила деякі висновки про стан світового лісового ринку і ціни на цьому ринку.По-перше, в сучасних умовах спостерігається тенденція про збільшення ролі різних державних і добровільних природоохоронних організацій на внутрішній арені основних країн-виробників лісової продукції, а також і на світовому рівні. З цим можна зв'язати наступні тенденції. Нарощування площ лісів, на яких відбувається лісозаготівля. Приблизно до 2005 року ці площі можуть скоротитися на 74 % порівнюючи з 1980 роком тільки на території США, які найбільш схильні до впливу природоохоронних організацій на громадську думку і уряд країни. Однак, ситуація може змінитися з приходом нової адміністрації. У зв'язку з тим, що в багатьох інших країнах вводяться квоти на вирубку і експорт лісу, можна спрогнозувати значне зниження територій лісозаготівлі по всьому світу.Іншим чинником, пов'язаним із захистом навколишнього середовища, можна вважати боротьбу за екологічно-чисті технології переробки сировини, особливо в целюлозно-паперовій промисловості. Розробка нових технологій в лісовій промисловості, захід, що вельми дорого коштує, а якщо врахувати великі масштаби самої промисловості, то можна сказати, що і впровадження будь-якої нової технології зажадає значних капітальних витрат.Інша сторона нових технологій більш раціональне використання ресурсів і зниження загальних витрат із за підвищення виходу готового продукту їх тієї ж кількості сировини. Не можна сказати, що буде швидке підвищення цін, пов'язане з витратами на нові технології і зменшенням площ лісів або віддача від впровадження безвідходних технологій, але, видимо, загалом ціни будуть підвищуватися.Важливе значення має розподіл лісів в багатьох країнах на державні і приватні. Справа в тому, що припинення вирубки лісів в країнах з таким розподілом може відбуватися за рішенням уряду тільки на землях, якими воно володіє. Уряд не має право обмежувати вирубку і експорт лісу на приватних територіях, так як це заборонене законом більшості країн, а також Генеральною угодою по тарифах і торгівлі, однак цілком можливе застосування недискримінаційних експортних податків, які в більшості країн заборонені законодавством, але можуть бути застосовані по узгодженню з різними державними органами (наприклад, Конгресом США).При значному зниженні площ вирубки державних лісів і переході на вивіз лісу з регіонів, що належать приватним власникам, можливий серйозний вплив згаданих експортних податків на ціни.Таким чином, на північноамериканському ринку, ціни будуть залежати від здатності імпорту в США Канадського лісу і збільшення виробництва лісу в Південному регіоні заповнити пропуски попиту.Тенденції до підвищення цін на продукти лісової промисловості вже позначилися в розвинених країнах на інших галузях індустрії. Наприклад, підвищення цін на ліс в 1993 році (див. мал. 3) привело до того, що стальна промисловість з 1993 по 1997 роки зайняла 25 % будівельних ринки (починаючи з 1 % в 1993) за рахунок застосування стальних рам в будівництві будинків. Ця тенденція можливо продовжитися з підвищенням цін на ліс.Таким чином, динаміка цін, що гарантує їх стабільне зростання дуже важлива для даної промисловості в зв'язку з тим, що вона стимулює її ріст і гарантує відшкодування вкладених витрат і можливості розширеного відтворювання. В найближчі роки така динаміка ймовірніше усього збережеться у вигляді вище викладених чинників, а також того, що на сьогоднішній момент характерний попит на більш якісну сировину і більш широкий його асортимент.Список використаної літератури :“ Основи загальної екології “ Г.О.Білявський, Київ ,1993 р.“ Екологічна експертиза, право та практика “ Андрейцев Ю.І.,Москва , 1989 р.“ Навколишне середовище та розвиток “. Воронов А. К. Москва , 1995 р."Довідкова допомога з географії для тих, що поступають у вузи", Москва, 1994 р.