Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства К У Р С О В А Р О Б О Т А З дисципліни „Організація виробництва” на тему: “Організація виробництва продукції і вплив її на господарську діяльність підприємства” Зміст Вихідні дані....................................................................................................................
Вступ..................................................…..………….........………………….………..... І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства............................................................................................................ І.1. Виробнича потужність підприємства…....……………………............…... І.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві…....….…................ І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……....................... ІІ. Використання виробничої потужності підприємства……................................................................................................….... 2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства….................................... 2.2. Організація додаткового випуску продукції………...…................................. 2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами................................ IІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства............................................................................. 3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів…......................…............ 3.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства .......................... Висновки…………………………………….………….......................……................
Список використаної літератури…………………..…….......................…............ Вихідні дані Таблиця 1.1 Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт. Шифр обладнання Назва обладнання Кількість, шт.
110 Токарний верстат 29
111 Свердлильний верстат 12
120 Агрегатний верстат 24
125 Зварювальна установка 7
128 Зварювальний напівавтомат 31
47 Вальці для гнуття 4
51 Напівавтоматична зварювальна Лінія 2
54 Прес гідравлічний 4
62 Шліфувальний верстат 8
163 Токарний напівавтомат 5
168 Фрезерний верстат 6
174 Продольно-строгальний верстат 7
180 Установка для нанесення фарби 10
77 Горизонтально-фрезерний верстат 9
79 Вертикально-фрезерний верстат 4
84 Протягувальний верстат 12
95 Плоскошліфувальний верстат 8
Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 5. Виробництво продукції за проектом плану, шт. Виріб 1 8608
Виріб 2 8168
Виріб 3 2257
Виріб 4 762
Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.: Виріб 1 10070
Виріб 2 8660
Виріб 3 2349
Виріб 4 790
Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт. Початок року Кінець року
Виріб 1 1208 1221
Виріб 2 1385 1399
Виріб 3 370 380
Виріб 4 87 115
Ріст продуктивності праці – 107,8% Чисельність працівників згідно проекту плану – 780 чол. Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 457,2 тис. грн. Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1884 грн. Вступ Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови раціональної організації виробничих процесів у часі, забезпечення процесу виробництва необхідними ресурсами, належного рівня механізації та автоматизації виробництва, контролю якості виробів і процесів. Виконання цих умов дозволить з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня підприємства, а з іншого дасть змогу збільшити обсяг виробництва продукції. Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб’єктам надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу, під яким розуміють здатність підприємства виробляти продукцію при наявному рівні його матеріально–технічної бази, прогресивної технології і організації виробництва, досягнутої на передових робочих місцях, в цехах. Виробничий потенціал проявляється у величині виробничої потужності. Виробнича потужність підприємства - це максимальний обсяг продукції, який може виготовляти підприємство за одиницю часу (звичайно за рік) при відповідній структурі робіт та повному використанні обладнання та виробничих площ. Виробнича потужність є величиною змінною, і встановлюється тільки на певний момент. Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції. На величину виробничої потужності впливає велика кількість факторів: кількість одиниць обладнання підприємства (або робочих місць) величина виробничих площ технічний рівень обладнання (або робочих місць) рівень механізації та автоматизації виробництва якість сировини і матеріалів кваліфікація працівників. Особливістю цих факторів є те що для здійснення заходів пов’язаних із розширенням виробництва та збільшенням виробничої потужності потрібні капітальні вкладення або інвестиції. Отже виробнича потужність пов’язана з усіма елементами процесу виробництва: засобами праці, предметами праці та самою працею. Мета курсової роботи – оволодіння методикою розрахунку виробничої потужності підприємства, додаткового обсягу виробництва продукції, трудових та матеріальних ресурсів. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства. Розробка показників виробничої діяльності підприємства показників ефективності використання виробничих ресурсів, активізація аналітичного мислення і напрацювання навичок оцінки техніко-економічної інформації з метою виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничого потенціалу підприємства. Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства. 1.1. Виробнича потужність підприємства. Для організації виробництва продукції на підприємстві в першу чергу визначають ряд показників, що характеризують здатність підприємства виготовляти цю продукцію. Серед таких показників першочергове значення має виробнича потужність підприємства. Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором наукового управління його діяльністю. Використовуючи цю інформацію підприємство має можливість вирішувати завдання, пов'язані з його ефективним функціонуванням. Виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння. Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці є основним фактором формування виробничої потужності підприємства. Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції. Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва – засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які забезпечують виконання певного виду робіт; фактори, які характеризують продуктивність виробничого обладнання. Виконання певної роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ, їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі трудомісткості виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існувати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства. Таким чином, однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання виробничого апарату підприємства. Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць та цехів. Як висновок, визначаючи виробничу потужність, систему машин потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності. Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки, тим більше зможе підприємство виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність. Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості, конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність машин. Кваліфікація працівників також впливає на продуктивність машин. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси і таким чином систематично збільшувати виробничі потужності підприємств. Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації зумовлено необхідністю більш повного і оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничої потужності. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення. Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів розрахунку виробничої потужності із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки. Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємства є визначення потенціальних можливостей підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов’язаних з технологічним процесом і удосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції. Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях виміру в яких вимірюється продукція, яку виготовляє підприємство. Для розрахунку виробничої потужності підприємства користуються такими даними: номенклатура та асортимент продукції; трудомісткість кожного виду продукції; наявність, стан, склад обладнання і виробничих площ; продуктивність кожного виду обладнання; строки вибуття та введення обладнання та виробничих площ; корисний фонд робочого часу обладнання; заходи по модернізації, автоматизації обладнання; впровадження нових технологій та наукових методів праці організації праці. Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, виробничих дільниць чи обладнання. Виробнича потужність дільниці визначається за формулою: , де n – кількість одиниць встановленого обладнання, шт.; КФРЧ – корисний фонд робочого часу в розрахунку на одиницю часу. КФРК визначається з врахуванням простоїв обладнання в планово-попереджувальному ремонті. Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку; Тє – трудомісткість обробки одиниці виробу, год. В деяких випадках виробнича потужність дільниці визначається за формулою: , де tн – годинна (нормативна) продуктивність одиниці обладнання. Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то виробнича потужність підприємства визначається за формулою: , де Ці – договірна (оптова) ціна одиниці і-того виду продукції; Nі – максимально можливий випуск і-того виду продукції. Для розрахунку виробничої потужності на діючому підприємстві (з діючих потужностей) визначають середньорічну виробничу потужність: , де Ппр – потужність на початок року; Пввед. – потужності, які вводяться протягом планового періоду; tввед – кількість місяців функціонування введених потужностей; Пвиб – потужності, які вибувають протягом планового періоду; tвиб – кількість місяців на протязі яких потужності які вибули не будуть функціонувати. Для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовується система показників, яка дає змогу комплексно проаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності. Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні. Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку. Фактори, що впливають вплив на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в аспектах величини і рівня використання, оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів, збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи. До зовнішніх факторів відносяться: попит на продукцію, яку виготовляє підприємство; матеріально-технічне забезпечення підприємства; ступінь забезпечення робочою силою; ступінь забезпечення енергетичними ресурсами; введення в дію нових виробничих потужностей. До внутрішніх факторів відносяться: структура парку устаткування; організація обслуговування виробництва; організація роботи парку машин: час простоювання устаткування в ремонті та коефіцієнт змінності роботи устаткування; організація планування роботи підприємства: планування виробництва і технологічного розвитку підприємства та планування завантаження обладнання; організація праці; організація кооперування використання виробничих потужностей; З метою аналізу використання виробничої потужності на підприємстві визначають такі основні показники: Коефіцієнт використання потужності: а) коефіцієнт використання проектної потужності – характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей з метою досягнення випуску продукції обсягом не нижчим, ніж проектна потужність. б) коефіцієнт використання виробничої потужності – характеризує використанням діючих виробничих потужностей. Визначається, як відношення обсягу випуску продукції (планового чи фактичного) до середньорічної виробничої потужності підприємства (планової чи фактичної). Ступінь прогресивності технологічного процесу – характеризується питомою вагою впровадження нових технологій. Ступінь прогресивності обладнання, що використовується для виготовлення продукції – характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва. Показники використання обладнання: а) екстенсивне використання (використання в часі) – характеризується величиною внутрішньозмінного та цілозмінного простоювання обладнання і коефіцієнтом змінності роботи обладнання. б) інтенсивне використання (використання по потужностям) – характеризується використанням потужностей обладнання в одиницю часу. З цією метою використовується показник продуктивності одиниці обладнання в натуральному виразі або обсяг продукції, який припадає на одиницю потужності обладнання. в) інтегральний вартісний показник – визначається як добуток показників екстенсивного та інтенсивного використання. Часто в якості цього показника використовується показник фондовіддачі. В цехах, де робота виконується вручну, тобто, низький рівень механізації робіт (найчастіше в складальних цехах) використання виробничої потужності визначається на основі використання корисної виробничої площі. Одним з найважливіших показників використання виробничих потужностей на підприємстві є коефіцієнт завантаження обладнання. Він характеризує ступінь використання різних груп обладнання в часі. Цей показник визначається як відношення трудомісткості виробничої програми певної групи обладнання до пропускної здатності тієї ж групи обладнання за один і той же період часу.
При визначенні коефіцієнта завантаження обладнання обсяги робіт визначаються в одиницях трудомісткості. В чисельнику представлений обсяг робіт, який планується виконати на певному обладнанні, а в знаменнику — обсяг робіт, який можна виконати на даному обладнанні. В результаті обчислення можна отримати три різні випадки, що визначають три різні випадки завантаження обладнання: О=Р, Кзав=1 – це ідеальний випадок завантаження обладнання, коли обладнання може виконати максимальний запланований обсяг робіт. Обладнання працює з максимально допустимим завантаженням. О(Р, Кзав(1 – в цьому випадку виникає “вузьке” місце, тобто пропускна здатність обладнання менша, ніж планове завантаження. Таке обладнання буде стримувати роботу всіх суміжних з ним груп обладнання. Такий варіант є найбільш негативний для підприємства. О( Р, Кзав( 1 – в цьому випадку виникає “широке” місце. Така ситуація характеризує недовантаження обладнання, тобто призводить до виникнення простоїв. Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності. Визначення і аналіз виробничої потужності підприємства проводяться з метою виявлення і використання резервів, пов’язаних з технічними прогресом і удосконаленням процесу виробництва для збільшення обсягу виготовлення продукції. Використання всіх резервів означає повне використання виробничої потужності, і таким чином забезпечення максимальної ефективності діяльності підприємства. Ефективність використання виробничих потужностей підприємств досягається насамперед завдяки використанню комплексних резервів, формування яких відбувається шляхом вибору найраціональнішої методики організаційної побудови системи машин. Під ресурсами виробничої потужності розуміють сукупність устаткування і робочих місць, які функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі. Як відомо у складі виробничої потужності відбуваються як якісні, так і кількісні зміни. Якщо не враховувати впливу об’єктивних факторів на зміну потужності, то це позначається на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови. В такому випадку поліпшення використання виробничої потужності підприємства можна шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування і формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користується підвищеним попитом у споживачів. Проте підвищувати завантаження устаткування треба до якогось оптимального рівня. За такий рівень беруть нормативний коефіцієнт завантаження обладнання устаткування Кн, який відображає економічне обґрунтування недовантаження верстатного парку. Цей коефіцієнт показує, що для кожної групи взаємозамінного устаткування правильним повинно бути використання її дійсного річного фонду часу Фі не повністю, а в межах ФіКн. Значення Фі(1- Кн) становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу підприємству мати деякий резерв потужностей для своєчасного реагування на вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і насамперед для залучення цих потужностей до освоєння нових видів продукції. Наявність таких потужностей тісно пов’язана з формуванням комплектних резервів. Під комплектними резервами поліпшення використання виробничої потужності підприємства слід розуміти можливість збільшення випуску певного виду продукції однакової кількості усіма його підрозділами. При цьому величина комплектних резервів перебуває у прямій залежності від рівня пропорційності, тобто від організаційної досконалості побудови системи машин. 1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві. Поняття про виробничу програму. Одне з основних завдань організації – встановити можливу планомірність та пропорційність у діяльності фірми, виходячи з її стратегічних цілей. Основне управлінське завдання керівництва підприємства є планування. Використання планування полягає в тому, щоб зменшити ступінь невизначеності й ризику в господарській діяльності та концентрацію ресурсів на обраних пріоритетних напрямах. Ефективна реалізація всіх функцій організації на потрібному рівні мало реальна без продуманого і всеохоплюючого планування. Воно повинно бути достатньо гнучким та адаптивним, тобто своєчасно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Плануванням мають займатися передусім ті, хто згодом втілюватиме в життя розроблені плани. В іноземній практиці для розробки виробничої програми підприємство складає бізнес-план. Методика складання бізнес-плану полягає в тому, щоб визначити чітку мету і бачення підприємцями нового ринку, товару, послуг тощо; визначити ступінь прибутковості, аналіз кон'юнктури в конкретній справі; планувати збут та його систему; визначити реальних і потенціальних конкурентів, ступінь їхньої активності, методи збільшення конкурентноздатності; виробити загальну стратегію маркетингу; розробити і впровадити організаційно-виробничу програму; юридично забезпечити організаційно-виробничу програму чи інвестиційний процес; визначити ступінь ризику; скласти план фінансування та його варіанти; знайти джерела фінансування. Вітчизняне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виготовлену продукцію (роботи, послуги) та необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку, підвищення особистих доходів працівників. Основу планів становлять договори, укладені зі споживачами (покупцями) продукції (робіт, послуг) і постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Розробка перспективного плану розвитку підприємства з виділенням основних завдань по рокам дозволяє забезпечити вирішення корінних задач підприємства по збільшенню випуску продукції та освоєнню виробництва більш уніфікованих виробів на основі поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва, впровадження механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення кваліфікації робітників. План виробництва та реалізації продукції є головною складовою річного виробничо-економічного плану виробництва. Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строку та вартості запланованих до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт. Виробничий план є вихідною базою для розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах. Річний план виробництва на підприємстві складається з таких головних частин:
Річні плани розробляються і затверджуються підприємством самостійно, виходячи із довгострокового стратегічного плану розвитку підприємства та з укладених господарських договорів. При цьому підприємство планує випуск продукції (робіт і послуг) та інші показники економічного й соціального розвитку, конкретизуючи завдання довгострокового плану розвитку підприємства, з відповідними організаціями і підприємствами розв'язує питання матеріально-технічного забезпечення ресурсами та підрядними будівельно-монтажними роботами. Річний план – це розгорнута програма всієї виробничої, господарської і соціальної діяльності трудового колективу підприємства. Виробнича програма розраховується з метою: Прогнозування розвитку підприємства з конкретизацією техніко-економічних показників за періодами планування; Перспективне планування підприємства з конкретизацією техніко-економічних показників роботи за роками періоду планування; Поточне (річне) планування роботи підприємства і його структурних підрозділів на рік з конкретизацією завдання по кварталах і місяцях. Поточне регулювання планових завдань у зв’язку з необхідністю освоєння нових виробів, зміною умов матеріально-технічного забезпечення, наявністю відхилень фактичного виконання завдання від плану; Виявлення напрямів розвитку виробничих потужностей, необхідних для освоєння нової техніки; Проведення техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів. Річна виробнича програма по підприємству планується по кварталах з метою забезпечення ритмічної роботи підприємства і під час розробки виробничої програми передбачається максимальне завантаження обладнання і устаткування та повне виконання зобов’язань по поставках продукції у відповідності із підписаними угодами. Виробнича програма підприємства визначається у наступному порядку: Визначається плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві. Під асортиментом розуміють номенклатуру та питому вагу окремих видів продукції в загальному її обсязі. Обсяги та асортимент продукції, що планується виробити на підприємстві залежить від: а) суспільних потреб б) наявності та використання виробничих потужностей підприємства Визначаються шляхи покращення використання наявності виробничих потужностей та можливостей їх раціонального розширення. Оскільки, обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення асортименту або збільшення обсягу виробництва, то під час розробки виробничої програми обов’язковим є розрахунок організаційно-технічних заходів, які б забезпечували необхідність розширення виробничих потужностей, перехід до виготовлення нових видів продукції, а в деяких випадках реконструкція, оновлення або капітальне будівництво нових виробничих потужностей. Передбачає розподіл випуску продукції в часі. Для того щоб встановлені строки були реальними потрібно забезпечити підготовку виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах, забезпечити ритмічність та обсяги матеріально технічного постачання. Календарне планування виробництва продукції передбачає такий розподіл в часі, який забезпечив би спеціалізацію виробництва. Для цього передбачає обмеження кількості найменувань (видів) продукції, яка виготовляється в цехах підприємства в окремі відрізки планового періоду. Порядок розробки проектів річних планів, який складається на підприємствах, надає необмежені можливості для виявлення і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього процесу виробництва такий. Економічна служба підприємства розробляє варіант плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до зауважень, економічна служба дає завдання на розробку проекту плану виробничим підрозділам і службам підприємства. Одержавши від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання як такі, що забезпечують досягнення передбачених показників. З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану (мал. 1).
Мал. 1. Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки плану. – зв’язки першого рівня (прямі і зворотні); – зв’язки другого рівня (прямі і зворотні). Економічна служба підприємства дає контрольні цифри завдання на наступний рік виробничим підрозділам і технічним службі підприємства Видача завдання службі МТП на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв’язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТП виробничими підрозділами і технічною службою і реакція на них з боку служби МТП. Традиційно до виробничих підрозділів доводять основні техніко-економічні показники з обсягу виробництва, праці та собівартості. Технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробничих підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей. При складанні виробничого плану підприємства розробляється система показників річного плану виробництва. Розробка показників річного плану, що стосуються виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку колективу це досить складний процес. Досить важко визначити кількісне значення показників, на скільки планується збільшити значення показників, тощо. Керівництву підприємства тут важливо знайти найбільш раціональне рішення між бажаним і можливим, досяжним. Цьому покликана служити система техніко-економічного планування на підприємстві. Основним видом робіт у плануванні є розрахунок техніко-економічних показників. Теоретично існує два шляхи розрахунку показників – від загальних до часткових і навпаки. Насправді цей процес становить єдність інтеграції та дезінтеграції показників. Система техніко-економічних показників за змістом становить сукупність показників: трудових, обсягу, ефективності виробництва та якості продукції. Важливою ознакою будь-якого виробництва є його організаційно-технічний рівень. Організаційно-технічний рівень характеризується показниками, які поділяються на дві групи: показники технічного і організаційного рівнів. До останніх входить три підгрупи: організації виробництва, праці, управління виробництвом. Основні показники річного плану підприємства є наступні: валова продукція підприємства в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році, і товарна продукція в поточних відпускних цінах; випуск основних видів продукції в натуральному вираженні; випуск продукції з 1м2 виробничої площі (в грн., штуках, тоннах і ін.); витрати основних матеріалів на одиницю основних виробів (при широкій номенклатурі — на 1 млн. грн. валової продукції ); виробництво валової продукції на одного робітника в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році; трудомісткість виробів (по основним виробам); витрати в грошовому виразі на 1 грн. товарної продукції в діючих оптових відпускних цінах підприємства; розрахунок приросту виробничої потужності і розмір необхідних капіталовкладень, що є заключним розділом перспективного плану підприємства. Показники річного плану виробництва розраховується в натуральному та вартісному виразі. Вони повинні забезпечити можливість обсягу та контролю виконання плану виробництва продукції, плану по асортименту продукції, її трудомісткості, а також можливостей порівняння обсягів виробництва в різні періоди часу. Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничих площах. В цьому випадку облік ведуть в штуках, літрах, тоннах та ін. За допомогою натуральних показників чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка, але натуральні показники мають обмежене застосування. Вони використовуються на підприємствах, що виробляють один вид продукції. При визначенні виробництва продукції в натуральних показниках розрізняють: 1. Основна продукція – ті види продукції отримання яких є метою даного виробничого процесу. 2. Супутня продукція – продукція, яку отримують в процесі виробництва одночасно з основною продукцією внаслідок характерного використання сировини та технології переробки. 3. Побічну продукція – продукція, яку отримують замість основної в результаті порушення технологічного процесу. Під час планування обсягу виробництва в натуральному виразі розрізняють: придатну продукцію відходи Придатною є продукція, якій притаманні певні фізичні, хімічні, механічні та інші властивості, що відповідають вимогам стандартів та технічним умовам. Відходи – це частина сирих матеріалів, які залишились не використаними при підготовці матеріалів до виробництва або відходи отримані в процесі виробництва продукції. Відходи виробництва можуть бути: зворотними, безповоротними. Іноді в якості обсягу виробництва використовують показник нормо годин, тобто, показник затрат нормованого робочого часу. До вартісних показників відносять: товарну – вся готова продукція основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв виробів вироблених в плановому періоді та призначена для реалізації на сторону. Вона визначається в діючих (договірних) цінах. До складу товарної продукції не входять: номенклатура продукції, брак, роботи по виправленню браку, вартість реалізованих відходів. Валову – це показник, який характеризує загальний обсяг виробництва продукції підприємством у вартісному виразі за певний період часу. Вона визначається в діючих та співставленних цінах. В склад валової продукції входять товарна продукція та зміна залишків незавершеного виробництва: ВП=ТП+(НЗВК.Р.-НЗВП.Р.) чисту продукцію – це вартісний показник, який характеризує знову створену працею працівників даного підприємства вартість. Вона відображає затрати лише “живої” праці. Вона більш точно, ніж валова та товарна відображає обсяг виконаних робіт, оскільки, включає прямі матеріальні затрати, а значить позбавлена впливу матеріалоємності продукції. Впровадження системи техніко-економічних показників створює можливість для переходу до безперервного техніко-економічного планування, підвищує наукову обґрунтованість планів і створює передумови для успішної роботи в умовах ринку. 1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві. При реалізації річного плану технічного розвитку підприємства виникає необхідність у розробці організаційно-технічних заходів. Тобто підприємство самостійно розробляє план організаційно-технічних заходів. Це комплексний план заходів по збільшенню випуску продукції, підвищенні продуктивності праці, зменшенні питомих витрат матеріалів, палива, енергії, підвищенні якості і зниженні собівартості продукції, покращенні використання основних виробничих фондів і оборотних засобів. Він служить засобом виявлення і використання резервів виробництва. План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється в таких головних напрямках: заходи по забезпеченню стійких та високих темпів росту виробництва продукції; заходи по максимізації використання виробничої потужності підприємства; заходи по раціоналізації використання матеріальних ресурсів та палива; заходи по збільшенню темпів росту продуктивності праці; заходи по оновленню асортименту та номенклатури продукції, підвищення її якості; заходи по розвитку спеціалізації виробництва та структурних підрозділів підприємства. Для розробки та впровадження плану організаційно-технічних заходів на підприємстві необхідним є глибокий техніко-економічний розрахунок можливостей підприємства, його цехів і виробничих дільниць. На основі розрахованих заходів стає можливим провести наступні розрахунки: розрахунок зменшення трудомісткості виготовлення основної та нової продукції, освоєння якої намічається в перспективному плані; розрахунок завантаження наявного обладнання і виробничої площі підприємства з виявленням ступеню використання наявних ОФ і необхідністю їх розширення; розрахунок зменшення матеріалоємності (по основним матеріалам) виготовлення продукції і встановлення норм їх витрат на новостворену продукцію. Ці розрахунки доцільно проводити по рокам перспективного плану. При розробці плану організаційно-технічних заходів підприємство повинно керуватися наступними принципами: Принцип сприяння досягненню цілей. Мета будь-яких організаційних заходів – полегшити досягнення цілей підприємства. Принцип ефективності заходів. Ефективність заходу вимірюється тим, наскільки він сприяє досягненню цілей, якщо враховувати витрати та інші супутні небажані наслідки, пов'язані зі складанням і здійсненням цього заходу. Ефективність заходу визначається відношенням корисного ефекту від впровадження заходу до витрат, що були отримані при цьому отримані. Принцип участі працівників. План організаційно-технічних заходів розробляється за активною участю робітників та ІТП і є засобом вияву і використання резервів виробництва. Принцип структури стратегії і політики. Чим зрозумілішими будуть стратегія і політика, тим більш взаємопов'язаною та ефективною виявиться структура розроблених планів на підприємстві. Принцип узгодженості в часі. Чим більшою мірою заходи будуть складатися з метою створення узгодженої в часі, взаємопов'язаної мережі похідних і допоміжних програм, тим ефективніше і результативніше вони сприятимуть досягненню мети підприємства. Принцип обмежуючого фактора. Якщо будуть правильно виділені та враховані обмежуючі або критичні для досягнення бажаної цілі, фактори, то визначено й чітко можна буде розробити потрібні заходи. Принцип узятих зобов'язань. Логічна розробка заходів охоплює такий період часу в майбутньому, який потрібний для того, щоб передбачити (за допомогою ряду дій) виконання зобов'язань, пов'язаних з певним рішенням. План організаційно-технічних заходів розробляється за активною участю робітників та ІТП і є засобом вияву і використання резервів виробництва. План організаційно-технічних заходів розробляється на підприємствах систематично і не може обмежуватись короткостроковою компанією. Підготовка до розробки плану заходів починається з аналізу діяльності цехів, дільниць і служб підприємства. На підприємствах разом з технічними та організаційними заходами виробничим і допоміжним цехам встановлюються сумарні завдання по економії, яку вони повинні отримати в результаті розробки і впровадження плану організаційно-технічних заходів. Вся робота по складанню плану організаційно-технічних заходів здійснюється в декілька етапів: На першому етапі увагу керівництва підприємств і цехів, а також комісії концентрують на визначенні кожній із ланок підприємства конкретних задач і доведення їх до робітників даної ланки. На другому етапі, коли колективи цехів і дільниць безпосередньо включають в розробку заходів, вирішальна роль належить комплексним бригадам. Останні безпосередньо організовують розроблення організаційно-технічних заходів на дільниці. На третьому етапі роботи здійснюють збір ідей робітників, перевірка їх доцільності і ефективності, призначення виконавців і строків здійснення заходів. Всі запропоновані ідеї виносять на розгляд комплексних бригад, дільниць і цехових комісій і затверджують керівника дільниці, цеху. Прийняті ідеї оформлюються через бюро робочого винахідництва. Це оформлення необхідне для обліку ідей, визначаються ефективність і встановлення подальшого контролю за їх впровадженням і виплата авторської винагороди. Прийняті громадськістю і керівництвом цеха заходи включають в план організаційно-технічних заходів. Всі заходи, які не потребують особливої підготовки, як правило, впроваджуються відразу або в найближчий час. При підготовці і впровадженні складних пропозицій може бути встановлено декілька відповідальних осіб і декілька строків по етапах підготовки і впровадження. Всі організаційно-технічні заходи включені в план зводять в декілька однорідних груп по ознаці їх економічного ефекту. Заходи, направлені на збільшення обсягу виробництва включаються в одну групу, на підняття продуктивності праці – в другу, на покращення якості продукції –в третю і т. д.. Результати розроблення плану організаційно-технічних заходів дають можливість визначити, як забезпечене виконання запланованих техніко-економічних показників організаційно-технічними заходами і вони дозволяють також намітити шляхи подальшого технічного і організаційного вдосконалення виробництва. Після складання плану організаційно-технічних заходів в цехах і на підприємстві в цілому проводиться робота по впровадженню прийнятих і розробці нових раціоналізаторських заходів, і здійснюється необхідний контроль за впровадженням прийнятих пропозицій як зі сторони адміністрації цехів і підприємства, так і громадськості. Виникаючі в процесі впровадження заходів складнощі при відсутності контролю і своєчасної допомоги виконавцем нерідко приводять до зриву строків впровадження і не виконання плану заходів. Ступінь покращення якісних і кількісних показників виробництва в результаті впровадження технічних і організаційних заходів складає ефективність заходів. Форми прояву економічної ефективності організаційно-технічних заходів досить багатоманітні. Вони можуть бути виражені в покращеному використанні виробничої потужності, і в збільшенні випуску продукції і підвищенні її якості, в зменшенні трудоємкості виробництва, в покращенні умов праці. і т. д. Багатоманітність форм вияву ефективності породжує багато їх вимірників. Це потребує відбору найважливіших показників ефективності процесу техніки, здійснюваного шляхом проведення організаційно-технічних заходів. Основними показниками, що характеризують економічну ефективність від впровадження розроблених техніко-економічних заходів є зниження собівартості продукції і зменшення трудоємності виготовлення продукції. Зниження собівартості продукції. Розрахунок цього показника здійснюється шляхом калькуляції собівартості виробу і може бути виконаний в 2 напрямках: за всіма статтями витрат на виготовлення виробу; за тими статтями витрат, сума яких змінюється в наслідок проведених заходів. Зменшення трудоємкості продукції. Звичайно зменшення трудоємкості виробництва продукції розраховується лише по нормативах робочого часу. Однак це не дає певної уяви про зниження всіх витрат живої праці на виготовлення продукції, так як витрати нормативного часу не відображають: всіх витрат робочого часу основних робітників; витрат праці допоміжних робітників. В плані організаційно-технічних заходів на підприємстві повинен бути розрахований період окупності витрат на проведення заходів – тобто час, протягом якого витрати, пов’язані з проведенням заходів, компенсуються економією, яка отримана в результаті проведення цих заходів, від зниження собівартості виробництва продукції. При розрахунку окупності витрат, пов’язаних з проведенням заходів, в їх суму включаються тільки одночасні витрати, безвідносно до джерел їх фінансування. Поточні експлуатаційні витрати в розрахунок не приймаються, так як вони враховуються при визначенні розміру економії.
Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства і організація додаткового виробництва продукції 2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, складається баланс виробничої потужності. Виробнича потужність розраховується на основі таких даних: номенклатура та структура виробництва продукції; кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства; корисний фонд часу роботи обладнання; трудомісткість продукції, яку планується виробляти; прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання; дані звітності про виконання норм виробітку. Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою: (2.1) де п — кількість одиниць однорідного обладнання, шт.; КФРЧ — корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; КВН — коефіцієнт виконання норм виробітку; Тє — трудомісткість обробки одиниці виробів, год. Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою: (2.2) КФРЧ = 4060 – 4060×0,005=3857 год. (2.3) де НФРЧ — номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; Тпрост — час простоювання обладнання у планово–попереджувальних ремонтах, год. Для розрахунку виробничих потужностей дільниць/використовують п.1, п.2 вихідних даних та довідкову інформацію. Визнаємо, що на дільниці № 1 виробляється виріб № 1, на дільниці № 2 — виріб № 2, на дільниці № 3 — виріб № 3 та на дільниці № 4 — виріб № 4. Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов: по виробу № 1 провідним обладнанням е токарні верстати; по виробу № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати; дільниці по виробництву виробів № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва. Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в табличну форму (таблиця 2.1.) Таблиця 2.1. Шифр завдання Назва обладнання Кількість одиниць обладнання згідно паспорта Фонд часу роботи обладнання, годин. Виробн. потужність
Номінальний Корисний
1 2 3 4 5 6
Дільниця №1
110 Токарні верстати 29 4060 3857 10215
111 Свердлильні верстати 12 4060 3857 10567
120 Агрегатний 24 4060 3857 10465
125 Зварювальна установа 7 4060 3857 10149
128 Зварювальний напівавтомат 31 4060 3857 10255
Дільниця №2
47 Вальці для гнуття 4 4060 3857 8833
51 Напівавтоматична зварювальна установка 2 4060 4060 3857 3857 9145
54 Прес гідравлічний 4 4060 3857 10485
62 Шліфувальний верстат 8 4060 3857 9730
Дільниця №3
163 Токарний напівавтомат 5 4060 3857 2638
168 Фрезерний верстат 6 4060 3857 2522
174 Продольно строгальний 7 4060 3857 2744
180 Установка для нанесення фарби 10 4060 3857 2375
Дільниця№4
77 Горизонтально-фрезерний 9 4060 3857 877
79 Вертикально-фрезерний 4 4060 3857 794
84 Протягувальний 12 4060 3857 848
95 Плоскошліфувальний 8 4060 3857 970
Приклад розрахунку виробничої потужності: Дільниця №1. П110 = шт. Дільниця №2. П54 = шт. Дільниця №3. П168 = шт. Дільниця №4. П84 = шт. Решта показників розраховується аналогічно. На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2.) Таблиця 2.2. Визначення резерву виробничої потужності Види продукції Виробнича потужність згідно паспорту підприємства, шт. Виробництво продукції за проектним планом, шт. Резерв виробничої потужності, шт.
1 2 3 4
Виріб №1 10215 8608 1607
Виріб №2 10485 8168 2317
Виріб №3 2522 2257 265
Виріб №4 848 762 86
Резерв виробничої потужності (Рвн) Для виробу №1 = 10215-8608=1607 шт. Для виробу №2 = 10485-8160=2317 шт. Для виробу №3 = 2522-2257=265 шт. Для виробу №4 = 848-762=86 шт. Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві. 2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції. В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової, продукції, яку повинно виготовити підприємство. Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства: - по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукції підприємства дещо відрізняються від попередніх домовленостей; - по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі: ВПрозрах = ТПплан +НзВ = ТПплан + (НзВкр-НзВпр) (2.4) де: ВПрозрах - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.; ТПплан - товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно фактично підписаних угод, шт.; НзВкр , НзВпр - залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт. Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції: ВПрозрах= ВПрозрах - ВПпроект.пл (2.5) де: ВПрозрах - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.; ВПпроект.пл - валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з проектом плану, шт. Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3). Таблиця 2.3 Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції Види продукції Виробництво продукції згідно підписаних угод, шт. Зміна залишків незавершеного виробництва за рік, шт. Розрахункова валова продукція підприємства, шт. Розрахунковий додатковий обсяг виробництва продукції, шт.
1 2 3 4 5
Виріб №1 10070 13 10083 1475
Виріб №2 8660 14 8674 506
Виріб №3 2349 10 2359 102
Виріб №4 790 28 818 56
ВПрозрах. для виробу №1 =10070+13=10083 шт. ВПрозрах. для виробу №2 = 8660-14=8674 шт. ВПрозрах. для виробу №3 = 2349+10=2359 шт. ВПрозрах. для виробу №4 = 790+28=818 шт. ? ВПрозрах. для виробу №1 = 10083-8608= 1475 шт. ? ВПрозрах. для виробу №2 =8674 -8186=506шт. ? ВПрозрах. для виробу №3 = 2359- 2257 =102 шт. ? ВПрозрах. для виробу №4 = 818 - 762= 56 шт. Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції а підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва редукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності, при цьому можливі два випадки: - якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції; - якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності. Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений: ВПплан=ВПпроект.пл+ВПзатв (2.6) ВПплан — затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.; ВПзатв — затверджений додатковий обсяг виробництва, продукції відповідно по виробах, шт. Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі. Формування річного планового обсягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця. 2.4) Таблиця 2.4 Формування річного плану виробництва продукції Резерв виробн. Додатковий обсяг випуску продукції, шт. Затверджений плановий обсяг валової продукції
Види продукції потужності, шт. Розрахунковий Затверджений шт. тис.грн.
в співставних цінах в поточних цінах
1 2 3 4 5 6 7
Виріб №1 1607 1475 1475 10083 15648,82 16636,95
Виріб №2 2317 506 506 8674 23992,28 26039,35
Виріб №3 265 102 102 2359 7084,08 7473,31
Виріб №4 86 56 86 848 2139,85 2247,56
ВП планове для виробу №1= 8608+1475=10083 шт. ВП планове для виробу №2= 8168+506=8674 шт. ВП планове для виробу №3= 2257+102=2359 шт. ВП планове для виробу №4= 762+56=848 шт. Знаходимо затверджений плановий обсяг валової продукції у співставних цінах: Для виробу №1= 10083×1552,6= 15648,82тис. грн. Для виробу №2= 8674×2765,4=23992,28тис. грн. Для виробу №3= 2259×3136,4=7084,08тис. грн. Для виробу №4= 848×2523,4=2139,85тис. грн. Знаходимо затверджений плановий обсяг валової продукції у поточних цінах: Для виробу №1= 10083×1650,0= 16636,95тис. грн. Для виробу №2= 8674×3002 =26039,35тис. грн. Для виробу №3= 2259×3308,2=7473,31тис. грн. Для виробу №4= 848×2650,4 =2247,56тис. грн. Далі у курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності: - на основі обсягів виробництва продукції відповідно проекту плану; на основі затвердженого планового обсягу валової продукції. Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5). Таблиця 2.5 Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства Види продукції Коефіцієнт використання виробничої потужності
при виробництві продукції згідно проекту плану при виробництві продукції згідно затвердженого плану
1 2 3
Виріб №1 0,84 0,85
Виріб №2 0,78 0,94
Виріб №3 0,90 0,96
Виріб №4 0,90 0,90
Знаходимо коефіцієнт використання виробничої потужності при виробництві продукції згідно проекту плану: Для виробу №1 = Для виробу №2 = Для виробу №3 = Для виробу №4 = При виробництві продукції згідно затвердженим планом: Для виробу №1 = Для виробу №2 = Для виробу №3 = Для виробу №4 = Якщо проаналізувати рівень використання виробничої потужності підприємства, то можна зробити відповідні висновки: По виробу №1 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності зріс від 0,84 до 0,85, а отже збільшився на 0,01, а це значить, що він збільшився на 1%. По виробу №2 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності збільшився від 0,78 до 0,94, а отже збільшився на 0,16, а це значить, що він збільшився на 16%. По виробу №3 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,90 до 0,96, а отже збільшився на 0,06, а це значить, що він збільшився на 6%. По виробу №4 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності зменшився з 0,90 до 0,90, а отже він не змінився. 2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами. Визначений в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох частин: 1. випуск продукції згідно проекту плану, виробництво якої забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами — обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами; 2.додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженого в межах резерву виробничої потужності, забезпечене лише необхідним обладнанням. Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах. Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно спочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.6). Таблиця 2.6 Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції Види продукції Додатковий обсяг продукції Трудомісткість люд.-год.
одиниці виробу додаткового обсягу
1 2 3 4
Виріб №1 1475 16,3 24042,5
Виріб №2 506 7,6 3845,6
Виріб №3 102 11,4 1162,8
Виріб №4 86 3,8 327,37
РАЗОМ: 2169
29378,2
Знаходимо трудомісткість додаткового обсягу: Для виробу №1 = 1475×16,3=24042,5люд.-год. Для виробу №2 = 506×7,6=3845,6 люд.-год. Для виробу №3 = 102×11,4=1162,8люд.-год. Для виробу №4 = 86×3,8=327,37 люд.-год. Разом = 24042,5+3845,6 +1162,8+327,37 =29378,2люд.-год. Тоді потреба в додатковій чисельності робітників буде становити: чол. де: ЗПр— сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції, КФРЧр — корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год. Необхідно також розрахувати потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції. Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступнівиди матеріалів: - виріб № 1 — алюмінієвий прокат; - виріб №2 — алюмінієвий прокат та пиловник; - виріб № 3 — труби, лаки та фарби, пиловник; - виріб № 4 — труби, лаки та фарби. Результати розрахунків зводимо в таблицю (табл. 2.7). Після визначення додаткової потреби кожного виду матеріальних ресурсів розраховуємо їх вартість(табл. 2.8.). Таблиця 2.7. Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах Види продукції Додатковий обсяг виробництва продукції, шт. Алюмінієвий прокат Труби Лаки та фарби Пиловник
норма на одиницю продукції, кг. потреба на додатковий обсяг, кг. норма витрат на одиниць продукції, кг. потреби на додатковий обсяг, кг. норма витрат на одиниць продукції, кг. потреби на додатковий обсяг, кг. норма витрат на одиниць продукції, м3 потреби на додатковий обсяг, м3.
Розрахуємо додаткову потребу в матеріальних ресурсах: Для виробу №1(алюм. прокат) = 1475×28=41300 кг. Для виробу №2(алюм. прокат) = 506×6,8=3440,8 кг. Разом по алюм. прокату = 41300+3440,8=44740,8кг. Для виробу №2(пиловник) = 506×12=6072 м3. Для виробу №3(пиловник) = 102×2,3=234,6 м3. Разом по пиловнику = 6072 +234,6 =6306,6м3 Для виробу №3(труби) = 102×59=6018кг. Для виробу №4(труби) = 86×78=6718,6 кг. Разом по трубам = 6018+6018=12736,6кг. Для виробу №3(лаки та фарби) = 102×38=3876 кг. Для виробу №4(лаки та фарби) = 86×100=8613,6 кг. Разом по лаках та фарбах = 3876+8613,6=12489,6 кг. Таблиця 2.8. Розрахунок вартості додаткової потреби в матеріальних ресурсах Потреба в матеріалах Вироби Ціна грн/т, кг, м Ціна, тис. грн.
№1 №2 №3 №4 Разом
Алюмінієвий прокат, т 41,3 3,4408 - - 44,74 9300 416,09
Труби, т - - 6,018 6,7 12,74 8650 110,17
Лаки та фарби, кг - - 3876 8613,6 12489,6 16 199,83
Пиловник, м3 - 6072 234,6 - 6306,6 220 1387,45
Разом - - - - - - 2113,55
Визначаємо вартість додаткових матеріальних ресурсів: вартість алюм. прокату = 44,7408×9300=416,09тис. грн. вартість труб = 12,74×8650=110,17тис.грн. вартість лаків та фарб = 12489,6×16=199,83тис. грн. вартість пиловника = 6306,6×220=1387,45тис.грн. Разом = 2113,55 тис.грн. Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства 3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою: забезпечення планового росту продуктивності праці; покриття потреби в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції. План організаційно-технічних заходів складається з 2 розділів. Впровадження заходів, передбачених розділом 1 повинно забезпечувати економію чисельності робітників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці. Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:
(3.1) 780×7,8 / 100+7,8 = 52 чол. (3.2) Де: - приріст продуктивності праці у плановому періоді, % - чисельність працівників за проектом плану. Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватися з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, а також з потребою в додатковій чисельності робітників, які були обґрунтовані в попередньому розділі курсової роботи. Таблиця 3.1. План організаційно-технічних заходів Організаційно-технічна структура Економія чисельності, чол. Зниження норм матеріалів на одиницю продукції, % Дод. капітальні вкладення, тис. грн.,
алюмінієвий прокат труби лаки і фарби пиловник
1 2 3 4 5 6 7
Розділ №1
Організаційно-технічні заходи згідно проекту плану на рік
Механізація основного в-ва 8
44
Впровадження прогресивної технології: - Варіант 1
5
34,7
- Варіант 3 4
34,8
Модернізація обладнання
- Варіант 2 2
28,1
Механізація доп. в-ва 6
43,4
Впровадження групових методів обробки 9
Підвищення норм обслуговування обладнання 6
5
Впровадження нових засобів контролю 4
Комплексна механізація виробничого процесу 4
31
Скорочення втрат робочого часу 2
Автоматизація виробничого процесу 4
47
Разом: 52 - - - - 268
Розділ №2
Організаційно-технічні заходи згідно додаткових зобов’язань.
Визначення економії матеріалів, якої можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану, проводимо в табличній формі. При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію потрібно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства. Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, розраховано в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони, — досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншої — не перевищувати її більше, ніж на 5 - 7 %. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЇ МАТЕРІАЛІВ Таблиця 3.2.1. Алюмінієвий прокат Види продукції Виробництво продукції, шт. Норма витрат на одиницю, кг. Ціна за 1 тону матеріалу, грн. Зниження норми витрат, % Економія
На одиницю, кг. Обсяг виробництва
тон. тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
Виріб №1 2286 38 8300 9 3,42 7,82 64,89
Виріб №2 30290 10,8 8300 9 0,972 29,44 244,37
РАЗОМ: - - - - - 37,26 309,26
Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 37,26 тон, а потреба на додатковий обсяг 309,26 тис. грн., що на 7,2% менше. Таблиця 3.2.2. Труби Види продукції Виробництво продукції, шт. Норма витрат на одиницю, кг. Ціна за 1 тону матеріалу грн. Зниження норми витрат, % Економія
на одиницю, кг. Обсяг виробництва
тон тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
Виріб №3 1200 69 1650 18 12,42 14,904 24,59
Виріб №4 735 98 1650 18 17,64 12,9654 21,39
РАЗОМ: - - -
27,8694 45,98
Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 27,86 тон, а потреба на додатковий обсяг45,98 тис. грн., що на 7,1% менше. Таблиця 3.2.3. Лаки і фарби Види продукції Виробництво продукції, шт. Норма витрат на одиницю, кг. Ціна за 1 кг., грн. Зниження норми витрат, % Економія
на одиницю, кг. Обсяг виробництва
кг. тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
Виріб №3 1200 48 6 16,7 8,016 9619,2 57,72
Виріб №4 735 120 6 16,7 20,04 14729,4 88,38
РАЗОМ: - - - -
24348,6 146,09
Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 24348,6 кг., а потреба на додатковий обсяг 146,09тис. грн., що на 5,8% менше. Таблиця 3.2.4. Пиловник Види продукції Виробництво продукції, шт. Норма витрат на одиницю, кг. Ціна за 1 м3, грн. Зниження норми витрат, % Економія
на одиницю, кг. Обсяг виробництва
тис. м3 тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
Виріб №2 30290 24 120 6,6 1,584 47979,4 5757,52
Виріб №3 1200 5,3 120 6,6 0,3498 419,76 50,37
РАЗОМ: - - - -
48399,12 5807,89
Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 48399,12 м3, а потреба на додатковий обсяг 5807,89 грн., що на 6,6% менше. 3.2. Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства Таблиця 3.3. Розрахунок економії заробітної плати за рахунок умовного вивільнення робітників для забезпечення підприємств. № з\п Показник Значення показника
1 Економія чисельності за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, чол. 54
2 Середньорічна плата одного робітника основного виробництва, грн. 1890
3 Економія заробітної плати, тис. грн. 102,06
4 Економія заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи, тис. грн. 140,33
Знаходимо економію заробітної плати: 54×1890=102,06 тис.грн. Знаходимо економію заробітної плати з врахуваннями на соціальні заходи: 102,06×1,375=140,33 тис. грн. Таблиця 3.4.Забезпечення річного плану виробництва продукції матеріальними ресурсами. Види матеріалу Потреба в матеріалах на додатковий випуск, т, м3 Економія на обсяг виробництва за рахунок впровадження заходів, т,м3 Перевищення (+) Недостача (-)
1 2 3 4
Алюмінієвий прокат 34,546 37,26 2,7
Труби 25,87 27,8694 2,0
лаки та фарба 22920 24348,60 1428,6
Пиловник 45192 48399,12 3207,1
Знаходимо перевищення чи недостачу матеріалів: Для алюмінієвого прокату = 37,26 – 34,546 = 2,7 тон. Для труб = 27,87 – 25,87 = 2,0 тон. Для лаків та фарб = 24348,6 – 22920 = 1428,6 кг. Для пиловника = 48399,12 – 45192 = 3207,1 м3 За результатами розрахунків таблиці 3.4.: Визначити, на яку величину (у %) економія матеріальних ресурсів перевищує (або не забезпечує) потребу в матеріалах на додатковий випуск: Для алюмінієвого прокату = Для труб = Для лаків та фарб = Для пиловника = Розрахувати вартість матеріальних ресурсів, які перевищують (або не забезпечують) потребу на додатковий випуск: Для алюмінієвого прокату = 2,7×8300=22526,2 грн. Для труб = 2,0×1650= 3299,01 грн. Для лаків та фарб = 1428,6×6 = 8571,6 грн. Для пиловника = 3207,1×120= 384854,4 грн. Сума = 22526,2 + 3299,01 + 8571,6 + 384854,4 = 419251,21 грн. Таблиця 3.5. Забезпеченість річного плану виробництва продукції трудовими ресурсами Показник Потреба на додатковий випуск продукції Економія за рахунок додаткових додаткових організаційно-технічних заходів Недостача (+) Надлишок (-)
1 2 3 4
Чисельність робітників основного виробництва, чол. 12 14 -2
Розраховуємо надлишок чи недостачу = 12-14 = -2. Отже, видно що ми маємо надлишок у 2 чол. Таблиця 3,6 . Розрахунок планового виробництва та реалізації продукції, тис. грн. Показники в співставних цінах в поточних цінах
1 2 3
1. Виробництво продукції за проектом плану, всього,
в.т.ч. - виріб №1 1047523,4 1233050
виріб №2 7584590 8617688
виріб №3 960960 1117440
виріб №4 527040 605760
Разом: 10120113,4 11573938
2. Вартість додаткового виробництва продукції, всього,
в.т.ч. - виріб №1 214805,8 252850
виріб №2 487695 554124
виріб №3 240240 279360
виріб №4 78232,5 89917,5
Разом: 1020973,3 1176251,5
3. Виробництво з урахуванням додаткового випуску, всього,
в.т.ч. - виріб №1 1262329,20 1485900
виріб №2 8072285,00 9171812
виріб №3 1201200,00 1396800
виріб №4 605272,50 695725,275
Разом: 11141086,70 12750237,28
4. Обсяг товарної продукції, всього,
в.т.ч. - виріб №1 1179499,2 1388400
виріб №2 8088275 9189980
виріб №3 1021020 1187280
виріб №4 576450 662550
Разом: 10865244,2 12428210
Розрахунки проводяться аналогічно по прикладу виробу №1: - виробництво продукції за проектом плану в співставних цінах = 1897×552,2 = 1047523,4 грн. в поточних цінах = 1897×650 = 1233050 грн. - вартість додаткового виробництва в співставних цінах = 389×552,2 = 214805,8 грн. в поточних цінах = 389×650 = 252850 грн. - виробництво з урахуванням додаткового випуску в співставних цінах = 11141086,70 грн. в поточних цінах = 12750237,28 грн. - обсяг товарної продукції в співставних цінах = 2136×552,2 = 1179499,2 грн. в поточних цінах = 2136×650 = 1388400 грн. Таблиця 3.7. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу. Показники Значення
1 2
1. Чисельність за проектним планом 789
2. Додаткова чисельність, яка необхідна для виробництва продукції за фактично підписаними угодами 12
3. Економія чисельності відповідно до плану організаційно-технічних заходів щодо забезпечення додаткового обсягу продукції 14
4. Чисельність з врахуванням додаткового обсягу продукції 787
5. Економія чисельності по організаційно-технічних заходах згідно проекту плану на рік 54
6. Планова чисельність промислово-виробничого персоналу на рік 735
Чисельність з врахуванням додаткового обсягу продукції = 789+12-14 = = 787 чол. Планова чисельність промислово-виробничого персоналу на рік =787-54= = 733 чол. Таблиця 3.8. Визначення планової собівартості додаткового обсягу продукції. Види продукції Додаткове виробництво продукції, шт. Умовно-змінна частина собівартості одиниці продукції, грн. Умовно-змінна частина собівартості додаткового обсягу продукції, тис. грн.
1 2 3 4
Виріб №1 389 398,3 154,94
Виріб №2 1830 173,6 317,69
Виріб №3 240 668,5 160,44
Виріб №4 95 533,8 50,71
РАЗОМ: 2554
683,78
Умовно-змінна частина собівартості додаткового обсягу продукції: Виріб №1 = 389×398,3 = 154,94 тис. грн. Виріб №2 = 1830×173,6 = 317,69 тис. грн. Виріб №3 = 240×668,5 = 160,44 тис. грн. Виріб №4 = 95×533,8 = 50,71 тис. грн. Таблиця 3.9. Розрахунок росту продуктивності прані. Показники Значення показника
1 2
1. Чисельність за проектом плану, чол. 789
2. Чисельність промислово-виробничого персоналу з урахуванням додаткового обсягу продукції, чол.. 787
3. Виробіток одного працівника (по продукції за проектом плану), грн./чол. 12826,51
4. Виробіток одного працівника (з урахуванням додаткового обсягу продукції), грн./чол. 14156,4
5. Ріст продуктивності праці, % 110,37
6. Планова чисельність промислово-виробничого персоналу на рік, чол. 733
7. Плановий виробіток одного працівника, грн./чол. 15199,3
8. Плановий ріст продуктивності праці, % 107,3
Виробіток одного працівника (по продукції за проектом плану) = = грн./чол. Виробіток одного працівника (з урахуванням додаткового обсягу продукції) = грн./чол. Ріст продуктивності праці = або 10,37% Плановий виробіток одного працівника = грн./чол. Плановий ріст продуктивності праці = або 7,3% Таблиця 3.10. Розрахунок собівартості товарної продукції та прибутку. Показники Значення показника
1 2
1. Собівартість продукції згідно плану, тис. грн.. 10090,85
2. Собівартість додаткового обсягу продукції (умовно-змінні витрати), тис. грн.. 683,78
3. Економі заробітної плати з відрахуванням на соціальні заходи за рахунок організаційно-технічних заходів, тис. грн.. 140,33
4. Економія матеріальних ресурсів за рахунок організаційно-технічних заході, тис. грн.. 419,25
5. Собівартість товарної продукції, тис. грн. 10215,05
6. витрати на 1 грн. Продукції, грн.: -
6.1. - згідно проекту плану 1
6.2. - товарної 0,94
7. Зниження витрат на 1 грн. Товарної продукції порівняно з проектом плану, % -0,06
8. Прибуток, тис. грн.. 2213,16
9. Рівень рентабельності, % 21,7
Собівартість продукції згідно плану = = тис. грн. Собівартість товарної продукції = = (10090,85+683,78) - (140,33+419,25) =10215,05 тис. грн. Витрати на 1 грн. продукції: - згідно проекту плану = грн. - товарної = 0,94 грн. Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з проектом плану = -0,06 або 6%
Прибуток = 12428,21– 10215,05 = 2213,16 тис. грн. Рівень рентабельності = 21,7% Висновки При виконанні даної роботи ми здійснювали аналіз і розраховували показники господарської діяльності підприємства. При розрахунку другого розділу курсової роботи, визначаючи виробничу потужність, було виявлено наявні резерви, які в подальшому були використані для забезпечення додаткового випуску продукції і забезпечення виконання фактично підписаних угод. Визначили необхідну чисельність робітників для забезпечення додаткового випуску продукції. Також здійснили розрахунок додаткового обсягу матеріалів, який необхідний для забезпечення додаткового випуску продукції, а саме – алюмінієвого прокату, труб, лаку і фарб і пиловловнику. В другому розділі курсової роботи визначено потребу в додатковій чисельності, яка складає (Ч = 12 чоловік. За рахунок впровадження певних організаційно-технічних заходів для забезпечення планового росту продуктивності праці визначили заходи, які забезпечують економію чисельності в кількості 54 чоловік і за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів забезпечили таку кількість. Розробивши план організаційно-технічних заходів, було здійснено розрахунок економії матеріальних ресурсів на вироби 1-4 по їх видах. Це в свою чергу зумовило економію грошових коштів у сумі 419,3 тис. грн. на весь обсяг виробництва. В ході виконання курсової роботи ми також визначили плановий обсяг виробництва і реалізації продукції, планову собівартість додаткового випуску продукції, яка становить 683,78 тис. грн., плановий ріст продуктивності праці склав 107,3%, а зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану було на рівні 4 %. Підприємство отримує прибуток в розмірі 2213,16 тис.грн., а отже працює з рівнем рентабельності 21,7 %. Таким чином, можна зробити висновок про ефективну діяльність підприємства. Список літератури Плоткін, Янушкевич “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві”- Львів, “Світ”-1996. Економічний словник-довідник за редакцією Мочерного, К.-1995. Абрамов, Данюк, Гриценко “Нормування праці”-К.-1995. Конспект лекцій з курсу „Організація виробництва” під редакцією Василенко Ж.А.
