Міністерство освіти і науки України
Н У В Г П
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
„Організація виробництва”
на тему:
“Організація виробництва продукції і вплив її на
господарську діяльність підприємства”


Зміст
Вихідні дані........................................................................................................................4
Вступ……....……………………………………….........………………….…………….6
І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства…..............................8
І.1. Виробнича потужність підприємства……………………….....................….8
І.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві………...................21
І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……......................28
ІІ. Використання виробничої потужності підприємства……..................................…33
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства…..................................33
2.2. Організація додаткового випуску продукції………...….............................35
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва
продукції трудовими та матеріальними ресурсами................................40
IІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства............................................43
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів…......................…….....43
3.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства .......................46
Висновки……………………………………….………..……….......................…….....53
Список використаної літератури………………………..…….......................………...55
Вихідні дані
Таблиця 1.1
Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Назва обладнання
Кількість, шт.

110
Токарний верстат
21

111
Свердлильний верстат
10

120
Агрегатний верстат
17

125
Зварювальна установка
5

128
Зварювальний напівавтомат
22

47
Вальці для гнуття
10

51
Напівавтоматична зварювальна лінія
5

54
Прес гідравлічний
8

62
Шліфувальний верстат
18

163
Токарний напівавтомат
6

168
Фрезерний верстат
7

174
Продольно-строгальний верстат
9

180
Установка для нанесення фарби
13

77
Горизонтально-фрезерний верстат
17

79
Вертикально-фрезерний верстат
8

84
Протягувальний верстат
22

95
Плоскошліфувальний верстат
13


Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 5,5.
Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб 1
6349

Виріб 2
18770

Виріб 3
2583

Виріб 4
1307


Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:
Виріб 1
7065

Виріб 2
20245

Виріб 3
2875

Виріб 4
1515


Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.
Початок року
Кінець року

Виріб 1
1415
1382

Виріб 2
3445
3478

Виріб 3
400
500

Виріб 4
200
201


Ріст продуктивності праці – 108,0%
Чисельність працівників згідно проекту плану – 744 чол.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 372 тис. грн.
Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1850 грн.
Вступ
Основу діяльності кожного підприємства становить виробничий процес.
Виробничий процес-це сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, в результаті яких вихідні матеріали і сировина перетворюються на готову продукцію. Тому від правильної організації виробничого процесу в значній мірі залежать успіхи підприємства.
Під організацією виробничого процесу розуміють таке зосередження в просторі і часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готової продукції у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Важливим фактором вдосконалення організації виробничого процесу є визначення виробничої потужності підприємства з метою збільшення додаткового випуску продукції. Маючи дані про виробничі потужності підприємства можна розробляти організаційно-технічні заходи по економіці трудових ресурсів, зниженню норм витрат матеріалів на одиницю продукції і т. п. А це знайде свій вияв у збільшенні випуску продукції, зменшенні трудомісткості виробництва; рості продуктивності праці; зниженні собівартості продукції і підвищенні рентабельності підприємства.
Отже, вихідним пунктом у розв’язанні завдань, пов’язаних з фіктивним функціонуванням підприємства є інформація про виробничу потужність.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.
На відміну від проектної планова виробнича потужність діючих підприємств розраховується виходячи з технологічних процесів, які використовуються, наявного парку обладнання і виробничих площ як заданих величин, а об’єм випуску продукції по плановій номенклатурі є шуканою величиною, яка встановлюється в умовах повного використання виробничого потенціалу.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її величина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Розмежування видів потужності потрібно для їх застосування у виробництві, де використовуються такі поняття, як «величина потужності» і „рівень використання потужності”. Кожне з цих понять має своє призначення в системі характеристик, які використовуються при формуванні виробничих завдань, а також у виявленні шляхів внутрішньовиробничих резервів для їх виконання. Тому кожному видові потужності відводиться певна роль. Для того, щоб використати той чи інший вид потужності в управлінні діяльністю підприємства, треба визначити величину цього виду потужності, враховуючи фактори, які впливають на неї.
Розділ І : Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
Виробнича потужність підприємства
Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором наукового управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв'язувати завдання, пов'язані з ефективним функціонуванням підприємств.
Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. Варто зазначити, що виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її величина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначає вплив на збільшення та використання виробничих потужностей і допоможе встановити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до основних елементів процесу виробництва — засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існувати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства.
Отже, виробнича потужність не відображує сумарної енергетичної потужності підприємства і не складається із сум потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць в структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, що виготовляються.
Таким чином, однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання виробничого апарату підприємства.
Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць та цехів.
Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки, тим більше зможе підприємство виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.
Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості, конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча машиномісткість (трудомісткість) продукції і вища продуктивність машин.
На продуктивність машин також впливає кваліфікація працівників. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси і таким чином систематично збільшувати виробничі потужності підприємств.
Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється в кількісному і якісному аспектах, з предметом праці та самою працею — тільки в якісному.
Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині машиномісткості (трудомісткості) продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру машиномісткості (трудомісткості) продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.

Рис.1. Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства.
Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні (мал.2). Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття, як «випуск продукції», «використання виробничої потужності», «розвиток виробничої потужності», а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування величини виробничої потужності.
Закономірність вияву і дії факторів на рис.1,2, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв’язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів, збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.

Рис.2. Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства.
Обчислення виробничої потужності. Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації виробництва зумовлюють необхідність більш повного й оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничих потужностей. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення на всіх стадіях виробничого процесу з врахуванням використання величини виробничої потужності підприємства і його підрозділів.
Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів обчислення виробничих потужностей із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.
У свою чергу, використання електронно-обчислювальних машин і нових методів, обчислення виробничих потужностей зумовлюють необхідність розв'язання комплексу задач, пов'язаних з формуванням вхідної і вихідної інформації, введення в обіг нових понять. Серед них треба виділити такі: потужнісні ресурси підприємства, форми виробничо-технологічної організації потужнісних ресурсів, централізація інформації.
Основу потужнісних ресурсів становлять робочі місця, на яких виконуються роботи при допомозі машин і механізмів або ручним способом з використанням механізованого інструменту та інших нескладних знарядь праці. У першому випадку потенційна можливість робочого місця визначається пропускною здатністю устаткування, а в другому – обсягом, робіт, які виконує робітник. Отже, потужнісні ресурси – це сукупність устаткування і робочих місць, які організовано функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі.
Кожна група потужнісних ресурсів повинна характеризуватися цільовою спрямованістю і створюватися з метою виконання певного виду робіт. З урахуванням цієї специфіки групи об'єднуються у виробничі підрозділи.
Виробнича потужність того чи іншого підрозділу визначається пропускною здатністю провідної групи його потужнісних ресурсів. Такою групою є устаткування і робочі місця залежно від їхньої технологічної значимості: виконання найбільш відповідальних операцій, прогресивність устаткування, коефіцієнт завантаження якого повинен бути не менший, ніж нормативний.
Показники використання виробничих потужностей. Оцінка рівня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників.
Як система показників загалом, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного з показників, які входять до тієї чи іншої групи і системи в цілому.
Серед показників першої групи виділяється коефіцієнт використання проектної потужності (ПП), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом (у грн., т, шт.), до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.
На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта відомостей можна оцінювати процес освоєння проектних потужностей, досягнуті техніко-економічні показники в межах нормативного строку, скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто можна врахувати фактор часу при оцінюванні рівня використання нових потужностей.
Зовсім інше значення має коефіцієнт використання виробничої потужності (ВП).
Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу, виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'язанні питань планування й організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної і фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.
Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність, заводу, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами.
Рівень використання середньорозрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності Кн
,
де Мн – розрахункова нормативна величина виробничої потужності.
За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства. Багато підприємств з року в рік практично повністю використовують виробничу потужність. Але досягнутий високий рівень коефіцієнта не завжди свідчить про її повне використання. Це пояснюється тим, що при визначенні виробничої потужності підприємство орієнтується на потужність слабких підрозділів. Значить, виробнича потужність занижується і дати правильну оцінку раціональності використання технологічного устаткування, а також наявним резервам підвищення його, завантаження неможливо.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать два коефіцієнти (змінності роботи та завантаження обладнання) і показник середнього часу роботи однієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання Кзм є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:
,
де - сумарна розрахункова планова або фактична машино місткість продукції, маш./год.;
Свст – кількість одиниць встановленого обладнання;
Фд – дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.
У результаті порівняння планового або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи обладнання, який обчислений за запропонованим методом, з оптимально можливим або нормативним можна оцінити резерви підвищення завантаження обладнання.
Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження обладнання Кз. Він показує відношення сумарної машиномісткості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів:
,
де Р – режим роботи заводу, цеху, дільниці.
При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої їх кількості.Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Показник, який характеризує середній час роботи машини (год.), обчислюється як:

Інша група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт його завантаження і показник, що характеризує середній час роботи одиниці обладнання) значною мірою відповідає цій вимозі. За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, і досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва; які відображають наявні ресурси і їх використання в часі.
Будь-який із показників відображає насамперед використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної: характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності Кпр, який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні продукції, до загальної кількості встановленого, обладнання Свст:

Якщо Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнтові завантаження обладнання. У всіх інших випадках вонивідрізняються за величиною.
Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, акоефіцієнт завантаження — ступінь використання дійсного фондучасу роботи обладнання при заданому обсягу виробництва, токоефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботіпарку машин. За допомогою цього показника можна визначити,яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машині структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.
Характеризуючи виробництво при існуючому рівні узгодженості, пропускних здатностей окремих видів обладнання, груп взаємозамінного обладнання, коефіцієнт пропорційності дає змогу оцінити резерви(Р=МсгК-Мсг) збільшення виробничої потужності підприємств і випуску продукції при наявних виробничих площах за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку обладнання, технологічні можливості яких найбільшою мірою відповідають структурі машиномісткості виробів, які виготовляються.
Визначивши за допомогою Кпр рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.
У деяких галузях промисловості встановлюється норматив завантаження обладнання. Це дає змогу значно ширше використовувати на практиці оцінки резервів використання діючих виробничих потужностей, коефіцієнтів пропорційності.
Найбільш доцільно використовувати таку робочу формулу визначення Кпр:
,
де Кзм.вст. – коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;
Кзм.н. – нормативний коефіцієнт змінності.
Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв’язок з показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.
Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за такою формулою:

де ?Ф – приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання, грн./грн.;
Кз.з, Кз.б – коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;
Фб – фондовіддача у базовому періоді, грн./грн..
За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідальності фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу з прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які своєю чергою характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності. Резерв підвищення фондовіддачі можна обчислити за формулою :

,
де Кпр.ф – проектне значення фондовіддачі, грн./грн..;
Км – фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю, грн./грн..
Ефективність використання активної частини основних фондів характеризує такий вартісний показник, як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
Розробка річного плану на підприємстві
В умовах стихійної переорієнтації з директивно-планових методів господарювання на ринкові виникла помилкова тенденція до заперечення необхідності планування діяльності. Однак світова практика засвідчує абсурдність подібного абсолютизму, адже вдало розроблений річний план підприємства (виробнича програма) є суттєвим джерелом збільшення прибутку.
Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції, тобто завдання по асортименту, кількості, якості строках і вартості запланованої до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт.
Процес розробки річного плану підприємства прямо чи опосередковано охоплює роботу фактично всіх служб і підрозділів.
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану на наступний рік (рис.3).
Рис.3 Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки проекту плану: 1-зв’язки першого рівня(прямі, зворотні); 2-зв’язки другого рівня (прямі, зворотні).
До показників, що підлягають плануванню, належать:
Обсяг виробництва (у тому числі виробнича потужність);
Чисельність працюючих;
Фонд зарплатні;
Зростання продуктивності праці (у т.ч. зниження трудомісткості – умовне вивільнення працюючих);
Співвідношення між темпами приросту продуктивності праці і середньою заробітною платнею;
Собівартість (у т. ч. втрата матеріальних ресурсів);
Фонд матеріального заохочення(преміювання);
Нормативи відрахувань у ФМЗ(преміювання за досягнення показників), тощо.
Завдання щодо зростання продуктивності праці повинні бути взаємопов’язані між всіма виконавцями, тобто вони мають задовольняти умову
(1.1);
(2.2)
де - завдання на зниження трудомісткості продукції, що виготовляється на і-тому виробничому підрозділі;
- те ж саме по j-му підрозділу технічної служби підприємства (відділу бюро);
- Відповідні значення показника умовно вивільненої чисельності працюючих.
Такій же умові повинні відповідати завдання щодо зниження витрат матеріалів, куплених виробів, палива та енергії:
(1.3)
Реакція цих умов зображена у вигляді матриці (табл.1).
Взаємозв’язок завдань виробничим підрозділам і службам підприємства щодо умовного вивільнення чисельності працюючих
Таблиця 1
Виробничий підрозділ
Підрозділи технічної служби
Разом


ВГК
ВГТ
ВГМ
ВГЕ
ВМА
...


Цех №1





...


Цех №2





...


Цех №3





...


...
...
...
...
...
...
...
...

Разом









Взаємозв’язок завдань визначається необхідністю досягти загального рівня умовного вивільнення чисельності, тобто виконання умови (2). Клітини всередині матриці будуть заповнені відповідними значеннями після розробки всіма підрозділами і службами підприємства плану оргтехзаходів для виконання встановленого завдання. Роботу по вертикалі організують відділи, а по горизонталі – цехи.
Для кожної виробничої одиниці встановлюється фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності Д0 та технічною озброєністю праці W0. На основі досягнутого на кінець року, який передував плановому, рівня технічної озброєності праці W1 і встановленого співвідношення обчислюється плановий рівень зростання продуктивності праці Д1. Це мінімально необхідне зростання продуктивності праці, бо воно не враховує збільшення технічної озброєності праці в плановому періоді.
Якщо взяти до уваги результати всіх організаційно-технічних заходів, які треба буде здійснити у виробничих підрозділах, то продуктивність праці буде вища за Д1. Орієнтовно значення приросту обчислюється шляхом множення запланованого на майбутній рік приросту технічної озброєності праці на фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та її технічною озброєністю:
(2.4)
Отже,
(2.5)
Інший спосіб визначення зростання продуктивності праці грунтується на аналізі якості норм праці.
Вихідні дані для розрахунку: відсоток виконання норм часу К робітниками і питома вага технічно обгрунтованих норм часу в середньому по підприємству та його виробничих підрозділах. Знаючи приріст продуктивності праці в цілому по підприємству , визначаємо його значення для кожного підрозділу:
(2.6)
Зіставивши цей приріст з одержаним раніше (Д2 - Д 0), приймаємо рішення про завдання виробничому підрозділові щодо зростання продуктивності праці.
Можливе поєднання цих двох способів.
Для кожного підрозділу першим способом визначаємо Д1, а другим - Д/. У цьому випадку формула матиме вигляд:

(2.7)
де (Д1-Д2)сер – наявний резерв зростання продуктивності праці по підприємству як результат обсягу резервів по вироб6ничих підрозділах.
Розробка плану діяльності підприємства проводиться щорічно. Позитивно розглядаються тенденції до поступового збільшення планових показників (відповідно і фактичних) кожного наступного періоду. Одним із шляхів позитивної динаміки виступає особиста зацікавленість персоналу, що досягається шляхом матеріального стимулювання приросту продуктивності праці.
Організація матеріального стимулювання на підприємстві ґрунтується на оцінці трудового вкладу кожного внутрішнього підрозділу в загальні досягнення з урахуванням напруженості планових завдань, на таких формах заохочення колективів за високі результати, які виключають зрівняльний розподіл коштів матеріального заохочення.
Так, на етапі розробки проекту плану до виробничих підрозділів не наводяться всі вище перераховані показники, а лише один – обсяг виробництва та нормативи утворення ФМЗ (преміювання), наприклад, за приріст продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Звідси випливає, що виробничі підрозділи повинні «набирати» собі премію за рахунок включення до проекту планів наявних резервів виробництва. Подібна система внутрішньовиробничого планування є логічним продовженням нової системи народногосподарського планування, зумовленої умовами ринкової економіки.
Розробка річного плану – доволі клопіткий та трудомісткий процес, що охоплює ряд взаємопов’язаних стадій : прогнозування розвитку підприємства, виявлення напрямків розвитку виробничих потужностей, проведення техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, поточне (річне) планування роботи підприємства і його структурних підрозділів з конкретизацією завдання по кварталах і місяцях тощо.
За характером змісту та послідовності розв’язання всі задачі поділяються на три блоки : план виробництва та реалізації продукції; план праці та заробітної плати; план собівартості продукції.
Провідним розділом техніко-економічного плану служить «План виробництва та реалізації продукції». Складання цього розділу розпочинається з розрахунку оптимальної виробничої програми, тобто такої, яка забезпечує максимально можливу для підприємства економічну ефективність.
Завершальним етапом внутрішньозаводського планування є оперативне планування виробництва. Воно є продовженням ТЕП і органічно з ним пов’язане. Особливість оперативного планування полягає в тому, що розробка планових завдань для виробничих підрозділів поєднується з організацією їх виконання.
Задачі оперативного планування такі:
організація рівномірного і комплексного виконання виробничої програми та дотримання договірних строків випуску товарної продукції;
забезпечення повного і доцільного використання робочої сили при найбільш ефективному використанні засобів виробництва;
створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних і календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.
Оперативне планування складається з календарного планування і диспетчеризації. Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками випуску – в основних виробничих підрозділах першого рівня (цехах), а всередині – на виробничих дільницях і робочих місцях. Диспетчеризація забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку і контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення неполадок і відхилень, які виникають.
Оперативне планування за місцем його здійснення розділяється на міжцехове і внутрішньоцехове. Міжцехове планування спрямоване на підтримання злагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх постачання й обслуговування допоміжними цехами та службами.
Ґрунтуючись на виробничій програмі підприємства, органи оперативного планування встановлюють планове завдання – програму випуску продукції в плановому періоді для кожного цеху, обґрунтовуючи її відповідними об’єктивними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції в цехах заводу, не розриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному предмету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.
Внутрішньоцехове планування спрямоване на ритмічне виконання на дільницях та робочих місцях заданої місячної програми. Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), а на дільниці – майстер за допомогою ВДБ.
Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватись в міру розвитку або впровадження АСУВ з метою оперативного планування.
Оперативне планування виробництва розпочинається з обсягових розрахунків або з так званого обсягового планування, яке має такі цілі: визначення номенклатури продукції, яка включається в програму цехів і дільниць відрізками планового року; перевірку шляхом обсягових розрахунків відповідності номенклатури, яка планується, ресурсам дільниць і цехів (трудовим, по устаткуванню, площах).
Програма цеху, дільниці, повинна містити: номенклатуру готової (в конкретному цеху) продукції; кількість і строки випуску по кожній позиції компанії; обсяг робіт, який повинен виконати цех (дільниця).
Ступінь деталізації об’ємного планування і розрахунків, а також їх характер зумовлені: трудомісткістю виготовлюваних виробів, масштабом і ступенем регулярності випуску по окремих позиціях програми, тобто типом виробництва; тривалістю виробничого циклу виробу; рівнем предметної спеціалізації підрозділів підприємства.
Основна мета календарного плану – побудувати складну систему строків виробництва по виробу в цілому, окремих вузлах, деталях і в деяких випадках – окремих операціях.
Зміст і методи побудови календарного плану змінюються залежно від ступеня незмінності виробничих умов на робочих місцях дільниць і цехів, які беруть участь у виготовленні виробів, що плануються, тобто зумовлені основним типом виробництва (масовим, серійним та одиничним). У той же час суть і цільове призначення розробки календарного плану для будь-якої сукупності виробничих умов незмінні.
Календарний план в умовах будь-якого типу виробництва ґрунтується на побудові плану-графіка виробництва окремого предмета, який є цикловим графіком виготовлення виробу, залежить від календарного строку.
Отже,завдання, які розв’язує планування, дуже тісно пов’язані з усіма сторонами економічного і соціального розвитку колективу, з процесом безпосереднього створення матеріальних благ
1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві
У зв'язку з різноманітністю форм власності та розвитком товарно-грошових відносин і регульованого ринку здійснюється перебудова системи планування економічного і соціального розвитку країни, регіонів, підприємств. Центральним моментом є перехід до самостійного планування підприємством своєїдіяльності на основі договорів, укладених зі споживачами (покупцями)
Ефективне внутрішньофірмове планування передбачає дотримання таких основних принципів: володіти необхідною гнучкістю і адаптивністю; займатися плануванням повніші ті, хто потім ці плани втілює у життя; рівень компетентності в плануванні повинен відповідати рівневі компетентності в ресурсах.
Головною формою планування та організації діяльності підприємства є п'ятирічний план економічного і соціального розвитку (з розподілом за роками). Крім цього, дедалі більшого поширення набуває довгострокове (до 15 років) планування і прогнозування (до 25 років) розвитку підприємства.
Розгорнутою програмою всієї виробничої, господарської і соціальної діяльності трудового колективу підприємства, спрямованої на виконання завдань п'ятирічного плану при найбільш повному і раціональному використанні матеріальних, трудових, фінансових та природних ресурсів є річний план Він включає такі розділи:
1.Виробництво та реалізація продукції.
2.Технічний розвиток і організація виробництва.
3. Показники підвищення економічної ефективності виробництва.
4. Норми і нормативи.
5. Капітальні вкладення і капітальне будівництво.
6. Матеріально-технічне забезпечення.
7. Праця і кадри.
8. Собівартість, прибуток і рентабельність виробництва.
9. Фонди економічного стимулювання.
10. Фінансовий план.
11. Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів.
12. Соціальний розвиток колективу.
13. План зовнішніх економічних зв'язків.
Одним із найсуттєвіших питань у процесі планування є визначення величини приросту показників. Вирішення даної проблеми покладено на систему техніко-економічнного планування на підприємстві.
Основним видом робіт у плануванні є розрахунок техніко-економічних показників.
Теоретично існує два шляхи розрахунку показників — від загальних до часткових і навпаки. Насправді цей процес становить єдність інтеграції та дезінтеграції показників.
Суть показників, які розглядаються і які є одночасно системою за змістом та рівнями управління, визначає структуру процесу розрахунку у вигляді «дерева», для опису якого існує достатньо розроблений математичний апарат.
Ціль і характер планування можна коротко викласти на основі таких принципів.
Принцип сприяння досягненню цілей. Мета будь-яких планів, в тому числі похідних, — полегшити досягнення цілей підприємства.
Принцип ефективності планів. Ефективність плану вимірюється тим, наскільки він сприяє досягненню цілей, якщо враховувати витрати та інші супутні небажані наслідки, пов'язані зі складанням і здійсненням цього плану.
Принцип первинності планування. Планування логічно передує виконанню всіх інших управлінських функцій. Три головні принципи, які стосуються структури планів, можуть багато у чому сприяти узгодженню похідних планів з основними, а також забезпеченню гармонійного поєднання планів різних підрозділів.
Принцип планових припущень. Чим більше працівники, які займаються плануванням, розуміють і використовують взаємнопогоджені планові припущення, тим більш скоординованим буде планування в масштабі підприємства.
Принцип структури стратегії і політики. Чим зрозумілішими будуть стратегія і політика, тим більш взаємопов'язаною та ефективною виявиться структура планів підприємств.
Принцип узгодженості в часі. Чим більшою мірою плани будуть складатися з метою створення узгодженої в часі, взаємопов'язаної мережі похідних і допоміжних програм, тим ефективніше і результативніше вони сприятимуть досягненню мети підприємства.
Принцип обмежуючого фактора. Якщо будуть правильно виділені та враховані обмежуючі або критичні для досягнення бажаної цілі, фактори, то визначено й чітко можна буде вибрати найкращу альтернативу. Принцип обмежуючого фактора відіграє головну роль при прийнятті рішень. Ключ до прийняття рішення — це, своєю чергою, розв'язання проблеми, поставленої альтернативою, якщо це можливо, шляхом знаходження і нейтралізації обмежуючого чи стратегічного фактора. Діяти іншим чином — значить, не тільки жертвувати часом і грошовими засобами при розгляді кожного аспекта проблеми, а й ризикувати тим, що помірно велика увага приділятиметься факторам, які не є критичними для конкретного рішення.
Принцип узятих зобов'язань. Логічне планування охоплює такий період часу в майбутньому, який потрібний для того, щоб передбачити (за допомогою ряду дій) виконання зобов'язань, пов'язаних з певним рішенням.
Принцип гнучкості. Чим більшої гнучкості можна надати планам, тим менша ймовірність збитків внаслідок виникнення несподіваних подій, однак втрати, пов'язані з забезпеченням гнучкості, необхідно зіставити з тими перевагами, які вона дає.
Принцип навігаційних змін. Чим більшою мірою рішення стосовно планів пов'язані зі зобов'язаннями на майбутнє, тим важливіше, щоб керівник періодично звіряв реальні події з очікуваними і переглядав плани з урахуванням необхідності продовжувати просування до поставленої мети.
На всіх підприємствах за кордоном, а з переходом до ринкової економікиі в Україні, незалежно від їх форм власності складаються бізнес-плани. Їх короткий зміст можна викласти в основних питаннях: 1) що продавати (не виробляти, а саме продавати); 2) з чого виготовляти; 3) хто це робитиме; 4) скільки це буде коштувати; 5) хто це купить; 6) як домогтися того, щоб покупець дізнався про товар; 7) як можна розширити збут.
Складають бізнес-план переважно раціональні люди. Планування бізнесу є тривалим процесом, який відбувається як на великому, так і на малому підприємстві. Ділові люди не можуть обійтися без оцінки всіх аспектів свого підприємства одночасно прогнозуючи їх наслідки.
Планування діяльності означає визначення мети, якої підприємство хоче досягти, стратегію діяльності у поєднанні зі строками, в межах яких ця мета має бути досягнута.
Бізнес-план полегшує організацію роботи і координацію діяльності, пов'язаної з керівництвом фірмою. Ця процедура спирається і на інтуїцію підприємця.
Бізнес-план у письмовому вигляді визначає мету і часові рамки діяльності підприємства.
Результати повинні порівнюватися з початковим планом. Їх оцінка є необхідною при актуалізації цілей і часових рамок.
Варто зазначити, що термін «бізнес-план» — це поняття змінне і багатозначне. Малі та середні фірми часто застосовують неформалізовані плани, що існують тільки в головах людей. Формальний запис бізнес-плану потрібний тоді, коли необхідно знайти джерело фінансування. Великі підприємства доручають написання плану штатним працівникам, єдиним завданням яких є робота над планом діяльності фірми.
Бізнес-план складають як для власних, так і для зовнішніх, потреб. Таким чином інформують працівників, правління або банкірів про підприємницьку діяльність і очікувані наслідки.
Таким чином методика складання бізнес-плану полягає в тому, щоб визначити чітку мету і бачення підприємця миновог оринку, товару, послуг тощо; визначити ступінь прибутковості, аналіз кон'юнктури в конкретній справі; планувати збут та його систему; визначити реальних і потенціальних конкурентів, ступінь їхньої активності,методи збільшення конкурентоздатності; виробити загальну стратегію маркетингу; розробити і впровадити організаційно-виробничу програму; юридично забезпечити організаційно-виробничу програму чи інвестиційний процес; визначити ступінь ризику; скласти план фінансування та його варіанти; знайти джерела фінансування.
Розділ 2. Використання виробничої потужності
підрпиємства і організація додаткового
виробництва продукції
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:
(2.1)
де: n - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;
КФРЧ - корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє - трудомісткість обробки одиниці виробів, год.
Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:
КФРЧ = НФРЧ - Тпрост (2.2)
КФРЧ = 4060 – 4060*0.055=3836,7 год. (2.3)
де: НФРЧ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Тпрост – час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год.
Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов:
по виробу № 1 провідним обладнанням є токарні верстати;
по виробу № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;
дільниці по виробництву виробів № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва.
Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в таблицю 2.1
Таблиця 2.1
Розрахунок виробничої потужності
Шифр
обла-днання
Назва
обладнання
К-ть одиниць
обладнання
по паспорту, шт.
Фонд часу роботи
одиниці обладнання
Виробнича
потужність,
шт.




номінальний
корисний


ДІЛЬНИЦЯ 1

110
Токарний верстат
21
4060
3836,7
7358

111
Свердл. верстат
10
4060
3836,7
8760

120
Агрегатний верстат
17
4060
3836,7
7374

125
Звар.установка
5
4060
3836,7
7211

128
Звар.напівавтомат
22
4060
3836,7
7240

ДІЛЬНИЦЯ 2

47
Вальці для гнуття
10
4060
3836,7
21966

51
Напівавтом. звар. лінія
5
4060
3836,7
22742

54
Прес гідравлічний
8
4060
3836,7
20860

62
Шліфувальний верстат
18
4060
3836,7
21777

ДІЛЬНИЦЯ 3

163
Ток-й напівавтом.
6
4060
3836,7
3153

168
Фрезерний верстат
7
4060
3836,7
2926

174
Продольно-строг. верстат
9
4060
3836,7
3509

180
Установка для на-ня фарби
13
4060
3836,7
3080

ДІЛЬНИЦЯ 4

77
Гориз.-фрез.верстат
17
4060
3836,7
1649

79
Верт.-фрез. верстат
8
4060
3836,7
1580

84
Протягувальний верстат
22
4060
3836,7
1547

95
Пласко-шліф верстат
13
4060
3836,7
1568


Розрахунок виробничої потужності наведено в таблиці 2.1.а
Таблиця 2.1а
Те
Квн
n
Кфч
Виробнича потужнысть

12,045
1,1
21
3836,7
7358

4,818
1,1
10
3836,7
8760

9,288
1,05
17
3836,7
7374

2,873
1,08
5
3836,7
7211

12,592
1,08
22
3836,7
7240

1,834
1,05
10
3836,7
21966

0,911
1,08
5
3836,7
22742

1,545
1,05
8
3836,7
20860

3,425
1,08
18
3836,7
21777

8,03
1,1
6
3836,7
3153

9,636
1,05
7
3836,7
2926

10,824
1,1
9
3836,7
3509

17,005
1,05
13
3836,7
3080

45,5
1,15
17
3836,7
1649

20,4
1,05
8
3836,7
1580

57,3
1,05
22
3836,7
1547

35
1,1
13
3836,7
1568


На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2.)
Таблиця 2.2
Визначення резерву виробничої потужності
Вид
продукції
Виробнича
потужність
згідно паспорта
підпр., шт
Виробництво
продукції за проектом
плану в натуральному
виразі, шт
Резерв
виробничої
потужності
шт.

№1
7358
6349
1009

№2
20860
18770
2090

№3
2926
2583
343

№4
1547
1307
240

Резерв виробничої потужності визначаємо як різницю між виробничою потужністю згідно паспорту та виробництвом продукції за проектом плану.
Виріб №1:
Резерв в-ої потужності = 7358-6349=1009.
Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.
2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції.
В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової, продукції, яку повинно виготовити підприємство.
Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства:
по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукціїпідприємства дещо відрізняються від попередніх домовленостей;
по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:
ВПрозрах = ТПплан +НзВ = ТПплан + (НзВкр-НзВпр) (2.5)
де: ВПрозрах - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.;
ТПплан - товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції
згідно фактично підписаних угод, шт.;
НзВкр , НзВпр - залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт.
Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції:
ВПрозрах= ВПрозрах - ВПпроект.пл (2.5)
де: ВПрозрах - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.;
ВПпроект.пл - валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з
проектом плану, шт.
Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції
Вид
продукції
В-во продукції
згідно фактичних
угод, шт.
Зміна залишків
НЗВ за рік, шт
Розрахункова
валова продукція
підпр., шт.
Розрах. додатковий
обсяг в-ва продукції
шт.

№1
7065
-33
7032
683

№2
20245
33
20278
1508

№3
2875
100
2975
392

№4
1515
1
1516
209

Виріб №1:
Зміна залишків НЗВ = 1382-1415=-33 шт.;
ВПрозрах1 = 7065+(-33)=7032 шт.;
ВПрозрах1 = 7032-6349=683 шт.
Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції а підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва редукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності, при цьому можливі два випадки:
якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції;
якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності.
Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений:
ВПплан=ВПпроект.пл+ВПзатв (2.6)
де: ВПплан — затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.;
ВПзатв — затверджений додатковий обсяг виробництва, продукції відповідно по виробах, шт.
Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі. Формування річного планового осягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця. 2.4)
Таблиця 2.4
Формування річного плану виробництва продукції
Вид
продукції
Резерв
виробн.
потуж., шт
Додатковий обсяг в-ва продукці, шт
Затверджений плановий обсяг валової продукції



розрахунковий
затверджений
штук
в співставних
цінах
в поточних
цінах

№1
1009
683
683
7032
3883,07
4570,80

№2
2090
1508
1508
20278
5404,09
6140,18

№3
343
392
343
2926
2928,93
3405,86

№4
240
209
209
1516
1248,43
1434,89

СУМА




13466,62
15551,74

Виріб №1:
ВПплан1 = 683+6349=7032 шт.;
В співставних цінах = 7032*552,2=3883,07 тис. грн.;
В поточних цінах = 7032*650=4570,80 тис. грн.
Далі у курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності:
на основі обсягів виробництва продукції відповідно проекту плану;
на основі затвердженого планового обсягу валової продукції. Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства
Вид
продукції
Коефіцієнт використання вир. потужності


при в-ві продукції
згідно проекту плану
при в-ві продукції
згідно затвердж плану

№1
0,86
0,96

№2
0,90
0,97

№3
0,88
1,00

№4
0,84
0,98

Коефіцієнт використання виробничої потужності згідно проекту плану визначаємо як відношення виробництва продукції за проектом плану до виробничої потужності згідно паспорта підприємства.
Коефіцієнт використання виробничої потужності згідно затвердженого плану визначаємо як відношення затвердженого планового обсягу в-ва до виробничої потужності згідно паспорта підприємства.
Виріб №1:
Квп згідно проектного плану = 6349/7358=0,86;
Квп згідно затвердженого плану =7032/7358=0,96.
Якщо проаналізувати рівень використання виробничої потужності підприємства, то можна зробити відповідні висновки:
По виробу №1 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,86 до 0,96, а отже збільшився на 0,1, а це значить, що він збільшився на 10%.
По виробу №2 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,90 до 0,97, а отже збільшився на 0,07, а це значить, що він збільшився на 7%.
По виробу №3 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,88 до 1,00, а отже збільшився на 0,12, а це значить, що він збільшився на 1%.
По виробу №4 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,84 до 0,98, отже збільшився на 0,14, а це значить, що він збільшився на 14%.
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами.
Визначений в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох частин:
випуск продукції згідно проекту плану, виробництво якої забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами — обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами;
додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженого в межах резерву виробничої потужності, забезпечене лише необхідним обладнанням.
Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах.
Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно спочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції
Вид
продукції
Додатковий
затвердж.
випуск продукції,
шт.
Трудомісткість людино-годин
одиниці виробу

Додатк. випуск

1
683
16,3
11132,9

2
1508
7,6
11460,8

3
343
11,4
3910,2

4
209
3,8
794,2

СУМА


27298,1

Трудомісткість додаткового обсягу розраховуємо шляхом множення додаткового випуску продукції на трудомісткість одиниці виробу.
Виріб №1:
Тє дод. випуск = 683*16,3=11132,9 людино-годин.
Корисний фонд робочого часу одного робітника в рік становить 2000 люд-год. Тоді потреба в додатковій чисельності робітників складе:

чол.
де: ЗПр— сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції,
КФРЧр — корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год.
Необхідно також розрахувати потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції.
Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступнівиди матеріалів:
- виріб № 1 — алюмінієвий прокат;
- виріб №2 — алюмінієвий прокат та пиловник;
- виріб № 3 — труби, лаки та фарби, пиловник;
- виріб № 4 — труби, лаки та фарби.
Результати розрахунків зводимо в таблицю (табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах
Вид пр-ії
Дод. обсяг в-ва пр-ії, шт
Алюмінієвий прокат
Труби
Лаки та фарби
Пиловник



норма витрат на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма витрат на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма витрат на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма витрат на 1 пр-ії, м3
потреба на дод. обсяг, м3












1
683
38
25954







2
1508
10,8
16286,4




24
36192

3
343


69
23667
48
16464
5,3
1817,9

4
209


98
20482
120
25080



СУМА


42240,4

44149

41544

38009,9

Потребу на додатковий випуск в алюмінієвому прокаті розраховуємо як добуток додаткового випуску продукції та норми витрат на одиницю продукції. Аналогічно визначимо потребу на додатковий випуск в трубах, лаках та фарбах, пиловнику.
Виріб №1:
Потреба на дод. випуск в алюмінієвому прокаті = 683*38=25954 кг.
Визначаємо вартість додаткових ресурсів як добуток ціни відповідного матеріалу та сумарну потребу в ньому (див. додаток).
В1=42,2404*8300=350595,32 грн.
В2=44,149*1650=72845,85 грн.
В3=41,544*6=249264 грн.
В4=38009,9*120=4561188 грн.
Разом 5233893,17 грн.
Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних
заходів на підприємстві та їх вплив на показники
виробничої діяльності підприємства
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів
План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою:
забезпечення планового росту продуктивності праці;
покриття потреби в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.
План організаційно-технічних заходів складається з 2 розділів. Впровадження заходів, передбачених розділом 1 повинно забезпечувати економію чисельності робітників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці.
Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:


(3.1)
744 / 108 8 = 56 чол. (3.2)
де: - приріст продуктивності праці у плановому періоді, %
- чисельність працівників за проектом плану.
Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватися з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, а також з потребою в додатковій чисельності робітників, які були обгрунтовані в попередньому розділі курсової роботи.
В даній таблиці 3.1 ми підбираємо кількість заходів, необхідну для забезпечення додаткового випуску продукції та росту продуктивності праці.
Таблиця 3.1
План організаційно-технічних заходів
Оргнанізаційно-технічні заходи
Еко-ія чис-сті
Зниження норм витрат
Дод. капіт. вклади



Алюмін прокат
Труби
Лаки та фарби
Пилов-ник










1
2
3
4
5
6
7

Розділ 1. Оргнанізаційно-технічні заходи для досягнгення планового росту ПП.

1. Мех-ція основного виробництва
8




44,00

2. Впров. прог-ої технології (В1)
5




34,70

2. Впров. прог-ої технології (В4)
4




20,50

3. Модернізація обладнання (В1)
7




43,00

4. Мех-ція допоміжного в-тва
6




43,40

5. Впров. групових м-ів обробки
9




-

6. Підвищ. норм обс-ня обл-ня
6




-

17. Вдоск. мат. стимулювання
2




-

18. Ком-на мех-ція в-го процесу
4




31,00

20. Вдоск. системи управління
5




6,00

Разом по розділу 1
56




222,60

Розділ 2. Оргнанізаційно-технічні заходи для забеспечення дод. випуску продукції.

3. Модерн. обладнання (В2)
2
1,00
1,00
1,00
1,00
28,10

3. Модернізація обладнання (В3)

1,00
-
-
-
6,00

3. Модерн. обладнання (В5)

-
-
1,00
-
1,00

3. Модернізація обладнання (В6)

-
-

1,00
4,20

7. Скорочення витрат роб. часу
2
-
-
-
-
-

8. Впров. прог-го інс-ту (В1)
2

2,00
4,00
-
-

8. Впров. прог-го інс-ту (В3)

-
1,00
-
-
2,80

8. Впров. прог-го інс-ту (В4)

-
-
1,0
-
4,10

8. Впров. прог-го інс-ту (В5)

-

-
1,00
2,50

9. Заміна натур. матер. штуч. (В1)

-
-
-
3,00
-

9. Заміна натур. матер. штуч. (В3)

1,00
-
2,00
-
32,00

9. Заміна натур. матер. штуч.(В5)

-
3,00
-
-
28,80

9. Заміна натур. матер. штуч.(В6)

-
-
1,00
-
-

10. Впров. техн-обгр. норм (В2)

-
1,50
-
-
-

10. Впров. техн.-обгр. норм (В3)

-

1,50
-
-

11. Скорочення браку

2,00
1,00
1,00
2,00
-

12. Впров. нових заходів контр.
4
-
-
-
-
5,00

13. Вдоскон. операт.-в-го пл-ня
3
-
-
-
-
-

14. Вдоскон.організації роб. місць
2
-
-
-
-
-

15. Вдосконалення МТЗ

4,00
3,50
-
-
-

Разом по розділу 2
15
9,00
13,00
12,50
8,00
114,50

Разом





337,10

Визначення економії матеріалів, якої можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану, проводимо в табличній формі. При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію потрібно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства.
Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, розраховано в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони, — досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншої — не перевищувати її більше, ніж на 5 - 7 %.
РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЇ МАТЕРІАЛІВ
Таблиця 3.2.1
Алюмінієвий прокат
Вид
пр-ії
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, кг
на обсяг в-ва







кг
тис. грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№1
7032
38
8300
9,0
3,4
24049,44
199,610

№2
20278
10,8
8300
9,0
0,972
19710,22
163,595

Разом




4,392
43759,66
363,205

Розрахунок економії матеріалів за рах.організаційно-технічних заходів здійснюємо по кожній групі матеріалів. Визначивши економію на одиницю (добуток норми витрат та зниження витрат), множимо її на затверджений план обсягу валової продукції і так визначаємо економію на обсяг.
Виріб №1:
Економія на одиницю = 38*0,09=3,4 кг;
Економія на обсяг в-ва в кг = 7032*3,4=24049,44 кг;
Економія на обсяг в-ва в тис. грн = (8300/1000)*24,04944=199,610 тис. грн.
Таблиця 3.2.2
Труби
Вид
пр-ії
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, кг
на обсяг в-ва







кг
тис. грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№3
2926
69
1650
13,0
8,97
26246,22
43,306

№4
1516
98
1650
13,0
12,74
19313,84
31,868

Разом




21,71
45560,06
75,174


Таблиця 3.2.3
Лаки і фарби
Вид
пр-ії
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, кг
на обсяг в-ва







кг
тис. грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№3
2926
48
6000
13,5
6,48
18960,48
113,763

№4
1516
120
6000
13,5
16,2
24559,2
147,355

Разом




22,68
43519,68
261,118


Таблиця 3.2.4
Пиловник
Вид пр-ії
В-во продукції, штук
Норма вит-рат на од. пр-ї, м.кв
Ціна за 1м.кв., грн.
Зниження норм витрат, %
Економія






на од-цю, м.кв
на обсяг в-ва







м.кв
тис. грн.

1
2
3
4
5
6
7
8

№2
20278
24
120
8,0
1,92
38933,76
4672,1

№3
2926
5,3
120
8,0
0,424
1240,62
148,9

Разом




2,344
40174,38
4820,9


3.2. Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства
Таблиця 3.3
Розрахунок економії заробітної плати за рахунок умовного вивільнення робітників для забезпечення підприємств.
№
Показники
Значення

1
Економія чисельності.за рахунок орг-тех заходів, чол.
56

2
Середньо-річна ЗП на 1 робітника, грн.
1850,00

3
Економія ЗП,грн.
103600,00

4
Економія ЗП з відрахуванням на соц.заходи, грн
142450,00

Показник №3 = 56*1850=103600 грн.;
Показник №4 = 103600*1,375=142450 грн.
Таблиця 3.4
Забезпечення річного плану виробництза продукції матеріальними ресурсами.
Вид матеріалу
Потреба на дод. випуск, т (куб.м)
Економія на обсяг в-ва за рах. орг-тех заходів, т
Перевищення (+), недостача (-), т (куб.м)






Алюмін. прокат
42,240
43,760
1,519

Труби
44,149
45,560
1,411

Лаки та фарби
41,544
43,520
1,976

Пиловник
38009,900
40174,384
2164,484

Забезпечення річного плану виробництза продукції алюмінієм=43,760-42,240=1,519
За результатами таблиці 3.4 визначемо:
На яку величину (%) економія матеріальних витрат перевищує потребу на дод.випуск:
алюмінієвий прокат: Е=1,519 / 42,240 * 100=3,6%, аналогічно:
труби Е = 3%;
лаки та фарби Е = 5%;
пиловник Е = 6%.
Вартість матеріалів, які перевищ. потребу на додатковий випуск:
алюмінієвий прокат: В = 1,519*8300=12609,82 грн;
труби В = 1,411*1650=2328,25 грн;
лаки та фарби В = 1,976*6000=11854,08 грн;
пиловник В = 2164,484*120=259738,08 грн.
Всього 286530,23 грн.
Таблиця 3.5
Забезпеченість річного плану виробництва продукції трудовими ресурсами
Показник
Потреба на дод. випуск продукції
Економія на обсяг вир-ва за рах. орг-тех заходів
Перевищення (+), недостача (-),(чол)






Чис-ть працівників
14
15
1


Таблиця 3.6
Розрахунок планового виробництва та реалізації продукції, тис. грн.
№
Показники
В співставних цінах, тис.грн
В поточних цінах, тис.грн






1
Вир-во прод.за проектом плану:




всього
12170,020
14054,094


в т.ч. виріб 1
3505,918
4126,850


виріб 2
5002,205
5683,556


виріб 3
2585,583
3006,612


виріб 4
1076,315
1237,076

2
Вартість дод.випуску прод.




всього
1294,489
1497,643


в т.ч. виріб 1
377,153
443,950


виріб 2
401,882
456,622


виріб 3
343,343
399,252


виріб 4
172,112
197,819

3
Плановий обсяг вал.прод.




всього
13466,619
15551,736


в т.ч. виріб 1
3885,180
4570,800


виріб 2
5404,087
6140,178


виріб 3
2928,926
3405,864


виріб 4
1248,426
1434,894

4
Обсяг товарної прод.




всього
13422,0,63
15502,884


в т.ч. виріб 1
3901,293
4592,250


виріб 2
5395,293
6130,186


виріб 3
2877,875
3346,500


виріб 4
1247,603
1433,948

Розрахунок плану вир-ва та реалізації продукції ведемо за 4-ма показниками:
Вир-во продукції за проектом плану - добуток вир-ва продукції за проектом плану та відповідної оптової ціни одиниці продукції.
Вартість додаткового випуску продукції - добуток затвердженого додаткового випуску продукуції та відповідної оптової ціни одиниці продукції.
Плановий обсяг валової продукції - дані таблиці 2.4.
Обсяг товарної продукції - добуток фактично підписаних угод на поставку продукції та відповідної оптової ціни одиниці продродукції.
Виріб №1:
Показник №1 в співставних цінах = 6349*552,2 / 1000=3505,918 тис грн;Показник №1 в поточних цінах = 6349*650 / 1000=4126,850 тис. грн;
Показник №2 в співставних цінах = 683*552,2 / 1000=377,153 тис. грн;
Показник №2 в поточних цінах = 683*650 / 1000=443,950 тис. грн;
Показник №4 в співставних цінах = 7065*552,2 / 1000=3901,293 тис. грн;
Показник №4 в поточних цінах = 7065*650 / 1000=4592,250 тис. грн.
Таблиця 3.7
Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу
№
Показник
Значення

1
Чисельність за проектом плану, чол.
744

2
Додаткова чисельність, яка необхідна для випуску продукції за фактично підписаними угодами
14





3
Економія чисельності відповідно до плану орг-техн заходів щодо забезпечення додаткового випуску
15





4
Чисельність з врахуванням додаткового випуску
743

5
Економія чисельності відповідно до плану орг-техн заходів згідно проекту плану на рік
56





6
Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік
687

Чисельність з врахуванням додаткового випуску обраховується як сума чисельності за проектом плану та додаткової чисельності, економії чисельності відповідно до плану орг-техн заходів щодо забезпечення додаткового випуску.
Віднявши від цього показника економію чисельності відповідно до плану орг-техн заходів згідно проекту плану на рік отримаємо планову чисельність промислово-виробничого персоналу за рік.
Решта показників даної таблиці обчислені в попередніх пунктах розділу 3.
Показник №4 = 744+14-15=743 чол;
Показник №6 = 743-56=687 чол.
Таблиця 3.8
Визначення планової собівартості додаткового обсягу продукції.
Вид продукції
Затверджений дод. випуск продукції, шт.
Умовно-змінні витрати в собів-ті одиниці прод-ї, грн.
Умовно-змінна частина с/в дод.од.пр-ї, тис.грн






№1
683
398,3
272,0

№2
1508
173,6
261,8

№3
343
668,5
229,3

№4
209
533,8
111,6

Разом
 
 
874,7

Умовно-змінну частину собівартості визначаємо як добуток затвердженого додат-кового випуску (обчилюється у табл.2.4) і умовно-змінної собівартості одиниці прод-ї.
Виріб №1:
Умовно-змінну частину собівартості = 683*398,3 / 1000=272 тис. грн.
Таблиця 3.9
Розрахунок росту продуктивності праці
№
Показники
Значення

1
Чисельність за проектом плану, чол.
744

2
Чисельність пром.-вир. персоналу з врахуванням дод.випуску, чол.
743

3
Виробіток 1 працівника (по продукції за проектом плану), грн/чол.
16357,55

4
Виробіток 1 працівника (з врахуванням додаткового випуску), грн/чол.
18121,82

5
Ріст продуктивності праці, %
110,79

6
Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік, чол.
687

7
Плановий виробіток 1 працівника, грн/чол.
19598,99

8
Плановий ріст продуктивності праці, %
108,15

Показники чисельності за проектом плану та чисельність промислово-виробничого персоналу з врахуванням додаткового випуску продукції визначені у таблиці 3.7.
Виробіток 1 працівника (по продукції за проектом плану) обчислюється як відношення обсягу виробництва продукції за проектом плану у співставних цінах до чисельності робітників за проектом плану.
Виробіток 1 працівника (з врахуванням додаткового випуску) визначається як відношення планового обсягу валової продукції у співставних цінах до чисельності робітників з врахуванням додаткового випуску.
Ріст продуктивності праці являє собою відношення виробітку одного працівника по продукції за проектом плану до виробітком одного працівника по продукції за проектом плану.
Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік визначена у таблиці 3.7.
Плановий виробіток 1 працівника обчислюється як відношення планового обсягу валової продукції у співставних цінах до планової чисельності промислово-виробничого персоналу за рік.
Плановий ріст продуктивності праці як відношення планового виробітку одного працівника до виробітку одного працівника по продукції за проектом плану.
Показник №3 = 12170,020 / 744=16,36 тис. грн;
Показник № 4 = 13464,509 / 743=18,12 тис. грн;
Показник №5 = 18121,816 / 16358=110,79%4
Показник №7 = 13464,509 / 687= 19,60 тис. грн;
Показник №8 = 19598,995 / 18122=108,15%.
Таблиця 3.10
Розрахунок обсягу товарної продукції та прибутку
№
Показники
Значення

1
Собівартість продукції згідно проекту плану, тис.грн.
12214,81

2
Собівартість затвердженого додаткового випуску продукції (умовно-змінні витрати), тис.грн.
874,69





3
Економія ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів, тис.грн.
142,45





4
Економія матеріальних ресурсів за рахунок орг-тех заходів, тис.грн.
286,53





5
Собівартість товарної продукції, тис.грн.
12660,51

6
Витрати на одиницю продукції, коп.



згідно проекту плану
100,3680


товарної
104,0303

7
Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану, %
4%





8
Прибуток, тис.грн.
2842,370

9
Рівень рентабельності, %
22%

Собівартість продукції згідно проекту плану обраховується як сума добутків собівартості кожного товару на відповідний обсяг виробництва за проектом плану.
де: Ц - вдповідна поточна ціна товару;
Р - рідповіднарентабельність товару;
К - обсяг виробництва за проектом плану.
Планова собівартість затвердженого додаткового випуску продукції ми визначили у таблиці 3.8
Економія ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів визначена у таблиці 3.3
Собівартість товарної продукції визначається як сума собівартості продукції згідно проекту плану та собівартості затвердженого додаткового випуску продукції за мінусом економії ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів та економії матеріальних ресурсів за рахунок орг-тех заходів.
Витрати на одиницю продукції визначається як співвідношення відповідної собівартості до обсягу виробництва продукції за проектом плану у співставних цінах.
Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану обчислюється як відношення різниці витрат на одиницю товарної продукції та за проектом плану до витрат на одиницю продукції за проектом плану.
Прибуток є різниця між обсягом товарної продукції та собіварістю товарної продукції.
Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку до собівартості товарної продукції.
Розрахунок собівартості продукції згідно проектного плану подано в таблиці
3.10а
Таблиця 3.10а
Вид продукції
В-во пр-ії за проектним планом
Рентабельність пр-ії
Поточні ціни
Собівартість на одиницю
Собівартість на обсяг

1
6349
17,3
650
554,1346974
3518201,194

2
18770
14,5
302,8
264,4541485
4963804,367

3
2583
12,8
1164
1031,914894
2665436,17

4
1307
15,9
946,5
816,6522865
1067364,538

СУМА




12214806,27


Показник №5 = 12214,81+874,69-142,45-286,53=12660,51 тис. грн;
Показник №6а = 12214,81 / 12170,020 * 100=100,3680 грн;
Показник №6б = 12660,51 / 12170,020 * 100=104,0303 грн;
Показник №7 = (104,0303-100,3680) / 100,3680=4%;
Показник №8 = 15502,884-12660,51=2842,370 тис. грн;
Показник №9 = 2842,370 / 12660,51=22%.
Висновки
Курсова робота на тему “Організація виконання плану виробництва продукції на підприємстві” виконана з метою організувати ефективне виробництво чотирьох видів виробів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів.
В розділі 2 курсової роботи ми визначили виробничу потужність різних видів обладнання і вибрали провідне обладнання по кожній групі виробів. Провідним обладнанням для обробки виробу №1 є токарні верстати. Провідним обладнанням для обробки виробу №3 є фрезерні верстати. Дільниці по виробництву виробі №2 і №4 організовані за методом потокового виробництва. Також ми визначили і затвердили додатковий випуск продукції по виробу 1 – 683 шт., по виробу 2 – 1508 шт., по виробу 3 – 343 шт., по виробу 4 – 209 шт. Також ми затвердили плановий обсяг валової продукції в співставних – 13464,51 тис.грн. , та поточних цінах – 15551,74 тис.грн. в загальному по всіх видах виробів. Але для додаткового випуску продукції необхідна додаткова кількість працівників, що складала 14 чол., а також додаткова потреба в матеріалах, що необхідні для випуску продукції. Потреба в алюмінієвому прокаті становить 42240,4 кг., труб - 44149 кг., лаку і фарб – 41544 кг. і пиловника – 38009,9 м3. Загальна вартість додаткової потреби у вартісному виразі склала 5233893,17 грн.
На підприємстві був розроблений план організаційно-технічних заходів для забезпечення планового росту продуктивності праці та для забезпечення додаткового випуску продукції.
Впровадження в дію плану ОТЗ приведе до таких наслідків: Цей план дозволить умовно вивільнити 56 чол., що призведе до економії ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи в розмірі 142450,00 грн. В результаті ОТЗ плановий ріст продуктивності праці складатиме 108,15 %, тобто продуктивність праці зросте на 8,15%, при цьому також зросте виробіток одного робітника і складе 19598,99 тис.грн. на чол. Економія матеріальних ресурсів за рахунок ОТЗ становитиме 286,53 тис.грн. Також спостерігається зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в порівнянні з проектом плану на 4%. При цьому прибуток підприємства складе 2842,370 тис.грн., а рівень рентабельності - 22%.

Список використаної літератури
Плоткін, Янушкевич “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві”- Львів, “Світ”-1996.
Економічний словник-довідник за редакцією Мочерного, К.-1995.
Абрамов, Данюк, Гриценко “Нормування праці”-К.-1995.