3.Методика аудиту.
3.1. Методика аудиту дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
В даний час, коли Україну охоплює криза платежів, коли дебіторська заборгованість установ один одному досягла величезних сум, проведення аудиту дебіторської заборгованості має велику актуальність, оскільки це стимулює установу до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, до активного проведення заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників через арбітраж.
Дебіторська заборгованість істотно погіршує фінансовий стан установи, вона є іммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниження темпів виробництва і результативних показників діяльності установи, оскільки прострочена дебіторська заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки управління.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів установи на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували установі грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи.
За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку установи подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості установи слід визначати щоквартально.
Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються установою, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що установа в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.
Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.
Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
У ф.№1 «Баланс» дебіторська заборгованість представлена статтями "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", «Дебіторська заборгованість за розрахунками - з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків", "Інша поточна дебіторська заборгованість". Як правило, найбільш значну частку загальної дебіторської заборгованості становить дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.
Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", який має два субрахунки:
-361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями";
-362 "Розрахунки з іноземними покупцями".
За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.
Призначення аудиту дебіторської заборгованості - допомогти установі сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового стану установи.
Завдання аудиту дебіторської заборгованості:
- установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);
- перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;
- перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;
- перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;
- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.
Класифікація дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.
Коефіцієнт сумнівності встановлюється установою, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Джерела інформації для перевірки дебіторської заборгованості:
Первинні документи з обліку розрахунків (накладні; рахунки-фактури; касові та банківські документи; договір оренди, постачання продукції, товарів, робіт, послуг; товарно-транспортна накладна; акт приймання робіт; довідки і розрахунки бухгалтера; акт інвентаризації розрахунків; звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт; протоколи про залік взаємних вимог; наказ про облікову політику (метод розрахунку сумнівного боргу); журнал 3; відомість 3.1. (рахунок 36); відомість 3.2. (рахунок 37, 18); відомість 3.3. (рахунок 34); головна книга за рахунками 16, 18, 36, 37, 38.
Аудит розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку. Спочатку перевіряють дані активу балансу за відповідними рахунками. Ці дані за рахунками 16, 36, 37, 38, 63 та ін. порівнюють з даними журналів та відомостей на певну дату (1-ше число місяця). Після цього аудитор вивчає договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупця продукції, зокрема плановими платежами, розрахунковими чеками, векселями, акредитивами, дорученнями, установлює, з чиєї ініціативи обрана невигідна для установи форма розрахунків і які заходи вживаються щодо поліпшення системи розрахунків. Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі установи. Згідно зі П(С)БО - 10 дебіторська заборгованість має відображатись у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку установа може мати. Необхідно також врахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також повернення товарів покупцями.
Для аудиту важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності управління повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року.
Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити установам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.
Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією установи пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб.
З'ясовують, також чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в балансі вгорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" тощо.
Необхідно підкреслити, що зменшення дебіторської заборгованості не порушує рівності активу й пасиву балансу. Іноді окремі керівники та головні бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв'язку з цим необхідно перевіряти первинні документи.
Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така заборгованість (за наявності виправдовувальних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.
Необхідно вивчити аналітичні рахунки за кожним дебітором. Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської заборгованості.
За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2), визначається цілий ряд показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, відсоток, оборотність дебіторської заборгованості тощо.
Методика аудиту показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період зіставляються з даними за минулий рік (або за інший звітний період). Вивчення претензійних сум починається з аналізу та інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На установах звіряння розрахунків необхідне. Для цього дебіторам надсилають виписки з особистих рахунків або направляють до них для взаємозвіряння спеціалістів.
Перевірка відомості № 3.5 і журналу № 3 за рахунком 374 "Розрахунки за претензіями" дає можливість дізнатися про задоволення пред'явленими сумами претензій щодо невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявності арифметичних помилок і нестач, простоїв, штрафів, пені, що їх належить утримати з постачальників і підрядників на підставі рішень господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення претензій, актів приймання вантажів, виписок банку або про відмову від цих претензій.
Мета аудиту дебіторської заборгованості – це підтвердження достовірності, повноти, реальності та законності обліку дебіторської заборгованості у звітності, тобто в балансі установи.
Метою здійснення аудиту дебіторської заборгованості є:
1.Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по дебіторській заборгованості.
2.Оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильності використання рахунків Плану рахунків.
3.Оцінка стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями.
4.Перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями).
5.Правильність оцінки дебіторської заборгованості, розрахунок величини резерву сумнівних боргів.
6.Перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і розкриття необхідної інформації в примітках до фінансової звітності.
7.Оцінка стану внутрішнього контролю дебіторської заборгованості.
8.Упевненість в порівнянності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) відносно дебіторської заборгованості.
Методи контролю, які застосовуються при аудиті дебіторської заборгованості:
1. Нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла.
2. Документальний, тобто перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного та аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, розрахунково-обчислювальні перевірки та ін.
3. Фактичний, тобто інвентаризація дебіторської заборгованості.
На основному етапі аудиту, аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями достовірності фінансової звітності.
Основні процедури оцінки дебіторської заборгованості: оцінюючи повноту інформації щодо дебіторської заборгованості потрібно впевнитись, що усі рахунки клієнтів були зареєстровані, записані в журнал реалізації, а також перевірити чи всі товари які були відвантажені до кінця року були віднесені до реалізованих, а ті що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість. При цьому використовується прийом прослідковування та звірки документів.
Для отримання доказів за критерієм право власності слід переконатись, що дебіторська заборгованість належить саме клієнту та розглянути ризик занесення в сальдо дебіторів заборгованість по приватним операціям. Для перевірки правильності оцінки дебіторської заборгованості слід перевірити використовуючи прийом арифметичної перевірки і за змістом, правильності визначення первісної вартості та резерву сумнівних боргів за одним із методів.
В П(С)БО - 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів:
- перший — виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
- другий — на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з врахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів.
За двома способами величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію та коефіцієнта сумнівності. Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначається коефіцієнт сумнівності.
Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості аудитору потрібно проконтролювати, чи правильно вона була оцінена відповідно до встановленої облікової політики. У валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю.
Оскільки у складі загальної дебіторської заборгованості можуть мати місце сумнівні та безнадійні борги, аудитор повинен впевнитись у додержанні принципу обережності. Тому важливим аспектом перевірки є списання безнадійних боргів як таких, по яких існує впевненість у неповерненні їх боржником або за якими минув строк позовної давності.
Перевіряючи правильність відображення операцій у обліку аудитор перевіряє правдивість, точність відображення сум дебіторів на дату складання звітності в Балансі. Слід впевнитись у правильності ведення поточних облікових реєстрів.
Критерій законності передбачає перевірку законності здійснення операцій, що призвели до виникнення дебіторської заборгованості, відповідність її обліку чинним законодавчим актам та нормативним документам.
Перевірка за критерієм «розподіл між звітними періодами» передбачає контроль аудитором додержання меж звітного періоду. Відповідно до нього всі операції з виникнення, погашення та списання дебіторської заборгованості мають бути відображені в обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені.
Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності.
У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:
перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості.
перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості.
склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість".
метод визначення величини резерву сумнівних боргів.
сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.
залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання у звітному році.
3.2.Програма аудиту довгострокових кредитів банків
П(С)БО 11 "Зобов'язання" визначає порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов'язання. Цим стандартом усі зобов'язання класифікуються на довгострокові, поточні, забезпечення та непередбачені зобов'язання. Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати кредит, а позичальник — використати, сплатити борг і повернути його.
Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Зобов'язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:
позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;
не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Аудитор з'ясовує, чи довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю, яка залежить від умов та виду зобов'язання.
За кредитом рахунка 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних позик, за дебетом — їх погашення.
Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:
-501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті"
-502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті"
-503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті"
-504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті"
-505 "Інші довгострокові позики в національній валюті"
-506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті"
Аудитор з'ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:
чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;
чи своєчасно погашаються отримані позики.
Кредитний договір укладають банк і управління. У ньому передбачається об'єкт кредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки плати у кредит, строки, на які видаються позики. Тепер широко використовується комерційне кредитування, коли здійснюється реалізація товарів за умови розстрочки платежу.
Аудитор здійснює аналіз фінансового стану установи, контролює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити установа покриває за рахунок власних оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту.
Завдання аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх. Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з'ясовує, якими видами позик користувалось управління.
Завданням аудиту банківських та кредитних операцій є перевірка:
дотримання нормативно-правового регулювання розрахунково-кредитних операцій, які забезпечують функціонування установ в умовах ринку;
додержання умов договорів з різними контрагентами;
стану обліку розрахунків, вірогідності облікових та звітних даних про наявність і зміни сум дебіторської і кредиторської заборгованості.
Першим етапом аудиту операцій за кожним рахунком є перевірка тотожності залишків грошових коштів на кінець кварталу (року) згідно з даними виписок банку та регістрів бухгалтерського обліку (Головної книги, журналу-ордеру № 1). Потім за кожний звітний період аудитор перевіряє наявність усіх виписок банку з кожного рахунку установи і відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку (журнал-ордер № 1).
При цьому аудитор повинен переконатися, що йому надані усі виписки банку за хронологічною послідовністю та встановити, чи правильно перенесені залишки грошових коштів з попередньої виписки до наступної.
Якщо на управлінні відсутні окремі виписки, то слід одержати з установи банку засвідчені їх копії. Необхідно звіряти не лише вхідні та вихідні залишки на виписках банку, але й дати попередніх операцій. Це дає змогу виявити навмисно знищені з корисливими цілями виписки банку за конкретний день, за якими, головним чином, проводяться дві операції на одну й ту ж суму: перша - надходження грошей на банківський рахунок, друга - отримання готівки на цю ж суму або перерахування її до різних торговельних організацій у рахунок оплати товарів, які за даними бухгалтерського обліку установи не оприбутковуються, а потім привласнюються.
За наявності розбіжностей між обліковими даними установи та виписками банку, слід встановити їх причини та, за необхідності, здійснити зустрічну перевірку в установі банку. Якщо за період, що перевіряється, під час дослідження виписок банку будуть установлені суми, що зайво списані з поточного рахунку, то їх відносять у дебет рахунку "Розрахунки за претензіями", помилково зараховані на поточний рахунок суми відображають проводкою Д-т "Рахунки в банках" та К-т "Розрахунки за іншими операціями".
Про всі виявлені під час аудиту помилки управління має письмово повідомити установу банку, встановити їх причини та оперативно вжити заходи щодо їх усунення. Кожну з виявлених розбіжностей ревізор повинен уважно проаналізувати аби упевнитися, в тому, що не було при цьому зловживань з боку працівників бухгалтерії управління.
Метою аудиту розрахунків із банком за зобов'язаннями є підтвердження аудитором повноти, правдивості й неупередженості інформації, відображеної в первинних документах, регістрах обліку і звітності, щодо наявності та руху коштів за зобов'язаннями перед банком.
Завдання аудиту слід розглядати в двох напрямах:
¦ підтвердження висновком аудитора інформації клієнта щодо фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, а також бізнес-планів та інших документів, які надаються банку для одержання кредитів;
¦ встановлення об'єктивної істини щодо доцільності, цільового використання та законності одержаних кредитів, правильності їх відображення в обліку та звітності, донесення цієї інформації через аудиторський висновок до користувачів.
Джерелами інформації для аудиту довгострокових кредитів банку та документами, що подаються позичальником з метою одержання кредиту в обов'язковому порядку є:
заявка на отримання кредиту за визначеною банком формою;
анкета позичальника (стислі відомості про позичальника) за визначеною банком формою;
копії установчих документів;
копія свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію);
копії ліцензій, передбачених законодавством;
техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об'єкта кредитування;
спрямування позикових коштів;
розрахунку затрат і надходжень на весь термін користування позикою;
копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: угоди на придбання й реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг, виконання робіт та ін., накладні, митні декларації тощо;
засвідчений аудитором бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати;
документи, що стосуються забезпечення кредиту: застава майна — опис закладеного майна, угоди на придбання товарно-матеріальних цінностей, накладні;
довідка з обслуговуючого банку про рахунки позичальника, наявність/відсутність заборгованості за кредитами.
Для проведення перевірки операцій з довгостроковими кредитами банків аудитору слід розробити програму аудиторської перевірки(таблиця 3.1.).
Таблиця 3.1.
Програма аудиту довгострокових кредитів банків
Загальні завдання аудиту
Конкретні завдання аудиту
Процедури аудиту
Обсяг пере-вірки
Термін прове-дення
Вико-на-вець

1
2
3
4
5
6

Реальність існування
Перевірка наявності довгострокових кредитів банків на дату балансу;
Чи існує заборгованість по сплаті відсотків та основної суми боргу на дату складання звітності.
- проведення перевірки фінансової звітності підприємства;
- перевірка документів, що стосуються забезпечення кредиту;
- перевірка виписок банку, який надавав кредит.
повний
09.09-10.09


Права і обов’язки
Перевірка документів, що засвідчують право установи на кредит; Чи належать зобов’язання по довгостроковим кредитам банків установі на дату складання звітності.
- перевірка банківських виписок щодо правильності надання кредиту;
- перевірка фінансового стану установи на можливість ним погашення кредиту;
- визначення права установи на отримання кредиту
частко-вий
22.09-23.09


Повнота обліку
Перелік операцій щодо отримання кредиту, терміну його погашення чітко відображені в обліку; Чи повністю відображені усі операції, пов’язані із отриманням довгострокового кредиту, отриманням коштів на рахунок, виплатою відсотків та основної сум боргу, чи існують відповідні документи, що
підтверджують усю повноту обліку
- перевірка наявності та правильного оформлення заяви установи на отримання кредиту;
- співставлення даних установи з даними банку, що надавав кредит;
- прослідковування відображення довгострокового кредиту в обліку управління;
- перевірка наявності окремих синтетичних регістрів для обліку руху кредитних коштів (оборотно-сальдова відомість по рахункам 50, 684; головна книга по рахункам 50, 684);
- перевірка
відображення кредитних операцій у Примітках до звітності
повний
7.10-14.10


Оцінка
Правильність оцінки довгострокових кредитів банку, сплату відсотків та основної суми боргу по ним згідно з П(С)БО - 11 «Зобов’язання»
- перевірка правильності відображення кредиту на рахунках бухгалтерського обліку
- перевірка визначення суми погашення кредиту;
- перевірка правильності визначення нарахованих відсотків за кредит;
- документальна перевірка правильності погашення кредиту
- арифметична перевірка сум погашення кредиту
повний
26.10-27.10


Факт події
Операції по наданню кредиту та його отриманні віднесені до відповідного звітного періоду; Чи існують відповідні документи, що підтверджують надання довгострокового кредиту, отримання коштів на рахунок, сплату відсотків та основної суми боргу
- перевірка правильності віднесення операцій по довгострокових кредитах до зазначеного в документах звітного періоду
- перевірка правильності розбиття кредиту по його оплаті на відповідні строки;
- зіставлення даних установи з даними банку щодо дати надання кредиту
частко-вий
1.11-5.11


Подання і розкриття
Довгострокові кредити банків належним чином відображені в документах установи; Чи подано дані по зобов’язанням за довгостроковими кредитами банків у фінансовій звітності та чи подана вона та класифікована за правилами, визначеними П(С)БО - 11 «Зобов’язання»
- перевірка правильності відображення операцій по кредитах в обліку установи відповідно до нормативів;
- перевірка включення до статті 501 “Довгострокові кредити банків” відповідних сум отриманих кредитів
частко-вий
11.11-13.11


Законність
Чи всі операції щодо надання, отримання та погашення кредитів є законними
- перевірка законності проведення операцій по наданню, отриманню кредиту та його погашення
повний
18.11