Національна політична економія
Фрідріх Ліст (1789—1846), німецький економіст, талановитий публіцист, енергійний політик. Основна праця Ф. Ліста "Національна система політичної економії" (1841) — свого роду реакція на ортодоксальну "космополітичну" теорію А. Сміта — Д. Рікардо. Провідна ідея твору — заклик до економічного об´єднання країни, роздробленої у той період на багато дрібних самостійних держав.
На думку Ліста, універсальна і схоластична концепція класиків непридатна для практичного використання. Ділова економічна система має опиратися на достовірні історичні факти. Вона покликана роз´яснювати істинно національні інтереси, а не забивати голови практиків різними доктринальними міркуваннями. Проповідь свободи торгівлі, яка міститься у працях класиків, відповідає лише інтересам Англії. Англійські купці купують сировину і продають предмети мануфактурного виробництва. При відсутності заборонних мит це підриває ще незміцнілу промисловість Німеччини. Парадокс полягає у тому, що німецькі князівства на початку XIX ст. були відділені митними кордонами, а щодо сусідніх держав ніяких мит не існувало. А тим часом самі англійці відгородили свій внутрішній ринок від німецької сільськогосподарської продукції за допомогою так званих хлібних законів.
Маючи великий життєвий досвід і знаючи становище в інших державах, Ліст насамперед цікавився організацією і системою зовнішньоекономічних зв´язків як засобом підтримки і захисту молодої німецької промисловості.
Основні положення, висунуті Лістом у "Національній системі...", можна звести до трьох взаємопов´язаних положень: теорія продуктивних сил; концепція стадійного економічного розвитку; положення про активну економічну роль держави. Його теорію продуктивних сил пронизує ідея, згідно з якою створення суспільного багатства досягається не лише через різнобічну індивідуальну діяльність людей, зв´язаних лише поділом праці й обміну. Це одна, але далеко не остання умова. "Щоб досягти досконалих результатів, необхідно, щоб різні індивідууми були об´єднані розумово і матеріально і взаємодіяли". Збільшення продуктивних сил "починається з окремої фабрики і потім поширюється до національної асоціації". Нація, що об´єднує людей, являє собою єдине ціле. Вона є результатом попереднього розвитку, відкриттів, удосконалень, традицій, досвіду, знань. Кожна окрема нація є продуктивною настільки, наскільки вона зуміє засвоїти цю спадковість від попередніх поколінь і зробити її власним надбанням, наскільки природні джерела, простір і географічне положення її території, чисельність населення і політична могутність дають їй змогу гармонійно розвивати всі галузі праці і поширювати свій моральний, розумовий, промисловий, торговельний і політичний вплив на інші нації і загалом на весь світ.
Полемізуючи з "міновою системою" Сміта, Ліст твердив, що справжнє багатство і добробут нації зумовлюється не кількістю мінових вартостей, а ступенем розвитку продуктивних сил. Важливу роль при цьому відіграє політична могутність. Завдання політики — об´єднати, цивілізувати нації, забезпечити їх існування і стійкість. Економічне виховання нації (термін Ліста. — Авт.) важливіше за безпосереднє виробництво матеріальних цінностей. Мануфактура та індустрія — не лише результат праці і заощаджень. Не можна чекати поки вітер насадить насіння, а пустинні рівнини перетворяться у густі ліси. Потрібні зусилля, щоб за кілька десятків років досягти мети за допомогою розсадників. Необхідно підтримувати мануфактуру, поки вона не зміцніє і не перестане боятися іноземної конкуренції (що особливо актуально для економіки України нині. — Авт.). На сільське господарство, на думку Ліста, протекціонізм поширювати не слід: німецькі землероби мають потребу не у заступництві, а у ринках.
З теорією продуктивних сил зв´язане положення Ліста про стадії економічного розвитку. Стадії, запропоновані ним, досить умовні. Спочатку нації проходять етап дикості, потім переважає пастушачий побут. Далі у своєму розвитку вони проходять землеробський, землеробсько-мануфактурний етапи. І, нарешті, останній етап, на якому пропорційно розвинені сільське господарство, промисловість і торгівля ("землеробсько-мануфактурний і комерційний етапи"). Економічна політика має враховувати специфіку кожної галузі.
Щоб досягти становища розвиненої в економічному відношенні нації, не-обхідна система заохочень і заступництва; вона покликана уберегти молоду переробну промисловість. Для Німеччини і ряду інших країн необхідний протекціонізм. У перспективі вільна торгівля стане загальним правилом, і може виникнути загальносвітовий союз промислово розвинених націй.
Особлива увага у праці Ліста звернена на роль держави. Він писав, що ми не можемо зрозуміти народне господарство як органічно ціле, якщо виключимо із нього найбільше господарство, яке безперервно і неспростовно впливає на решту господарств. Ліст виділяє державну економію, розуміючи під цим державні засоби уряду, споживання цих засобів і управління ними. Народна економія стає національною економією у тому випадку, коли держава або федерація охоплює цілу націю, що має самостійність і здатність набути політичного значення.
Відзначаючи заслуги Ліста, слід насамперед відмітити його історичний метод. Він обґрунтував і конкретизував ряд нових, принципово важливих положень. Загальні принципи класичної школи Ліст перевів на мову національної політичної економії. Він показав вплив політичної єдності і державного управління на економічний розвиток, на прогрес національного виробництва і примноження національного багатства. Зовнішньоторговельна політика має відповідати загальній економічній політиці. Державна влада погоджує і спрямовує зусилля окремих ланок національного господарства в ім´я довгострокових, корінних інтересів нації.
Багато з цих положень нині звучать надто елементарно. У свій час вони відповідали прагненням людей, справляли неабиякий вплив на політику, але з праць Ліста стало очевидним, що перевести теорію політичної економії на рейки господарської практики можна лише за умови "відтворення як опосередкованої ланки цілого ряду міркувань про місце, час і середовище", від яких "чиста теорія" не може ухилитися, хіба тільки при формуванні вихідних категорій як інструменту аналізу.