Тема : Економічна думка в Росії
План
Економічні погляди декабристів.
Економічні проблеми в працях революційних демократів.
Вступ: На економічній думці ХІХ ст. позначились особливості історичного розвитку країни.
Ліквідація кріпацтва прискорила розвиток капіталізму, як у промисловості, так і сільському господарстві. У суспільному житті все більш вагомішою стає політична економія як наука. На початку ХІХ ст. в російських університетах, ліцеях, гімназіях впроваджено обов’язкове вчення п/е.
1. Під назвою декабристів в історію ввійшли дворянські революціонери, які очолили визвольний рух у Росії в першій половині ХІХ ст. Політична програма декабристів передбачала знищення самодержавства. Центральним питанням соціально-економічної програми декабристів було знищення кріпацтва. Декабристи гостро критикували кріпосницький лад, який гальмував розвиток продуктивних сил країни.
Той самий період позначається великим інтересом вивчення п/е. Головним змістом економічної програми декабристів було скасування кріпацтва. Щодо цього помітились дві тенденції, які знайшли відображення в аграрний проектах Пестеля, а також Тургеньєва, Муравйова.
Павло Івановим Пестель – народився в сім’ї дворянина Смоленської губернії.
Микола Іванович Тургеньєв – народився в м.Симбірську в дворянській сім’ї.
Центральним у його працях є питання про створення до кріпацтво. Тобто звільнення селян. У своїх працях гостро критикує феодалізм і виступає прихильником свободи. Тургеньєв розробив кілька проектів звільнення селян і був прихильником ліквідації кріпацтва за допомогою ряду заходів.
Цікаві і погляди Тургенєва, що стосуються розвитку промисловості та торгівлі в Росії. І в цьому питанні він виступив прихильником свободи розвитку промисловості, свободи торгівлі. Відомою стає книга Тургенєва “Досвід теорії податків”. Де говориться, що сплачувати податки необхідно згідно доходів.
2. Економічні проблеми в працях революційних демократів.
До середини ХІХ ст. в Росії чітко виявлялись ознаки кризи кріпосництва. Криза стала причиною пожвавлення суспільної думки. Напрямки суспільно-економічної думки, які проявилися у складних умовах, пов’язані із вирішенням проблем кріпацтва. Формується демократичний напрям у критиці кріпацтва.
Як ідеологи селянства виступили революційні демократи, котрі розробили антикріпосницьку програму.
За Герценом та Огарьовим, метою капіталістичного виробництва є збагачення власників засобів виробництва і саме це призводить до виникнення протиріч між працею і капіталом.
Тому Герцен і Огарьов пропонували нову політичну економію, що задовольняє потреби трудівників, зростанню їх добробуту та створення суспільства без гноблення.
Основою добробуту суспільства є повне визволення селян разом із безплатною передачею їм землі.
Для Росії прийнятним є некапіталістичний шлях розвитку, що заснований на селянській громаді.
Вони гостро критикували реформу 1861 р. називаючи її обманом, оскільки вона не дала селянам ні землі, ні волі.
Герцен став основоположником “селянського соціалізму”, який складався із трьох засад:
право кожного на землю;
общинне володіння землею;
громадське управління.
3. Економічна система Чернишевського.
Микола Чернишевський – відомий вчений і літератор.
П/е на його думку встановлює зв’язок між багатством і тим класом суспільства, який це багатство утворює.
Розробляючи “теорію трудящих” Чернишевський аналізує основні проблеми п/е. Особливе місце належить теорії трудової вартості. Чернишевський називає працю єдиною матеріальною субстанцією вартості. І з цього робить висновок про справедливий розподіл, який вбачає у соціалістичному суспільстві, де метою виробництва є забезпечення добробуту трудящих. Чернишевський здійснює класифікацію потреб і продуктів, які їх задовольняють. Продукти він поділяє на предмети першої необхідності і комфорту та розкоші. Поки не задоволено потреб у предметах першої необхідності, предмети розкоші не можуть мати внутрішньої цінності.
Велику увагу приділяє Чернишевський характеристиці конкуренції і закону вартості; поділу праці та умов капіталізму, проблемам продуктивної праці.
Чернишевський розглядає питання організації соціалістичного виробництва, його переваги перед капіталістичним, аналізує матеріальні передумови соціалізму.
4. Економічна програма народництва.
В економічній думці Росії другої половини ХІХ ст. головним напрямком було народництво. Народництво – це певний вид утопічного соціалізму. У народництві виділяються дві тенденції:
революційна;
ліберальна.
Підгрунтя для соціальних перетворень у Росії народники бачили в общині. Народники ідеалізували селянську общину, розглядали її як “форму побуту”. Народники не розуміли закономірностей суспільного розвитку. Вони вважали, що суспільні відносини люди будують свідомо. Провідну роль у суспільному розвитку вони відводили інтелігенції, яка нібито здатна на своє бажання спрямовувати в той чи інший бік.
Революційне народництво поділялося на три течії, які очолювали Лавров, Ткачов і Бакунін.
Ліберальне народництво відмовилося від боротьби із самодержавством і сконцентрували всю увагу на розробці програми так званих “малих діл”. Свою економічну програму вони з’ясували з ідеєю некапіталістичного шляху розвитку Росії. Представниками якого були Воронцов, Южанов, Даніельсон.
Пестель був одним із організаторів таємного товариства декабристів і керівником його “Південного товариства”.
В основу соціально-економічної перебудови Росії Пестель покладав аграрні перетворення. Насамперед потрібно скасувати кріпосництво, щоб виникло дрібне вільне селянство, яке є ефективним, коли в ньому діють великі землевласники. Прибуток поміщиків – це рента, яку вони отримують з фермерів.
Прибуток фермерів – це їх валовий доход за винятком витрат і він складається із трьох частин:
рента поміщиків;
податок урядові;
процент з капіталу самому фермерові.
Прибуток селянства має особливість і складається з двох частин:
% з капіталу – як дрібному фермеру;
рента – як дрібному землевласнику.
Аграрний проект існував під назвою “Руська Правда” і передбачав такі зміни в російській економіці:
оподаткування проводити тільки з майна, незалежно від суспільного статусу;
створити фонд суспільних земель, який створювався б за рахунок конфіскації земель великих поміщиків, середніх землевласників та казенних земель та усіх земель імператора. Цей фонд планувалося надавати у використання селянам безкоштовно;
створити фонд приватних земель – утворюється за рахунок викупу у великих і середніх поміщиків і планувався надати у використання бажаючим за гроші;
планувалося заснувати банк, щоб видавати довгострокові та безпроцентні позики на заведення господарств.