Кодекс (з латин. стовбур, колода, навощені дощечки для письма) – сукупність моральних норм, правил поведінки, необхідних до виконання. Етичний кодекс – це стандарт етичних принципів, ідеалів, навиків та практичних вмінь соціальних працівників (ППСР, 2001, № 4, с. 11). Етичний кодекс покликаний давати відчуття спільної ідентичності та наявності загальних цінностей серед професійної групи. Етичний кодекс соціальних працівників виступає певною системою контролю, формує основні принципи професійної моралі та вказує на специфіку рис особистості, що роблять її професійно придатною до діяльності в якості соціального працівника, а також висвітлює соціальні функції, які покладені на професію суспільством. Етичний кодекс соціальних працівників приймається асоціацією або союзом професійних соціальних працівників і служить стандартом етичних відношень у професійній діяльності. Головна мета етичного кодексу соціального працівника – визначення незаперечних принципів роботи в інтересах клієнта, сприяння втіленню ідеалів гуманізму, моральної та соціальної справедливості у професійній діяльності та суспільстві в цілому. Головне завдання – бути еталоном професійної поведінки та діяльності соціального працівника. Поряд з цим етичний кодекс соціальної роботи охороняє репутацію професії, визначаючи чіткі критерії, які можна застосовувати, щоб регулювати поведінку спеціалістів; сприяє компетентній та добросовісній роботі спеціалістів; захищає людей від експлуатації з боку неуважних або некомпетентних практиків. Етичні кодекси соціальної роботи виконують наступні функції: - забезпечують адекватну професії етичну регламентацію; - створюють єдину моральну основу професійної діяльності; - служать базовим критерієм для визначення професійної придатності спеціаліста; - уніфікують поведінку спеціалістів на основі висунутих до них єдиних етичних вимог; - забезпечують спрямованість дій на основі визначеної загальної системи цінностей; - забезпечують несуперечливість етичних норм, покладених в основу діяльності; - забезпечують етичність поведінки та дій соціальних працівників, їх колективів та соціальних служб; - гарантують здійснення прав клієнтів; - гарантують можливість здійснення взаємозамінюваності працівників; - забезпечують наступність дій як окремих спеціалістів, так і соціальних служб; - дають соціальним працівникам певну свободу дій для вирішення поставлених завдань в рамках етичних норм і принципів; - сприяють підвищенню рівня моральності - соціальних працівників, їх клієнтів та соціального оточення клієнтів, всього суспільства; - обґрунтовують необхідність постійного морального удосконалення спеціалістів; - підвищують моральний авторитет соціальної роботи в суспільстві; - гарантують етичну чистоту професії як такої. Етичний кодекс диктує правила поведінки, з якими представники професії зобов'язані співвідносити свої дії, щоб залишатися гідними членами професійної організації. В основі етичного кодексу соціального працівника лежать моральна норма та моральні правила. Моральні правила - конкретні вимоги до поведінки та діяльності спеціаліста у процесі його праці найбільш гнучкі та рухомі, вони відображають динаміку розвитку суспільних відносин та системи соціального захисту населення, постійно збагачуються новими вимогами до свого змісту. Разом з тим, етичний кодекс соціального працівника відображає певною мірою звичаї та традиції, що склалися у процесі становлення перших форм взаємодопомоги, благодійності, а згодом і професійної роботи як специфічного виду професійної діяльності. Врахування національних особливостей є важливим фактором, що впливає на ефективність соціальної роботи, її статус та престиж у суспільстві. В основі етичних норм соціальної роботи лежать джерела: 1) загальнолюдські цінності; 2) етичні традиції благодійності; 3) цінності сучасного українського суспільства; 4) міжнародні етичні норми та етичні нормативи зарубіжних країн; 5) специфічні цінності сучасної соціальної роботи в Україні; 6) особистісні цінності та ідеали спеціалістів. Будь-який етичний кодекс не є завмерлим документом – він повинен відповідати потребам суспільства або професійної групи і постійно удосконалюватися із розвитком суспільних відношень та зміною цілей, завдань та змісту професійної діяльності. Так, наприклад, в науковій роботі “Етика соціальної роботи: принципи і стандарти”, яка виступає у ролі кодексу етики і прийнята МФСП, є вказівка на те, що даний документ може і повинен постійно використовуватись, переглядатись й удосконалюватися. Етичний кодекс соціального працівника стійкий та цілісний, але не замкнутий. Він відкритий та динамічний: моральні відношення, норми і вимоги, відображені в кодексі, не можуть і не повинні бути незмінними; вони зобов'язані відображати не лише зміни у суспільстві, динаміку його розвитку, зміни статусу окремих соціальних груп та індивідів, але й зміни, що неминуче відбуваються у зв'язку з цим і в самій професійній діяльності, її суті, змісті, формах та методах. Дотримання кожним соціальним працівником вимог етичного кодексу стають необхідною умовою визнання та закріплення високого статусу професії у суспільстві, основою для підвищення авторитетності її представників, веде до самоповаги та самоствердження особистості спеціаліста у професійній групі та в суспільстві. Документ “Етика соціальної роботи: принципи і стандарти”, який виступає у ролі міжнародного еталону ставлення професіонала до своїх обов’язків, було прийнято Загальними зборами Міжнародної Федерації соціальних працівників (МФСП) у м.Коломбо (Шрі-Ланка) 6-8 липня 1994 р. (додаток 1). “Етика соціальної роботи: принципи і норми” складається з двох документів: “Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи” і “Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників”. “Міжнародна декларація етичних принципів соціальної роботи” визначає головні принципи соціальної роботи, сфери етичних проблем у практичній роботі соціального працівника (проблемні сфери), формує основні настанови для виборе методів розв’язання етичних проблем. “Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників” ґрунтуються на положеннях Міжнародного морального кодексу професійних соціальних працівників, ухваленого МФСП 1967 року. У документі на основі “Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи” визначено загальні стандарти етичної поведінки соціального працівника, а також стандарти поведінки стосовно клієнтів, колег, професії, установ й організацій, з якими співпрацює соціальний працівник. Даний кодекс не є точним алгоритмом поведінки соціального працівника, а лише передбачає загальні принципи поведінки та забезпечує базу про етичність дій соціального працівника. Першим документом, який регламентує норми професійної етики соціального працівника в Україні є проект “Професійно-етичного кодексу соціального працівника України” (додаток 2). Це інтегруючий документ, який “має сприяти формуванню професійного загону спеціалістів соціально-педагогічної сфери, котрий спроможний стати повноцінним членом Міжнародної Федерації соціальних працівників, вирішуючи професійні завдання, які залежать саме від обставин, регіональних умов, соціально-економічних і моральних відносин у країні”. Проект “Професійно-етичного кодексу соціальних працівників України” розроблено на основі міжнародних етичних принципів та стандартів соціальної роботи і винесено на обговорення соціальних працівників нашої держави у грудні 2000 року. Кодекс включає визначення моральної норми та її компонентів, моральних правил як конкретних вимог до поведінки і діяльності соціального працівника у процесі виконання його професійних обов’язків. У “Професійно-етичному кодексі соціального працівника України” представлено етичні принципи соціальної роботи, сфери соціально-професійної діяльності та вимоги до професійно-особистісних якостей соціального працівника. Професійно-етичний кодекс соціальних працівників України покликаний регулювати поведінку та усі типи взаємовідносин, у які вступають соціальні працівники у процесі виконання професійних обов’язків. Даний документ передбачає можливість розширення та доповнення кожної із статей.