1. Особливості та порядок виконання факторного аналізу методом відносних різниць
Виконання факторного аналізу методом відносних різниць полягає у розрах. впливу факторів на досліджуваний показник який проводиться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах. Сфера застосування-мультиплікативні, кратні та змішані моделі факторних систем. Для розрах. методом відносних різниць потрібно розрахувати відсоткове значення впливу кожного фактора на зміну результуючого показника. для цього:
а)від відсотка зміни першого фактора відняти 100%
б)зміна кожного натурального фактора визн. як різниця між відсотковим значенням цього фактора і попереднього;
в)сума %-го впливу всіх факторів повинна дорівнювати зміні результуючого показника у %.
Потім обчислюємо кількісне значення впливу часткових факторів на зміну результуючого показника.
Якщо показники діяльності підприємства подані у відносних величинах, то досить доцільно використовувати метод відносних різниць, порядок розрахунку якого розглянемо на конкретному прикладі.
1) формулюємо модель залежності результуючого показника від взаємодіючих факторів:
Q = r * N *T * ППг
1) Розрах абсолют значення обсягу вир-ва у звітному році:
Q1 = (Q * Q%)/100
2) Обчисл абсолютна зміна обсягу вир-ва:
?Q = Q1 – Q0
3) Розраховуємо відсоткове значення впливу кожного фактора на зміну результуючого показника:
?r% = r% - 100
?Nл - дн% = Nл-дн % - r%
? Nл-г % = Nл-г % - Nл-дн %
?ППг % = Q % - Nл-г %
Перевірка:
?r% + ?Nл - дн% + ?Nл - г% + ?ППг % = Q% - 100
4) Розраховуємо абсолютний вплив часткових факторів на зміну обсягу, використовуючи наступну пропорцію:
?Qтис. грн>?Q%
^Qrтис. грн = ?r% і т. д.
6) Виконується перевірка правильності розрахунків:
?Qr+?QN+?QNл-г+?QППгод= 01-00
2. Сфера застосування, особливості та порядок виконання факторного аналізу методом абсолютних різниць
Полягає у розрахунку впливу факторів множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базові значення факторів розташованих праворуч від нього і на фактичні величини факторів розміщених ліворуч від нього(у багатофакторних моделях). Сфера застосування – мультиплікативні моделі факторних систем . Найкраще прийом абсолютних різниць використовувати тоді, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками. Проте цей метод недоцільно використовувати для кратних моделей.
Порядок розрахунку методом абсолютних різниць
а)На результуючий показник впливає 2 фактори. Посл. розрах.:
1)Визн. результуючий показник і фактор які на нього впливають.
z-результуючий показник: х,у-часткові фактори
2)формується залежність між результуючим показником і частковим фактором.
z=x*y
3)з двох часткових факторів визн. кількісний і якісний фактор
х-кількісний
у-якісний
4)обчислюється абсолютне відхилення(різниця) між звітним і базовим значенням результуючого показника і факторів які на нього впливають.
?z = z1 – z0
?х = х1 – х0
?у = у1 - у0
де z1,y1,x1-цезвітні значеня показників; z0,y0,x0-базові значення показників
5)обчислюється розмір впливу кількісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення якісного фактора.
?zx = (х1 – х0) * у0 = ?х * у0
6)обчисл. розмір впливу якісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абс. різниці по цьому фактору на звітне знач. кількісного показника
?zу = (у1 – у0) * х1 = ?у * х1
7)виконується перевірка правильності розрахунків:розмір впливу двох факторів повинен дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значіенням результуючого показника.
?zх + ?zу = z1 – z0
Б) На результуючий показник впливає більше 2 факторів:
1. Визначається результуючий показник та часткові фактори, які впливають на його зміну.
2. Обчислюється абсолютне відхилення між звітним і базовим значенням результуючого показника та факторів, які на нього впливають:




Формулюється модель залежності між факторами і результуючим показником.
- мультиплікативна модель.
3. Визначається розмір впливу 1-го фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базові значення нище розташованих показників: .
4. Визначається розмір впливу 2-го фактора як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення нище розташованого показника і звітне значення вище розташованого фактора: .
5. Обчислюється розмір впливу 3-го останнього фактора як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітні значення вище розташованих показників: .
6. Перевірка правильності розрахунку: сума впливу всіх факторів повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника: ; .
3. Порівняльна характеристика методів абсолютних різниць та ланцюгових пістановок
Факторний аналіз методом абсолютних різниць полягає у розрахунку впливу факторів множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базові значення факторів розташованих праворуч від нього і на фактичні величини факторів розміщених ліворуч від нього(у багатофакторних моделях). Метод ланцюгових підстановок Використовується в дослідженні функціональних залежностей і призначений для виміру впливу зміни факторних ознак на зміну результативного показника за незмінного (фіксованого) значення інших.
1. Розрахунок методом ЛП ведеться, як правило, в табличній формі.
2. Сфера застосування
ЛП – усі види моделей факторних систем (мультиплікативні, кратні, адитивні та змішані моделі)
АР – мультиплікативні
3. при 2-факторній моделі при обрахунку методом АР спочатку обчислюється вплив кількісного фактору на результуючий показник, а для ЛП – не має значення порядок.
4. В обрахунку методои ЛП виділяють 0-ву підстановку
Послідовність розрахунку методом АР (коли на результуючий показник впливає 2 фактори):
Визн. результуючий показник і фактор які на нього впливають.
z-результуючий показник: х,у-часткові фактори
2)формується залежність між результуючим показником і частковим фактором.
z=x*y
3)з двох часткових факторів визн. кількісний і якісний фактор
х-кількісний
у-якісний
4)обчислюється абсолютне відхилення(різниця) між звітним і базовим значенням результуючого показника і факторів які на нього впливають.
?z = z1 – z0
?х = х1 – х0
?у = у1 - у0
де z1,y1,x1-цезвітні значеня показників; z0,y0,x0-базові значення показників
5)обчислюється розмір впливу кількісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення якісного фактора.
?zx = (х1 – х0) * у0 = ?х * у0
6)обчисл. розмір впливу якісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абс. різниці по цьому фактору на звітне знач. кількісного показника
?zу = (у1 – у0) * х1 = ?у * х1
7)виконується перевірка правильності розрахунків:розмір впливу двох факторів повинен дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значіенням результуючого показника.
?zх + ?zу = z1 – z0
Послідовність розрахунку методом ЛП:
Визначається розмір результуючого показника і факторів, які впливають на його зміну і будується математична модель залежності між результуючим показником і частковими факторами.
Виконується базовий розрахунок впливу часткових факторів на результуючий показник.
Обчислюється розмір впливу кожного із часткових факторів на зміну результуючого показника шляхом послідовної заміни базового значення часткового фактора на його звітне значення.
Обчислюється проміжне значення результуючого показника викликане зміною впливу певного часткового фактора.
Розраховується абсолютна різниця між проміжними значеннями результуючого фактору.
Виконується перевірка правильності розрахунків. В розрахунках будемо використовувати спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – табличний.

№ п/п
№ підст.
Взаємодіючі фактори
Результуючий показник
Відхилення
Причини відхилень










1
-




-
-

2
1







3
2







4
3







Перевірка: .
4. Особливості та порядок виконання факторного аналізу методом ланцюгових підстановок
Використовується в дослідженні функціональних залежностей і призначений для виміру впливу зміни факторних ознак на зміну результативного показника за незмінного (фіксованого) значення інших.
При цьому суть ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базового показника, що входить у розрахункову формулу цієї заміни, на досліджуваний узагальнений показник.
Сфера застосування ЛП – всі моделі факторних систем (мультиплікативні, кратні, адитивні та змішані моделі)
Послідовність розрахунку:
Визначається розмір результуючого показника факторів, які впливають на його зміну і будується математична модель залежності між результуючим показником і частковими факторами.
Виконується базовий розрахунок впливу часткових факторів на результуючий показник.
Обчислюється розмір впливу кожного із часткових факторів на зміну результуючого показника шляхом послідовної заміни базового значення часткового фактора на його звітне значення.
Обчислюється проміжне значення результуючого показника викликане зміною впливу певного часткового фактора.
Розраховується абсолютна різниця між проміжними значеннями результуючого фактору.
Виконується перевірка правильності розрахунків. В розрахунках будемо використовувати спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – табличний.

№ п/п
№ підст.
Взаємодіючі фактори
Результуючий показник
Відхилення
Причини відхилень










1
-




-
-

2
1







3
2







4
3








Перевірка: .
5. Особливості та порядок виконання факторного аналізу методом абсолютних різниць для моделі, що складається з 2 факторів. Наведіть приклад
Факторний аналіз методом абсолютних різниць для моделі, що складається з 2 факторів, полягає у розрахунку впливу факторів множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базове значення якісного фактора та на звітне значення кількісного показника.
Сфера застосування – мультиплікативні моделі факторних систем .
Порядок розрахунку методом абсолютних різниць
а)На результуючий показник впливає 2 фактори. Посл. розрах.:
1)Визн. результуючий показник і фактор які на нього впливають.
z-результуючий показник: х,у-часткові фактори
2)формується залежність між результуючим показником і частковим фактором.
z=x*y
3)з двох часткових факторів визн. кількісний і якісний фактор
х-кількісний
у-якісний
4)обчислюється абсолютне відхилення(різниця) між звітним і базовим значенням результуючого показника і факторів які на нього впливають.
?z = z1 – z0
?х = х1 – х0
?у = у1 - у0
де z1,y1,x1-цезвітні значеня показників; z0,y0,x0-базові значення показників
5)обчислюється розмір впливу кількісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення якісного фактора.
?zx = (х1 – х0) * у0 = ?х * у0
6)обчисл. розмір впливу якісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абс. різниці по цьому фактору на звітне знач. кількісного показника
?zу = (у1 – у0) * х1 = ?у * х1
7)виконується перевірка правильності розрахунків:розмір впливу двох факторів повинен дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значіенням результуючого показника.
?zх + ?zу = z1 – z0
Приклад
Застосовуючи метод абсолютних різниць обчислити вплив часткових факторів на зміну капіталу акціонерів.
Назва показників
Умовні позначення
Базовий рік
Звітний рік
Відхилення

1. Кількість випущених акцій
КА
100
120
20

2. Вартість однієї акції, грн..
ВА
15
10
-5

3. Загальний капітал акціонерів, тис. грн..
ЗКА
1500
1200
-300

1. Визначимо формалізовану залежність між результуючим показником і фактрами, які на нього впливають:

КА – кількісний фактор
ВА – якісний фактор.
Визначимо розмір впливу кількості випущених акцій на зміну загального капіталу акціонерів: тис. грн. За рахунок збільшення кількості випущених акцій на 20 тис. штук загальний капітал акціонерів зріс на 300 тис. грн.
Обчислити: тис.грн. Зменшення вартості 1 акції на 5 грн. Вплинуло на скорочення капіталу акціонерів на 600 тис. грн.
Перевірка: 300-600 = 1200 – 1500 = -300
На основі розрахунків, здійснених за допомогою методу абсолютних різнць, можна визначити резерви збільшення результуючого показника. Таким резервом є збільшення вартості 1 акції в наступному періоді і розмір даного резерву становить 600 тис. грн.
6. Особливості та порядок виконання факторного аналізу методом ланцюгових підстановок для різних моделей
Використовується в дослідженні функціональних залежностей і призначений для виміру впливу зміни факторних ознак на зміну результативного показника за незмінного (фіксованого) значення інших.
При цьому суть ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базового показника, що входить у розрахункову формулу цієї заміни, на досліджуваний узагальнений показник.
Сфера застосування ЛП – всі моделі факторних систем (мультиплікативні, кратні, адитивні та змішані моделі)
Послідовність розрахунку:
Визначається розмір результуючого показника факторів, які впливають на його зміну і будується математична модель залежності між результуючим показником і частковими факторами.
Виконується базовий розрахунок впливу часткових факторів на результуючий показник.
Обчислюється розмір впливу кожного із часткових факторів на зміну результуючого показника шляхом послідовної заміни базового значення часткового фактора на його звітне значення.
Обчислюється проміжне значення результуючого показника викликане зміною впливу певного часткового фактора.
Розраховується абсолютна різниця між проміжними значеннями результуючого фактору.
Виконується перевірка правильності розрахунків. В розрахунках будемо використовувати спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – табличний.

№ п/п
№ підст.
Взаємодіючі фактори
Результуючий показник
Відхилення
Причини відхилень










1
-




-
-

2
1







3
2







4
3








Перевірка: .
Приклад:
Скласти модель розрахунку впливу часткових факторів методом ланцюгових підстановок:
№ п/п
№ підст.
Взаємодіючі фактори


Причини відхилень












1
-






-
-

2
1









3
2









4
3









5
4









6
5











Ми показали застосування методу ланцюгових підстановок у мультикативних і змішаних моделях факторних систем.
7.Порядок аналізу забезпеченості під-ва ТР
В Україні офіційна статистична звітність про використання трудових ресурсів складається з таких документів:
Звіт з праці (річний, щомісячний).
Звіт про діяльність підприємства (організації) – річний.
Звіт про використання норм виробітку і стан нормування праці.
Звіт про використання робочого часу (щоквартальний).
Звіт про стан заборгованості із зарплати (щомісячний).
Звіт „Чисельність окремих категорій працівників та підготовка кадрів” (річний).
Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Штатні розписи спеціалістів та служб.
Розрахунки потреби в основних виробничих роботах.
Дані табельного обліку про рух робочої сили.
Зведені матеріали первинного обліку (табелі, звітні рапорти, робочі наряди, відомості та особові рахунки).
Матеріали разових обстежень, опитувань.
Документи управлінського обліку.
Послідовність аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами:
1. Визначається динаміка основного показника, який характеризує рівень забезпеченості підприємства трудовими ресурсами – середньоспискова чисельність персоналу підприємства.
Для аналізу динаміки середньоспискової чисельності персоналу заповнюється наступна таблиця:
Показники
Періоди


1
2
3
4
5

1. Середньоспискова чисельність персоналу підприємства






2.Середнє значення середньоспискової чисельності персоналу за весь період






3. Абсолютне відхилення






3.1. Базисне
-
2-1
3-1
4-1
5-1

3.2. Ланцюгове
-
2-1
3-2
4-3
5-4

4. Середнє абсолютне відхилення






5. Темп росту






5.1. Базисний
-
2:1
3:1
4:1
5:1

5.2. Ланцюговий
-
2:1
3:2
4:3
5:4

6. Темп приросту (темп росту – 1)






6.1. Базисний






6.2. Ланцюговий






7Середньорічний темп приросту







2. Виконується структурно-динамічний аналіз чисельності персоналу підприємства:
1 період
2 період
Відхилення


абс.
Пв
абс.
Пв
абс.
відн.

1. Середньоспискова чисельність персоналу підприємства
***
100





- робітники
***






- спеціалісти







- працівника АУ







Дослідження структури персоналу підприємства може здійснюватися в залежності від обраного напрямку класифікації:
А) За категоріями персоналу:
робітники;
працівники АУ (керівники);
спеціалісти;
молодший обслуговуючий персонал;
працівники охорони та інші.
Б) За видами виробництва:
працівники основного виробництва;
працівники допоміжного виробництва;
працівники підсобного виробництва;
працівники обслуговуючого виробництва.
Структура персоналу підприємства оцінюється за допомогою питомої ваги певної категорії персоналу у загальній чисельності працюючих.Таблиця: назва показника (1. чисельність персоналу всього 1.1 Робітники 1.2 Службовці 1.3. Керівники), 1 рік (абс. знач, пит., вага), 2 рік (абс знач, пит. вага), відхилення (абсолютне, за питомою вагою)
3. Досліджуються показники, які характеризують рух і плинність кадрів:
А) Коефіцієнт обороту по прийому

- чисельність прийнятих
- середньоспискова чисельність персоналу підприємства
Б) Коефіцієнт обороту по звільненню

- чисельність звільнених
- середньоспискова чисельність персоналу підприємства
В) Коефіцієнт плинності кадрів

- чисельність звільнених за порушення трудової дисципліни
- чисельність звільнених за власним бажанням
- чисельність звільнених за скороченням.
Для повної оцінки коефіцієнта плинності кадрів визначений перелік факторів, які впливають на закріплення робочої сили за підприємством. До них належать:
розмір заробітної плати;
своєчасність виплати;
умови праці (наукова організація праці);
психологічні фактори;
перспективи професійного зросту;
соціально-побутові фактори.
Для аналізу руху і плинності кадрів доцільно заповнити аналітичну таблицю такої форми:
Назва показника
Б. р.
М. р.
Зв. р.
Відхилення





від
б. р.
від
м. р.

1. Середньоспискова чисельність персоналу підприємства






2. Чисельність прийнятих






3. Чисельність звільнених в тому числі






- чисельність звільнених за порушення трудової дисципліни






- чисельність звільнених за власним бажанням






- чисельність звільнених за скороченням






4. Коефіцієнт обороту по прийому






5. Коефіцієнт обороту по звільненню






6. Коефіцієнт плинності кадрів







Всі розрахунки зроблені в таблиці можна представити наочно за допомогою графіків динаміки коеф. обороту і плинності кадрів.
На завершення аналізу забезпеченості підприємства персоналом виконується дослідження динаміки кваліфікаційного складу працюючих.
8. Порядок аналізу ОВФ
1. Задача аналізу основних засобів
Дати загальну оцінку забезпеченості підприємства основними засобами їх фізичного, морального стану та руху на протязі досліджуваного періоду.
Здійснити аналіз ступеню фондоозброєності підприємства.
Дослідити рівень використання основних засобів та здійснити факторний аналіз фондовіддачі.
Визначити резерви збільшення фондовіддачі та резерви зростання обсягів виробництва за рахунок факторів пов’язаних із забезпеченням та використанням на підприємстві основних засобів.
Розробити заходи по впровадженню визначених резервів у виробництво.
Джерела інформації для аналізу основних засобів:
Баланс підприємства
Звіт про фінансові результати
Звіт про фінансово-майновий стан
Звіт підприємства об’єднання про продукцію
Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)
Звіт з праці
Для повного аналізу ОЗ важливе зачення є їх групування за різними напрямками класифікації:
За хар-ром функціонування ОЗ:
Будівлі, споруди, передавальні пристрої
Автотранспорт, меблі, офіси, облад-ня, ЕОМ, прилади та інструменти, телефони і т.д.
Всі види ОЗ, які не увійшли до 1 та 2 груп.
За видами діяльності:
ОЗ основного виду діяльності
Виробничі ОЗ інших галузей ( ОЗ торгівлі, громад харчування, охорони здоров”я, у складі промисл п-ва)
Невиробничі ОЗ ( не пов”язані з виробничим процесом, ОЗ ЖКГ, освіти, культури та ін.)
З точки зору бух обліку та фін звітності ОЗ, які фіксуютьсяна рах-ку 010, класифікуються в залежності від субрахунків:
Земельні ділянки
Капітальні ви-ти на поліпш землі
Будинки і споруди
Машини та облад-ня
Транспортні засоби
Інструменти, прилади та інвентар
Робоча і прдуктивна худоба
Багаторічні насадження та ін.
За ступенем участі у процесі вир-ва:
активні
пасивні
За видами ОЗ:
Будівлі
Споруди
Передавальні пристрої
Машини та інвентар
Устаткування
... та інші ОЗ.
1.Аналіз розпочинаємо з аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами здійснюється в наступній послідовності:
Визначається середньорічна вартість основних засобів для кожної групи окремо з врахуванням введення в дію та вибуття основних засобів.
Виконується структурно-динамічний аналіз основних засобів в залежності від обраного напряму класифікації. Дослідження
Основні засоби за групами
Минулий рік
Звітний рік
Відхилення за середньорічною вартістю


на початок року
на кінець року
відхилення
середньорічна вартість
на початок року
на кінець року
відхилення
середньорічна вартість



абс.
Пв
абс.
Пв
абс.
%
абс.
Пв
абс.
Пв
абс.
Пв
абс.
%
абс.
Пв
абс.
%





















Для оцінки руху основних засобів використовуються показники:
А) коефіцієнт надходження:
або
Б) коефіцієнт вибуття:
або
ОЗн, ОЗвиб – вартість ОЗ, які надійшли або вибули з підприємства.
Обчислюються показники фондоозброєності підприємства до яких належать:
1. Фондозабезпеченість виробництва: .
2. Механоозброєність виробництва: .
3. Фондоозброєність праці: .
4. Механоозброєність праці: .
5. Енергоозброєність.
6. Електроозброєність.
Визначаються резерви покращення фондоозброєності підприємства за допомогою здійснення факторного аналізу із застосуванням методів елімінування.
2. Далі проводимо аналіз використання основних засобів
Узагальнюючим показником, який характеризує ступінь використання основних засобів на підприємстві є фондовіддача:
;
Послідовність аналізу фондовіддачі:
Виконується аналіз динаміки показників фондовіддачі.
Виявляються причини пов’язані з роботою підприємства, які вплинули на зміну фондовіддачі.
Викон аналіз взаємозв”язку між фондовіддачею та ПП:
Фвід = ПП / Фозб пр
Виходячи з формули, умовою зростання фондовіддачі є перевищення темпів зростання ПП над темпами росту фондоозбр праці.
Після формування і заповнення відповідної аналітичної табл, в якій дослідж взаємозв’язок між фондовіддачею і ПП, будується відповідний графік в с-мі координат якого вказують динаміку всіх 3-х п-ків, які включ у формулу.
4) Викон факторний аналіз фондовіддачі:
Фвід = ПвА * ФвідА
Фозб = ПП / Фозб пр
5) Досл фактори, які вплив на зміну фондовіддачі:
Ці фактори поділ на 2 групи:
екстенсивні (кількісні):
обсяги вир-ва
стр-ра ОЗ
внутр ви-ти роб часу
змінність роботи машин і устаткування
інтенсивні (якісні):
р-нь механізації та автоматизації вир-ва
впров нових сучасних прогресивних машин , технологій та облад-я
індексація ОЗ
зміна цін на прод-ю
р-нь управління вир-вом
умови праці
дотрим виробн та технолог дисципліни
покращ використання машин та механізмів по часу і по потужності
викон розрах-ки вплтву факторів, пов’яз із покращ забезпеченості п-ва ОЗ та підвищ ефективності їх викор, визначаємо вплив цих факторів на обсяги вир-ва прод-ї.
На о-ві факторних розрах визнач резерви збільш обсягів виробн та розробляються заходи щодо впровадж визначених резервів у виробн.
Факторний аналіз викон наступні формули:
О = ОЗ^ * Фвід
О = ОЗ^А * Фвід А
3. Далі проводимо аналіз використання машин і механізмів
Оцінка, або дослідження ступеня використання машин і механізмів традиційно здійснюється за двома напрямками:
екстенсивний (аналіз використання по часу)
інтенсивний (аналіз використання по потужності).
Для поглибленого аналізу машин і механізмів по часу складається баланс робочого часу машин і механізмів на основі якого розраховуються абсолютні і відносні показники, які характеризують ступінь ефективного використання машин і механізмів.
9. Порядок аналізу витрат
Собівартість продукції є вартісним вираженням витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.
В умовах ринкової економіки рівень виробничої собівартості є основою для формування цін і рентабельності продукції.
Складові виробничої собівартості продукції наведені у положенні П(С)БО №16”Витрати”.
До виробничої собівартості продукції включаються:
Прямі матеріальні витрати до яких належать:
вартість сировини та матеріалів, які утворюють основу виготовленої продукції;
вартість купівельних напівфабрикатів;
вартість комплектуючих виробів;
вартість допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
Прямі витрати на оплату праці:
- заробітна плата та інші витрати робітникам зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат.
Інші прямі витрати:
- витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових прав, амортизація та інші витрати.
Загально виробничі витрати:
витрати на управління цехами і дільницями;
відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління;
витрати на оплату службових відряджень;
витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування та операційну оренду основних засобів;
комунальні послуги та інші витрати на утримання виробничих приміщень;
витрати на обслуговування виробничого персоналу;
витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
втрати від браку;
оплата простоїв;
інші витрати пов’язані з процесом виробництва.
Загально виробничі витрати відносяться до непрямих витрат, тобто до таких, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат і в зв’язку з цим підлягають розподілу.
Загально виробничі витрати поділяють:
постійні;
змінні.
Виробнича собівартість фактично випущеної продукції відрізняється від собівартості реалізованої продукції.
До складу собівартості реалізованої продукції належать виробнича собівартість продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду.
Нерозподілені постійні загально виробничі витрати та над нормативні виробничі витрати понесені підприємством в результаті процесу виробництва продукції.
Послідовність аналітичного дослідження собівартості
Виконується структурно-динамічний аналіз собівартості виробництва за обраними напрямками класифікації витрат.
Показники
Періоди


1
2
3
4
5

1Сб






2.Середнє значення Сб за весь період






3. Абсолютне відхилення






3.1. Базисне
-
2-1
3-1
4-1
5-1

3.2. Ланцюгове
-
2-1
3-2
4-3
5-4

4. Середнє абсолютне відхилення






5. Темп росту






5.1. Базисний
-
2:1
3:1
4:1
5:1

5.2. Ланцюговий
-
2:1
3:2
4:3
5:4

6. Темп приросту (темп росту – 1)






6.1. Базисний






6.2. Ланцюговий






7Середньорічний темп приросту






Виконується аналіз питомих витрат і досліджується цей показник у динаміці

Для аналізу зміни показника заповнити аналітичну таблицю такої форми:
Назва показника
Б. р.
М. р.
Зв. р.
Відхилення





від
б. р.
від
м. р.

1. О






2. Сб






3. Пв






Здійснюється факторний аналіз питомих витрат
- за заг методикою
- за деталізованою
Визначаються резерви зменшення Пв
Визначаються резерви зменшення аг витрат
розробляються заходи по впровадженню визначених резервів у виробництво
10. Порядок аналізу ефективності використання ТР
Послідовність аналізу продуктивності праці:
Визначити аналітичні показники продуктивності праці, до яких належать:
Середньорічна продуктивність праці 1-го працюючого:

- обсяг продукції;
- чисельність персоналу.
Середньорічна продуктивності праці 1-го робітника:

Середньоденна продуктивності праці 1-го робітника:

Середньогодинна продуктивності праці 1-го робітника:

Досліджується взаємозв’язок між аналітичними показниками продуктивності праці:




3. Досліджується динаміка показників продуктивності праці (див. аналіз чисельності персоналу (табл.)).
Показники
Періоди


1
2
3
4
5

1ПП






2.Середнє значення ПП за весь період






3. Абсолютне відхилення






3.1. Базисне
-
2-1
3-1
4-1
5-1

3.2. Ланцюгове
-
2-1
3-2
4-3
5-4

4. Середнє абсолютне відхилення






5. Темп росту






5.1. Базисний
-
2:1
3:1
4:1
5:1

5.2. Ланцюговий
-
2:1
3:2
4:3
5:4

6. Темп приросту (темп росту – 1)






6.1. Базисний






6.2. Ланцюговий






7Середньорічний темп приросту






4. Визначаються причини і фактори пов’язані з роботою підприємства, які вплинули на зміну показників продуктивності праці.
До факторів, які можуть змінити продуктивності праці на підприємстві, належать:
Кількісні (екстенсивні):
зміна структури персоналу:

зміна цілозмінних втрат часу:

зміна внутрізмінних втрат часу:

Якісні (інтенсивні):
відхилення у середнього динній ви робітці робітників:

рівень механізації виробництва;
рівень організації управління виробництвом;
рівень наукової організації праці (умови праці);
рівень спеціалізації та кооперування виробництвом;
дотримання виробничої та технологічної дисципліни;
рівень стимулювання праці;
психологічні фактори;
соціально-побутові фактори.
5. Визначаються резерви зростання продуктивності праці за умови врахування впливу всіх кількісних і якісних факторів.
6. Обчислюються резерви збільшення обсягів випуску продукції, за умови:
покращення забезпеченості підприємства робочою силою;
поліпшення факторів закріплення робочої сили за підприємством;
кращого використання робочого часу;
підвищення ефективності використання робочої сили.
Факторний аналіз продуктивності праці в узагальнюючому вигляді здійснюється у таблицях наступного вигляду:
Таблиця
Розрахунок впливу факторів на зміну продуктивності праці
Назва фактора
Методика розрахунку
Розмір впливу


1. Відхилення у ПП ()
1.1. Зміна структури персоналу
1.2. Зміна середньорічної ПП 1-го роб.
Перевірка








2. Загальне відхилення у ПП
2.1.
2.2.
2.3.
2.4.
Перевірка





Таблиця
Розрахунок впливу трудових факторів на обсяг випуску продукції
Назва фактора
Методика розрахунку
Розмір впливу

1.
1.1. Зміна сер. сп. чисельності персоналу
1.2. Зміна продуктивності праці
Перевірка




1. 2.
3. 4.
11. Порядок аналізу використання робочого часу на під-ва
Важливим етапом аналізу забезпеченості п-ства трудовими ресурсами є дослідження ступеню використання робочого часу на п-стві, яке виконується в такій послідовності:
Обчислюються абсолютні показники, які характеризують використання робочого часу;
Обчислюються відносні показники які дозволяють визначити ефективність використання робочого часу.
складається баланс робочого часу, який має наступний вигляд:
Таблиця
Баланс робочого часу
№ п/п
Показники балансу
Значення показників

1.
2.
3.
3.1.
3.2.
3.3.
3.4.
3.5.
3.6.
3.7.
4.
5.
Календарний фонд часу (дні, люд.-дні, люд.-год)
Вихідні і святкові дні
Неявки на роботу
Чергові відпуски
Відпуски по хворобі
Відпуски по навчанню
Неявки дозволені законом
Неявки з дозволу адміністрації
Прогули
Простої
Число явок на роботу
Середня тривалість робочого дня
365
110

2. досліджуються абсолютні показники
До абсолютних показників, що характеризують використання робочого часу належать:
Календарний фонд часу

Табельний фонд часу менший від календарного фонду часу на кількість вихідних і святкових днів

Максимально можливий фонд часу:

4. Корисний фонд часу:

5. Середня кількість відпрацьованих днів (число явок на роботу):

3.відносні показники, які характеризують ступінь використання робочого часу на підприємстві.
Коефіцієнт використання календарного фонду часу:

Коефіцієнт використання табельного фонду часу:

Коефіцієнт використання максимального фонду часу:

Коефіцієнт використання корисного фонду часу:

Коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу:

Для поглибленого аналізу використання роб часу на під – ві необхідно:
1. Оцінити тенденції зміни абсолютних і відносних пок – в використ. роб. часу
2. виконати факторний аналіз відносних пок – в викорст роб часу
Завершується аналіз використання робочого часу визначенням резервів збільшення обсягу випуску продукції при умові:
Ліквідації прогулів, простоїв і неявок з дозволу адміністрації.
Збільшення середньої кількості відпрацьованих днів при скороченні цілозмінних втрат часу.
При умові ліквідації внутрізмінних простоїв та збільшенні за рахунок цього середньої тривалості робочого дня.
12. Порядок аналізу ФОП
Згідно ЗУ “Про оплату праці” ЗП – це винагорода обчислена як правило в грошовому виразі яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Джерелом коштів на оплату праці для комерційних п-ств є дохід, а для установ і організацій, які фінансуються з бюджету є кошти, що виділяються із спец. фондів або бюджетів, а також частинадоходів отримана внаслідок господарської діяльності.
Основою організації оплати праці на п-стві є тарифна система яка включає в себе тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні х-ки.
Послідовність аналізу оплати праці:
Виконується структурно-динамічний аналіз фонду оплати праці з дотриманням наступних напрямків класифікації:
За категоріями персоналу: ФОП робітників, ФОП спеціалістів, ФОП МОП, ФОП учнів;
За видами в-цтв: ФОП основного в-цтва, допоміжного, обслуговуючого і підсобного;
За видами виплат: фонд основної і фонд додаткової ЗП;
За аналітичними ознаками: фонд годинної оплати праці, фонд денної оплати праці, фонд річної оплати праці.
Фонд годинної оплати праці – це сума коштів нарахованих у звітному періоді за фактично відпрацьовані години в умовах нормальної тривалості робочого дня, який включає в себе:
Оплати за тарифами, окладами або по середньому заробітку;
Грошові премії;
Доплати і надбавки до тарифних ставок.
Фонд денної оплати праці включає фактичні виплати за відпрацьовані людино-години і складається з:
Оплати праці за відпрацьовані людино-години;
Оплати людино-годин невідпрацьованих протягом робочого дня(оплата перерв у роботі передбачених законодавством, оплата перев в роботі не з вини робітника, оплата пільгових годин роботи підлітків, оплата за роботу в понаднормовий час).
Фонд річної оплати праці включає всі суми ЗП нараховані працівником за звітний період. Він скл. з:
фонд денної оплати праці;
Виплат за невідпрацьовані людино-дні протягом року або звітного періоду(оплати щорічних відпусток, оплата цілодобових простоїв не з вини робітника, оплата днів виконання державних і громадських обов’язків, виплата вихідної грошової допомоги).
Структурно-динамічний аналіз ФОП здійснюється в аналітичній таблиці наступного вигляду.
Здійснюється факторний аналіз оплати праці
ФОП=R*
?ФОП=?+ ?
?=(R1-R0)*0
?=(0)*R1
ФОПр=r*р
ФОП=Nл-год*Bл-год
Nл-год – к-сть відпрацьованих людино-годин
Вл-год – виплати з ФОП за кожну відпрацьовану людино-годину.
На основі факторного аналізу визначаються резерви збільшення ФОП і розробляються заходи для покращення результуючого показника – ФОП.
Досліджується співвідношення між темпами росту продуктивності праці і середньої заробітної плати. Для цього розраховується коефіцієнт випередження:
Кв=== ===
Для здійснення аналізу сіввідношеня темпів росту продуктивності праці і середньої ЗП заповнюється відповідна аналітична таблиця.
Назва показника
Б. р.
М. р.
Зв. р.
Відхилення





від
б. р.
від
м. р.

1О






ФОП






Чисельн перс






ПП сер






ЗП сер






Т ПП






Т ЗП






Кв
-






Досліджується динаміка показників .
Для аналізу розраховуються наступні показники:
Середньорічна ЗП 1-го працюючого
=ФОП/R
Середньорічна ЗП 1-го робітника
=ФОПр/r
Середньоденна ЗП 1-го робітника
=ФОПр/(r*N)
Середньогодинна ЗП одного робітника
=ФОПр/(r*N*T)
Досліджується взаємозв’язок між аналітичними показниками середньої ЗП. Є взаємозв’язок між середньою ЗП 1-го робітника і середньоденна, середньоденною і середньогодинною.
=N*
=Т*
=N*T*
Досліджується динаміка (див. табл. Динаміка продуктивності праці);
Виконується факторний аналіз з використанням трьох напрямків факторного дослідження:
=ФОП/R
=ФОПр/r
=N*T*
Досліджується ефективність оплати праці за допомогою визначення та аналізу динаміки відповідних показників:
Ефективність оплати праці Еоп=Q/ФОП
Зарплатоэмнысть Зпє=ФОП/Q
Визначаються збільшення , підвищення ефективності оплати праці та зростання обсягів в-цтва за умови покращення організації та системи оплати праці на п-стві.
13. Порядок аналізу результатів діяльності
Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:
систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції таодержання прибутку;
виявлення факторів формування показників прибутку
вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;
оцінка можливостей підприємства щодо резервів збільшення прибутку та підвищення рівня рентабельності
розроблення заходів для використання виявлених резервів.
Таким чином розраховані завдання спрямовані на досягнення мети – вивчення джерел формування прибутку, напрямів його використання а також виявлення резервів поліпшення механізму розподілу та системи управління.
Джерелами інформації для виконання аналізу фінансових результатів є:
Ф №1 Баланс п-ства
Ф №2 Звіт про фін. результати.
Ф №3 Звіт про рух грошових коштів.
Аналіз фін результатів передбачає:
1. аналіз формування доходів, витрат і прибутків підприємства: передбачає здійснення аналізу структури доходів, структури витрат і відрахувань та виходячи з цього структури прибутку
2. Аналіз прибутку від реалізації продукції: здійснюється аналіз динаміки прибутку за досліджуваний період; здійснюється структурно-динамічний аналіз та проводиться дослідження причин і факторів пов’язаних з діяльністю п-ства, які вплинули на зміну прибутку.
3. Аналіз доходів від цінних паперів. Головним завданням аналізу є вивчення складу, структури й динаміки цінних паперів та доходів від них.
4. Аналіз резервів збільшення прибутку
за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;
за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.
5. Аналіз розподілу чистого прибутку У процесі аналізу вивчається виконання плану з використання прибутку, для чого фактичні дані звітного року про використаний чистий прибуток за всіма напрямками порівнюються з даними плану, з даними минулого року або з даними, одержаними протягом кількох років, і в разі відхилень з’ясовуються їх причини по кожному напрямку використання прибутку
6. Аналіз рентабельності продукції
Завданнями аналізу рентабельності є:
оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);
вивчення динаміки показників;
визначення факторів зміни їхнього рівня;
пошук резервів зростання рентабельності;
розроблення заходів для використання виявлених резервів.
7.Аналіз розміру прибутку та моделювання основної тенденції розвитку
14. Порядок аналізу ділової активності під-ва
В умовах обмеженості ресурсів підприємцю постійно доводиться обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів та обсягами виробництва. Передумовою такого вибору повинно бути проведення аналізу ділової активності
Аналіз ділової активності підприємства — це системна оцінка ефективності використання суб'єктом господарювання своїх ресурсів задля досягнення позитивних результатів та створення сприятливого інвестиційного клімату, а також підтримання стабільного фінансового стану та забезпечення постійного розширення й росту обсягів виробництва, реалізації.

Ці показники ділової активності характеризують результати і ефективність поточної основної виробничої діяльності.
Аналіз ділової активності здійснюється за такими якісними критеріями:
1. Широта ринку збуту продукції.
2. Наявність продукції, що поставляється на експорт.
3. Репутація підприємства, що виражається, зокрема, в популярності клієнтів, що користуються послугами підприємства.
Аналіз ділової активності здійснюється за кількісними показниками. Цими показниками є:
а) ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання;
б) рівень ефективності використання ресурсів підприємства. Аналізуючи ступінь використання плану за основними показниками, слід відзначити, що їх оптимальне співвідношення:
Тпб > Тр > Так > 100,
де:
де Трп , Трв , Тра — темп зростання відповідно прибутку, виручки від реалізації, активів.
Перше співвідношення показує, що випередження темпу зростання прибутку в порівнянні з темпом зростання обсягу реалізації свідчить про зниження собівартості продукції, як основного чинника збільшення прибутку.
Якщо темпи зростання прибутку і обсягу продажів більші темпів зростання активів, то це свідчить про ефективність використання останніх.
.
Вищеназване співвідношення можна умовно назвати «Золоте правило економіки підприємства». Однак можливі і відхилення від цієї ідеальної залежності. Причому не завжди можна відхилення розглядати як негативні, наприклад: рекомендація і модернізація діючих виробництв і ін. Таке зіставлення зараз дуже ускладнене впливом інфляції.
Коефіцієнти оборотності (ділової активності) безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності підприємства, його платоспроможність. Як результат прискорення обороту вивільнюються матеріальні елементи оборотних активів (менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва та ін.) і таким чином зменшуються затрати, пов'язані з їх зберіганням. При цьому вивільнюються грошові кошти, які були вкладені в ці запаси, що врешті-решт сприятиме покращенню фінансового стану підприємства.
15. Порядок аналізу прибутковості під-ва
Прибуток — це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності.
Прибуток, як основний фінансовий результат діяльності п-ства аналізується в такій послідовності:
Здійснюється аналіз динаміки прибутку за досліджуваний період.
Здійснюється структурно-динамічний аналіз за двома напрямами:
А) джерела утворення прибутку
Б) Напрями використання прибутку
Дослідження причин і факторів пов’язаних з діяльністю п-ства, які вплинули на зміну прибутку.
* за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
* за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
* за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;
* за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці
Оцінка результативності діяльності п-ства та ефективності в-цтва за показниками рентабельності
Завданнями аналізу рентабельності є:
оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);
вивчення динаміки показників;
визначення факторів зміни їхнього рівня;
пошук резервів зростання рентабельності;
розроблення заходів для використання виявлених резервів.
Дослідження динаміки оборотних показників рентабельності та виявлення причин які вплинули на їх зміну.
Здійснення факторного аналізу показників рентабельності та виявлення резервів їх зростання.
Розробка заходів по впровадженню визначених резервіву у в-цтво.
16. Порядок аналізу рентабельності
Система показників рентабельності включає:
1. Рентабельність капіталу
1.1 Рентабельність активів за валовим прибутком - показує скільки грош. од. витрачено п-ством для отримання 1 грн прибутку: Валовий прибуток:/середньорічна величина активів п-ства.
1.2.Рентабельність власного капіталу за валовим прибутком - визначає ефективність вик. власних ресурсів для отримання прибутку: Валовий прибуток:/власний капітал п-ства.
1.3. Рентабельність інвестицій - показує на скільки ефективно п-ство здійснює інвестиційну політику: (доходи за цінними паперами+дохід від пайової участі в спільних п-ствах)/величина довгострокових та короткострокових фін. інвестицій
1.4. Рентабельність необоротного капіталу - відображає ефективність використання необоротних активів п-ства: Валовий прибуток: середньорічна величина необоротних активів
2. Коефіцієнти рентабельності продажу
2.1. Коефіцієнт рентабельності всіх операцій за валовим прибутком - показує на скільки ефективно та прибутково п-ство веде свою діяльність : Валовий прибуток/(чиста виручка від реалізації продукції+доходи від іншої реалізації та позареалізаційних операцій)
2.2. Коеф. рентабельності основної діяльності - показує прибутковість основної діяльності п-ства: Прибуток від реалізації/чиста виручка від реалізації
2.3. Рентабельність в-цтва- характеризує ефективність вик. основних та оборотних фондів п-ства: Валовий(чистий) прибуток/сума основних та оборотних фондів п-ства.
2.4.Рентабельність продукції- показує скільки прибутку отримує п-ство в розрахунку на 1 грн витрат на в-цтво і реалізації продукції: Валовий прибуток/витрати на в-цтво та реалізацію продукції.
Залежно від мети проведення аналізу можна формувати додаткові показники рентабельності за подібними методиками розрахунку.
Завданнями аналізу рентабельності є:
оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);
вивчення динаміки показників;
визначення факторів зміни їхнього рівня;
пошук резервів зростання рентабельності;
розроблення заходів для використання виявлених резервів.
Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням.
Порядок аналізу рентабельності продукції передбачає аналіз:
А) аналіз рентабельності од виробу. Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів, деякі з них показано на рис.

Б) визначення рентабельності реалізованої продукції, яку доцільно аналізувати , ураховуючи вплив таких факторів:
зміна структури та асортименту продукції;
зміна собівартості продукції;
зміна відпускних цін на продукцію.
В) аналіз рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів).
На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори
зміна частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції;
зміна фондомісткості продукції;
зміна оборотності оборотних коштів.
17.Порядок аналізу оборотного капіталу
Завданням аналізу оборотного капіталу є вивчення змін, які відбулися в:
складі, структурі та динаміці оборотного капіталу;
співвідношенні темпів зростання оборотного капіталу та темпів
зростання реалізації;
якості оборотного капіталу та ефективності його використання.
Розпочинають аналіз з оцінки змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу.
Слід зазначити, що структура оборотного капіталу значною мірою визначається галузевою належністю підприємства, особливостями продукції, видом діяльності.
Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства — прибуток і обсяг реалізованої продукції — безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.
Отже, аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин. За даними ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати» визначаються й аналізуються такі показники оборотності оборотних коштів:
Оборотність у днях (Од) — час повного кругообігу оборотних коштів.
Визначається за формулою:
Од = ,
де СЗ — середній залишок оборотних коштів;
Д — кількість днів у періоді, що аналізується;
Р — виручка від реалізації.
Середній залишок оборотних коштів у цілому (або будь-якого з їх видів) обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків 2-го розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньорічний залишок.
Коефіцієнт оборотності (Ко) — це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується.
Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визначається за формулою:
Ко = Р : СЗ,
де Ко — коефіцієнт оборотності;
Р — виручка від реалізації;
СЗ — середній залишок оборотних коштів за період, що аналізується. Коефіцієнт оборотності засобів — це фондовіддача оборотних коштів.
Тривалість одного обороту в днях (То) — визначається за формулою:
То = Д : Од,
де То — тривалість одного обороту в днях;
Д — кількість днів періоду, що аналізується (90, 360);
Од — оборотність оборотних коштів у днях.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз).
Він показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн виручки від реалізації, і визначається за формулою:
Кз = [СЗ : Р] 100,
де Кз — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;
СЗ — середній залишок оборотних коштів, грн;
Р — виручка від реалізації продукції, грн;
100 — переведення грн у коп.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) — величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко). Що менший коефіцієнт завантаження коштів, то ефективніше використовуються оборотні кошти.
Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршання. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін.
18. Порядок аналізу ліквідності та платоспроможност
Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення які в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.
Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань.
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти,) можна умовно поділити на такі групи: І
Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
Активи, що швидко реалізуються (А2), — активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій о» куються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи.
Активи, що повільно реалізуються (Аз), — найменш ліквідні активи — це запаси і витрати.
Активи, що важко реалізуються (А4), — це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу «Необоротні активи».
Отже, перші три групи активів (А1, А2 Аз) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:
Найбільш строкові зобов'язання (П1) — кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.
Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити банків позикові кошти та інші довгострокові пасиви.
Постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу.
Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:
складання балансу ліквідності (табл. 8.6);
розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1П1
А2П2
А3П3
А4П4
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості
АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал).

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточних фінансових інвестицій (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240 розділу II активу балансу), в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву балансу.
За світовим досвідом, в чисельнику відображаються лише грошові кошти.
Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2—0,35. Це означає, що на 20—35 % підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги платоспроможність вважається нормальною.
Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.
Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності.

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та Їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, інших оборотних активів (суми ряд. 150—250 розділу II активу балансу), в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву балансу.
Він допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку його критичного стану.
Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвище — 2.
Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп).

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходиться підсумок розділу II активу балансу, в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву балансу.
Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними аш-вами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника 1,5—2,5.

де: Ккл — коефіцієнт критичної ліквідності;
ВЗ — виробничі запаси;
З — затрати.
Існує й Інший варіант розрахунку цього коефіцієнта: як відношення суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до суми поточних активів, теоретично достатнім вважається Ккл на рівні 0,7—0,8.
Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.
Правильніше до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.
До строкових зобов'язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.
Причини неплатоспроможності:
помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;
невиконання планових завдань виробництва І реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;
підвищення собівартості продукції;
в умовах конкуренції втрата каналів реалізації І постійних покупців, замовників;
неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;
невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;
інфляційні процеси і податкова політика;
значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;
низьке обертання оборотного капіталу.
Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення.
Ознаками платоспроможності є:
наявність грошей у касі, на поточних рахунках;
відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Кпл=Вл капітіл/ Заг зобовяз> 0,5 – під-во є фінансово стійким
.Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.
19. Порядок аналізу звітності під-ва
Основним засобом надання інформації про фінансовий стан є фінансові звіти. Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень
Аналіз валюти бухгалтерського балансу
Баланс в системі інформаційної бази фінансового аналізу посідає центральне місце, є найважливішим джерелом даних про фінансовий стан підприємства на визначену дату.
Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають спрощений баланс, в якому об’єднують в окремі групи однорідні статті. При цьому зменшується число статей балансу, чим підвищується його наочність і полегшується його аналіз. Припустимі різні варіанти побудови спрощеного аналітичного балансу.
Для отримання загальної оцінки, динаміки фінансового стану підприємства можна спів ставити зміни підсумку валюти балансу із змінами фінансових результатів діяльності підприємства ( виручкою від реалізації, прибутком від реалізації, загальним прибутком).

К-т зміни
валюти балансу
К-т зміни К-т зміни К-т зміни
виручки від прибутку від балансового
реалізації реалізації прибутку
Для цього розраховується:
- коефіцієнт зміни валюти балансу
( ВБ1 – ВБ0)
Квб = ------------------ 100,
ВБ0
де ВБ – середня величина підсумку балансу за звітний і попередній періоди
ВБп.р. + ВБк.р.
ВБ = -------------------
2
коефіцієнт зміни виручки від реалізації
ВР1 – ВР0
Квр = --------------- 100,
ВР0
де ВР – виручка від реалізації за звітний і попередній періоди;
коефіцієнт зміни прибутку від реалізації
ПР1 – ПР0
Кпр = ---------------- 100,
ПР0
де ПР – прибуток від реалізації за звітний і попередній періоди;
коефіцієнт зміни балансового прибутку
БП1 – БП0
Кбп = ---------------- 100,
БП0
де БП – балансовий прибуток за звітний і попередній періоди.
Випередження темпів росту зазначених показників порівняно з темпами росту валюти балансу свідчить про покращення використання засобів на підприємстві в динаміці.
Для того, щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. Така оцінка надається за допомогою горизонтального ( часового) і вертикального (структурного) аналізів.
При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за повний період, дається оцінка цим змінам.
Горизонтальний аналіз балансу
Показник
на 1.01.2000р.
на 1.01.2001р.


тис.грн.
%
тис.грн.
%







Варіантом горизонтального аналізу є трендовий, який базується на розрахунках відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року, для якого всі показники приймаються за 100%. Трендовий аналіз широко використовується в прогнозуванні.
Велике значення для оцінювання фінансового стану підприємства має вертикальний ( структурний) аналіз. Він використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.
Вертикальний аналіз балансу
Показник
на 1.01.2000р.
на 1.01.2001р.
Відхилення (+, %, -)


тис. грн.
питома вага, %
тис. грн.
питома вага, %


Актив

1. Необоротні активи






2. Оборотні активи






3. Витрати майбутніх періодів






Баланс

100

100


Пасив

1. Власний капітал






2. Забезпечення наступних витрат і платежів






3. Довгострокові зобов’язання






4. Поточні зобов’язання






5. Витрати майбутніх періодів






Баланс

100

100


Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс. Порівняльний аналітичний баланс характеризує як структуру, так і динаміку статей.
Порівняльний аналітичний баланс
Показник
на 1.01.2001р.
на 1.01.2002р.
Відхилення (+, %, -)


тис. грн.

питома вага, %
тис. грн.
питома вага, %
абс. (гр.3-гр.1)
відносне
за питом. вагою (гр.4-гр.2)

А
1
2
3
4
5
6
7

Актив

1. Необоротні активи








2. Оборотні активи








3. Витрати майбутніх періодів








Баланс

100

100




Пасив

1. Власний капітал








2. Забезпечення наступних витрат і платежів








3. Довгострокові зобов’язання








4. Поточні зобов’язання








5. Витрати майбутніх періодів








Баланс

100

100




Фінансова звітність та додаток до інформації про прибутковість компанії містить інформацію про її ліквідність і платоспроможність. основні з цих показників:
Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення які в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.
Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань.
Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності.

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та Їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, інших оборотних активів (суми ряд. 150—250 розділу II активу балансу), в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву балансу.
Він допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку його критичного стану.
Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвище — 2.
Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп).

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходиться підсумок розділу II активу балансу, в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву балансу.
Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними аш-вами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника 1,5—2,5.

де: Ккл — коефіцієнт критичної ліквідності;
ВЗ — виробничі запаси;
З — затрати.
Існує й Інший варіант розрахунку цього коефіцієнта: як відношення суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до суми поточних активів, теоретично достатнім вважається Ккл на рівні 0,7—0,8.
Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.
Кпл=Вл капітіл/ Заг ЗОБОВЯЗ> 0,5 – під-во є фінансово стійким
20. Поняття резервів підвищення ефективності виробництва та їх класифікація
Основною метою економічного аналізу є пошук можливостей покращання результатів роботи підприємства, підвищення його ефективності.
Поки що немає однозначного визначення поняття "резерви". У перекладі з латинської мови слово reservere означає "економити, зберігати", а у французькій мові reserve – це "запас".
У спеціальній економічній літературі поняття "резерви" застосовується у двох значеннях: по-перше, як запаси, ресурси, необхідні для забезпечення безперебійного виробничого процесу, по-друге, як невикористані можливості подальшого розвитку та удосконалення наявного рівня виробництва, наприклад резерви зростання рівня продуктивності, оплати праці, резерви зниження собівартості продукції, резерви збільшення обсягу виробництва, прибутку, рентабельності тощо.
В економічному аналізі під резервами розуміють можливості поліпшення використання ресурсів підприємств у результаті удосконалення техніки і технології, організації праці і виробництва, подолання вузьких місць, а також приведення в дію виробничих ресурсів, які не використовувалися раніше.
Виявлення і використання резервів має велике значення. Так, мобілізація ресурсів виробництва дає змогу збільшити випуск продукції, поліпшити її якість при порівняно невеликих додаткових капітальних вкладеннях та незначному збільшенні витрат матеріалів, палива, енергії тощо. Використання резервів виробництва забезпечує значну економію суспільної праці, підвищення її продуктивності, здешевлення виробництва продукції, збільшення внутрішньовиробничих накопичень. Крім того, мобілізація резервів виробництва найбільш економічне джерело зростання ефективності виробництва.
Вид резервів
за просторовою ознакою : Внутрішні (мікрорівневі) резерви – це резерви, які виявляються у суб'єкта господарювання. Зовнішні (макрорівневі) резерви – це резерви, дія і використання яких не залежать від суб'єкта господарювання.
За часом виділяють: Невикористані резерви – це ті резерви, які мали місце колись у минулому і своєчасно не були мобілізовані, тобто вже упущені. Поточні (короткострокові) резерви – резерви, які можуть бути реалізовані протягом року (місяць, квартал, півріччя). Перспективні (довгострокові) резерви – резерви, які можуть бути реалізовані пізніше ніж за рік.
Виходячи із стадії життєвого циклу виробу резерви поділяються:. Передвиробничі резерви виявляються на передвиробничій стадії життєвого циклу виробу. Виробничі резерви виявляються на стадії виробництва. Експлуатаційні резерви визначаються в період експлуатації виробу. На стадії утилізації виявляються утилізаційні резерви, що характеризують можливості скорочення витрат на утилізацію виробу.
Залежно від виду ресурсів Трудові резерви – це невикористані можливості щодо скорочення затрат праці шляхом зменшення чисельності працівників, ліквідації непродуктивних втрат робочого часу, підвищення продуктивності праці.
Резерви "засоби праці" пов'язані із заміною застарілого обладнання, його модернізацією, підвищенням продуктивності й інтенсивності використання.
Резерви "предмети праці" – це резерви, отримані в результаті економнішого використання сировини, матеріалів, скорочення браку у процесі виробництва тощо.
За характером ресурсів резерви поділяються
Внутрішньовиробничі резерви – резерви, пов'язані з більш економним використанням знарядь і засобів, предметів праці, робочого часу, підвищенням якості готового продукту (підвищення довговічності виробів, поліпшення споживчих якостей продукції, удосконалення технології виробництва).
Загальновиробничі резерви перебувають у нерозривному зв'язку з організацією виробничого процесу на підприємстві в цілому – удосконалення внутрішньозаводської спеціалізації основних і допоміжних виробництв, служб, розширення прямих кооперованих зв'язків, скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення обсягів незавершеного виробництва, а також запасів матеріалів, палива і готової продукції.
Позавиробничі резерви – це ліквідація штрафів, пені, неустойок, скорочення міжзаводських перевезень, витрат на постачання, збут та ін.
За стадією відтворення резерви поділяються Резерви виробництва – це ті резерви, які пов'язані з виробництвом, а резерви обігу – пов'язані з обігом.
Залежно від економічної природи і характеру впливу резерви можуть Резерви екстенсивного характеру – це ті, котрі пов'язані із залученням додаткових ресурсів – трудових, земельних, енергетичних, матеріальних та ін. Резерви інтенсивного характеру пов'язані з раціональним використанням ресурсів.
Виходячи із способу виявлення, резерви поділяються на явні та приховані. Явні резерви – ті резерви, які легко виявляються за документами, матеріалами бухгалтерського обліку і звітності
Приховані резерви – резерви, пов'язані із впровадженням нових технологій, передового досвіду, які не планувалися. Ці резерви можна виявити шляхом глибокого дослідження із застосуванням методів порівняльного міжгосподарського, функціонально-вартісного та інших видів аналізу.
Є й інші класифікаційні ознаки і, відповідно, види резервів залежно від конкретних умов, специфіки роботи підприємства і поставлених завдань.

21. Основні етапи розвитку аналізу госп д-сті під-ва та їх характеристика
Економічний аналіз як наука сформувався на початку ХХ століття.
Розвиток капіталізму в Російській імперії, утворення великих промислових підприємств, широкої системи банків і кредитних установ, кооперативної системи господарювання покликали до життя цю самостійну галузь знань, завданням якої повинно було стати вивчення діяльності господарства, виявлення резервів виробництва, обґрунтування управлінських рішень.
У становленні економічного аналізу велика роль належить і українським ученим, особливо М. І. Туган-Барановському.
Історію розвитку економічного аналізу можна умовно поділити на такі періоди:
до революції 1917 року;
післяреволюційний період;
період переходу до ринкових відносин.
До революції аналіз господарської діяльності приватнокапіталістичних підприємств і їх монопольних об’єднань полягав переважно в аналізі балансу, в оцінюванні статей активу і пасиву. Але баланси не завжди правильно відображали стан справ. Значний розвиток кооперативної форми діяльності зумовлював необхідність аналізу роботи підприємств, заснованих на кооперативній власності. Основна увага в процесі аналізу зверталась на фінансові результати господарської діяльності. Але спеціальної літератури, єдиної схеми організації економічного аналізу не існувало. Були короткі інструкції комерційних банків щодо перевірки кредитоспроможності клієнтури.
Після 1917 року стались різкі зміни в політиці, економіці, управлінських структурах, в організації обліку і контролю. Послідовно, відповідно до різних етапів розвитку соціалістичної економіки, розвивався економічний аналіз, що відповідав потребам командно-адміністративної системи.
Важливе місце в 20-ті роки належало кооперативним організаціям — споживчим і кредитним товариствам. Досвід роботи цих організацій узагальнювався й аналізувався. У період непу досить активно здійснювались аналітичні розробки діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації.
Аналіз у цей період сформувався як самостійна дисципліна в програмі вищих економічних навчальних закладів.
У передвоєнні роки економічний аналіз набув досить широкого розвитку. Він справив суттєвий позитивний вплив на економіку країни.
За умов воєнного часу економічний аналіз набув особливого значення, оскільки сприяв зростанню випуску високоякісної продукції з найменшими витратами.
Перехід до мирного будівництва після закінчення війни став новим етапом у розвитку економічного аналізу. Необхідно було оцінити колосальні матеріальні збитки, спричинені народному господарству війною. На перше місце встають питання аналізу виробництва і розробляється відповідна послідовність вивчення всієї діяльності підприємства. Як джерела аналізу залучаються дані не тільки балансу, а й бухгалтерської та статистичної звітності, а також дані обліку і планування.
В ринковій економіці за умов докорінні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, ставлять нові вимоги також і до організації та проведення економічного аналізу. Зокрема, конкретніше і глибше вивчатимуться потреби і кон’юнктура ринку, попит і пропозиція, маркетинг. Посилиться значення аналізу фінансових позицій, дохідності, кредитоспроможності та конкурентоспроможності підприємств. Визначатимуться пріоритетні напрями експорту й імпорту, інвестиційної політики, ефективність внутрішніх і зовнішніх зв’язків у питаннях виробництва, постачання, збуту.
22. Принципи ек аналізу
Вивчення економічних явищ і процесів, діяльності виробничих підприємств та їх об’єднань базується на визначених принципах. Це пов’язано з тим, що аналітичні дослідження та їх результати використовуються в управлінні виробництвом, а значить вони повинні відповідати загальним вимогам.
Основними принципами економічного аналізу є: державний підхід, науковість, об’єктивність, системність та комплексність, оперативність, дієвість, ефективність.
Оцінюючи економічні явища, процеси та результати господарювання, необхідно забезпечити державний підхід, тобто оцінити деякі прояви економічного життя на відповідність законо-давству та соціально-економічній політиці.
Принцип науковості означає, що методологія економічного аналізу повинна базуватися на положеннях діалектики та економічної теорії. Аналіз повинен проводитися з урахуванням вимог об’єктивних економічних законів. Цей принцип реалізується шляхом удосконалення теорії аналізу і галузевих методик, широкого впровадження сучасних економіко-математичних методів та ЕОМ.
Принцип об’єктивності передбачає дослід-ження реальних економічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв’язків, використовуючи достовірну перевірену інформацію. Дані аналізу повинні бути документально підтвердженими, точно відображати майновий стан, результати діяльності та резерви. Усі висновки повинні обгрунтовуватися аналітичними розрахунками.
Принцип системності та комплексності вимагає вивчати кожен об’єкт як сукупність взаємопов’язаних та взаємопідпорядкованих елементів, з урахуванням внутрішніх та зовнішніх зв’язків. Усі сторони господарської діяльності повинні розглядатися не ізольовано, а у взаємозв’язку. Економіка підприємства повинна аналізуватися як цілісна система. Це забезпечує глибину пізнання. Системно мають розглядатися всі стадії, явища, показники діяльності аналізо-ваного об’єкта в їх взаємозалежності.
Принцип оперативності означає швидкість і чіткість проведення аналізу, прийняття управлінських рішень та їх виконання. Оперативність аналізу полягає у своєчасному виявленні та попередженні причин негативних явищ, закріпленні та посиленні дії позитивних. Таким чином досягається можливість покращання роботи підприємства.
Дієвість аналізу проявляється в активному впливі на хід виробництва та його результати. Шляхом аналізу повинні своєчасно виявлятися недоліки та прорахунки. Інформація про це повинна надаватися керівництву підприємства для використання матеріалів аналізу при розробці конкретних заходів, обгрунтуванні та коригуванні програм або планів розвитку.
Принцип ефективності аналізу означає, що затрати на виконання аналітичних робіт повинні давати у багато разів більший ефект.
Саме такими вимогами слід керуватися при проведенні аналізу господарської діяльності на будь-якому рівні.
23. Предмет суть і завдання ек аналізу
Економічний аналіз – діяльність сис – ми аналітичних установ щодо збору, обробки даних, які хар – ть соц. – екон процеси, що відбуваються на під – стві. Це наука, яка має свій предмет і методи
Ек. аналіз склад. з 3 – х частин: 1. теорія екон. ан. (вивчає осн. категорії, методи, поняття та прийоми аналытичних дослыдж.). 2. Аналіз госп – ї діяльності (розглядає пок – ки діяльн. під – ств незалежно від їх галузевої належності) 3. Галузевий аналіз (розглядає особлив. економ – х пок – в діяльн. під – ств відповідної галузі)
Предметом екон. аналізу є кількісна сторона екон. явищ і процесів, які відбуваються на під – ві, в нерозривному зв’язку з їх якісним змістом.
Економічний аналіз – сукупність специфічних прийомів і методів формування та обробки економічної інформації, які дозволяють здійснити достовірну оцінку об’єкта дослідження та виявити тенденції його розвитку.
Аналіз як процедура здійсн – ся в 3 етапи:
1. Підготовчий - збірка і попер. обробка інф – ї , яка хар – є процеси і явища, що відбув – ся на під – ві. визначення мети дослідж. та кола виконавців
2. Основний – прикладний економічний аналіз вир – госп та фін діяльн під – ва
3. Заключний – оформляється пояснювальна записка, за результатами аналітичного дослідж буд – ся аналітичні таблиці, графіки, діаграми. Формуються висновки та пропозиції щодо впровадження визначених резервів покращення вир – ва та заходи, спрямовані на підвищення ефективності функціонування під – ва.
Основні завдання економ – го аналізу:
1. Збір, обробка і надання сучасної необхідної аналітичної інф – ї про економічні явища і процеси, які відбуваються на під – ві в динаміці за ряд років.
2. Зведення, групування екон – ї інф – ї та обчислення аналітичних пок – в.
3. Виявлення резервів виробництва і напрямів покращення діяльності підприємства.
4. Аналіз варіації взаємозв’язків та динаміки досліджуваних пок – в.
5. Розробка заходів, спрямованих на впровадження виявлених резервів на вир – во.
24. Місце аналізу господарської діяльності в системі наук
Економічний аналіз як практична функція управління господарською діяльністю у процесі свого становлення та розвитку зумовив появу нових наукових напрямів дослідження стану і вдосконалення цієї функції з метою підвищення її ефективності. Вироблення і систематизація знань з економічного аналізу перетворили ці напрями в спеціальну економічну науку, яка стала функціональною наукою і відповідає потребам практики щодо покращання функції аналізу в системі економічного управління.
Сформувавши в самостійну науку, економічний аналіз комплексно, системно використовує дані, а в ряді випадків способи і прийоми дослідження, властивій статистиці, плануванню, бухгалтерському обліку, математиці й іншим наукам. Дотепер немає чітко виражених границь між економічним аналізом і цими спеціальними дисциплінами.Економічний аналіз тісно зв'язаний із рядок економічних і неекономічних
дисциплін.
У першу чергу серед наук, з якими зв'язаний економічний аналіз, потрібно иділити економічну теорію, що, вивчаючи економічні закони, механізм хньої дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних исциплін. При проведенні аналітичних досліджень необхідно враховувати ію економічних законів. У свою чергу аналіз певним чином сприяє озвитку економічної теорії.
Тісно пов'язаний аналіз з галузевими економіками. Глибокий аналіз інансово-господарської діяльності підприємства неможливо провести, не наючи економіки галузі й організації виробництва на підприємстві, які налізується. У свою чергу результати економічного аналізу икористовуються для удосконалювання організації виробництва, провадження наукової організації праці, передового досвіду і т.д. наліз сприяє підйому економіки конкретних підприємств і галузі вцілому.
Економічний аналіз зв'язаний також із плануванням і управлінням иробництвом. В аналізі широко використовуються різні планові матеріали. наліз створює інформаційну базу для розробки планів і вибору найбільш оцільних управлінських рішень.
Зв'язок економічного аналізу і статистики виражається, в тому, що татистичний облік і звітність служать для аналізу так само, як і ухгалтерський облік, необхідною інформаційною базою; а також в тому, що татистична наука, що проблемно розробляє методи угруповань, індексів, ореляції, регресії й інші, істотно поповнює арсенал аналітичних пособів і прийомів. Аналітичні розробки статистиків зв'язані переважно
з масовими соціально-економічними процесами, з визначеними статистичними
сукупностями на галузевих, регіональних і народногосподарських рівнях.
Таким чином, економічний аналіз є синтезованою наукою, що сформувалася ляхом інтеграції цілого ряду наук і об'єднала окремі їхні елементи. У вою чергу результати економічного аналізу використовуються іншими ауками при вивченні тих чи інших сторін господарської діяльності.
25. Порядок аналізу використання матеріальних ресурсів
До загальних положень аналізу матеріальних ресурсів належать:
Визначення забезпеченості п-ства в цілому та окремих його структурних підрозділів матеріалами, паливом, запчастинами та іншими видами мат. ресурсів.
Виявлення недоліків в організації МТЗ.
Дослідження причин які вплинули на відхилення у вартості вик. матеріалів.
Оцінка ефективності вик. мат. ресурсів.
Пошук можливорстей запровадження ресурсозберігаючих технологій та використання вторинних ресурсів.
Розрахунок резервів економії мат. ресурсів та мат. витрат.
Обчислення резервів збільшення обсягів в-цтва з врахуванням економі матеріалів.
Розробка заходів з реалізації та впровадження визначених резервів у в-цтво.
Отже враховуючи перелічені задачі аналізу аналітичні процедури щодо дослідження мат. ресурсів п-ства представляють собою в цілому оцінку забезпеченості п-ства мат. ресурсами, виробничими запасами та ступеню їх використання.
До виробничих запасів належать матеріали, паливо, запасні частини, МШП, насіння, корми та інше.
За призначенням виробничі запаси групуються наступним чином:
Сировина і матеріали – це предмети праці, які входять до складу виробничої продукції.
Допоміжні матеріали – це матеріали, які приєднуються до основних, щоб досягти відповідної якості продукції або втрачаються в процесі допоміжного в-цтва чи бслугововування процесу в-цтва.
Паливо – це той вид матеріалів, який належить до групи допоміжні, але в аналізі він відокремлений в окрему групу в зв’язку з його важливістю в процесі в-цтва і для народного господарства в цілому.
Тара – предмети, які призначені для пакування продукції.
Запчастини – це предмети, які призначені для ремонту машин, техніки, устаткування, обладнання тощо.
Аналіз мат. ресурсів є важливим етапом дослідження ступеню забезпеченості п-ства ресурсами взагалі оскільки без виробничих запасів неможливий виробничий процес.
Аналіз забезпеченості п-ства матеріальними ресурсами.
Аналіз забезпеченості п-ства мат. ресурсами починають з перевірки наявності, плану та організації роботи служб МТЗ. Крім того визначають потребу п-ства в мат. ресурсах, обгрунтування джерел отримання мат. ресурсів, термінів поставок та інших напрямів.
Потреба п-ства в мат. ресурсах може покриватися за рахунок наступних напрямів:
Централізовано в межах виділених фондів під виконання держзамовлень.
В межах оптової торгівлі
За прямими договорами з п-ствами-виробниками
За рахунок децентралізованих джерел: вик.матеріалів власного в-цтва, відходів, понаднормових запасів та інше.
В процесі аналізу мат. ресурсів необхідно дотримуватись наступних етапів:
Здійснити перевірку правильності розрахунків потреби п-ства в мат. ресурсах.
Обчислити питому вагу внутрішніх та зовнішніх джерел надходження матеріалів в цілому та по видах.
Дослідити обгрунтованість та необхідність для п-ства кожного із джерел надходження матеріалів.
Визначити ступінь забезпеченості п-ства мат. ресурсами в залежності від їх потреби і ступінь виконання договірних обов’язків п-ствами постачальниками мат. ресурсів.
Аналіз доцільно проводити в аналітичній таблиці наступного виду
Основну увагу під час аналізу забезпеченості п-ства мат. ресурсами основну увагу приділяють дослідженню впливу факторів на на зміну вартості витрачених матеріалів. На вартість витрачених матеріалів в процесі в-цтва впливають 3 групи факторів:
Фактор “норм” – це зміна норм запасу і норм витрат матеріалів
Фактор “цін” – зміна цін на придбання мат. цінностей або зміни заготівельної собівартості матеріалу.
Фактор “заміни” – заміна одного матеріалу іншим в разі виробничої потреби або відсутності конкретного виду.
Розрахунок впливу факторпів норм і цін здійснюється для певного виду матеріалу в такій послідовності:
А) визначається вартість витрачених матеріалів за весь період дослідження
М=Н*Ц
Б) на основі вказаної формули здійснюється факторний аналіз зміни вартості витрачених матеріалів
?М=?+ ?
?=(Н1-Н0)*Ц0
?=(Ц1-Ц0)*Н1
В) на основі факторних розрахунків визначають резерви зменшення вартості витрачених матеріалів в розрізі кожного конкретного виду матеріалу
?=“+”
?=“+”
Г) всі розрахунки у відповідності до визначеної методики зводять у аналітичну таблицю наступного виду
Аналіз використання матеріальних ресурсів
Узагальнюючим показником, який характеризує ступінь вик. мат. ресурсів на п-стві є матеріалоємність продукції.
Розрізняють загальну матеріалоємність та питому матеріалоємність окремих виробів, видів робіт і постуг
Мє=
Загальна матеріалоємність визначається відношенням мат. витрат до обсягу робіт послуг або виробленої продукції на п-стві.
Питома матеріалоємність характеризується відношенням мат. витрат на в-цтво одиниці продукції до оптової ціни одиниці продукції або вартості окремого виду робіт чи послуг.
Послідовність аналізу матеріалоємності продукції:
Виконується порівняння фактичного показника матеріалоємності з розрахунковими даними за минулий період в цілому по п-ству і по окремих структурних підрозділах.
Обчислюється відхилення у динаміці показників матеріалоємності та визначаються причини відхилень пов’язані з роботою п-ства.
Розраховується вплив окремих факторів на динаміку і відхилення у матеріалоємності продукції
Обчислюється вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на обсяги в-цтва.
Q=М*Мв
Мв – матеріаловіддача
Обсяг в-цтва змінюється під впливом факторів:
?Q=?+ ?
?=(М1-М0)*Мв0 = “-”
?=(Мв1-Мв0)*М1= “-”
Визначаються резерви зниження матеріалоємності продукції та збільшення обсягу в-цтва під впливом факторів покращення забезпеченості п-ства мат. ресурсами та збільшення ефективності їх використання.
Під час здійснення аналітичних процедур особливу увагу звертають на дослідження факторів, які можуть впливати на зміну матеріалоємності продукції. Такими факторами можуть бути:
Зміна цін на матеріали.
Дотримання норм запасу та норм витрат матеріалу.
Застосування безвідходного в-цтва
Безперебійна робота служби МТЗ.
Вик. дешевих матеріалів на заміну більш дорогих та інші фактори.
Визнач – ся резерви збільш. обсягу вир – ва за умови покращ забезпечення під – ства матер. рес. та підвищ ефективності їх використання. Одним з найважливіших напрямків факторного дослідж є оцінка впливу норми витрат матеріалів на зміну матеріалоємносиі продукції. Норма витрат хар – є максимальну к – ть матеріалів, які можуть бути використані на вир-цтво 1 продукції. Норма витрат матеріалів склад – ся з:
- чистих витрат матеріалів
- технологічних витрат
- організаційно – госп- х витрат.
Чиста витрата матеріалів – к- ть матеріалів в речовому вигляді, які входять в одиницю продукції, робіт, послуг.
Технологічі витрати матеріалів – витрати або втрати матеріалів, пов’язані з процесом обробки, переробки продукції і обґрунтовані технологічним циклом вир – ва.
Організаційно – госп – і витрати – невиробничі витрати матеріалів, пов. з транспортуванням, зберіганням і складуванням.
Обов. етапом аналізу матер. рес. є дослідження запасу матеріальних ресурсів, який склад – ся з:
- транспортного запасу (створені під – м, віддалені від під – ваі здебільшого не перевищують 2 – х днів)
- підговчого запасу – склад з часу необхідного для прийняття, складування та підготовки матер. рем для майб вир
- потоний (складський ) – найбільший запас за величиною, його визначають в межах половини середнього інтервалу постач матер рес
- резервний (страховий) – визнач – ся 2 способами:за середнім відхиленням фактичних термінів постачання від встановлених; за сер часом, необхідним для термінового оформлення замовлення і доставки матеріалів від постачальника до споживача.
- сезонний запас – утвор- ся у випадку сезонного характеру заготівлі сировини або у випадку дії конкретних специфічних умов завезення матеріалів.
Завершують аналіз матер – х ресурсів розробкою заходів по впровадженню визнаених резервів у вир – во та дотрим норм витрат матеріалів.
26. Порядок аналізу обсягів вир-ва та реалізації
Обсяги та темпи зростання виробництва продукції, її якість суттєво впливають на величину витрат та фінансові результати діяльності підприємства. Обсяги виробництва виражаються в натуральних, умовно-натуральних та вартісних (в оптових цінах) вимірниках.
Основними показниками, що характеризують обсяги виробництва продукції, є товарна та валова продукція.
Показник валової продукції – це вартість всієї виробленої продукції та виконаних робіт (включаючи незавершене виробництво), який аналізується у порівняльних цінах.
Товарна продукція – це валова продукція, зменшена на залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський оборот, що аналізується у діючих цінах звітного року.
Реалізацію продукції характеризує показник обсягу реалізації в діючих цінах. З метою аналізу до складу обсягу реалізації включають вартість відвантаженої та оплаченої покупцем продукції.
Аналіз обсягу виробництва слід розпочинати з вивчення динаміки валової і товарної продукції. Розраховують базисні (відносно визначеного для порівняння періоду) та ланцюгові (кожен наступний період відносно попереднього) темпи зростання та приросту цих показників. Визначається також середньорічний темп зростання (приросту) валової та товарної продукції, який розраховується за середньо-геометричною або середньоарифметичною зваженою. Середній темп зростання по середньо-геометричній:

Аналізують також виконання плану виробництва продукції за звітний період шляхом порівняння планових показників з фактичними і визначення відповідних середніх величин та індексів.
У процесі аналізу необхідно також вивчити зміну обсягів реалізації продукції. Аналіз реалізації рекомендується проводити за кожний місяць, квартал, півріччя, рік. У ході його виконання фактичні дані порівнюються з плановими, попередніми періодами, розраховується процент виконання плану, абсолютні відхилення від нього, темпи зростання та приросту за аналізований відрізок часу, абсолютні значення одного відсотка приросту.
На обсяги реалізації продукції впливають такі чинники:
- зміна залишків готової продукції на складах на початок і кінець періоду;
- вартість випуску товарної продукції;
- зміна залишків відвантаженої продукції, неоплаченої покупцями на початок і кінець періоду.
Вплив названих чинників розраховується шляхом звичайного порівняння фактичних їх рівнів з плановими та через підрахунок приростів кожного з них. Обсяг абсолютного приросту і є обсягом впливу, для вивчення якого складається баланс товарної продукції:
Аналізуючи реалізацію продукції, необхідно вивчити виконання договірних зобов’язань щодо поставок. Невиконання договорів тягне за собою штрафні санкції та втрату ринків збуту продукції. Необхідно визначити виконання плану поставок у розрізі покупців та видів продукції. Розраховується коефіцієнт виконання договірних зобов’язань:
Кд = [(загальний плановий обсяг відвантаження за договорами) – (невиконання поставок за окремими договорами)] / (загальний плановий обсяг відвантаження за договорами).

27. Порядок аналізу фін стану під-ва
Фінансовий стан підприємства — це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.
Інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату.
Головне завдання фінансового аналізу — своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
Звідси випливають і основні напрямки аналізу фінансового стану — вивчення причин, які негативно чи позитивно позначаються на фінансовому стані, підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробка заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їх ефективного використання.
Аналіз фін стану передбачає аналіз:
аналіз балансу; можна сказати, що баланс відповідає на запитання: «Яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?», але відповідь на значно важливіше запитання: «Чому саме склався такий стан?» можна одержати, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.
аналіз майна і джерел його утворення (аналіз активів і пасивів); За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу — валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату. Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.
аналіз ліквідності та платоспроможності; Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи: складання балансу ліквідності, розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення.
аналіз фінансової стабільності Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності.
аналіз оборотності оборотних коштів; аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин.
аналіз руху коштів;.
аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості; необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.
аналіз використання капіталу.
Результати аналізу фінансового стану підприємства обов’язково доводяться до відома заінтересованих служб та підрозділів, а також у необхідних випадках — керівництва підприємства для прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних причин, які сприяють погіршанню фінансового стану.
28. Порядок аналізу критичного обсягу виробництва та запасу фінансової міцності
Під рівнем (точкою) беззбитковості або окупності витрат вважається такий обсяг реалізованої продукції, при якій виручка від реалізації дорівнює її повній собівартості, тобто відсутні як прибутки, так і збитки.
Для визначення точки беззбитковості використовується графічний і алгебраїчний методи.
Для побудови графіка або проведення розрахунків використовується така інформація:
— постійні витрати (ПВ);
— змінні витрати (ЗВ);
— змінні витрати на одиницю реалізованої продукції( ЗВ');
— загальні витрати (В);
— обсяг продукції у натуральному вимірі (q);
— вартість реалізованої продукції (Р).
Розрахунок точки беззбитковості (Тб) здійснюється за формулою:
Таким чином, аналіз беззбитковості дозволяє визначити:· обсяг продажу, який забезпечує покриття витрат і отримання необхідного прибутку;· залежність величини прибутку підприємства від змін ціни реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), змінних і постійних витрат;· значення кожного виду продукту в покритті загальних витрат.До переваг методу аналізу беззбитковості потрібно віднести:· простоту використання;· наглядність при плануванні прибутку;· врахування впливу операційних змін на прибутковість підприємства;· можливість визначення оптимального співвідношення постійних і змінних витрат.Метод аналізу беззбитковості використовується у випадках:· введення у виробництво нового продукту;· модернізації виробничих потужностей;· створення нового підприємства;· зміни виробничої або адміністративної діяльності підприємства.При розрахунку точки беззбитковості потрібно врахувати окремі обмеження і допущення:- ціна продукту, що виготовляється, вважається постійною величиною протягом всього розрахункового періоду;- здійснюється аналіз тільки одного виду продукту або, у випадку випуску декількох продуктів, змішані продажі вважаються стабільними;- ефективність виробництва вважається постійною величиною протягом всього розрахункового періоду;- не враховується зміна виробничих запасів із періоду в період;- змінні витрати на виробництво одиниці продукції вважаються постійними протягом всього розрахункового періоду;- загальна сума виробничих витрат є постійною.Точка беззбитковості дозволяє розрахувати діапазон безпеки, що є одним із показників ризику. Чим менше значення резерву безпеки, тим вищий ризик попадання підприємства у область збитків.
Економічний зміст запасу фінансової міцності всього підприєм-ства в цілому — це вартісне вираження точки безпеки. Точка безпе-ки показує, наскільки фактичний обсяг близький до критичного, азапас фінансової міцності допомагає оцінити, наскільки фактичнийвиторг наближається до критичного.
Таблиця 6
Розрахунок межі рентабельності, запасу фінансової міцності і с впливу операційного важеля
Валова маржа:Виручка від реалізації Мінус Змінні витрати:
Матеріали змінна заробітна плати - інші змінні витрати
(А)
(В)

Разом змінних витрат


Валова маржа


Коефіцієнт валової маржі:

те ж, у% % валової маржі = 
(С)

Постійні витрати: постійна оплата праці (оклади); оренда; податки; паливо; вода; телефон; поштові послуги; страхування;
ремонт; реклама; % за кредит; амортизаційні відрахування;
- інші постійні витрати
(Д)

Разом постійних витрат


Межа рентабельності:


(Е)

Запас фінансової міцності В грн.:

У % до виручки:

(Н)

Прибуток:

(М)

 Всі величини, що беруть участь в розрахунках, очищені від ПДВ. Розрахунок починається з розподілу постійних та змінних витрат, тому що без цього неможливо розрахувати валову маржу. Спів ставивши її з сумою виручки, одержують коефіцієнт валової маржі (частку валової маржі у складі виручки від реалізації). Діленням постійних витрат на коефіцієнт валової маржі отримують поріг (межу) рентабельності. Перевищення фактичної виручки від реалізації на межею рентабельності складає запас фінансової міцності підприємства. Запланований прибуток розраховується множенням запасу фінансової міцності на коефіцієнт валової маржі.
Для підприємства краща ситуація, коли рівень операційного важеля високий. Тоді підприємству легше перейти межу рентабельності і увійти в зону прибутків.
Таким чином, максимізація прибутку шляхом зміни частки змінних і постійних витрат, визначення точки беззбитковості і запасу фінансової міцності відкриває можливості підприємствам планувати на перспективу розміри зростання прибутку і заздалегідь приймати відповідні заходи щодо зміни в той чи інший бік величини змінних і постійних витрат.
Прогнозні розрахунки прибутку важливі не лише для самих підприємств та організацій, які виробляють і реалізують продукцію (послуги), але й для акціонерів, інвесторів, банків, пов’язаних з діяльністю даного підприємства. Тому планування оптимальної величини прибутку є важливим фактором успішної підприємницької діяльності підприємств і організацій в період становлення ринкової економіки.
29. Суть, мета і задачі оперативного аналізу