Зміст Стор. Вступ.............................................................................................................................3 Розділ 1. Теоретичні засади обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства....................................5 Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення..............................................................................5 Термін корисного використання основних виробничих фондів як економічно категорія............................................................................7 Механізм впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства..11 Механізм впливу морального зносу на термін корисного використання основних виробничих фондів підприємства.............................13 Розділ 2. Економічна оцінка терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємства....................................................................15 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження......................................................................................15 Характеристика об’єкта дослідження......................................................17 Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу.....................................20 Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх придатність та оновлення................29 Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх оборотність........................................42 Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва..................47 Розділ 3. Обґрунтування пропозицій щодо скороченя терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства і підвищення ефективності виробництва.......................................53 скорочення терміну корисного використання основних фондів підприємства оновлення основних виробничих фондів як чинник скорочення терміну корисного використання поліпшення використання основних виробничих фондів як чинник ефективності виробництва Висновки....................................................................................................................55 Список використаної літератури.............................................................................57 Вступ Підприємство займає центральне місце в народногосподарському комплексі будь-якої країни. Це первинна ланка суспільного поділу праці. Саме тут створюється національний доход. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самооплатності й самостійності. Від успіху окремих підприємств залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни. Підприємство як самостійна господарська одиниця володіє правами юридичної особи, тобто воно має право вільного розпорядження майном, одержувати кредит, входити в договірні відносини з іншими підприємствами. Воно має вільний розрахунковий рахунок у банку, де знаходяться кошти, що використовуються для розрахунків з іншими підприємствами, на зарплату. Прийнято вважати, що оптимальними є такі розміри, що забезпечують найбільш сприятливі умови для використання досягнень науки й техніки при мінімальних витратах виробництва і при цьому досягається ефективне виробництво високоякісної продукції. Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою вирішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого виробляти. У ринковій системі все має ціну. Різні види людської праці також мають ціну - рівень зарплати, тариф на послуги. Велика роль відводиться проблемі встановлення терміну корисного використання ОВФ, який дає змогу визначити річні амортизаційні відрахування, які у вигляді грошей повертаються на підприємство, створюючи амортизаційний фонд, який використовується підприємством на оновлення зношених ОВФ. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й від терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства. Підприємству потрібно прагнути до скорочення даного показника, що дозволить підвищити ефективність виробництва. Задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються і забезпечують ефективність виробництва. Проблема визначення терміну корисного використання основних засобів не нова і полягає не стільки в чисто технічному способі його визначення, скільки в науковій (економічній) обґрунтованості. Чим коротший термін служби, тим вища норма амортизації - необхідно швидше відтворювати основні засоби і тому більшу частину їх вартості у вигляді амортизації слід включати до собівартості продукції, що призводить до її збільшення. Чим триваліше термін, тим нижче норма амортизації, більше період відшкодування зносу і, отже, менше можливостей для своєчасного використання новітніх технічних досягнень. А це, звичайно, збільшує масштаби морального знецінення основних засобів. Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей підприємства. Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесіпротягом усього періоду їх функціонування. Тому одним з найважливіших завдань є визначення оптимального терміну корисного використання ОВФ. Дана тема є досить актуальною, тому що термін корисного використання відіграє дуже велику роль для підвищення ефективності виробництва. Адже із збільшенням річних амортизаційних відрахувань термін корисного використаннят зменшується, а собівартість продукції збільшується. Тому визначення оптимального терміну корисного викоритання має дуже велике значення для ефективної діяльності підприємства. Мета даної курсової роботи – формування економічного мислення, знань та практичних навичок з обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства. Ознайомитися з методикою впровадження заходів по скороченню терміну корисного використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обгрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій. Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків. В першому розділі необхідно ознайомитися з такими поняттями: термін корисного використання як економічна категорія, річні амортизаційні відрахування, моральний знос, основні фонди. Дає характеристику, допомагає зрозуміти роль терміну корисного використання у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними пропозиціями, щодо скорочення терміну корисного використаня ОВФ на підприємстві. У другому розділі дається економічна оцінка терміну корисного використання і його вплив на господарстку діяльність. Третій розділ розрахунково-модельна частина. У ньому проводимо обґрунтування позицій щодо скорочення терміну корисного використаня ОВФ на підприємстві, а також проведена загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів.
Розділ 1. Теоретичні засади формування фондозйому основних виробничих фондів підприємства 1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх соціально-економічне значення Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні. Під основними засобами розуміють сукупність матеріальних коштів, які формує і утримує підприємство з метою використання їх в процесі виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій: очікуваний термін використання яких бічьше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік. Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання. Основні фонди - це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг). Співвідношення окремих видів (груп) основних виробничих фондів, виражених у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві характеризує їх видову (технологічну) структуру. На підставі даних про видову (технологічну) структуру основних фондів судять про прогресивні зміни в складі основних засобів, які відбуваються під впливом багатьох факторів. Найбільш вагомими серед них слід виділити такі: науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень вирооництва; прогресивні форми організації виробництва; відтворювальна структура капітальних вкладень при формуванні нових основних фондів; розміщення підприємства і його кооперовані зв'язки; вартість будівництва нових об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування [4, c.102]. Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються. Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці [3, c.60]. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо. Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій. В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентноспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності [6, c.118]. 1.2. Термін корисного використання основних виробничих фондів як економічна категорія Термін корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з його використанням буде вироблено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Необхідно звернути увагу на те, що термін корисного використання визначається не тільки в тимчасових, але й у матеріальних одиницях виміру (кількість одиниць продукції, чи робіт послуг). Визначається термін корисного використання (експлуатації) кожного окремого об'єкта основних засобів у момент його зарахування на баланс. При цьому П(С)БО 7 рекомендує враховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності чи продуктивності; фізичний і моральний знос, що передбачається; правові чи інші обмеження щодо термінів використання об'єкта й інші фактори. На жаль, як показує практика, більшість підприємств не прислухаються до даних рекомендацій і при визначенні терміну корисного використання (експлуатації) враховують тільки фізичний знос, причому і його не завжди розраховують правильно. Цим вони значно обмежують свої можливості своєчасного відновлення основних засобів, а отже, і відновлення технології. Перше, на що хотілося б звернути увагу, - це, здебільшого, невірне уявлення про те, як правильно визначати фізичний знос. Основна помилка при визначенні фізичного зносу полягає в ігноруванні передбачуваних умов та інтенсивності експлуатації об'єкта. Наприклад, дваабсолютно однакових об'єкти основних засобів, придбані і введені в експлуатацію в один і той самий час, можуть мати зовсім різний фізичний знос за місяць або рік їхньої експлуатації з тієї простої причини, що один з них експлуатується в три зміни на відкритому повітрі і піддається атмосферним впливам, а другий експлуатується в приміщенні й в одну зміну. Друга помилка в ігноруванні можливого морального зносу [8, c.55]. Третє – це ігнорування правових і інших обмежень щодо використання об'єктів основних засобів. Такі обмеження можуть існувати чи з часом посилюватися (створювати нові) через забезпечення вимог безпеки життя і здоров'я людини (споживача, працівника підприємства чи сторонніх громадян), вимог по захисту навколишнього середовища та інше. Як правило, жорсткість чи виникнення нових обмежень не складно спрогнозувати. Для цього досить проаналізувати існуючі тенденції і спроектувати їх на передбачуваний термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, по якому такий термін визначається. Дивно, але в Україні, що активно йде шляхом перетворень і встановлення цивілізованих норм і правил у всіх сферах, у тому числі і в економічній, і яка в зв'язку з цим має одне із самих нестабільних законодавств (вимог, правил, нормативів тощо), бухгалтера це не враховують при визначенні корисного терміну використання (експлуатації) об'єктів основних засобів, хоча мають на це повне право. Необхідно відзначити, що на час здійснення робіт з реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання чи консервації об'єктів основних засобів нарахування амортизації по них припиняється, тому при визначенні терміну їхнього корисного використання (експлуатації) такі перерви в нарахуванні амортизації можна не враховувати, оскільки вони на його тривалість не впливають. Утому випадку, коли термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів визначається в кількості одиниць продукції (операцій, робіт, послуг), які можна зробити за допомогою даного об'єкта, то з цілком зрозумілих причин на його тривалість майже не робить впливу інтенсивність використання устаткування. Однак інші фактори (умови експлуатації, моральний знос, правові й інші обмеження використання об'єкта основних засобів) здійснюють такий же вплив, як і у випадку його визначення як періоду часу визначеної тривалості. Термін корисного використання (експлуатації) кожного конкретного об'єкта основних засобів визначається у момент його придбання (зарахування на баланс) і не міняється до закінчення такого терміну, якщо не зміниться розмір економічної вигоди, очікуваної від використання (експлуатації) такого об'єкта. Нарахування амортизації об'єкта основних засобів, виходячи з нового терміну корисного використання (експлуатації), починається з місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася зміна такого терміну. Усі ці критерії досить суб'єктивні, отже, оспорити встановлені підприємством терміни експлуатації неможливо. Термін корисного використання основних засобів визначається керівництвом підприємства самостійно з урахуванням економічної доцільності. Іншими словами, керівництво підприємства при придбанні основних засобів може самостійно встановити термін їх корисного використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися. Бухгалтер опинився між двома вогнями: з одного боку, самостійне визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів передбачає значну свободу дій, з іншого боку, при явно перекрученному визначенні цього терміну податкові органи можуть застосувати штрафні санкції за неправильне ведення бухгалтерського обліку. Тому питання щодо правомірного визначення терміну експлуатації того чи іншого об'єкта основних засобів досить актуальне. Вибір того чи іншого способу визначення терміну корисного використання має бути визначено в обліковій політиці підприємства, оформленій відповідним наказом [13, c.13]. Що стосується безпосередньо методики визначення терміну корисного використання, то можливе застосування декількох варіантів (при цьому на практиці не виключена можливість їх комбінування). Перший варіант ґрунтується на накопиченому досвіді підприємства при експлуатації подібних активів. Наприклад, якщо підприємство вже використовувало у своїй господарській діяльності певний об'єкт основних засобів, то вже є інформація про термін його корисної експлуатації і на її підставі можна встановити новий термін використання придбаного подібного об'єкта. Цей спосіб прямо передбачено пунктом 46 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби». Бухгалтерам, які звикли щодо кожної операції посилатися на відповідний нормативний документ, можна запропонувати інший варіант, який, однак, можна назвати «кроком назад». До 01.07.97 р. при нарахуванні амортизації підприємства керувались Єдиними нормами. В них досить докладно деталізовано групи та види основних засобів із зазначенням річної норми амортизації для кожного виду (хоча й не враховано особливості експлуатації окремого об'єкта). Враховуючи те, що в той час застосовувався прямолінійний метод нарахування амортизації, визначення терміну корисного використання не дуже складне: потрібно весь термін експлуатації, виражений у відсотках (100 %), поділити на встановлену норму (також виражену у відсотках). До речі, якщо, наприклад, необхідно встановити термін корисного використання транспортних засобів, який найдоцільніше виражати в кілометрах пробігу (а амортизацію нараховувати відповідно за виробничим методом), то в Єдиних нормах передбачено і такий варіант. Норму амортизації для таких об'єктів основних засобів виражено у відсотках від вартості на 1000 км пробігу. Третій варіант - визначення терміну корисного використання згідно з технічними документами, що додаються до придбаного об'єкта основних засобів (звичайно, якщо такі дані в них містяться). Однак і цей варіант не ідеальний: він не буде враховувати специфіку експлуатації одного і того ж об'єкта в різних умовах. Наприклад, термін корисного використання автомобіля, використовуваного у своїй господарській діяльності підприємством роздрібної торгівлі для перевезення товарів від складу до торговельної точки, буде відрізнятися від терміну корисного використання такого ж автомобіля, але використовуваного у своїй діяльності автотранспортним підприємством, яке здійснює вантажоперевезення на далекі відстані [10, c.25]. Деякі фахівці у сфері бухгалтерського обліку пропонують один з найпростіших варіантів – установлення терміну корисного використання у цілому для груп основних засобів, визначених відповідно до Закону про податок на прибуток. Наприклад, по першій групі основних засобів - 20 років, по другій - 4 роки, по третій – 7 років. Однак, незважаючи на простоту, подібне групування не може враховувати специфіку окремого об'єкта основних засобів, не кажучи вже про умови його використання, моральний знос тощо. Ліквідувати цю похибку можна шляхом видання окремих наказів, в яких би враховувалася специфіка кожного об'єкта при його надходженні. Ця специфіка може визначатися технічними працівниками підприємства, відповідальними за утримання і експлуатацію об'єкта. Іншими словами, йдеться про експертну оцінку, результати якої оформляються відповідним наказом по підприємству. Саме експертна оцінка, здійснювана технічними фахівцями підприємства, найповніше відображає реальний стан справ. Якщо у процесі експлуатації стає зрозуміло, що об'єкт основних засобів може використовуватися довше (або менше) встановленого терміну, то згідно з п. 25 П(С)БО 7 термін корисного використання може бути змінено. Це відбувається у випадку зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів внаслідок, наприклад, проведених капітальних і поточних ремонтів, зміни ринкової кон'юнктури [11, c.68]. 1.3. Механізм впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства Раніше вважалося, що чим довше працює устаткування, тим краще. Зараз постає задача по можливості максимально скоротити термін використання (експлуатації) основних засобів при максимальному прагненні використовувати їхній ресурс. Це дозволяє через більш інтенсивну амортизацію швидше повертати кошти, вкладені в основні засоби, що в свою чергу дає можливість частіше закуповувати нові основні засоби і не відставати від сучасних вимог техніки і технологій. Таке прагнення необхідно враховувати бухгалтерам і економічним службам підприємства при визначенні їхньої політики щодо амортизації основних засобів і цілком використовувати можливості, що надають для цього національні стандарти бухгалтерського обліку і, зокрема, П(С)БО 7. Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі: Екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів. Інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу. До найважливіших шляхів підвищення ефективності використання основних активів підприємства належать: поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства; удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва; зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві; підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці. Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічногопризначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці. Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей підприємства [11, c.70]. Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, алетоді знижується загальна продуктивність діючих основних фондів. Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесіпротягом усього періоду їх функціонування. Результати соціологічних досліджень свідчать, що найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливістьзастосувати на практиці дуже простий метод оптимізації термінів експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників використовуючи графічний спосіб. Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів: технічного переозброєння діючого підприємства; реконструкції виробництва; розширення виробничих потужностей підприємства; нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства. Проблема визначення терміну корисного використання основних засобів не нова і полягає не стільки в чисто технічному способі його визначення, скільки в науковій (економічній) обґрунтованості. Чим коротший термін служби, тим вища норма амортизації - необхідно швидше відтворювати основні засоби і тому більшу частину їх вартості у вигляді амортизації слід включати до собівартості продукції, що призводить до її збільшення. Чим триваліше термін, тим нижче норма амортизації, більше період відшкодування зносу і, отже, менше можливостей для своєчасного використання новітніх технічних досягнень. А це, звичайно, збільшує масштаби морального знецінення основних засобів. Підбиваючи підсумок визначення терміну корисної експлуатації основних засобів, зауважимо, що фізично можливий термін їх служби не може бути основою для визначення норм амортизації. Він повинен визначатися виходячи з економічно доцільного терміну служби, який може бути менше фізично можливого. При цьому розрив між фізично можливим та економічно доцільним періодами функціонування техніки, що інтенсивно морально застаріває (комп'ютери та інша електроніка), буде найбільшим [9, c.71].
1.4. Механізм впливу морального зносу на термін корисного використання основних виробничих фондів підприємства Одне з найважливіших питань, що постає в момент визначення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства – це врахування можливого морального зносу. Адже, основні фонди, що знаходяться на підприємствах, піддаються не тільки фізичному, але і моральному зносу. Навіть у тих випадках, коли підприємство має багаторічну історію експлуатації певних об'єктів основних засобів, яка говорить про повну зміну їхнього складу в зв'язку з удосконаленням і ускладненням технології, як мінімум, один раз на п'ять років, бухгалтера й економічні служби підприємства не хочуть це враховувати при визначенні терміну експлуатації таких об'єктів при їхньому придбанні. І якщо вони за технічними характеристиками можуть експлуатуватися десять років, то саме такий термін експлуатації і вказується в бухгалтерських документах. У результаті одержуємо в два рази більш "повільне" нарахування амортизації, і через п'ять років, коли прийде час у черговий раз змінювати устаткування через його моральне старіння, ми не будемо мати достатньо коштів для закупівлі нового. Продати морально застаріле обладнання навіть за вартістю менше залишкової скоріш за все не вдасться. Доведеться використовувати інші ресурси чи "залазити" у кредит. Перше погано, а друге ще гірше. Моральний знос має дві форми. Перша форма морального зносу полягає в тому, що з впровадженням нових машин, з вдосконалюванням техніки, технології, організації виробництва і праці вартість виготовлення, наприклад, машин і устаткування при збереженні їхніх конструктивних властивостей і експлуатаційних показників неухильно знижується. Те ж відноситься і до будинків, вартість яких у результаті індустріалізації будівництва знижується. Отже, ця форма морального зносу виражає зменшення вартості машин чи устаткування внаслідок здешевлення їхнього відтворення. У відповідності зі зниженням вартості виробництва машин, устаткування й інших елементів основних фондів переглядаються відповідно і ціни на них [12, c.85]. Друга форма морального зносу має місце в тому випадку, коли змінюються конструкція й експлуатаційні показники нових машин, їхнє застосування дозволяє збільшити обсяг виробництва, підвищити продуктивність праці, зменшити витрати експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія, мастильні матеріали і т.д.), а в деяких випадках і основних матеріалів, знизити витрати на виробництво одиниці продукції і забезпечити більш високу якість обробки. Таким чином, друга форма морального зносу має місце тоді, коли машина технічно застаріла і заміняється досконалішою. У цьому випадку суспільство, застосовуючи застарілу техніку, затрачає більше робочого часу на виробництво тієї ж кількості продукції. Вирішити проблему морального зносу можна за допомогою здійснення ряду господарсько-організаційних заходів. Насамперед машини і механізми повинні використовуватися з максимальним завантаженням, щоб прискорити віддачу їхнього корисного ефекту до настання моменту застаріння. От чому так важливо скорочувати терміни будівництва нових об'єктів і терміни експлуатації машин і устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалися на складах [7, c.98]. Розділ 2. Економічна оцінка терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємства 2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є: економічне групування; середні і відносні величини; графічні прийоми; кореляційний аналіз; індексний метод; безповторна вибірка; дисперсійний аналіз. Вибрана чисельність одиниць піддається економічному обгрунтуванню, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень, закономірностей розвитку явищ. Відносними величинами називаються статистичні величини, що характеризують зміни явища у часі. Представляють собою відношення значення показника за даний період до його значення, що відноситься до одного з минулих періодів. Середня величина – абстрактна, узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. Вона завжди узагальнює кількісну варіацію ознаки. Є основою для розрахунку граничних помилок вибіркового спостереження і базою для кореляційного аналізу. Кореляційний аналіз – метод, за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв?язку між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії, рівняння кореляційного зв?язку, яка приблизно виражає залежність середнього значення результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів. Основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Підприємства є однотипними, тому недоцільно опрацьовувати весь масив даних, можна застосувати статистичну вибірку. Для масиву даних із 100 підприємств при заданих параметрах µ=0,10; ? = 0,5; t =2; об’єм вибірки буде порахований за формулою:
В дослідженні використовувалась безповторна вибірка. За результатами розрахунків об’єм вибірки становить 20 підприємств. Таблиця з вихідними даними 2.1.1. Таблиця 2.1.1. №пп Підприємство Річний обсяг виробництва прдукції, тис.грн. Балансова вартість ОВФ, тис.грн. Чисельність персоналу, осіб Рух ОВФ, тис.грн. Річний знос, % Витрати виробництва
Всьго в т.ч. робітники Вибуло Надійшло
Первісна вартість Залишкова вартість
осіб % в найбільшу зміну
Всього Із них нові
Всього, тис.грн. З них на утримання і експлуатацію ОВФ, %
Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає термін корисного використання ОВФ. На основі вихідних даних обраховуємо термін корисного використання основних виробничих фондів підприємства. Для визначення терміну корисного використання (Тк.в.) необхідно знати балансову вартість (Бв) ОВФ, ліквідну вартість (Лв), річні амортизаційні відрахування (Ар). Величина ліквідної вартості становить 4-5% від балансової вартості. Обрахувати термін корисного використання можна за допомогою наступної формули: . Заносимо обраховані дні у таблицю 2.2.1. Таблиця 2.2.1. №п/п Підприємство Термін корисного використання, роки
1 2 3
1 6 9,5
2 12 9,5
3 14 10,5
4 18 11,9
5 23 10,5
6 25 9,5
7 27 9,5
8 28 10,5
9 31 11,9
10 34 9,5
11 35 11,9
12 42 10,5
13 43 10,5
14 63 11,9
15 64 10,5
16 70 10,5
17 71 11,9
18 72 11,9
19 80 11,9
20 86 9,5
Спочатку групування визначаємось з ознакою на основі якої воно буде проводитись. Згідно умови задачі – це термін корисного використання. Після чого визначаємо кількість груп за формулою Стерджесса: , Де, n – кількість груп, N – Кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу:
n =5. Провівши розрахунки, кількість груп становить 5. Формуємо межі групування. Визначаємо величину інтервалу: Xmax – максимальне значення ознаки; Xmin – мінімальне значення ознаки; n – кількість груп.
Утворимо 5 груп: 1 група: 9,5 – 9,98 2 група: 9,98 – 10,46 3 група: 10,46 – 10,94 4 група: 10,94 – 11,42 5 група: 11,42 – 11,9 Занесемо отримані дані у таблицю 2.2.2. Таблиця 2.2.2. № Групи підприємств по терміну корисного використання,роки Кількість підприємств Питома вага групи підприємств у % до підсумку
1 9,5 - 9,98 6 0,3
2 9,98 - 10,46 0 0
3 10,46 - 10,94 7 0,35
4 10,94 - 11,42 0 0
5 11,42 - 11,9 7 0,35
Всього
20 1
Будуємо ранжирований ряд підприємств по терміну корисного використання ОВФ у зростаючому порядку. Отримані результати відображає таблиця 2.2.3. Таблиця 2.2.3. Номер групи Номер підприємства Середній термін корисного використання, роки Сума
1 6 9,5 57
12 9,5
25 9,5
27 9,5
34 9,5
86 9,5
2 - - -
3 14 10,5 73,5
23 10,5
28 10,5
42 10,5
43 10,5
64 10,5
70 10,5
4 - - -
5 18 11,9 83,3
31 11,9
35 11,9
63 11,9
71 11,9
72 11,9
80 11,9
Ряд розподілу по терміну корисного використання ОВФ показує, що для даних підприємств характерною є група підприємств з терміном корисного використання від 10,46 – 10,94 і 11,42 - 11,9 років, вони складають по 35% від всіх підприємств. 2.3. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу Оскільки нам необхідно оцінити вплив терміну корисного використання ОВФ на їх фондовіддачу то наступний параметр, який нам необхідно визначити це і буде фондовіддача. Фондовіддача – це економічний показник, який характеризує використання основних виробничих фондів. Його розрахувати можна за наступною формулою: , Де Фв – фондовіддача, Ов – обсяг виробництва продукції, Бв – балансова вартість ОВФ. Крім фондовіддачі нам необхідно охарактеризувати ефективність, плодотворність використання праці то використовуємо показник продуктивності праці, який показує співвідношення між обсягом виготовленої продукції і витратами праці. Чим більше виготовляється продукції в один робочий час, тим вищою є продуктивність праці, або чим менше витрат праці на одиницю продукції, тим вищою є продуктивність праці. Для визначення рівня продуктивності праці використовують 2 показники: виробіток, трудоємність продукції. Виробіток, як економічна категорія характеризує обсяг виготовленої продукції в одиницю робочого часу і визначається, як відношення обсягу виготовленої продукції до витрат праці: . У своїй курсовій роботі я буду використовувати цей показник для визначення рівня продуктивності праці, оскільки він найбільш об’єктивно характеризує витрати робочого часу. Для зручності обрахунків отримані дані занесемо у таблицю 2.3.1. Таблиця 2.3.1. №п/п Підприємство Термін корисного використання, роки Фондовіддача, тис.грн/тис.грн Продуктивність праці, тис.грн/людино-годину
1 2 3 4 5
1 6 9,5 1,96 14,32
2 12 9,5 2,05 10,51
3 14 10,5 2,08 13,33
4 18 11,9 2,10 12,73
5 23 10,5 2,30 12,11
6 25 9,5 1,95 8,37
Продовження таблиці 2.3.1
1 2 3 4 5
7 27 9,5 2,05 10,51
8 28 10,5 2,20 11,00
9 31 11,9 1,96 14,10
10 34 9,5 2,30 10,95
11 35 11,9 2,00 8,89
12 42 10,5 2,18 12,63
13 43 10,5 2,04 13,08
14 63 11,9 2,00 9,52
15 64 10,5 1,89 7,83
16 70 10,5 2,00 12,82
17 71 11,9 1,93 12,20
18 72 11,9 1,90 9,52
19 80 11,9 2,00 8,89
20 86 9,5 2,05 8,67
На основі таблиці 2.3.1. будуємо ранжирований ряд по терміну корисного використання ОВФ і фондовіддачі у зростаючому порядку таблиця 2.3.2. Таблиця 2.3.2. Підприємство Термін корисного використання, роки Фондовіддача, тис.грн/тис.грн
1 2 3
6 9,5 1,96
12 9,5 2,05
25 9,5 1,95
27 9,5 2,05
34 9,5 2,3
86 9,5 2,05
14 10,5 2,08
23 10,5 2,3
28 10,5 2,2
42 10,5 2,18
43 10,5 2,04
64 10,5 1,89
70 10,5 2
18 11,9 2,1
31 11,9 1,96
35 11,9 2
63 11,9 2
71 11,9 1,93
72 11,9 1,9
80 11,9 2
На основі ранжированого ряду будуємо графік 2.3.1, на якому зобразимо емпіричні і теоретичні дані.
У даному випадку теоретична пряма майже співпадає з емпіричною, що свідчить про природну залежність між показниками, тобто зі збільшенням терміну корисного використання фондовіддача зменшується. Тепер підтвердимо цю залежність, наприклад, якщо термін корисного використання становить 8,5 років то фондовіддача відповідно дорівнює : у = -0,0365*8,5 + 2,4367, у = 2,13. А, якщо збільшити термін корисного використання до 12 років, фондовіддача буде становити: у = -0,0365*12 + 2,4367, у = 2. Отже, можна зробити висновок, що залежність між показниками справджується. Оскільки зі збільшенням терміну корисного використання фондовіддача зменшується і навпаки. Тоді розрахунковим шляхом обраховуємо коефіцієнт кореляції, детермінації і параметри моделі (), для зручності обрахунки виконаємо у формі таблиці 2.3.3. Таблиця 2.3.3. Кореляційна таблиця для дослідження зв’язку між терміном корисного використання і фондовіддачею ОВФ №п/п Термін корисного використання, роки Фондовіддача, тис.грн/тис. грн
В середньому 10,69 2,047 115,23 21,848 - 0,950 - 0,013 - 8,01
Підставляємо дані в рівняння регресії:
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції:
Підставляємо дані у формулу:
;
Отриманий коефіцієнт кореляції є від’ємний, а це значить, що між показниками існує обернений зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то фондовіддача зменшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання фондовіддачею помірний. Отже, =0,095. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Чим менше значення коефіцієнта детермінації тим менш вагомим є вплив терміну корисного використання ОВФ на фондовіддачу і тим менше підстав стверджувати, що саме зміною терміну корисного використання пояснюється зміна фондовіддачі, а не іншими випадковими і неврахованими в моделі факторами. Зміна фондовіддачі ОВФ на 9,5% пояснюється зміною терміну корисного використання , а на 90,5% - іншими факторами. Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою: , Де, n – кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу, і отримуємо наступний результат:
r = - 0,308 0,224. Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від -0,532 до -0,084. А тепер, охарактеризуємо вплив термін корисного використання на продуктивності праці ОВФ. На основі таблиці 2.3.1. будуємо ранжирований ряд по терміну корисного використання ОВФ і продуктивності праці у зростаючому порядку таблиця 2.3.4. Таблиця 2.3.4. Підприємство Термін корисного використання, роки Продуктивність праці, тис.грн/людино-годину
1 2 3
6 9,5 14,32
12 9,5 10,51
25 9,5 8,37
27 9,5 10,51
34 9,5 10,95
86 9,5 8,67
14 10,5 13,33
23 10,5 12,11
28 10,5 11
42 10,5 12,63
43 10,5 13,08
64 10,5 7,83
70 10,5 12,82
18 11,9 12,73
31 11,9 14,1
35 11,9 8,89
63 11,9 9,52
71 11,9 12,2
72 11,9 9,52
80 11,9 8,89
На основі якого будуємо графік 2.3.2, на якому зобразимо емпіричні і теоретичні дані.
У даному випадку теоретична пряма майже співпадає з емпіричною, що свідчить про природну залежність між показниками, тобто зі збільшенням терміну корисного використання продуктивність праці теж збільшується. Тепер підтвердимо цю залежність, наприклад, якщо термін корисного використання становить 8,5 років то продуктивність праці відповідно дорівнює: у = 0,036*8,5 +10,714, у = 11,02. А, якщо збільшити термін корисного використання до 12 років, продуктивність праці буде становити: у = 0,036*12 +10,714, у = 11,15. Отже, можна зробити висновок, що залежність між показниками справджується. Оскільки зі збільшенням терміну корисного використання продуктивність праці теж збільшується і навпаки. Аналогічно попередньому, обраховуємо коефіцієнт кореляції, детермінації і параметри моделі (), для зручності обрахунки виконаємо у формі таблиці 2.3.5. Таблиця 2.3.5. Кореляційна таблиця для дослідження зв’язку між терміном корисного використання і продуктивністю праці №п/п Термін корисного використання роки Продуктивність праці, тис.грн/ людино-годину
Отриманий коефіцієнт кореляції є додатнім, а це значить, що між показниками існує прямий зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то продуктивність праці теж збільшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і продуктивність праці слабкий. Отже, . Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації майже дорівнює нулю, а це свідчить про те, що зміна продуктивності праці взагалі не залежить від зміни терміну корисного використання, а пояснюється впливом тільки випадкових факторів. У такому випадку термін корисного використання не має систематичного впливу на продуктивність праці і між економічними показниками відсутній лінійний зв'язок. Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою: , Де n – кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу, і отримуємо наступний результат:
r = 0,018 0,236. Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від -0,218 до 0,254. 2.4. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх придатність та оновлення Наявність ОВФ на підприємстві визначається показниками: наявність на початок періоду; наявність на кінець періоду; середня за період. Основні виробничі фонди на підприємстві знаходяться у постійному русі, одні фонди вибувають, інші – поступають. Для характеристики руху ОВФ на підприємстві розраховують: коефіцієнт вибуття; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт інтенсивності оновлення. Оскільки нам необхідно оцінити вплив терміну корисного використання ОВФ на їх оновлення то параметр, який нам необхідно визначити це коефіцієнт оновлення. Який, як економічна категорія характеризує частку нових фондів, що поступили на підприємство, до балансової вартості ОВФ на кінець періоду, і розраховується за наступною формулою:
Де, - балансова вартість нових фондів; - балансова вартість первісна. Для характеристики стану ОВФ на підприємстві використовують: коефіцієнт зносу (спрацювання); коефіцієнт придатності ОВФ. У даній курсовій роботі я буду оцінювати вплив терміну корисного використання ОВФ на їх придатність, отже у такому випадку потрібно обрахувати коефіцієнт придатності ОВФ, який характеризує частку незношених ОВФ в їх балансовій вартості і розраховується за наступною формулою:
Де, - залишкова (балансова) вартість основних фондів; - балансова (первісна) вартість основних фондів на початок року. Коефіцієнт зносу характеризує ступінь спрацьованості або зношеності ОВФ. Визначається як відношення суми зносу ОВФ (), за весь термін експлуатації, до балансової вартості ():
Розраховані показники занесемо у таблицю 2.4.1. Таблиця 2.4.1. №п/п Підприємство Термін корисного використання, роки Коефіцієнт придатності Коефіцієнт оновлення Коефіцієнт зносу
1 2 3 4 5 6
1 6 9,5 0,89 0,07 0,11
2 12 9,5 0,75 0,11 0,25
3 14 10,5 0,72 0,07 0,28
4 18 11,9 0,08 0,11 0,93
5 23 10,5 0,75 0,10 0,25
6 25 9,5 0,86 0,10 0,14
7 27 9,5 0,75 0,11 0,25
8 28 10,5 0,80 0,09 0,20
9 31 11,9 0,79 0,07 0,21
10 34 9,5 0,90 0,10 0,10
11 35 11,9 0,95 0,10 0,05
12 42 10,5 0,77 0,09 0,23
13 43 10,5 0,72 0,07 0,28
14 63 11,9 0,75 0,10 0,25
15 64 10,5 0,79 0,11 0,21
16 70 10,5 0,72 0,07 0,28
17 71 11,9 0,73 0,07 0,27
18 72 11,9 0,71 0,10 0,29
19 80 11,9 0,95 0,10 0,05
20 86 9,5 0,84 0,11 0,16
На основі таблиці 2.4.1. будуємо ранжирований ряд по терміну корисного використання ОВФ і коефіцієнтом придатності у зростаючому порядку таблиця 2.4.2. Таблиця 2.4.2. Підприємство Термін корисного використання, роки Коефіцієнт придатності
1 2 3
6 9,5 0,89
12 9,5 0,75
25 9,5 0,86
27 9,5 0,75
34 9,5 0,90
86 9,5 0,84
14 10,5 0,72
Продовження таблиці 2.4.2.
23 10,5 0,75
28 10,5 0,80
42 10,5 0,77
43 10,5 0,72
64 10,5 0,79
70 10,5 0,72
18 11,9 0,08
31 11,9 0,79
35 11,9 0,95
63 11,9 0,75
71 11,9 0,73
72 11,9 0,71
80 11,9 0,95
На основі ранжированого ряду будуємо графік 3.2.1, на якому зобразимо емпіричні і теоретичні дані.
У даному випадку теоретична пряма майже співпадає з емпіричною, що свідчить про природну залежність між показниками, тобто зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт придатності зменшується. Тепер підтвердимо цю залежність, наприклад, якщо термін корисного використання становить 8,5 років то коефіцієнт придатності відповідно дорівнює: у = -0,0494*8,5 +1,2887, у = 0,87. А, якщо збільшити термін корисного використання до 12 років, коефіцієнт придатності буде становити: у = -0,0494*12 +1,2887, у = 0,69. Отже, можна зробити висновок, що залежність між показниками справджується. Оскільки зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт придатності зменшується і навпаки. Тоді розрахунковим шляхом обраховуємо коефіцієнт кореляції, детермінації і параметри моделі (), для зручності обрахунки виконаємо у формі таблиці 2.4.3. Таблиця 2.4.3. Кореляційна таблиця для дослідження зв’язку між терміном корисного використання і коефіцієнтом придатності ОВФ №п/п Термін корисного використання, роки Коефіцієнт придатності
В середньому 10,69 0,76 115,23 8,09 - 0,95 - 0,03 - 0,61
Підставляємо дані в рівняння регресії:
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції.
Підставляємо дані у формулу:
;
Отриманий коефіцієнт кореляції є від’ємний, а це значить, що між показниками існує обернений зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то коефіцієнт придатності зменшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом придатності помірний. Отже, =0,077. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Чим менше значення коефіцієнта детермінації тим менш вагомим є вплив терміну корисного використання на коефіцієнта придатності ОВФ і тим менше підстав стверджувати, що саме зміною терміну корисного використання пояснюється зміна коефіцієнта придатності, а не іншими випадковими і неврахованими в моделі факторами. Зміна коефіцієнта придатності ОВФ на 7,7% пояснюється зміною терміну корисного використання, а на 92,3% - іншими факторами. Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою: , Де n – кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу, і отримуємо наступний результат:
r = - 0,28 0,23. Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від - 0,51 до -0,05. А тепер, охарактеризуємо вплив термін корисного використання на коефіцієнта оновлення ОВФ. На основі таблиці 2.4.1. будуємо ранжирований ряд по терміну корисного використання ОВФ і коефіцієнта оновлення у зростаючому порядку таблиця 2.4.4. Таблиця 2.4.4. Підприємство Термін корисного використання, роки Коефіцієнт оновлення
1 3 4
6 9,5 0,07
12 9,5 0,11
25 9,5 0,10
27 9,5 0,11
34 9,5 0,10
86 9,5 0,11
14 10,5 0,07
23 10,5 0,10
28 10,5 0,09
42 10,5 0,09
43 10,5 0,07
64 10,5 0,11
70 10,5 0,07
18 11,9 0,11
31 11,9 0,07
35 11,9 0,10
63 11,9 0,10
71 11,9 0,07
72 11,9 0,10
80 11,9 0,10
На основі ранжированого ряду будуємо графік 2.4.2, на якому зобразимо емпіричні і теоретичні дані.
У даному випадку теоретична пряма майже співпадає з емпіричною, що свідчить про природну залежність між показниками, тобто зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт оновлення зменшується. Тепер підтвердимо цю залежність, наприклад, якщо термін корисного використання становить 8,5 років то коефіцієнт оновлення відповідно дорівнює: у = -0,0022*8,5 +0,1159, у = 0,1. А, якщо збільшити термін корисного використання до 12 років, коефіцієнт оновлення буде становити: у = -0,0022*12 +0,1159, у = 0,09. Отже, можна зробити висновок, що залежність між показниками справджується. Оскільки зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт оновлення зменшується і навпаки. Оскільки, якщо термін корисного використання становитиме 8,5 роки то ОВФ будуть оновлюватися через кожні 8,5 років. А у випадку, коли термін корисного використання становить 12 років – ОВФ будуть оновлюватися через 12 років, а значить оновлюватися вони будуть рідше, що призведе до зменшення коефіцієнта оновлення, ніж у випадку коли термін корисного використання 8,5 роки і оновлення ОВФ відбувається частіше. Тоді розрахунковим шляхом обраховуємо коефіцієнт кореляції, детермінації і параметри моделі (), для зручності обрахунки виконаємо у формі таблиці 2.4.5. Таблиця 2.4.5. Кореляційна таблиця для дослідження зв’язку між терміном корисного використання і коефіцієнтом оновлення ОВФ №п/п Термін корисного використання, роки Коефіцієнт оновлення
В середньому 10,69 0,093 115,226 0,987 - 0,950 - 0,000 - 0,02
Підставляємо дані в рівняння регресії:
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції.
Підставляємо дані у формулу:
;
Отриманий коефіцієнт кореляції є від’ємний, а це значить, що між показниками існує обернений зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то коефіцієнт оновлення зменшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом оновлення слабкий. Отже, =0,018. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації майже дорівнює нулю, а це свідчить про те, що зміна коефіцієнта оновлення майже не залежить від зміни терміну корисного використання, а пояснюється впливом тільки випадкових факторів. У такому випадку термін корисного використання не має систематичного впливу на коефіцієнту оновлення і між економічними показниками відсутній лінійний зв'язок. Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою: , Де n – кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу, і отримуємо наступний результат:
r = -0,135 0,234. Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від - 0,369 до 0,09. А тепер, охарактеризуємо вплив терміну корисного використання на коефіцієнт зносу ОВФ. На основі таблиці 2.3.1. будуємо ранжирований ряд по терміну корисного використання ОВФ і коефіцієнта зносу у зростаючому порядку тблиця 2.4.6. Таблиця 2.4.6. Підприємство Термін корисного використання, роки Коефіцієнт зносу
1 2 3
6 9,5 0,11
12 9,5 0,25
25 9,5 0,14
27 9,5 0,25
34 9,5 0,10
86 9,5 0,16
14 10,5 0,28
23 10,5 0,25
28 10,5 0,20
42 10,5 0,23
43 10,5 0,28
64 10,5 0,21
70 10,5 0,28
18 11,9 0,93
31 11,9 0,21
35 11,9 0,05
63 11,9 0,25
71 11,9 0,27
72 11,9 0,29
80 11,9 0,05
На основі ранжированого ряду будуємо графік 2.4.3, на якому зобразимо емпіричні і теоретичні дані.
У даному випадку теоретична пряма майже співпадає з емпіричною, що свідчить про природну залежність між показниками, тобто зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт зносу теж збільшується. Тепер підтвердимо цю залежність, наприклад, якщо термін корисного використання становить 8,5 років то коефіцієнт зносу відповідно дорівнює: у = 0,05*8,5 +0,295, у = 0,72. А, якщо збільшити термін корисного використання до 12 років, коефіцієнт зносу буде становити: у = 0,05*12 +0,295, у = 0,89. Отже, можна зробити висновок, що залежність між показниками справджується. Оскільки зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт зносу збільшується і навпаки. Тоді розрахунковим шляхом обраховуємо коефіцієнт кореляції, детермінації і параметри моделі (), для зручності обрахунки виконаємо у формі таблиці 2.4.7. Таблиця 2.4.7. Кореляційна таблиця для дослідження зв’язку між терміном корисного використання і коефіцієнтом зносу ОВФ №п/п Термін корисного використання, роки Коефіцієнт зносу
В середньому 10,69 0,24 115,23 2,61 - 0,95 - 0,03 - 0,09
Підставляємо дані в рівняння регресії:
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції.
Підставляємо дані у формулу:
;
Отриманий коефіцієнт кореляції є додатнім, а це значить, що між показниками існує прямий зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то коефіцієнт зносу теж збільшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом зносу слабкий. Отже, =0,074. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Чим менше значення коефіцієнта детермінації тим менш вагомим є вплив коефіцієнта зносу на термін корисного використання ОВФ і тим менше підстав стверджувати, що саме зміною значень коефіцієнта зносу пояснюється зміна терміну корисного використання, а не іншими випадковими і неврахованими в моделі факторами. Зміна терміну корисного використання ОВФ на 7,4% пояснюється зміною коефіцієнта зносу, а на 92,6% - іншими факторами. Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою: , Де n – кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу, і отримуємо наступний результат:
r = 0,270 0,227 Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від 0,043 до 0,497. 2.5. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх оборотність Оцінимо вплив терміну корисного використання ОВФ на оборотність, для цього визначимо зо формулою показник оборотності за наступною формулою: , Де, - річні амортизаційні відрахування, - балансова вартість ОВФ. Розраховані показники занесемо у таблицю 2.5.1. Таблиця 2.5.1. №п/п Підприємство Термін корисного використання, роки Коефіцієнт оборотності
1 2 3 4
1 6 9,5 0,1
2 12 9,5 0,1
3 14 10,5 0,09
4 18 11,9 0,08
5 23 10,5 0,09
6 25 9,5 0,1
7 27 9,5 0,1
8 28 10,5 0,09
9 31 11,9 0,08
10 34 9,5 0,1
11 35 11,9 0,08
12 42 10,5 0,09
13 43 10,5 0,09
14 63 11,9 0,08
15 64 10,5 0,09
16 70 10,5 0,09
17 71 11,9 0,08
18 72 11,9 0,08
19 80 11,9 0,08
20 86 9,5 0,1
На основі таблиці 2.5.1. будуємо ранжирований ряд по терміну корисного використання ОВФ і коефіцієнту оборотності у зростаючому порядку таблиця 2.5.2. Таблиця 2.5.2. Підприємство Термін корисного використання, роки Коефіцієнт оборотності
1 2 3
6 9,5 0,1
12 9,5 0,1
25 9,5 0,1
27 9,5 0,1
Продовження таблиці 2.5.2.
34 9,5 0,1
86 9,5 0,1
14 10,5 0,09
23 10,5 0,09
28 10,5 0,09
42 10,5 0,09
43 10,5 0,09
64 10,5 0,09
70 10,5 0,09
18 11,9 0,08
31 11,9 0,08
35 11,9 0,08
63 11,9 0,08
71 11,9 0,08
72 11,9 0,08
80 11,9 0,08
На основі ранжированого ряду будуємо графік 2.5.1, на якому зобразимо емпіричні і теоретичні дані.
У даному випадку теоретична пряма повністю співпадає з емпіричною, що свідчить про природну залежність між показниками, тобто зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт оборотності зменшується. Тепер підтвердимо цю залежність, наприклад, якщо термін корисного використання становить 8,5 років то коефіцієнт оборотності відповідно дорівнює: у = -0,0082*8,5 +0,1773, у = 0,11.
А, якщо збільшити термін корисного використання до 12 років, коефіцієнт оборотності буде становити: у = -0,0082*12 +0,1773, у = 0,08. Отже, можна зробити висновок, що залежність між показниками справджується. Оскільки зі збільшенням терміну корисного використання коефіцієнт оборотності зменшується і навпаки. Тоді розрахунковим шляхом обраховуємо коефіцієнт кореляції, детермінації і параметри моделі (), для зручності обрахунки виконаємо у формі таблиці 2.5.3. Таблиця 2.5.3. Кореляційна таблиця для дослідження зв’язку між терміном корисного використання і коефіцієнтом оборотності ОВФ №п/п Термін корисного використання роки Коефіцієнт оборотності
Отриманий коефіцієнт кореляції є від’ємний, а це значить, що між показниками існує обернений зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то коефіцієнт оборотності зменшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом оновлення занадто високий. Отже, =0,990. Коефіцієнт детермінації практично дорівнює одиниці, а це свідчить про те, що статистична лінійна залежність між економічними показниками перетворюється на однозначну, функціональну лінійну залежність. А це значить, що вплив терміну корисного використання на коефіцієнт оборотності є значним. Зміна коефіцієнта оборотності ОВФ на 99% пояснюється зміною терміну корисного використання, а на 1% - іншими факторами. Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою: , Де n – кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу, і отримуємо наступний результат:
r = -0,995 0,024. Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від -1 до -0,971. 2.6. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва Ефективність, як економічна категорія характеризує величину ефекту, яку стримано на одиницю витрат. Зниження витрат виробництва є важливою умовою підвищення ефективності виробництва (його прибутковості), тому у зниженні собівартості продукції повинні бути зацікавленні всі. Оскільки зниження собівартості продукції забезпечує зменшення витрат ресурсів, зниження собівартості, а відповідно зниження ціни. Зекономлені ресурси, створюють умови для збільшення обсягу виробництва продукції. Отже, визначимо величину витрат на одиницю ефекту, для цього застосуємо наступну формулу: ; Де, - витрати на одиницю ефекту, - витрати на весь обсяг продукції, - обсяг виробництва продукції. Розраховані значення занесемо у таблицю 2.6.1. Таблиця 2.6.1. №п/п Підприємство Термін корисного використання, роки Витрати на 1 грн., грн
1 2 3 4
1 6 9,5 0,89
2 12 9,5 0,88
3 14 10,5 0,85
4 18 11,9 0,83
5 23 10,5 0,87
6 25 9,5 0,83
7 27 9,5 0,88
8 28 10,5 0,86
9 31 11,9 0,93
10 34 9,5 0,87
11 35 11,9 0,88
12 42 10,5 0,88
13 43 10,5 0,86
14 63 11,9 0,9
15 64 10,5 0,83
16 70 10,5 0,88
17 71 11,9 0,9
18 72 11,9 0,9
19 80 11,9 0,88
20 86 9,5 0,82
На основі таблиці 2.6.1. будуємо ранжирований ряд по терміну корисного використання ОВФ і витратами на 1 грн. у зростаючому порядку таблиця 2.6.2. Таблиця 2.6.2. Підприємство Термін корисного використання, роки Витрати на 1 грн., грн
1 2 3
6 9,5 0,89
12 9,5 0,88
25 9,5 0,83
27 9,5 0,88
34 9,5 0,87
86 9,5 0,82
14 10,5 0,85
23 10,5 0,87
28 10,5 0,86
42 10,5 0,88
43 10,5 0,86
64 10,5 0,83
70 10,5 0,88
18 11,9 0,83
31 11,9 0,93
35 11,9 0,88
63 11,9 0,9
71 11,9 0,9
72 11,9 0,9
80 11,9 0,88
На основі ранжированого ряду будуємо графік 2.6.1, на якому зобразимо емпіричні і теоретичні дані.
У даному випадку теоретична пряма співпадає з емпіричною, що свідчить про природну залежність між показниками, тобто зі збільшенням терміну корисного використання витрати на одну гривню теж збільшуються. Тепер підтвердимо цю залежність, наприклад, якщо термін корисного використання становить 8,5 років то витрати на 1 грн. відповідно дорівнює: у = 0,012*8,5 +0,7426, у = 0,84. А, якщо збільшити термін корисного використання до 12 років, коефіцієнт оборотності буде становити: у = 0,012*12 +0,7426, у = 0,89. Отже, можна зробити висновок, що залежність між показниками справджується. Оскільки зі збільшенням терміну корисного використання витрати на 1 грн. збільшуються і навпаки. Тоді розрахунковим шляхом обраховуємо коефіцієнт кореляції, детермінації і параметри моделі (), для зручності обрахунки виконаємо у формі таблиці 2.6.3. Таблиця 2.6.3. Кореляційна таблиця для дослідження зв’язку між терміном корисного використання і витратами на 1 грн. №п/п Термін корисного використання, роки Витрати на 1 грн., грн
Отриманий коефіцієнт кореляції є додатнім, а це значить, що між показниками існує прямий зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то витрати на 1 грн. теж збільшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і витратами на 1 грн. помірний. Отже, =0,175. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Чим менше значення коефіцієнта детермінації тим менш вагомим є вплив терміну корисного використання на ефективності виробництва і тим менше підстав стверджувати, що саме зміною значень коефіцієнта зносу пояснюється зміна терміну корисного використання, а не іншими випадковими і неврахованими в моделі факторами. Зміна коефіцієнта зносу на 17,5% пояснюється зміною терміну корисного використання ОВФ, а на 82,5% - іншими факторами. Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою: , Де n – кількість одиниць сукупності. Підставляємо дані у формулу, і отримуємо наступний результат:
r = 0,418 0,214. Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від 0,204 до 0,632. Для подальшої характеристики об’єкта зведемо групові показники і отримаємо зведену таблицю результатів групування таблиця 2.6.4. Таблиця 2.6.4. №п/п Групи підприємств по терміну корисного використання,роки Підприємства Середній термін корисного використання, роки Фондовіддача, грн/грн Продуктивність праці, грн/людино-годину Витрати на 1 грн., грн
кількість % кількість % кількість % кількість % кількість %
В результаті групування встановлено, що на підприємствах, термін корисного використання яких коливається від 11,42 – 11,9 років, відповідно, найбільший середній термін корисного використання (83,3) і найбільші витрати на одну гривню. На підприємствах, термін корисного використання яких коливається від 10,46 – 10,94 років, мають найбільшу фондовіддачу (14,69 грн/грн) і продуктивність праці (82,8 тис.грн/людино-годину) таких підприємств 7. Найменший середній термін корисного використання (57 років), фондовіддача (12,36 тис.грн/тис.грн), продуктивність праці (63,33 тис.грн/людино-годину), і витрати на одну гривню є найменшими у групі з терміном корисного використання 9,5 – 9,98 років. Отже, найкращий термін корисного використання в межах від 10,46 – 10,94 років, оскільки при збільшенні терміну корисного використання продуктивність праці і фондовіддача зменшується, а витрати на одну гривню збільшуються, що призводить до неефективності виробництва. Розділ 3. Обґрунтування пропозицій щодо скорочення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства і підвищення ефективності виробництва Раніше вважалося, що чим довше працює устаткування, тим краще. Зараз постає задача по можливості максимально скоротити термін використання (експлуатації) основних засобів при максимальному прагненні використовувати їхній ресурс. Одним з важливих напрямів підвищення економічної ефективності використання основних фондів є визначення оптимальних термінів їх експлуатації. Скорочення термінів експлуатації дозволяє забезпечити прискорене оновлення основних фондів, зменшує рівень техніко-економічного старіння, підвищує технічний рівень підприємства та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат. Проте негативним наслідком такої політики є зростання поточних витрат за рахунок амортизаційних відрахувань, зростання потреби в інвестиційних ресурсах, обтяження підприємства борговими зобов'язаннями. Подовження терміну експлуатації дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих основних фондів, збільшити обсяги використання інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючих основних фондів та зростання витрат на їх утримування та ремонт. Підвищення ефективності використання ОВФ на стадії їх експлуатації досягається за рахунок: здійснення раціонального розміщення основних фондів, тривалості корисного використання роботи обладнання; покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та їх технічне обслуговування обладнання; удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють експлуатацію та технічне обслуговування обладнання; впровадження систем матеріального стимулюваня робітників. Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт. Отже, щоб зменшити термін корисного використання необхідно збільшити річні амортизаційні відрахування, що в свою чергу призведе до збільшення собівартості продукції, що відобразиться і на її ціні. Оскільки, тармін корисного використання визначається за формулою: ; Де, Ар – річні амортизаційні відрахування. При збільшенні, яких зменшується термін корисного використання. Наприклад, якщо річні амортизаційні відрахування становлять 8%, а балансова вартість становить 2000 тис.грн то термін корисного використання буде становити 12 років. При збільшенні амортизаційних відрхувань до 10% і незмінній балансовій вартості термін корисного використання буде становити 9,5 років, а це значить, що вартість, яка мала амортизуватися протягом 12 років і переноситися поступово на собівартість продукції протягом цього часу, амортизується набагато швидше, поротягом 9,5 років. Що не призвело до морального зносу, але підвищило собівартість продукції. Висновок Отже, у даній курсовій роботі я проводила економічну оцінку терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства. Адже, ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей, встановлення оптимального терміну корисного використання має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів. Спочатку я досліджувала вплив терміну корисного використання ОВФ на їх фондовіддачу. Таким чином, виявила, що зі збільшенням терміну корисного використання фондовіддача зменшується. Тобто ці показники мають обернену залежність. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і фондовіддачею помірний бо r = -0,308. Значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, =0,095, зміна фондовіддачі ОВФ на 9,5% пояснюється зміною терміну корисного використання , а на 90,5% - іншими факторами. Продуктивність праці зі збільшенням терміну корисного використання збільшується, значить між показниками існує прямий зв'язок. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і продуктивність праці слабкий. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації майже дорівнює нулю (), а це свідчить про те, що зміна продуктивності праці взагалі не залежить від зміни терміну корисного використання, а пояснюється впливом тільки випадкових факторів. В наступному пункті я оцінювала вплив терміну корисного використання ОВФ на їх придатність, оновлення та знос. При впливі на придатність термін корисного використання збільшується, а коефіцієнт придатності зменшується і навпаки, а це значить, що між показниками існує обернений зв'язок. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом придатності помірний. Значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля (=0,077), отже зміна коефіцієнта придатності ОВФ на 7,7% пояснюється зміною терміну корисного використання, а на 92,3% - іншими факторами. При впливі на оновлення коефіцієнт кореляції є від’ємний, а це значить, що між показниками існує обернений зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то коефіцієнт оновлення зменшується і навпаки. Зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом оновлення слабкий. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації майже дорівнює нулю (=0,018), а це свідчить про те, що зміна коефіцієнта оновлення майже не залежить від зміни терміну корисного використання, а пояснюється впливом тільки випадкових факторів. При впливі на знос кореляції є додатнім, отже, що між показниками існує прямий зв'язок. Термін корисного використання збільшується то коефіцієнт зносу теж збільшується і навпаки. Зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом зносу слабкий. Значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля (=0,074). Зміна терміну корисного використання ОВФ на 7,4% пояснюється зміною коефіцієнта зносу, а на 92,6% - іншими факторами. А тепер оцінимо вплив терміну корисного використання ОВФ на їх оборотність. Між показниками існує обернений зв'язок, якщо термін корисного використання збільшується то коефіцієнт оборотності зменшується і навпаки. Значення коефіцієнта кореляції свідчить про те, що зв'язок між терміном корисного використання і коефіцієнтом оновлення занадто високий. Коефіцієнт детермінації практично дорівнює одиниці (=0,990), а це значить, що вплив терміну корисного використання на коефіцієнт оборотності є значним. Зміна коефіцієнта оборотності ОВФ на 99% пояснюється зміною терміну корисного використання, а на 1% - іншими факторами. Оцінивши вплив терміну корисного використання на ефективність виробництва можна зробити висновок, що зі збільшенням терміну корисного використання витрати на 1 грн. збільшуються і навпаки. Як бачимо, значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля (=0,175), це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Зміна ефективності виробництва на 17,5% пояснюється зміною терміну корисного використання ОВФ, а на 82,5% - іншими факторами. В результаті групування встановлено, що на підприємствах, термін корисного використання яких коливається від 10,46 – 10,94 років, мають найбільшу фондовіддачу (14,69 грн/грн) і продуктивність праці (82,8 тис.грн/людино-годину) таких підприємств 7. Отже, це є найкращий термін корисного використання, оскільки при збільшенні терміну корисного використання продуктивність праці і фондовіддача зменшується, а витрати на одну гривню збільшуються, що призводить до неефективності виробництва. Список використаної літератури Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч.посіб. 2 – ге вид. – К.: “Каравела”, Львів; “Новий світ - 2000”, 2001. Економика предприятия: Учебник/ Под. ред. проф. Н.А. Сафронова. М.: Юристь,1998. Економіка підприємства: Підручник / за заг. ред. д. с. н., проф. Л.Г. Мельника. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 648с. (59 – 66). Економіка підприємства: Підручник/ за заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с., ін (102-105). Мельник Л.Г., Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посіб. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 412с. П.В Круш., В.І. Подвігіна , Б.М. Сердюк та ін. Економіка підприємства: Навч. посіб / за заг. ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка. – К.: Ельга – н, КНТ, 2007. 780с. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.Ш. та ін. Економіка підприємства: підручник/За загальною редакцією Й.М. Петровича. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2004. – 680. Семерінкова І.О., Мєшкова – Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. (курс лекцій). – Херсон: ОЛДІ – плюс. – 312с. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аудиту. Підручник. –К.: КНЕУ, 2000. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. –К., 2000. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. –К.: А.С.К., 2000. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. –Тернопіль: Астон, 2000. Гордієнко М. Визначення терміну корисного використання основних засобів/ М. Гордієнко // Бухгалтерія в сільському господарстві: науково-практичний. – Київ, 2004. №2. – с.25-28. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства, - Навчальний посібник. – Рівне, РДТУ, 1999. – 247с. Кулішов В. В, Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник,- ІС: Ніка-центр, 2002. Протопова В.О,. Полянський А,Н. Економіка підприємства. - К.: ЦУД 2002. Економіка підприємства: Навчальний посібник /під ред. Шегди А, В. - К.: „Знання-прес", 2003. Економіка виробничого підприємства: Навч.посіб./ За ред. І.М.Петровича.-2-ге вид.-К.,2002.
