Методичні вказівки для виконання практичних робіт з курсу “Менеджмент” студентами спеціальності 7.050100 “Економіка підприємства” / Кузнецова Т.О., Король Б.О. – Рівне: УДУВГП, 2004 – 31 с.
Упорядники: Кузнецова Т.О., доцент кафедри менеджменту
Король Б.О., асистент кафедри менеджменту
Відповідальний за випуск: завідувач кафедрою менеджменту,
д.т.н., професор Кожушко Л.Ф.

ЗМІСТ
Вступ 3
Дослідження трудової діяльності менеджерів з допомогою фотографії робочого часу 4
Розробка організаційної структури управління підприємством 9
Застосування комбінованих систем для оплати праці 17
Системи погодинної оплати з відрядним приробітком при перевиконанні встановленої норми виробітку 22
Методи прийняття управлінських рішень 23
Оцінка конкурентоспроможності продукції 26
Список рекомендованої літератури 31
ВСТУП
Ринкові підходи до розвитку національної економіки починають набувати масового характеру на вітчизняних підприємствах. Це викликано реалізацією стратегії розвитку народногосподарського комплексу України, яка базується на основних положеннях, задекларованих вищим керівництвом країни. У зв’язку з цим, кардинально змінюються підходи до управління всіма суб’єктами господарювання. Насамперед, це пов’язано з різними принципами, на яких базувалося управління в адміністративно-командній системі та за умов ринкових відносин.
Оскільки ринкові підходи до управління почали застосовуватись відносно недавно, то у країні бракує потужного кадрового потенціалу, який міг би реалізовувати цей процес та забезпечити ефективне функціонування будь-якого суб’єкта національної економіки. У зв’язку з, цим постає необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців, які володіли б навичками менеджменту і могли б ефективно використовувати механізми ринкової економіки, що є необхідним для успішного функціонування на ринку.
Набуття практичних знань у галузі менеджменту дасть змогу майбутнім спеціалістам напрямку “Економіка підприємства” впевнено себе почувати за умов ринку й ефективно організовувати управлінський процес з використанням основних засад сучасного управління.
Методичні вказівки складені на основі робочої програми з курсу “Менеджмент” для студентів спеціальності “Економіка підприємства”.
У методичних вказівках наведено різнотипні практичні задачі, які дозволяють активізувати навчальний процес та забезпечити ефективне засвоєння матеріалу студентами і створить сприятливі умови для набуття студентами необхідних знань та навичок.
1. ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ З ДОПОМОГОЮ ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО ЧАСУ
Мета роботи: вивчення трудових процесів менеджерів різних рівнів управління і розробка рекомендацій з вдосконалення функціональних обов’язків управлінців.
Зміст роботи
1. Вивчення витрат і втрат робочого часу менеджером відповідного рівня на основі наведених спостережних листів фотографії робочого часу (ФРЧ) (табл. 1.1, табл. 1.2, табл. 1.3).
2. Обробка результатів ФРЧ.
2.1. Визначення тривалості кожної категорії робочого часу.
2.2. Присвоєння кожному виду робочого часу певного індексу (за прийнятою індексацією).
2.3. Зведення однойменних витрат і втрат часу, яке полягає в групуванні індексів і визначенні сумарної тривалості кожної категорії робочого часу (результати зведення представляються в табл. 1.4).
2.4. Визначення питомої ваги кожної категорії витрат і втрат робочого часу.
3. Висновки про використання робочого часу менеджером. Розробка рекомендацій зі зменшення витрат і втрат робочого часу менеджером відповідного рівня.
Порядок виконання роботи
1. Викладач коротко пояснює студентам особливості вивчення робочого часу методом ФРЧ.
2. Кожен студент отримує індивідуальне завдання: спостережні лист ФРЧ менеджера відповідного рівня (табл. 1.1, 1.2, 1.3) згідно з отриманим варіантом. Спостережних листів повинно бути мінімум 3, що дозволить досліджувати використання робочого часу менеджером низової, середньої та вищої ланок управління (наприклад, майстра, начальника цеху та віце-президента з питань виробництва).
3. Студент визначає тривалість кожної категорії витрат і втрат часу, присвоює кожному виду певний індекс (підготовчо-заключний – ПЗ; оперативний – ОП; час на обслуговування робочого місця – ОРМ; перерви на відпочинок і особисті потреби – ПВ; втрати часу з організаційно-технічних причин – ВОТП; втрати часу через порушення технологічної і трудової дисципліни – ВПД тощо). Так заповнюються табл. 1.1, 1.2, 1.3.
4. Зведення однойменних затрат і втрат часу менеджером відповідного рівня оформляється у вигляді табл. 1.4. Студент групує індекси і визначає сумарну тривалість кожної категорії витрат часу.
Таблиця 1.1
Спостережний лист ФРЧ віце-президента з виробництва
№ з\п
Що спостерігалось
Поточний час, год.хв.
Тривалість, хв.
Індекс

1
2
3
4
5

1
Початок робочого дня
Прийшов на роботу
900
902



2
Ознайомлення з кореспонденцією
915+N



3
Розпорядження про передачу інформації в основні цехи, планово-виробничий та диспетчерський відділи
931+0,5N



4
Узгодження питань з іншими віце-президентами (з економіки, технічного розвитку. маркетингу, в телефонних розмовах)
944+N



5
Узгодження питань з постачальниками-посередниками про забезпечення робочого дня комплектуванням (деталями, вузлами тощо)
956+N



6
Підготовка наради з виробничих питань з начальниками основних цехів із залученням керівників і провідних спеціалістів планово-виробничого і диспетчерського відділів, а також головного технолога, головного конструктора і начальника транспортного цеху
1000+0,5N



7
Проведення виробничої наради у вищеперерахованому складі
1032+N



8
Підготовка наказів, розпоряджень, інструкцій та іншої документації за результатами наради з секретарем, референтом, спеціалістами
1047+0,5N



9
Вивчення інформації про хід виробництва на початок робочого дня
1059+N



10
Прийняття рішень із забезпечення ритмічного і якісного виробничого процесу (усунення відхилень, ліквідація проблем постачання)
1111+0,5N



Продовження таблиці 1.1
1
2
3
4
5

11
Розгляд і уточнення списків працівників підрозділів і служб на преміювання за минулий місяць
1120+0,5N



12
Відвідування президента з метою уточнення виробничих проблем
1140+N



13
Телефонні розмови на виробничі теми
1200+0,5N



14
Творча робота (обдумування стратегії розвитку виробництва, можливості залучення інвестора, вирішення проблем вдосконалення організації виробництва, тощо)
1230+N



15
Прийом кваліфікованих інженерів і робітників для отримання їх пропозицій з вдосконалення виробничого процесу
1255+N



16
Ознайомлення з інформацією про результати виробничої діяльності в першій половині дня
1300+0,5N



17
Обідня перерва
1400



18
Нарада у президента з питань нової емісії акцій та залучення вітчизняних і іноземних інвесторів
1435



19
Зустріч з підприємцями, представниками іноземних фірм і посередницьких структур з метою пошуку кращих варіантів забезпечення виробництва, запровадження технології випуску нових виробів
1505+0,5N



20
Підписання договорів з іншими підприємствами, посередницькими і фінансовими структурами тощо, пов’язаних з вдосконаленням виробничого процесу
1524+0,5N



21
Ознайомлення з інформацією про хід виробництва
1540+0,5N



22
Обхід цехів, виробничих дільниць та інших служб, які йому підпорядковуються
1635+N



23
Телефонні розмови з іншими віце-президентами, керівниками служб з метою усунення недоліків тощо
1644+0,5N



24
Контакти з органами місцевої влади
1726+N



25
Прийом представників екологічної служби, санепідемстанції
1735+N



26
Перевірка протікання процесу виготовлення виробів (ритмічність, темп)
1745+0,5N



27
Прийняття рішення з вдосконалення виробничого процесу за підсумками робочого дня
1758+0,5N



28
Підведення підсумків через селектор з президентом та іншими віце-президентами
1810+0,5N




Таблиця 1.2
Спостережний лист ФРЧ начальника механічного цеху
№ з/п
Що спостерігалось
Поточний час, год.хв.
Тривалість, хв.
Індекс

1
2
3
4
5

1
Початок робочого дня
Прихід на роботу
900
907



2
Обхід цеху
952+N



3
Ознайомлення з кореспонденцією
1012+0,5N



4
Підготовка наради з виробничих питань з начальниками дільниць і майстрами
1017+0,5N



5
Проведення виробничої наради у вищеперерахованому складі
1102+N



6
Проведення атестацій робітників цеху
1215+N



7
Телефонні розмови на виробничі теми
1228+0,5N



8
Ознайомлення з інформацією про результати діяльності цеху в першій половині дня
1300+0,5N



9
Обідня перерва
1405



10
Нарада у технічного директора з питань вдосконалення організації виробничого процесу
1447



11
Прийом робітників цеху і вирішення конфліктних ситуацій
1530+N



12
Телефонна розмова з технічним директором з питань доставки матеріалів
1534+0,5N



13
Обхід цеху з представниками органів техналяду
1603+N



14
Робота з документами, літературою і т. ін.
1632+N



15
Телефонні розмови
1646+0,5N



16
Обхід цеху. Перевірка протікання процесу механічної обробки виробів
1730+N



17
Оформлення документації про техніко-економічну діяльність цеху
1745+N



18
Складання плану роботи на наступний день
1805+0,5N



Таблиця 1.3
Спостережний лист ФРЧ майстрів механічному цеху
№ з\п
Що спостерігалось
Поточний час, год.хв.
Тривалість, хв.
Індекс

1
2
3
4
5

1
Початок робочого дня
Прихід на роботу
900
901



2
Обхід робочих місць. Перевірка приходу робітників цеху
910+N



3
Видача завдань для виконання, інструментів і матеріалів робітникам цеху
932+0,5N



4
Оформлення документації з прийому матеріалів і литва
957+0,5N



5
Нарада в начальника цеху з виробничих питань
1045+N



Продовження таблиці 1.3
1
2
3
4
5

6
Обхід робочих місць. Перевірка виконання операцій робітниками
1124+N



7
Телефонна розмова з начальником цеху з питань отримання нових токарних верстатів
1129+0,5N



8
Підготовка і підписання документів про відправлення готової продукції на склад
1154+0,5N



9
Обхід робочих місць
1216+N



10
Оперативне вирішення питань про ремонт свердлильного верстата
1237+0,5N



11
Обхід робочих місць. Ознайомлення з виконанням завдань робітниками в першій половині дня
1255+N



12
Обідня перерва
1402



13
Обхід робочих місць
1421



14
Вивчення конструкторської документації на виготовлення нових виробів
1454+N



15
Телефонна розмова з начальником цеху з питань освоєння виробництва нових виробів
1501+0,5N



16
Оформлення документів про отримання додаткових комплектів спецодягу
1523+0,5N



17
Обхід робочих місць
1545+N



18
Розгляд і уточнення списку робітників на преміювання за минулий місяць
1603+0,5N



19
Формування списку робітників, що претендують на підвищення кваліфікаційного розряду
1624+0,5N



20
Телефонні розмови
1632+0,5N



21
Обхід робочих місць. Спостереження за виконанням робітниками операцій
1658+N



22
Оформлення документації (виписка нарядів, актів прийому і здачі тощо)
1721+N



23
Обхід робочих місць, прийом інструментів і обладнання
1756+N



24
Підписання документів про відправлення готової продукції на склад
1812+0,5N



Таблиця 1.4
Зведення витрат і втрат робочого часу менеджером відповідного рівня
№ з/п
Категорії робочого часу
Величина витрат і втрат робочого часу



Віце-президент з питань виробництва
Начальник механічного цеху
Майстер у механічному цеху



хв.
%
хв.
%
хв.
%

1
2
3
4
5
6
7
8

1.
ПЗ







2.
ОП







3.
ОРМ







4.
ПВ







5.
ВОТП







6.
ВПД







5. Питома вага кожної категорії витрат (втрат) робочого часу визначається за формулою:
(1.1)
де Ткат – тривалість певної категорії витрат (втрат) робочого часу, хв.;Тр.д. – тривалість робочого дня, хв.
6. Після заповнення таблиць 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 студент робить висновки про використання робочого часу менеджером відповідного рівня. Заходи зі зменшення витрат і втрат робочого часу здійснюються за такими напрямками:
покращення організації управлінської праці;
підвищення технічного рівня управління;
покращення управлінської праці, психологічного клімату в колективі тощо;
підвищення рівня технічної оснащеності управлінських робочих місць;
комп’ютеризація управлінських процесів;
вдосконалення документообігу;
покрашення інформаційних процесів;
вдосконалення структури управління;
перерозподіл функціональних обов’язків;
вдосконалення системи прийняття управлінських рішень.
2. РОЗРОБКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Підприємство середніх розмірів має діяти у галузі машинобудівної індустрії. Випускається три види товарів: А, В, С. Для створення підприємства необхідно розрахувати потрібну кількість працівників на основі вихідних даних: ІТП, службовців, МОП, основних і допоміжних робітників. Тоді на базі розрахованої кількості працівників і переліку основних функцій (див. табл. 2.2) побудувати органіграму управління на машинобудівному підприємстві.
Вихідні дані
Студент вибирає вихідні дані, беручи за основу свій порядковий номер у списку групи.
Трудомісткість одиниці продукції на і-ій групі устаткування.
Таблиця 2.1
Трудомісткість виготовлення продукції за видами обробки
№ з/п
Вид обробки
Трудомісткість одиниці продукції, верстато-год./шт., tід



Товар А
Товар В
Товар С

1.
Токарна
8 – N/10
10
6

2.
Фрезерна
4 + N/2
0
1 + N/5

3.
Свердлильна
1 + N/2
2 + N/3
5 + N/10

Планова програма випуску товарів А, В, С за рік (шт.):
Na = 4000 + N(200;
Nb = 5000 + N(300;
Nc = 9000 + N(150.
Плановий ефективний фонд часу робітника за рік (год.):
Фр = 1500.
Коефіцієнт виконання норм виробітку робітника за видами робіт:
токарів – = 1,2;
фрезерувальників – = 1,1;
свердлильників – = 1,05.
Кількість верстатів ремонтної бази – qр = 7 верстатів.
Плановий ефективний фонд часу одиниці обладнання за рік – Феф = 2000 год.
Кількість змін роботи – S = 1 зміна.
Коефіцієнт завантаження устаткування: ремонтної бази – Кзрб = 0,6; заточного відділення – Кзт = 0,6.
Коефіцієнт виконання норм: верстатниками ремонтної бази Квнр = 1,1; заточниками – Квнз = 1,1.
Перелік основних функцій підрозділів машинобудівного підприємства.
Таблиця 2.2
Перелік основних функцій для формування майбутніх підрозділів апарату управління
№ з/п
Основні функції підрозділів
Відповідальний підрозділ

1
2
3

1.
Процес економічного планування


2.
Фінансово-кредитна діяльність


3.
Організація, оплата і стимулювання праці


4.
Розробка економічної стратегії розвитку


5.
Впровадження прогресивних економічних ідей


6.
Бухгалтерський облік


7.
Технічна підготовка виробничо-господарської діяльності


8.
Науково-дослідна діяльність


9.
Допоміжне виробництво (забезпечення матеріалами, комплектуючими тощо)


10.
Керівництво основним виробництвом


11.
Надання послуг


12.
Діяльність з обслуговування клієнтів


13.
Керівництво маркетинговими дослідженнями


14.
Оцінка конкурентоспроможності продукції


15.
Оцінка конкурентів


16.
Рекламна діяльність


17.
Постачання


18.
Збут


19.
Процес найму і звільнення працівників


20.
Підвищення кваліфікації і перепідготовка кадрів


21.
Робота зі статистичною звітністю


22.
Економічний аналіз стану діяльності підприємства


23.
Проведення внутрішнього аудиту


24.
Управління ремонтним господарством


25.
Забезпечення допоміжним і різальним інструментом


Ступінь уніфікації виробів (однотипність операцій при виготовленні товарів)
Таблиця 2.3
№ варіанту
Процент уніфікованих операцій при виготовленні виробів
Оригінальні вироби

1
2
3

1.
10% (А, В)
С

2.
15% (А, В)
С

3.
20% (А, В, С)
–

4.
25% (В, С)
А

5.
–
А, В, С

6.
30% (А, В, С)
–

7.
–
А, В, С

8.
50% (А, В)
С

9.
10% (В, С)
А

10.
15% (В, С)
А

11.
20% (А, С)
В

12.
30% (А, С)
В

Продовження таблиці 2.3
1
2
3

13.
10% (А, В, С)
–

14.
15% (А, В, С)
–

15.
5% (А, С)
В

16.
15% (А, С)
В

17.
5% (А, С)
В

18.
60% (А, В)
С

19.
40% (А, С)
В

20.
30% (А, С)
В

21.
10% (А, В)
С

22.
15% (А, В)
С

23.
20% (А, В, С)
–

24.
25% (В, С)
А

25.
–
А, В, С

Порядок виконання роботи
Визначення складу основних робітників:
, (2.1)
де Nj – планова програма випуску j-го виробу за рік, шт.; Квні – коефіцієнт виконання норм виробітку на і-ій групі устаткування; п – номенклатура продукції.
З метою визначення чисельності робітників і-ої професії, які займатимуться виготовленням лише j-им видом продукції, формулу для визначення складу основних робітників слід переписати у такому вигляді (кількість заокруглюється до більшого цілого числа):
(2.2)
Крім того, слід передбачити, скільки з цих робітників будуть виконувати уніфіковані операції, а які робітники займуться оригінальними:
; (2.3)
, (2.4)
де () – чисельність робітників і-ої професії, які займатимуться уніфікованими (оригінальними) операціями при виготовленні j-го виду продукції, чол.; – процент уніфікованих операцій при виготовленні виробів, виражений у частках від одиниці.
Після розрахунку кількості основних робітників усіх категорій розрахунки варто звести у таблицю (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Розподіл працівників при виготовленні оригінальних і уніфікованих виробів
№ з/п
Професії
Чисельність працівників, чол.



Товар А
Товар В
Товар С
Всього



уніф.
ориг.
уніф.
ориг.
уніф.
ориг.
уніф.
ориг.

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

1.
Токарі









2.
Фрезеру-вальники









3.
Сверд-лильники









Всього



Визначення чисельності допоміжних робітників:
Верстатники з ремонту обладнання:
. (2.5)
Кількість слюсарів з ремонту обладнання:
.
Кількість заточників (розраховується аналогічно, як і чисельність верстатників з ремонту обладнання):
. (2.6)
Кількість наладників:
Чнал = 12 чол.
Кількість чергових слюсарів-ремонтників:
Ччср = 2 чол.
Кількість електромонтерів:
Чем = 2 чол.
Кількість слюсарів-трубопровідників:
Чст = 1 чол.
Кількість змащувальників:
Чзм = 1 чол.
Кількість прибиральників:
Чпр = 1 чол.
Кількість робітників-контролерів:
Чконтр =, (2.7)
де Чосн – кількість основних робітників; Чдоп – кількість допоміжних робітників (розрахованих вище).
Кількість робітників з доставки інструменту і пристосувань:
Чрдіп =. (2.8)
Визначення складу ІТП.
Кількість ІТП визначається з розрахунку 10 – 15% від загальної суми всіх основних і допоміжних робітників цеху з урахуванням робітників-контролерів і робітників з доставки інструменту і пристосувань.
4) Визначення ступеня централізації (децентралізації) підрозділів.
Предметна спеціалізація визначає децентралізований тип управління (в цеху виготовляється один вид продукції). В свою чергу, технологічна спеціалізація визначає централізований тип управління (цех токарної обробки, дільниця фрезерної і дільниця свердлильної обробки тощо). Уніфікація виробів означає, що відбувається спеціалізація виробничих підрозділів за технологічним принципом (централізація). Чим вищий ступінь оригінальності виробів, тим більше організаційна структура управління тяжіє до децентралізації.
Слід враховувати також ступінь складності виготовлення товарів. Якщо використовується нескладний процес, то цехи можуть мати предметну спеціалізацію навіть за великої номенклатури виготовлюваних виробів.
5) Побудова органіграми управління.
Отже, з врахуванням перелічених функцій (табл. 2.2) перший рівень управління підприємством приблизно матиме такий вигляд:
Рис. 2.1. Організаційна структура управління (інституційний рівень управління).
Після цього необхідно розробити оргструктуру нижчих рівнів. Для цього, як уже говорилося вище, слід врахувати відсоток уніфікації товарів.
За умови, що серед товарів є хоча б один повністю оригінальний виріб, створюється цех, який займатиметься виготовленням лише цього виду продукції (з децентралізованою структурою управління). Коли ж всі три вироби є повністю оригінальними, тоді створюються три децентралізовані цехи (рис. 2.2). Якщо два (всі три) товари мають уніфіковані операції, тоді створюється централізована структура цеху, в кому виготовлятимуться ці два (всі три) види продукції (рис. 2.3).

Рис. 2.2. Організаційна структура управління цехом за умов децентралізації.
Рис. 2.3. Організаційна структура управління цехом за умов централізації.
3. ЗАСТОСУВАННЯ КОМБІНОВАНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
До комбінованих систем оплати праці належать ті системи, які інтегрують в собі елементи почасової і відрядної платні. Системи переходу від почасової до відрядної використовують при досягненні визначеного рівня продуктивності ( нормативного коефіцієнта виконання норм виробітку (Кн). Заробіток (З) нараховується за такими формулами:
Зп = Сп Тф при Тн < Кн Тф (3.1)
Зв = Св Тн = Св Нч N при Тн ( Кн Тф, (3.2)
де Тф і Тн ( відповідно фактичний час роботи і нормативна трудомісткість виконаної роботи; Сп і Св ( відповідно почасова і відрядна тарифні ставки (Св > Сп); Нч ( норма часу на виконання одиниці роботи; N ( фактичний обсяг виконаної роботи (норма виробітку).
Нормативний коефіцієнт виконання норм виробітку розраховують за формулою:
. (3.3)
В свою чергу, фактичний коефіцієнт виконання норм виробітку можна обчислити так:
. (3.4)
Такі системи варто застосовувати при відсутності постійних організаційно-технічних умов для досягнення нормативного Кн: Кн = 1 (система Гантта); Кн = 0,75 (система Аткінсона); Кн = 0,67 (система Емерсона).
Одна зі систем оплати праці, яка інтегрує в собі елементи почасової і відрядної оплати праці, є система Барта. Цю систему варто використовувати за таких умов: а) немає можливості пронормувати обсяг виконаної роботи працівником; б) є потреба збільшити продуктивність праці; в) немає можливості рівномірно завантажити працівника роботою; г) підвищення продуктивності не призводить до збільшення браку. Заробіток за Бартом розраховують за формулою:
, (3.5)
де С – тарифна ставка за одиницю часу.
Задача 3.1
Побудувати графічно залежність між обсягом виконаної роботи (коефіцієнтом виконання норм виробітку) і рівнем заробітку за умови використання системи оплати праці Барта.
Таблиця 3.1
Вихідні дані
№ п/п
Показник
Умовні позна-чення
Одиниці виміру
Значення показника

1
2
3
4
5

1.
Годинна тарифна ставка
С
грн./год.
2 + 0,2N

2.
Норма часу на виконання одиниці роботи
Нч
год./шт.
0,5

3.
Фактичний час роботи
Тф
год.
8

Розв’язування
Побудуємо залежність заробітку від норми виробітку і фактичного коефіцієнта виконання норм виробітку (рис. 3.1):
N
Тн
К
ЗБ

0
0
0
0

2
1
0,125
5,66

4
2
0,25
8

8
4
0,5
11,31

16
8
1
16

32
16
2
22,63


Рис. 3.1. Графічна залежність рівня заробітку за Бартом від норми виробітку (коефіцієнта виконання норм виробітку)
Задача 3.2
Розрахувати нормативний коефіцієнт виконання норм виробітку і розрахувати (з нанесенням на графік) рівні заробітку для таких норм виробітку: N1 = 10 шт./зміну; N2 = 15 шт./зміну; N3 = 20 шт./зміну за умови використання системи переходу від почасової до відрядної оплати праці.
Таблиця 3.2
Вихідні дані
№ з/п
Показник
Умовні позначення
Одиниці виміру
Значення показника

1
2
3
4
5

1.
Годинна тарифна ставка
Сп
грн./год.
0,8 + 0,05N

2.
Відрядна тарифна ставка
Св
грн./год.
1,0 + 0,05N

3.
Норма часу на виконання одиниці роботи
Нч
год./шт.
0,5

4.
Фактичний час роботи
Тф
год.
8

Розв’язування
нормативний коефіцієнт виконання норм виробітку:
.
рівні заробітків при різних значеннях норм виробітку:
а) для норми виробітку N1 = 10 шт./зміну:
.
Оскільки К1 < Кн, то заробіток – почасовий.
грн.
б) для норми виробітку N2 = 15 шт./зміну:
.
Оскільки К2 ( Кн, то оплата праці – відрядна.
грн.
в) для норми виробітку N3 = 20 шт./зміну:
.
Оскільки К3 ( Кн, то оплата праці – відрядна.
грн.
На графіку (рис. 3.2) можна відкласти пряму, яка показуватиме рівень почасової заробітної плати (числове значення – 6,4 грн.). Після цього необхідно відкласти ще одну пряму, яка показуватиме зростання рівня відрядної заробітної плати в залежності від фактичного коефіцієнта виконання норм виробітку, або в залежності від норми виробітку (формула 3.2). Прямі перетнуться у точці, де К = Кн.
Рис. 3.2. Графічна залежність між рівнем коефіцієнтом виконання норм виробітку і рівнем заробітку
Задача 3.3
Використовуючи дані задачі 3.2, показати графічно “мертву зону” за умови, що співвідношення між почасовою і відрядною тарифними ставками залишається без змін, а робітнику повідомили, що при досягненні коефіцієнта норм виробітку у 60% і більше (К = 0,6) йому платитимуть за відрядними розцінками.
Розв’язування
Розрахуємо нормативний час виконаної роботи при К = 0,6 (за формулою 3.4):
; Тн = 4,8 год.;
норма виробітку при цьому N = = 4,8/0,5 = 9,6 шт.
Тепер слід обчислити відрядну заробітну плату для Тн = 4,8 год. (формула 3.2):
Зв = 4,8 ( 1,0 = 4,8 грн.;
при почасовій формі зарплати робітник отримає: Зп = 6,4 грн.
Розрахуємо рівні заробітної плати при досягненні нормативного коефіцієнта виконання норм виробітку (К = Кн = = 0,8):
Зп = 0,8 ( 8 = 6,4 грн.;
Зв = Св ( Тн = Св ( К ( Тф = 1,0 ( 0,8 ( 8 = 6,4 грн.;
нормативна трудомісткість виконаної роботи Тн = К ( Тф = 0,8 ( 8 = 6,4 год.;
норма виробітку при цьому N = = 6,4/0,5 = 12,8 шт.
4. Відобразимо графічно систему переходу від почасової до відрядної заробітної плати, взявши за основу рис. 3.2, але при цьому робітнику платити за відрядними розцінками, починаючи з норми виробітку в 9,6 шт. і більше, або при К ( 0,6 (див. рис. 3.3).
Рис. 3.3. Графічне відображення можливої невідповідності між виданим завданням робітникові (фактичний коефіцієнт виконання норм) і співвідношенням між відрядною і почасовою тарифними ставками (нормативний коефіцієнт виконання норм).
Отже, для норми виробітку в межах від 9,6 шт. до 12,8 шт. за зміну (К = 0,6…0,8) робітнику вигідно виготовляти менше, оскільки нарахування зарплати почасово є вищим, або виникає при цьому т.зв. “мертва зона” з дестимулюючим ефектом.
4. СИСТЕМИ ПОГОДИННОЇ ОПЛАТИ З ВІДРЯДНИМ ПРИРОБІТКОМ ПРИ ПЕРЕВИКОНАННІ ВСТАНОВЛЕНОЇ НОРМИ ВИРОБІТКУ
Серед них найпоширенішими є системи Хелсі і Роуена. Заробіток визначається за формулами:
при системі Хелсі:
Зп = С Тф, якщо Тн < Тф; (4.1)
Зп–в = С Тф + (0,33 … 0,5) С (Тн – Тф), якщо Тн ( Тф; (4.2)
при системі Роуена:
Зп = С Тф, якщо Тн < Тф; (4.3)
Зп–в = С Тф (2 – Тф/Тн), якщо Тн ( Тф; (4.4)
де С – тарифна ставка.
Задача 4
Побудувати графічно залежність між обсягом виконаної роботи (коефіцієнтом виконання норм виробітку) і рівнем заробітку за умови використання системи оплати праці Хелсі і Роуена. Розрахувати аналітично межі для норм виробітку (при перевиконанні встановленої норми), коли вигідніше використовувати систему оплати Роуена.
Таблиця 4.2
Вихідні дані
№ з/п
Показник
Умовні позначення
Одиниці виміру
Значення показника

1
2
3
4
5

1.
Годинна тарифна ставка
С
грн./год.
1 + 0,1N

2.
Норма часу на виконання одиниці роботи
Нч
год./шт.
0,5

3.
Фактичний час роботи
Тф
год.
8


Розв’язування
Побудуємо залежність заробітку від норми виробітку і фактичного коефіцієнта виконання норм виробітку (за формулами 4.1(4.4):

N
Тн
Зарплата за Хелсі
Зарплата за Роуеном

0
0
8
8

4
2
8
8

16
8
8
8

20
10
9
9,6

24
12
10
10,67

28
14
11
11,43

32
16
12
12

36
18
13
12,44


Рис. 4.1. Залежність між нормою виробітку (фактичним коефіцієнтом виконання норм виробітку) і рівнями зарплати за Роуеном і Хелсі

5. МЕТОДИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Приватна агрофірма “Світле майбутнє” планує розширити сегмент ринку, здійснюючи вантажні перевезення. Розглядаються 3 проекти використання різних видів вантажного транспорту (умовно: проект 1; проект 2; проект 3).
У перспективі для кожного з проектів можливі наступні сценарії розвитку, ймовірність здійснення яких оцінено експертами так:
збільшення купівельної спроможності споживачів при певному рості конкуренції (сценарій 1); ймовірність здійснення р1 = 0,5;
незмінна купівельна спроможність населення і зростання конкуренції на ринку (сценарій 2); ймовірність здійснення р2 = 0,3;
зниження купівельної спроможності внаслідок росту інфляції при незмінній конкуренції (сценарій 3); ймовірність здійснення р3 = 0,2.
За кожним проектом у відповідності зі сценаріями (за інших рівних умов) менеджери-економісти підприємства підрахували прибуток (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
Назви проектів
Прибутки за сценаріями, тис. грн.


сценарій 1
сценарій 2
сценарій 3

проект 1
126+10N
154+21N
118+15N

проект 2
134+6N
129+25N
146+9N

проект 3
140+14N
126+11N
158+13N


Використовуючи запропоновані нижче критерії вибору стратегій, аналітичним способом визначте, який проект доцільно обрати фірмі “Світле майбутнє” в залежності від обраного критерію.
1. Критерій недостатнього обґрунтування Лапласа (використовується за умов, коли невідомим є розподіл ймовірностей, ( за кожним з проектів із трьох сценаріїв прибутку визначаються середні значення; пріоритетним є проект, який забезпечує найбільше середнє значення прибутку).
2. Критерій спекулятивного результату (за кожним із проектів вибирається максимальний прибуток; пріоритетним є проект, який забезпечує найбільше значення прибутку).
3. Максимінний критерій Вальда (за кожним проектом із трьох сценаріїв прибутку обирається мінімальне значення; пріоритету набирає проект, що забезпечує найбільше з мінімальних значень прибутку).
4. Мінімаксний критерій Севіджа (розраховуються відносні втрати за кожним сценарієм, як різниця між максимальним значенням прибутку і значенням прибутку за кожним проектом даного сценарію. Після цього вибирають найбільші втрати за кожним проектом; пріоритетним є проект з мінімальними втратами).
5. Критерій узагальненого максиміну (песимізму ( оптимізму) Гурвіца (використовується, якщо потрібно зупинитися між лінією поведінки з розрахунку на гірше і лінією поведінки з розрахунку на краще. У цьому випадку перевага надається і-му варіанту проекту, для якого максимальним є показник G. Для і-го проекту необхідно розрахувати окремо показник Gі, що визначається виразом:

де k ( коефіцієнт, що розглядається як показник оптимізму (0 ( k ( 1); при k = 0 маємо лінію поведінки з розрахунку на краще, при k = 1 ( з розрахунку на гірше; аij ( прибуток, відповідний і-му проекту за j-го сценарію.
6. Критерій математичного сподівання (сумуються всі добутки значень прибутку на відповідні ймовірності появи певного сценарію; пріоритетним є проект, де показник прибутку буде найвищим).
7. Критерій дисперсії або середньоквадратичного відхилення (дисперсія випадкової величини прибутку для кожного з проектів розраховується шляхом сумування добутків квадратів відхилення кожного зі значень прибутку від математичного сподівання даного проекту на відповідне значення ймовірності; середньоквадратичне відхилення рівне кореню квадратному з дисперсії; оптимальним буде проект з мінімальним значенням дисперсії випадкової величини прибутку).
8. Критерій коефіцієнта варіації (розраховується шляхом ділення значення середньоквадратичного відхилення за кожним з проектів на відповідне значення математичного сподівання).
Методичні рекомендації для розв’язування задачі
Здійснюється вибір проекту за кожним із запропонованих критеріїв. Потім можна обрати той проект, який найчастіше був пріоритетним при використанні всіх критеріїв (при використанні критерію Гурвіца окремо визначити оптимальний проект за k = 0, k = 0,5 і k = 1). В разі, коли кількість разів пріоритетності і-го проекту є однаковою, остаточний вибір проекту здійснюється експертним шляхом, виходячи з важливості того чи іншого критерію для опитуваного з подальшим обґрунтуванням вибору.
6. ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Кількісну оцінку рівня конкурентоспроможності роблять за допомогою системи показників: одиничних, групових та інтегрального.
Спочатку визначають одиничні показники за кожним параметром. Якщо споживачеві вигідним є збільшення величини і-го параметра, то шукають відсоткове відношення величини даного параметра оцінюваного виробу до величини того самого параметра базового виробу:
(6.1)
Якщо ж споживачеві вигідне зменшення величини і-го параметра, тоді навпаки, шукають відсоткове відношення величини даного параметра базового виробу до величини того самого параметра оцінюваного виробу:
(6.2)
Паралельно визначають коефіцієнти вагомості кожного параметра (Vі).
Далі розраховують групові показники.
для технічних параметрів – індекс якості:
(6.3)
для економічних параметрів – індекс ціни споживання:
. (6.4)
Інтегральний показник конкурентоспроможності:
(6.5)
Якщо Кінт < 1, то аналізований товар поступається перед базовим товаром конкурентів; якщо ж Кінт > 1, то аналізований товар має вищу конкурентоспроможність, ніж базовий виріб.
Ціна споживання визначається за формулою:
(6.6)
де Цв – відпускна ціна, гр. од.; Ве (рv) – теперішня вартість експлуатаційних витрат за термін експлуатації, гр. од.; П – продуктивність; Ф – річний фонд часу, год.; Т – раціональний термін експлуатації, роки.
Задача 6.1
Визначити індекс економічних параметрів нового верстата в порівнянні з аналогом-конкурентом за вихідними даними табл. 6.1.
Таблиця 6.1
Вихідні дані
№
з/п
Показники
Умовні позначення
Розмірність
верстати





новий
аналог-конкурент

1
2

3
4
5

1.
Відпускна ціна
Цв
тис. грн.
10+0,2N
8+0,1N

2.
Годинні експлуатаційні витрати за винятком вартості електроенергії
Вг
грн./год.
1,25
1,2

3.
Потужність двигунів
Пв
кВт
8+N
10+N

4.
Дійсний річний фонд часу
Ф
год./рік
4000

5.
Раціональний термін експлуатації
Т
роки
3

6.
Річна дисконтна ставка
і
%
10+N

7.
Тариф на електроенергію
Те
грн./кВт-год.
0,15

8.
Інші показники
–
–
одинакові

Розв’язування
Визначаємо річні експлуатаційні витрати при експлуатації верстатів за формулою:
, (6.7)
новий: = 1,25 ( 4000 + 0,15 ( 8 ( 4000 = 9800 грн./рік;
аналог-конкурент: = 1,2 ( 4000 + 0,15 ( 10 ( 4000 = 10800 грн./рік.
Визначаємо теперішню вартість суми експлуатаційних витрат за весь період експлуатації за такою формулою:
, (6.8)
новий: = 9800 ( () =
= 9800 ( (0,9091 + 0,8264 + 0,7513) = 9800 ( 2,4868 = 24370,64 грн.
аналог-конкурент: = 10800 ( 2,4868 = 26857,44 грн.
Розраховуємо ціну споживання за формулою 6.6 (продуктивність – П = 1):
новий: = 2,864 грн./шт.
аналог-конкурент: = 2,905 грн./шт.
Індекс економічних параметрів розрахуємо за формулою 6.4:
Іеп = = 0,986.
Задача 6.2
Визначити максимальну ціну продажу нового верстата, яка забезпечує його конкурентоспроможність з товаром-аналогом, на основі даних табл. 6.2.
Таблиця 6.2
Вихідні дані
№
з/п
Показники
Умовні позначення
Розмірність
верстати





новий
аналог-конкурент

1
2

3
4
5

1.
Відпускна ціна
Цв
тис. грн.

5+0,1N

2.
Поточні витрати з розрахунку на 1 годину експлуатації
Вег
грн./год.
1,25
1,2

3.
Годинна продуктивність
П
шт./год.
4+N
5+N

4.
Дійсний річний фонд часу
Ф
год./рік
4000

5.
Раціональний термін експлуатації
Т
роки
3

6.
Річна дисконтна ставка
і
%
10+N

6.
Інші показники
–
–
одинакові

Розв’язування
Обчислимо річні експлуатаційні витрати за такою формулою:
, (6.9)
новий: = 1,25 ( 4000 = 5000 грн./рік;
аналог-конкурент: = 1,2 ( 4000 = 4800 грн./рік.
Визначаємо теперішню вартість суми експлуатаційних витрат за весь період експлуатації за такою формулою 6.8:
новий: = 5000 ( 2,4868 = 12434 грн.
аналог-конкурент: = 4800 ( 2,4868 = 11936,64 грн.
Максимальну відпускну ціну нового верстата можна знайти з умови, що Кінт ( 1. Або, після нескладних перетворень з використанням формул 6.3(6.5, отримаємо формулу для знаходження максимальної ціни продажу нового верстата:
(6.10)
= 1115,31 грн.
Отже, максимальна ціна, за якою може бути проданий новий верстат, може бути не більшою, аніж 1115,31 грн.
Задача 6.3
АТ “Норд” розглядає можливість виходу на ринок з холодильником марки “Фриз”. Основним конкурентом є фірма “Лехел”, яка захопила 20% досліджуваного ринку. Розрахувати індекс технічних параметрів для холодильника “Фриз” на основі даних табл. 6.3.
Таблиця 6.3
Вихідні дані
№ з/п
Параметр
Розмірність
Марки холодильників
Коефіцієнт вагомості, Vi




“Фриз”
“Лехел”


1
2
3
4
5
6

1.
Надійність (ресурс)
тис. год.
130+N
130
0,2

2.
Температура низькотемпе-ратурного відділення (НТВ)
оС
-15
-12-0,1N
0,15

3.
Місткість НТВ
дм3
50+N
60+N
0,15

4.
Дизайн, у балах за 10-бальною шкалою
бал
6
5
0,1

5.
Об’єм
л
280-2N
240
0,3

6.
Потужність двигуна
кВт
2
1
0,1

Розв’язування
Розрахунки проведемо у табличній формі (табл. 6.4)
Таблиця 6.4
Розрахунки індексу технічних параметрів для холодильника “Фриз”
№ з/п
Параметр
Розмір-ність
Марки холодильників
qi
Vi
qi ( Vi




“Фриз”
“Лехел”




1
2
3
4
5
6
7
8

1.
Надійність (ресурс)
тис. год.
130+N
130
1,0
0,2
0,2

2.
Температура низькотемпе-ратурного відділення (НТВ)
оС
-15
-12-0,1N
1,25
0,15
0,188

3.
Місткість НТВ
дм3
50+N
60+N
0,833
0,15
0,125

4.
Дизайн, у балах за 10-бальною шкалою
бал
6
5
1,2
0,1
0,12

5.
Об’єм
л
280-2N
240
1,167
0,3
0,35

6.
Потужність двигуна
кВт
2
1
0,5
0,1
0,05

Всього
Ітп = 1,033

Отже, за якістю холодильник конкурентів – “Лехел” – за якістю поступається холодильнику марки “Фриз” на 3,3%.
ІІІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. ( Львів, “Світ”, 1995.
Андрушків Б.М. Основи теорії та практики управління. ( Львів, 1993.
Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. Практикум по курсу. ( М.: Гардарика, 1998.
Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. 2-е издание. ( М.: Банки и биржи, 1995.
Гончаров С.М., Дупляк В.Д. Основи менеджменту та маркетингу. ( К., 1992.
Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебник. ( Минск, 1996.
Киселев А.П. Менеджмент: Маленькие секреты руководителя. ( К., 1993.
Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. ( Львів, 1995.
Курс практической психологии или как научиться работать и добиваться успеха: Учебник / Кашапов Р.Р. ( Ижевск, 1996.
Коротков Э.М. Концепция менеджмента: Учебник. ( М.: 1996.
Ладанов И.Д. Практический менеджмент (Психотехника управления и самотренировка). ( М., 1995.
Лэнд П.З. Менеджмент – искусство управлять. ( М., 1995.
Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы. ( К., 1995.
Менеджмент организации. Учебник / Румянцева З.П. и др. ( М., 1995.
Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. ( М., 1992.
Семь нот менеджмента / Под ред. Красновой В. ( М., 1996.
Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник. ( К., 1995.
Гейк П., Джексон П. Вчись аналізувати ринок / Пер. з англ. – Львів: Сейбр-Світло, 1995.
Мороз Л.А., Чухрай Н.І. Маркетинг: навчальний посібник; збірник вправ. – Львів, ДУ”ЛП”, 1999.
Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В. Основы маркетинга / Пер. с англ. – 2-е европ. изд. – К.; М.; СПб.: Издат. дом “Вильямс”, 1998.