При експлуатації захисних споруд у мирний час повинна бути забезпечена цілісність:
захисних властивостей як споруди в цілому, так і її окремих елементів (входів, аварійних виходів, захисних герметичних і герметичних дверей, пристроїв проти вибухів);
герметизація і гідроізоляція всієї захисної споруди;
інженерно-технічне обладнання і можливість переводу його в будь який час на експлуатацію за призначенням.
Підприємства, установи і організації, що експлуатують захисні споруди, повинні призначити відповідальних осіб, які мають виконувати систематичний контроль за правильним утриманням захисних споруд, цілісністю їх захисних властивостей, пристроїв та інженерно-технічного обладнання.
У захисній споруді, що експлуатується, повинна бути наступна документація:
правила утримання і табель оснащення;
плани зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж з вказівкою устроїв, що відключають їх;
паспорт сховища (протирадіаційного укриття), журнал перевірки стану захисної споруди;
план захисної споруди з вказівкою місць розміщення для укриття людей і шляхів евакуації;
інструкції з експлуатації фільтровентиляційного та іншого обладнання, правила користування приладами.
Зберігання конструкцій і внутрішнього обладнання підтримується шляхом провітрювання приміщень захисних споруд за спеціальним режимом, що встановлюється залежно від місцевих метеорологічних умов і характеру захисної споруди в мирний час.
Якщо захисна споруда використовується для потреб суб'єкта господарської діяльності, то параметри температури і вологості підтримуються згідно з проектом.
Захисні споруди та їх інженерно-технічне обладнання повинне утримуватися у повній справності і постійній готовності до використання за призначенням. Утримання і експлуатація окремих агрегатів обладнання виконується за інструкцією заводів-виготовлювачів.
Системи і елементи інженерно-технічного обладнання захисних споруд, крім фільтрів-поглиначів і регенеративних установок, допускається експлуатувати при використанні цих споруд в мирний час.
Контроль за станом захисних споруд, перевіркою справності інженерних систем, проведення профілактичних і ремонтних робіт виконується у відповідні терміни.
Заходи щодо приведення в готовність захисних споруд (сховищ і ПРУ) для використання за призначенням повинні включати:
розчистку підходів до захисних споруд, установлення надписів вказівок і світлових сигналів "Вхід";
звільнення приміщень споруд від майна і матеріалів, які не використовуються при експлуатації приміщень у режимі сховищ;
обладнання приміщень нарами і лавами;
розконсервацію інженерно-технічного обладнання;
зняття звичайних дверей, пандусів і легких екранів із захисних герметичних і герметичних дверей;
перевірку справності захисних герметичних і герметичних дверей та пройм;
закриття і герметизацію заборів повітря і витяжних отворів та повітроводів системи вентиляції мирного часу, що не використовується для вентиляції сховища (ПРУ);
перевірку стану і очистку аварійного виходу, закриття захисних герметичних дверей і ставень;
перевірку справності систем життєзабезпечення (вентиляції, опалення, водозабезпечення, каналізації, зв'язку, електрозабезпечення і устроїв відключення);
перевірку сховища на герметичність і тиск в кисневих балонах;
відкриття санвузлів, що не використовувалися в мирний час;
перевірку наявності аварійних запасів води для питних і технічних потреб, підключення мереж сховища до зовнішнього водопроводу і поповнення аварійних запасів води; розставлення бачків з питною водою;
переключення систем освітлення приміщень на режим сховища (укриття);
встановлення і доукомплектування захисних споруд інструментом, інвентарем, приладами, засобами індивідуального захисту; провітрювання приміщень захисної споруди (сховища або ПРУ).
Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цивільній обороні
Високий ступінь техногенної, природної екологічної завантаженості території України, складність внутрішньо- та зовнішньополітичної обстановки у Східній Європі значно підвищує небезпеку населення та території держави від наслідків великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та використання засобів озброєної боротьби під час міждержавних, міжнаціональних, міжрегіональних та соціально-політичних конфліктів.
У свою чергу вірогідність виникнення вищезгаданих подій, своєчасне та ефективне реагування при ліквідації їх наслідків безпосередньо залежить від рівня розвідки та стійкості функціонування економіки країни.
Стійкість функціонування економіки (галузей промисловості, об'єктів господарювання) повинна забезпечуватись шляхом завчасної розробки та проведення інженерно-технічних заходів цивільної оборони (надалі - ІТЗ ЦО).
Обсяги та зміст ІТЗ ЦО визначаються залежно від груп міст та категорій об'єктів господарювання з ЦО з урахуванням зонування територій за ознаками характеру та масштабів можливих катастроф і стихійних лих, а також можливих наслідків застосування засобів масового ураження.
Основним керівним документом, відповідно до якого повинні плануватися та здійснюватися ІТЗ ЦО, є "Будівельні норми і правила (Строительные нормы и правила, СНиП 2.01.51-90*)", затверджені спільною постановою Держбуд у СРСР, Держплану СРСР, Міністерства оборони СРСР 26 квітня 1990 р. №1с та введені в дію 1 вересня 1990 р.
Будівельні норми і правила ІТЗ ЦО (надалі - норми ІT3 ЦО) зберігають свою чинність на всій території України.
Інженерно-технічні заходи ЦО - це комплекс заходів, спрямованих на:
захист населення і зниження можливих втрат та збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;
підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;
створення умов для проведення рятувальних, невідкладних робіт (надалі - P i HP) та ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.
При проектуванні та здійсненні ІТЗ ЦО використовується диференційований метод.
Великі адміністративні та промислові центри (міста) відносять до груп з ЦО за такою класифікацією: міста "особової групи", I-ї, ІІ-ї та ІІІ-Ї групи з ЦО.
Великі промислові та інші господарські об'єкти належать до об'єктів "особливої важливості", І-ї та ІІ-Ї категорії з ЦО, при цьому об'єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.
Надалі міста та об'єкти господарювання, що належать до груп та категорій з ЦО, будуть існувати як “категоровані міста та об'єкти”.
Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території, на якій розташовані категоровані міста та об'єкти господарювання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОГЛІТЕРАТУРИ
1. Атамашок В. Г., Ширшев Л. Г., Акимов Н. И. Гражданская оборона. Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1986.
2. Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных электростанций. - М., 1989.
3. Губський А. І. Цивільна оборона. - К., 1995.
4. Демвденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия масового поражения. Справочник. - К., 1989.
5. Деміденко Г.П., Захист об'є ктів народного господарства від зброї масового ураження. - К., 1996.
6. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. - Львів: Афіша, 2001.
7. Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. - К., 1997.
8. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах харчування (ДР-97). МОЗ України. - К., 1997.
9. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України С.І.Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАНУ, 1995.

23. Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цивільній обороні
| Надрукувати |

 28.08.07

Основним керівним документом, відповідно до якого повинні плануватися та здійснюватися ІТЗ ЦО є «Будівельні норми і правила», що зберігають свою чинність на всій території України.
Інженерно-технічні заходи ЦО — це комплекс заходів, спрямованих на:захист населення та зниження можливих втрат та збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (надалі -- РіНР) та ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.
При проектуванні та здійсненні ІТЗ ЦО використовується диференційований метод.
Великі адміністративні та промислові центри (міста) відносять до груп з ЦО за такою класифікацією: міста "особливі групи", 1-ї, ІІ-Ї та Ш-ї груп з ЦО.Великі промислові та інші господарські об'єкти відносять до об'єктів "особливої важливості", 1-ї та ІІ-ї категорій з ЦО, при цьому об'єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.
Надалі міста та об'єкти господарювання, що відносяться до груп та категорій З ЦО будуть існувати як "категорійні міста та об'єкти".Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території на якій розташовані категорійні міста та об'єкти господарювання. Територія, на якій розташовані категорійні міста всіх груп та об'єкти господарювання "особливої важливості", де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі дЯ0, що дор.знює 10 кПа (0,1 кгс/см2) та більше, складає зону можливих руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі д Р дорівнює 30 кПа (0,3 кгс/см2) та більше, складає зону можливих сильних руйнувань.
Відстань меж зон можливих сильних руйнувань та можливих слабких руйнувань стосовно категорійних міст та окремо розташованих об'єктів "особливої важливості" наведено у таблиці 5.1.
Зона можливих руйнувань категорійного міста та об'єкта з прилеглою до нього смугою шириною 10 км формує зону можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення). Для атомної станції (АС) зону небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) становить зона її можливих руйнувань та прилегла до цієї зони смуга території шириною 20 км для атомної станції із встановленою потужністю до 4 ГВт та 40 км для АС з встановленою потужністю понад 4 ГВт.Відстані зон можливих сильних та слабких руйнувань стосовно категорованих міст і об'єктів «особливої важливості»
Примітка. Межа проектної забудови категорійного міста (об'єкта) приймається відповідно до затвердженого генерального плану, що розроблений на розрахунковий термін відповідно до затверджених нормам проектування.
Смуга території шириною 100 км, що прилегла до межі зони можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення), складає зону можливого ] сильного радіоактивного зараження (забруднення). Територія, де розташовані хімічно-небезпечні об'єкти, в межах якої при можливому руйнуванні ємностей з сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) вірогідне їх розповсюдження з концентраціями, які викликають ураження незахищених людей, формує зону' можливого небезпечного хімічного зараження. Відстань межі вище названої зони від ємностей із СДОР повинна визначатись згідно з розрахунками.
Територія, в межах якої в результаті затоплення вірогідні масові втрати людей,, руйнування будівель та споруд, пошкодження або знищення інших матеріальних цінностей, складає зону можливого катастрофічного затоплення (з 4-х годинним добіганням хвилі прориву). Розміри зон можливого затоплення повинні визначатись при розробці обгрунтованих матеріалів (ТЕО, ТЕР) вибору майдану (траси) для будівництва міст, селищ, об'єктів, будівель та споруд.
Територія в межах області, що розташована поза зонами "можливого руйнування", "можливого небезпечного хімічного зараження", "можливого катастро-фічного затоплення, а також поза зонами небезпечного радіоактивного зараження (забруднення)" та придатна для життєдіяльності місцевого та евакуйованого населення складає позаміську зону. В разі накладання двох або більше вище згаданих зон, встановлюється загальна межа цих зон за їхнім зовнішнім контуром.Остаточно межі зазначених зон затверджуються відповідними начальниками цивільної оборони з урахуванням місцевих умов.
ІТЗ ЦО, що наведені в СНиП 2.00.05-90, повинні враховувати:І — при складанні Генеральної схеми розвитку та розміщення виробничих сил країни, схем розвитку та розміщення виробничих сил та розселення по областях, економічних районах, відповідно до затвердженої методики ("Загальні 1 умови до розвитку і розміщення потенційно-небезпечних виробництв, з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження" НАН України, Рада з вивчення продуктивних сил, Штаб ЦО України. — Київ, 1995);
при складанні схем розвитку та розміщення галузей промисловості;при складанні схем та проектів районного планування;при розробці проектів планування та забудови міст та селищ (генеральних планів, проектів детального планування та забудови мікрорайонів, кварталів, містобудівних комплексів або груп громадських будівель та споруд);при розробці проектів планування промислових зон (районів) міст;при розробці матеріалів, що обґрунтовують будівництво (ТЕО, ТЕР) та проектно-кошторисної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння підприємств, будівель та споруд. Проектування ІТЗ ЦО на діючих (завершеного будівництва) підприємствах повинно також здійснюватись відповідно до вимог норм ІТЗ ЦО.
Завдання на розробку ІТЗ ЦО, а також проектно-кошторисна документація цих заходів повинні узгоджуватись із відповідними структурними підрозділами місцевих органів державної виконавчої влади з питань цивільного захисту населення та надзвичайних ситуацій.
Розміщення об'єктів і планування містНові промислові підприємства не повинні розміщатися в зонах можливих сильних руйнувань категорованих міст і об'єктів особливої важливості, у зонах можливого катастрофічного затоплення, а також у регіонах і містах, де будівництво і розширення промислових підприємств заборонені або обмежені, за винятком підприємств, необхідних для безпосереднього обслуговування населення, а також для потреб промислового, комунального і житлово-цивільного будівництва в місті.
Подальший розвиток діючих промислових підприємств, що знаходяться в категорованих містах, а також об'єктів особливої важливості повинно здійснюватися за рахунок їхньої реконструкції і технічного переозброєння без збільшення виробничих площ підприємств, чисельності робітників і обсягу шкідливих стоків і викидів.Групи нових промислових підприємств і окремих категорійних об'єктів слід розташовувати в економічно перспективних малих і середніх містах, селищах і сільських населених пунктах, розташованих від меж проектної забудови категорійних міст і об'єктів особливої важливості на відстані:
не менше 60 км — для міст особливої і першої груп з цивільної оборони;не менше 40 км — для міст другої групи з цивільної оборони;не менше 25 км — для міст третьої групи й об'єктів особливої важливості з цивільної оборони (у тому числі АС).
Примітка. Перелік підприємств, пов'язаних з обслуговуванням населення міста і потребами промислового, комунального, дорожнього і житлово-цивільного будівництва в місті, визначається і затверджується згідно до рішень Ради Міністрів АР Крим, обласних, міст Києва та Севастополя держадміністрацій.
Розміщення атомних станцій. Нові АС повинні розміщатися з урахуванням вимог, зокрема їх впливом на навколишнє середовище і радіаційну безпеку населення: — мінімально припустимі відстані від атомних електростанцій (АЕС) і атомних теплоелектроцентралей (АТЕЦ) до меж проектної забудови міст, а також до меж зон відпочинку державного значення, біосферних та історичних заповідників, державних природних національних парків наведено в табл. 5.2:щільність населення, що мешкає в зоні радіусом 25 км навколо АЕС та АТЕЦ (включаючи будівельників і експлуатаційників атомних станцій), розрахована на весь період до закінчення експлуатації станції, не повинна перевищувати 100 осіб на 1 км2. При цьому повинні бути передбачені дорожна мережа і транспортні засоби, що дозволяють забезпечити в разі потреби евакуацію населення з зазначеної зони протягом 4 год;
чисельність населення селищ для робітників АЕС і АТЕЦ не повинна перевищувати 50 тис. осіб та відстань цих селищ від межі проектної забудови станції повинна бути не менше 8 км;у випадку розміщення АС у прибережній смузі водяних об'єктів загального користування відстань від берегової лінії цих об'єктів до АС повинна бути не менше 1 км;розміщення АС над джерелами водопостачання з затвердженими запасами підземних вод, використовуваних або намічених-до використання для питного водопостачання, не припускається, якщо не може бути обгрунтована неможливість їхнього забруднення радіоактивними речовинами;забороняється використання наливних водойм-охолодників АС для водопостачання об'єктів, що не мають відношення до АС;відстань від АС теплопостачання (ACT) до меж проектної забудови міст із чисельністю населення не більш 1500 тис. осіб повинна бути не менше 5 км.
На існуючих, проектованих і атомних станціях, що будуються, передбачається створення систем автоматизованого контролю за радіаційною обстановкою на території АС і в зоні спостереження цих станцій, оповіщення й інформації обслуговуючого персоналу і населення про радіаційну небезпеку, а також захищених пунктів керування протиаварійними діями на території АС і в селищах цих станцій
Розміщення об'єктів, що мають СДОР, вибухові речовини і матеріали, що легко займаються і пальні речовини. Будівництво базисних складів для збереження СДОР, вибухових речовин і матеріалів, пальних речовин слід передбачати в заміській зоні з відстанню від міських і сільських поселень і об'єктів господарювання відповідно до діючих державних і відомчих норм.
Базисні склади нафти і нафтопродуктів, споруджених на берегах рік на відстані 200 м і менше від краю води (при максимальному рівні), повинні розміщатися нижче (за течією рік) міських і сільських поселень, пристаней, річкових вокзалів, значних рейдів і місць постійної стоянки флоту, гідроелектростанцій і гідротехнічних споруд, суднобудівних і судноремонтних заводів, залізничних мостів і водопровідних станцій, на відстані не менше 100 м.
При неможливості забезпечити це базисні склади нафти і нафтопродуктів припускається розташовувати вище (за течією рік) зазначених об'єктів на відстанях, передбачених нормами проектування складів нафти і нафтопродуктів.
При проектуванні аеропортів склади пального і мастильних матеріалів (ПММ) повинні розміщатися на ділянках, розташованих нижче по відмітках місцевості відносно основних споруд аеропортів, сусідніх підприємств, міських і сільських поселень. У тих випадках, коли розташування складів ПММ можливо тільки вище або в одному рівні за відмітками місцевості відносно зазначених об'єктів, слід передбачати пристрої, що виключають розтікання нафтопродуктів при можливому ушкодженні наземних резервуарів.
Підприємства з переробки легкозаймистих і пальних рідин, а також базисні склади зазначених рідин (наземні склади першої групи відповідно до норм проектування складів нафти і нафтопродуктів) слід розміщати нижче по ухилу місцевості щодо житлових зон і промислових підприємств категорійних міст та об'єктів, автомобільних доріг і залізниць з урахуванням можливості відводу пальних рідин у безпечні місця у випадку руйнування ємностей.
На діючих підприємствах, де не забезпечена ця умова, необхідно за периметром території цих підприємств улаштовувати полотно автомобільних доріг, підняте над спланованою територією об'єкта на висоту, що забезпечує утримання розливу рідин у кількості не менше 50% від ємностей усіх резервуарів і технологічних установок із легкозаймистими і пальними рідинами.
Підземні сховища нафти, нафтопродуктів і скраплених газів необхідно розміщати відповідно до вимог норм проектування зазначених сховищ.При розміщенні в категорійних містах і на об'єктах особливої важливості баз і складів для збереження СДОР і вибухонебезпечних речовин, запаси зазначених речовин на цих базах і складах установлюються міністерствами та відомствами України, а також державними об'єднаннями підприємств за узгодженням 1 із Радою Міністрів АР Крим, обласними, міст Києва та Севастополя державними] адміністраціями.
Розміщення інших господарських об'єктів. Будівництво нових баз і складів у категорійних містах повинно здійснюватися в обсязі, що не перевищує] потреб у складських ємностях, призначених для постачання матеріальними! ресурсами промислових підприємств них міст за встановленими нормами.
Основні продовольчі склади, призначені для поточного постачання населення! категорійних міст продуктами харчування, слід розташовувати на околицях цих! міст. Не припускається концентрація в одному місці продовольчих складів, якії постачають населення категорійного міста основними видами продуктів харчування.
Інші продовольчі склади, розподільні холодильники і склади непродовольчих І товарів першої необхідності обласного і державного значення, а також сховищаЯ товарів, призначених для постачання населення категорійних міст повинні розмі-1 щатися поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого затоплення.!У зонах можливого катастрофічного затоплення значних водоймищ, вже і існуючих, що будуються або плануються до будівництва як правило, неї припускається будівництво нових міських і сільських поселень, а також об'єктів, І що мають важливе господарське або оборонне значення. Таке будівництво! припускається лише у виняткових випадках і з проведенням відповідних захисних! заходів. В існуючих містах забороняється розміщення нових житлових районів у зонах можливого катастрофічного затоплення.
Лікарні відновлювального лікування для видужуючих, онкологічні, тубер-1 кульозні і психіатричні лікарні, а також пансіонати (за винятком пансіонатів для] старих і профілакторіїв), будинки та бази відпочинку, санаторії, туристичні бази! та притулки, дитячі, спортивні і молодіжні табори, що функціонують протягом J року, підсобні господарства промислових підприємств, а також кооперативно- II садівничі товариства, як правило, повинні розміщатися в заміській зоні.
Планування і забудова міст. При плануванні та забудові нових, розширенні 1 і реконструкції існуючих категорійних міст зелені насадження (парки, сади, буль-Я вари) і вільні від забудови території міста (водойми, спортивні майданчики і т. п.) і слід зв'язувати в єдину систему, що забезпечує членування території містаЯ протипожежними розірваннями шириною не менше 100 м на ділянки площею! не більше 2,5 км2 при переважній забудові будинками і спорудами І, II, III, ШаЯ ступенів вогнестійкості і не більше 0,25 км2 при переважній забудові будинками І Шб, IV, IVa, V ступенів вогнестійкості.
Система зелених насаджень і територій, що не забудовуються, повинна разом І із мережею магістральних вулиць забезпечувати вільний вихід населення зі зруйнованих частин міста (у випадку ураження) у парки і ліси в заміській зоні.
Магістральні вулиці міст повинні прокладатися з урахуванням можливості виходу по них транспорту з житлових і промислових районів на заміські шляхи не і менше, ніж у двох напрямках. Зазначені магістралі повинні мати перетинання з іншими магістральними автомобільними і залізничними шляхами в різних рівнях.При відповідних обгрунтуваннях припускається створення систем багаторівневих зупинно-пересадних вузлів, що включають зупинки суспільного транспорту, станції метрополітену (швидкісного трамваю), транспортні перетинання, підземні пішохідні переходи.
При проектуванні внутрішньоміської транспортної мережі категорійних міст слід забезпечувати надійне сполучення між окремими житловими і промисловими районами, вільний прохід до магістралей стійкого функціонування, що веде за межі міста, а також найбільш короткий і зручний зв'язок центру міста, міських житлових і промислових районів із залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими та морськими портами, аеропортами. При проектуванні транспортної мережі необхідно передбачати дублювання шляхів сполучення по території міста і прилягаючого району.
У категорійних містах перетинання вулиць і автомобільних доріг у різних рівнях із залізницями, а також автомобільних шляхів між собою повинні мати дублюючі запасні переїзди в одному рівні на відстані не менше 50 м від шляхопроводу.
При плануванні, забудові нових і розвитку існуючих категорійних міст нові сортувальні залізничні станції і вузли слід розміщати за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. На території міста дозволяється розміщати тільки пасажирські і вантажні станції.
При реконструкції районів категорійних міст слід передбачати винос існуючих сортувальних залізничних станцій і вузлів за межі зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.
Гаражі для автобусів, вантажних і легкових автомобілів міського транспорту, виробничо-ремонтні бази прибиральних машин, тролейбусні депо і трамвайні парки категорійних міст повинні розміщатися розосереджено і переважно на околицях міст або в підземній частині міста. Гаражні приміщення будівель пожежних депо повинні забезпечувати розміщення 100% резерву основних пожежних машин (машин, що подають на пожежу вогнегасні речовини).
У категорійних містах і на окремо стоячих об'єктах особливої важливості необхідно передбачати обладнання штучних водойм із можливістю використання їх для гасіння пожеж. Ці водойми слід розміщати з урахуванням наявних природних водойм і під'їздів до них. Загальну місткість водойм необхідно приймати з розрахунку не менше 3000 м3 води на 1 км2 території міста (об'єкта).
На території категорійних міст через кожні 500 м берегової смуги рік та водойм слід передбачати обладнання пожежних під'їздів, що забезпечують забір води в будь-який час року не менше, чим трьома автомобілями одночасно.
Підприємства і інженерні системиПри проектуванні виробничих будівель, які передбачаються розташовувати у зонах можливих руйнувань, доцільно застосовувати легкі огороджуючі конструкції. Технологічне устаткування в тих випадках, коли це припускається умовами експлуатації, слід розміщати на відкритих майданчиках або під навісами.
Ступінь вогнестійкості виробничих, складських і адміністративно-побутових будівель, об'єктів господарювання визначається залежно від категорій об'єктів з цивільної оборони і місць їхнього розміщення:виробничі і складські будівлі та споруди об'єктів особливої важливості незалежно від їхнього розміщення і 1-ї категорії з цивільної оборони, які розташовуються в категорійних містах, повинні бути не менше II ступеня вогнестійкості, а будівлі і споруди об'єктів 1-ї категорії, які розташовуються поза категорійними містами та 2-ї категорії з цивільної оборони незалежно від їх розміщення — не нижче ПІа ступеня вогнестійкості;адміністративно-побутові і будівлі об'єктів особливої важливості незалежно від їхнього розміщення і 1-ї категорії з цивільної оборони, які розміщуються в категорійних містах, повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості, а об'єктів 1-ї категорії, які розміщуються поза категорійними містами, і 2-і категорії з цивільної оборони незалежно від їхнього розміщення можуть бути ПІа, Шб, IV і IVa ступеня вогнестійкості. При цьому, кількість будівель нижче ПІа ступеня вогнестійкості не повинно перевищувати 50% загальної кількості адміністративно-побутових і допоміжних будинків на об'єкті.
Застосування пальних утеплювачів припускається тільки для будинків IVa ступеня вогнестійкості. У складських будинках кількість воріт, дверей, вікон і технологічних прорізів повинно бути мінімально необхідним.
На підприємствах, що розробляють або споживають СДОР, вибухові речовини і матеріали, необхідно:проектувати будівлі і споруди переважно каркасними, із легкими огороджуючими конструкціями, і наповнювачами, з огляду на кліматичні умови;розташовувати пульти керування, як правило, у нижніх поверхах будинків, а також передбачати дублювання їхніх основних елементів у пунктах керування підприємства;передбачати при необхідності захист ємностей і комунікацій від руйнування ударною хвилею;розробляти і проводити заходи, що виключають розлив небезпечних рідин, а також заходи щодо локалізації аварій шляхом відключення найбільш уразливих ділянок технологічної схеми за допомогою установки обернених клапанів, пасток і комор із спрямованими стоками;передбачати можливість випорожнення в аварійних ситуаціях особливо небезпечних ділянок технологічних схем у заглиблені ємності відповідно до норм і правил, а також з урахуванням конкретних характеристик продукції (схильність до швидкої полімеризації, саморазкладання при знижених температурах, сильна агресивність і ін.).
На підприємствах, що роблять або споживають СДОР і вибухонебезпечні речовини, слід передбачати заходи на особливий період з максимально можливих скорочень запасів і термінів збереження таких речовин, що знаходяться на під'їзних шляхах підприємств, на проміжних складах і в технологічних ємностях, мінімально необхідних для функціонування виробництва.
З метою зменшення необхідної кількості СДОР і вибухонебезпечних речовин в особливий період слід передбачати, як правило, перехід на безбуферну схему виробництва. Злив СДОР і вибухонебезпечних речовин в аварійні ємності слід.передбачати, як правило, за допомогою автоматичного включення зливних систем при обов'язковому його дублюванні пристроєм для ручного вмикання випорожнення небезпечних ділянок технологічних схем.
На об'єктах, що мають СДОР, створюються локальні системи виявлення зараженості цими речовинами навколишнього середовища й оповіщення про це працюючого персоналу цих об'єктів, а також населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного хімічного зараження.
ВодопостачанняСистеми водопостачання, що живлять окремі категоровані міста або декілька міст, у числі яких є категорійні міста й об'єкти особливої важливості, повинні базуватися не менше, ніж на двох незалежних джерелах води, один із яких слід передбачати підземним.
При неможливості забезпечення системи водопостачання від двох незалежних джерел допускається постачання водою з одного джерела з обладнанням двох груп головних споруд, одна з яких повинна розташовуватися поза зонами можливих сильних руйнувань.
Сумарну потужність головних споруд слід розраховувати згідно з нормами мирного часу. У випадку виходу з ладу однієї групи головних споруд потужність споруд, що залишилися, повинна забезпечувати подання води за аварійним режимом на виробничо-технічні потреби підприємств, а також на господарсько-питні потреби для чисельності населення мирного часу згідно з нормою— 31 л на добу на одну людину.
Для гарантованого забезпечення питною водою населення у випадку виходу з ладу всіх головних споруд або зараження джерел водопостачання слід мати резервуари з метою створення в них не менше тридобового запасу питної води за нормою не менше 10 л у добу на одну людину.Резервуари питної води повинні бути обладнані фільтрами-поглиначами для очищення повітря від РР і краплиннорідких ОР і розміщуватися, як правило, за межами зон можливих сильних руйнувань. У випадку розташування резервуарів у зонах можливих сильних руйнувань, конструкція їх повинна бути розрахована на вплив надлишкового тиску у фронті повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.
Резервуари питної води повинні обладнуватись також герметичними (захисними герметичними) люками і пристосуваннями для роздавання води людям у пересувній тарі.
Сумарна проектна продуктивність захищених об'єктів водопостачання в заміській зоні, що забезпечують водою в умовах припинення централізованого постачання електроенергією, повинна бути достатньою для задоволення потреб в питній воді населення, у тому числі евакуйованих, а також сільськогосподарських тварин громадського й особистого сектора і визначається для населення — із розрахунку 25 л у добу на одну людину, для сільськогосподарських тварин — за нормами Мінагропрому.
При проектуванні нових і реконструкції існуючих систем технічного водопостачання міст слід передбачати застосування систем оборотного водопостачання.При проектуванні систем водопостачання теплових електростанцій і атомних станцій, розташованих у верхньому або нижньому б'єфі гідровузлів комплексного призначення, рекомендується передбачати можливість технічного водопостачання цих станцій при прориві споруд напірного фронту гідровузлів, а також заходи щодо забезпечення роботи систем водопостачання.
Застосування технічного водопостачання і заходів щодо забезпечення роботи цих систем установлюється на основі техніко-економічного порівняння варіантів.У міських і сільських поселеннях, розташованих у зонах можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) місцевості навколо АС і в зонах можливого небезпечного хімічного зараження навколо об'єктів, що мають СДОР, для забезпечення населення питною водою необхідно створювати захищені централізовані (групові) системи водопостачання з переважним базуванням на підземних джерелах води.
Всі водозабірні свердловини для водопостачання міських і сільських поселень і промислових підприємств, а також для поливу сільськогосподарських угідь повинні мати пристосування, що дозволяють подавати воду на господарсько-питні потреби шляхом розливу в пересувний посуд, а свердловини з дебитом 5 л/сек. і більше, крім того, пристрої для забору води з них пожежними автомобілями.
Конструкції оголовків діючих і резервних свердловин повинні забезпечувати повну герметизацию відповідно до вимог норм проектування водопостачання.При підключенні промислових підприємств до міських мереж водопостачання існуючі на підприємствах свердловини слід герметизувати і зберігати для можливого використання як резервні.На централізованих системах водопостачання категорійних міст і об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, повинна забезпечуватися можливість подачі чистої води в мережу, минаючи водонапірні вежі.
При проектуванні в категорійних містах і на об'єктах особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, декількох самостійних водопроводів (комунального і промислового) слід передбачати можливість передачі води від одного водопроводу до іншого з дотриманням санітарних правил.Пожежні гідранти, а також засувки для відключення ушкоджених ділянок водопроводу категорійного міста або об'єкта особливої важливості, розташованого поза категорійним містом, слід розташовувати, як правило, на незавалюваній при руйнуванні будівель і споруд території.
Існуючі та ті, що проектуються для водопостачання населення і сільськогосподарських тварин шахтні колодязі й інші споруди для зобору підземних вод повинні бути захищені від попадання в них радіоактивних осадків і краплиннорідких отруйних речовин.
ГазопостачанняПри газопостачанні категорійних міст від двох і більше самостійних магістральних газопроводів подання газу повинно здійснюватися через газорозподільні станції, що підключені до цих газопроводів і розміщені за межами проектної забудови зазначених міст.
При проектуванні нових і реконструкції діючих газових мереж категорійних міст слід передбачати можливість відключення як міст у цілому, так і окремих районів (ділянок) міст за допомогою пристроїв, що відключають, які спрацьовують від тиску (імпульсу) ударної хвилі.
Наземні частини газорозподільних станцій (ГРС) і опорних газорозподільних пунктів (ГРП) у категорійних містах, а також ГРП об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, слід обладнувати підземними обвідними газопроводами (байпасами) зі встановленням на них пристроїв для відключення. Підземні байпаси повинні забезпечувати подання газу в систему газопостачання при виході з ладу наземної частини ГРС або ГРП.
У категорійних містах необхідно передбачати підземну прокладку основних розподільних газопроводів високого і середнього тиску і відводів від них до об'єктів цих міст, що продовжують роботу у воєнний час. Прокладку газопроводів на території зазначених об'єктів слід здійснювати відповідно до вимог норм проектування газопостачання.
Мережі газопроводів високого і середнього тиску, у категорійних містах та на об'єктах особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, повинні бути підземними і закільцьованими.
При проектуванні нових і реконструкції діючих систем газопостачання в ка-тегорованих містах необхідно передбачати в основних вузлових точках (на виході з ГРС, перед опорним ГРП, а також на відводах до об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами) встановлення пристроїв, що відключають та спрацьовують від тиску (імпульсу) ударної хвилі, а також обладнання перемичок між тупиковими газопроводами.
Газонаповнювя.ьні станції скраплених вуглеводневих газів (ГНС) і газонаповнювальні пункти категорійних міст і об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, рекомендовано розташовувати в заміській зоні.
ЕлектропостачанняЕнергетичні споруди й електричні мережі повинні проектуватися з урахуванням забезпечення стійкого електропостачання категорійних міст і об'єктів. Схема електричних мереж енергосистем при необхідності повинна передбачати можливість автоматичного розподілу енергосистеми на збалансовані незалежно працюючі частини.
При проектуванні енергетичних систем і їхнього об'єднання категорійні з цивільної оборони теплові (конденсаційні) електростанції слід, як правило, роз-міщати поза зонами можливих руйнувань категорійних міст і об'єктів особливої І важливості, а також поза зонами можливого катастрофічного затоплення.У категорійних містах припускається розміщення тільки теплоелектро-1 централей (ТЕЦ) незалежно від їхньої встановленої потужності з максимальним! видаленням їх від центрів житлової і промислової" забудови.
Лінії електропередачі та підстанції напругою 500 кВ і вище, що виконуючи функції основних міжсистемних зв'язків об'єднаних енергосистем, а також транзитне лінії електропередачі (ЛЕП) і вузлові підстанції напругою 220 і 330 кВ у тих ] енергосистемах, в яких вони утворюють мережу вищої напруги, слід споруджуватиза межами зон можливих руйнувань категоршних міст і об^КТІв (.ШбЛшЖ важливості, а також поза зонами можливого катастроф\чного затоипенни.При проектуванні міжсистемних зв'язків напругою 500 кВ і вище іхнЯ комутаційні вузли, як правило, не "повинні сполучатися з розподільними приЯ строями електростанцій потужністю 1 млн. кВт і більше.
Розподільні лінії електропередачі енергетичних систем напругою ПО— 330 кВ повинні бути закільцьовані і залучені до декількох джерел електропосЯ тачання з урахуванням можливого ушкодження окремих джерел, а також повинніш по можливості, проходити по різних трасах. При проектуванні систем електроЯ постачання слід зберігати як резервні дрібні стаціонарні електростанції, а також І враховувати можливість використання пересувних електростанцій і підстанційЯПри проектуванні схем зовнішнього електропостачання категорійних місті І необхідно передбачати їхнє електропостачання від декількох незалежних таї І територіально рознесених джерел живлення (електростанції і підстанції), частина І з яких повинна розташовуватися за межами зон можливих руйнувань. ПрмІ цьому зазначені джерела і їхні лінії електропередачі повинні знаходитися на І відстані одне від одного, як правило, що виключає можливість їхнього одноІІ часного виходу з ладу.
Системи електропостачання категорійних міст повинні враховувати можЯ ливість забезпечення транзиту електроенергії в обхід зруйнованих об'єктів зав рахунок спорудження коротких перемичок повітряними л: іями електропередачіЯ Нові лінії електропередачі, що живлять особливо важлиь х споживачів, слід І проектувати в кабельному виконанні.
Для забезпечення можливості зниження електричного навантаження в кате-1 горійних містах системи електропостачання об'єктів, які не відключаються у воєнЯ ний час, повинні бути відділені від систем електропостачання інших об'єктів.
Об'єкти, що не відключаються повинні, як правило, забезпечуватися електрод енергією по двох кабельних лініях від двох незалежних і територіально рознесеній центрів (джерел) живлення.
Для підвищення надійності електропостачання об'єктів, що не відключаються, слід передбачати встановлення автономних джерел живленн-я. їхня кількість, вил І потужність, система підключення, конструктивне виконання повинні регла-11 ментуватися відомчими будівельними нормами і правилами, а також нормами темі нологічного проектування відповідних галузей.
Електропостачання перекачуючих насосних і компресорних станцій магістральних трубопроводів (газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів), що проектуються, повинно здійснюватися від джерел електропостачання і електропідстанцій, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань, зі встановленням в необхідних випадках на них автономних резервних джерел.
У проектах на будівництво нових, реконструкцію і розширення існуючих атомних станцій повинні передбачатися системи сигналізації для передання сигналів про аварії на станції в місцеві органи цивільної оборони, а також локальні системи для виявлення рівня радіаційного забруднення навколишнього середовища й оповіщення робочого персоналу і населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного радіоактивного забруднення (зараження).
Проектування будівель, споруд, устаткування і конструкцій атомних станцій, вихід із ладу яких може призвести до неприпустимого за діючиим санітарними нормами рівня опромінення населення, слід здійснювати відповідно до вимог "Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій при проектуванні, будівництві й експлуатації".
Гідротехнічні спорудиПри проектуванні і будівництві гідровузла в каскаді повинні бути передбачені заходи, що забезпечують стійкість споруд напірного фронту при проходженні хвилі прориву в результаті руйнування розташованих вище гідровузлів, а також умови пропускання зазначеної хвилі через фронт цих споруд з урахуванням попереднього форсованого спрацювання водоймищ.
При проектуванні гідровузла варто визначити параметри хвилі прориву та межу зони можливого затоплення в нижньому б'єфі для випадків руйнування спору-напірного фронту в умовах нормального і зниженого підпірних рівнів водоймища.
Створ напірного фронту гідровузла повинен вибиратися з урахуванням мінімальних можливих руйнувань і втрат у нижньому б'єфі від проривної хвилі у випадку руйнування греблі.
У греблях гідровузлів що проектуються, через які передбачається пропускання витрат проривної хвилі від вище розташованого гідровузла, кількість кранів для підйому затворів повинно визначатися, виходячи з умов відкриття розрахункового числа отворів за час добігання проривної хвилі.
У греблях високонапірних гідровузлів рекомендується передбачати глибинні водоскидні отвори для забезпечення попереднього спрацювання водоймища.Судноплавні пристрої категорійних гідровузлів повинні бути вирішені так, щоб руйнування шлюзових затворів не призводило до руйнування споруд напірного фронту.При проектуванні шлюзів на магістральних водяних шляхах повинна бути передбачена можливість подання до них електроенергії від пересувного джерела живлення. Керування роботою шлюзу з центрального пульта повинно дублюватись місцевими постами керування.
Транспортні спорудиЗалізничні вузли і станції, що розташовані в категорійних містах (або ті, що є окремими об'єктами особливої важливості), повинні мати обходи і кутові сполучні шляхи для пропускання поїздів без заходу у вузол або на станцію. Пропускання, обробка та простій поїздів із розрядними вантажами (вибухових речовин і матеріалів, СДОР і ін.) повинні здійснюватися тільки згідно з обходами.
Майданчики для перевантаження (перекачування) цих вантажів, залізничні колії для нагромадження (простою) вагонів (цистерн) із розрядними вантажами повинні бути віддалені на відстань, не менше 250 м від житлових, виробничих та складських будинків, від місць стоянки інших поїздів. Зазначені об'єкти обладнуються системою постановки водяних завіс і заливання водою (дегазатором) на випадок розливу СДОР, а також локальною системою оповіщення про аварію зі СДОР працюючого персоналу та населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного хімічного зараження.
Для організації невпинного пропуску поїздів у заданих розмірах руху через залізничні вузли і станції, віднесені до об'єктів особливої важливості і першої категорії з цивільної оборони, а також вузли і станції, що знаходяться в кате-горованих містах, слід підготовляти передвузлові станції, розташовані поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.
Прилягання нових ліній до значних залізничних вузлів, розташованих у ка-тегорованих містах, як правило, не припускається, а повинно здійснюватися до передвузлових дільничих або проміжних станцій, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.При будівництві нових і реконструкції діючих залізничних ліній, а також при розвитку вузлів і станцій, розташованих у категорійних містах (або тими, що є окремими об'єктами особливої важливості), пропускна спроможність ліній придатних ділянок повинна визначатися з урахуванням забезпечення перевезень по підвозу робочих змін і евакуації населення. Розрахункові розміри руху встановлюються завданням на проектування.
Шляхопроводи, що знову проектуються на розв'язках підходів залізничних ліній до вузлових станцій, що знаходяться в зонах можливих сильних руйнувань категорійних міст і об'єктів особливої важливості, слід розміщати розосереджено.
Пункти стикування ділянок електричної тяги на різних системах струму, що знову проектуються, повинні розташовуватися, як правило, поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.
Схема зовнішнього електропостачання ділянок залізниць, які електрифікуються, повинна передбачати двостороннє живлення тягових підстанцій від незалежних джерел електроживлення. Тягові підстанції, що будуються, повинні розташовуватися за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. При цьому потужності сусідніх тягових підстанцій і перетин проводів контактної мережі повинні бути розраховані на забезпечення заданих розмірів руху за умови випадання однієї з зазначених тягових підстанцій.
На тягових підстанціях, що обладнуються пристроями автоматики і телемеханіки, необхідно передбачати можливість переведення їх на місцеве керування. Тягові підстанції повинні мати енергодиспетчерський зв'язок із заміськими пунктами керування відділень доріг.
Для забезпечення електроживлення пристроїв СЦБ, зв'язку і водопостачання повинні передбачатися стаціонарні резервні автономні джерела електроживлення.Кількість, потужність, захищеність і місця встановлення стаціонарних резервних автономних джерел електроживлення визначаються відповідними завданнями на проектування.
Для оперативного складу робітників управлінь і відділень залізниць, а також чергового оперативно-розпорядницького персоналу залізничних станцій, віднесених до об'єктів особливої важливості і першої категорії з цивільної оборони, що залишається в місцях постійної дислокації, необхідно передбачати захищені пункти керування, які обладнані мінімально необхідними технічними засобами і забезпечують безперервність керівництва експлуатаційною діяльністю залізниць.
Автомобільні дороги. Автомобільні дороги загальнодержавного значення і загальної мережі слід прокладати не ближче 2 км від меж проектної забудови категорійних міст. У тих випадках, коли зазначені дороги проходять через категорійні міста, необхідно передбачати будівництво обхідних автомобільних доріг, що прокладаються не ближче 2 км від меж проектної забудови міст.
При розвитку мережі автомобільних доріг слід передбачати стикування міських магістралей із заміськими магістральними дорогами, а також будівництво автомобільних під'їзних шляхів до залізничних станцій і портів — пунктів посадки (висадки) населення, що евакуюється.Автодорожні і залізничні мости через судноплавні ріки, які розміщуються поза категорійними містами, слід розташовувати на відстанях, що виключають їхню одночасну руйнацію одним ядерним вибухом.
На автомобільних магістралях, що перетинають зону можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) навколо АС, у місцях їх перетинання з межею цієї зони, необхідно передбачати будівництво майданчиків для миття та огляду автотранспорту, що пристосовуються у випадку аварій на АС для спеціальної обробки рухомого складу автотранспорту, сільськогосподарських тварин, одягу і предметів домашнього ужитку, а також для санітарної обробки людей.
У зоні можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) АС слід проектувати не менше двох шляхів із твердим покриттям, що забезпечують вихід на АС із трьох-чотирьох протилежних напрямків.
Магістральні трубопроводи. Траси магістральних трубопроводів (газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів) при наземному прокладанні труб повинні проходити за межами зон можливих руйнувань, а при заглибленому їхньому розміщенні — поза зонами можливих сильних руйнувань.У зонах можливих слабких руйнувань припускається відкрите (незаглиблене) прокладання магістральних трубопроводів тільки через перешкоди. При прокладанні магістральних трубопроводів у зонах можливого катастрофічного затоплення слід довести до мінімуму кількість відкритих (незаглиблених) ділянок і передбачати заходи, що забезпечують нормальну експлуатацію.
Максимально припустимий обсяг транспортування нафти (нафтопродуктів, скраплених вуглеводневих газів) або газу (газового конденсату) в одному технічному коридорі магістральних трубопроводів — 260 млн. тонн умовного палива в рік.
У випадку спільного прокладання в одному технічному коридорі нафтопроводів (нафтопродуктопроводів, трубопроводів скраплених вуглеводневих газів) і газопроводів (газових конденсатопроводів) припускається при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні збільшувати цей об'єм до 370 млн. тонн умовного палива в рік. Відстань між технічними коридорами магістральних трубопроводів слід приймати, як правило, не менше 30 км. При відповідному обгрунтуванні припускається зменшувати цю відстань до 15 км на ділянках із складними топографічними умовами.
Перекачувальні насосні і компресорні станції по трасі магістральних трубопроводів необхідно розташовувати за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. Відстані між ними як в одному коридорі, так і в сусідніх технічних коридорах магістральних трубопроводів, мають бути не менше 30 км.
Мінімальна відстань трубопроводів, перекачувальних насосних і компресорних станцій від будівель і споруд необхідно брати згідно з вимогами норм проектування магістральних трубопроводів.
При проектуванні магістральних газопроводів слід передбачати кільцювання їх із існуючими газопроводами і тими, що споруджуються.