Визначні українські математики
МИХАЙЛО КРАВЧУК (1892—1942)
Однією з яскравих зірок України на терені математики є академік Михайло Кравчук, який народився в с.Човниці на Волині. 1910 р. він вступив на фізико-математичний факультет Київського університету св. Володимира, який закінчив через чотири роки з дипломом І ступеня. Потім — педагогічна діяльність, яка поєднується з науковими пошуками.
1924 р. він блискуче захистив докторську дисертацію «Про квадратичні форми та лінійні перетворення» результати дослідів Михайла Кравчука поінформовано того ж року Міжнародний математичний конгрес у Торонто його працею цікавляться видатні вчені Франції, Італії, Німеччини. Михайлові Кравчуку пропонують продовжити наукову діяльність у США, але вірний син України залишається на рідній землі. У 1929 р. Михайла Кравчука обирають дійсним членом ВУАН. А потім він вісім років плідно працює над розв'язанням складних математичних проблем, одержуючи блискучі результати в галузі алгебри і теорії чисел, теорії аналітичних функцій, теорії ймовірностей, математичній статистиці. Зокрема, в теорії ймовірностей він увів многочлени біноміального розподілу відомі у світовій математиці як многочлени Кравчука. Не втратили й досі актуальності його дослідження з аналітичних функцій, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, зокрема наближені методи їх розв'язув Опубліковано більше 170 наукових праць М.Кравчука. Великий внесок ученого в розвиток української математичної термінології.

СТЕПАН БАНАХ (1892-1945)
За свідченням спеціалістів до видатних математиків XX ст., які працювали на українській землі, слід віднести Стефана (Степана Степановича) Банаха. Уродженець Рахова, він усе своє свідоме життя пов'язував зі Льовом. Тут С.Банах закінчив 1914 р. Політехнічний інститут, тут захистив докторську дисертацію, став професором. Спочатку працював в «альма-матер», а згодом — у Львівському університеті. Світову славу Стефан Банах здобув як один із засновників сучасного функціонального аналізу, що є нині основою математики.
Світове визнання — поряд з Празькою і Гетінгенською — одержала Львівська математична школа, заснована С.Бахом. Тут виховувалася ціла плеяда математиків, які після другої світової війни виїхали за кордон. А Степан Банах до кінця свого життя працював у Львові, очолюючи, як і до війни, фізико-математичний факультет університету. Одна з вулиць Львова носись його ім'я. Польське математичне товариство встановило премію і С.Банаха.

МИКОЛА ЧЕБОТАРЬОВ (1894-1947)
В Одесі розкрився талант ще одного нашого земляка, уродженця Кам'янця-Подільського Миколи Григоровича Чеботарьова. У сімнадцятирічному віці під впливом статті М.Лобачевського «О началах геометрии» майбутній математик написав свою першу працю «Формула геометрії Лобачевського». У 19 К 1916 рр. навчався в Київському університеті. У1916 р. захистив дипломну роботу і був залишений у Київське університеті для підготовки до професорського звання. У 1921—1927 рр. працював в Одеському університеті. З 1927 р. — керівник кафедри алгебри Казанського університету. Після організації при університеті Науково-дослідного інституту математики і механіки — директор цього інституту.
Враховуючи видатні заслуги Миколи Чеботарьова в розвитку математики, зокрема досліджень теорії Галуа і груп Лі, Президія АН СРСР встановила після смерті вченого премію його імені.

МИКОЛА БОГОЛЮБОВ (1909—1993)
Україна по праву може пишатися таким своїм вихованцем, як академік Микола Боголюбов. Народився він у Нижньому Новгороді, але через рік сім'я переїхала в Україну. До 1918 р. жив у Києві. Під час громадянської війни доля закинула родину Боголюбових до с. Велика Круча Полтавської обл., де Микола закінчив семирічку.
Після повернення родини до Києва вивчав самостійно курси вищої математики та фізики.
Тринадцятирічному хлопцеві, з огляду на його здібності, дозволяють відвідувати лекції в Київському університеті, а з 1923 р. його заняттями з математики керує відомий учений Микола Крилов.
У сімнадцять років Микола Боголюбов мав уже такі результати з теорії варіаційного числення, за які йому присудили кандидатський ступінь, а Болонська академія наук (Італія) відзначила спеціальною премією. Докторський ступінь йому присвоїли через два роки без захисту дисертації спеціальним рішенням Пленарного зібрання ВУАН за поданням академіка Дмитра Граве.
У 1928—1973 рр. працював в АН УРСР, 1936—1950 рр. — професор Київського і Московського університетів, а з 1949 р. працював у Математичному інституті ім. Стеклова АН СРСР, одночасно в Об'єднаному інституті ядерних досліджень.
За видатні заслуги в розвитку математики, механіки, теоретичної фізики, академік Микола Боголюбов удостоєний звання двічі Героя Соціалістичної Праці (1969, 1979), лауреата Ленінської (1958) та трьох Державних премій СРСР (1947, 1953, 1984).