Міністерство освіти і науки України Національний Університет Львівська політехніка
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни "Економіка та управління підприємством" на тему: "Розробка основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства" Варіант 15 Завдання на курсовий проект студенту групи ЗІД-12 Річна виробнича програма випуску: N=15 деталей А – (29+N) тис. шт.=44 тис. шт.; деталей Б – (45+N) тис. шт.=60 тис. шт.; деталей В –(33+N) тис. шт.=48 тис. шт.; деталей Г – (24+N) тис. шт.=39 тис. шт. 2, Трудомісткість обробки деталей по операціях та розряди робіт № п/п Найменування операції Розряд роботи Годинна тарифна ставка, грн./год. Нормативна трудомісткість обробки деталей, нормогодин
A А Б В Г
1. Токарна V 3,75 1,9 0,92 1,35 1,35
2 Складальна III 2,75 0,78 0,67 0,77 1,18
3 Зварювальна V 3,22 0,41 0,33 0,49 0,26
4 Слюсарна Ш 2,42 0,53 0,24 0,25 0,14
3. Витрати матеріалу на деталь п/п Найменування деталі Маса чистової деталі, кг Ціна одиниці матеріалу, грн./кг Процент випуску на обробку Процент виходу зворотних відходів Ціна одиниці зворотних відходів, грн./кг
1 Деталь А 5 3,5 7,5 60 0,55
2 Деталь Б 7 4,2 8 65 0,65
3 Деталь В 7,5 6 7 70 0,45
4 Деталь Г 5 8,4 7 80 0,7
ЗМІСТ 1. Розрахунок нормативних і фактичних витрат часу 1.1. Розрахунок нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми 1.2.Розрахунок фактичної верстатомісткості річної виробничої програми Розрахунок річного ефективного фонду часу устаткування Розрахунок необхідної чисельності усіх категорій персоналу підприємства Розрахунок витрат основних матеріалів Визначення вартості зворотних відходів Розрахунок витрат на заробітну плату основних робітників 6.1.Розрахунок розцінок за деталь 6.2. Визначення загального фонду основної заробітної плати робітників 7. Визначення розміру прямих витрат 8. Визначення загального розміру непрямих витрат підприємства та їх розподіл між виробами різних найменувань Розрахунок річних загальновиробничих витрат Розрахунок річних адміністративних витрат 8.3. Розрахунок інших виробничих витрат Розрахунок річних збутових витрат підприємства 8.5.Розподіл непрямих витрат між виробами різних найменувань Розрахунок повної собівартості виробів Визначення планових цін реалізації виробів різних найменувань Розрахунок та аналіз основних техніко-економічних показників підприємства ВИСНОВОК 1. Розрахунок нормативних і фактичних витрат часу 1.1. Розрахунок нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми Нормативна трудомісткість представляє собою усереднені затрати часу робітників на виготовлення певного виду продукції, розраховані у відповідності до заздалегідь встановлених і обґрунтованих норм затрат часу на одиницю цієї продукції. Для визначення нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми () потрібно попередньо розрахувати декілька проміжних розрахункових величин: 1) річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного j-го найменування по кожному і-му виду робіт; річну нормативну трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому і-му виду робіт; річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного окремого j-го найменування по всіх видах робіт. Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного j-го найменування по кожному і-му виду робіт () розраховується за формулою (1): (1) де - нормативна трудомісткість обробки однієї деталі j-го найменування на устаткуванні і-ої групи, нормо-годин (приймається за вихідними даними); - річна виробнича програма випуску деталей j-го найменування, шт.
Річна нормативна трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому виду робіт () представляє собою нормативні затрати часу основних робітників і-ої професії на виготовлення усієї продукції, яка проходить обробку на даній технологічній операції. Розрахунок цієї величини виконується за формулою (2): (2) де т-кількість найменувань деталей в річній виробничій програмі, Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного окремого найменування по всіх видах робіт () представляє собою нормативні затрати часу основних робітників усіх професій лише на виготовлення продукції j-го виду. Розрахунок цієї величини виконується за формулою (3): (3) де l - кількість груп основного технологічного устаткування, тобто, кількість технологічних операцій, потрібних для виготовлення виробу кожного найменування, (l = 4). Нормативна трудомісткість виконання річної виробничої програми () розраховується за формулою (4): (4) Усі результати проведених розрахунків різних значень нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми округляються до найближчого більшого цілого числа і зводяться у розрахункову форму №1: Розрахункова форма № 1 Розрахунок нормативної трудомісткості виконаний річної виробничої програми № п/п Найменува-ння робіт Нормативна трудомісткість деталей, нормо-годин, Річна програма випуску деталей, тис. шт. Річна нормативна трудомісткість, нормо-год. Разом ( Ті)
1.2. Розрахунок фактичної верстатомісткості річної виробничої програми Після визначення нормативних затрат часу, потрібних для виконання річної виробничої програми підприємства, розраховуються також фактичні значення цих затрат. Фактичні затрати часу основних робітників на виготовлення продукції розраховуються з урахуванням планових значень коефіцієнтів виконання норми виробітку (Квн). Ці коефіцієнти передбачають можливість перевиконання норм за рахунок впливу певних, наявних на підприємстві факторів (рівень кваліфікації зайнятих на виробництві робітників, тип використовуваного устаткування тощо). Таким чином відбувається зниження фактичних значень затрат часу на виготовлення продукції у порівнянні з відповідними нормативними величинами. Для спрощення розрахунків у курсовій роботі фактичні затрати часу робітників (фактична трудомісткість виготовлення продукції) ототожнюються з фактичними затратами часу роботи устаткування і робочих місць, тобто, з фактичною верстатомісткістю. Таким чином не враховується можливість одночасного обслуговування одним робітником декількох робочих місць, тобто, багатоверстатність виробництва. Спочатку розраховується фактична верстатомісткість обробки однієї деталі j-го найменування на устаткуванні і-ої групи (Wіj). Розрахунок виконується за формулою (5): (5) де коефіцієнт виконання норми виробітку на і-х роботах. Одержані значення фактичних верстатомісткостей обробки однієї деталі кожного найменування на відповідному устаткуванні або робочих місцях округлюються з точністю до сотих і зводяться в розрахункову форму №2. Розрахункова форма № 2 Визначення фактичної верстатомісткості обробки деталей № п/п Найменуван-ня робіт Нормативна трудомісткість обробки деталі, н-год., Коефіцієнт виконання норм, Фактична верстатомісткість деталі, верстато-год.,
Далі провадяться розрахунки інших значень фактичної верстатомісткості виготовлення деталей усіх найменувань. Ці розрахунки виконуються аналогічно вищенаведеному розрахунку нормативної трудомісткості річної виробничої програми і проводяться вони за формулами (6) - (9):
(6); (7); (8); (9); де - річна фактична верстатомісткість обробки деталей j-го найменування на і-ому устаткуванні, верстато-год.; - річна фактична верстатомісткість обробки деталей всіх найменувань тільки на і-ому устаткуванні, верстато-год; - річна фактична верстатомісткість обробки деталей тільки j-го найменування на всіх видах робіт, верстато - год; - фактична верстатомісткість виконання усієї річної виробничої програми, верстато-год; Усі результати проведених розрахунків фактичної верстатомісткості виконання річної виробничої програми округляються до найближчого більшого цілого числа і зводяться у розрахункову форму №3. Розрахункова форма № З Розрахунок фактичної верстатомісткості виконання річної виробничої програми № п/п Найменуван-ня робіт Фактична верстато-місткість верстато-год. , Річна програма випуску деталей, тис. шт., Річна фактична верстатомісткість, верстато-год., Разом (Wі.)
2. Розрахунок річного ефективного фонду часу устаткування Річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування розраховується для подальшого визначення необхідної кількості основного технологічного устаткування, потрібного для виконання річної виробничої програми підприємства. Саме значення ефективного фонду часу залежить від багатьох факторів (кількості робочих днів у році, змінності роботи підприємства, виду та складності використовуваного устаткування тощо). Річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування і-ої групи (ФЕфі) визначається за формулою (10): (10) де ФЕфі - номінальний фонд часу роботи одиниці устаткування , годин; (11) де S - кількість робочих змін за добу, (для розрахунків приймається S=2); ФС - середня тривалість робочої зміни, годин, (для 40-годинного робочого тижня приймається ФС = 8 годин); ДРОБ, ДПС - відповідно, кількість робочих та передсвяткових днів у роді. Розрахунок кількості робочих та передсвяткових днів у році проводиться у вигляді розрахункової форми №4 (у відповідності до фактичних даних календарного року, щодо якого виконуються розрахунки); ?ФПС - скорочення тривалості робочої зміни у передсвяткові дні, годин (приймається ?ФПС =1 год.); КРі — коефіцієнт, що враховує час простою і-тої групи устаткування у плановому ремонті. Значення коефіцієнта КРі задається в % до ФНОМ і залежить від ступеня конструкційної складності виконання конкретного виробничого устаткування та ряду інших факторів. Рекомендовані для розрахунків в курсовій роботі значення КРі наведено в розрахунковій формі № 5. Усі результати проведених розрахунків номінального та ефективного фонду часу роботи одиниці устаткування і-ої групи (ФНОМ та ФЕФі) округлюються до найближчого більшого числа і зводяться у розрахункові форми №5 та №6. Розрахункова форма № 4 Розрахунок кількості робочих та передсвяткових днів у році № п/п Показники Місяці року Всього, 2010 рік
I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII
1. Кількість календарних днів 31 28 31 30 31 30 31 31 30 31 30 31 365
2.
Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця на яке припадає свято) 1; 7
8
28
24
5
3. Кількість вихідних днів 10 8 8 8 10 8 9 9 8 10 8 8 104
4. Всього кількість днів, робота в які не проводяться (п.2 + п.3) 12 8 9 8 10 8 10 9 9 10 8 8 109
5. Кількість робочих днів (п.1 -п.4) 19 20 22 22 21 22 21 22 21 21 22 23 256
6. Кількість передсвяткових днів, у які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному робочому тижні скорочується на 1 годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня) 6
7
27
23
4
Розрахункова форма № 5 Розрахунок річного ефективного фонду часу устаткування № п/п
Найменування показників Види устаткування та робочих місць
токарне складальне зварювальне слюсарне
1. Номінальний фонд часу роботи одиниці устаткування (одного робочого місця) (ФНОМ), год. 4088
2. Коефіцієнт, що враховує час простою устаткування в ремонті, (КРІ), % 4 5 3,5 4,5
3. Річний ефективний фонд часу одиниці устаткування (одного робочого місця), (ФЕФі), год. 3925 3884 3945 3905
3.Розрахунок необхідної чисельності усіх категорій персоналу підприємства Розрахунок необхідної чисельності працівників виконується окремо для кожної з нижчеперелічених категорій персоналу підприємства: основні робітники; допоміжні робітники; керівники та спеціалісти; службовці; До основних відносяться ті робітники, що безпосередньо зайняті виробництвом продукції підприємства і працюють на основному технологічному устаткуванні та робочих місцях. Необхідна кількість основних робітників підприємства розраховується для їх кожної професії зокрема, а сам розрахунок провадиться за формулою (12): (12) де ЧРОБ - чисельність основних робітників і-ої професії, чол.; ФР0Б - річний ефективний фонд часу одного робітника, годин. Значення річного ефективного фонду часу робітника залежить від багатьох факторів: від кількості робочих та неробочих днів у році; від планової (середньої) величини неявок на роботу з поважних причин – через відпустку, хворобу тощо; від номінальної та середньої тривалості робочого дня; від планових втрат робочого часу у зв'язку зі скороченням тривалості робочого дня для певних категорій працюючих. Для спрощення розрахунків в курсовій роботі приймається, що для всіх категорій основних робітників ФРОБ = 1850 год. Одержані розрахункові значення необхідної чисельності основних робітників кожної професії округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункову форму № 6. До допоміжних відносяться робітники, не зайняті безпосередньо виробництвом продукції. Функції допоміжних робітників передбачають лише обслуговування основного технологічною устаткування, забезпечення надійності та безперебійності його функціонування, а також утримання виробничих приміщень та інших площ. Необхідна чисельність допоміжних робітників розраховується для кожної професії зокрема. Для розрахунків використовуються передбачені для допоміжних робітників укрупнені норми обслуговування різних виробничих об'єктів одним допоміжним робітником. При розрахунках враховується і те, що основні об'єкти, обслуговувані допоміжними робітниками, поділяються на дві окремі категорії: технологічне устаткування; основні робітники. Це, в свою чергу, зумовлює особливості проведення розрахунків для різних професій допоміжних робітників. Для тих категорій допоміжних робітників, об'єктом обслуговування яких є тільки основні робітники, розрахунок виконується за формулою (13): (13) де чисельність допоміжних робітників к-ої професії, об’єктом обслуговування яких є тільки основні робітники, чол.; НООРК - норма обслуговування основних робітників одним допоміжним робітником к-ої професії в одну зміну, чол./чол. Для тих категорій допоміжних робітників, які займаються обслуговуванням устаткування та робочих місць, розрахунок виконується за формулою (14): (14) де - загальна чисельність допоміжних робітників к-ої професії, які займаються обслуговуванням технологічного устаткування та робочих місць, чол..; - прийнятна кількість устаткування; ?qПРi=55,25+38,54+16,54+12,32=122,65 НОРМК- норма обслуговування основних верстатів та робочих місць одним допоміжним робітником к-ої професії в одну зміну, шт./чол. Розраховані значення необхідної чисельності допоміжних робітників усіх передбачених в курсовій роботі професій округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункову форму № 6. Розрахунок загальної чисельності керівників, спеціалістів та службовців в курсовій роботі здійснюється укрупнено, без розподілу цих працівників за конкретними категоріями і професіями. Чисельність керівників, спеціалістів та службовців задається у відсотках до кількості усіх основних робітників, потрібних для виконання річної виробничої програми, і приймається наступною: для парних варіантів - загальна чисельність керівників і спеціалістів складає 10% від кількості основних робітників, а чисельність службовців - 3%; для непарних варіантів - загальна чисельність керівників і спеціалістів складає 8% від кількості основних робітників, а чисельність службовців - 4%. Одержані результати розрахунків необхідної чисельності керівників, спеціалістів та службовців округляються в більшу сторону, до найближчого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 6. В цій формі також провадиться розрахунок процентного співвідношення різних категорій працюючих до їх загальної чисельності (взятої за 100%). Розрахункова форма № 6 Чисельність промислово-виробничого персоналу № п/п Категорії персоналу підприємства Всього, осіб В % від загальної кількості працюючих
1. Основні робітники, всього 261 59
В т.ч. токарі 118 27
Складальники складальники 81 18
Зварщики зварювальники 36 8
Слюсарі слюсарі 26 6
2. Допоміжні робітники, всього 149 34
В т.ч. наладчики устаткування 82 18,5
Обслуговування токарів електромонтери 30 7
Обслуговування складальників розподілювачі робіт 21 5
Обслуговування зварщиків комірники 9 2
Обслуговування слюсарів підсобні робітники 7 1,5
3. Керівники і спеціалісти, всого 21 5
4. Службовці, всього 11 2
Всього персоналу 442 100
4.розрахунок витрат основних матеріалів Усі розрахунки витрат основних матеріалів провадяться за двома напрямками – на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому. Витрати основних матеріалів на деталь j-го найменування (СМj) визначається за формулою (15): (15) CA=5*1,075*3,5*1,05=19,75; CБ=7*1,08*4,2*1,05=33,34; СВ=7,5*1,07*6*1,05=50,56; СГ=5*1,07*8,4*1,05=47,19; де - - маса чистової деталі j-го найменування, кг; - процент припуску на обробку , %; - ціна одиниці матеріалу, грн./кг; - коефіцієнт що враховує транспортно заготівельні витрати (приймається =0.05). Розрахункові значення витрат основних матеріалів на деталь визначається з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №7 та №17. Витрати основних матеріалів на річну виробничу програму деталей j-го найменування () визначаються за формулою (16): (16) Розраховані значення витрат основних матеріалів на річну виробничу програму деталей j-го найменування округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №7. 5. Визначення вартості зворотних відходів Усі розрахунки вартості зворотних витрат проваляться за двома напрямами - на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому. Величина зворотних відходів на деталь j-го найменування (СЗВj) визначається з урахуванням можливості одержання (виходу) зворотних відходів при виготовленні деталей кожного найменування, а сам розрахунок виконується за формулою (17). (17) де - процент виходу зворотних відходів, %; - ціна одиниці зворотних відходів, грн./кг. CA=5*0,075*0,6*0,55=0,12; CБ=7*0,08*0,65*0,65=0,24; СВ=7,5*0,07*0,7*0,45=0,17; СГ=5*0,07*0,8*0,7=0,2 Розрахункові значення вартості зворотних відходів на деталь кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №7 та №17. Зворотні відходи на річну виробничу програму випуску деталей j-го найменування () розраховуються за формулою (18): (18) Одержані значення величини зворотних відходів на річну виробничу програму округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 8. 6. Розрахунок витрат на заробітну плату основних робітників 6.1. Розрахунок розцінок за деталь В курсовій роботі приймається, що всі основні робітники підприємства оплачуються за відрядною системою оплати праці. Усі розрахунки основної заробітної плати основних робітників виконуються за двома напрямками - на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому. При цьому в собівартість виробу безпосередньо включаються витрати на основну заробітну плату тільки основних робітників, які займаються виготовленням цієї продукції. Розцінка за деталь певного найменування представляє собою загальну суму основної заробітної плати, яку одержують ті основні робітники, які безпосередньо займаються виготовленням цієї деталі. Розцінка за деталь j-го найменування (Рj) розраховується за формулою (19): (19) де - середня годинна тарифна ставка для робіт на і-ій групі устаткування, грн./нормо-год. Розрахункові значення розцінок на деталі кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №7 та №17. 6.2. Визначення загального фонду основної заробітної плати робітників Загальний фонд основної зарплати основних робітників на річний випуск j-го виду деталей (ОЗПj) визначається за формулою (20): (20) Загальний річний фонд основної зарплати усіх основних робітників, зайнятих виконанням річної виробничої програми підприємства (OЗПР), визначається за формулою (21): (21) Розрахункові значення річних фондів основної зарплати (ОЗПj та ОЗПР) округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №7. 7. Визначення розміру прямих витрат За способом віднесення на собівартість продукції усі витрати підприємства поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо включаються в калькуляцію собівартості виробів, оскільки їх розмір нормується в залежності від виду виготовленої продукції, виконаної роботи чи наданої, послуги. До прямих витрат на виріб j-го найменування (ПВj) відносяться: витрати основних матеріалів; вартість зворотних відходів; основна заробітна плата основних виробничих робітників; додаткова заробітна плата основних робітників; відрахування у спеціальні фонди (з заробітної плати основних робітників). Прямі витрати на деталь j-го найменування визначаються за формулою (22): (22) де - додаткова заробітна плата основних робітників на виріб j-го найменування, грн. розраховується як відсоток від основної зарплати основних робітників (розцінки) і приймається у відповідності до заданого варіанту вихідних даних: для парних варіантів - 30% від розцінки; для непарних варіантів - 40% від розцінки. Розрахункові значення додаткової заробітної плати основних робітників на виріб кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми № 7 та № 17; - відрахування у спеціальні фонди (на соціальні заходи) на виріб j-го найменування, грн. Відрахування у спеціальні фонди розраховуються як відсоток від загальної суми основної та додаткової зарплати основних робітників і, згідно чинного в Україні законодавства, укрупнено складають 37% від цієї суми. Розрахункові значення відрахувань у спеціальні фонди на виріб кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми № 7 та № 17. Прямі витрати на деталь кожного найменування розраховуються з точністю до сотих величин (як і усі складові формули (22)) і заносяться в розрахункові форми №7 та №17. Прямі витрати на річну виробничу програму випуску деталей, j-го найменування () розраховуються за формулою (23): (23) Розрахункові значення прямих витрат на річну виробничу програму випуску деталей кожного найменування округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 7. Розрахункова форма № 7 Визначення розміру прямих витрат № п/п
Найменування показника Найменування деталей Сума, всього
А Б В Г
1. Річна програма випуску (Nj), шт. 44000 60000 48000 39000 191000
2. Витрати основних матеріалів:
а) на деталь (СМJ),грн.. 19,75 33,34 50,56 47,19 150,84
б) на річну виробничу програму (),грн. 869000 2000400 2426880 1840410 7136690
3. Зворотні відходи:
а) на деталь (СЗВJ), грн.. 0,12 0,24 0,17 0,2 0,73
б) на річну виробничу програму (), грн.. 5280 14400 8160 7800 35640
б) на річну виробничу програму ( ), грн. 1865600 2785200 3280320 2541630 10472750
8. Визначення загального розміру непрямих витрат підприємства та їх розподіл між виробами різних найменувань Непрямі витрати не пов'язані безпосередньо з випуском певного виду продукції, а їх наявність на підприємстві зумовлюється необхідністю процесу управління та обслуговування виробництва. Непрямі витрати не можна безпосередньо відносити на собівартість певної продукції: спочатку потрібно визначити їх загальний розмір по підприємству (виробничому підрозділу) за певний проміжок часу (як правило - за рік), а потім пропорційно розподілити між виробами різних найменувань за певним методом розподілу витрат. Загальний розмір усіх непрямих витрат підприємства за рік () в курсовій роботі розраховується за формулою (28): (24) де - річні загальновиробничі витрати підприємства (з урахуванням витрат на утримання та експлуатацію устаткування); - річні адміністративні витрати підприємства; - інші річні виробничі (операційні) витрати підприємства; - річні збутові витрати підприємства. В роботі розраховані значення усіх складових формули (24) округлюються до найближчих більших цілих чисел і представляються у відповідних розрахункових формах. 8.1. Розрахунок річних загальновиробничих витрат В загальному випадку до загальновиробничих витрат можна відносити: - витрати на утримання і експлуатацію устаткування (його амортизація і витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування); витрати на утримання обслуговуючого персоналу - допоміжних робітників (їх основна і додаткова зарплата, а також відрахування у спеціальні фонди); витрати на утримання та експлуатацію будівель (їх амортизація та витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування); витрати на силову електроенергію, на опалення та освітлення; інші загальновиробничі витрати. В спрощеному вигляді загальновиробничі витрати можна розрахувати за формулою (25): (25) де - вартість річних амортизаційних відрахувань устаткування; - вартість річних амортизаційних відрахувань будівель; - річна основна зарплата допоміжних робітників; - річна додаткова зарплата допоміжних робітників; - річна вартість відрахувань у спеціальні фонди (з заробітної плати допоміжних робітників); - річна вартість інших загальновиробничих витрат. Розрахунок вартості річних амортизаційних відрахувань устаткування та будівель провадимо за лінійним (рівномірним) методом нарахування амортизації. Вартість річних амортизаційних відрахувань устаткування можна визначити за формулою (26): (26) де - вартість річних амортизаційних відрахувань устаткування і-ої групи, грн; - річна норма амортизації устаткування і-ої групи, %; - первинна вартість устаткування і-ої групи, грн. Річна норма амортизації для устаткування і-ої групи за лінійного (рівномірного) методу нарахування амортизації визначається за формулою (27): (27)
де - оптимальний строк служби устаткування і-ої групи, років. Рекомендовані для розрахунків в курсовій роботі значення наведено в розрахунковій формі № 8. Розрахункові значення річних норм амортизації для устаткування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункову форму № 8. Первинна вартість устаткування і-ої групи розраховується за формулою (28): (28) де - первинна вартість одиниці устаткування і-ого виду, грн. (рекомендовані для розрахунків в курсовій роботі значення наведено в розрахунковій формі № 8. Розрахункові значення первинної вартості та річних амортизаційних відрахувань для устаткування кожної групи округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 8. Розрахункова форма №8 Розрахунок вартості річних амортизаційних відрахувань устаткування № п/п Найменування показників Види устаткування (робочих місць)
токарне складальне зварювальне слюсарне
1. Прийнята кількість устаткування і-го виду () 55,25 38,54 16,54 12,32
2. Первинна вартість одиниці устаткування і-го виду (В1і), грн.. 55000 72000 68000 93000
3. Первинна вартість усього устаткування і-го виду (і-ої групи) (Ві), грн.. 3038750 2774880 1124720 1145760
4. Оптимальний строк служби устаткування і-ої групи (ТОПТі), роки 10 9 7 8
7. Річні амортизаційні відрахування для всього устаткування (Амуст), грн.. 916106
Вартість річних амортизаційних відрахувань будівель визначається за формулою (29): ( 29) де - річна норма амортизації будівель, (розраховується за оптимального строку служби будівель = 35 років). Значення розраховується з точністю до сотих величин і зводиться в розрахункову форму № 9
- вартість 1 м2 виробничої площі, грн./м2 (для розрахунків в курсовій роботі приймається = 400 грн./м2); - загальна площа будівель, м2 , яка розраховується за формулою (30): (30) де - площа, зайнята устаткуванням і-го виду, м2; - середня питома площа, зайнята одиницею устаткування і-го виду, м2, (рекомендовані для розрахунків в курсовій роботі значення наведено в розрахунковій формі № 9); 1,3 - коефіцієнт, що враховує потребу в допоміжних площах (в тому числі і невиробничого призначення). Розраховані значення загальної площі та річних амортизаційних відрахувань будівель ( та ) округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 9. Розрахункова форма №9 Розрахунок вартості річних амортизаційних відрахувань будівель № п/п Найменування показників Види устаткування (робочих місць)
токарне складальне зварювальне слюсарне
1. Прийнята кількість устаткування і-го виду () 55,25 38,54 16,54 12,32
2. Середня питома площа одиниці устаткування і-го виду (S1і),м2 3 5 4 4,5
8. Річні амортизаційні відрахування будівель (Амбуд),грн 7150
Річна основна зарплата допоміжних робітників може бути спрощено розрахована за формулою (31): (31) де - загальна чисельність усіх допоміжних робітників (без їх поділу за професіями ); - середня годинна ставка допоміжного робітника, грн./год. (для розрахунків приймається =2,5 грн./год.). Одержане розрахункове значення округлюється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункові форми № 10 та № 11. Річна додаткова зарплата допоміжних робітників () укрупнено приймається у розмірі 25 % від основної зарплати. Одержане розрахункове значення - округлюється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункові форми № 10 та № 11. Відрахування у спеціальні фонди (з заробітної плати допоміжних робітників - ) приймаються у розмірі 37 % від суми основної та додаткової зарплати. Одержане розрахункове значення округляється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункові форми № 10 та № 11. Інші загальновиробничі витрати розраховуються у відповідності до заданого варіанту вихідних даних: для парних варіантів складають 25% від суми попередніх витрат; для непарних варіантів складають 20% від суми попередніх витрат. Одержане значення округляється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункову форму № 11.
В цій розрахунковій формі також наводиться кінцевий розрахунок розміру річних загальновиробничих витрат підприємства (). Розрахункова форма №10 Розрахунок загальних витрат на оплату праці допоміжних робіт № п/п Найменування показника Одиниці виміру Значення показника
1. Загальна чисельність усіх допоміжних робітників () чол. 149
2. Середня годинна ставка допоміжного робітника () грн./год. 2,5
3. Річний ефективний фонд часу одного робітника (ФРОБ) год. 1850
4. Річна основна зарплата допоміжних робітників () грн. 689125
5. Річна додаткова зарплата допоміжних робітників () грн. 172282
6. Річна вартісь відрахувань у спеціальні фонди (з заробітної плати допоміжних робітників - ) грн. 318721
Розрахункова форма №11 Розрахунок річних загальновиробничих витрат підприємства № п/п Найменування показника Одиниці виміру Значення показника
1. Річні амортизаційні відрахування для всього устаткування (Амуст) грн. 916106
2. Річні амортизаційні відрахування будівель (Амбуд) грн. 7150
3. Річна основна зарплата допоміжних робітників, () грн. 689125
4. Річна додаткова зарплата допоміжних робітників () грн. 172282
5. Річна вартість відрахувань у спеціальні фонди (з заробітної плати допоміжних працівників - ) грн. 318721
6. Річна вартість інших загальновиробничих витрат (ІЗВ?) грн. 236026
7. Річні загальновиробничі витрати підприємства (ЗВВ?) грн. 2339410
8.2. Розрахунок річних адміністративних витрат В загальному випадку до адміністративних витрат можна відносити: витрати на утримання адміністративно-господарського персоналу: керівників, спеціалістів та службовців (їх основну і додаткову зарплату, відрахування у спеціальні фонди, витрати на підвищення кваліфікації); витрати на дослідження і розробки; гонорари за професійні послуги та організаційні витрати; витрати на зв'язок і представницькі витрати; амортизацію нематеріальних активів та деякі види непродуктивних витрат; інші адміністративні витрати. В курсовій роботі у спрощеному вигляді адміністративні витрати можна розраховувати за формулою (32): (32) де , - відповідно, основна заробітна плата керівників і спеціалістів та службовців; , - відповідно, додаткова заробітна плата керівників і спеціалістів та службовців; , - відрахування у спеціальні фонди з заробітної плати, відповідно, керівників і спеціалістів та службовців; - інші адміністративні витрати. Річна основна зарплата керівників і спеціалістів може бути розрахована за формулою (33): (33) де - загальна чисельність керівників і спеціалістів; - середній місячний посадовий оклад, грн. (для розрахунків в курсовій роботі приймаються наступні значення: для парних варіантів – вихідних даних - 850 грн.; для непарних варіантів – вихідних даних - 780 грн.);12 - кількість місяців у році. Річна основна зарплата службовців розраховується аналогічним чином, а для розрахунків приймаються наступні значення посадових окладів: для парних варіантів — оклад службовців 560 грн.; для непарних варіантів – оклад службовців 580 грн. Одержані розрахункові значення та округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункові форми № 12 і №13. Додаткова заробітна плата керівників і спеціалістів та службовців укрупнено приймається у розмірі 25 % від основної заробітної плати відповідної категорії працівників. Одержані розрахункові значення і округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункові форми № 12 і №13. Відрахування у спеціальні фонди з заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців приймаються у розмірі 37 % від суми основної та додаткової зарплат. Одержані розрахункові значення і округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункові форми № 12 і №13. Інші адміністративні витрати укрупнено приймаються у відсотках від суми основної і додаткової зарплати та відрахувань керівників, спеціалістів та службовців: для парних варіантів - 80 % цієї суми; для непарних варіантів - 90 % цієї суми. Одержане значення округляється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункову форму № 13. В цій розрахунковій формі також наводиться кінцевий розрахунок розміру річних адміністративних витрат підприємства Розрахункова форма №12 Розрахунок загальних витрат на оплату праці керівників, спеціалістів та службовців № п/п Найменування показника Категорії працівників Сума витрат, грн.
керівники та спеціалісти службовці
1. Загальна чисельність працівників, чол. 21 11
2. Середній місячний посадовий оклад, грн. 780 580 1360
3. Річна основна зарплата працівників, грн. 196560 76560 273120
3. Річні відрахування у спеціальні фонди (з зарплати керівників, спеціалістів та службовців - Відр?) грн. 126318
4. Річна вартість інших адміністративних витрат (ІАдмВ?) грн. 420947
5. Річні адміністративні витрати підприємства (АдмВ?) грн. 888665
8.3. Розрахунок інших виробничих витрат До інших виробничих витрат відносяться ті витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства і з певних причин не можуть бути враховані у попередніх статтях витрат. В курсовій роботі інші виробничі витрати розраховуються укрупнено як певний плановий відсоток (%ІнВ)від загальної суми річної основної заробітної плати основних виробничих робітників (ОЗПР) за формулою (34): (34) Для парних варіантів %ІнВ приймається у розмірі 165 % від ; для непарних варіантів %ІнВ приймається у розмірі 180 % від . Одержане значення округлюється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункову форму № 14. Розрахункова форма №14 Розрахунок інших виробничих витрат підприємства № п/п Найменування показника Одиниці виміру Значення показника
1. Річна основна заробітна плата основних виробничих робітників (ОЗПр) грн. 1757680
2. Відсоток інших виробничих витрат (%ІнВ) % 180
3. Річна вартість інших виробничих витрат підприємства (ІнВ?) грн. 3163824
8.4. Розрахунок річних збутових витрат підприємства В загальному випадку до збутових витрат підприємства можна відносити: - витрати на тару та упаковку продукції; - витрати на вантажно – розвантажувальні роботи; - транспортні витрати на доставку продукції; - комісійні збори та комісійні винагороди торговельним, постачальницьким та збутовим організаціям; - витрати на рекламу та дослідження ринку; - витрати на гарантійне обслуговування покупців. В курсовій роботі збутові витрати розраховуються укрупнено як заданий відсоток (%ЗбВ) від загальної суми усіх прямих витрат () та усіх попередніх елементів непрямих витрат (ЗВВ?+АdмВ?+ІнВ?) за формулою (35): (35) Для парних варіантів %ЗбВ приймається в розмірі 2%; Для непарних варіантів %ЗбВ приймається в розмірі 4%. Одержане значення ЗбВ? округлюється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункову форму №15. В цій розрахунковій формі також наводиться кінцевий розрахунок загального розміру річних непрямих витрат підприємства (НВ?). Розрахункова форма №15 Розрахунок річних збутових та загального розміру непрямих витрат підприємства № п/п Найменування показника Одиниці виміру Значення показника
1. Загальна сума усіх прямих витрат підприємства (ПВ?) грн. 10472750
2. Річні загальновиробничі витрати підприємства (ЗВВ?) грн. 2339410
3. Річні адміністративні витрати підприємства (АдмВ?) грн. 888665
4. Річна вартість інших виробничих витрат підприємства (ІнВ?) грн. 3163824
5. Річні збутові витрати підприємства (ЗбВ?) грн. 674586
6. Загальний розмір річних непрямих витрат підприємства (НВ?) грн. 7066485
8.5. Розподіл непрямих витрат між виробами різних найменувань В курсовій роботі розподіл усіх видів непрямих витрат між виробами виконується за єдиним, спрощеним методом – пропорційного до основної зарплати основних виробничих робітників на виріб кожного найменування (тобто, пропорційно до розцінок). Для розрахунків використовуються формули (36) – (39): (36) (37) (38) (39) Розрахункові значення усіх видів непрямих витрат (,, та ) на деталь кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №16 та №17. Розрахункова форма №16 Розподіл непрямих витрат підприємства між виробами різних найменувань № п/п Найменування показників Найменування виробів
Виріб А Виріб Б Виріб В Виріб Г
1. Річна основна заробітна плата основних виробничих робітників (ОЗПр), грн. 1757680
2. Основна заробітна плата основних робітників на виріб (розцінка - Рj), грн. 11,87 6,94 9,36 9,48
3. Річні загальновиробничі витрати підприємства (ЗВВ?), грн. 2339410
4. Загальновиробничі витрати на виріб (ЗВВj), грн. 15,80 9,24 12,46 12,62
5. Річні адміністративні витрати підприємства (АдмВ?), грн. 888665
6. Адміністративні витрати на виріб(АдмВj), грн. 6 3,51 4,73 4,79
7. Річна вартість інших виробничих витрат підприємства (ІнВ?), грн. 3163824
8. Інші виробничі витрати на виріб (ІнВj), грн. 21,37 12,49 16,85 17,06
9. Річні збутові витрати підприємства (ЗбВ?) 674586
10. Збутові витрати на виріб (ЗбВj), грн. 4,56 2,66 3,59 3,64
9. Розрахунок повної собівартості виробів Собівартість продукції, в загальному, представляє собою виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і збут. Для забезпечення беззбиткової виробничо – господарської діяльності підприємства ці витрати повинні відшкодовуватись за рахунок виручки від продажу виготовленої продукції. Собівартість продукції відображує рівень витрат підприємства на її виробництво і комплексно характеризує ефективність використання ним усіх видів ресурсів, а також організаційний і технічний рівень виробничого процесу та рівень продуктивності праці. Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції. Він передбачає встановлення об’єкта калькуляції (в нашому випадку - деталі), виріб калькуляційних одиниць (в курсовій роботі – шт.) та визначення переліку розраховуваних калькуляційних статей витрат. В даній курсовій роботі укрупнено проведено розрахунок основних калькуляційних статей витрат, на основі результатів якого можна визначити повну собівартість виробів кожного найменування. Повна собівартість виробу представляє собою сукупність усіх витрат підприємства, пов’язаних виробництвом та реалізацією одиниці цього виду продукції стороннім споживачам. Повну собівартість виробу j-го найменування (СПJ) можна визначити за формулою (40): (40) де НВj – непрямі витрати на виріб j-го найменування, грн., які розраховуються за формулою(41): (41) Непрямі витрати на виріб кожного найменування, а також повна собівартість відповідного виробу розраховується з точністю до сотих величин. Усі результати розрахунків по визначенню повної собівартості виробів різних найменувань зводяться в розрахункову форму №17. 10. Визначення планових цін реалізації виробів різних найменувань Ціна, в загальному, представляє собою грошове вираження вартості одиниці певного виду продукції, тобто суму грошей, за яку покупець згоден купити, а виробник – продати одиницю товару. В умовах ринкової економіки ціна є одним з найважливіших показників, який істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін на продукцію залежать розмір прибутку, загальна конкурентоспроможність, а також фінансова стійкість підприємства на ринку. Основу структури ціни продукції становлять її собівартість та прибуток. В ціну підприємства також включають певні види податків – акцизи, мито і податок на додану вартість. Для спрощення розрахунків в курсовій роботі планова ціна реалізації продукції підприємства розраховується з урахуванням лише її собівартості та запланованого розміру прибутку. Планову ціну реалізації одного виробу j-го найменування потрібно розрахувати за формулою (42): (42) де - планова ціна реалізації одного виробу j-го найменування, грн.; - плановий прибуток на виріб j-го найменування, грн., який розраховується за формулою (43):
(43) де - планова рентабельність виробу j-го найменування. В курсовій роботі приймаються наступні значення планової рентабельності виробів: - для парних варіантів: виріб А – 25%, виріб Б – 30%, виріб В – 40%, виріб Г – 25%; - для непарних варіантів: виріб А – 35%, виріб Б – 15%, виріб В – 25%, виріб Г – 30%. Розрахункові значення планового прибутку та планових цін на вироби кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин. Усі результати розрахунку зводяться в розрахункову форму №17. Розрахункова форма №17 Розрахунок собівартості та ціни реалізації виробів усіх найменувань № п/п Найменування показів Суми на виріб, грн.
14. Плановий прибуток на виріб 31,55 11,15 26,49 30,98
15. Розрахункова (планова) ціна реалізації виробу 121,68 85,47 132,46 134,26
11.Розрахунок та аналіз основних техніко – економічних показників підприємства Доволі часто в реальних умовах ринку фактична ринкова ціна на вироби, виготовлені підприємством, не співпадає з її розрахунковою, плановою величиною. Це може відбуватись за рахунок цілого ряду причин, серед яких слід відзначити наступні: зміна обсягів попиту на аналогічні товари на ринку в наслідок зміни рівня доходів споживачів; зміна обсягів пропозиції аналогічних товарів внаслідок появи на ринку нових виробників або відходу з ринку вже діючих на ньому підприємств; коливання цін на аналогічні товари – замінники та взаємодоповнюючі товари; зміна смаків або очікувань споживачів тощо. Якщо хоч один із вище перелічених випадків має місце, то підприємству доводиться коректувати розрахункові планові результати, узгоджуючи їх з фактичними. В курсовій роботі потрібно розглянути таку ситуацію на ринку товарів, за якої фактична ціна реалізації двох найменувань виробів залишається на рівні її планових значень, а для двох інших найменувань ринкова ціна змінюється. Для парних варіантів: приймається, що для виробів Б та Г ринкова ціна співпадає з розрахунковою, а для виробів А – ринкова ціна на 10 грн. менша, ніж планова, а для виробів В – ринкова ціна на 15% більша, ніж розрахункова. Для непарних варіантів: приймається, що для виробів А та В ринкова ціна співпадає з розрахунковою, для виробів Б – ринкова ціна на 10% менша, ніж розрахункова, а для виробів Г – ринкова ціна на 8 грн. більша, ніж розрахункова планова. Фактичні ринкові ціни реалізації виробів (), для яких вони не співпадають з їх плановими значеннями, визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункову форму №18. В подальшому, фактичні і планові розрахункові ціни використовуються для аналізу результатів діяльності підприємства. В загальному вигляді для оцінки та аналізу основних результатів виробничо – господарської діяльності підприємства за певний період часу використовуються наступні техніко – економічні показники: Показники, які характеризують загальний фінансовий стан підприємства. До цих показників відносяться: валовий дохід (виручка від реалізації продукції підприємства); загальний розмір прибутку підприємства; рентабельність підприємства – рентабельність продукції. Показники, які характеризують ефективність виконання основних фондів підприємства. До цих показників відносять: фондовіддача; Фондомісткість основних фондів; Показники, які характеризують продуктивність праці персоналу підприємства, наприклад, обсяг виробленої продукції (виробіток у власній формі) на одного робітника. Усі розрахунки вищеназваних показників проводяться для обох можливих варіантів цін реалізації продукції – планових та фактичних – і зводяться в розрахункову форму №18. Співставивши розрахункові значення показників потрібно зробити узагальнені висновки щодо планових та фактичних результатів діяльності підприємства (якою стала ситуація на підприємстві і чому; які показники покращились, а які погіршились; що можна було б змінити на підприємстві виходячи з одержаних результатів). Валовий дохід підприємства (ВД) визначається за формулою (44): (44) де Цj – планове або фактичне значення ціни j-го виробу, грн.. Одержані значення ВД для планових та фактичних цін округлюють до найближчого більшого цілого числа і заносять в розрахункову форму №18. Загальний розмір одержаного підприємством прибутку (Пр?) визначається за формулою (45): (45) Одержані значення Пр? для планових та фактичних цін округляється до найближчого більшого цілого числа і заносять в розрахункову форму №18. Рентабельність продукції підприємства (Reпрод) визначається за формулою (46): (46) Розрахункові значення Reпрод визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №18. Фондовіддача (Фв) визначається за формулою (47): (47) Одержані значення ФВ визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №18. Фондомісткість основних фондів (ФМ) визначається за формулою (48): (48) Одержані значення ФМ округляють до сотих величин і заносять в розрахункову форму №18. Річний виробіток на одного основного робітника (Вирроб), виражений у вартісній формі, розраховується за формулою (49): (49) де Чор – загальна чисельність основних робітників усіх професій, потрібних для виконання річної виробничої програми підприємства. Одержані значення Вирроб визначаються з точністю до сотих величин для планових та фактичних значень цін і заносяться в розрахункову форму №18. Розрахункова форма №18 Основні техніко – економічні показники виробничо – господарської діяльності підприємства № п/п Показники Одиниця виміру Числове значення
планове фактичне
1 Річна виробнича програма випуску:
- виріб А шт. 44000
- виріб Б шт. 60000
- виріб В шт. 48000
- виріб Г шт. 39000
2 Повна собівартість
- виріб А грн. 90,13
- виріб Б грн. 74,32
- виріб В грн. 105,97
- виріб Г грн. 103,28
3 Ціна реалізації
- виріб А грн. 121,68 121,68
- виріб Б грн. 85,47 76,92
- виріб В грн. 132,46 132,46
- виріб Г грн. 134,26 142,26
4 Валовий дохід підприємства грн. 22076340 21875340
5 Загальний розмір прибутку підприємства грн. 4536940 4335940
6 Первинна вартість основних виробничих фондів підприємства грн. 17539400
8 Загальна чисельність персоналу підприємства чол. 442
9 Чисельність основних робітників чол. 261
10 Річний виробіток на одного робітника грн./чол. 84583,68 83813,56
11 Фондовіддача грн./ грн. 1,26 1,25
12 Фондомісткість грн./ грн. 0,79 0,8
13 Рентабельність продукції % 25,87 24,72
Висновок: виконуючи цю курсову роботу я навчився визначати основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства.
