Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи управління господарською діяльністю 1.1. Суть господарської діяльності 1.2. Фактори, що впливають на господарську діяльність 1.3. Управління господарською діяльністю Розділ 2. Дослідження стану управління господарською діяльністю ВАТ „Ударний” 2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства 2.2 Аналіз ефективності управління господарською діяльністю ВАТ „Ударний” 2.3. Система показників ефективності оперативного управління господарською діяльністю ВАТ «Ударний” Розділ 3. Розробка заходів щодо підвищення ефективності управління господарською діяльністю ВАТ «Ударний» 3.1 Комплекс заходів підвищення ефективності управління господарською діяльністю 3.2. Заходи поліпшення використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей 3.3. Ефект від проведення заходів з вдосконалення управління господарською діяльністю ВАТ „Ударний” Висновки Список літератури Додатки Вступ Актуальність дослідження. У умовах формування ринкових відносин в Україні важливе значення набуває здатність підприємства пристосуватися до нових умов господарювання. Це висуває на перший план рішення завдань по забезпеченню організаційно-економічної стійкості і конкурентоздатності підприємства в умовах зовнішнього середовища, що безперервно змінюється, особливо при проведенні економічних реформ. На даний час на багатьох підприємствах спостерігається неефективне використання виробничого потенціалу, що свідчить про низьку ефективність виробництва практично у всіх галузях економіки України. У свою чергу це є результатом низького попиту на вироблену продукцію, тобто фактично продукція, що виробляється на підприємствах України є неконкурентоспроможною. Висока собівартість, низька якість – от причини відсутності попиту. Таким чином, підвищення ефективності управління господарською діяльністю на підприємствах України – це одна з найважливіших задач як держави (створення сприятливих умов для ефективної діяльності підприємств), так і економістів самих підприємств (аналіз виробничої діяльності, розробка й упровадження заходів щодо підвищення ефективності виробництва). Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того чи іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності оперативного управління господарською діяльністю підприємства. Тут розуміється економічна й соціальна результативність господарської діяльності. Запорука успіху діяльності будь-якого підприємства криється в постійному підвищенні ефективності виробництва, систематичному аналізі виробничої діяльності, розробці й упровадженні заходів, націлених на підвищенні ефективності виробництва. На сучасному етапі розвитку України, забезпечення стабільної роботи підприємств по випуску конкурентноздатної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів. Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є – ефективність виробництва. Зниження витрат виробництва, раціональне використання матеріальних ресурсів, досягнення більш високих економічних показників і, насамперед підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва, і на цій базі зниження собівартості – найбільш важливі й актуальні задачі працівників управління господарською діяльністю. Для їхнього вирішення велике значення має удосконалювання управління з метою підвищення його ефективності, оволодіння методами ефективного керування виробництвом, а також розрахунки й порівняння показників ефективності виробництва підприємства. Необхідною умовою вирішення поставлених завдань є науковий пошук, аналіз, узагальнення практики й обґрунтування такої системи управління підприємством, що могла б забезпечити підвищення ефективності виробництва й насичення ринку високоякісними товарами, доступними для масового споживача. Виходячи з вищесказаного, тема, розглянута в роботі, є актуальною на сьогоднішній день, у період економічної кризи, спаду виробництва й реформування економіки нашої держави. Об’єкт дослідженя: господарська діяльність підприємства. Предмет дослідження: оперативне управління господарською діяльністю підприємства. Мета: дослідити та проаналізувати оперативне управління господарською діяльністю підприємства. Завдання: Розкрити суть господарської діяльності. Проаналізувати фактори, що впливають на господарську діяльність. Дослідити стан управління господарською діяльністю на прикладі ВАТ „Ударний”. Проаналізувати систему показників ефективності оперативного управління господарською діяльністю ВАТ „Ударний”. Розробити заходи щодо підвищення ефективності управління господарською діяльністю на ВАТ „Ударний”. Науково-теоретичною основою дослідження проблеми оперативного управління господарською діяльністю підприємства стали праці відомих учених минулого та сьогодення. Вагомий внесок у розроблення даної проблем зробили українські та зарубіжні науковці: Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Бобров В.Я., Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І., Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. та ін. Обсяг і структура роботи обумовлені метою та завданнями дослідження, а також логікою розташування в ній матеріалу. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Розділ 1. Теоретичні основи управління господарською діяльністю Суть господарської діяльності Як відомо, у минулому виокремлювали землю, працю й капітал як ключові чинники виробництва; нині до них додають новий чинник – господарський потенціал (потенційну можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу — це практично і є суттю поняття «господарська діяльність», яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску. Господарська діяльність - це певна система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер, форм і методів господарювання, економічної, організаційної та технічної творчості і новаторства. У центрі даної системи знаходиться підприємець - компетентний господарник, здатний забезпечити організацію ведення господарства на базі найновіших досягнень економічної та технічної науки. Підприємцем може бути: дрібний власник, керівник акціонерного товариства, кооператор, орендар і т.д. Господарською діяльністю може займатися, як окрема особа, так і група людей (колективне підприємство). Законодавство України передбачено, що суб'єктами господарської діяльності можуть бути громадяни України та інших держав, не обмежені законом у працездатності або дієздатності, а також юридичні особи усіх форм власності, установлені Законом України "Про власність". Відомо, що серцевину будь-якої економіки складає виробництво, створення економічного продукту. Саме підприємства випускають продукцію, виконують роботи і послуги, тобто створюють основу для споживання і збільшення національного багатства. Одним із ключових елементів ринкових перетворень виступає мала господарська діяльність. У розвинутих країнах малий бізнес є невід'ємною частиною ринкового господарства. Він, як джерело прогресивних економічних змін, набув особливої актуальності у 90-х роках: малі підприємства (МП) сприяють розвиткові конкуренції, створюють нові робочі місця, інтенсивно займаються науковими розробками, тощо. Крім того, малий бізнес є запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання соціальної справедливості в суспільстві. Зарубіжний досвід підтверджує ефективність існування сектору малих підприємств в сучасній економіці. Будь-яка "здорова" економічна система не може обійтися без балансу великого та малого бізнесу. Малі підприємства відіграють провідну роль у зміні структури форм власності, оскільки фактично представляють приватні інтереси. В умовах масового закриття державних підприємств та стрімкого зростання безробіття розвиток малого підприємництва може створити багато можливостей для працевлаштування широких верств населення [11; 83]. Правильне розуміння сутності господарської діяльності випливає також із визначення її значення для функціонування ефективної системи господарювання. Воно (значення) полягає насамперед у тім, що господарська діяльність: по-перше, служить головним фактором структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці. Фактори, що впливають на господарську діяльність Формування і функціонування соціально орієнтованої та економічно ефективної господарської діяльності можливі за умови створення належного господарського середовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію в країні (регіоні), спиратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними правовими та соціально-економічними регуляторами й ринковою інфраструктурою. Основними факторами що впливають на господарську діяльність треба вважати: 1) стабільність національної кредитно-грошової системи; 2) пільгово-стимулюючу систему оподаткування підприємницьких структур (окремих підприємців); 3) державну фінансову та інфраструктурну підтримку різномасштабного і насамперед малого підприємництва; 4) ефективний правовий захист інтелектуальної і промислової власності; 5) науково обґрунтоване й ринкове спрямоване ціноутворення; 6) сформованість колективних та індивідуальних матеріальних стимулів; 7) інтеграцію підприємництва у світовий економічний простір; 8) достатню привабливість іміджу господарської діяльності [7; 128]. Традиційно існують класична та інноваційна моделі господарської діяльності з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель господарської діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель господарської діяльності передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу [21; 149]. Тому практична реалізація цієї господарської моделі має спиратися на таку послідовно здійснювану систему факторів: 1) науково обґрунтоване формулювання головної господарської мети; 2) усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалізації запропонованої господарської ідеї; 3) неупереджена порівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і прогнозованих можливостей; 4) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів (за потреби); 5) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку; 6) практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією господарської діяльності. Управління господарською діяльністю – процес, в основі якого лежить вплив на колектив підприємства та всі сторони його діяльності з метою отримання максимальних результатів. Такий вплив на кожному підприємстві та організації виконують управлінські кадри. А отже, ефективний процес управління на підприємстві обумовлює результативність діяльності всього підприємства. Але процес управління виконують люди, а отже ефективність процесу управління залежить від ефективності діяльності управлінського персоналу підприємства, яка в свою чергу складається з ефективності діяльності окремих груп працівників та груп працівників різного рівня освіти, кваліфікації, тощо. Управління господарською діяльністю В умовах переходу до ринкових відносин, потрібне гнучке реагування на зміну попиту споживачів на той чи інший вид продукції, росте роль оперативно-виробничого управління. Його завдання – забезпечити чітку і безперебійну роботу підприємства і внутрішньозаводських підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів. Ритмічність виробництвава – це ритмічна праця і рівномірний випуск продукції. Це все можна забезпечити планування господарською діяльністю, яке являє собою систему мір, направлених на конкретизацію техніко-економічного плану в часі і просторі. Планування господарською діяльністю є складовою частиною внутрізаводського планування і правильно забезпечує вирішення великого кола завдань [17; 83]. Завдання оперативного управління господарською діяльністю: Деталізація і розподіл виробничої програми і інших показників плану економічного розвитку по місцю і часу їх виконання. Розробка прогресивних календарно-планових нормативів. Забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, оснасткою, інструментом. Складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців. Координація роботи цехів, участків, бригад, робочих місць. Контроль і регулювання ходу господарської діяльності. Вирішення всіх цих завдань забезпечує чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства і рівномірний випуск продукції. Виробничо-господарська діяльність підприємства включає в себе такі об’єкти, які необхідно запланувати і організувати: виробництво товарної продукції; технічна підготовка виробництва; допоміжні господарства; матеріально-технічне забезпечення; праця, кадри і зарплата; фінансова діяльність. Кожний із перерахованих об’єктів планується і організовується окремо, але всі вони між собою взаємозв’язані і направлені на виконання головного завдання підприємства – здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу і інтересів власника майна підприємства. Центральна ланка – це виробництво товарної продукції. Призначення всіх інших ланок – своєчасне забезпечення в достатній кількості основного виробництва засобами виробництва, матеріалами, трудовими і фінансовими ресурсами [8; 139]. Реалізація плану виробництва на підприємстві досягається всіма структурними підрозділами. На результати роботи кожної виробничої ланки впливає маса факторів. Для нормального процесу виробництва потрібно виявити ці фактори і їх негативну дію, так як це не буде зроблено, то це приведе до зривів виробництва, це потребує постійного поточного контролю і управління за ходом виробництва. Метод безперервного нагляду, контролю, управління, регулювання виробничого процесу, заснований на календарних планах і використовує технічні засоби для обміну і аналізу інформації і називається диспетчеризацією. Оперативне управління і регулювання виконує облік, контроль і диспетчеризацію виробництва, і відповідає таким вимогам: забезпечує єдність показників обміну і контролю; достовірність інформації; своєчасність інформації; При управлінні і регулюванні ходом виробництва необхідно звести до мінімуму витрати і відхилення від плану і відновляти графіки виконання виробничих завдань. Оперативне управління господарською діяльністю забезпечує ефективне функціонування всього виробничого процесу, який в свою чергу дуже залежить від потужностей підприємства. Підвищення продуктивності праці і збільшення випуску продукції по діючому обладнанні досягається за рахунок підвищення якості перероблюваної сировини і матеріалів, запровадження нових технологічних процесів, модернізація обладнання і широке використання передового досвіду колективу підприємства [5; 60]. Кризовий стан економіки України можна багато в чому пояснити низьким рівнем професіоналізму в управлінні. Втрата професіоналізму викликана тим, що при адміністративно-командній системі більшість керівників мали технократичне мислення, функціонувала система підготовки керівника - конформіста з недостатнім рівнем знань, ділових і професійних якостей, готовністю виконати будь-яку команду, що отримується зверху. При підборі керівників з числа фахівців перевага віддавалася людям, що володіють такими рисами характеру як жорсткість, вимогливість до підлеглих і беззаперечно слухняність вищестоящим, а глибокої професійної компетентності, в тому числі компетентності в спілкуванні, не надавалося серйозного значення. Запорука успіху діяльності будь-якого підприємства криється в постійному підвищенні ефективності виробництва, систематичному аналізі виробничої діяльності, розробці й упровадженні заходів, націлених на підвищенні ефективності виробництва. На сучасному етапі розвитку України, забезпечення стабільної роботи підприємств по випуску конкурентноздатної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів. Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є – ефективність виробництва [13; 157]. Зниження витрат виробництва, раціональне використання матеріальних ресурсів, досягнення більш високих економічних показників і, насамперед підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва, і на цій базі зниження собівартості – найбільш важливі й актуальні задачі працівників управління виробництвом. Для їхнього вирішення велике значення має удосконалювання управління з метою підвищення його ефективності, оволодіння методами ефективного керування виробництвом, а також розрахунки й порівняння показників ефективності виробництва підприємства. Необхідною умовою вирішення поставлених завдань є науковий пошук, аналіз, узагальнення практики й обґрунтування такої системи управління підприємством, що могла б забезпечити підвищення ефективності виробництва й насичення ринку високоякісними товарами, доступними для масового споживача. Розділ 2. Дослідження стану управління господарською діяльністю ВАТ „Ударний” 2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства Об'єктом дослідження є підприємство – ВАТ «Ударний», розташоване: м. Тарутине, Одеська область; здійснює господарську діяльність у такій галузі промисловості як – виноробство (вторинне виноробство). Продукція винзавода ВАТ «Ударний» займає заслужене місце серед алкогольних напоїв, що випускаються в Україні, що підтверджується численними нагородами, отриманими на різних виставках. Використовувана на винзаводі високоякісна сировина і класичні рецепти готування вин забезпечили підприємству популярність і гарний збут. Процес вторинного виноробства, являє собою частину процесу виноробства – збереження й витримка виноматеріалів. У даному випадку мова йде про відособлене виноробне підприємство, що займається в основному розливом одержуваних готових оброблених виноградних вин, виробленням невеликої кількості виноградних вин власного купажу. З 1998 р., винзавод ВАТ «Ударний», освоїв випуск шампанського за спеціальною технологією із шампанських виноматеріалів, одержуваних на підприємствах первинного виноробства й виноматеріалів власного виробництва. У вторинному виноробстві можна виділити ряд особливостей, які необхідно враховувати при виборі показників економічної ефективності виробництва. Винзавод вторинного виноробства відрізняє відома спеціалізація: тут розливають в основному тихі вина, головним чином, у скляні пляшки на автоматичних лініях розливу. Інші технологічні процеси, здійснювані на заводі вторинного виноробства, є необхідними підготовчими етапами до розливу вина в пляшки (витримка, збереження) або ж виробляються з метою виправлення неякісних (нерозливостійких) вин, отриманих із заводів первинного виноробства. Уся продукція, що випускається заводом, обчислюється в одному вимірі декалітр (дал). Ці особливості виробництва у вторинному виноробстві дають можливість підприємству окремі показники ефективності вимірювати не тільки у вартісних показниках, але й у натуральних. Для такого розрахунку деяке розходження в трудомісткості окремих видів вин не буде мати істотного значення, тому що в цілому переважають вина, однорідні по трудомісткості, це кріплені ординарні виноградні вина . Територія винзавода ВАТ «Ударний» має форму неправильного багатокутника. Він розташовується на території 6,8 га. Винзавод складається з наступних підрозділів: адміністративний корпус і виробничий корпус. Виробничий корпус у свою чергу складається з трьох цехів і дільниць. Цех №1 – цех прийому, вироблення й переробки сировини (виноматеріали заводів первинного виноробства, виноград – продукція КСП). Цех №1 складається з трьох дільниць. Цех №2 складається у свою чергу з виносховища №1 і №2, і спиртосховища. Тут провадяться: витримка, збереження й проведення різних технологічних операцій виноматеріалів. У відкритому виносховищі №1 установлено 32 вертикальних металевих резервуара загальною місткістю 330000 дал і 9 горизонтальних металевих резервуара загальною ємністю 69000 дал. У виносховищі №2 установлено 62 вертикальних залізобетонних резервуарів, загальною ємністю 478000 дал, із них 75000 дал у період сезону переробки використовуються як відстойно-бродильні, 24 скляні камери, загальною ємністю 28600 дал, 2 купажних резервуари по 5000 дал, 7 вертикальних металевих резервуара для витримки охолоджених вин загальною місткістю 7000 дал. Цех №3 – цех готової продукції. Цех №3 складається з трьох дільниць: дільниці прийому й підготовки тари; дільниці розливу готової продукції; механізованої дільниці транспортування вантажів. Сюди, з цеху №2, надходить готова продукція. Тут вона розливається в пляшки й бочки, пляшки з вином укладаються в ящики. Після цього бочка і ящики з пляшками надходять на вантажну естакаду, де відбувається навантаження готової продукції на автотранспорт і залізничний транспорт. Після чого продукція відправляється споживачеві. Основні техніко-економічні показники необхідні для проведення аналізу виробництва даного підприємства, результати діяльності ВАТ «Ударний», зведені в таблиці: «Вихідні дані для аналізу виробничої діяльності ВАТ «Ударний» (див. Додаток 2). На період обстеження загальна місткість виносховищ винзаводу складає 1258600 дал. Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу винзаводу – 222 чоловік. Середньооблікова чисельність робітників винзаводу – 169 чоловік. В даний час розлив продукції винзаводу провадиться на двох лініях продуктивністю по 9,5 тис. пляшок у годину. Готова продукція розливається в пляшки й бочки. У 2005 р. і 2006 р. винзавод розлив готової продукції, у пляшки й бочки: 3761400 дал і 3786100 дал відповідно. У 2006 р. на винзаводі було розлито: у пляшку – 3572912 дал; у бочку – 213188 дал. 2.2 Аналіз ефективності управління господарською діяльністю ВАТ „Ударний” Показники економічної ефективності повинні являти собою систему оцінок, що охоплює усю виробничо-господарську діяльність підприємства, яка складається з узагальнюючих і функціональних показників. З огляду на особливості виробництв підприємств вторинного виноробства, до групи узагальнюючих показників можна віднести наступні: темпи зростання випуску продукції; загальна рентабельність і її зростання; витрати на 1 грн. товарної продукції, виробництво чистої продукції на 1 грн. витрат. Показник темпів зростання виробництва чистої (товарної) продукції використовується з метою аналізу динаміки виробництва. Валова продукція – це вартість усієї зробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво. Виражається, як правило, в порівнянних цінах. Товарна продукція – відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. Виражається вона в оптових цінах, що діють у звітному році [9; 138]. Темпи зростання обсягу чистої (товарної) продукції розраховуються по формулі: , (1) де Тi – обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Тб – обсяг чистої продукції в базовому періоді, грн. Таким чином, темпи зростання обсягу чистої продукції складають: Jв = 17987/17204 = 1,046 = 104,6%. У нашому випадку, за 2006 р. у порівнянні з 2005 р. обсяг виробництва товарної продукції збільшився на 4,6%. Це значить, що обсяг товарної продукції в 2006 р. у порівнянні з 2005 р. збільшився на 783 тис. грн. Витрати підприємства на вироблення продукції складаються з наступних елементів витрат: матеріальні витрати (сировина й матеріали, покупні комплектуючі вироби й напівфабрикати, електроенергія, теплоенергія й ін.); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних засобів; інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, податки, що включаються в собівартість продукції, відрахування в позабюджетні фонди й ін.) Показник витрат на 1 грн. товарної продукції – важливий узагальнюючий показник собівартості продукції, котрий вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю й прибутком [14;167]. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості зробленої товарної продукції в діючих цінах: , (2) де, Ст – собівартість продукції, Т – обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.;. Отже, витрати на 1 грн. товарної продукції в 2005 р. склали: УЗ = 13525/17204 = 0,786 грн., тобто 79 коп., а в 2006 р.: УЗ = 14105/17987 = 0,784 грн., тобто 78 коп. Таким чином, підприємство ВАТ «Ударний» у 2006 р. витратило на 1 грн. товарної продукції 78 коп., що говорить про зменшення витрат, тому що в 2005 р. даний показник складав 79 коп. Зворотний показник витратам на 1 грн. товарної продукції, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат: , (3) де, Т – обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Ст – собівартість продукції. Отже, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат складає: Пч = 17204\13525 = 1,272 грн., - 2005 р. Пч = 17987\14105 = 1,275 грн., - 2006 р. Таким чином, ми бачимо, що незначно цей показник покращився в порівнянні з 2005 р., що свідчить про гарний рівень організації виробництва. Загальна рентабельність і її зростання, факторний аналіз рентабельності виробництва вин заводу. У цьому розділі ми приділимо особливу увагу дослідженню показника загальної рентабельності підприємства, а також розглянемо фактори і вивчимо міри впливу кожного з них на підсумковий показник рентабельності підприємства (див. Додаток 3). Загальна рентабельність виробництва – один із найважливіших якісних показників економічної ефективності виробництва. Визначаючи рентабельність виробництва на будь-якому рівні господарювання, необхідно одержуваний ефект зіставити з виробничими витратами, що можуть бути поточними й одноразовими (у тому числі капітальними). Загальна рентабельність виробництва на підприємстві (R,%) визначається по формулі: , (4) , (5) де П – сума балансового прибутку від промислової діяльності, грн.; Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн; О – середньорічна вартість оборотних коштів, грн.; А – середньорічна вартість виробничих фондів, грн. Отже, загальна рентабельність підприємства ВАТ «Ударний» становить: 2005 – 133,8%, тому що 3660\2736 = 1,3377; 1,3377 · 100 = 133,8. 2006 – 129,9%, тому що 3624\2790 = 1,2989; 1,2989 · 100 = 129,9. Зміна рентабельності виробництва в порівнянні з базисним періодом залежить від багатьох факторів. Тому становить інтерес вивчення міри впливу кожного з них на підсумковий показник. Результати факторного аналізу загальної рентабельності підприємства зведені в таблиці: «Факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу» (див. Додаток 3). 2.3. Система показників ефективності оперативного управління господарською діяльністю ВАТ «Ударний” Підсумком даного розділу роботи є результат розрахунків системи показників ефективності оперативного управління господарською діяльністю ВАТ «Ударний», що зведені в таблицю: «Система показників ефективності управління господарською діяльнісю ВАТ «Ударний»» (див. Додаток 4). Варто помітити, що загальноприйнята система показників ефективності виробництва, використовувана для оцінки ефективності виробництва, містить також і додатково розраховані мною показники господарської діяльності підприємства. Дані доповнення, на мою думку, є доцільними, тому що вони дозволяють нам зробити також і додаткові висновки про ефективність виробництва. Дані показники були розраховані на підставі вихідних даних для аналізу виробничої діяльності ВАТ «Ударний». Додаткові показники, включені в систему показників ефективності виробництва підприємства: темп зростання фондовіддачі; темп зростання виробничих фондів; фондоозброєність праці; темп зростання фондоозброєності праці. Розрахунки показників: а) темп зростання фондовіддачі: % 2005 р. % 2006 р. б) темп зростання виробничих фондів: % 2005 р. % 2006 р. в) фондоозброєність праці: тис. грн. 2005 р. тис. грн. 2006 р. г) темп зростання фондоозброєності праці: % 2005 р. % 2006 р. Приведені, додатково розраховані показники (Додаток 4, № 17, 18, 19, 20), дозволяють нам зробити також і додаткові висновки про ефективність виробництва ВАТ «Ударний», а саме – виробничі фонди ВАТ «Ударний» використовуються недостатньо ефективно. Зростання виробничих фондів і фондоозброєності праці не супроводжується підвищенням фондовіддачі і відповідним зростанням продуктивності праці [19; 142]. Так, середньорічне зростання виробничих фондів у ВАТ становить – 115,5% (далі будуть приводитися середньорічні показники за 2005, 2006 р.), а зростання фондоозброєності праці – 124,96%. А темпи зростання продуктивності праці й фондовіддачі, в ВАТ «Ударний», становлять 109,4% і 83,49% відповідно. При ефективному використанні виробничих фондів темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи зростання фондоозброєності праці. Зіставлення зазначених показників свідчить про зворотне – 109,4 < 124,96. Фондоозброєність відображає ступінь технічної оснащеності праці і впливає на продуктивність праці. Наведені цифри свідчать про необхідність вишукування й використання резервів виробничих фондів, для того, щоб підвищити фондовіддачу. Однак, варто помітити, що дані показники на винзаводі, зокрема, за 2006 р., свідчать про позитивні тенденції. Так темп зростання продуктивності праці в 2006 р. склав 109,7%, а темп зростання фондоозброєності – 107,0%, тобто темп зростання продуктивності праці випереджає темп зростання фондоозброєності праці на 2,7%. Поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капіталовкладень збільшити випуск продукції, поліпшити техніко-економічні показники виробництва, такі, як фондовіддача, продуктивність праці, собівартість продукції й ін., тобто дозволяє підвищити ефективність виробництва. Розділ 3. Розробка заходів щодо підвищення ефективності управління господарською діяльністю ВАТ «Ударний» 3.1 Комплекс заходів підвищення ефективності управління господарською діяльністю У виробничому процесі винзаводу більша частина виробничих операцій зв'язана з механічним впливом на предмет праці (перекачування і розлив вина, мийка пляшок і ємностей, укладання готової продукції в ящики, транспортування тари, допоміжних матеріалів, готової продукції й ін.), у зв'язку з чим для підприємства дуже важливе значення має підвищення рівня механізації. На підставі аналітичної частини пропоную два основних напрямки механізації виробництва винзаводу: комплексна механізація цехів і дільниць в основному виробництві; створення механізованих дільниць і цехів у допоміжному виробництві. Комплексно-механізованою лінією основного чи допоміжного виробництва (в тому числі для ВРТС робіт) можна вважати таку лінію, що цілком обслуговується робітниками, що обслуговують автомати й напівавтомати, а також машини й механізми, тобто зайняті автоматизованою чи механізованою працею. Ознакою даного типу лінії є те, що серед обслуговуючих її робітників немає робітників виконуючих ручні операції, зв'язані з обслуговуванням машин і механізмів і робітників виконуючих ручні операції, які не зв'язані з обслуговуванням машин і механізмів, тобто робітників, зайнятих ручною працею. Для малих і середніх винзаводів, яким є ВАТ «Ударний», розроблені комплексно-механізовані лінії типу МКМЛ-7М і МКМЛ-8. Дані лінії є розробкою ВНДІВіВ «Магарач» і успішно впроваджені на винзаводах малого типу. Комплексна механізація (упровадження лінії МКМЛ-7М чи МКМЛ-8) основного виробництва винзаводу дозволить механізувати більшість робіт у цехах обробки виноматеріалів (розчинення цукру, бентоніту, перемішування купажів і ін.). У цеху шампанських вин комплексна механізація дасть можливість перевести на потік готування купажів, лікеру, дріжджів і організувати безупинний потік від виробництва купажів до розливу й обробки шампанського. Великим резервом підвищення рівня механізації основного виробництва винзаводу є упровадження високопродуктивної комплексно-автоматизованої лінії розливу продуктивністю 18-22 тис. пляшок у годину. В даний час розлив продукції винзаводу провадиться на двох лініях продуктивністю по 9,5 тис. пляшок у годину. Установка такої лінії дозволить скоротити чисельність робітників, усунути ряд ручних операцій, підвищити продуктивність праці, буде сприяти підвищенню концентрації виробництва, що у певних межах також веде до зниження витрат на одиницю продукції, що випускається. З метою механізації допоміжного виробництва на підприємстві, раніше були проведені наступні заходи: установка фреонових компресорів і заміна парових котлів; створення механізованих дільниць для зарядки акумуляторних навантажувачів, забезпечення виробництва стисненим повітрям, комплексне очищення стічних вод від шкідливих домішок, повторне використання водопровідної води, що йде на охолодження ліній безупинної шампанізації, забезпечення виробництва вуглекислим газом із повторним його використанням [23; 176]. Допоміжне виробництво винзаводу виконує три функції: ремонт устаткування; енергопостачання; підтримка будинків і споруджень у робочому стані. Результати проведеного аналізу свідчать про те, що в даний час механізація допоміжного виробництва знаходиться ще на досить низькому рівні. Виключенням є енергопостачання, де рівень механізації виробничих процесів становить 100%. Велика питома вага серед допоміжних робітників займають ремонтники (таблиця 6) – 67,5% (29 чоловік), причому біля половини з них зайнято ручною працею. Як правило, ремонт устаткування на винзаводі здійснюється «на ходу», майже цілком відсутні капітальні ремонти. Великі резерви механізації виробництва на винзаводі розташовані в ВРТС роботах. З таблиць 5 і 7 видно, що 58,8% робітників цієї категорії зайняті ручною працею (42,9 + 15,9). З 1992 р. на винзаводі організована механізована дільниця №3 (цех №3) по вивантаженню з вагонів і навантаженню у вагони вантажів, по вивантаженню й завантаженню бочок, вивантаженню цукру. З цього моменту на винзаводі відбувалося впровадження телескопічних транспортерів, оснащення винзаводу електрокарами й електровантажниками. Вважаю за доцільне зробити також упровадження системи транспортерів для цеху готової продукції, складських приміщень і естакади відправлення вантажів, тому що переміщення вантажів електровантажниками менш ефективно ніж переміщення готової продукції пропонованою системою транспортерів. Упровадження такої системи транспортерів дозволить переміщати готову продукцію з цеху готової продукції і складу готової продукції безпосередньо у вагони для відправлення продукції споживачеві. Таким чином, у даний час на підприємстві ВАТ «Ударний» є цілий ряд резервів підвищення механізації праці й ефективності виробництва. Пропоноване комплексне використання цих резервів в основному й допоміжному виробництвах дозволить підвищити продуктивність праці, заощадити значні матеріальні і трудові ресурси, підвищити ефективність виробництва винзаводу «Ударний». 3.2. Заходи поліпшення використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей Економічний аналіз діяльності винзаводу показав, що виробничі фонди і виробничі потужності ВАТ «Ударний» використовуються недостатньо ефективно. Поліпшення використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей дозволяє без додаткових капіталовкладень збільшити випуск продукції, поліпшити техніко-економічні показники виробництва, такі, як фондовіддача, продуктивність праці, собівартість продукції й ін., тобто дозволяє підвищити ефективність виробництва. Поліпшення використання виробничих потужностей означає і поліпшення використання основних виробничих фондів. Важливим резервом поліпшення використання виробничої потужності винзаводу є прискорення оборотності виробничої тари. Таким чином, ґрунтуючись на результатах економічного аналізу, я пропоную підвищити ефективність виробництва ВАТ “Ударний” шляхом: удосконалювання організації виробництва по всій низці вироблення вина; поліпшення постачань виноматеріалів; поліпшення використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей. Удосконалювання організації виробництва по всій низці вироблення вина й поліпшення постачань виноматеріалів дозволить коефіцієнт оборотності тари (у даний момент він має значення 3,08 – середній коефіцієнт відкритих і закритих виносховищ) підвищити до значення 4-5 у рік. На швидкість оборотності виробничої тари впливає тривалість технологічного циклу. Середня тривалість технологічного циклу залежить від ряду факторів, у тому числі від якості виноматеріалів, що надходять, від їхньої розливостійкости. У цьому відношенні повинна поліпшуватися якість вироблюваних виноматеріалів. Прискорення оборотності виробничої тари може бути досягнуте також за рахунок додаткових капітальних вкладень. У відкритому виносховищі №1 установлено 32 вертикальних металевих резервуара загальною ємністю 330000 дал і 9 горизонтальних металевих резервуара загальною ємністю 69000 дал. Таким чином, для підвищення коефіцієнта оборотності тари й збільшення виробничої потужності винзаводу ми пропонуємо: провести будівництво закритих приміщень для збереження виноматеріалів, що зберігаються у виносховищі №1 (відкрите виносховище); увести в експлуатацію побудовані закриті приміщення для збереження виноматеріалів. Будівництво й експлуатація закритих приміщень для збереження виноматеріалів, що зберігаються у виносховищі №1 (відкрите виносховище) дозволять: підвищити коефіцієнт оборотності тари як мінімум до значення 3; збільшити виробничу потужність винзаводу на 133000 дал\рік і більш. У 2006 р. на лініях розливу винзаводу розлито в пляшки – 3572912 дал готової продукції, що складає 92% від виробничої потужності ліній розливу. Звідси випливає, що значним фактором поліпшення використання виробничої потужності підприємства є підвищення коефіцієнта використання ліній розливу. Основні шляхи його підвищення наступні: усунення неспряженості в продуктивності окремих автоматів, що входять до складу ліній розливу; удосконалювання виробництва й праці, у тому числі своєчасне забезпечення робочих місць допоміжними матеріалами й тарою (пляшки, ящики), , розширення складських площ для збереження готової продукції й підвищення рівня механізації складських операцій. З метою ліквідації «вузьких місць» у цеху розливу вина й підвищення коефіцієнта використання потужності ліній розливу, пропоную впровадити на підприємстві наступні методи організації праці на основі механізації ВРТС робіт: пакетний спосіб збереження тари і готової продукції на складах; використання контейнерів для внутрішньозаводського транспортування пляшок; повна конвеєризація на складах готової продукції й використання висувних транспортерів для вивантаження склопосуду з автомашин і навантаження в них готової продукції; використання на лініях розливу пляшок і ящиків однакових типорозмірів, що забезпечить можливість раціонального використання існуючих автоматів по виїмці пляшок із ящиків і укладанню їх у ящики. Однією з обов'язкових умов нормального функціонування всього процесу виробництва й підвищення його ефективності є систематичне відтворення основних виробничих фондів. При цьому важливо, щоб відтворення їх відбувалося на технічній основі, що відповідає сучасним вимогам технічного прогресу, і здійснювалося в оптимальні терміни. З метою підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, пропонуємо: прискорювати відновлення основних виробничих фондів; скорочувати невиправдано тривалі терміни їхньої експлуатації. Пропонований комплекс заходів щодо підвищення ефективності виробництва винзаводу ВАТ «Ударний», дозволить значно підвищити економічні показники виробничої діяльності підприємства. Результатом навіть часткового впровадження пропозицій даного підрозділу буде - значний економічний ефект. 3.3. Ефект від проведення заходів з вдосконалення управління господарською діяльністю ВАТ „Ударний” У даному розділі розраховується економічна ефективність заходів НОП (наукове управління праці), пропонованих для проведення на винзаводі. Цінність впроваджуваних заходів щодо наукової організації праці визначається їхньою економічною ефективністю, основними показниками якої є зростання продуктивності праці і річний економічний ефект. Ці величини розраховуються по приведеним нижче формулах. Приріст продуктивності праці в результаті економії чисельності працюючих Wч (у %) установлюється по формулі: , де Эч – відносна економія (вивільнення) чисельності працюючих після впровадження заходів; Ч – розрахункова середньо облікова чисельність працюючих на дільниці (у цеху, на підприємстві), обчислена на обсяг виробництва планованого періоду по продуктивності праці базисного періоду [13; 94]. Річний економічний ефект від упровадження заходів НОТ – Эг (у %) визначається по формулі: , де С1, С2 – собівартості одиниці продукції (робіт) до і після впровадження заходів (поточні витрати), грн.; В2 – річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів у натуральному вираженні (т, м, м2 і ін.); Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (дорівнює 0,15); Зед – одноразові витрати, зв'язані з розробкою й впровадженням заходів, грн. У загальному виді річний економічний ефект визначається як різниця між економією по підприємству в цілому й усіх витратах, зменшеними на нормативний коефіцієнт ефективності. Проаналізувавши виробничий процес на винзаводі, маючи за мету підвищення ефективності виробництва, ми пропонуємо провести наступні заходи: У цеху готової продукції (цех №3), здійснити сполучення професій слюсаря-наладчика й слюсаря-ремонтника на лініях розливу вина і шампанського в пляшки, у результаті чого вивільняється 3 чоловіка; Упровадити типові проекти організації робочих місць, розроблені ВНДІВіВ “Магарач”, на дільниці №3 переробки виноматеріалів (цех №1), що дозволить визволити 4 чоловіка і підвищити продуктивність праці; На лініях розливу цеху №3, установити 10 електронних лічильників для ящиків готової продукції, у результаті чого вивільняється 4 чоловіка: три приймальниці готової продукції й контролер. Далі розраховується економічна ефективність пропонованих для впровадження на винзаводі заходів, основними показниками якої є зростання продуктивності праці і річний економічний ефект [16; 284]. Захід №1. Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності заходу №1 – містяться в таблиці 1. Таблиця 1 Вихідні дані розрахунку економічної ефективності Вихідні дані
Дані до впровадження після впровадження
Число слюсарів-наладчиків 3
Число слюсарів-ремонтників 3
Число слюсарів-наладчиків-ремонтників
3
Розряд слюсаря-наладчика III
Розряд слюсаря-ремонтника IV
Розряд слюсаря-наладчика-ремонтника
V
Середньомісячна заробітна плата робітників III розряду, грн
204
Середньомісячна заробітна плата робітників IV розряду, грн
224
Середньомісячна заробітна плата робітників V розряду, грн
292
Відрахування (пенсійний фонд – 32%, соціальне страхування – 4%, фонд безробіття – 1,5%), %
37,5
37,5
Вартість спецодягу одного робітника, грн
40
40
Середньооблікова чисельність ПВП на винзаводі, чоловік 222 219
Розрахунок економічної ефективності 1. Приріст продуктивності праці в цілому по заводу, % . 2. Річний економічний ефект, грн. . Отже, у результаті сполучення професій слюсаря-наладчика й слюсаря-ремонтника на лініях розливу вина і шампанського в пляшки (цех №3), приріст продуктивності праці по винзаводу складе 1,37%, а річний економічний ефект на підприємстві складе 6852 грн. Захід №2. Упровадження типових проектів організації робочих місць, розроблених ВНДІВіВ “Магарач”, на дільниці №3 переробки виноматеріалів (цех №1) дозволить визволити 4 чоловіка і підвищити продуктивність праці. Обсяг виробництва при цьому не зміниться (таблиця 2) Таблиця 2 Вихідні дані розрахунку економічної ефективності Вихідні дані
Годинна тарифна ставка робітника II розряду, грн 0,93
Фонд робочого часу одного робітника за місяць, ч 174,6
Число місяців роботи в році 12
Коефіцієнт виконання норм, % 1,1
Додаткова заробітна плата, % 10
Відрахування (пенсійний фонд – 32%, соціальне страхування – 4%, фонд безробіття – 1,5%), %
37,5
Вартість спецодягу одного робітника в рік, грн 40
Одноразові витрати на впровадження типових проектів, грн
240
Вивільнення робітників, чоловік 4
Чисельність ПВП, людина 222
Розрахунок економічної ефективності 1. Приріст продуктивності праці по винзаводу, у % . 2. Річний економічний ефект, грн.
3. Строк окупності одноразових витрат, років . Таким чином, у результаті впровадження типових проектів організації робочих місць, розроблених ВНДІВіВ“Магарач”, на дільниці №3 переробки виноматеріалів (цех №1): вивільняється 4 чоловіка; підвищується продуктивність праці на винзаводі на 1,83%; досягається річний економічний ефект – 13091,57 грн. Приведені (ефект від проведення заходів на виробництві) розрахунки говорять про доцільність і економічну ефективність проведення пропонованих заходів щодо наукової організації праці. Важливо, щоб робота з аналізу й проектування раціональних форм організації праці мала систематичний характер і враховувала всі напрямки наукової організації праці. Висновки В Україні (з урахуванням окреслених параметрів ефективно функціонуючого підприємництва) першочерговим є створення організаційно-економічних передумов активізації господарської діяльності. Зарубіжний досвід та аналіз вітчизняної практики господарювання дають змогу стверджувати, що державна політика щодо активізації господарської діяльності має передбачати: створення економічних, правових і соціальних передумов, що забезпечували б розвиток ефективного бізнесу (прискорення виходу вітчизняної економіки з кризового стану, стабілізації економічної та політичної ситуації; швидке завершення реальної трансформації відносин власності; забезпечення державних гарантій свободи господарської діяльності; зміцнення національної грошової одиниці; зниження інфляції до мінімальних меж); практичну реалізацію державної системи підтримки всіх напрямів господарської діяльності (завершення формування належної ринкової інфраструктури; реалізація системи фінансової підтримки господарської діяльності, включаючи формування стартового капіталу; створення умов для зовнішньоекономічної діяльності; започаткування прогресивної системи підготовки кадрів для сучасного бізнесу; і максимально можлива активізація малого підприємництва). Необхідність і можливість підвищення ефективності управління господарською діяльністю обумовлюється як сукупністю постійно діючих факторів, так і низкою особливостей сучасного етапу економічного розвитку України. Рівень економічної й соціальної ефективності управління господарською діяльністю залежить від багатьох факторів, що її визначають. Суть проблеми підвищення економічної ефективності управління господарською діяльністю підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю трудових, матеріальних і фінансових ресурсів домагатися істотного збільшення обсягу виробництва продукції. Це, у кінцевому рахунку, означає підвищення продуктивності суспільної праці, що і є критерієм підвищення ефективності управління гогосподарської діяльності підприємства. У результаті аналізу виробничої діяльності суб'єкта господарської діяльності, ВАТ «Ударний», виявлені причини низької ефективності управління підприємством. Виробничі фонди, ВАТ «Ударний», використовуються недостатньо ефективно. Зростання виробничих фондів і фондоозброєності праці не супроводжується підвищенням фондовіддачі і відповідним зростанням продуктивності праці. Так, середньорічне зростання виробничих фондів у ВАТ становить – 115,5% (далі будуть приводитися середньорічні показники за 2005, 2006 рр.), а зростання фондоозброєності праці - 124,96%. А темпи зросту продуктивності праці й фондовіддачі, в ВАТ «Ударний», становлять 109,4% і 83,49% відповідно. При ефективному використанні виробничих фондів темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи зростання фондоозброєності праці. Зіставлення зазначених показників свідчить про зворотне – 109,4 < 124,96. Наявні виробничі потужності підприємства використовуються не ефективно. Потужність винзаводу перевищує обсяг розлитої готової продукції. Різниця потужності винзаводу й обсягу розлитої готової продукції становить: 2005 р. – 98456 дал; 2006 р. – 73756 дал. Виробнича потужність винзаводу по місткості тари (3859856 дал) відстає від потужності по лініях розливу (3883600 дал). Відставання складає – 23744 дал у рік. Більш половини робітників (54,2%), на підприємстві, зайнято ручною працею. Особливо велика питома вага робітників, зайнятих ручною працею, на ВРТС роботах (58,8%). В допоміжному виробництві цей показник склав 51,2%. Це свідчить про невисокий рівень механізації виробництва у ВАТ «Ударний». Результати аналізу показали, що наступні напрямки є основними напрямками підвищення ефективності управління господарською діяльністю ВАТ «Ударний»: 1. Підвищення рівня механізації виробництва; 2. НОП (наукова організація праці); 3. Поліпшення використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей. Список використаної літератури Белашов Л.А. Эффективность производства. – К.: Высшая школа, 1989. – с. 346 Ванинский А.Я. Факторный анализ хозяйственной деятельности. – М.: Финансы и статистика, 1989. – с. 179 Васильев Ю.П. Управление развитием производства в промышленных концернах США. – М.: Мысль, 1987. – с. 335 Вейлл Питер. Искусство менеджмента. – М.: Новости, 1999. – с. 221 Вечканов В.С. Эффективность производства и ее слагаемые. – Л.: ЛГУ, 1984. – с. 150 Виханский О.С. Управление общественным производством: Учебное пособие. – М.: МГУ, 1991. – с. 134 Волков О.И. Экономика предприятия. – М.: ИНФРА-М, 1998. – с. 416 Габ В.И. Оценка эффективности функционирования промышленного производства. – К.: Вища школа, 1989. – с. 158 Горфинкель. В.Я. Экономика предприятия: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – с. 366 Ермолович А.Н. Анализ эффективности хозяйственной деятельности промышленных объединений и предприятий. – Минск, 1988. – с. 248 Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. – К., 1995 – с. 208 Кабаков В.С. Управление предприятием. – СПб.: ЛИЭИ, 1996. – с. 294 Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности): Учебное пособие. – К.: МАУП, 1997. – с. 300 Камаев В.Д. Экономическая теория. – М.: Владос, 1999. – с. 636 Кац Й.А. Экономическая эффективность деятельности предприятий: (анализ и оценка). – М.: Финансы и статистика, 1987. – с.304 Кибанов А.Я. Управление персоналом организации: Учебник. – М.: ИНФРА, 1997. – с. 508 Кредісов А.І. Менеджмент для керівників. – К., 1999. – с. 274 Кунельский Л.Э. Как ускорить рост эффективности: Вопросы и ответы. – М.: Политиздат, 1988. – с. 222 Курочкин А.С. Организация производства. – К., 1997. – с. 318 Ладанов И.Д. Практический менеджмент. – М., !995. – с. 491 Лановой В.Т. Плановое управление и эффективность производства. – К.: Техника, 1988. – с. 271 Майталь Ш. Экономика для менеджеров. – М.: ИНФРА, 1993. – с. 306 Максимов М.М. Менеджмент. – М., 1999. – с. 285 Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К., 1998. – с. 464 Муравьёв А.И. Теория экономического анализа: проблемы и решения. М.: Финансы и статистика, 1988. – с. 142 Додаток 1 Система показників ефективності суспільного виробництва об'єднань (підприємств) Ефективність виробництва
Узагальнюючі показники ефективності виробництва
Показники ефективності використання праці.
Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень
Показники ефективності використання матеріальних ресурсів
Темпи зростання виробництва
Темпи зростання продуктивності праці
Фондовіддача
Відносна економія матеріальних витрат
Витрати на 1 грн. товарної продукції
Частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці
Оборотність оборотних коштів
Загальна рентабельність
Відносна економія живої праці
Відносна економія оборотних коштів
Відносна економія використання минулої і живої праці
Питомі капітальні вкладення
Додаток 2 Вихідні дані для аналізу господарської діяльності ВАТ «Ударний» № п.п. Показники Позначення 2005 р. 2006 р.
1 Обсяг реалізованої продукції, тис. грн. Р 17533 17966
2 Обсяг товарної продукції, тис. грн. Т 17204 17987
3 Обсяг валової продукції, тис. грн. В 17204 17987
4 Відпрацьовано робітниками за рік, тис. чол.-година. Н 337,3 316,0
5 Відпрацьовано робітниками за рік, тис. чол.-днів Д 42,2 39,0
6 Средньооблікова чисельність робітників, чоловік Чр 180 169
7 Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чоловік
Ч
233
222
8 Балансовий прибуток, тис. грн. П 3660 3624
9 Прибуток від реалізації продукції Пр 3736 3830
10 Повна собівартість товарної продукції, тис. грн. Ст 13525 14105
11 Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн. Ср 13749 14078
12 Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. Ф 1692 1723
13 Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн. О 1044 1067
14 Середньорічна вартість виробничих фондів, тис. грн. А 2736 2790
15 Матеріальні витрати, тис. грн. Мз 12578 13088
16 Приріст середньорічної вартості оборотних коштів, % Поб 2,756 2,203
17 Загальна місткість виносховищ винзаводу, дал Е 1258600 1258600
18 Готова продукція, розлита в пляшки і бочку, дал Г 3761400 3786100
Додаток 3 Факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу Показник Рік
2005 2006
Загальна рентабельність виробництва, % 133,8 129,9
Індекс відхилення обсягу реалізованої продукції від валової Р\В 17533\17204 = 1,019 17966\17987 = 0,998
