Еміграційні процеси – найпоширеніше явище для сучасної економіки України. В пошуках нових робочих місць, вищого заробітку, кращого життя, люди вимушені переїзжати із сел в міста, з України за кордон. Саме тому в межах сучасного напрямку зовнішньої політики України та її внутрішнього положення дана тема стає актуальною. Бо надмірний, безконтрольний виїзд українців за кордон може стати національної проблемою та значно вплинути на більшість інтеграційних процесів, до яких прагне Україна. Важливість проблеми зумовила увагу до неї науковців і практиків, органів
Для аналізу впливу міграції населення на економіку України необхідно визначитися з позитивними та негативними сторонами. До позитивного впливу міграції на економіку країни відносяться: - сприяння інтеграції України до міжнародного ринку праці через міждержавний обмін робочою силою; - послаблення тиску безробіття на національному ринку праці, зниження соціальної напруги у суспільстві; - надання можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, познайомитись з світовим досвідом, покращити матеріальне становище, як самих емігрантів, так і членів їх родин; - надходження в Україну додаткової іноземної валюти шляхом грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками; - стимулювання до більш продуктивної діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями; - підвищення світового рейтингу України, як демократичної, вільної та відкритої держави. До негативних сторін впливу міграції на економіку країни відносяться [5]: 1) втрата країною найконкурентоздатнішої частини власних трудових ресурсів; 2) підвищення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочий силі; 3) уповільнення темпів розвитку науково-технічного прогресу в зв’язку з чисельною інтелектуальною еміграцією українських вчених за кордон; 4) втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться емігрантами в якості власних заощаджень; 5) поширення випадків зловживань та ошукувань громадян приватними агентствами з працевлаштування; 6) виникнення політичних та економічних претензій до нашої країни в зв’язку із збільшенням нелегальної трудової еміграції українців; 7) використання наших громадян за кордоном на низько кваліфікованих, важких роботах зі шкідливими умовами праці, наявність випадків їх дискримінації та експлуатації з боку місцевих роботодавців; 8) тривала відірваність трудових емігрантів від родини, існування можливостей потрапити у воєнні конфлікти і навіть загинути; 9) підвищення злочинності та соціальної напруги у суспільстві через міжнаціональні конфлікти, чисельні порушення правил оформлення документів на перебування та проживання іноземцями. Отже, на даний момент в Україні спостерігаємо більше негативних тенденцій ніж позитивних, оскільки першочерговою постає проблема втрати досвідчених кадрів, які, не знайшовши належної роботи та заробітної плати вдома, починають шукати краще місце за кордоном. Також гостро постає проблема повільних темпів зростання економіки, яка на даний час знаходиться у занепаді та потребує значної фінансової та матеріальної підтримки, складовою якої є робоча сила, зацікавлена в розвитку власного промисловця та рості ВВП. Явище внутрішньої міграції із сільської місцевості в міста скорочує кількість робочої сили на селі та призводить до зменшення обсягів виробництва агропромислового комплексу в цілому, що також негативно відображається на національній економіці. Серед проблем мігрантів України можна також виділити недостатнє забезпечення законодавчою базою та гарантіями мігрантів, що на законних засадах виїхали за кордон для додаткового заробітку [6]. Серед шляхів вирішення проблем міграції можна запропонувати наступні: 1) привести законодавство у відповідність з Конституцією України, міжнародними зобов’язаннями, пов’язаними із вступом України до Ради Європи, приєднанням України до Конвенції про захист прав і основних свобод людини; 2) поетапно створити умови для приєднання до Конвенції ООН про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року; 3) вивчити питання про приведення Закону України "Про громадянство України" у відповідність до Європейської Конвенції про громадянство 1997 року; 4) провести експертизу законодавства України у сфері забезпечення громадянських прав з метою виявлення розбіжностей у внутрішньому законодавстві та застарілих норм; 5) завершити доопрацювання проектів Законів України про внесення змін до Закону України “Про правовий статус іноземців", про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства, про імміграцію. Ключовою проблемою, що сьогодні активно пов’язується з міграційною політикою, є інтенсивний відтік українських громадян за кордон, який протягом тривалого часу створює велике позитивне сальдо на користь еміграції. Однак, слід усвідомлювати той факт, що перевищення кількості осіб, які виїжджають, над іммігрантами викликано передусім несприятливим станом вітчизняної економіки та, відповідно, соціальної сфери. Про це яскраво свідчить переважна частка саме трудової еміграції з території України. Таким чином, значна еміграція кваліфікованих кадрів та незначна імміграція некваліфікованих погано впливає на й без того розхитаний механізм економіки України. В майбутньому значний виїзд населення України може призвести до кризи в промисловому, аграрному та інших секторах економіки, що є стратегічно важливими для держави. Дану тему необхідно розвивати й надалі, щоб уникнути небажаних результатів розвитку кризових процесів, які можуть виникнути вже в найближчому майбутньому. Світовий досвід свідчить про важливість міграційних процесів для економіки країни. Саме тому необхідно створювати належні умови функціонування даного сектору, і можливо в майбутньому отримаємо позитивний результат – держбюджет почне отримувати додаткові кошти, які в майбутньому можуть бути використані на задоволення соціальних потреб, що безумовно надасть, з одного боку, стабільності економіці, а з іншого –впевненість в майбутньому громадянам України.
