Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо сумісності посади сільсько...
Зміст документа
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
50 народних депутатів України про офіційне тлумачення
положення частини четвертої статті 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо сумісності посади сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим
(справа щодо сумісності посади сільського, селищного,
міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим)
м. Київ Справа N 1-11/2004
20 травня 2004 року
N 12-рп/2004
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Станік Сюзанни Романівни,
Тихого Володимира Павловича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170) щодо сумісності посади сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 41 Закону України “Про Конституційний Суд України” стало конституційне подання 50 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно з частиною першою статті 93 Закону України “Про Конституційний Суд України” є практична необхідність у роз’ясненні, офіційній інтерпретації положення частини четвертої статті 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо сумісності посади сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Заслухавши суддю-доповідача Євграфова П.Б. і дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб’єкт права на конституційне подання — 50 народних депутатів України — звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі Закон) щодо сумісності посади сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Практичну необхідність в офіційному тлумаченні зазначеного положення Закону народні депутати України обгрунтовують тим, що відповідно до нього сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, тобто мати інший представницький мандат. Проте, зазначається у конституційному поданні, ряд депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим одночасно обіймають посади міських голів.
Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 7-рп/99 (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови), суб’єкт права на конституційне подання стверджує, що при ухваленні цього Рішення, як і Рішення Конституційного Суду України від 21 грудня 2001 року N 19-рп/2001 (справа щодо сумісності мандата депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим з іншими видами діяльності), питання щодо сумісності посади сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим не було предметом безпосереднього розгляду Конституційного Суду України.
2. У листі Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим до Конституційного Суду України зазначається, що згідно з Основним Законом України Автономну Республіку Крим не віднесено до місцевого самоврядування. Її статус закріплено окремо в розділі X “Автономна Республіка Крим” Конституції України, в якому питання щодо сумісності мандата депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим з іншими видами діяльності прямо не врегульовано. Оскільки Конституцією України не передбачено, що статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим має визначатися законом, то, на його думку, сільський, селищний, міський голова має право “суміщати свій представницький мандат з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, який не працює на постійній основі, до врегулювання цього питання Конституцією України або відповідними законами України”.
У висновках, наданих Конституційному Суду України Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України та Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого, стверджується, що сумісність посад сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, незалежно від того, виконує він свої повноваження на постійній основі чи на громадських засадах, згідно з Конституцією і законами України, правовими позиціями Конституційного Суду України з цього питання, Конституцією Автономної Республіки Крим (rb239k002-98), затвердженою Законом України від 23 грудня 1998 року, є неприпустимою.
3. Вирішуючи порушене у конституційному поданні народних депутатів України питання, Конституційний Суд України виходить з такого.
3.1. Законом України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” від 10 лютого 1998 року N 90/98-ВР встановлено, що депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть мати інший представницький мандат (частина третя статті 5). Ця вимога Закону, вважає Конституційний Суд України, є загальною і поширюється на всіх депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно з Конституцією України статус сільських, селищних, міських голів визначається законом (частина третя статті 141). Це положення реалізовано в Законі, яким, зокрема, встановлено, що сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток (частина четверта статті 12).
За Рішенням Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 7-рп/99 міський голова є головною посадовою особою відповідної територіальної громади з представницьким мандатом. Наявність представницького мандата міського голови зумовлена насамперед його безпосереднім обранням територіальною громадою міста (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини). Ця правова позиція Конституційного Суду України поширюється також на статус сільського, селищного голови.
3.2. Згідно з положеннями статей 140, 141, 142 Основного Закону України місцеве самоврядування в Україні включає: територіальні громади сіл, селищ, міст; сільські, селищні, міські, районні у містах ради та їх виконавчі органи; сільських, селищних, міських голів; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад; органи самоорганізації населення, створені з дозволу сільських, селищних, міських рад та наділені ними частиною власної компетенції, фінансами, майном. Відповідно до цих конституційних засад Закон визначає систему місцевого самоврядування в Україні (стаття 5).
Системний аналіз положень Конституції та законів України щодо представницьких органів: Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах рад свідчить, що законодавством встановлені однакові правові підходи до організації і діяльності цих органів. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2001 року N 1-рп/2001 (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
У Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 7-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 38 Конституції України, згідно з яким громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в контексті положень частини другої статті 78 Конституції України треба розуміти так, що громадянину України надано право вільно бути обраним до Верховної Ради України, сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, а також бути обраним сільським, селищним, міським головою, але реалізувати набутий представницький мандат громадянин може тільки в одному з цих органів чи на посаді сільського, селищного, міського голови (пункт 2 резолютивної частини).
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку про несумісність мандата депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим з посадою сільського, селищного, міського голови.
На основі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 51, 63, 69, 93 Закону України “Про Конституційний Суд України”, Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Положення частини четвертої статті 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” у взаємозв’язку з положенням частини першої цієї статті треба розуміти так, що сільський, селищний, міський голова як головна посадова особа відповідної територіальної громади з представницьким мандатом не може одночасно бути депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у “Віснику Конституційного Суду України” та в інших офіційних виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ