Фрукти свіжі
Класифікація фруктів і місця їх вирощування
В основу класифікації фруктів покладена їх будова і природно-кліматичні зони вирощування.
Насіннячкові плоди складаються зі шкірочки, м'якоті, насіннєвої камери і насіння. До плодів цієї групи відносять яблука, груші, айву, горобину, мушмулу, глід.
Кісточкові плоди складаються зі шкірочки, м'якоті і кісточки, в якій міститься насіння. До кісточкових плодів належать сливи, вишні, черешні, абрикоси, персики.
Ягоди поділяють на справжні — утворюються за рахунок зав'язі, складаються зі шкірочки, м'якоті, в якій розміщено насіння (є безнасіннєві ягоди), до яких відносять виноград, смородину, порічки, аґрус, журавлину, чорницю, брусницю; несправжні — складаються з розрослого плодоложа, на якому містяться сухі плодики-сім'янки, це суниці і полуниці; складні — складаються з окремих плодиків, що зрослися між собою — малина, ожина.
Тропічні плоди мають різну будову і об'єднані в групу за природно-кліматичною зоною вирощування: ананаси, банани, манго, фініки, папайя, авокадо, гуява, мангустан, лічжі, сапотіла, пасіфлора, карамбола, анони.
Субтропічні плоди також об'єднані не за будовою, а за природно-кліматичною зоною вирощування: хурма, гранати, фейхоа, інжир. До субтропічних належать і цитрусові плоди, що мають будову багатогніздних ягід, вкритих шкірою, яка складається з двох шарів (альбедо і флаведо). Це мандарини, апельсини, лимони. А також грейпфрути.
Горіхоплідні не відносяться до фруктів. Їх поділяють на несправжні горіхи: волоський, мигдаль, фісташки і справжні: ліщина, фундук.
Кожна група фруктів має багато помологічних, а виноград — ампелографічних сортів. Яблука, груші пізні, айва, абрикоси, персики, сливи і алича крупноплідна, вишні, черешні, виноград поділяють на першу і другу помологічну групи. До першої групи відносять сорти фруктів високої харчової цінності, гарного зовнішнього вигляду, які добре транспортуються і зберігаються. Такі сорти мають вищу цінову вартість.
Області і зони вирощування вітчизняних та імпортних фруктів. Фрукти (до них відносять і ягоди) вирощують в усіх областях України, розподілених між грунтово-кліматичними зонами. Кожна область має свій поділ на зони. Помологічні сорти фруктів, ботанічні сорти овочів, що рекомендовані державною комісією з сортовипробування для окремих областей, називають районованими.
Вишні, сливи, аличу, ягоди (суниці, полуниці, малину) вирощують в усіх кліматичних зонах України; абрикоси, персики, черешні — переважно в південному Степу, Закарпатті і Криму; виноград, смородину, аґрус — більше у південних районах.
Цитрусові плоди в Україні не вирощують. Вони закуповуються за кордоном. Основними виробниками апельсинів є США, Іспанія, Мексика, Італія, Єгипет, Марокко, Ізраїль, Туреччина; мандаринів—Японія, Іспанія, Італія, США, Марокко; лимонів—США, Італія, Туреччина; грейпфрутів — США, Ізраїль, Куба, Кіпр, Мексика.
Волоських горіхів збирають багато в Чернівецькій, Полтавській, Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській областях і в Криму; мигдаль — в Криму; буковий горіх — в Карпатах, Криму; кедрові горіхи — в Російській Фецерації; фісташки — в країнах Середньої Азії, каштан їстівний — в Закарпатті, Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу та інших країнах. Гранати, інжир, хурму, фейхоа вирощують в республіках Закавказзя і Середньої Азії, Краснодарському краї Росії та багатьох країнах субтропіків; фініки — в Ірані, Іраку, Пакистані, країнах арабського Сходу, Іспанії, США; маслини (оливки) — в Іспанії, Італії, Греції, Франції, США, Сирії.
Банани культивують в країнах тропічної Африки, південної Азії, Малайському архіпелазі, Австралії та інших країнах.
Найбільше ананасів вирощується на Гавайських, Азорських островах, філіппінах, в Австралії, Китаї, Мексиці, Бразилії, Кубі, Гвінеї.
Манго культивується в Індії, В'єтнамі, Бразилії, Мексиці, АРЄ, Гвінеї, Китаї, Ірані, Індонезії та інших країнах.
Авокадо росте в США, Мексиці, Центральній і Південній Америці, Індії; папайя (динне дерево) — в Індії, Шрі-Ланці, Південній Африці, Мексиці.
Насіннячкові плоди
До цієї групи відносять яблука, груші, айву, горобину, глід. Забарвлення шкірочки, стан поверхні, форма, маса плоду, будова м'якоті, плодоніжки, чашечки, воронки — характерні ознаки помологічних сортів яблук та інших насіннячкових плодів.
Яблука містять, %: цукрів—8—15, органічних кислот—0,2—1,7, пектинових речовин — 0,5—1,2, дубильних — 0,016—1,0, мінеральних — 0,5; вітаміну С — 4,2—21,1 мг%; є також вітаміни В1, B2 B6, PP, E, каротин.
За навчально-товарознавчою класифікацією помологічні сорти яблук поділяють на ранні (літні), ранньоосінні, осінні, ранньозимові, зимові і пізньозимові. Однак чіткого розподілу сортів яблук на 6 груп немає. Є сорти, які в різних зонах вирощування можуть належати до суміжних груп.
Ранні (літні), ранньоосінні сорти яблук: Папіровка, Мельба, Донешта, Млієвське літнє, Шафран літній, Старк-ерліст та ін. Їх збирають у липні — серпні, коли вони досягають споживної стиглості. Ранні сорти яблук зберігаються в холодильнику 10—12 діб, ранньоосінні — 20—60 діб.
Осінні сорти яблук збирають в першій половині вересня, коли вони ще не досягли споживної стиглості. Їх зберігають 3—4 міс. Найбільш розповсюджені сорти: Подільське, Путівка осіння, Слава переможцям, Канділь синап, Ренет Ландсберзький та ін.
Ранньозимові сорти яблук—Антонівка звичайна, Кальвіль сніговий, Пепінка литовська, Мекінтош, Розмарин білий та ін. — збирають їх в кінці вересня і зберігають 5—6 місяців.
Зимові і пізньозимові сорти яблук найпоширеніші (82% від усіх насаджень). До них належать: Голден делішес, Голдспур делішес, Джонатан, Зоря Поділля, Пепін Лондонський, Ренет Симиренко, Ренет шампанський, Спартан, Старкінг, Таврія, Аврора та ін. Широкого розповсюдження набули сорти яблук американського походження: Ред делішес, Голден делішес — та їх клони і спурові сорти: Велспур, Елоуспур, Голдспур, Старкрімсон та ін. Збирають яблука зимових і пізньозимових сортів в жовтні. Зимові сорти зберігаються 6—7 міс., пізньозимові — 7—8 місяців.
Груші. До складу груш входять ті самі речовини, що і до складу яблук, але вони містять менше кислот (0,1—0,6%), дубильних (0,01—0,21%), пектинових (0,1—0,6%) речовин, вітаміну С (1,8—11,6 мг%), каротину, вітамінів В1, B2, B6. У грушах більше, ніж у яблуках вітаміну В9 — 2—9 мг%, кальцію, фосфору.
За строками достигання груші поділяються на літні, осінні і зимові.
Літні сорти груш — Бере Жифар, Вільямс, Добросіра, Іллінка, Лимонка, Улюблена Клаппа та ін. Збирають їх у липні — серпні в споживній стиглості, зберігають у холодильнику до 20 діб.
Осінні сорти груш — Бере Боск, Бере Гарді, Бере Діль, Бере Лігеля, Десертна, Бере Мліївська, Олександрівка, Добра Луі'за та ін. — збирають у вересні, коли вони ще не досягли споживної стиглості, і зберігають 2—3 місяці.
Зимові сорти груш — Бере Арданпон, Деканка зимова, Жозефіна Мехельнська, Золотиста, Кюре, Пасс-Крассан, Парижанка та ін. — збирають в жовтні у знімальній стиглості та зберігають 4—5 місяців.
Айва містить, %: цукрів — 2,1—8,7, кислот— 0,8—2,5, пектинових речовин — 1,1—2,3; мінеральних елементів (зола) — 0,8; вітаміну С — 23 мг%; вітаміни В1, B2 PP, каротин.
Сорти айви поділяються на осінні і зимові.
Осінні сорти — Ізобільна, Борецький, Отлічниця, Мускатна, Золотиста — збирають у вересні, зберігають до 2 місяців.
Зимові сорти — Благодатна, Кубанська, Янтарна, Грушоподібна — збирають у жовтні, зберігають до 5 місяців.
Горобина звичайна росте у дикому вигляді і культивується.
В плодах горобини міститься, %: цукрів — 5,9—13,9, кислот — до 3,6, дубильних речовин — 0,3—1,3; вітаміну С — 90—200 мг%, а також вітаміни В1, B2, P, Е, В9; мікроелементи: залізо, цинк мідь, магній, марганець.
З горобини можна виготовляти мармелад, пастилу, джем, желе, повидло, кисіль, начинку для пирогів, вареників, мочену продукцію, оцет, замінник чаю.
Горобина чорноплідна (аронія) містить, %: цукрів — 10,8, кислот— 1,3, дубильних речовин—0,9, мінеральних— 1,5, вітаміну С— 15—167 мг%, вітаміни В1, В2 , B9, PP, каротин та ін.
Горобину чорноплідну використовують як і горобину звичайну.
Хвороби і пошкодження насіннячкових плодів. Насіннячкові плоди уражаються мікробіальними (грибними, бактеріальними) і фізіологічними захворюваннями, сільськогосподарськими шкідниками, хімічними речовинами зазнають механічних та метеорологічних пошкодженнь.
Мікробіальні захворювання: плодова гниль, парша, сажовий гриб.
Фізіологічні захворювання: побуріння шкірочки, побуріння м'якоті, підшкіркова плямистість, джонатанова плямистість, спухнення, скловидність, мокрий опік, водянисте розкладання м'якоті, зів'ялість, підморожування, перестигання фруктів — виникають внаслідок порушеннь умов зберігання, транспортування, які призводять до функціональних розладів.
Пошкодження сільськогосподарськими шкідниками: плодовою плодожеркою, садовим довгоносиком (яблуневим цвітоїдом, козаркою), щитовкою.
Механічні пошкодження: натиски, проколи шкірочки, забиті місця від ударів, потертості тощо, а також метеорологічні пошкодження: градобоїни, опіки від сонячного випромінювання.
Пошкодження хімічними речовинами: білі плями, "сітка", тріщини — є наслідком обробки дерев пестицидами.
Показники і градація якості насіннячкових плодів. Насіннячкові плоди повинні відповідати показникам і нормам, зазначеним у стандартах.
Яблука ранніх строків достигання (заготовляються, закуповуються, відвантажуються до 1 вересня) поділяються на два товарні сорти — 1-й і 2-й.
Яблука пізніх строків достигання поділяються на чотири товарні сорти — вищий, 1-й, 2-й, 3-й.
Товарний сорт яблук визначають за показниками: зовнішній вигляд (форма, забарвлення, наявність плодоніжки тощо), розмір у найбільшому поперечному діаметрі (стиглість знімальна, споживна, технічна), захворювання і пошкодження.
Груші ранніх строків достигання залежно від якості (визначається за тими показниками, що і яблука) поділяють на 1-й, 2-й сорти; груші пізніх строків достигання — на вищий, 1-й, 2-й і 3-й сорти.
Айву за аналогічними показниками якості поділяють на 1-й і 2-й сорти.
Яблука, груші, айву поділяють на дві помологічні групи: 1 і 2. Найкращі помологічні сорти, перелік яких зазначений в додатках до стандартів, відносять до 1 групи.