Тема 11 Економічне обгрунтування рішень пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства. Результати фінансової діяльності Сутність фінансових рішень Обґрунтування рішень щодо здійсненя підприємством фінансових інвестицій в умовах ризику (1) Ф-ціонуання п-ва супроводжується безперервним кругооборотом коштів який здійснюється у вигляді витрат, ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу і використання. При цьому визнач джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується струткруа капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками ресурсів, покупцями продукції, держ органами, персоналом підприємства і т.д. усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства. Фінансова діяльність – операції що проводять до зміни розміру і складу власного капіталу п-ва. Основні завдання фінансової діяльності підприємства : Вибір оптимальних форм фінансування Вибір структури капіталу п-ва і напрямків його використання Вибір та збалансування за часом надходжень і витрат платіжних засобів Підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків. Головний зміст фін діяльності п-ва полягає в належному забезпечення фінансування. Відповідно до джерел коштів фінансування поділ на :1внутрішнє 2зовнішнє Крім того треба розрізняти фінансування за рахунок власних та залучених коштів. Важливими інструментом управління фінансами п-ва є фінансовий план основна мета якого –узгодження доходів із витратами у плановому періоді . прибуток є основним джерелом фінансування розвитку п-ва, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Фінансово-економічний стан п-ва х-зується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості і динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватись за базовим зобов’язанням. Ефективнстіь фінансово-господарської діяльності п-ва повинна базуватись на системі найважливіших фінансово-економічних показників. Від правильного вибору цих показників залежить прийняття господарського рішення. Запорукою виживання п-ва і основою його стабільного стау служить фінансова стійкість, яка відображає стан фін ресурсів п-ва при якому є можливість вільно маневрувати коштами, ефективно їх використовувати забезпечуючи безперебійний процес вир-ва та реалізації прод-ції. Інформаційне забезпечення – процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформаційних показників необхідних для здійсненя ефективних управлінських рішень з усіх аспектів фін діяльності п-ва. Виділяють такі групи показників : Показники що х-зують загальноекономічний розвиток країни. Показники що х-зують галузеву належність п-ва Що х-зують кон’юнктуру фін ринку Що формуються з внутрішніх джерел інформації п-ва за даними управлінського і фін обліку Оцінка фінансового економ. стану п-ва на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу системи розрахункових показників: 1 група – прибутковість 2 група – ділова активність 3 група –фінансова стійкість 4 група – платоспроможність Кредит - грошові кошти, які надаються за кредитною угодою кредитором позичальнику або групі позичальників Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Оренда - наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах Лізинг - це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. (2) Фінансові рішення – рішення щодо визначення обсягу та структури коштів що інвестуються (власних і позикових), забезпечення поточного фінансування наявних коротко і довгострокових активів Прикладом фінансових рішень є : Вибір схеми створення та обліку фінансових активів Вибір форми одержання прибутку і подальшого реінвестування та споживання Інвестиційні рішення як правило взаємозалежні з фінансовими але можуть прийматись і без останніх Фінансові рішення змінюють оцінку активу і роблять його більш інвестиційно привабливим. Під активом розуміють будь-яке джерело отримання грошового доходу. Грошовий дохід і накопичення п-ва утворюють його фінанси. Фінансові ресурси п-ва – це сукупність всіх видів грошових коштів , фінансових активів які має п-во або економічний суб’єкт які має п-во і які є в його розпорядженні. Фін ресурси є результатом взаємодії надходжень і витрат, розподілу грошових коштів, їх накопичення і використання Джерела фінансування – існуючі та очікувані джерела отримання фін ресурсів, перелік економічних суб’єктів, які здатні надати такі ресурси Приймаючи фін рішення необхідно враховувати принципи: 1 жорсткої централізації фін ресурсів 2 фінансового планування 3 формування фінансових резервів 4 виконання фін зобов’язань перед партнерами Ці принципи реалізуються в рішенні щодо вибору фін стратегії п-ва Фінансові рішення діють в області вир-чих відносин, оптимізують фін кошти п-ва з метою максимізації доходу власників. Фін рішення покладені в основу самоокупності п-ва і самофінансування. Забезпечуючи реалізацію ф-ції розвитку п-ва фін рішення мають враховувати такі фактори: 1 оподаткування 2 величину амортиз відрахув 3 поведінка п-ва на ринку банківських позик і цінних паперів Прийняття фін рішень безпосередньо пов’язане з управлінням капіталом, яке являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень що пов’язані з оптимальним його формування із різних джерел а також забезпеченням ефективного його використання в різних видах госп діяльності. Одним з ключових завдань управляння капіталом є формування достатнього обсягу капіталу який забезпечує необхідні темпи економ розвитку п-ва. Ця задача реалізується шляхом визначення загальної потреби в капіталі для формування (фінансування) необх для п-ва активів ,формування схем фінансування оборотних і необоротних активів, розробки заходів щодо залучення різних форм капіталу із можливих джерел. Головним завданням управління капіталом п-ва є оптимізація його структури з урахуванням заданого рівня його доходності і ризику Основні критерії такої оптимізації: Прийнятий рівень доходності і ризику діяльності п-ва Мінімізація середньозваженої вартості капіталу Максимізація ринкової вартості капіталу Під цільовою структурою капіталу розуміють співвідношення власних співвідношення власних і позичених джерел формування кап-лу п-ва, яке дозволяє в основній мірі забезпечити досягнення вибраного критерію її оптимізації Одним з механізмів реалізації задачі оптимізації структури капіталу є фінансовий леверидж. (3) Портфель цінних паперів являє собою розподіл коштів між різними активами у найб вигідній та безпечній пропорції . оскільки він складається з цінних паперів що х-зуються сподіваною ефективністю та ступенем ризику завдання полягає в тому щоб розробити механізм обґрунтування портфеля який би при найб ефективності мав найб ступінь ризику. Економіко-математичні методи розв’язання задачі оптимізації структури портфеля вперше були запропоновані америк вченим Марковіцем, а ін. америк вчений Тобін узагальнив цю задачу і доказав що оптимальна структура портфелю цінних паперів не залежить від схильності інвестора до ризику. Узагальнене дослідження в цій сфері привело до виведення портфельної теорії – це теорія фінансових інвестицій в рамках якої за допомогою статистичних методів здійсн найбільш вигідний розподіл ризику портфеля цінних паперів та оцінка прибутку. Ця теорія скл з 4-х етапів : 1) оцінка ативів що вкл до портфелю 2) прийняття інвестиц рішення 3) оптимізація портфеля 4) оцінка результатів Ризик портфеля – міра можливості того що настануть обставини за яких інвестор може понети збитки причинені інвестиціями в портфель цінних паперів а також операціями по залученню ресурсів при формуванні портфелю. Метою портфельної теорії є мінімізація ризику портфеля при чому ступінь ризику портфеля цінних паперів зменшується до певної межі обернено пропорційно кількості включених в портфель видів цінних паперів Графічно це можна зобразити таким чином Рис. Залежність між складом та ризиком активів портфелю З графіку видно що аг ризик портфелю скл з 2-х частин: Диверсифікований ризик (несистематичний) тобто ризик який може бути зменшений за рах диверсифікації Недиверсифікований ризик (систематичний) тобто ризик який не можна змінити шляхом перетворень структури портфелю В теорії портфелю розроблена модель ув’язки систематичного ризику і доходності цінних паперів (модель МОКА). В рамках цієї моделі систематичний ризик вимірюється коеф ?. Структура портфеля – співвідношення часток різних видів інвестицій у ЦП. Вартість портфеля – вартість усіх складових його паперів. Прибутковість портфеля за визначений період (наприкл рік) визнач за формулою : d = (P1 – P)/ P де Р –сьогоднішня вартість портфеля, P1 – вартість портфеля через рік найбільш ризикованим портфелем є портфель акцій тому що акції не належать до цінних паперів з фіксованим доходом (за винятком привілейованих). Загальне правило інвестора щодо диверсифікації –намагатися розподілити вкладення між такими видами активів які показали за минулі роки : 1. Різну щільність зв’язку (кореляцію) із загально ризиковими цінами 2. Протилежну фазу коливання норми прибутку між собою в середині портфеля Портфелі мінімального ризику формуються шляхом вимоги мінімізації ризику за умови обмеження на прибутковість Портфелі максимальної ефективності формуються шляхом вимоги максимізації прибутковості за умови обмеження на ризик