Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни

„Організація виробництва”
на тему:
“Організація виробництва продукції на підприємства”


Зміст
Вихідні дані........................................................................................................................3
Вступ……....……………………………………….........………………….…………….5
І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства…..............................8
І.1. Виробнича потужність підприємства……………………….....................….8
І.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві………...................18
І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……......................23
ІІ. Використання виробничої потужності підприємства……..................................…25
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства…..................................25
2.2. Організація додаткового випуску продукції………...….............................27
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва
продукції трудовими та матеріальними ресурсами................................32
IІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства.................................................35
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів…......................……......35
3.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства .......................38
Висновки……………………………………….………..……….......................…….....45
Список використаної літератури………………………..…….......................………...46
Вихідні дані
Таблиця 1.1
Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Назва обладнання
Кількість, шт.

110
Токарний верстат
15

111
Свердлильний верстат
6

120
Агрегатний верстат
14

125
Зварювальна установка
4

128
Зварювальний напівавтомат
16

47
Вальці для гнуття
9

51
Напівавтоматична зварювальна лінія
5

54
Прес гідравлічний
10

62
Шліфувальний верстат
19

163
Токарний напівавтомат
4

168
Фрезерний верстат
4

174
Продольно-строгальний верстат
5

180
Установка для нанесення фарби
7

77
Горизонтально-фрезерний верстат
13

79
Вертикально-фрезерний верстат
6

84
Протягувальний верстат
17

95
Плоскошліфувальний верстат
9


Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 4,0
Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб 1
4893

Виріб 2
18800

Виріб 3
1563

Виріб 4
1030


Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:
Виріб 1
5145

Виріб 2
19800

Виріб 3
1630

Виріб 4
1060


Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.
Початок року
Кінець року

Виріб 1
880
890

Виріб 2
1344
1328

Виріб 3
144
151

Виріб 4
27
25


Ріст продуктивності праці – 107,8%
Чисельність працівників згідно проекту плану –791 чол.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 417,3 тис. грн.
Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1884 грн.
ВСТУП
Питання організації і управління сьогодні заслуговують найглибшої уваги керівників усіх рівнів. В умовах ринкових відносин центр економічної та управлінської діяльності зміщується до основної ланки економіки - підприємства. Підприємства створюють потрібну суспільству продукцію і надають необхідні послуги. На них зосереджений найбільш кваліфікований персонал і засоби виробництва. Саме тут вирішуються питання ощадливих витрат ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, передової технології.
Фундаментальним поняттям науки управління є поняття системи, під яким розуміють упорядковану сукупність взаємозалежних, взаємодіючих елементів, призначених для досягнення певної мети або виконання певних функцій. Підприємства будь-якої сфери діяльності є динамічними системами, що знаходяться в процесі постійної зміни і розвитку. Ця динамічність обумовлена безперервністю процесів виробництва, адже стан виробництва, засоби і методи виконання робіт, склад і кваліфікація кадрів, параметри машин і устаткування та інші характеристики постійно змінюються.
Підприємство поділяється на дві пов’язані між собою системи: керівну і керовану.
Підприємство складається з однорідних груп елементів, піделементів, що утворюють своєрідні підсистеми:
Технічну
Технологічну
Систему організації виробництва
Систему спільної праці
Економічну систему
Система організації виробництва дає можливість раціонально, у всій сукупності, використовувати працю, устаткування, предмети праці, заводські площі, тобто створювати умови для того, щоб процес виробництва здійснювався за допомогою найбільш прогресивних прийомів і методів з найменшими витратами.
Організація - функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв’язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з найвищою ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозв’язок і підвищує ефективність всіх інших функцій управління. Результатом здійснення функції організації є:
Створення на основі об’єктивних функцій управління відповідних органів управління
Побудова чіткої структури апарату управління
Обґрунтування формування управлінських підрозділів
Розробка положень про органи управління і посадових інструкцій
Встановлення взаємозв’язків між управлінськими підрозділами
Розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою
Розробка нормативів, методик, технологічних карт, тощо
Організація виробництва - це процес створення доцільної за структурою та чітко функціонуючої виробничої системи
У сучасних умовах процес виробництва на підприємстві організується відповідно до принципів, заснованих на розглянутих вище закономірностях суспільного виробництва і виробничих відносин.
основним принципом організації виробництва на підприємстві є пріорітет мети організації, відповідно до якої будь-які організаційні заходи, що здійснюються на підприємстві або в його підрозділах, повинні оцінюватися з позицій інтересів досягнення цілей організації.
принцип концентрації, полягає в об’єднанні засобів праці, предметів праці, і самої праці, а також в укрупненні підприємств, створенні компаній, асоціацій, концернів, корпорацій.
принцип спеціалізації. Зміст якої полягає в тому, що за окремими підприємствами, цехами, дільницями і робочими місцями закріплюється виготовлення певної продукції.
принцип кооперації. Передбачає чітку організацію і впорядкованість системи виробничих зв’язків між підприємствами, цехами, змінами, бригадами і робочими місцями.
принцип стандартизації. В умовах масового виробництва він визначає найбільш досконалі зразки продукції, сталість виробничого процесу протягом певного періоду часу, сталість норм витрат сировини, матеріалів, тощо.
принцип комплексного системного підходу до організації виробництва, означає всебічне урахування всіх технічних, технологічних, екологічних, економічних і соціальних чинників
Отже, вихідним пунктом у розв’язанні завдань, пов’язаних з фіктивним функціонуванням підприємства є інформація про виробничу потужність.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.На відміну від проектної планова виробнича потужність діючих підприємств розраховується виходячи з технологічних процесів, які використовуються, наявного парку обладнання і виробничих Основу діяльності кожного підприємства становить виробничий процес. Виробничий процес-це сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, в результаті яких вихідні матеріали і сировина перетворюються на готову продукцію. Тому від правильної організації виробничого процесу в значній мірі залежать успіхи підприємства. Під організацією виробничого процесу розуміють таке зосередження в просторі і часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готової продукції у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Важливим фактором вдосконалення організації виробничого процесу є визначення виробничої потужності підприємства з метою збільшення додаткового випуску продукції. Маючи дані про виробничі потужності підприємства можна розробляти організаційно-технічні заходи по економіці трудових ресурсів, зниженню норм витрат матеріалів на одиницю продукції і т. п. А це знайде свій вияв у збільшенні випуску продукції, зменшенні трудомісткості виробництва; рості продуктивності праці; зниженні собівартості продукції і підвищенні рентабельності підприємства.
площ як заданих величин, а об’єм випуску продукції по плановій номенклатурі є шуканою величиною, яка встановлюється в умовах повного використання виробничого потенціалу.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її величина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Розмежування видів потужності потрібно для їх застосування у виробництві, де використовуються такі поняття, як «величина потужності» і „рівень використання потужності”. Кожне з цих понять має своє призначення в системі характеристик, які використовуються при формуванні виробничих завдань, а також у виявленні шляхів внутрішньовиробничих резервів для їх виконання. Тому кожному видові потужності відводиться певна роль. Для того, щоб використати той чи інший вид потужності в управлінні діяльністю підприємства, треба визначити величину цього виду потужності, враховуючи фактори, які впливають на неї.
Розділ І : Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий обсяг продукції, який може виготовити підприємство за одиницю часу (звичайно за рік) при відповідній структурі робіт та повному використанні обладнання і виробничих площ.
Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. Варто зазначити, що виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її величина встановлюється тільки на певний момент.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначає вплив на збільшення та використання виробничих потужностей і допоможе встановити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до основних елементів процесу виробництва — засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Отже, виробнича потужність не відображує сумарної енергетичної потужності підприємства і не складається із сум потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць в структурі трудомісткості виробів, що виготовляються. Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць та цехів.Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості, конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність машин.
На продуктивність машин також впливає кваліфікація працівників. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси і таким чином систематично збільшувати виробничі потужності підприємств.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.

Рис.1. Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства.
Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні (мал.2). Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття, як «випуск продукції», «використання виробничої потужності», «розвиток виробничої потужності», а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування величини виробничої потужності.
Закономірність вияву і дії факторів на рис.1,2, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв’язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів, збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.
Рис.2. Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність того чи іншого підрозділу визначається пропускною здатністю провідної групи його потужнісних ресурсів. Такою групою є устаткування і робочі місця залежно від їхньої технологічної значимості: виконання найбільш відповідальних операцій, прогресивність устаткування, коефіцієнт завантаження якого повинен бути не менший, ніж нормативний.
Показники використання виробничих потужностей. Оцінка рівня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників.
Серед показників першої групи виділяється коефіцієнт використання проектної потужності (ПП), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом (у грн., т, шт.), до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.
На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта відомостей можна оцінювати процес освоєння проектних потужностей, досягнуті техніко-економічні показники в межах нормативного строку, скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто можна врахувати фактор часу при оцінюванні рівня використання нових потужностей.
Зовсім інше значення має коефіцієнт використання виробничої потужності (ВП).
Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.
За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства. Багато підприємств з року в рік практично повністю використовують виробничу потужність. Але досягнутий високий рівень коефіцієнта не завжди свідчить про її повне використання. Це пояснюється тим, що при визначенні виробничої потужності підприємство орієнтується на потужність слабких підрозділів. Значить, виробнича потужність занижується і дати правильну оцінку раціональності використання технологічного устаткування, а також наявним резервам підвищення його, завантаження неможливо.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать два коефіцієнти (змінності роботи та завантаження обладнання) і показник середнього часу роботи однієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання Кзм є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:
,
де - сумарна розрахункова планова або фактична машино місткість продукції, маш./год.;
Свст – кількість одиниць встановленого обладнання;
Фд – дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.
У результаті порівняння планового або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи обладнання, який обчислений за запропонованим методом, з оптимально можливим або нормативним можна оцінити резерви підвищення завантаження обладнання.
Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження обладнання Кз. Він показує відношення сумарної машиномісткості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів:
,
де Р – режим роботи заводу, цеху, дільниці.
При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої їх кількості.
Інша група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт його завантаження і показник, що характеризує середній час роботи одиниці обладнання) значною мірою відповідає цій вимозі. За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, і досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва; які відображають наявні ресурси і їх використання в часі.
Будь-який із показників відображає насамперед використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної: характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності Кпр, який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні продукції, до загальної кількості встановленого, обладнання Свст:

Якщо Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнтові завантаження обладнання. У всіх інших випадках вонивідрізняються за величиною.
Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, акоефіцієнт завантаження — ступінь використання дійсного фондучасу роботи обладнання при заданому обсягу виробництва, токоефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботіпарку машин. За допомогою цього показника можна визначити,яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машині структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.
Характеризуючи виробництво при існуючому рівні узгодженості, пропускних здатностей окремих видів обладнання, груп взаємозамінного обладнання, коефіцієнт пропорційності дає змогу оцінити резерви збільшення виробничої потужності підприємств і випуску продукції при наявних виробничих площах за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку обладнання, технологічні можливості яких найбільшою мірою відповідають структурі машиномісткості виробів, які виготовляються.
Визначивши за допомогою Кпр рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.
У деяких галузях промисловості встановлюється норматив завантаження обладнання. Це дає змогу значно ширше використовувати на практиці оцінки резервів використання діючих виробничих потужностей, коефіцієнтів пропорційності.
Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв’язок з показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.
Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за такою формулою:

де ?Ф – приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання, грн./грн.;
Кз.з, Кз.б – коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;
Фб – фондовіддача у базовому періоді, грн./грн..
За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідальності фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу з прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які своєю чергою характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності.
Ефективність використання активної частини основних фондів характеризує такий вартісний показник, як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
Розробка річного плану на підприємстві
Процес розробки річного плану підприємства прямо чи опосередковано охоплює роботу фактично всіх служб і підрозділів.
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану на наступний рік (рис.3).

Рис.3 Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки проекту плану: 1-зв’язки першого рівня(прямі, зворотні); 2-зв’язки другого рівня (прямі, зворотні).
До показників, що підлягають плануванню, належать:
Обсяг виробництва (у тому числі виробнича потужність);
Чисельність працюючих;
Фонд зарплатні;
Зростання продуктивності праці (у т.ч. зниження трудомісткості – умовне вивільнення працюючих);
Співвідношення між темпами приросту продуктивності праці і середньою заробітною платнею;
Собівартість (у т. ч. втрата матеріальних ресурсів);
Фонд матеріального заохочення(преміювання);
Нормативи відрахувань у ФМЗ(преміювання за досягнення показників), тощо.
Для кожної виробничої одиниці встановлюється фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності Д0 та технічною озброєністю праці W0. На основі досягнутого на кінець року, який передував плановому, рівня технічної озброєності праці W1 і встановленого співвідношення обчислюється плановий рівень зростання продуктивності праці Д1. Це мінімально необхідне зростання продуктивності праці, бо воно не враховує збільшення технічної озброєності праці в плановому періоді.
Якщо взяти до уваги результати всіх організаційно-технічних заходів, які треба буде здійснити у виробничих підрозділах, то продуктивність праці буде вища за Д1. Орієнтовно значення приросту обчислюється шляхом множення запланованого на майбутній рік приросту технічної озброєності праці на фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та її технічною озброєністю:
(2.4)
Отже,
(2.5)
Інший спосіб визначення зростання продуктивності праці грунтується на аналізі якості норм праці.
Вихідні дані для розрахунку: відсоток виконання норм часу К робітниками і питома вага технічно обгрунтованих норм часу в середньому по підприємству та його виробничих підрозділах. Знаючи приріст продуктивності праці в цілому по підприємству , визначаємо його значення для кожного підрозділу:
(2.6)
Зіставивши цей приріст з одержаним раніше (Д2 - Д 0), приймаємо рішення про завдання виробничому підрозділові щодо зростання продуктивності праці.
Можливе поєднання цих двох способів.
Для кожного підрозділу першим способом визначаємо Д1, а другим - Д/. У цьому випадку формула матиме вигляд:

(2.7)
де (Д1-Д2)сер – наявний резерв зростання продуктивності праці по підприємству як результат обсягу резервів по вироб6ничих підрозділах.
Розробка плану діяльності підприємства проводиться щорічно. Позитивно розглядаються тенденції до поступового збільшення планових показників (відповідно і фактичних) кожного наступного періоду. Одним із шляхів позитивної динаміки виступає особиста зацікавленість персоналу, що досягається шляхом матеріального стимулювання приросту продуктивності праці.
Організація матеріального стимулювання на підприємстві ґрунтується на оцінці трудового вкладу кожного внутрішнього підрозділу в загальні досягнення з урахуванням напруженості планових завдань, на таких формах заохочення колективів за високі результати, які виключають зрівняльний розподіл коштів матеріального заохочення.
Так, на етапі розробки проекту плану до виробничих підрозділів не наводяться всі вище перераховані показники, а лише один – обсяг виробництва та нормативи утворення ФМЗ (преміювання), наприклад, за приріст продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Звідси випливає, що виробничі підрозділи повинні «набирати» собі премію за рахунок включення до проекту планів наявних резервів виробництва. Подібна система внутрішньовиробничого планування є логічним продовженням нової системи народногосподарського планування, зумовленої умовами ринкової економіки.
Розробка річного плану – доволі клопіткий та трудомісткий процес, що охоплює ряд взаємопов’язаних стадій : прогнозування розвитку підприємства, виявлення напрямків розвитку виробничих потужностей, проведення техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, поточне (річне) планування роботи підприємства і його структурних підрозділів з конкретизацією завдання по кварталах і місяцях тощо.
Провідним розділом техніко-економічного плану служить «План виробництва та реалізації продукції». Складання цього розділу розпочинається з розрахунку оптимальної виробничої програми, тобто такої, яка забезпечує максимально можливу для підприємства економічну ефективність.
Завершальним етапом внутрішньозаводського планування є оперативне планування виробництва. Воно є продовженням ТЕП і органічно з ним пов’язане. Особливість оперативного планування полягає в тому, що розробка планових завдань для виробничих підрозділів поєднується з організацією їх виконання.
Задачі оперативного планування такі:
організація рівномірного і комплексного виконання виробничої програми та дотримання договірних строків випуску товарної продукції;
забезпечення повного і доцільного використання робочої сили при найбільш ефективному використанні засобів виробництва;
створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних і календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.
Оперативне планування складається з календарного планування і диспетчеризації. Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками випуску – в основних виробничих підрозділах першого рівня (цехах), а всередині – на виробничих дільницях і робочих місцях. Диспетчеризація забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку і контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення неполадок і відхилень, які виникають.
Оперативне планування виробництва розпочинається з обсягових розрахунків або з так званого обсягового планування, яке має такі цілі: визначення номенклатури продукції, яка включається в програму цехів і дільниць відрізками планового року; перевірку шляхом обсягових розрахунків відповідності номенклатури, яка планується, ресурсам дільниць і цехів (трудовим, по устаткуванню, площах).
Програма цеху, дільниці, повинна містити: номенклатуру готової (в конкретному цеху) продукції; кількість і строки випуску по кожній позиції компанії; обсяг робіт, який повинен виконати цех (дільниця).
Основна мета календарного плану – побудувати складну систему строків виробництва по виробу в цілому, окремих вузлах, деталях і в деяких випадках – окремих операціях.
Зміст і методи побудови календарного плану змінюються залежно від ступеня незмінності виробничих умов на робочих місцях дільниць і цехів, які беруть участь у виготовленні виробів, що плануються, тобто зумовлені основним типом виробництва (масовим, серійним та одиничним). У той же час суть і цільове призначення розробки календарного плану для будь-якої сукупності виробничих умов незмінні.
Календарний план в умовах будь-якого типу виробництва ґрунтується на побудові плану-графіка виробництва окремого предмета, який є цикловим графіком виготовлення виробу, залежить від календарного строку.
Отже, завдання, які розв’язує планування, дуже тісно пов’язані з усіма сторонами економічного і соціального розвитку колективу, з процесом безпосереднього створення матеріальних благ
1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві
У зв'язку з різноманітністю форм власності та розвитком товарно-грошових відносин і регульованого ринку здійснюється перебудова системи планування економічного і соціального розвитку країни, регіонів, підприємств. Центральним моментом є перехід до самостійного планування підприємством своєїдіяльності на основі договорів, укладених зі споживачами (покупцями)
Ефективне внутрішньофірмове планування передбачає дотримання таких основних принципів: володіти необхідною гнучкістю і адаптивністю; займатися плануванням повніші ті, хто потім ці плани втілює у життя; рівень компетентності в плануванні повинен відповідати рівневі компетентності в ресурсах.
Головною формою планування та організації діяльності підприємства є п'ятирічний план економічного і соціального розвитку (з розподілом за роками). Крім цього, дедалі більшого поширення набуває довгострокове (до 15 років) планування і прогнозування (до 25 років) розвитку підприємства.Він включає такі розділи:
1.Виробництво та реалізація продукції.
2.Технічний розвиток і організація виробництва.
3. Показники підвищення економічної ефективності виробництва.
4. Норми і нормативи.
5. Капітальні вкладення і капітальне будівництво.
6. Матеріально-технічне забезпечення.
7. Праця і кадри.
8. Собівартість, прибуток і рентабельність виробництва.
9. Фонди економічного стимулювання.
10. Фінансовий план.
11. Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів.
12. Соціальний розвиток колективу.
13. План зовнішніх економічних зв'язків.
Одним із найсуттєвіших питань у процесі планування є визначення величини приросту показників. Вирішення даної проблеми покладено на систему техніко-економічнного планування на підприємстві.
Теоретично існує два шляхи розрахунку показників — від загальних до часткових і навпаки. Насправді цей процес становить єдність інтеграції та дезінтеграції показників.
Суть показників, які розглядаються і які є одночасно системою за змістом та рівнями управління, визначає структуру процесу розрахунку у вигляді «дерева», для опису якого існує достатньо розроблений математичний апарат.
Ціль і характер планування можна коротко викласти на основі таких принципів.
Принцип сприяння досягненню цілей. Мета будь-яких планів, в тому числі похідних, — полегшити досягнення цілей підприємства.
Принцип ефективності планів. Ефективність плану вимірюється тим, наскільки він сприяє досягненню цілей, якщо враховувати витрати та інші супутні небажані наслідки, пов'язані зі складанням і здійсненням цього плану.
Принцип планових припущень. Чим більше працівники, які займаються плануванням, розуміють і використовують взаємнопогоджені планові припущення, тим більш скоординованим буде планування в масштабі підприємства.
Принцип структури стратегії і політики. Чим зрозумілішими будуть стратегія і політика, тим більш взаємопов'язаною та ефективною виявиться структура планів підприємств.
Принцип узгодженості в часі. Чим більшою мірою плани будуть складатися з метою створення узгодженої в часі, взаємопов'язаної мережі похідних і допоміжних програм, тим ефективніше і результативніше вони сприятимуть досягненню мети підприємства..
Принцип узятих зобов'язань. Логічне планування охоплює такий період часу в майбутньому, який потрібний для того, щоб передбачити (за допомогою ряду дій) виконання зобов'язань, пов'язаних з певним рішенням.
Розділ 2. Використання виробничої потужності
підрпиємства і організація додаткового
виробництва продукції
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:
(2.1)
де: n - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;
КФРЧ - корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє - трудомісткість обробки одиниці виробів, год.
Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:
КФРЧ = НФРЧ - Тпрост (2.2)
КФРЧ = 4060 – 4060*0.04=3897,6 год. (2.3)
де: НФРЧ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Тпрост – час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год.
Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов:
по виробу № 1 провідним обладнанням є токарні верстати;
по виробу № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;
дільниці по виробництву виробів № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва.
Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в таблицю 2.1
Таблиця 2.1
Розрахунок виробничої потужності
Шифр
обла-днання
Назва
обладнання
К-ть одиниць
обладнання
по паспорту, шт.
Фонд часу роботи
одиниці обладнання
Виробнича
потужність,
шт.




номінальний
корисний


ДІЛЬНИЦЯ 1

110
Токарний верстат
15
4060
3897,6
5339

111
Свердл. верстат
6
4060
3897,6
5339

120
Агрегатний верстат
14
4060
3897,6
6169

125
Звар.установка
4
4060
3897,6
5861

128
Звар.напівавтомат
16
4060
3897,6
5349

ДІЛЬНИЦЯ 2

47
Вальці для гнуття
9
4060
3897,6
20083

51
Напівавтом. звар. лінія
5
4060
3897,6
23103

54
Прес гідравлічний
10
4060
3897,6
26489

62
Шліфувальний верстат
19
4060
3897,6
23351

ДІЛЬНИЦЯ 3

163
Ток-й напівавтом.
4
4060
3897,6
2136

168
Фрезерний верстат
4
4060
3897,6
1699

174
Продольно-строг. верстат
5
4060
3897,6
1980

180
Установка для на-ня фарби
7
4060
3897,6
1685

ДІЛЬНИЦЯ 4

77
Гориз.-фрез.верстат
13
4060
3897,6
1281

79
Верт.-фрез. верстат
6
4060
3897,6
1204

84
Протягувальний верстат
17
4060
3897,6
1214

95
Пласко-шліф верстат
9
4060
3897,6
1102


Розрахунок виробничої потужності наведено в таблиці 2.1.а
Таблиця 2.1а
Те
Квн
n
Кфч
Виробнича потужнысть

12,045
1,1
15
3897,6
5339

4,818
1,1
6
3897,6
5339

9,288
1,05
14
3897,6
6169

2,873
1,08
4
3897,6
5861

12,592
1,08
16
3897,6
5349

1,834
1,05
9
3897,6
20083

0,911
1,08
5
3897,6
23103

1,545
1,05
10
3897,6
26489

3,425
1,08
19
3897,6
23351

8,03
1,1
4
3897,6
2136

9,636
1,05
4
3897,6
1699

10,824
1,1
5
3897,6
1980

17,005
1,05
7
3897,6
1685

45,5
1,15
13
3897,6
1281

20,4
1,05
6
3897,6
1204

57,3
1,05
17
3897,6
1214

35
1,1
9
3897,6
1102


На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2.)
Таблиця 2.2
Визначення резерву виробничої потужності
Вид
продукції
Виробнича
потужність
згідно паспорта
підпр., шт
Виробництво
продукції за проектом
плану в натуральному
виразі, шт
Резерв
виробничої
потужності
шт.

№1
5339
4893
446

№2
20083
18800
1283

№3
1699
1563
136

№4
1102
1030
72

Резерв виробничої потужності визначаємо як різницю між виробничою потужністю згідно паспорту та виробництвом продукції за проектом плану.
Виріб №1:
Резерв в-ої потужності = 5339-4893=446.
Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.
2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції.
В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової, продукції, яку повинно виготовити підприємство.
Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства:
по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукціїпідприємства дещо відрізняються від попередніх домовленостей;
по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:
ВПрозрах = ТПплан +НзВ = ТПплан + (НзВкр-НзВпр) (2.5)
де: ВПрозрах - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.;
ТПплан - товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції
згідно фактично підписаних угод, шт.;
НзВкр , НзВпр - залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт.
Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції:
ВПрозрах= ВПрозрах - ВПпроект.пл (2.5)
де: ВПрозрах - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.;
ВПпроект.пл - валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з
проектом плану, шт.
Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції
Вид
продукції
В-во продукції
згідно фактичних
угод, шт.
Зміна залишків
НЗВ за рік, шт
Розрахункова
валова продукція
підпр., шт.
Розрах. додатковий
обсяг в-ва продукції
шт.

№1
5145
10
5155
262

№2
19800
-16
19784
984

№3
1630
7
1637
74

№4
1060
-2
1058
28

Виріб №1:
Зміна залишків НЗВ = 890-880=10 шт.;
ВПрозрах1 = 5145+10=5155 шт.;
ВПрозрах1 = 5155-4893=262 шт.
Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції а підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва редукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності, при цьому можливі два випадки:
якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції;
якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності.
Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений:
ВПплан=ВПпроект.пл+ВПзатв (2.6)
де: ВПплан — затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.;
ВПзатв — затверджений додатковий обсяг виробництва, продукції відповідно по виробах, шт.
Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі. Формування річного планового осягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця. 2.4)
Таблиця 2.4
Формування річного плану виробництва продукції
Вид
продукції
Резерв
виробн.
потуж., шт
Додатковий обсяг в-ва продукці, шт
Затверджений плановий обсяг валової продукції



розрахунковий
затверджений
штук
в співставних
цінах
в поточних
цінах

№1
446
262
262
5155
2846,59
3350,75

№2
7689
984
984
19784
5272,44
5990,60

№3
136
74
74
1637
1638,64
1905,47

№4
184
28
28
1058
871,26
1001,4

СУМА




10628,93
12248,22

Виріб №1:
ВПплан1 = 262+4893=5155 шт.;
В співставних цінах = 5155*552,2=2846,60 тис. грн.;
В поточних цінах = 5155*650=3350,75 тис. грн.
Далі у курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності:
на основі обсягів виробництва продукції відповідно проекту плану;
на основі затвердженого планового обсягу валової продукції. Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства
Вид
продукції
Коефіцієнт використання вир. потужності


при в-ві продукції
згідно проекту плану
при в-ві продукції
згідно затвердж плану

№1
0,92
0,97

№2
0,94
0,99

№3
0,92
0,96

№4
0,93
0,96

Коефіцієнт використання виробничої потужності згідно проекту плану визначаємо як відношення виробництва продукції за проектом плану до виробничої потужності згідно паспорта підприємства.
Коефіцієнт використання виробничої потужності згідно затвердженого плану визначаємо як відношення затвердженого планового обсягу в-ва до виробничої потужності згідно паспорта підприємства.
Виріб №1:
Квп згідно проектного плану = 4893/5339=0,92;
Квп згідно затвердженого плану =5155/5339=0,97.
Якщо проаналізувати рівень використання виробничої потужності підприємства, то можна зробити відповідні висновки:
По виробу №1 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,92 до 0,97, а отже збільшився на 0,05, а це значить, що він збільшився на 5 %
По виробу №2 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,94 до 0,99, а отже збільшився на 0,05, а це значить, що він збільшився на 5%.
По виробу №3 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,92 до 0,96, а отже збільшився на 0,04, а це значить, що він збільшився на 4%.
По виробу №4 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,93 до 0,96, отже збільшився на 0,03, а це значить, що він збільшився на 3%.
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами.
Визначений в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох частин:
випуск продукції згідно проекту плану, виробництво якої забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами — обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами;
додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженого в межах резерву виробничої потужності, забезпечене лише необхідним обладнанням.
Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах.
Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно спочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції
Вид
продукції
Додатковий
затвердж.
випуск продукції,
шт.
Трудомісткість людино-годин
одиниці виробу

Додатк. випуск

1
262
16,3
4270,6

2
984
7,6
7478,4

3
74
11,4
843,6

4
28
3,8
106,4

СУМА


12699

Трудомісткість додаткового обсягу розраховуємо шляхом множення додаткового випуску продукції на трудомісткість одиниці виробу.
Виріб №1:
Тє дод. випуск = 262*16,3=4270,6 людино-годин.
Корисний фонд робочого часу одного робітника в рік становить 2000 люд-год. Тоді потреба в додатковій чисельності робітників складе:

чол.
де: ЗПр— сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції,
КФРЧр — корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год.
Необхідно також розрахувати потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції.
Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступнівиди матеріалів:
- виріб № 1 — алюмінієвий прокат;
- виріб №2 — алюмінієвий прокат та пиловник;
- виріб № 3 — труби, лаки та фарби, пиловник;
- виріб № 4 — труби, лаки та фарби.
Результати розрахунків зводимо в таблицю (табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах
Вид пр-ії
Дод. обсяг в-ва пр-ії, шт
Алюмінієвий прокат
Труби
Лаки та фарби
Пиловник



норма витрат на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма витрат на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма витрат на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма витрат на 1 пр-ії, м3
потреба на дод. обсяг, м3












1
262
38
9956







2
984
10,8
10627,2




24
23616

3
74


69
5106
48
3552
5,3
392,2

4
28


98
2744
120
3360



СУМА


20583,2

7850

6912

24008,2

Потребу на додатковий випуск в алюмінієвому прокаті розраховуємо як добуток додаткового випуску продукції та норми витрат на одиницю продукції. Аналогічно визначимо потребу на додатковий випуск в трубах, лаках та фарбах, пиловнику.
Виріб №1:
Потреба на дод. випуск в алюмінієвому прокаті =262*38=9956 кг.
Визначаємо вартість додаткових ресурсів як добуток ціни відповідного матеріалу та сумарну потребу в ньому
В1=20,5832*8300=170840,56 грн.
В2=7850*1650=12952,5 грн.
В3=6,912*6000=41472,00 грн.
В4=24,008*120=2880984 грн.
Разом 3106249,06 грн
Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних
заходів на підприємстві та їх вплив на показники
виробничої діяльності підприємства
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів
План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою:
забезпечення планового росту продуктивності праці;
покриття потреби в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.
План організаційно-технічних заходів складається з 2 розділів. Впровадження заходів, передбачених розділом 1 повинно забезпечувати економію чисельності робітників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці.
Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:


(3.1)
791 / 107,8 8 = 64 чол. (3.2)
де: - приріст продуктивності праці у плановому періоді, %
- чисельність працівників за проектом плану.
Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватися з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, а також з потребою в додатковій чисельності робітників, які були обгрунтовані в попередньому розділі курсової роботи.
В даній таблиці 3.1 ми підбираємо кількість заходів, необхідну для забезпечення додаткового випуску продукції та росту продуктивності праці.
Таблиця 3.1
План організаційно-технічних заходів
Оргнанізаційно-технічні заходи
Еко-ія чис-сті
Зниження норм витрат
Дод. капіт. вклади



Алюмін прокат
Труби
Лаки та фарби
Пилов-ник










1
2
3
4
5
6
7

Розділ 1. Оргнанізаційно-технічні заходи для досягнгення планового росту ПП.

1. Мех-ція основного виробництва
11




44,00

2. Впров. прог-ої технології (В1)
7




34,70

2. Впров. прог-ої технології (В4)
4




20,50

3. Модернізація обладнання (В1)
8




43,00

4. Мех-ція допоміжного в-тва
6




43,40

5. Впров. групових м-ів обробки
10




-

6. Підвищ. норм обс-ня обл-ня
7




-

17. Вдоск. мат. стимулювання
3




-

18. Ком-на мех-ція в-го процесу
3




-

20. Вдоск. системи управління
5




6,00

Разом по розділу 1
64




191,60

Розділ 2. Оргнанізаційно-технічні заходи для забеспечення дод. випуску продукції.

3. Модерн. обладнання (В2)
2
1,00
1,00
1,00
1,00
28,10

3. Модернізація обладнання (В3)

1,00
-
-
-
1,00

3. Модерн. обладнання (В5)

-
-
1,00
-
4,20

3. Модернізація обладнання (В6)

-
-

1,00
-

7. Скорочення витрат роб. часу
2
-
-
-
-
2,50

8. Впров. прог-го інс-ту (В1)
2

2,00
4,00
-
-

8. Впров. прог-го інс-ту (В3)

-
1,00
-
-
43,00

8. Впров. прог-го інс-ту (В4)

-
-
1,0
-
12,40

8. Впров. прог-го інс-ту (В5)

-

-
1,00
-

9. Заміна натур. матер. штуч. (В1)

-
-
-
3,00
-

9. Заміна натур. матер. штуч. (В3)

1,00
-
2,00
-
5,00

9. Заміна натур. матер. штуч.(В5)

-
3,00
-
-
-

9. Заміна натур. матер. штуч.(В6)

-
-
1,00
-
-

10. Впров. техн-обгр. норм (В2)

-
1,50
-
-
-

10. Впров. техн.-обгр. норм (В3)

-

1,50
-
-

11. Скорочення браку

2,00
1,00
1,00
2,00
7,00

12. Впров. нових заходів контр.
4
-
-
-
-
-

13. Вдоскон. операт.-в-го пл-ня
3
-
-
-
-
-

14. Вдоскон.організації роб. місць
2
-
-
-
-
-

15. Вдосконалення МТЗ

4,00
3,50
-
-
-

Разом по розділу 2
15
9,00
13,00
12,50
8,00
103,20

Разом





294,80

Визначення економії матеріалів, якої можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану, проводимо в табличній формі. При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію потрібно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства.
Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, розраховано в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони, — досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншої — не перевищувати її більше, ніж на 5 - 7 %.
РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЇ МАТЕРІАЛІВ
Таблиця 3.2.1
Алюмінієвий прокат
Вид
пр-ії
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, кг
на обсяг в-ва







кг
тис. грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№1
5155
38
8300
12,0
4,56
23506,80
195,106

№2
19784
10,8
8300
12,0
1,296
25640,06
212,813

Разом




5,856
49146,86
407,919

Розрахунок економії матеріалів за рах.організаційно-технічних заходів здійснюємо по кожній групі матеріалів. Визначивши економію на одиницю (добуток норми витрат та зниження витрат), множимо її на затверджений план обсягу валової продукції і так визначаємо економію на обсяг.
Виріб №1:
Економія на одиницю = 38*0,12=4,56 кг;
Економія на обсяг в-ва в кг = 5155*4,56=23506,80 кг;
Економія на обсяг в-ва в тис. грн = (8300/1000)*23506,80=195,106 тис. грн.
Таблиця 3.2.2
Труби
Вид
пр-ії
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, кг
на обсяг в-ва







кг
тис. грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№3
1637
69
1650
11,5
7,935
12989,60
21,433

№4
1058
98
1650
11,5
11,27
11923,66
19,674

Разом




19,205
24913,26
41,107


Таблиця 3.2.3
Лаки і фарби
Вид
пр-ії
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, кг
на обсяг в-ва







кг
тис. Грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№3
1637
48
6000
10,5
5,04
8250,48
49,503

№4
1058
120
6000
10,5
12,60
13330,80
79,985

Разом




17,64
21581,28
129,488


Таблиця 3.2.4
Пиловник
Вид пр-ії
В-во продукції, штук
Норма вит-рат на од. пр-ї, м.кв
Ціна за 1м.кв., грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, м.кв
на обсяг в-ва







м.кв
тис. Грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№2
19784
24
120
13,0
3,12
61726,08
7407,1

№3
1637
5,3
120
13,0
0,689
1127,89
135,3

Разом




3,809
62853,97
7542,5


3.2. Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства
Таблиця 3.3
Розрахунок економії заробітної плати за рахунок умовного вивільнення робітників для забезпечення підприємств.
№
Показники
Значення

1
Економія чисельності.за рахунок орг-тех заходів, чол.
64

2
Середньо-річна ЗП на 1 робітника, грн.
1884,00

3
Економія ЗП,грн.
120576,00

4
Економія ЗП з відрахуванням на соц.заходи, грн
165792,00

Показник №3 = 64*1884=120576,00 грн.;
Показник №4 = 120576,00*1,375=165792,00 грн.
Таблиця 3.4
Забезпечення річного плану виробництза продукції матеріальними ресурсами.
Вид матеріалу
Потреба на дод. випуск, т (куб.м)
Економія на обсяг в-ва за рах. орг-тех заходів, т
Перевищення (+), недостача (-), т (куб.м)






Алюмін. прокат
20,583
49,147
28,564

Труби
7,850
24,913
17,063

Лаки та фарби
6,912
21,581
14,669

Пиловник
24008,200
62853,973
38845,773

Забезпечення річного плану виробництза продукції алюмінієм = 49,147-20,583=28,564
За результатами таблиці 3.4 визначемо:
На яку величину (%) економія матеріальних витрат перевищує потребу на дод.випуск:
алюмінієвий прокат: Е=28,564/20,583*100=1380%, аналогічно:
труби Е = 217%;
лаки та фарби Е = 212%;
пиловник Е = 162%.
Вартість матеріалів, які перевищ. потребу на додатковий випуск:
алюмінієвий прокат: В = 28,564*8300=237078,41 грн;
труби В = 17,063*1650=28154,37 грн;
лаки та фарби В = 14,669*6000=88015,68 грн;
пиловник В = 38845,773*120=4661492,76 грн.
Всього 5014741,22 грн.
Таблиця 3.5
Забезпеченість річного плану виробництва продукції трудовими ресурсами
Показник
Потреба на дод. випуск продукції
Економія на обсяг вир-ва за рах. орг-тех заходів
Перевищення (+), недостача (-),(чол)






Чис-ть працівників
6
22
16


Таблиця 3.6
Розрахунок планового виробництва та реалізації продукції, тис. грн.
№
Показники
В співставних цінах, тис.грн
В поточних цінах, тис.грн






1
Вир-во прод.за проектом плану:




всього
10124,883
11667,317


в т.ч. виріб 1
2701,915
3180,450


виріб 2
5010,200
5692,640


виріб 3
1564,563
1819,332


виріб 4
848,205
974,895

2
Вартість дод.випуску прод.




всього
504,044
580,893


в т.ч. виріб 1
144,676
170,300


виріб 2
262,236
297,955


виріб 3
74,074
86,136


виріб 4
23,058
26,502

3
Плановий обсяг вал.прод.




всього
10628,927
12248,210


в т.ч. виріб 1
2846,591
3350,750


виріб 2
5272,436
5990,595


виріб 3
1638,637
1905,468


виріб 4
871,263
1001,397

4
Обсяг товарної прод.




всього
10622,309
12240,300


в т.ч. виріб 1
2841,069
3344,250


виріб 2
5276,700
5995,440


виріб 3
1631,630
1897,320


виріб 4
872,910
1003,290

Розрахунок плану вир-ва та реалізації продукції ведемо за 4-ма показниками:
Вир-во продукції за проектом плану - добуток вир-ва продукції за проектом плану та відповідної оптової ціни одиниці продукції.
Вартість додаткового випуску продукції - добуток затвердженого додаткового випуску продукуції та відповідної оптової ціни одиниці продукції.
Плановий обсяг валової продукції - дані таблиці 2.4.
Обсяг товарної продукції - добуток фактично підписаних угод на поставку продукції та відповідної оптової ціни одиниці продродукції.
Виріб №1:
Показник №1 в співставних цінах = 4893*552,2 / 1000=2701,915 тис грн;Показник №1 в поточних цінах = 4893*650 / 1000=3180,450 тис. грн;
Показник №2 в співставних цінах = 262*552,2 / 1000=144,676 тис. грн;
Показник №2 в поточних цінах = 262*650 / 1000=170,300 тис. грн;
Показник №4 в співставних цінах = 5145*552,2 / 1000=2841,069 тис. грн;
Показник №4 в поточних цінах = 5145*650 / 1000=3344,250 тис. грн.
Таблиця 3.7
Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу
№
Показник
Значення

1
Чисельність за проектом плану, чол.
791

2
Додаткова чисельність, яка необхідна для випуску продукції за фактично підписаними угодами
6





3
Економія чисельності відповідно до плану орг-техн заходів щодо забезпечення додаткового випуску
15





4
Чисельність з врахуванням додаткового випуску
782

5
Економія чисельності відповідно до плану орг-техн заходів згідно проекту плану на рік
64





6
Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік
718

Чисельність з врахуванням додаткового випуску обраховується як сума чисельності за проектом плану та додаткової чисельності, економії чисельності відповідно до плану орг-техн заходів щодо забезпечення додаткового випуску.
Віднявши від цього показника економію чисельності відповідно до плану орг-техн заходів згідно проекту плану на рік отримаємо планову чисельність промислово-виробничого персоналу за рік.
Решта показників даної таблиці обчислені в попередніх пунктах розділу 3.
Показник №4 = 791+6-15=782 чол;
Показник №6 = 782-64=718 чол.
Таблиця 3.8
Визначення планової собівартості додаткового обсягу продукції.
Вид продукції
Затверджений дод. випуск продукції, шт.
Умовно-змінні витрати в собів-ті одиниці прод-ї, грн.
Умовно-змінна частина с/в дод.од.пр-ї, тис.грн






№1
262
398,3
104,4

№2
984
173,6
170,8

№3
74
668,5
49,5

№4
28
533,8
14,9

Разом
 
 
339,6

Умовно-змінну частину собівартості визначаємо як добуток затвердженого додат-кового випуску (обчилюється у табл.2.4) і умовно-змінної собівартості одиниці прод-ї.
Виріб №1:
Умовно-змінну частину собівартості = 262*398,3 / 1000=104,4 тис. грн.
Таблиця 3.9
Розрахунок росту продуктивності праці
№
Показники
Значення

1
Чисельність за проектом плану, чол.
791

2
Чисельність пром.-вир. персоналу з врахуванням дод.випуску, чол.
782

3
Виробіток 1 працівника (по продукції за проектом плану), грн/чол.
12800,10

4
Виробіток 1 працівника (з врахуванням додаткового випуску), грн/чол.
13591,98

5
Ріст продуктивності праці, %
106,19

6
Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік, чол.
718

7
Плановий виробіток 1 працівника, грн/чол.
14803,52

8
Плановий ріст продуктивності праці, %
108,91

Показники чисельності за проектом плану та чисельність промислово-виробничого персоналу з врахуванням додаткового випуску продукції визначені у таблиці 3.7.
Виробіток 1 працівника (по продукції за проектом плану) обчислюється як відношення обсягу виробництва продукції за проектом плану у співставних цінах до чисельності робітників за проектом плану.
Виробіток 1 працівника (з врахуванням додаткового випуску) визначається як відношення планового обсягу валової продукції у співставних цінах до чисельності робітників з врахуванням додаткового випуску.
Ріст продуктивності праці являє собою відношення виробітку одного працівника по продукції за проектом плану до виробітком одного працівника по продукції за проектом плану.
Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік визначена у таблиці 3.7.
Плановий виробіток 1 працівника обчислюється як відношення планового обсягу валової продукції у співставних цінах до планової чисельності промислово-виробничого персоналу за рік.
Плановий ріст продуктивності праці як відношення планового виробітку одного працівника до виробітку одного працівника по продукції за проектом плану.
Показник №3 = 10124,883 / 791=12,80 тис. грн;
Показник № 4 = 10628,927 / 782=13,59 тис. грн;
Показник №5 = 13591,978 / 12800=106,19%
Показник №7 = 10628,927 / 718= 14,80 тис. грн;
Показник №8 = 14803,519 / 13592=108,91%.
Таблиця 3.10
Розрахунок обсягу товарної продукції та прибутку
№
Показники
Значення

1
Собівартість продукції згідно проекту плану, тис.грн.
10137,15

2
Собівартість затвердженого додаткового випуску продукції (умовно-змінні витрати), тис.грн.
339,59





3
Економія ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів, тис.грн.
165,79





4
Економія матеріальних ресурсів за рахунок орг-тех заходів, тис.грн.
5014,74





5
Собівартість товарної продукції, тис.грн.
5296,21

6
Витрати на одиницю продукції, коп.



згідно проекту плану
100,1212


Товарної
52,3089

7
Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану, %
5%





8
Прибуток, тис.грн.
6944,087

9
Рівень рентабельності, %
131%

Собівартість продукції згідно проекту плану обраховується як сума добутків собівартості кожного товару на відповідний обсяг виробництва за проектом плану.
де: Ц - вдповідна поточна ціна товару;
Р - рідповіднарентабельність товару;
К - обсяг виробництва за проектом плану.
Планова собівартість затвердженого додаткового випуску продукції ми визначили у таблиці 3.8
Економія ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів визначена у таблиці 3.3
Собівартість товарної продукції визначається як сума собівартості продукції згідно проекту плану та собівартості затвердженого додаткового випуску продукції за мінусом економії ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів та економії матеріальних ресурсів за рахунок орг-тех заходів.
Витрати на одиницю продукції визначається як співвідношення відповідної собівартості до обсягу виробництва продукції за проектом плану у співставних цінах.
Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану обчислюється як відношення різниці витрат на одиницю товарної продукції та за проектом плану до витрат на одиницю продукції за проектом плану.
Прибуток є різниця між обсягом товарної продукції та собіварістю товарної продукції.
Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку до собівартості товарної продукції.
Розрахунок собівартості продукції згідно проектного плану подано в таблиці
3.10а
Таблиця 3.10а
Вид продукції
В-во пр-ії за проектним планом
Рентабельність пр-ії
Поточні ціни
Собівартість на одиницю
Собівартість на обсяг

1
4893
17,3
650
554,1346974
2711381,1

2
18800
14,5
302,8
264,4541485
4971738

3
1563
12,8
1164
1031,914894
1612883

4
1030
15,9
946,5
816,6522865
841151,88

СУМА




10137154


Показник №5 = 10137,15+339,59-165,79-5014,74=5296,21 тис. грн;
Показник №6а = 10137,15 / 10124,863 * 100=100,1214 грн;
Показник №6б = 5296,21 / 10124,863 * 100=52,31 грн;
Показник №7 = (52,3089-100,1212) / 100,1212=5%;
Показник №8 = 12240,300 -5296,21=6944,09 тис. грн;
Показник №9 = 6944,087 / 5296,21 *100 =131%.
Висновки
Курсова робота на тему “Організація виробництва продукції на підприємстві” виконана з метою організувати ефективне виробництво чотирьох видів виробів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів.
В розділі 2 курсової роботи ми визначили виробничу потужність різних видів обладнання і вибрали провідне обладнання по кожній групі виробів. Провідним обладнанням для обробки виробу №1 є токарні верстати. Провідним обладнанням для обробки виробу №3 є фрезерні верстати. Дільниці по виробництву виробі №2 і №4 організовані за методом потокового виробництва. Також ми визначили і затвердили додатковий випуск продукції по виробу 1 – 262 шт., по виробу 2 – 984 шт., по виробу 3 – 136 шт., по виробу 4 – 28 шт. Також ми затвердили плановий обсяг валової продукції в співставних – 2846,59 тис.грн. , та поточних цінах – 3350,75 тис.грн. в загальному по всіх видах виробів. Але для додаткового випуску продукції необхідна додаткова кількість працівників, що складала 6 чол., а також додаткова потреба в матеріалах, що необхідні для випуску продукції. Потреба в алюмінієвому прокаті становить 20583,2 кг., труб - 7850 кг., лаку і фарб –6912 кг. і пиловника – 24008,2 м3. Загальна вартість додаткової потреби у вартісному виразі склала. 3106249,06 грн
На підприємстві був розроблений план організаційно-технічних заходів для забезпечення планового росту продуктивності праці та для забезпечення додаткового випуску продукції. Впровадження в дію плану ОТЗ приведе до таких наслідків: Цей план дозволить умовно вивільнити 64 чол., що призведе до економії ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи в розмірі 165790,00грн. В результаті ОТЗ плановий ріст продуктивності праці складатиме 108,91%, тобто продуктивність праці зросте на 8,91%, при цьому також зросте виробіток одного робітника і складе 14803,52 тис.грн. на чол. Економія матеріальних ресурсів за рахунок ОТЗ становитиме 5014,74 тис.грн. Також спостерігається зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в порівнянні з проектом плану на 5%. При цьому прибуток підприємства складе 6944,087 тис.грн., а рівень рентабельності - 131%.
Список використаної літератури
Плоткін, Янушкевич “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві”- Львів, “Світ”-1996.
Економічний словник-довідник за редакцією Мочерного, К.-1995.
Абрамов, Данюк, Гриценко “Нормування праці”-К.-1995.
Конспект лекцій з дисципліни “Організація виробництва”
Р.Б.Тян, І.В. Багрова “Організація виробництва”